Сама правильна стаття про Українську науку (/)
06/07/2006 | NI_ZRADI
Сергій Храпунов
професор, доктор біологічних наук
(завідуючий кафедрою загальної та молекулярної генетики
Київського національного університету)
ГЕНОМ АКАДЕМІКА НАНУ
Прочитавши інтерв’ю академіків О.Кришталя і В.Лишка («ДТ», «Академія в очікуванні євроремонту?», №18, 2006 р.), хотілося б висловити свою думку з теми, постійно присутньої на сторінках «ДТ» протягом останнього року, — про майбутнє науки в Україні.
Із глибокою повагою ставлюся до Олега Олександровича й Валерія Казимировича. Усі міркування, висловлені ними, цілком правильні та справедливі. Проте вони абсолютно безперспективні з погляду керівництва до дії. Це як читати Томаса Мора — дуже справедливо й розумно, але «що робити?», як казали класики. На мою думку, всі розмірковування на наукові теми протягом останнього року мають один недолік — віз ставлять попереду коня. А саме: питання про те, як ділити гроші (це питання основне під час усіх чвар, які супроводжують спектаклі на кшталт академічних виборів), абсолютно не пов’язується з питанням — що ділитимемо?
Де ті кошти, на які передбачається розвивати науку? Я свідомо не торкаюся теми про те, хто є хороший учений, а хто поганий. Кого потрібно вибирати в академіки, а кого ні. Це все другорядні питання. Основне питання — де кошти на науку та скільки їх? Із цього питання — про кошти — і розпочнемо. Хто фінансує науку? Держава, приватні компанії та благодійні фонди. Так роблять в усьому світі, включаючи Америку, у якої ті самі недоліки, що і скрізь, але вони не такі помітні — країна багатша і грошей, у тому числі на науку, більше. Із доброчинними фондами зрозуміло — своїх в Україні наразі немає, а міжнародні можуть бути лише допоміжним джерелом коштів. Із приватними компаніями здавалося б також усе зрозуміло: вони самі швидко розберуться, кому можна платити, а кому ні, і тут їх академічними регаліями не спокусиш. На жаль, в Україні ще не визріло приватне підприємництво, котре усвідомлює: прибуток можна отримувати, чесно вкладаючи гроші, зокрема й у наукові дослідження. А грошей треба вкладати багато. Приміром, вихід на ринок одного найменування популярних ліків оцінюється витратами в сотні мільйонів доларів. Ясна річ, набагато легше «пролобіювати» фінансування, тобто ухопити державні кошти з допомогою зв’язків тощо. Свідомо не розвиваю цю тему (кожен може її розвинути до нескінченності) і вживаю термін лобіювати, хоча з погляду платника податків у цьому контексті доречніше вжити слово «вкрасти».
Таким чином, сьогодні залишається тільки одне реальне джерело коштів на розвиток науки — держава. І ось тут виникає запитання: скільки держава готова виділити на розвиток науки? Припустімо, два-три відсотки річного доходу. У відносному сенсі це непогано, бо реально таких коштів на науку ніколи не давали. В абсолютному ж обчисленні цих коштів нескінченно мало. Але нехай мало — важливо назвати цифру точно й виділити ці кошти реально. І ось коли таку цифру буде названо, стане зрозуміло: всі розмови про поганих учених і хороших учених, про достойних і недостойних академіків втрачають смисл. Бо не лише організувати повноцінні наукові дослідження, а й прогодувати всіх, хто претендує сьогодні на звання вченого, неможливо.
Уявімо ситуацію: родина купує будинок, машину або планує відпустку. Спочатку потрібно визначити, які кошти є, а потім їх витрачати. А не так, щоб на наявні гроші купити квиток на курорт, а решту розраховувати вкрасти на місці, на пляжі. А либонь саме так, за великим рахунком, відбувається з фінансуванням науки. Спочатку виділяються явно недостатні кошти, а далі триває закамуфльоване шахрайство протягом року. І головне в цьому шахрайстві — девальвація слів, понять. Те, що написано в наукових звітах інститутів, найчастіше абсолютно не відповідає дійсності.
