Вся правда про українську вищу освіту англійською мовою
08/19/2006 | Insurgent
Під редакцією Кременя та Николаенко.
Monographs on Higher Education
HIGHER EDUCATION IN UKRAINE
Vasyl Kremen and Stanislav Nikolajenko
Co-Editors
in collaboration with
Michael Stepko, Vyacheslav Bolyubash, Andrey Gurjiy,
Michael Zgurovsky, Kazimir Levkivskyi,
and Volodymyr Petrenko
Bucharest
2006
Contributors
BOLYUBASH, Vyacheslav. Associate Professor, Head of Department of Higher
Education at the Ministry of Education and Science of Ukraine.
E-mail: ministry@mon.gov.ua
GURJIY, Andrey. Academician, Doctor of Sciences (Engineering), First Deputy
Minister of Education and Science of Ukraine.
E-mail: ministry@mon.gov.ua
KREMEN, Vasyl. Academician, Doctor of Science (Philosophy), Former Minister
of Education and Science of Ukraine.
E-mail: ziv@adm.gov.ua
LEVKIVSKYI, Kazymyr Michilovych. Associate Professor, Director of the
Scientific Methodical Center of Higher Education at the Ministry of Education
and Science of Ukraine.
E-mail: she@edu-ua.net
NIKOLAJYENKO, Stanislav. Professor of Pedagogic Sciences, Minister of
Education and Science of Ukraine.
E-mail: ministry@mon.gov.ua
PETRENKO, Volodymyr Leonidovych. Associate Professor, Head of the
Department of Quality Assurance and Standards for Higher Education at the
Ministry of Education and Science of Ukraine.
E-mail: she@edu-ua.net
STEPKO, Michael. Professor of Physics, Deputy Minister of Education and
Science of Ukraine.
E-mail: ministry@mon.gov.ua
ZGUROVSKY, Michael. Academician, Professor of Applied Mathematics, Rector
of the National Technical University of Ukraine “Kyiv Polytechnic Institute”,
President of the Association of Rectors of the Technical Universities of Ukraine.
E-mail: zgur@zgurov.kiev.ua
http://unesdoc.unesco.org/images/0014/001465/146552e.pdf
О це тобі так!
Це урок всім, хто скиглить про якийсь там вигаданий плагіат видатних представників нашої так званої інтелектуальної еліти та використання керівниками всіх рівнів праці підлеглих.
Так що любі друзі! У нас все добре. No problems.
Відповіді
2006.08.19 | Insurgent
Metro Mendeleyev, Mykola Zhukovsky as Ukrainian scientists!!!
8 HIGHER EDUCATION IN UKRAINEHigher education in Ukraine has a long and rich history. Its students,
graduates and academics have long been known and appreciated worldwide.
The pioneering research of scholars working in the country’s higher education
institutions and academies, such as Metro Mendeleyev, Mykola Zhukovsky, and
Yeugeny Paton, are part of the universal history of scientific progress. Ukrainian
higher education derives inspiration from the past, while present-day needs and
aspirations call for a corresponding system and institutions.
In part, the current monograph, published by UNESCO-CEPES under its
Monographs on Higher Education series, is a consolidation and follow-up of the
analyses of higher education in Ukraine carried out in the context of the abovementioned
International Seminar on Higher Education in the Ukraine and the
Bologna Process. It is also a response to keen international interest in the
developments in Ukraine, including the country’s higher education system,
particularly given recent political changes and the country’s economic progress.
Following the format of previous monographs, the study provides a
comprehensive analysis of the systemic, institutional, and academic structures
(past and present) in Ukrainian higher education, together with detailed
explanations of institutional governance and management processes, student
and graduate competencies, and the future prospects and challenges facing the
sector.
In addition to the authors of this monograph, we would like to express our
thanks to Professor Joseph Stetar of the Seton Hall University, South Orange,
New Jersey, USA, for his early editorial contributions to the text of this
publication.
Jan Sadlak
Director of UNESCO-CEPES
2006.08.19 | Майже без коментарів
До відому Кременя, Николаєнко, Гуржія та Згуровського
До відому відповідальних редакторів двічі академіка, пана Кременя та його наступника поки що тільки Professor of Pedagogic Sciences Николаенко (а не Миколаенко!!!), та на щастя невідомого Jan Sadlak Director of UNESCO-CEPES.
Також "шана та повага” за чергову дискредитацію України:
GURJIY, Andrey. Academician та двічі академіку ZGUROVSKY, Michael. Academician. Останньому особливо – він є ректором Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" й просто повинен знани елементарні факти з історії науки та техники.
http://www.hrono.ru/biograf/mendeleev.html
МЕНДЕЛЕЕВ Дмитрий Иванович (1834, Тобольск-1907, Петербург) - химик. Род. в семье директора гимназии. После окончания Тобольской гимназии был принят на отделение естественных .наук физико-математического ф-та Главного педагогического ин-та в Петербурге. Нуждаясь материально, М. давал уроки, занимался лит.трудом. В 1855 окончил ин-т с золотой медалью, но из-за расстроенного здоровья был вынужден уехать на юг преподавателем гимназии при Ришельевском лицее. Поправившись, М. в 1856 защитил в Петербурге магистерскую диссертацию и стал читать курс органической химии в Петербург, ун-те. В 1859-1861 находился в командировке в Гейдельберге "для усовершенствования в науках". Вернувшись, М- написал "Органическую химию" - первый рус. учебник по этой дисциплине, к-рый был удостоен Демидовской премии. В 1865 М. защитил докторскую диссертацию, где заложил основы нового учения о растворах, и стал профессором Петербург, ун-та. Преподавал М. и в др. высших учебных заведениях. О результатах этой деятельности он писал: "Из тысяч моих учеников много теперь повсюду видных деятелей, профессоров, администраторов и, встречая их, всегда слышал, что доброе в них семя полагал, а не простую отбывал повинность". Принимал активное участие в общественной жизни, выступая в печати с требованиями о разрешении чтений публичных лекций, протестовал против циркуляров, ограничивающих права студентов, обсуждал новый университетский устав. В 1865 приобрел имение Боблово в Моск. губ., где занимался агрохимией и сельским хоз-вом. В 1869 М. открыл периодический закон химических элементов и к 1871 написал классический труд "Основы химии". В 1880 М. был выдвинут в академики, но забаллотирован, что вызвало общественное негодование. В 1890 покинул ун-т в знак протеста против притеснения студенчества. В 1890- 1895 был консультантом Научно-технической лаборатории Морского министерства; в 1892 организовал производство изобретенного им бездымного пороха. С 1892 М. до конца жизни возглавлял Главную палату мер и весов. Автор более 500 работ по химии, физике, метеорологии, воздухоплаванию, сельскому хоз-ву и мн. др.
