Президентська концепція розвитку наукової сфери народилася. Ура!
08/18/2006 | Defendor academia
Жодної цифри! Радуйся народ, що не полюбляє кількісний підхід!
Жодного посилання на якісь там емпіричні дослідження! Радуйся народ, що не полюбляє досвід.
http://www.nas.gov.ua/knk/pages/koncepc/koncepcm.html
ПРОЕКТ
КОНЦЕПЦІЯ
розвитку наукової сфери України
"Завданням часу є
не державна організація науки,
а державна допомога науковій творчості нації"
Володимир ВЕРНАДСЬКИЙ
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
Концепція розвитку наукової сфери України (далі Концепція) визначає передумови, мету, принципи, завдання та механізми розвитку наукової сфери України на період до 2015 року.
Для цілей цієї Концепції вживаються терміни та визначення, прийняті в Законі України "Про наукову та науково-технічну діяльність" від 13.12.1991 р. №1977, “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” 1999 р. та Класифікаторі видів економічної діяльності (Наказ Держстандарту від 22.10.1996 р. №441).
Крім того вживаються такі терміни:
Наукова сфера України – це комплекс суб'єктів та об'єктів наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, зареєстрованих у встановленому в Україні порядку.
Науково-технологічні розробки – науково-технічна діяльність, спрямована на створення дослідних зразків або партій нової науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов’язані з доведенням наукових знань до стадії їх практичного використання.
За умови проголошеного Україною курсу на євроінтеграцію при реформуванні її наукової сфери необхідно дотримуватися загальноприйнятих у світовій практиці визначень щодо кінцевого результату наукових досліджень та розробок, а саме:
Фундаментальні дослідження – це нові знання про живу та неживу природу, що підтверджені відповідними публікаціями у світових реферованих журналах.
Прикладні дослідження – це отримані на основі фундаментальних досліджень нові матеріали, технології, ноу-хау, моделі тощо, підтверджені відповідними внутрішніми та світовими документами.
Розробки та впровадження – це знання та результати фундаментальних та прикладних досліджень, застосовані в економіці країни.
Крім того, формуючи державну політику реформування наукової сфери України, необхідно враховувати, що, на відміну від колишнього СРСР, Україна не має змоги широкомасштабної підтримки всіх напрямів фундаментальної та прикладної науки.
Її шлях – це міжнародна кооперація у фундаментальних дослідженнях, точкова державна підтримка перспективних на внутрішньому та зовнішньому ринках прикладних досліджень та розробок, створення інноваційного клімату у всіх сферах економіки, в першу чергу тих, які забезпечують експортний потенціал держави.
2. СУЧАСНИЙ СТАН НАУКОВОЇ СФЕРИ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ.
На початку 90-их років минулого століття в науковій сфері України відбулися радикальні зміни, обумовлені змінами політичної та економічної систем держави. Були започатковані створення на національному рівні органів управління науковою та науково-технічною сферою, формування державних науково-технічних програм, тощо. На жаль, наукова сфера не була визначена пріоритетною у політиці держави, наслідком чого стало значне відставання України від розвинених країн світу, які приступили до створення економіки нового типу, що базується на знаннях.
Сьогодні можна остаточно стверджувати, що конкуренція між розвинутими країнами фактично перетворилася на конкуренцію у сфері науки і технологій. Разом з класичними факторами, які безпосередньо впливають на собівартість продукції (якість сировини, вартість робочої сили тощо) та визначають її конкурентоспроможність, дедалі більш вагомими стають спеціальні чинники, які характеризують інтелектуальну власність. Україні, щоб увійти у число впливових на міжнародній арені держав, необхідно здійснити рішучі кроки до підвищення ефективності наукової сфери та запровадження технологічного розвитку базових галузей промисловості.
На жаль, повільний темп економічних реформ в середині 90-их років, з одного боку, загальмував ефективне використання значного науково-технічного потенціалу, успадкованого від колишнього СРСР, а з другого боку, призвів до кризової ситуації у розвитку самої наукової сфери. Подальша трансформація соціально-економічної системи України обумовила суттєві інституційні зміни в науковій сфері, її структурі та чисельності наукових організацій, їх фінансово-організаційному забезпеченні та державному управлінні (оскільки відповідні статистичні показники наукової сфери є широковідомими, ми їх тут не наводимо).
Основними негативними чинниками, які унеможливлюють розвиток наукової сфери України, є такі:
1. Відсутність стратегічного плану розвитку економіки України, як основи для визначення пріоритетів науково-технологічної сфери та концентрації на їх вирішенні значних ресурсів.
2. Існування надмірного адміністрування наукових досліджень, що заглиблює проблему розділення наукових досліджень у закладах НАНУ та навчального процесу у закладах вищої освіти, а також впровадження результатів наукових досліджень.
3. Інноваційна-інвестиційна непривабливість сучасного виробничого сектору економіки України та відсутність відповідного законодавчого забезпечення або його часті зміни.
4. Відсутність повноважного органу центральної виконавчої влади, здатного провести відповідні реформи науково-технологічної сфери України.
5. Штучне створення державою несприятливих умов для неефективного використання потенціалу і можливостей академічного та університетського сектору науки.
6. Значне скорочення державного сектору галузевої науки і його неефективне використання для національного виробництва.
7. Недоліки у підготовці та атестації наукових кадрів, їх матеріального та соціального забезпечення.
8. Відсутність дійової системи незалежної професійної експертизи наукових досліджень і розробок, захисту прав на інтелектуальну власність.
9. Не ефективна діяльність більшості або відсутність громадських наукових товариств та спілок, їх незначний вплив на демократизацію наукового життя.
Тому у короткотерміновій перспективі, наукова сфера України, позбавлена значної державної підтримки та альтернативного притоку вітчизняного капіталу, переживатиме значні труднощі. Серед першочергових заходів щодо виправлення ситуації в цій сфері є такі:
1. Значне підвищення статусу вченого та ролі науки у суспільстві через нормалізацію оплати праці – забезпечення прожиткового мінімуму на основних посадах і можливості зрозуміло і прозоро планувати професійну кар’єру;
2. Збільшення фінансового забезпечення наукової сфери з державного бюджету (до задекларованих 1,7% ВВП) з метою оновлення матеріально-технічної бази науки;
3. Посилення інституційної та фінансової основи конкурсного (грантового) фінансування наукових досліджень;
4. Посилення наукового потенціалу провідних університетів України, з об'єднанням їх з (окремими) елементами академічного сектору науки у трансформовану, оновлену та ефективну національну наукову систему;
5. Створення умов для повернення висококваліфікованих науковців, що здобули досвід в університетах та наукових закладах світу;
6. Створення програм по залученню молодих (до 35 років) наукових працівників до керівництва лабораторіями і підрозділами наукових установ та університетів;
7. Зміцнення зв'язків наукової сфери з бізнесом, промисловими та підприємницькими структурами;
8. Розширення міжнародної кооперації та інтеграція наукової сфери України у світову систему, зокрема до європейського наукового простору.
3. ОСНОВНІ ЗАХОДИ З ВИВОДУ
НАУКОВОЇ СФЕРИ З КРИЗОВОГО СТАНУ.
3.1. Розвиток інтелектуального наукового ресурсу.
За роки незалежності в Україні відбулося більш ніж дворазове скорочення кількості працівників наукової сфери. Незважаючи на значне відставання від розвинених країн Європи за показниками насиченості науковими кадрами на 10 тисяч занятого населення (наприклад, у Фінляндії цей показник сягає 230, у Данії – 143, у ФРН – 124, а в Україні – 51) Україна поки що має вагомий науково-технічний потенціал.
Проте реальний стан забезпечення науковими кадрами України значно гірший через т.з. приховане безробіття (значна кількість науковців лише рахується в штатах наукових установ, а фактично вони виконують іншу роботу).
За даними дослідження реального використанням інтелектуального наукового ресурсу в Україні, приведеного Радою по вивченню продуктивних сил НАН України, зроблені наступні висновки:
– у всіх секторах науки (академічному, університетському та галузевому) домінує негативна тенденція зменшення (щодо зростання) висококваліфікованих наукових кадрів, суттєво погіршилася вікова структура кадрів, проблемним стало залучення до науки молоді.
– не припинився відтік науковців та дипломованих фахівців за кордон, особливо людей у віковій категорії від 30 до 50 років.
Крім того, відбувається значна деформація у підготовці наукових кадрів вищої кваліфікації, а саме на фоні зменшення кількості кандидатів та докторів наук фізико-технічного профілю відбувається бурхливе зростання кількості дипломованих економістів, політологів та представників інших соціогуманітарних спеціальностей.
З високою вірогідністю можна прогнозувати, що залишаючи поза увагою держави сферу якісного відтворення кадрового потенціалу вітчизняної науки і освіти, перед країною постане загроза не лише реалізації нової моделі розвитку економіки, але й збереження критичної маси науковців, здатних розуміти досягнення світового рівня.
Тому заходи активного державного впливу на якісне відтворення кадрового потенціалу повинні бути направлені на:
– реальне, а не декларативне підвищення ролі науки і технологій в суспільстві, престижу наукової діяльності, пропаганді наукових знань, тощо;
– зміцнення та розвиток наукової складової в діяльності університетів (див. Додаток 1) та формування умов для створення дослідницьких університетів (див. Додаток 2).
– розробка програми інтеграції вітчизняної науки у світову систему, яка б передбачала поступове входження України в європейський науковий простір, можливість стажування за кордоном молодих науковців та створення умов для повернення в Україну тих науковців, які ефективно працюють за кордоном;
– вдосконалення системи атестації наукових кадрів вищої кваліфікації;
(див. Додаток 3).