Отже, гроші визначено й потрібно їх розділити. На всіх, зрозуміло, не вистачить. Ось це й потрібно обговорювати. Перше запитання: які теми й галузі фінансувати? Друге запитання: кого фінансувати? Відповідь на перше запитання, звісно, цілком залежить від дефініцій. Тобто від того, що вважати наукою, а що ні (наприклад, зварювальне виробництво чи виробництво тракторів — це наука?), і почати фінансувати деякі цілком шановані галузі за іншими, більш притаманними цим галузям, статтями бюджету. Це означає зняти з наукового бюджету непосильне навантаження по-волюнтаристському приписаних розділів і установ, котрі поглинають левову частку цього бюджету. Відповідь на друге запитання також нескладна й цілком очевидна — необхідно припинити фінансувати інститути, а почати фінансувати конкретних учених, на конкурсній основі. А вони вже самі створюватимуть лабораторії й фінансуватимуть інститут, де працюють, відраховуватимуть фіксований відсоток на загальні потреби. При цьому дослідник разом із грошима повинен мати право піти в іншу установу, де йому забезпечать умови для роботи. Саме так (із варіаціями, звісно) працюють успішні наукові інститути в усьому світі. Хочу також додати, що ототожнення науки з академією наук цілком неправомірне. На цьому шляху також можна багато чого знайти.
Отже, якими я бачу необхідні стратегічні заходи?
1. Ліквідувати привабливість адміністративних посад для людей науки.
2. Ліквідувати зі складу НАНУ ті наукові підрозділи, які займаються прикладними розробками.
3. Стимулювати відродження наукових центрів.
На роль останніх уже є готові кандидати — університети. Роль університетів особливо приваблива в перехідний період, бо їхній основний продукт — освіта — завжди затребуваний. Залучення ж нових коштів і, як результат, нових кадрів (із тієї самої НАНУ й інших академій) може лише поліпшити цей продукт.
Тепер головне — чи можлива реконструкція наявної системи функціонування науки, частиною якої є НАНУ, на основі викладених вище принципів? Відповідь вгадати неважко — звісно неможлива. Занадто багато інтересів тут зачеплено. Чи підуть державні лідери на такий крок? З огляду на кількість людей у системі та їхнє зрощення з владою (можна згадати бодай деяких нових лідерів академії як приклад), державні лідери на такий крок не підуть.
Отже, знову залишається те саме сакраментальне запитання «Що робити?». Що робити не для збереження академії в її нинішньому вигляді, а що робити заради порятунку наукового та в широкому розумінні інтелектуального життя в Україні? Відповіді на ці запитання існують. За бажання можна обговорювати варіанти. Але при цьому слід не забувати про головне: речі потрібно називати своїми іменами, і, якщо грошей, виділених на розвиток, скажімо, проекту «Геном академіка НАНУ», може вистачити тільки на пенсію цьому академікові, то проект так і потрібно назвати «Пенсія академіка». У цьому разі співробітники, котрі працюють над цим проектом, принаймні не зможуть називатися фахівцями з геному людини. А це уже великий плюс для початку.
http://www.zn.kiev.ua/ie/show/600/53542/
професор, доктор біологічних наук
(завідуючий кафедрою загальної та молекулярної генетики
Київського національного університету)
ГЕНОМ АКАДЕМІКА НАНУ
Прочитавши інтерв’ю академіків О.Кришталя і В.Лишка («ДТ», «Академія в очікуванні євроремонту?», №18, 2006 р.), хотілося б висловити свою думку з теми, постійно присутньої на сторінках «ДТ» протягом останнього року, — про майбутнє науки в Україні.