("Сам удивляюсь, чего только я не делывал на своей научной жизни"). М. возглавлял большую экспедицию по изучению промышленности Урала, участвовал в работе Всемирной выставки в Париже в 1900, разрабатывал программу экономического преобразования России. В последних крупных работах "Заветные мысли" и "К познанию России" М. суммировал свои идеи, связанные с общественной, научной и экономической деятельностью. Уже при жизни пользовался мировой славой.
Использованы материалы кн.: Шикман А.П. Деятели отечественной истории. Биографический справочник. Москва, 1997 г.
http://www.hrono.ru/biograf/zhukovs_n.html
ЖУКОВСКИЙ Николай Егорович (1847, с. Орехово Владимирской губ. - 1921, Санаторий Усово, под Москвой) - ученый, основоположник современной аэродинамики. Род. в мелкопоместной дворянской семье военного инженера-путейца. В 1864 окончил с серебряной медалью 4-ю Моск. гимназию. В 1864 - 1868 учился на математическом отделении физико-математического ф-та Моск. ун-та. Работая учителем математики в гимназии, Ж. в IS76 защитил магистерскую диссертацию ("Кинематика жидкого тела") и был командирован в Берлин и Париж с научными целями. В 1882 Ж. защитил докторскую диссертацию ("О прочности движения"). С 1878 преподавал в Моск. высшем техническом уч-ще, а с 1885 и до конца жизни - в Моск. ун-те. Он не был блестящим лектором и, поглощенный научной работой, славился рассеянностью, о к-рой ходили анекдоты, но был уважаем студентами за мощь творческого таланта. Ж. занимался механикой, астрономией, математикой, гидравликой и др. В 1902 он построил первую в России аэродинамическую трубу закрытого типа. В 1904 в пос. Кучино под Москвой под руководством Ж. был создан аэродинамический ин-т. Интересуясь вопросами авиации с 1880, он сделал для ее развития так много, что был назван "отцом русской авиации". Член-корреспондент Петербург. АН, президент Моск. математического общества, Ж. стал создателем экспериментальной и теоретической аэродинамики. В 1918 по предложению Ж. был создан Центр, аэрогидродинамический ин-т. В 1920 праздновалось 50-летие творческой деятельности Ж. и был подписан декрет об учреждении премии его имени. Тяжелые условия разрухи 1919 - 1920 и смерть любимой дочери подорвали здоровье Ж. Он похоронен в Донском монастыре.
http://www.peoples.ru/science/physics/paton/
Евгений Оскарович Патон родился в 1870 году в Ницце (Франция), в семье русского консула, окончил Политехнический институт в Дрездене (Германия). Вернувшись в Петербург известным инженером-строителем, автором проекта Дрезденского вокзала, Патон снова сел на студенческую скамью. Спустя год, сдав все экзамены и получив диплом инженера путей сообщения, он стал специалистом по сооружению железнодорожных мостов.
Деякі висновки: 1) Справжній рівень освіти та культурі приховати неможливо, навіть якщо ти академік, міністр, ректор, народний обранець ....
2) Незнання мов не звільняє від відповідальності.
3) Й в ЮНЕСКО є невігласи та телепні, навіть на посадах директорів.
4) А що буде після впровадження “Болонки”?
2006.08.19 | Георгій
This Jan gal, is she totally nuts?
I mean, METRO Mendeleyev? If METRO Mendeleyev is a Ukrainian scientist, then I am "Mary of Romania" (Dorothy Parker).BTW, "Academician" in standard Endlish does not mean what we, ex-Soviet people, use to mean under "adademik." Academician simply means a person whose job has to do with basic research and/or teaching basic science. For example, I am an academician (although not an "akademik"). On the other hand, Nikolayenko may be an "akademik" (i.e. officially full member of some "academy"), but he is certainly not an academician (rather, a bureaucrat).
2006.08.19 | Сергій Вакуленко
Re: This Jan gal, is she totally nuts?
Хіба що йдеться про транссексуала...http://www.cepes.ro/cepes/Sadlak.htm
2006.08.20 | Георгій
Дякую, що виправили. Я просто думав, що...
... Jan - це скорочене Janis або Janice (дуже розповсюджене у США).2006.08.21 | Гондурас
Re: Вся правда про українську вищу освіту англійською мовою
Здається, що вже не можна далі зганьбити україгську науку та культуру, бо вони й так впали на підлогу і ледве дихають. Так ні ж! Бо дегенеративна псевдо-еліта пнеться щось сказати та надрукувати і знов принижує всю націю. Доти, доки Ніколаєнки та Кремні, правитимуть країною, доти, доки брехня видаватиметься за науку (трипільці, арійці, вічні двигуни), не буде в нас не те що світлого майбутнього, але й просто спокійного животіння. Згадайте хоча б як той самий Ніколаєнко по-хамськи гримав на опонентів в студії Романа Чайки. Він, абсолютний нуль у науці та освіті, щиро вважає себе за великого діяча! Потяг зрушив. Наступна зупинка - Гондурас.2006.08.21 | igor
То Ви, шановні просто не знайомі із станом освіти в Україні,
відстали від життя. Але це й не дивно. Адже освіта в Україні розвивається з небаченим у світі темпом. І нарешті стара Європа, та й увесь світ, зможуть оцінити наші досягнення!Щоправда їм, напевно, важкувато буде зрозуміти дивні назви: National Technical University in Kyiv (the former Kyiv Polytechnic Institute), Rivno Institute of Physical Culture та подібне.
Але все інше просто чудово!