– омолодження кадрового потенціалу наукової сфери.
– розширення інформаційного забезпечення наукової сфери, зокрема реформування державної системи науково-технічної та економічної інформації.
3.2. Створення умов для реалізації науковою сферою функції її економічного призначення.
Загальновідомо, що науково-технічна сфера є головним джерелом інноваційного розвитку економіки суспільства.
Стан наявної матеріально-технічної бази наукової сфери негативно впливає на результативність науково-технічної діяльності. У 2005 році у порівнянні з 1995 роком майже вдвоє зменшилося створення нових видів техніки та технологій. Внаслідок цього Україна часто зазнає подвійних втрат, пов'язаних з неотриманням економічної віддачі від розробок, не впроваджених у своїй економіці та безкоштовним використанням вітчизняних розробок за кордоном. За оцінками експертів така тенденція зростає.
Проблема переведення національної економіки на інноваційну модель розвитку повинна бути пріоритетною у державній політиці. З цією метою всі ресурси повинні бути направлені на модернізацію підприємств, підвищення продуктивності праці й конкурентоспроможності вітчизняної продукції.
Очевидно, що базою такого розвитку економіки є фундаментальна й прикладна наука, а також створення ефективних структур та механізмів впровадження науково-технічних розробок у практику.
З цією метою необхідно забезпечити:
– введення в дію Законів України щодо інноваційної діяльності та визначення першочергових напрямів такої діяльності на 2007-2009 рр. (див. Додаток 4).
– реформування податкової системи, що повинна працювати на стимуляцію дослідницької та інноваційної діяльності, а також звільнення від податків благодійні внески на розвиток науки та освіти.
– вдосконалення системи непрямих методів державного впливу на розширення сектору високотехнологічного виробництва.
– завершення формування дієвих систем охорони і захисту прав інтелектуальної власності (див. Додаток 5).
3.3. Заходи щодо модернізації інституційної структури наукової сфери.
Формування інституційних складових наукової сфери в умовах переходу до ринкової економіки проходить дуже повільно та невпорядковано. Зокрема, потребують змін та удосконалення механізм фінансування наукової сфери та її взаємодії зі споживачами наукового продукту у приватному та державному секторах економіки. Вони повинні бути направлені на отримання кінцевого продукту – нового знання, нових перспективних технологій, та науково-інноваційного продукту відповідно в академічному та галузевому секторах науки.
Серед першочергових заходів модернізації структури наукової сфери є:
– удосконалення системи бюджетного фінансування наукової сфери; (див. Додаток 6)
– запровадження дійового механізму конкурсного відбору проектів фундаментальної науки та створення системи державних та недержавних фондів, зокрема Національного наукового фонду; (див. Додаток 7).
– здійснення ефективної науково-технічної та інноваційної політики при формуванні та реалізації державних науково-технічних програм;
– створення Національних науково-технічних центрів загальнодержавного значення з метою науково-технічного супроводу окремих високотехнологічних галузей економіки;
– відновлення та розширення функціювання наукових центрів у складі акціонерних товариств, корпорацій, тощо;
– створення та розвиток на базі провідних університетів та академічних установ технопарків, технополісів та зон технологічного розвитку, які забезпечують практичне застосування нових знань та технологій у промисловості;
– зміна стратегії навчання в провідних університетах з викладання по підручникам на навчання у дослідницьких лабораторіях та відповідна реформа оплати праці професорсько-викладацького складу;
– надання провідним університетам статусу автономії та самоврядності у всіх ділянках їх функціонування з відповідними вимогами до звітності і відповідальності за якість освіти і науки
4. ЗАХОДИ ЩОДО РЕФОРМУВАННЯ АКАДЕМІЧНОГО СЕКТОРУ НАУКИ.
Головна проблема вітчизняного академічного сектору науки полягає в тому, що рушійні сили радянського способу організації науки в цьому секторі зникли, проте форми та механізми, які забезпечували саме такий спосіб організації науки, практично залишилися незмінними.
Головна задача академічного сектору науки – отримання нових знань світового рівня та виконання прикладних досліджень загальнодержавного значення, які сприяли б технологічному, соціальному та духовному розвитку в Україні, не реалізується в повній мірі. Фундаментальні дослідження розпорошені по багатьом відділенням НАН України, державним галузевим академіям, а також багатьом центральним органам виконавчої влади.
Їх загальна координація та оцінка отриманих результатів потребують значного покращання.
В той же час, академічний сектор науки сьогодні все ще є суттєвим механізмом розвитку та передачі з покоління в покоління інтелектуального і культурного потенціалу нації. Тому у вирішенні проблеми реформування цього сектору науки слід врахувати реалії сьогоднішнього стану наукової сфери України. Процес переходу на іншу модель організації науки повинен бути плановим і поступовим.
На першому етапі необхідно на законодавчому та виконавчому рівнях сприяти інтеграції академічного та університетського секторів науки шляхом утворення спільних установ, кафедр та лабораторій, залучаючи, де це доцільно, також промислові підприємства. Створення таких науково-навчально-виробничих корпорацій (об’єднань), з одного боку, передбачає реальне використання наукових здобутків та підвищення рівня освіти, а з другого боку, дасть змогу академічному сектору науки звільнитися від багатьох установ, що не задовольняють жорстким критеріям визначення поняття “академічна наука”.
На другому етапі, враховуючи можливі зміни в університетському секторі науки, створити у цьому секторі умови для досліджень з природничих та соціо-гуманітарних наук.
Основні напрями модернізації академічного сектору науки на найближчі роки такі:
1. Оптимізація системи бюджетного фінансування фундаментальних досліджень, яка полягає у:
– удосконалення діючої сьогодні багатоканальної системи фінансування фундаментальних досліджень до такої, яка б враховувала перехідний період і прозоро розподіляла державні ресурси через державні академії наук, МОН та Національний науковий фонд та інші новоутворені експертні організації;
– розширення проектного (конкурсного) фінансування фундаментальних досліджень, їх ефективної координації на загальнодержавному рівні (через відповідні фахові ради та товариства) та об'єктивної експертизи з залученням зовнішньої професійної експертизи.
2. Розвиток освітянської діяльності в академічному секторі науки на основі кооперації з провідними університетами (включаючи організаційну та виробничу кооперацію, про що було вже відзначено вище), а також підвищення ефективності аспірантури та магістратури.
3. Оптимізація мережі академічних організацій (перепрофілювання, передачу органам місцевого самоуправління, ліквідація тощо).
4. Розвиток інноваційної діяльності, зокрема створення інноваційної інфраструктури на базі виробничих площ, що вивільняються.
5. Законодавче та нормативне забезпечення функціювання академічного сектору науки, його майнового комплексу, значного підвищення рівня оплати праці, підтримка процесів самоуправління та демократизації.
Деякі з вказаних тут рекомендацій містяться в Пропозиціях Комісії з питань подальшого підвищення ефективної діяльності НАН України (див. Додаток 8).
Міжвідомча рада з координації фундаментальних досліджень, очолювана Президентом НАН України Б.Є.Патоном вважає доцільним зберегти академічний сектор науки в повному складі, а саме: НАН України та 5 державних галузевих академій наук.
Підтримуючи на даному етапі цю пропозицію тільки за умови проведення вказаних вище трансформацій, в більш далекій перспективі доцільно мати три (державні) академії:
1) Національну академію наук України у складі 5 крупних секцій –
"Математика та природничі науки"
"Соціоекономічні та гуманітарні науки"
"Технічні науки"
"Медична наука"
"Аграрна наука"
2) Академія мистецтв.
3) Академія педагогічних наук.
Для здійснення такої трансформації необхідно прийняти відповідні зміни до Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність”.
5. РЕФОРМА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАУКОВОЮ СФЕРОЮ.
Проблеми реформування науки та її організаційної структури є актуальними для всіх країн, які мають науково-технічний потенціал. Аналіз ситуації у високорозвинених країнах світу показує, “що вони постійно розвивають і адаптують свою історично сформовану систему організації наукових досліджень до потреб часу і загальносвітового розвитку”.
Після дезінтеграції СРСР Україна змушена була побудувати свою національну систему управління науковою сферою. Було здійснено декілька таких спроб. На жаль, всі вони виявилися недостатньо результативними. Можливо саме тому, що реорганізація державного управління науковою сферою, відбувалася так часто, новостворені комітети та міністерства не встигали розпочати реформування цієї важливої для майбутнього України сфери. Їх діяльність за змістом та формою була лише відлунням декларованого в державі курсу на демократизацію та розвиток ринкових відносин, а не генератором відповідних державних рішень. На жаль, ця практика продовжується і нині (маємо розпорошеність у державному управлінні науковою та інноваційною діяльністю серед багатьох центральних органів виконавчої влади).
Проаналізувавши різні варіанти державного управління науковою сферою (див. Додаток 9) пропонується запровадити таку її форму, яка б органічно поєднувала діяльність діючих нині структур управління науково-технічною та інноваційною діяльністю з вищим рівнем державного управління. Можливим варіантом є створення Національної ради з питань науки і технологій (див. Додаток 10). Така систем управління функціонує в Канаді та Турецькій Республіці. Другим можливим варіантом є створення Міністерства науки та інновацій у складі двох державних агентств – Державного агентства науки та технологій та Державного агентства інвестицій та інновацій.
6. ВИСНОВКИ.