Із глибокою повагою ставлюся до Олега Олександровича й Валерія Казимировича. Усі міркування, висловлені ними, цілком правильні та справедливі. Проте вони абсолютно безперспективні з погляду керівництва до дії. Це як читати Томаса Мора — дуже справедливо й розумно, але «що робити?», як казали класики. На мою думку, всі розмірковування на наукові теми протягом останнього року мають один недолік — віз ставлять попереду коня. А саме: питання про те, як ділити гроші (це питання основне під час усіх чвар, які супроводжують спектаклі на кшталт академічних виборів), абсолютно не пов’язується з питанням — що ділитимемо?
Де ті кошти, на які передбачається розвивати науку? Я свідомо не торкаюся теми про те, хто є хороший учений, а хто поганий. Кого потрібно вибирати в академіки, а кого ні. Це все другорядні питання. Основне питання — де кошти на науку та скільки їх? Із цього питання — про кошти — і розпочнемо. Хто фінансує науку? Держава, приватні компанії та благодійні фонди. Так роблять в усьому світі, включаючи Америку, у якої ті самі недоліки, що і скрізь, але вони не такі помітні — країна багатша і грошей, у тому числі на науку, більше. Із доброчинними фондами зрозуміло — своїх в Україні наразі немає, а міжнародні можуть бути лише допоміжним джерелом коштів. Із приватними компаніями здавалося б також усе зрозуміло: вони самі швидко розберуться, кому можна платити, а кому ні, і тут їх академічними регаліями не спокусиш. На жаль, в Україні ще не визріло приватне підприємництво, котре усвідомлює: прибуток можна отримувати, чесно вкладаючи гроші, зокрема й у наукові дослідження. А грошей треба вкладати багато. Приміром, вихід на ринок одного найменування популярних ліків оцінюється витратами в сотні мільйонів доларів. Ясна річ, набагато легше «пролобіювати» фінансування, тобто ухопити державні кошти з допомогою зв’язків тощо. Свідомо не розвиваю цю тему (кожен може її розвинути до нескінченності) і вживаю термін лобіювати, хоча з погляду платника податків у цьому контексті доречніше вжити слово «вкрасти».
Таким чином, сьогодні залишається тільки одне реальне джерело коштів на розвиток науки — держава. І ось тут виникає запитання: скільки держава готова виділити на розвиток науки? Припустімо, два-три відсотки річного доходу. У відносному сенсі це непогано, бо реально таких коштів на науку ніколи не давали. В абсолютному ж обчисленні цих коштів нескінченно мало. Але нехай мало — важливо назвати цифру точно й виділити ці кошти реально. І ось коли таку цифру буде названо, стане зрозуміло: всі розмови про поганих учених і хороших учених, про достойних і недостойних академіків втрачають смисл. Бо не лише організувати повноцінні наукові дослідження, а й прогодувати всіх, хто претендує сьогодні на звання вченого, неможливо.
Уявімо ситуацію: родина купує будинок, машину або планує відпустку. Спочатку потрібно визначити, які кошти є, а потім їх витрачати. А не так, щоб на наявні гроші купити квиток на курорт, а решту розраховувати вкрасти на місці, на пляжі. А либонь саме так, за великим рахунком, відбувається з фінансуванням науки. Спочатку виділяються явно недостатні кошти, а далі триває закамуфльоване шахрайство протягом року. І головне в цьому шахрайстві — девальвація слів, понять. Те, що написано в наукових звітах інститутів, найчастіше абсолютно не відповідає дійсності.