1) Україна невіддільна від Росії, звідси й імена відомих російських вчених. Сторонні люди просто не вловлюють різниці. Особливо мило сказано:
From the mid-eighteenth century, after the foundation of the Imperial
Moscow University (1755) and the Teachers’ School in Sankt Petersburg, the influence of the Kyiv Academy as a secular education institution decreased; eventually it was transformed into an Orthodox ecclesiastical institution that only trained future priests.
2) Справжній розквіт української науки розпочався за радянської влади.
Due to the historical events that followed the October Revolution of 1917 in Russia, Ukraine eventually became part of the Soviet Union. Consequently, its institutional framework, organization, and content of study programmes reflected those of the Soviet ideological orientation, with clear party control over the educational system and organization of research.
Числовий матеріал переконливо про це свідчить. Особливо для тих, хто далекий від реальностей нашого життя. На жаль у списку джерел відсутні матеріали партійних з'їздів. Напевно через відсутність англомовних перекладів на сайті МОН. Такий недолік потрібно терміново виправити. Хоча, може не слід так розкидатися інтелектуальною власністю?
3) Україна стає однією із найосвіченіших країн Європи і світу. Ті що сумніваються мають лише глянути на темпи зростання чисельності студентів у ВНЗ 3-4 рівня. Приріст складає 145, 139, 157 тис. за 2001-2002-2003-2004 роки. І вчать студентів титуловані фахівці. Щоправда останніх у таблиці 16 порахували аж двічі. І чому лише дописувачі форуму ламають голову, як пояснити європейцям, що це таке Candidate of Science, Soiskatel (competitor)? Жодних проблем. Давайте посилання на монографію. Там все детально пояснено.
І все це завдяки мудрому керівництву авторів монографії. Хіба можуть інші країни похвалитися такою установою, як Scientific Methodical Center of Higher Education. А скільки у нас педагогічних університетів, де студентів 4-5 роки невтомно навчають навчати. На жаль автори не вказали чисельності кандидатів і докторів педагогічних наук. Сам міністр у нас Professor of Pedagogic Sciences, має величезний досвід керівної роботи. Неоціненний досвід партійного керівництва цілим районом! Шкода, що монографія так рано вийшла. Бо до авторів заслужено слід долучити й відомого всім українцям доктора, економіста.
Заздріть. Бо хто ще може чимось подібним похвалитися?!
А Ви, науковці, все чимось не задоволені! Освітяни спокійно працюють на благо країни й радіють із власних успіхів. Їм не до пустих балаканин на форумах.
2006.08.22 | Galya
Re: Вся правда про українську вищу освіту англійською мовою
А я не согласна с Гондурасом. И Кремень, и Николаенко очень симптаичные люди: у Кремня - значительное, интеллектуальное лицо, а у Николаенко - хороший костюм. А как они, душки, общаются с народом: заслушаешься. И хотя я - балованная, но хочу от них ребенка. Пусть этот синтетический ребенок напоминает личиком Кремня, а манерами Николаенко. Он вольется в стройные ряды нынешних украинских студентов, очарованных Болонкой, дочкой Кремня и полюбовницей Николаенко. Слава мужам науки! Гондурас уже наступил. На тонких ножках.2006.08.22 | Георгій
То що Ви пропонуєте?
Особисто мені все-таки здається, що біда не від того, що Кремень і Ніколаєнко - совкові динозаври. Значно більша біда в тому, що кадри в науку і освіту набираються чорт його знає як (нема ні пошукових комітетів, ні рекомендувальних листів, ні інтерв"ю - хіба що в Могилянці), і що нема ніякої автономії наукових чи навчальних закладів (першим спускає розпорядження і асигнує гроші НАНУ, другим МОН).2006.08.22 | Сергій Вакуленко
Re: То що Ви пропонуєте?
Георгій пише:> Особисто мені все-таки здається, що біда не від того, що Кремень і Ніколаєнко - совкові динозаври. Значно більша біда в тому, що кадри в науку і освіту набираються чорт його знає як (нема ні пошукових комітетів, ні рекомендувальних листів, ні інтерв"ю - хіба що в Могилянці), і що нема ніякої автономії наукових чи навчальних закладів (першим спускає розпорядження і асигнує гроші НАНУ, другим МОН).
Щодо пошуку кадрів кожен університет має цілковиту автономію. Замість рекомендувальних листів використовується усна рекомендація; інтерв'ю не має такої назви, але після зустрічі й узгодження всіх питань із завідувачем кафедри кандидат на посаду зазвичай іще спілкується з ректором. Це — якщо є бажання підшукати отого "кадра" (а й таке трапляється). Инший випадок — це необхідна потреба влаштування на роботу протеже якогось великого цабе. Тоді завідувача кафедри не питають (хіба що ставлять до відома), а все вирішує сам ректор. Ото така автономія.
А "значно більша біда", як на мене, в тому, що тепер здібні й порядні люди взагалі не хочуть іти в цю галузь, бо з погляду матеріяльного то є самокатування. Отож, ідуть переважно ті, хто сподівається не так на офіційну платню, як на "ліві" прибутки. Ще бувають порядні, але не надто здібні, тобто ті, хто на більше себе й не оцінює.
2006.08.22 | 666
Які професори, такі й студенти
Шановний Георгій!
Не ідеалізуйте Могилянку. Здебільше там піар з боку керівництва та самовихваляння студентів та випускників. Неможливо щоб пристойні кадри готували викладачі, які не друкуються у пристойних журналах.
2006.08.22 | Георгій
Я просто з власного досвіду...
Я шукаю університетської посади в Україні і написав кілька листів у різні вищі навчальні заклади, державні і приватні. Могилянці одразу відповіли, дуже ввічливо і хорошою англійською мовою. Радять мені почекати два роки, тому що зараз в них грошей нема. Але всі інші заклади просто взагалі не відповіли на мої листи, ніяк, ніби я і не писав. Навіть КДУ.2006.08.22 | Сергій Вакуленко
Re: Я просто з власного досвіду...
Якщо Ви писали до українських університетів англійською мовою, то це дарма.Навіть якби Ви написали українською на університетську адресу, Ваш лист мав би всі шанси бути похованим у ректораті.