Робоча група з розроблення концепції розвитку наукової сфери вважає , що:
1. Реалізація стратегічного курсу України на інтеграцію у Європейське співтовариство, побудову процвітаючої України неможлива без структурних перетворень в економіці, збільшення частки високотехнологічних виробництв, розвитку сучасних інформаційних технологій, освіти та науки.
2. Реформування наукової сфери має носити плановий еволюційний характер. Головна проблема полягає в тому, що сфера наукового пошуку та науково-технологічного розвитку є особливим видом життєдіяльності, який з одного боку регулюється власними, а не підвладними політичній кон’юнктурі, законами, а з другого боку, вимагає постійної уваги з боку держави. Держава має на основі демократичних механізмів визначати наукові пріоритети, формувати відповідне законодавче поле і забезпечити наукову сферу достатніми ресурсами. В той же час, держава повинна створити привабливий інвестиційно-інноваційний клімат в країні.
3. Серед можливих реформаторських кроків слід виділити наступні:
- українська фундаментальна наука має стати вагомою частиною світової науки. Світові стандарти повинні бути основою оцінки праці вчених, присудження наукових ступенів, звань, тощо. Держава має надати вченим можливості для вільної участі в міжнародних проектах, включаючи укладання міждержавних угод та участь у міжнародних наукових організаціях;
- фінансування академічного та університетського секторів науки має стати, здебільшого, грантовим, яке здійснюватиметься через Національний науковий фонд, а в подальшому через фонди цільового спрямування, в т.ч. приватні благодійні та венчурні;
- на базі окремих установ, які мають дійсно національний масштаб та здатні супроводжувати окремі пріоритетні галузі економіки, слід створити Національні науково-технічні центри, які формально можуть підпорядковуватися одному з органів центральної виконавчої влади, але матимуть “академічну свободу” та базове фінансування – своєрідне державне замовлення;
- державна політика в науково-технічній галузі повинна ґрунтуватися на адекватному законодавстві щодо діяльності інноваційних об’єктів (технопарків, технополісів, зон технологічного розвитку, тощо), їх підтримці та забезпеченні ефективної співпраці з академічним та університетським секторами науки. Розвиток національної інноваційної системи має ґрунтуватися на поєднанні власних наукових розробок, власного кадрового супроводу та вітчизняного виробничого сектора і бізнесу;
- законодавча політика повинна забезпечити прозору систему заохочення інноваційної, наукової та освітньої діяльності через гнучку систему звільнення від податків неприбуткових за своєю сутністю освітніх та наукових організацій та товариств, а також визнання цільових благодійних фондів і внесків на розвиток науки.
Жодного посилання на якісь там емпіричні дослідження! Радуйся народ, що не полюбляє досвід.
http://www.nas.gov.ua/knk/pages/koncepc/koncepcm.html
ПРОЕКТ
КОНЦЕПЦІЯ
розвитку наукової сфери України
"Завданням часу є
не державна організація науки,
а державна допомога науковій творчості нації"
Володимир ВЕРНАДСЬКИЙ
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
Концепція розвитку наукової сфери України (далі Концепція) визначає передумови, мету, принципи, завдання та механізми розвитку наукової сфери України на період до 2015 року.
Для цілей цієї Концепції вживаються терміни та визначення, прийняті в Законі України "Про наукову та науково-технічну діяльність" від 13.12.1991 р. №1977, “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” 1999 р. та Класифікаторі видів економічної діяльності (Наказ Держстандарту від 22.10.1996 р. №441).
Крім того вживаються такі терміни:
Наукова сфера України – це комплекс суб'єктів та об'єктів наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, зареєстрованих у встановленому в Україні порядку.
Науково-технологічні розробки – науково-технічна діяльність, спрямована на створення дослідних зразків або партій нової науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов’язані з доведенням наукових знань до стадії їх практичного використання.
За умови проголошеного Україною курсу на євроінтеграцію при реформуванні її наукової сфери необхідно дотримуватися загальноприйнятих у світовій практиці визначень щодо кінцевого результату наукових досліджень та розробок, а саме:
Фундаментальні дослідження – це нові знання про живу та неживу природу, що підтверджені відповідними публікаціями у світових реферованих журналах.
Прикладні дослідження – це отримані на основі фундаментальних досліджень нові матеріали, технології, ноу-хау, моделі тощо, підтверджені відповідними внутрішніми та світовими документами.
Розробки та впровадження – це знання та результати фундаментальних та прикладних досліджень, застосовані в економіці країни.
Крім того, формуючи державну політику реформування наукової сфери України, необхідно враховувати, що, на відміну від колишнього СРСР, Україна не має змоги широкомасштабної підтримки всіх напрямів фундаментальної та прикладної науки.
Її шлях – це міжнародна кооперація у фундаментальних дослідженнях, точкова державна підтримка перспективних на внутрішньому та зовнішньому ринках прикладних досліджень та розробок, створення інноваційного клімату у всіх сферах економіки, в першу чергу тих, які забезпечують експортний потенціал держави.
2. СУЧАСНИЙ СТАН НАУКОВОЇ СФЕРИ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ.
На початку 90-их років минулого століття в науковій сфері України відбулися радикальні зміни, обумовлені змінами політичної та економічної систем держави. Були започатковані створення на національному рівні органів управління науковою та науково-технічною сферою, формування державних науково-технічних програм, тощо. На жаль, наукова сфера не була визначена пріоритетною у політиці держави, наслідком чого стало значне відставання України від розвинених країн світу, які приступили до створення економіки нового типу, що базується на знаннях.
Сьогодні можна остаточно стверджувати, що конкуренція між розвинутими країнами фактично перетворилася на конкуренцію у сфері науки і технологій. Разом з класичними факторами, які безпосередньо впливають на собівартість продукції (якість сировини, вартість робочої сили тощо) та визначають її конкурентоспроможність, дедалі більш вагомими стають спеціальні чинники, які характеризують інтелектуальну власність. Україні, щоб увійти у число впливових на міжнародній арені держав, необхідно здійснити рішучі кроки до підвищення ефективності наукової сфери та запровадження технологічного розвитку базових галузей промисловості.
На жаль, повільний темп економічних реформ в середині 90-их років, з одного боку, загальмував ефективне використання значного науково-технічного потенціалу, успадкованого від колишнього СРСР, а з другого боку, призвів до кризової ситуації у розвитку самої наукової сфери. Подальша трансформація соціально-економічної системи України обумовила суттєві інституційні зміни в науковій сфері, її структурі та чисельності наукових організацій, їх фінансово-організаційному забезпеченні та державному управлінні (оскільки відповідні статистичні показники наукової сфери є широковідомими, ми їх тут не наводимо).
Основними негативними чинниками, які унеможливлюють розвиток наукової сфери України, є такі:
1. Відсутність стратегічного плану розвитку економіки України, як основи для визначення пріоритетів науково-технологічної сфери та концентрації на їх вирішенні значних ресурсів.
2. Існування надмірного адміністрування наукових досліджень, що заглиблює проблему розділення наукових досліджень у закладах НАНУ та навчального процесу у закладах вищої освіти, а також впровадження результатів наукових досліджень.
3. Інноваційна-інвестиційна непривабливість сучасного виробничого сектору економіки України та відсутність відповідного законодавчого забезпечення або його часті зміни.
4. Відсутність повноважного органу центральної виконавчої влади, здатного провести відповідні реформи науково-технологічної сфери України.
5. Штучне створення державою несприятливих умов для неефективного використання потенціалу і можливостей академічного та університетського сектору науки.
6. Значне скорочення державного сектору галузевої науки і його неефективне використання для національного виробництва.
7. Недоліки у підготовці та атестації наукових кадрів, їх матеріального та соціального забезпечення.
8. Відсутність дійової системи незалежної професійної експертизи наукових досліджень і розробок, захисту прав на інтелектуальну власність.
9. Не ефективна діяльність більшості або відсутність громадських наукових товариств та спілок, їх незначний вплив на демократизацію наукового життя.
Тому у короткотерміновій перспективі, наукова сфера України, позбавлена значної державної підтримки та альтернативного притоку вітчизняного капіталу, переживатиме значні труднощі. Серед першочергових заходів щодо виправлення ситуації в цій сфері є такі:
1. Значне підвищення статусу вченого та ролі науки у суспільстві через нормалізацію оплати праці – забезпечення прожиткового мінімуму на основних посадах і можливості зрозуміло і прозоро планувати професійну кар’єру;
2. Збільшення фінансового забезпечення наукової сфери з державного бюджету (до задекларованих 1,7% ВВП) з метою оновлення матеріально-технічної бази науки;
3. Посилення інституційної та фінансової основи конкурсного (грантового) фінансування наукових досліджень;
4. Посилення наукового потенціалу провідних університетів України, з об'єднанням їх з (окремими) елементами академічного сектору науки у трансформовану, оновлену та ефективну національну наукову систему;
5. Створення умов для повернення висококваліфікованих науковців, що здобули досвід в університетах та наукових закладах світу;
6. Створення програм по залученню молодих (до 35 років) наукових працівників до керівництва лабораторіями і підрозділами наукових установ та університетів;
7. Зміцнення зв'язків наукової сфери з бізнесом, промисловими та підприємницькими структурами;
8. Розширення міжнародної кооперації та інтеграція наукової сфери України у світову систему, зокрема до європейського наукового простору.
3. ОСНОВНІ ЗАХОДИ З ВИВОДУ
НАУКОВОЇ СФЕРИ З КРИЗОВОГО СТАНУ.