Отже, гроші визначено й потрібно їх розділити. На всіх, зрозуміло, не вистачить. Ось це й потрібно обговорювати. Перше запитання: які теми й галузі фінансувати? Друге запитання: кого фінансувати? Відповідь на перше запитання, звісно, цілком залежить від дефініцій. Тобто від того, що вважати наукою, а що ні (наприклад, зварювальне виробництво чи виробництво тракторів — це наука?), і почати фінансувати деякі цілком шановані галузі за іншими, більш притаманними цим галузям, статтями бюджету. Це означає зняти з наукового бюджету непосильне навантаження по-волюнтаристському приписаних розділів і установ, котрі поглинають левову частку цього бюджету. Відповідь на друге запитання також нескладна й цілком очевидна — необхідно припинити фінансувати інститути, а почати фінансувати конкретних учених, на конкурсній основі. А вони вже самі створюватимуть лабораторії й фінансуватимуть інститут, де працюють, відраховуватимуть фіксований відсоток на загальні потреби. При цьому дослідник разом із грошима повинен мати право піти в іншу установу, де йому забезпечать умови для роботи. Саме так (із варіаціями, звісно) працюють успішні наукові інститути в усьому світі. Хочу також додати, що ототожнення науки з академією наук цілком неправомірне. На цьому шляху також можна багато чого знайти.
Отже, якими я бачу необхідні стратегічні заходи?
1. Ліквідувати привабливість адміністративних посад для людей науки.
2. Ліквідувати зі складу НАНУ ті наукові підрозділи, які займаються прикладними розробками.
3. Стимулювати відродження наукових центрів.
На роль останніх уже є готові кандидати — університети. Роль університетів особливо приваблива в перехідний період, бо їхній основний продукт — освіта — завжди затребуваний. Залучення ж нових коштів і, як результат, нових кадрів (із тієї самої НАНУ й інших академій) може лише поліпшити цей продукт.
Тепер головне — чи можлива реконструкція наявної системи функціонування науки, частиною якої є НАНУ, на основі викладених вище принципів? Відповідь вгадати неважко — звісно неможлива. Занадто багато інтересів тут зачеплено. Чи підуть державні лідери на такий крок? З огляду на кількість людей у системі та їхнє зрощення з владою (можна згадати бодай деяких нових лідерів академії як приклад), державні лідери на такий крок не підуть.
Отже, знову залишається те саме сакраментальне запитання «Що робити?». Що робити не для збереження академії в її нинішньому вигляді, а що робити заради порятунку наукового та в широкому розумінні інтелектуального життя в Україні? Відповіді на ці запитання існують. За бажання можна обговорювати варіанти. Але при цьому слід не забувати про головне: речі потрібно називати своїми іменами, і, якщо грошей, виділених на розвиток, скажімо, проекту «Геном академіка НАНУ», може вистачити тільки на пенсію цьому академікові, то проект так і потрібно назвати «Пенсія академіка». У цьому разі співробітники, котрі працюють над цим проектом, принаймні не зможуть називатися фахівцями з геному людини. А це уже великий плюс для початку.
http://www.zn.kiev.ua/ie/show/600/53542/
Відповіді
2006.06.08 | vazazh
Re: Сама правильна стаття про Українську науку (/)
Относительно абсолютной правильности - я бы поостерегся.1. При современном уровне науки в Украине, увеличение финансирования с 0,4 до 2-3 % абсолютно ничего не изменит в ее уровне, просто даст возможность паразитировать за большие деньги.
2. Для меня наука не делится на фундаментальную и прикладную. Деление может быть на: научные исследования, проектно-конструкторские разработки и собственно реализация их. Первая часть - это наука. При этом, хоть я и далек от этого, в сварке, как и других областях существуют именно научные исследования.
3. Согласно данным статуправления у нас где-то 1300 научных учреждений (НАНУ - 170), при 120000 научных сотрудников (НАНУ - 40000). Так может начать не с НАНУ, которая в основном и дает вклад в науку, а с парикмахерских?
4. Относительно финансирования не институтов, а отдельных ученых - чистой воды прожектерство. Где метод определения этих ученых? актуальности тематики, которую финансировать? и судьи кто? И где реализован в полном объеме данный принцип? Кругом есть базовое финансирование Институтов и добор на грантовой основе учеными денег под свои работы.