Розповім Вам із власного досвіду я: коли приходять листи з-за кордону на моє ім'я до університету, вони, як правило, мандрують від ректорату до деканату 1,5-2 міс. Через те я вже давно прибрав службову адресу зі своїх візитівок. Українці-бо знають, що слід писати на домашню, а от простакуваті чужинці думають що в нас усе так, як і в них...
Отож, у Ваших пошуках я радив би Вам звертатися безпосередньо до керівниів тих кафедр, де Ви бажали б працювати. Тоді успіх залежатиме від різних обставин, але Ви принаймні матимете справу з тим, хто може відповісти щось путнє.
Натомість ректорат може тільки "спустити" Вашого листа до нижчої інстанції, якщо знає до котрої. І хто б ото там завдавав собі труду читати Вашу англійську, щоб вибрати для Вас відповідну кафедру?..
Могилянка таки має трохи иншу стилістику, але це не означає, що вона справді дає кращу освіту. Принаймні, дивлячися на їхні навчальні посібники, я не був надто вражений...
2006.08.22 | Георгій
Ні, я писав українською, і безпосередньо до завідувачів
2006.08.22 | Сергій Вакуленко
Тоді, мабуть, ідеться про "хлібні" кафедри
де всі місця обсаджені.А загалом нормальний перебіг подій буває такий: людину беруть тимчасово, на 1/2 або 1/4 ставки, десь із рік придивляються, а вже потім вирішують, брати на постійну роботу, чи ні.
2006.08.22 | Георгій
Так... а в Києві навіть на їх повну ставку не проживеш
2006.08.22 | Сергій Вакуленко
Але ж Ви маєте досвід!
Можете отримати, сидячи в Києві, якийсь міжнародний ґрант.Я, скажімо, вже багато років працюю хоч і постійно, але на 1/4 або на 1/2 ставки, бо маю купу всяких цікавих проєктів, за які ще й ліпше платять.
Із-поміж моїх знайомих майже немає таких, хто сидить на отій нещасній "голій" ставці.
2006.08.22 | Георгій
Так...
Але так не хочеться писати гранти... Я поганий комівояжер.2006.08.22 | Сергій Вакуленко
Патріярхально-совкової України вже нема...
Мус крутитися!2006.08.22 | Георгій
Але я вже старий, щоб крутитися :(
2006.08.22 | Сергій Вакуленко
Молоді крутяться, бігаючи ногами,
старі, ворушачи мізками.А якщо казати серйозно, для повернення в Україну Вам буде потрібен адаптаційний період. І принаймні на цей період слід собі зорганізувати запоруку безбідного існування з Заходу. Тоді Вам буде набагато легше розмовляти з нашими чинушами. Посидите якийсь час на двох стільцях, а тоді виберете котрийсь із них.
2006.08.22 | igor
Та Ви жартівник, шановний Георгію
Ви уявляєте стан того зав.кафедрою! Молодий вчений, має практику роботи на сучасному рівні, має досвід отримання закордонних грантів, вільно володіє англійською, має знайомства у науковому світі , в кузнайомий із світовою фаховою періодикою. І при цьому згоден працювати за мізерні гроші на кафедрі. Це або ненормальний, або далеко мітить. Та невже він (зав.каф.) самогубецьУ мене є живий реальний приклад, коли зав.каф. звільнив методиста кафедри за те що вона надрукувала документ на компютері, а не на друкарській машинці. Мало того він сам цим гордиться. Щоб не була розумніша за нього. "Усьо будет Донбас" - на паркані у Києві.
Я дуже не рекомендую Вам цього робити. Ця система просто нищить тих хто виривається хоч на крок вперед. Ви впевнені, що зможете адаптуватися і терпіти? Бо змінити щось одному і тут неможливо. Існує цілий комплекс ефективних заходів протидії.
Приїхати зараз в Україну і працювати в цій системі це справі не допоможе (НМД).
2006.08.22 | Сергій Вакуленко
Re: Та Ви жартівник, шановний Георгію
igor пише:> Я дуже не рекомендую Вам цього робити. Ця система просто нищить тих хто виривається хоч на крок вперед. Ви впевнені, що зможете адаптуватися і терпіти? Бо змінити щось одному і тут неможливо. Існує цілий комплекс ефективних заходів протидії.
Де як. Вона напевно ніколи не сприяє тим, хто виривається вперед, але инколи їх толерує. Скажімо, в Харкові університети з такою атмосферою є.
> Приїхати зараз в Україну і працювати в цій системі це справі не допоможе (НМД).
А якій справі?
2006.08.23 | Георгій
Ні, я серйозно
Пане Ігорю, я дійсно все більше і більше думаю про повернення, особливо після минулого червня, коли я був в Україні цілий місяць і відвідав Могилянку. Що про мене будуть думати всякі кар"єристи, мене не цікавить. Хочу просто працювати, викладати. Але бачу, що цього швидше всього не вийде. Не тому, що мені будуть заздрити чи щось таке, а тому, що взагалі зараз вже все в академічному світі міняється. Скрізь всі схибнуті тільки на грантах, грошах на досліди - і в наукових центрах, і в університетах. "Просто викладання" виконується заробітчанами-погодинниками і нікого не цікавить. За "просто викладання" платитимуть копійки, яких вистачить у Києві хіба що на хліб і молоко. Так само і за "просто перебування" на посаді якогось наукового співробітника в якомусь академічному закладі.А мені вже, чесно кажучи, так набридло писати гранти тут, у США. Роблю це весь час і не люблю цієї роботи. Якби мені хтось платив просто за виконання мого професійного обов"язку, тобто за велику кількість якісних лекцій, семінарів, дискусій, зустрічей зі студентами, написаних підручників і методичних розробок, добре розроблених і проведених письмових екзаменів і поточних контрольних робіт, тощо, тощо - я був би такий щасливий. І особливо якби це було на моїй рідній, святій київській землі. Але бачу, що цього не станеться.
2006.08.23 | Сергій Вакуленко
Не знаю, не знаю...
Георгій пише:> Якби мені хтось платив просто за виконання мого професійного обов"язку, тобто за велику кількість якісних лекцій, семінарів, дискусій, зустрічей зі студентами, написаних підручників і методичних розробок, добре розроблених і проведених письмових екзаменів і поточних контрольних робіт, тощо, тощо - я був би такий щасливий. І особливо якби це було на моїй рідній, святій київській землі. Але бачу, що цього не станеться.