3.1. Розвиток інтелектуального наукового ресурсу.
За роки незалежності в Україні відбулося більш ніж дворазове скорочення кількості працівників наукової сфери. Незважаючи на значне відставання від розвинених країн Європи за показниками насиченості науковими кадрами на 10 тисяч занятого населення (наприклад, у Фінляндії цей показник сягає 230, у Данії – 143, у ФРН – 124, а в Україні – 51) Україна поки що має вагомий науково-технічний потенціал.
Проте реальний стан забезпечення науковими кадрами України значно гірший через т.з. приховане безробіття (значна кількість науковців лише рахується в штатах наукових установ, а фактично вони виконують іншу роботу).
За даними дослідження реального використанням інтелектуального наукового ресурсу в Україні, приведеного Радою по вивченню продуктивних сил НАН України, зроблені наступні висновки:
– у всіх секторах науки (академічному, університетському та галузевому) домінує негативна тенденція зменшення (щодо зростання) висококваліфікованих наукових кадрів, суттєво погіршилася вікова структура кадрів, проблемним стало залучення до науки молоді.
– не припинився відтік науковців та дипломованих фахівців за кордон, особливо людей у віковій категорії від 30 до 50 років.
Крім того, відбувається значна деформація у підготовці наукових кадрів вищої кваліфікації, а саме на фоні зменшення кількості кандидатів та докторів наук фізико-технічного профілю відбувається бурхливе зростання кількості дипломованих економістів, політологів та представників інших соціогуманітарних спеціальностей.
З високою вірогідністю можна прогнозувати, що залишаючи поза увагою держави сферу якісного відтворення кадрового потенціалу вітчизняної науки і освіти, перед країною постане загроза не лише реалізації нової моделі розвитку економіки, але й збереження критичної маси науковців, здатних розуміти досягнення світового рівня.
Тому заходи активного державного впливу на якісне відтворення кадрового потенціалу повинні бути направлені на:
– реальне, а не декларативне підвищення ролі науки і технологій в суспільстві, престижу наукової діяльності, пропаганді наукових знань, тощо;
– зміцнення та розвиток наукової складової в діяльності університетів (див. Додаток 1) та формування умов для створення дослідницьких університетів (див. Додаток 2).
– розробка програми інтеграції вітчизняної науки у світову систему, яка б передбачала поступове входження України в європейський науковий простір, можливість стажування за кордоном молодих науковців та створення умов для повернення в Україну тих науковців, які ефективно працюють за кордоном;
– вдосконалення системи атестації наукових кадрів вищої кваліфікації;
(див. Додаток 3).
– омолодження кадрового потенціалу наукової сфери.
– розширення інформаційного забезпечення наукової сфери, зокрема реформування державної системи науково-технічної та економічної інформації.
3.2. Створення умов для реалізації науковою сферою функції її економічного призначення.
Загальновідомо, що науково-технічна сфера є головним джерелом інноваційного розвитку економіки суспільства.
Стан наявної матеріально-технічної бази наукової сфери негативно впливає на результативність науково-технічної діяльності. У 2005 році у порівнянні з 1995 роком майже вдвоє зменшилося створення нових видів техніки та технологій. Внаслідок цього Україна часто зазнає подвійних втрат, пов'язаних з неотриманням економічної віддачі від розробок, не впроваджених у своїй економіці та безкоштовним використанням вітчизняних розробок за кордоном. За оцінками експертів така тенденція зростає.
Проблема переведення національної економіки на інноваційну модель розвитку повинна бути пріоритетною у державній політиці. З цією метою всі ресурси повинні бути направлені на модернізацію підприємств, підвищення продуктивності праці й конкурентоспроможності вітчизняної продукції.
Очевидно, що базою такого розвитку економіки є фундаментальна й прикладна наука, а також створення ефективних структур та механізмів впровадження науково-технічних розробок у практику.
З цією метою необхідно забезпечити:
– введення в дію Законів України щодо інноваційної діяльності та визначення першочергових напрямів такої діяльності на 2007-2009 рр. (див. Додаток 4).
– реформування податкової системи, що повинна працювати на стимуляцію дослідницької та інноваційної діяльності, а також звільнення від податків благодійні внески на розвиток науки та освіти.
– вдосконалення системи непрямих методів державного впливу на розширення сектору високотехнологічного виробництва.
– завершення формування дієвих систем охорони і захисту прав інтелектуальної власності (див. Додаток 5).
3.3. Заходи щодо модернізації інституційної структури наукової сфери.
Формування інституційних складових наукової сфери в умовах переходу до ринкової економіки проходить дуже повільно та невпорядковано. Зокрема, потребують змін та удосконалення механізм фінансування наукової сфери та її взаємодії зі споживачами наукового продукту у приватному та державному секторах економіки. Вони повинні бути направлені на отримання кінцевого продукту – нового знання, нових перспективних технологій, та науково-інноваційного продукту відповідно в академічному та галузевому секторах науки.
Серед першочергових заходів модернізації структури наукової сфери є:
– удосконалення системи бюджетного фінансування наукової сфери; (див. Додаток 6)
– запровадження дійового механізму конкурсного відбору проектів фундаментальної науки та створення системи державних та недержавних фондів, зокрема Національного наукового фонду; (див. Додаток 7).
– здійснення ефективної науково-технічної та інноваційної політики при формуванні та реалізації державних науково-технічних програм;
– створення Національних науково-технічних центрів загальнодержавного значення з метою науково-технічного супроводу окремих високотехнологічних галузей економіки;
– відновлення та розширення функціювання наукових центрів у складі акціонерних товариств, корпорацій, тощо;
– створення та розвиток на базі провідних університетів та академічних установ технопарків, технополісів та зон технологічного розвитку, які забезпечують практичне застосування нових знань та технологій у промисловості;
– зміна стратегії навчання в провідних університетах з викладання по підручникам на навчання у дослідницьких лабораторіях та відповідна реформа оплати праці професорсько-викладацького складу;
– надання провідним університетам статусу автономії та самоврядності у всіх ділянках їх функціонування з відповідними вимогами до звітності і відповідальності за якість освіти і науки
4. ЗАХОДИ ЩОДО РЕФОРМУВАННЯ АКАДЕМІЧНОГО СЕКТОРУ НАУКИ.
Головна проблема вітчизняного академічного сектору науки полягає в тому, що рушійні сили радянського способу організації науки в цьому секторі зникли, проте форми та механізми, які забезпечували саме такий спосіб організації науки, практично залишилися незмінними.
Головна задача академічного сектору науки – отримання нових знань світового рівня та виконання прикладних досліджень загальнодержавного значення, які сприяли б технологічному, соціальному та духовному розвитку в Україні, не реалізується в повній мірі. Фундаментальні дослідження розпорошені по багатьом відділенням НАН України, державним галузевим академіям, а також багатьом центральним органам виконавчої влади.
Їх загальна координація та оцінка отриманих результатів потребують значного покращання.
В той же час, академічний сектор науки сьогодні все ще є суттєвим механізмом розвитку та передачі з покоління в покоління інтелектуального і культурного потенціалу нації. Тому у вирішенні проблеми реформування цього сектору науки слід врахувати реалії сьогоднішнього стану наукової сфери України. Процес переходу на іншу модель організації науки повинен бути плановим і поступовим.
На першому етапі необхідно на законодавчому та виконавчому рівнях сприяти інтеграції академічного та університетського секторів науки шляхом утворення спільних установ, кафедр та лабораторій, залучаючи, де це доцільно, також промислові підприємства. Створення таких науково-навчально-виробничих корпорацій (об’єднань), з одного боку, передбачає реальне використання наукових здобутків та підвищення рівня освіти, а з другого боку, дасть змогу академічному сектору науки звільнитися від багатьох установ, що не задовольняють жорстким критеріям визначення поняття “академічна наука”.
На другому етапі, враховуючи можливі зміни в університетському секторі науки, створити у цьому секторі умови для досліджень з природничих та соціо-гуманітарних наук.
Основні напрями модернізації академічного сектору науки на найближчі роки такі:
1. Оптимізація системи бюджетного фінансування фундаментальних досліджень, яка полягає у:
– удосконалення діючої сьогодні багатоканальної системи фінансування фундаментальних досліджень до такої, яка б враховувала перехідний період і прозоро розподіляла державні ресурси через державні академії наук, МОН та Національний науковий фонд та інші новоутворені експертні організації;
– розширення проектного (конкурсного) фінансування фундаментальних досліджень, їх ефективної координації на загальнодержавному рівні (через відповідні фахові ради та товариства) та об'єктивної експертизи з залученням зовнішньої професійної експертизи.
2. Розвиток освітянської діяльності в академічному секторі науки на основі кооперації з провідними університетами (включаючи організаційну та виробничу кооперацію, про що було вже відзначено вище), а також підвищення ефективності аспірантури та магістратури.
3. Оптимізація мережі академічних організацій (перепрофілювання, передачу органам місцевого самоуправління, ліквідація тощо).
4. Розвиток інноваційної діяльності, зокрема створення інноваційної інфраструктури на базі виробничих площ, що вивільняються.
5. Законодавче та нормативне забезпечення функціювання академічного сектору науки, його майнового комплексу, значного підвищення рівня оплати праці, підтримка процесів самоуправління та демократизації.
Деякі з вказаних тут рекомендацій містяться в Пропозиціях Комісії з питань подальшого підвищення ефективної діяльності НАН України (див. Додаток 8).