5. Относительно стратегических походов, предлагаемых автором:
-1. Не очень понятно, что имеется в виду? И что это даст в смысле поднятия уровня?
- 2. Выше в п.2 уже кое-что рассмотрено. Целесообразно вывести из состава НАНУ опытные производства и все фирмочки, которые подвязаны под это и потребляют бюджет. На самоокупаемость. Но нужны спецорганизации по проектированию и оптыным проверкам, которые должны быть на базе отраслевых институтов.
- 3. Относительно готовых центров - университетов, это просто передергивание фактов. Ни один из наших ВУЗов не входит в число лучших 500 в мире, хотя от России - 3, и от Польши - 3, при этом в обоих странах центром науки является АН и далее. Сам автор пишет - цель ВУза готовить специалистов, (но не делать науку). Об уровне научных исследований наших ВУЗов - не смешите Муму. КГУ - это еще вершина, хотя и уровень их исследований ниже плинтуса. А что говорить об остальных? Они сегодня не справляются с основной задачей - подготовкой кадров. То что приходит поступать в аспирантуру, из КГУ - это 50/50 нормальный уровень/слабый. А из Политеха - 10/90.
2006.06.10 | NI_ZRADI
Re: Сама правильна стаття про Українську науку (/)
vazazh пише:> Относительно абсолютной правильности - я бы поостерегся.
> 1. При современном уровне науки в Украине, увеличение финансирования с 0,4 до 2-3 % абсолютно ничего не изменит в ее уровне, просто даст возможность паразитировать за большие деньги.
АБСОЛЮТНО НЕ ВІРНА ДУМКА! Збільшення фінансування дасть можливість профінансувати НАРЕШТІ хоча б деякі проекти. Оскільки при теперішньому рівні фінансування грошей вистачає виключно на МІЗЕРНУ зарплатню. Ні для кого не секрет, що науковці (особливо молоді) більшу частину свого часу витрачають на інших (не пов'язаних з наукою) роботах для того щоб мати змогу принаймні прогодувати себе і свої родини. При збільшенному фінансуванні науки у них принаймні відпаде потреба працювати на 2-3 роботах. А це вже великий плюс, для початку...
Щодо паразитування. Бажаю vazazhу все життя паразитувати на 560 грн за місяць (стипендія аспіранта науково-дослідного інституту НАНУ). На ці гроші потрібно оплачувати житло, харчуватися, сплачувати за проїзд, одягатися, купувати літературу - коротше кажучи, паразитуй до несхочу!
2006.06.12 | vazazh
Re: Сама правильна стаття про Українську науку (/)
Уважемый "аспирант научно-исследовательского ин-та (???) НАНУ", во-первых, стипендия немного выше, чем Вами указано. Во-вторых, в нормальных Институтах НАНУ, аспирантов устраивают тут же на полставки инженера (так что претензии к своему руководителю). В-третьих, только в НАНУ существует более 20 программ под гранты, каждая под объем финансирования 4-6 млн. грн. Я уже не говорю о программах МОН. Так что, если подергаться то возможности есть. Включая и программы ИНТАС, FP6 и др. А вот вся беда в том, как рассходуются эти деньги на программы НАНУ и МОН и что в итоге, после их выполнения. А в итоге - бумага, заполненная буквами. И простое увеличение финансирования приведет к росту доходов тех, кто и так достаточно получает. (Кстати, в СССР, стипендия аспиранта была не такой уж и большой - 63 руб.) И при этом нулевой сдвиг в уровне исследований. Ну появится возможность ничего не делать за большие деньги. Вы побробуйте найти аргументы "за" под реформы предлагаемые автором статьи.2006.06.15 | NI_ZRADI
Бурні аплодисменти від "багатих" Українських аспірантів...
vazazh пише:> Уважемый "аспирант научно-исследовательского ин-та (???) НАНУ", во-первых, стипендия немного выше, чем Вами указано.