Я оце спілкувався торік із колеґами з Польщі, то в них, маю сказати, Ваша мрія вже є чимось досяжним. Іще 10 і навіть 5 років тому вони всі страшенно нарікали на скруту й бігали по всіляких підробітках. Останнє, що я від них почув, звучало приблизно так: "Ми, звісно, не такі багаті, як бізнесовці, але жити можна".
Україна хоч і запізнюється, але йде тією самою дорогою.
2006.08.23 | igor
Re: Не знаю, не знаю...
Я мав на увазі справу якісної освіти.Шановне товариство, мене дуже муляє одне просте запитання. Яким чином Ніколаєнки, Кремені і т.п. домінують над великою масою освічених людей, що займаються інтелектуальною працею. Яким чином вплив інтелігенції на українське суспільство зведено майже на ніщо. Я схиляюся до думки, що це є цілком свідома державна політика, що має відверто радянське походження. І нищення освіти є однією із складових цієї політики. Бо маю постійну можливість бачити продукти цієї роботи. Відповідний підбір керівників різних рівнів є важливою складовою системи. Тому нормальні, дієві кафедри і керівники є майже винятком.
Тому не поділяю оптимізму стосовно покращення матеріального становища викладачів ВНЗ за польським зразком. Значно вигідніше все тримати так як є. Десь 70-80% освітян такий стан вважають цілком нормальним. Тому розхитати це зсередини майже нереально.
2006.08.23 | Insurgent
Згоден з Ігорем!
Додам лише таке.
1) У поляків був всю історію гонор та повага до своїх інтелектуалів. У них є чим пишатися – Миколай Копернік.
2) У поляків відбулася люстрація без репресій.
3) Їхні комуністи зробили певні висновки. Порівняйте Симоненку чи Мороза з Квасьневським.
Нажаль не бачу ніяких перспектив для наукової талановитої молоді.
Були сподівання на помаранчеві події. Але відвідувачі цього форуму повинні пам’ятати як пан Гарант призначав Кременя на посаду першого заступника держсекретаря. Це вже був дзвіночок.
2006.08.23 | Сергій Вакуленко
Re: Згоден з Ігорем!
Insurgent пише:> Додам лише таке.
> 1) У поляків був всю історію гонор та повага до своїх інтелектуалів. У них є чим пишатися – Миколай Копернік.
Це справді так. Совковий режим винищив повагу до інтелектуала в масовій свідомості, а як наслідок — і самоповагу в багатьох інтелектувалів. У поляків до цього не дійшло.
> 2) У поляків відбулася люстрація без репресій.
У поляків і до люстрації в деяких інститутах в Академії наук не було жодного члена ПОРП.
> 3) Їхні комуністи зробили певні висновки. Порівняйте Симоненку чи Мороза з Квасьневським.
Наші комуністи стрункими лавами крокують на марґінес. Головна пробема вже не в них.
> Нажаль не бачу ніяких перспектив для наукової талановитої молоді.
> Були сподівання на помаранчеві події. Але відвідувачі цього форуму повинні пам’ятати як пан Гарант призначав Кременя на посаду першого заступника держсекретаря. Це вже був дзвіночок.
Я особисто великих сподівань не мав, особливо після призначення міністром Ніколаєнка.
Для наукової молоді перспективи є там, де не потрібні великі кошти та інфраструктура (тобто в гуманітарних науках). Але для добре освіченої молоді перспективи є і в инших галузях, причому саме якість освіти тут починає відігравати свою ролю. Я сказав би, що система освіти, попри всі негаразди, в цілому пристосовується до нових реалій швидше, ніж Академія наук.
2006.08.23 | Сергій Вакуленко
Re: Не знаю, не знаю...
igor пише:> Шановне товариство, мене дуже муляє одне просте запитання. Яким чином Ніколаєнки, Кремені і т.п. домінують над великою масою освічених людей, що займаються інтелектуальною працею. Яким чином вплив інтелігенції на українське суспільство зведено майже на ніщо. Я схиляюся до думки, що це є цілком свідома державна політика, що має відверто радянське походження. І нищення освіти є однією із складових цієї політики. Бо маю постійну можливість бачити продукти цієї роботи. Відповідний підбір керівників різних рівнів є важливою складовою системи. Тому нормальні, дієві кафедри і керівники є майже винятком.
Тут не все так просто. Я знаю багатьох справді гідних людей, які не погоджувалися йти на запропоновані їм адміністративні посади. Ба й сам уже мав нагоду відмовитися один чи два рази від такої честі.
> Тому не поділяю оптимізму стосовно покращення матеріального становища викладачів ВНЗ за польським зразком. Значно вигідніше все тримати так як є. Десь 70-80% освітян такий стан вважають цілком нормальним. Тому розхитати це зсередини майже нереально.
Не можна не помітити, що цей стан останнім часом досить стрімко покращується. До поляків нам іще далеко, але їм у 1997-98 рр. велося нітрохи не краще матеріяльно, ніж нам тепер.
Але згоден із Вами в тому, що поляки за будь-яких обставин зберігали значно більше гідності, а також у тому, що зсередини цю систему не розхитати, — рабська психологія в'їлася в кістки дуже багатьох.
Мої сподівання, властиво, на те, що життя все поставить на свої місця. Уже тепер деякі випускники нашого — філологічного — факультету починають трудову діяльність із зарплатні, трохи вищої, ніж у професора передпенсійного віку в університеті. Якщо система вартостей не зазнає перетрусу, освіта припинить своє існування як така. Але мені здається, що цього не трапиться, бо реальний попит на якісну освіту в суспільстві є. Не дуже довго чекати й часів, коли "липовий" диплом буде вартий стільки, скільки за нього даватимуть, тобто 0. І допоможуть нам у цьому наші північно-східні брати: чим швидше зростатиме ціна енергоносіїв, тим більше коштуватимуть і мізки освічених людей.