Міжвідомча рада з координації фундаментальних досліджень, очолювана Президентом НАН України Б.Є.Патоном вважає доцільним зберегти академічний сектор науки в повному складі, а саме: НАН України та 5 державних галузевих академій наук.
Підтримуючи на даному етапі цю пропозицію тільки за умови проведення вказаних вище трансформацій, в більш далекій перспективі доцільно мати три (державні) академії:
1) Національну академію наук України у складі 5 крупних секцій –
"Математика та природничі науки"
"Соціоекономічні та гуманітарні науки"
"Технічні науки"
"Медична наука"
"Аграрна наука"
2) Академія мистецтв.
3) Академія педагогічних наук.
Для здійснення такої трансформації необхідно прийняти відповідні зміни до Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність”.
5. РЕФОРМА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАУКОВОЮ СФЕРОЮ.
Проблеми реформування науки та її організаційної структури є актуальними для всіх країн, які мають науково-технічний потенціал. Аналіз ситуації у високорозвинених країнах світу показує, “що вони постійно розвивають і адаптують свою історично сформовану систему організації наукових досліджень до потреб часу і загальносвітового розвитку”.
Після дезінтеграції СРСР Україна змушена була побудувати свою національну систему управління науковою сферою. Було здійснено декілька таких спроб. На жаль, всі вони виявилися недостатньо результативними. Можливо саме тому, що реорганізація державного управління науковою сферою, відбувалася так часто, новостворені комітети та міністерства не встигали розпочати реформування цієї важливої для майбутнього України сфери. Їх діяльність за змістом та формою була лише відлунням декларованого в державі курсу на демократизацію та розвиток ринкових відносин, а не генератором відповідних державних рішень. На жаль, ця практика продовжується і нині (маємо розпорошеність у державному управлінні науковою та інноваційною діяльністю серед багатьох центральних органів виконавчої влади).
Проаналізувавши різні варіанти державного управління науковою сферою (див. Додаток 9) пропонується запровадити таку її форму, яка б органічно поєднувала діяльність діючих нині структур управління науково-технічною та інноваційною діяльністю з вищим рівнем державного управління. Можливим варіантом є створення Національної ради з питань науки і технологій (див. Додаток 10). Така систем управління функціонує в Канаді та Турецькій Республіці. Другим можливим варіантом є створення Міністерства науки та інновацій у складі двох державних агентств – Державного агентства науки та технологій та Державного агентства інвестицій та інновацій.
6. ВИСНОВКИ.
Робоча група з розроблення концепції розвитку наукової сфери вважає , що:
1. Реалізація стратегічного курсу України на інтеграцію у Європейське співтовариство, побудову процвітаючої України неможлива без структурних перетворень в економіці, збільшення частки високотехнологічних виробництв, розвитку сучасних інформаційних технологій, освіти та науки.
2. Реформування наукової сфери має носити плановий еволюційний характер. Головна проблема полягає в тому, що сфера наукового пошуку та науково-технологічного розвитку є особливим видом життєдіяльності, який з одного боку регулюється власними, а не підвладними політичній кон’юнктурі, законами, а з другого боку, вимагає постійної уваги з боку держави. Держава має на основі демократичних механізмів визначати наукові пріоритети, формувати відповідне законодавче поле і забезпечити наукову сферу достатніми ресурсами. В той же час, держава повинна створити привабливий інвестиційно-інноваційний клімат в країні.
3. Серед можливих реформаторських кроків слід виділити наступні:
- українська фундаментальна наука має стати вагомою частиною світової науки. Світові стандарти повинні бути основою оцінки праці вчених, присудження наукових ступенів, звань, тощо. Держава має надати вченим можливості для вільної участі в міжнародних проектах, включаючи укладання міждержавних угод та участь у міжнародних наукових організаціях;
- фінансування академічного та університетського секторів науки має стати, здебільшого, грантовим, яке здійснюватиметься через Національний науковий фонд, а в подальшому через фонди цільового спрямування, в т.ч. приватні благодійні та венчурні;
- на базі окремих установ, які мають дійсно національний масштаб та здатні супроводжувати окремі пріоритетні галузі економіки, слід створити Національні науково-технічні центри, які формально можуть підпорядковуватися одному з органів центральної виконавчої влади, але матимуть “академічну свободу” та базове фінансування – своєрідне державне замовлення;
- державна політика в науково-технічній галузі повинна ґрунтуватися на адекватному законодавстві щодо діяльності інноваційних об’єктів (технопарків, технополісів, зон технологічного розвитку, тощо), їх підтримці та забезпеченні ефективної співпраці з академічним та університетським секторами науки. Розвиток національної інноваційної системи має ґрунтуватися на поєднанні власних наукових розробок, власного кадрового супроводу та вітчизняного виробничого сектора і бізнесу;
- законодавча політика повинна забезпечити прозору систему заохочення інноваційної, наукової та освітньої діяльності через гнучку систему звільнення від податків неприбуткових за своєю сутністю освітніх та наукових організацій та товариств, а також визнання цільових благодійних фондів і внесків на розвиток науки.
Відповіді
2006.08.22 | Спостерігач
Критики та критикани, ау!!!
Де ж подівалися критики будь яких пропозицій з реформування науки? На знущання над слушними пропозиціями час знаходиться, а розглянути цей епохальний витвір академічного розуму “видатних” “вчених” тельбух тонкий?
2006.08.22 | Георгій
Та просто шкода час витрачати на "критику" стандартної тріпотні
Нащо воно потрібно?2006.08.22 | Iryna_
Вже покритикували (л)
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_osvita&key=1154376340&first=1156264440&last=1152999670І поговорили про те, чому ця концепція не варта обговорення
2006.08.23 | Alex Chen
Re: Вже покритикували (л)
Iryna_ пише:> І поговорили про те, чому ця концепція не варта обговорення
Класна позиція...
"Я проти, але робити нічого не буду, оскільки тоді стану співучасником. Тому я буду робити речі, які апріорі не матимуть жодних правових наслідків і пишатися своєю білістю та пухнастістю"
Браво!
Згадую одного професора, який на доповідях вставав і казав щось на кшталт: "Все це фігня, всі ви полупрофесіонали" і починав викладати свою теорію, не ускладюючи собі життя предметним розглядом питання.
Так він хоча б свої теорії штовхав. А тут?
Ця концепція, як би Ви до неї не ставилися, готувалася на виконання розпорядження Президента України - офіційного нормативного акту. І після процедури обговорення та узгодження з ЦОВ буде затверджена. І це буде мати правові наслідки. Істотні або ні - залежатиме від вмісту цього НПА.
До речі, під час доопрацювання, яке ЗАВЖДИ має місце за результатами огопорення та під час узгодження проекту НПА, документ ЗАВЖДИ змінюється. Іноді просто переписується наново.
Хоча завжди легше просто нічого не робити та безглуздо клацати по клаві.
2006.08.23 | Спостерігач
Повністю згоден з Alex Chen
Посилю його тезу.
Розбився літак. Загинули люди. Трагедія. Створюється відомча незалежна комісія, яка вивчає, що призвело до аварії. Об’єктивні обставини. Людські помилки. Брак виробника. Погодні умови. Терористи. Якийсь там чорний ящик та інше.
Але коли йдеться про жахливий стан науки та освіти, то Президент створює групу з осіб, жодна з яких, за двома чи трьома винятками, невідома як науковець. Які радники з науки, така й група.
Це ПРАВДА. Перевірте по google чи scopus. Доступу до Web of science не маю.
ШАНОВНІ СПІВВІТЧИЗНИКИ ЗА КОРДОНОМ! ЗНАЙДІТЬ ЧАС ТА ПОВІДОМТЕ ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ВАШОГО ПОШУКУ ЗА WEB OF SCIENCE ВСІХ ЧЛЕНІВ ЦІЄЇ СЛАВНОЗВІСНОЇ ГРУПИ.
Всі вони так звані вищи керівники науки й освіти, піарщики власного іміджу, персоні, які отримували найвищі наукові знання, державні нагороді та премії. Але вони абсолютні наукові нулі, які спроможні існувати лише в умовах існуючої організації та правил ігри у науку.
Тому й “концепція”, створена їхньою виснажливою розумовою працею, має метою на косметичне оновлення існуючого стану речей.
Навіть МОН якимись цифрами похваляється англійською мовою, демонструючи при чому недолугість найвищих керівників та замилювання очей.
А наші члени групи хоча б заради пристойності спростували дані з відомої статті у Nature.
Тобто йдеться про справжню інтелектуальну трагедію, наслідком якою буде неминуча загибель України. А пропозиції групи, як мертвому припарка!
До речи, де пропозиції асоціації “За європейські цінності у науці”? Щось там у них відбулося в травні.
2006.08.23 | Георгій
Re: Вже покритикували (л)
Пане Alex, річ у тому, що я не вважаю себе компетентним "доробляти" цей документ - а він потребує доробки саме компетентними людьми. Ось, наприклад, така фраза з документу:"Держава має на основі демократичних механізмів визначати наукові пріоритети, формувати відповідне законодавче поле і забезпечити наукову сферу достатніми ресурсами. В той же час, держава повинна створити привабливий інвестиційно-інноваційний клімат в країні."