Ну прямо в грошах купаються Українські аспіранти. Щоб ти так "багато" жив!
Во-вторых, в нормальных Институтах НАНУ, аспирантов устраивают тут же на полставки инженера (так что претензии к своему руководителю).
Інститут фізіології Богомольця нормальний? Академіки Кришталь і Костюк нормальні? Георгій, поясніть безгамотному vazazhу, буд-ласка who is who в науці. А інші? Давайте зробимо перекличку, агов, аспіранти, хто з вас отримує додаткові півставки від свого наукового керівника?"
В-третьих, только в НАНУ существует более 20 программ под гранты, каждая под объем финансирования 4-6 млн. грн. Я уже не говорю о программах МОН. Так что, если подергаться то возможности есть. Включая и программы ИНТАС, FP6 и др.
Знову робимо перекличку, кого озолотили цими грошима? І ще математики, підрахуйте: 20 програм по 4-6 млн грн. Разом 80-120 млн грн. Прямо "озолотитися" можна. Сподіваюся ви відчули іронію. Для Української науки - це крапля в морі. Автопарк Верховної Ради коштує значно більше.
Коротше кажучи vazazh пропонує завідомо нереальні варіанти для виводу науки з кризи. А реальне в його пропозиціях тільки одне: розвалити залишки науки в Україні, "реформувати" науку (під шумок "реформ" легко красти) і остаточно перетворити Україну в бананову республіку без бананів!
2006.06.15 | Skapirus
Від модера: Будь ласка стримуйте емоції та чемніше себе ведіть
Та читайте правила: http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_faq&key=1048850025Наступного разу буду терти відповіді в такому тоні.
2006.06.15 | vazazh
Re: Бурні аплодисменти від "багатих" Українських аспірантів...
Во-первых, никто не говорил, что аспиранты у нас сильно богатые. А предполагаете, что н.с, к.н на 1072 или с.н.с. на 1172 - это сильно богатые?Во-вторых, в нашем Институте уже 3 года все аспиранты получают эти полставки, знаю еще 2 Института, где ситуация такая же. Что там у Богомольца - не моя парафия.
В-третьих, повторяю еще раз и медленно, как для милиционера, от того, что увеличится в бюджете на науку, ничего не изменится, деньги уйдут снова и большем количестве тем, кто их сегодня выметает. Так что аспиранту достанутся крохи со стола.
В-четвертых, все зависит от того, как реформировать. По советски, или по европейски. В Польше это сделали, и уровень пошел вверх.
В-пятых, конечно лучше сидеть в дерьме, но считать себя во всем белом. А что не ясно, чем это кончится?
2006.06.18 | NI_ZRADI
Re: Бурні аплодисменти від "багатих" Українських аспірантів...
vazazh пише:> Во-первых, никто не говорил, что аспиранты у нас сильно богатые. А предполагаете, что н.с, к.н на 1072 или с.н.с. на 1172 - это сильно богатые?
Особисто я такого НЕПРИПУСКАЮ, це ви тут стверджуєте ніби з фінансуванням науки все гаразд, і треба лише "реформувати". Я ж, на противагу вам, у слід за автором вищенаведенної статті стверджую, що спочатку необхідно збільшити фінансування науки, хоча б до встановленого законом мінімуму (ну хоч раз! для різноманітності:) ), а вже потім "реформувати", тобто вирішувати як ці гроші ділити, бо на сьогодні ділити АБСОЛЮТНО нічого, і всі "реформи" зведуться до банального продажу приміщень інститутів, зокрема і згаданого мною інституту фізіології ім. Богомольця, який знаходиться в центрі Києва поряд з міністерством внутрішніх справ, і пентхаузом ющенки-молодшого. Половина приміщень цього інституту ВЖЕ зайнята комерційними структурами, що мають до науки таке ж відношення, як стронгмен Вірастюк до балету.
> Во-вторых, в нашем Институте уже 3 года все аспиранты получают эти полставки, знаю еще 2 Института, где ситуация такая же.