2006.08.24 | igor
На жаль життя часом розставляє все дуже дивним чином
бо стабільні стани у таких складних системах є непередбачувані. І Африка і Латинська Америка це також стабільні системи. Тому не варто на це покладатися. Відновлення складних технологій, а тим більше розробка, потребує шалених коштів і часу. І найважче відновити втрачені знання і досвід. Технічна освіта все далі втікає від реального життя. У віртуальний освітній простір. Все менше лишається носіїв знань і навичок.Ще важче відновити культурні надбання, традиції, ментальність. Те, що дає гуманітарна освіта, виховання.
Погляньте. Україна стає країною, що щось складає із чужого, видобуває і продає ресурси. В енергозбереженні немає зацікавленості, бо чим більше їх витрачають тим більший навар. Технології взагалі не розробляються. Наприклад, я з жалем дивлюся, як в Україні палає солома на полях. Це якісні папір, будівельні матеріали, харчі для тварин. Відсутні технології. Відсутня розробка технологій.
І проблема навіть не у платні викладачів чи науковців. Платня нічого не вирішить. Відсутні оцінки ефективності і якості. Відсутні навіть мінімально грамотні управлінці. Я можу і готовий працювати на високоякісний результат і відповідно до нього отримувати. Знаю як це зробити і навіть маю такий досвід. Але самі знаєте, що є насправді.
У передвиборчих обіцянках багато говорилося про прозорі критерії результатів управління областями і т.п. І що чути сьогодні? "ВНП зріс на ... Число студентів ВНЗ виросло на ... кандидатів на ..." і т.д.
Що означає експортно зорієнтована економіка (за Януковичем) для України сьогодні? Що означає пріоритет розвитку ТЕС, якщо Україна має надлишок елекроенергії?
Це означає масовий розпродаж ресурсів, на 10% прибутку закупівля закордонних товарів для робітників і продаж за 20%, щоб повернути з/плату. Ця біомаса радо поглинає товари і радо біжить рити ще. Щоб, як дикі тубільці, купити нову іграшку (дорожчу мобілу чи то кінотеатр), "культурно" відпочити. Де тут місце інтелігенції? Якийсь відсоток хороших інженерів і науковців потрібен для обслуговування інфраструктури і розвідки копалин. Інші потрібні, як замінник здорової національної інтелігенції. Щоб присипляли, а не будили. Щоб запевняли, що все нормально, що так і має бути, що можна без напруги і роботи бути достойною людиною, щоб не ставили питання чи піднімали проблеми. Що життєві проблеми лише в сумі зарплати.
Тому президентські 8 і 8 млн не є еквівалентними. Вочевидь влада хоче бачити іншу пропорцію. Вочевидь, що влада=бізнес=? боїться отих 8 і ще трошки.
І цьому потрібно щось протиставити, якось боротися. Як на мене, то форум освіти є найбільш конструктивною гілкою на Майдані. Але на запитання ЩО РОБИТИ думок майже немає. То що далі?
Звісно, достойні люди відмовляються від посад. Бо не хочуть і не можуть грати в оті начальничі ігри. Бо розуміють, що це шлях до приборкання, а не до реалізації і розвитку.
2006.08.24 | Сергій Вакуленко
Re: На жаль життя часом розставляє все дуже дивним чином
igor пише:> бо стабільні стани у таких складних системах є непередбачувані. І Африка і Латинська Америка це також стабільні системи.
Африка й Латинська Америка — різні світи. Ба й у Латинській Америці не все однаково. Скажімо, Бразилія пробує щось робити.
> Тому не варто на це покладатися. Відновлення складних технологій, а тим більше розробка, потребує шалених коштів і часу. І найважче відновити втрачені знання і досвід. Технічна освіта все далі втікає від реального життя. У віртуальний освітній простір. Все менше лишається носіїв знань і навичок.
Мені про це важко судити. Із тих невеличких шматочків інформації, які я маю, випливає один висновок: справжній проґрес може бути лише в змаганні з найліпшими. Технології мають бути не просто складні, а конкурентоспроможні. Очевидно, проблема не в освіті, бо багато людей з нашою освітою успішно працюють за кордоном.
> Ще важче відновити культурні надбання, традиції, ментальність. Те, що дає гуманітарна освіта, виховання.
Мені здається, що тут і лежить ключ до всього. На цих підвалинах має будуватися все инше. Можу засвідчити, що в цій царині, принаймні у вищій освіті, є відчутні зрушення. Але їх наслідки не за одну ніч дадуться взнаки.
> Погляньте. Україна стає країною, що щось складає із чужого, видобуває і продає ресурси. В енергозбереженні немає зацікавленості, бо чим більше їх витрачають тим більший навар. Технології взагалі не розробляються. Наприклад, я з жалем дивлюся, як в Україні палає солома на полях. Це якісні папір, будівельні матеріали, харчі для тварин. Відсутні технології. Відсутня розробка технологій.
Згоден із Вами. Тому й уважаю, що Україні стратегічно вигідно перейти на світові ціни на енергоносії.
> І проблема навіть не у платні викладачів чи науковців. Платня нічого не вирішить.
Птатня — то умова доконечна, хоча й не достатня.
> Відсутні оцінки ефективності і якості. Відсутні навіть мінімально грамотні управлінці. Я можу і готовий працювати на високоякісний результат і відповідно до нього отримувати. Знаю як це зробити і навіть маю такий досвід. Але самі знаєте, що є насправді.
Як на мене, то формалізовані оцінки й не дуже потрібні. Найкращий варіянт — це банкрутство підприємств, де працюють неграмотні управлінці, і процвітання тих, де працюють грамотні. Розумію, що наразі це не працює так, як хотілося б. Але й не можна сказати, що не працює зовсім.
> У передвиборчих обіцянках багато говорилося про прозорі критерії результатів управління областями і т.п. І що чути сьогодні? "ВНП зріс на ... Число студентів ВНЗ виросло на ... кандидатів на ..." і т.д.
> Що означає експортно зорієнтована економіка (за Януковичем) для України сьогодні? Що означає пріоритет розвитку ТЕС, якщо Україна має надлишок елекроенергії?
На жаль, ми, як народ, ще тільки вчимося використовувати демократичний механізм для підвищення ефективності державного управління. Досвіду маємо обмаль. Але остання "коаліція" в цьому сенсі мусить бодай декому прочистити мізки.