Як я можу коментувати це? Ну звичайно ж вона, держава, таки повинна все це зробити. Але як? Що це за ресурси, що держава має "забезпечити" діяльність науковців? Скільки цих ресурсів? На яких засадах вони будуть розподілятися? Коли це все почнеться? Як запобігти в усьому цьому корупції? І т.д. і т.п., і ні в чому цьому я (хто є зовсім не "держава," а простий український біолог-емігрант) абсолютно не є "копенгаген." А ті, хто Є "копенгаген" - "держава" - чи вони ХОЧУТь справжнього визначення пріоритетів, ефективного розподілу ресурсів тощо? Я не знаю. Думаю, якби хотіли, вже щось робили б.
2006.08.24 | Torr
Re: Вже покритикували (л)
А мені цей прожект чимось Універсал нагадує...2006.08.28 | Alex Chen
Re: Вже покритикували (л)
Torr пише:> А мені цей прожект чимось Універсал нагадує...
Та ні, в Універсалі конкретики мало-мало поболє:)))))))
2006.08.28 | Alex Chen
Re: Вже покритикували (л)
Георгій пише:> Пане Alex, річ у тому, що я не вважаю себе компетентним "доробляти" цей документ - а він потребує доробки саме компетентними людьми.
Ви можете висловити свої зауваження. І воно буде або враховано, або не враховано при доопрацюванні компетентними людьми. Можна ставити під сумнів компетенцію держслужбовців - яка країна, такі й службовці, але принаймні у питаннях сучасного вітчизняного управління вони розуміються краще за більшість дописувачів з форуму.
> "Держава має на основі демократичних механізмів визначати наукові пріоритети, формувати відповідне законодавче поле і забезпечити наукову сферу достатніми ресурсами. В той же час, держава повинна створити привабливий інвестиційно-інноваційний клімат в країні."
> Як я можу коментувати це? Ну звичайно ж вона, держава, таки повинна все це зробити. Але як? Що це за ресурси, що держава має "забезпечити" діяльність науковців? Скільки цих ресурсів? На яких засадах вони будуть розподілятися? Коли це все почнеться? Як запобігти в усьому цьому корупції?
Справедливо - мета без кількісного вираження та визначення конкретних механізмів її досягнення залишається пустою декларацією.
То й напишіть це зауваження до МОН (вони там збирають все це). Адреса - у об`яві на сайті МОН (здається, за 26-27.07.2006).
> А ті, хто Є "копенгаген" - "держава" - чи вони ХОЧУТь справжнього визначення пріоритетів, ефективного розподілу ресурсів тощо? Я не знаю. Думаю, якби хотіли, вже щось робили б.
"держава" - не така монолітна, як здається. Влада - теж. Хтось щось робити хоче. Якщо не буде підтримки - так це все хотінням і залишиться. Приклад - на будь-яку пропозицію завжди є питання "а звідки воно взялося, а кому воно треба, а яке ОБГРУНТУВАННЯ необхідності". Те, що створено групу - вже рух. Його результативність залежить від багатьох факторів. Один з них - активність наукової громадськості.
З.І. Що дратує - коли на при обговоренні наукової роботи хтось, не вдаючись до предметного аналізу, звертаючи увагу на один-два нюанси робить висновки про всю роботу вцілому - це непрофесійно. А тут - рулез.
2006.08.28 | Iryna_
Надавати зауваження вже пізно
Там строк був до 20.08.06. З врахуванням наявності поштової адреси (це ще мінус мінімум тиждень, а для зарубіжних бажаючих надати зауваження два) такий термін означав небажання авторів одержати будь-які зауваження крім від "причетних".2006.08.29 | АВК
ФОРМУЛЮЙТЕ ЗАУВАЖЕННЯ (але редагуйте їх з вахуванням реалій)
НіНі в якому разі
Питання в тому що немає кваліфікованої критики за якою б проглядалася державницька стратегічна позиція.
АЛЕ всеж-таки є надзвичайно важливим припинити профанацію і всю бутафорність цього процессу: "розробка представниками наукової громадськості", "громадське обговорення" etc.
Цей шанс - "відкритості" істеблішменту до суспільного обговорення потрібно використати.
Інакше створюється враження, що наукової громадськості в країні таки просто немає, або вона неспроможна ні до чого (що одне і теж саме...).
Бажаю успіхів
2006.08.29 | Iryna_
Re: ФОРМУЛЮЙТЕ ЗАУВАЖЕННЯ (але редагуйте їх з вахуванням реалій)
Сорі, але щось я нічого не зрозуміла. Схоже на оте саме, що слідує з дивних термінів для надання коментарів. Тобто ви коментуйте, але це нікому не потрібно.Спочатку "Формулюйте зауваження" (в заголовку) а потім "Ні. Ні в якому разі." Що це?
АВК пише:
> Ні
> Ні в якому разі
> АЛЕ всеж-таки є надзвичайно важливим припинити профанацію і всю бутафорність цього процессу: "розробка представниками наукової громадськості", "громадське обговорення" etc.
Тобто громадське обговорення та розробка представниками наукової громадськості - це профанація?
> Цей шанс - "відкритості" істеблішменту до суспільного обговорення потрібно використати.
Де шанс? Куди і до якого строку власне звертатись?
Якщо тут на форумі поговорити - тут і пропозиції, і обговорення власне концепції є.
> Інакше створюється враження, що наукової громадськості в країні таки просто немає, або вона неспроможна ні до чого (що одне і теж саме...).
Чому створюється?
Тому що концепція дуже довго обговорювалася у вузькому колі (без будь-якого інформування громадськості, не кажучи вже про залучення), а потім автори не дали тій громадськості реальних шансів висловитися?
І їм хочеться виправдати себе тим, що ніякої наукової громадськості немає?
Ну-ну.
> Бажаю успіхів
У чому саме?
2006.08.30 | Iryna_
А можна хоча б перелік реалій, які треба враховувати?
Наскільки я розумію, якась адекватна стратегія має починатись з опису реалій...2006.08.30 | Versus
Надавати зауваження вже пізно
28-08-2006 12:30, Iryna_ пише:> Там строк був до 20.08.06. З врахуванням наявності поштової адреси (це ще мінус мінімум тиждень, а для зарубіжних бажаючих надати зауваження два) такий термін означав небажання авторів одержати будь-які зауваження крім від "причетних".
Смішно. Головне знайти причину.
2006.08.30 | Alex Chen
Re: Надавати зауваження вже пізно
Versus пише:> 28-08-2006 12:30, Iryna_ пише:
>
> > Там строк був до 20.08.06. З врахуванням наявності поштової адреси (це ще мінус мінімум тиждень, а для зарубіжних бажаючих надати зауваження два) такий термін означав небажання авторів одержати будь-які зауваження крім від "причетних".
>
> Смішно. Головне знайти причину.
Ото ж...
Наче ми всі живемо не втій країні, де ніщо і ніколи не здійнюється вчасно.
За моєю інформацією МОН не отримав ЖОДНОГО зауваження і має намір продовжити термін розгляду. Вересня так до 10-го.
Адже академічна відпустка - то святе. Щоправда, дехто знаходить час постукати по клаві, полаяти навколишній світ за його недолугість, а от зауваження написати й відіслати - зась.
НАУКОВА ГРОМАДСЬКІСТЬ - БРАВО!!!!!!! Так тримати!!!
2006.08.30 | Iryna_
Re: Надавати зауваження вже пізно
Alex Chen пише:> Versus пише:
> > 28-08-2006 12:30, Iryna_ пише:
> >
> > > Там строк був до 20.08.06. З врахуванням наявності поштової адреси (це ще мінус мінімум тиждень, а для зарубіжних бажаючих надати зауваження два) такий термін означав небажання авторів одержати будь-які зауваження крім від "причетних".
> >
> > Смішно. Головне знайти причину.
>
> Ото ж...
>
> Наче ми всі живемо не втій країні, де ніщо і ніколи не здійнюється вчасно.
> За моєю інформацією МОН не отримав ЖОДНОГО зауваження і має намір продовжити термін розгляду. Вересня так до 10-го.
> Адже академічна відпустка - то святе. Щоправда, дехто знаходить час постукати по клаві, полаяти навколишній світ за його недолугість, а от зауваження написати й відіслати - зась.
> НАУКОВА ГРОМАДСЬКІСТЬ - БРАВО!!!!!!! Так тримати!!!
Я не про те, що нема часу (хоча таки нема). А про те, що стиль та часові рамки інформування наукової громадськості про концепцію демонструють небажання авторів отримувати коментарі.
То навіщо час витрачати?
P.S. Коменти на сайті - це пара хвилин. А для нормальних коментарів до тієї концепції декілька днів треба. А ще сходити на пошту треба, конверт купити.
Можна прямо тут пропозицію?
На прикладі концепції розробити та впровадити ефективну систему громадського обговорення принципів та документів реформування науки.
1. Інформування (як донести інформацію до всіх зацікавлених сторін).
2. Питання, щодо яких варто провести опитування громадської думки (та провести це опитування)
3. Відкрита та прозора система подання, класифікації та обговорення пропозицій.
2006.08.30 | Alex Chen
Re: Надавати зауваження вже пізно
> Я не про те, що нема часу (хоча таки нема).А в кого він є?
> А про те, що стиль та часові рамки інформування наукової громадськості про концепцію демонструють небажання авторів отримувати коментарі.
Додумувати за авторів - це вже конспірологія. Все, що робилося - робилося у конкретних вітчизняних умовах нашими співгромадянами. Далі продовжувати? Чи шукатимемо змову?
> То навіщо час витрачати?
А це вже залежить від того, наскільки й для кого ця проблема важлива...
> P.S. Коменти на сайті - це пара хвилин. А для нормальних коментарів до тієї концепції декілька днів треба. А ще сходити на пошту треба, конверт купити.