Назви інститутів в студію!
> В-третьих, повторяю еще раз и медленно, как для милиционера, от того, что увеличится в бюджете на науку, ничего не изменится, деньги уйдут снова и большем количестве тем, кто их сегодня выметает. Так что аспиранту достанутся крохи со стола.
Повторюю як для негра: ЗБІЛЬШЕННЯ ФІНАНСУВАННЯ ПРИЗВЕДЕ І ДО ЗБІЛЬШЕННЯ КРОХ НА СТОЛІ У АСПІРАНТА, АДЖЕ НЕ ВСІ УКРАЇНСЬКІ АКАДЕМІКИ Є ЗА СВОЄЮ ПРИРОДОЮ ПАРАЗИТАМИ - КОРУПЦІОНЕРИ І ПОРЯДНІ ЛЮДИ ІСНУЮТЬ І В УКРАЇНІ І В США, ЧИТАЙ УВАЖНІШЕ СТАТТЮ, ЯКУ Я НАВІВ НА САМОМУ ПОЧАТКУ!
> В-четвертых, все зависит от того, как реформировать. По советски, или по европейски. В Польше это сделали, и уровень пошел вверх.
В УКРАЇНІ МОЖУТЬ РЕФОРМУВАТИ ЛИШЕ ПО-ЄВРЕЙСЬКИ. ЧОМУ? ТОМУ ЩО...
2006.06.13 | pHD
Re: Сама правильна стаття про Українську науку (/)
12-06-2006 13:41, vazazh пише:> Так что, если подергаться то возможности есть. Включая и программы ИНТАС, FP6 и др.
А Ви отримували гранти ІНТАС чи FP6 ? Чи це можливо ?
2006.06.15 | NI_ZRADI
Та ні хріна він не отримував...
pHD пише:> 12-06-2006 13:41, vazazh пише:
>
> > Так что, если подергаться то возможности есть. Включая и программы ИНТАС, FP6 и др.
>
> А Ви отримували гранти ІНТАС чи FP6 ? Чи це можливо ?
Чувак понти кидає, а Ви ведетесь. З нього такий же спеціаліст в науці як з мене балерина (а балерина з мене ніяка).
2006.06.15 | Експерт
Потрібно керуватися знаннями, а не здогадами
За моєю достовірною інформацією дописувач vazazh та його дослідницька група є постійним одержувачем цих грантів.
Ni_Zradi не перетворюйтесь на хвілософа, який нічого не знає, але про все впевнено та “переконливо” стверджує. Див. вітчизняне ТВ з такими постійними телезірками.
2006.06.18 | NI_ZRADI
Re: Потрібно керуватися знаннями, а не здогадами
То може ви надасте достовірну інформацію на підтвердження того, що вищезгаданий пан має великі наукові здобутки, а не певні специфічні "корисні" знайомства?2006.06.19 | vazazh
Re: Потрібно керуватися знаннями, а не здогадами
Что Вас конкретно интересует в моей персоне? Индекс цитирования? Последние публикации за 5, 2 года ? Гранты? Патенты? Участие в конференциях? И обращаться надо по прямому адресу. а не к соседям.2006.06.15 | vazazh
Re: Та ні хріна він не отримував...
Жаль, что балерина из Вас плохая, может бы там нашли себе достойное применение. Правда с Вашими нервами, наверное сначала в Глеваху - подлечиться.Относительно ИНТАСа и ФП6 я ответил на том запросе который так и назывался. Можно посмтреть.
2006.06.15 | pHd
Re: Сама правильна стаття про Українську науку (/)
Прохання про гранти писати на гілку "Який шанс отримати грант ІНТАС або FP6 ?"2006.06.15 | vazazh
Re: Сама правильна стаття про Українську науку (/)
Я Вам туда и ответил. Есть еще вопросы - пожалуйста, но именно в той ветке.