> Це означає масовий розпродаж ресурсів, на 10% прибутку закупівля закордонних товарів для робітників і продаж за 20%, щоб повернути з/плату. Ця біомаса радо поглинає товари і радо біжить рити ще. Щоб, як дикі тубільці, купити нову іграшку (дорожчу мобілу чи то кінотеатр), "культурно" відпочити. Де тут місце інтелігенції? Якийсь відсоток хороших інженерів і науковців потрібен для обслуговування інфраструктури і розвідки копалин. Інші потрібні, як замінник здорової національної інтелігенції. Щоб присипляли, а не будили. Щоб запевняли, що все нормально, що так і має бути, що можна без напруги і роботи бути достойною людиною, щоб не ставили питання чи піднімали проблеми. Що життєві проблеми лише в сумі зарплати.
Через споживацький бум мусімо пройти. Занадто довго в славному USSR не було чого споживати.
> Тому президентські 8 і 8 млн не є еквівалентними. Вочевидь влада хоче бачити іншу пропорцію. Вочевидь, що влада=бізнес=? боїться отих 8 і ще трошки.
> І цьому потрібно щось протиставити, якось боротися. Як на мене, то форум освіти є найбільш конструктивною гілкою на Майдані. Але на запитання ЩО РОБИТИ думок майже немає. То що далі?
Я сам освітянин і люблю, зрештою, це середовище (принаймні почасти). Але знаю й його численні вади. Головна — це патологічний страх перед начальством (часто нікчемним). Змінити це за одну ніч знов-таки неможливо. Як варіянт того, що варто зробити, міг би запропонувати розвиток горизонтальних структур на кшталт наукових товариств і організацій професіоналів, які б підтримували один одного. Совковий режим недаремно дуже цього не любив.
> Звісно, достойні люди відмовляються від посад. Бо не хочуть і не можуть грати в оті начальничі ігри. Бо розуміють, що це шлях до приборкання, а не до реалізації і розвитку.
Скажу тільки за себе. Мені просто було шкода часу, який довелося б марнувати на чортзна-що.
2006.08.24 | Рюген
Приклад на заблуд
Сергій Вакуленко пише:> igor пише:
> > бо стабільні стани у таких складних системах є непередбачувані. І Африка і Латинська Америка це також стабільні системи.
>
> Африка й Латинська Америка — різні світи. Ба й у Латинській Америці не все однаково. Скажімо, Бразилія пробує щось робити.
>
В мире существует понятие BRIC: Бразилия, Россия, Индия, Китай. Но Вам в Гондурас. И даже дальше: в Буркину Хвасо.
> > Тому не варто на це покладатися. Відновлення складних технологій, а тим більше розробка, потребує шалених коштів і часу. І найважче відновити втрачені знання і досвід. Технічна освіта все далі втікає від реального життя. У віртуальний освітній простір. Все менше лишається носіїв знань і навичок.
>
Естественно: вместо нормального образования их пичкают прыкладами за заблуды.
> Мені про це важко судити. Із тих невеличких шматочків інформації, які я маю, випливає один висновок: справжній проґрес може бути лише в змаганні з найліпшими. Технології мають бути не просто складні, а конкурентоспроможні. Очевидно, проблема не в освіті, бо багато людей з нашою освітою успішно працюють за кордоном.
>
Пардон, НЕ С ВАШЕЙ. Вы можете только невежественных обскурантов навчыть. За кордоном работают люди в основном (на 95%) советской подготовкой. Я мею в виду квалифицированную работу, а не на плантациях, естественно. Более того, даже дипломы советские и новоявленные имеют разный вес.
> > Ще важче відновити культурні надбання, традиції, ментальність. Те, що дає гуманітарна освіта, виховання.
>
Нууууу - научный национализм все заменит.
> > Погляньте. Україна стає країною, що щось складає із чужого, видобуває і продає ресурси. В енергозбереженні немає зацікавленості, бо чим більше їх витрачають тим більший навар. Технології взагалі не розробляються. Наприклад, я з жалем дивлюся, як в Україні палає солома на полях. Це якісні папір, будівельні матеріали, харчі для тварин. Відсутні технології. Відсутня розробка технологій.
>
> Згоден із Вами. Тому й уважаю, що Україні стратегічно вигідно перейти на світові ціни на енергоносії.
>
Стратегически выгодно вас всех похоронить. Толку никакого, только ресурсы пожираете.
> > Що означає експортно зорієнтована економіка (за Януковичем) для України сьогодні? Що означає пріоритет розвитку ТЕС, якщо Україна має надлишок елекроенергії?
>
> На жаль, ми, як народ, ще тільки вчимося використовувати демократичний механізм для підвищення ефективності державного управління. Досвіду маємо обмаль. Але остання "коаліція" в цьому сенсі мусить бодай декому прочистити мізки.
>
Вы не народ. Увы. Вы - паразиты на нем. Ну еще частично - паразиты на забугорных грантах, за что вам персональная подяка.
> Через споживацький бум мусімо пройти. Занадто довго в славному USSR не було чого споживати.
>
Не брешите. Количеству телевизоров, холодильников, машин, путешествий,жилью, книгам, да даже еде Советскому Союзу могли позавидовать многие и многие страны. По данным Юнеско в 1982 году СССР был на 7-8 месте в мире по человеческому развитию. А в очереди за колбасой можно было и не стоять. Пошел в потребкооперацию или на базар и купил в 2-3 раза дороже. Если жаба не давит.
> > І цьому потрібно щось протиставити, якось боротися. Як на мене, то форум освіти є найбільш конструктивною гілкою на Майдані. Але на запитання ЩО РОБИТИ думок майже немає. То що далі?
>
> Я сам освітянин і люблю, зрештою, це середовище (принаймні почасти). Але знаю й його численні вади. Головна — це патологічний страх перед начальством (часто нікчемним). Змінити це за одну ніч знов-таки неможливо. Як варіянт того, що варто зробити, міг би запропонувати розвиток горизонтальних структур на кшталт наукових товариств і організацій професіоналів, які б підтримували один одного. Совковий режим недаремно дуже цього не любив.