А ще кожен день трба зуби чистити, їсти тощо...)
І, звичайно ж, все, що написано в і-неті - не документ. Воно не фіксується і його ні до чого не прикладеш. Тому - папірпапірпапір...
> Можна прямо тут пропозицію?
> На прикладі концепції розробити та впровадити ефективну систему громадського обговорення принципів та документів реформування науки.
> 1. Інформування (як донести інформацію до всіх зацікавлених сторін).
> 2. Питання, щодо яких варто провести опитування громадської думки (та провести це опитування)
> 3. Відкрита та прозора система подання, класифікації та обговорення пропозицій.
Пропозиції слушні, але це, вибачте, НЕ ПРОПОЗИЦІЇ ДО КОНЦЕПЦІЇ!
Держслужбовцям поставлено завдання - "забезпечити широке громадське обговорення проекту концепції розвитку наукової сфери та до 30 жовтня 2006 року внести його в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України". Президентом України. От вони, в межах своєї компетенції та наявних засобів, забезпечують. І вище голови - не пригнуть. Правила гри у них такі. Хто не дотримується - вибуває. Причому не за надуманими приводами, а у відповідності до конкретних пунктів законів, постанов та інструкцій.
Можете посприяти, межете не заморочуватися. Тільки тоді навіщо розмови про те, що треба робити, а чого - ні.
Давайте намагатися творити те, що реально можливо реалізувати. Або ж складемо лапки.
2006.08.30 | Iryna_
Re: Надавати зауваження вже пізно
Versus пише:> 28-08-2006 12:30, Iryna_ пише:
>
> > Там строк був до 20.08.06. З врахуванням наявності поштової адреси (це ще мінус мінімум тиждень, а для зарубіжних бажаючих надати зауваження два) такий термін означав небажання авторів одержати будь-які зауваження крім від "причетних".
>
> Смішно. Головне знайти причину.
А можна лінк на інформацію про те, що зауваження та пропозиції вони ще приймають?
2006.08.30 | Сергій Вакуленко
Мене, нарешті, переконали прочитати цього документа...
І то є неабищо!Чого варте, приміром, оце:
> 2. СУЧАСНИЙ СТАН НАУКОВОЇ СФЕРИ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ.
> 5. Штучне створення державою несприятливих умов для неефективного використання потенціалу і можливостей академічного та університетського сектору науки.
І хтось гадає, що ОТАКЕ варто коментувати? Чи намагатися його поліпшувати?
Перехрестіться!
2006.08.30 | Iryna_
Так отож...
Я посилала лінк на цю концепцію декільком людям, які дуже цікавляться реформуванням науки. Раніше вони активно писали пропозиції. Реакція була приблизно така сама (тобто таке не поліпшиш). Може, додались ще спогади про долю їхніх попередніх пропозицій.2006.08.30 | Versus
Re: Президентська концепція розвитку наукової сфери народилася. Ура!
30-08-2006 16:54, Сергій Вакуленко пише:> Мене, нарешті, переконали прочитати цього документа...
> І хтось гадає, що ОТАКЕ варто коментувати? Чи намагатися його поліпшувати?
А де пропозиції або конкретні зауваження ?
2006.08.30 | Сергій Вакуленко
Re: Президентська концепція розвитку наукової сфери народилася.
Versus пише:> А де пропозиції або конкретні зауваження ?
Від мене? Не буде.
Зацитоване мною вище речення недвозначно свідчить, що авторами концепції є щирі невігласи (адже це не якийсь там допис на форумі, а офіційний документ, над яким хтось довго "працював"). Із таким рівнем мислення та загальної культури вони навіть за наявності бажання нічого путнього не зроблять. І це не є з мого боку намагання ухилитися від подачі пропозицій. Їх можуть бути сотні, бо в документі сотні всяких химерій. Візьмімо для прикладу оце:
– зміна стратегії навчання в провідних університетах з викладання по підручникам на навчання у дослідницьких лабораторіях та відповідна реформа оплати праці професорсько-викладацького складу;
Я погано уявляю, яким чином навчання за підручниками (про граматику взагалі мовчу) та навчання в дослідницьких лабораторіях можна помислити як альтернативи, або з якого дива в лабораторії не можна використовувати підручників. А от чому має відповідати оплата праці професорсько-викладацького складу — взагалі загадка. Чи то кількості викинутих на смітник підручників, чи то назві лабораторії ("національна" чи ні)?
І воно ж, на жаль, усе таке...
2006.08.30 | Versus
Re: Президентська концепція розвитку наукової сфери народилася.
Сергій Вакуленко пише:> 5. Штучне створення державою несприятливих умов для неефективного використання потенціалу і можливостей академічного та університетського сектору науки.
> І хтось гадає, що ОТАКЕ варто коментувати? Чи намагатися його поліпшувати?
Помилка, оскільки текст багаторазово правився. У вашій практиці такого ніколи не було ?
> Зацитоване мною вище речення недвозначно свідчить, що авторами концепції є щирі невігласи (адже це не якийсь там допис на форумі, а офіційний документ, над яким хтось довго "працював"). Із таким рівнем мислення та загальної культури вони навіть за наявності бажання нічого путнього не зроблять.
Щось нагадує промови А. Вишинського.
2006.08.30 | Сергій Вакуленко
Re: Президентська концепція розвитку наукової сфери народилася.
Versus пише:> Сергій Вакуленко пише:
>
> > 5. Штучне створення державою несприятливих умов для неефективного використання потенціалу і можливостей академічного та університетського сектору науки.
> Помилка, оскільки текст багаторазово правився. У вашій практиці такого ніколи не було ?
Пробачте, але, крім отого зайвого "не", ця фраза взагалі не тримається купи. Що таке "штучне створення державою умов"? Нагадує славнозвісне "так історично склалося"... Я якщо мати на думці зробити щось, треба назвати, ХТО ТІ СКЛАДАЧІ. Буде діягноз — можна буде думати над ліками.
> > Зацитоване мною вище речення недвозначно свідчить, що авторами концепції є щирі невігласи (адже це не якийсь там допис на форумі, а офіційний документ, над яким хтось довго "працював"). Із таким рівнем мислення та загальної культури вони навіть за наявності бажання нічого путнього не зроблять.
>
> Щось нагадує промови А. Вишинського.
А таки ж і не зроблять ті люди нічого путнього. Хто на що вчивсь...
Але то є передбачення, що його слушність чи неслушність покаже час.
Натомість, якщо брати те, що вже є, маємо перед очима документ із купою логічних, граматичних і стилістичних помилок, який уже самою формою заслуговує на оцінку "незадовільно". Ваші доводи, мовляв, його багато разів правили, на мене не справляють жодного враження. Його подано, наче це є готовий продукт (офіційний документ). Якість його вкрай низька.
А якщо залишити осторонь форму й перейти до змісту, буде ще цікавіше. Приміром, передбачено поділ університетів на "провідні" та "всі инші". За якими критеріями? Як міністерські чиновники вирішать? Уже маємо досвід із "націоналізацією" університетів. Для чиновників цей процес — справжній рай, для "професорсько-викладацького складу" — пекло.
2006.08.30 | Versus
Re: Президентська концепція розвитку наукової сфери народилася. Ура!
30-08-2006 17:14, Iryna_ пише :> Я посилала лінк на цю концепцію декільком людям, які дуже цікавляться реформуванням науки. Раніше вони активно писали пропозиції. Реакція була приблизно така сама (тобто таке не поліпшиш). Може, додались ще спогади про долю їхніх попередніх пропозицій.
Часом імпотенти полюбляють давати поради, як займатися сексом.
2006.08.30 | Iryna_
Re: Президентська концепція розвитку наукової сфери народилася. Ура!
Versus пише:> 30-08-2006 17:14, Iryna_ пише :
> > Я посилала лінк на цю концепцію декільком людям, які дуже цікавляться реформуванням науки. Раніше вони активно писали пропозиції. Реакція була приблизно така сама (тобто таке не поліпшиш). Може, додались ще спогади про долю їхніх попередніх пропозицій.
>
> Часом імпотенти полюбляють давати поради, як займатися сексом.
Один з цих людей саме так й назвав ту концепцію.
2006.08.30 | Юморист
Versus, где лично Ваши предложения
Versus, где лично Ваши предложения?-? Пжлст, укажите, на худой конец напечатанный текст, который содерижит ВАШИ ПРЕДЛОЖЕНИЯ.
2006.08.30 | Versus
Re: Versus, где лично Ваши предложения
30-08-2006 20:28, Юморист пишет :> Versus, где лично Ваши предложения?
> -? Пжлст, укажите, на худой конец напечатанный текст, который содерижит ВАШИ ПРЕДЛОЖЕНИЯ.
О предложенном проекте концепции. Большего сегодня ожидать трудно.
2006.08.30 | Iryna_
Re: Versus, где лично Ваши предложения
Versus пише:> 30-08-2006 20:28, Юморист пишет :
>
> > Versus, где лично Ваши предложения?
>
> > -? Пжлст, укажите, на худой конец напечатанный текст, который содерижит ВАШИ ПРЕДЛОЖЕНИЯ.
>
> О предложенном проекте концепции. Большего сегодня ожидать трудно.
Ну все ж таки де?
2006.08.30 | Versus
Re: Президентська концепція розвитку наукової сфери народилася. Ура!
30-08-2006 18:53, Iryna_ пише:> Один з цих людей саме так й назвав ту концепцію.
А часом імпотенти стверджують, який секс огидний. Все залежить від обставин. Але у всякому разі залишаються імпотентами.
2006.08.30 | Alex Chen
Re: Президентська концепція розвитку наукової сфери народилася. Ура!
Versus пише:> А часом імпотенти стверджують, який секс огидний. Все залежить від обставин. Але у всякому разі залишаються імпотентами.
Схоже, що це спадкова хвороба нашої "інтелектуальної еліти", себто людей, які себе такою елітою вважають, а в душі залишаються манюсенькими совочками, що перетирають чужі кісткі на своїх махоньких кухоньках, сміливо галасують там, де їм ніхто не може закрити рота та крутять дулю в кишені перед тими, кого називають "псевдоелітою". Не розуміючі, що самі вони - лише зворотній бік тієї ж медалі...
З.І. Закривати рота нікому не пропоную, бо поважаю свободу слова. Смішать люди, що дражнять тигра за межами зоопарку;)))
З.І.І. Частиною цих "еліт" себе не вважаю - не доріс;))))))
Слава Україні і здоровому глузду!;)))))))))))))))))))))))
2006.08.30 | Георгій
Спроба зробити зауваження
>заходи активного державного впливу на якісне відтворення кадрового потенціалу повинні бути направлені на:
> – реальне, а не декларативне підвищення ролі науки і технологій в суспільстві, престижу наукової діяльності, пропаганді наукових знань, тощо;
(ГП) Пропоную замінити цей дуже неконкретний пункт на такий:
- встановити мінімум оплати праці всіх категорій наукових співробтників, починаючи з аспірантів (скажімо, 1,000 грн на місяць для аспіранта, 1,500 для молодшого наукового співробітника, 2,000 для наукового, 2,500 для старшого, 3,000 для ведучого, 3,500 для головного).
> – зміцнення та розвиток наукової складової в діяльності університетів (див. Додаток 1) та формування умов для створення дослідницьких університетів (див. Додаток 2).
(ГП) А це я пропоную замінити таким пунктом:
- виділити грошовий фонд розміром у 2 млрд. гривень для грошових грантів на підтримку наукових проектів, які отримують позитивну рецензію і рекомендацію від групи анонімних, незалежних експертів. Створити такі групи при НАНУ, Академії медичних наук і інших закладах, але забезпечити незалежність експертів від адміністрації цих закладів. На оплату праці цих експертів виділити додатковий грошовий фонд у 0.5 млрд. гривень.
> – розробка програми інтеграції вітчизняної науки у світову систему, яка б передбачала поступове входження України в європейський науковий простір,
(ГП) Це пропоную замінити словами: "групам експертів, які рецензують пропозиції на гранти, вказати на необхідність врахування загальноприйнятих в усьому світі критеріїв оцінки праці наукового співробітника, а саме кількості і якості його (або її) публікацй англійською мовою в міжнародних журналах з високою репутацією."
2006.08.30 | Сергій Вакуленко
Пане Георгію, це ж не зауваження...
Це ж Ви на 100% переписуєте пункт за пунктом.2006.08.30 | Георгій
Hier stehe Ich :)
2006.08.30 | Iryna_
Re: Спроба зробити зауваження
Георгій пише:>
> >заходи активного державного впливу на якісне відтворення кадрового потенціалу повинні бути направлені на:
> > – реальне, а не декларативне підвищення ролі науки і технологій в суспільстві, престижу наукової діяльності, пропаганді наукових знань, тощо;
У мене є філологічне питання - що таке "реальне, а не декларативне підвищення?"
> (ГП) Пропоную замінити цей дуже неконкретний пункт на такий:
>
> - встановити мінімум оплати праці всіх категорій наукових співробтників, починаючи з аспірантів (скажімо, 1,000 грн на місяць для аспіранта, 1,500 для молодшого наукового співробітника, 2,000 для наукового, 2,500 для старшого, 3,000 для ведучого, 3,500 для головного).
Про зростання зарплат вже можна забути.
2006.08.30 | Георгій
Re: Спроба зробити зауваження
Iryna_ пише:> Про зростання зарплат вже можна забути.
(ГП) Тоді і про науку теж. Ціни в Києві страшенні. На заробітну платню менше 1000 грн. вже неможливо навіть проіснувати. А науковець не мусить животіти.
2006.08.30 | Iryna_
Re: Спроба зробити зауваження
Георгій пише:> Iryna_ пише:
> > Про зростання зарплат вже можна забути.
> (ГП) Тоді і про науку теж. Ціни в Києві страшенні. На заробітну платню менше 1000 грн. вже неможливо навіть проіснувати. А науковець не мусить животіти.
Науку все одно робитимуть ентузіасти та/або люди, що можуть ще трохи заробити (з закордонних грантів, наприклад).
Хоча б тим, хто ще наукою займається, не заважали.
2006.08.30 | Георгій
Я і мав на увазі з грантів
Закордонних, ци не закордонних, неважливо.2006.08.30 | Георгій
Поясню, що я мав на увазі
Ця заробітна плата повинна виплачуватися саме з грантових грошей, що їх розподіляють на конкурсній основі, а не просто із загально-державного чи загально-НАНУ-сського бюджету кожній "ставці." При цьому верхньої межі не треба, а нижня повинна бути. Іншими словами, якщо ти вчений і не маєш достатньо грантових грошей, щоби найняти співробітника за 1,500 гривень на місяць - шукай ці грантові гроші, а не наймай співробітника за 900 гривень з тим, щоб він ще щось там підзаробив приватними перекладами або продажем картоплі на базарі.2006.08.31 | Alex Chen
Re: Спроба зробити зауваження
Георгій пише:>
> >заходи активного державного впливу на якісне відтворення кадрового потенціалу повинні бути направлені на:
> > – реальне, а не декларативне підвищення ролі науки і технологій в суспільстві, престижу наукової діяльності, пропаганді наукових знань, тощо;
> (ГП) Пропоную замінити цей дуже неконкретний пункт на такий:
>
> - встановити мінімум оплати праці всіх категорій наукових співробтників, починаючи з аспірантів (скажімо, 1,000 грн на місяць для аспіранта, 1,500 для молодшого наукового співробітника, 2,000 для наукового, 2,500 для старшого, 3,000 для ведучого, 3,500 для головного).
Ну, вже щось. Справді, ці лозунги треба розвертати та конкретизувати.
Від себе додам: кадрова проблема тільки цим не вирішеться. Доти, доки не буде створено умов
1)для кар`єрного просування молодих вчених (уявіть, є небайдужі до цього), особливо тих, що стажувалися/працювали за кордоном;
2) для цього самого стажування/праці із збереженням робочого місця/стажу тут.
Крім того, а ми знаємо, чого будуть варті 1000/2000/3000 тис.грн. через десять років? А Мінфін за це учепиться, він такий;))
Тож тут, мабуть, механізми спершу треба визначити, а до них - кілкісні параметри.
> > – зміцнення та розвиток наукової складової в діяльності університетів (див. Додаток 1) та формування умов для створення дослідницьких університетів (див. Додаток 2).
> (ГП) А це я пропоную замінити таким пунктом:
>
> - виділити грошовий фонд розміром у 2 млрд. гривень для грошових грантів на підтримку наукових проектів, які отримують позитивну рецензію і рекомендацію від групи анонімних, незалежних експертів. Створити такі групи при НАНУ, Академії медичних наук і інших закладах, але забезпечити незалежність експертів від адміністрації цих закладів. На оплату праці цих експертів виділити додатковий грошовий фонд у 0.5 млрд. гривень.
1) І хто буде ділити ці 2 млрд.? А хто формуватиме ці групи експертів? Маю на увазі організаційно-фінансовий бік проблеми. Від того, хто це буде робити, залежатиме ду-у-уже багато.......
Доречі, щось Ви з 0.5 млрд. загнули. Наскільки мені відомо, на експертизу у нормальних людей витрачають 10% коштів, що саме по собі дуже немало. Але аж ніяк не 25%.
2) А академії й так всюди кажуть, що майже перейшли на конкурсне (читай - грантове) фінансування. Ви це сильно відчули? Це до пункту 1).
>
> > – розробка програми інтеграції вітчизняної науки у світову систему, яка б передбачала поступове входження України в європейський науковий простір,
> (ГП) Це пропоную замінити словами: "групам експертів, які рецензують пропозиції на гранти, вказати на необхідність врахування загальноприйнятих в усьому світі критеріїв оцінки праці наукового співробітника, а саме кількості і якості його (або її) публікацй англійською мовою в міжнародних журналах з високою репутацією."
Слушно. Не Ви перший, але багато голосів більше, ніж один.
Якби Ви все це ще й надіслали до МОН... Там вивісили e-mail.
Принаймні, якщо не врахують по суті - ні вкого не повернеться язик казати, що Ви нічого не намагалися робити.
Респект.
2006.08.31 | Alex Chen
Для тих, кому важко працювати з папером і поштою;)
До наукової спільноти та всіх зацікавлених 31.08.2006На веб-сторінці НАН України http://www.nas.gov.ua/knk/pages/koncepc/koncepcm.html розміщено текст проекту Концепції розвитку наукової сфери України, підготовленої Робочою групою з розроблення концепції розвитку наукової сфери, утвореної згідно з розпорядженням Президента України від 03.10.05 N 1183/2005-рп.
Зауваження та пропозиції можна надсилати до 12 вересня 2006 року за адресою: департамент науково-технологічного розвитку МОН України
бульв. Т.Шевченка, 16
м. Київ, 01030
e-mail: strateg_plan@mon.gov.ua.