>
Да вы сами совки и есть. В СССР как раз было полно научно-технических обществ, ВОИР, домов научно-технической пропаганды. И была куча передач по радио и ТВ, журналы (Техника молодежи, Юный техник, Юный натуралист, Квант, Сделай Сам, Катера и Яхты, Авиация и Космонавтика, Химия и Жизнь, Знания - Сила и др). А теперь - одни нацюки взамен.
> > Звісно, достойні люди відмовляються від посад. Бо не хочуть і не можуть грати в оті начальничі ігри. Бо розуміють, що це шлях до приборкання, а не до реалізації і розвитку.
>
> Скажу тільки за себе. Мені просто було шкода часу, який довелося б марнувати на чортзна-що.
Та не соромтеся! Вы його й так марнуєте!
А если совсем серьезно - Вы не осознаете своей оветственности за то, что сделали со своим народом. Поэтому вас и интеллигенцией назвать нельзя. Так, фарисеи и обсуранты средней руки.
2006.08.24 | Сергій Вакуленко
Вискочив Пилипко з конопель
Рюген пише:> В мире существует понятие BRIC: Бразилия, Россия, Индия, Китай. Но Вам в Гондурас. И даже дальше: в Буркину Хвасо.
А Рюґенам — у Північну Корею.
> > > Тому не варто на це покладатися. Відновлення складних технологій, а тим більше розробка, потребує шалених коштів і часу. І найважче відновити втрачені знання і досвід. Технічна освіта все далі втікає від реального життя. У віртуальний освітній простір. Все менше лишається носіїв знань і навичок.
> >
> Естественно: вместо нормального образования их пичкают прыкладами за заблуды.
А Рюґени якраз і заблудили... між Північною Кореєю та Кубою. Теж приклад на заблуд.
> Пардон, НЕ С ВАШЕЙ. Вы можете только невежественных обскурантов навчыть. За кордоном работают люди в основном (на 95%) советской подготовкой. Я мею в виду квалифицированную работу, а не на плантациях, естественно. Более того, даже дипломы советские и новоявленные имеют разный вес.
Моїм освітнім рівнем не переймайтеся. Мої студенти не скаржаться ні на моє викладання, ні на роботу, яку вони потім отримують (частина з них — за кородоном).
> > > Ще важче відновити культурні надбання, традиції, ментальність. Те, що дає гуманітарна освіта, виховання.
> >
> Нууууу - научный национализм все заменит.
То, вибачайте, в Пилипків-Рюгенів щось поплуталося в голові. "Научниї" камунізьми, атиїзьми й решта "передового вчення" — то з иншої опери та з иншої доби. Хоча в Рюґенів, крім отієї "науки", більше ніякої в голові й нема.
> > > Погляньте. Україна стає країною, що щось складає із чужого, видобуває і продає ресурси. В енергозбереженні немає зацікавленості, бо чим більше їх витрачають тим більший навар. Технології взагалі не розробляються. Наприклад, я з жалем дивлюся, як в Україні палає солома на полях. Це якісні папір, будівельні матеріали, харчі для тварин. Відсутні технології. Відсутня розробка технологій.
> >
> > Згоден із Вами. Тому й уважаю, що Україні стратегічно вигідно перейти на світові ціни на енергоносії.
> >
> Стратегически выгодно вас всех похоронить. Толку никакого, только ресурсы пожираете.
Авжеж! Саме я поїв усі створені непосильною працею Рюґенів многоцінні ресурси.
> > > Що означає експортно зорієнтована економіка (за Януковичем) для України сьогодні? Що означає пріоритет розвитку ТЕС, якщо Україна має надлишок елекроенергії?
> >
> > На жаль, ми, як народ, ще тільки вчимося використовувати демократичний механізм для підвищення ефективності державного управління. Досвіду маємо обмаль. Але остання "коаліція" в цьому сенсі мусить бодай декому прочистити мізки.
> >
> Вы не народ. Увы. Вы - паразиты на нем. Ну еще частично - паразиты на забугорных грантах, за что вам персональная подяка.
Ета да! Хароший був з Рюґена атлічнік па дуже научнаму камунізьму!
> > Через споживацький бум мусімо пройти. Занадто довго в славному USSR не було чого споживати.
> >
> Не брешите. Количеству телевизоров, холодильников, машин, путешествий,жилью, книгам, да даже еде Советскому Союзу могли позавидовать многие и многие страны.
І тільки зловорожа змова міжнародного імпіріялізьму перешкодила всій цій неперевершеній продукції завоювати цілий світ.
Єдине з чим я згоден, — це щодо подорожей... щотижня до столиці по смердючу ковбасу. Тут совок був фпіріді планєти фсєй!
> По данным Юнеско в 1982 году СССР был на 7-8 месте в мире по человеческому развитию.
І що ж йому перешкодило вийти в 1991 р. на перше місце?
> А в очереди за колбасой можно было и не стоять. Пошел в потребкооперацию или на базар и купил в 2-3 раза дороже. Если жаба не давит.
От тільки тисячі мандрівників по ковбасу, схоже, жаба давила. Якихось жлобів виховувала "найпередовіша у світі" держава.
Отут, до речі, й уся якість совкової освіти Рюґенів виходить на поверхню. Якби вони вчилися не "научнава комунізьма", а чогось путнього, то знали б, що не можна зразу після "7-8 місця в світі за розвитком" згадувати про якісь іще ковбасні черги. Воно-бо й те, й те разом купи не тримається ну вже ж ніяк ...
> > > І цьому потрібно щось протиставити, якось боротися. Як на мене, то форум освіти є найбільш конструктивною гілкою на Майдані. Але на запитання ЩО РОБИТИ думок майже немає. То що далі?
> >
> > Я сам освітянин і люблю, зрештою, це середовище (принаймні почасти). Але знаю й його численні вади. Головна — це патологічний страх перед начальством (часто нікчемним). Змінити це за одну ніч знов-таки неможливо. Як варіянт того, що варто зробити, міг би запропонувати розвиток горизонтальних структур на кшталт наукових товариств і організацій професіоналів, які б підтримували один одного. Совковий режим недаремно дуже цього не любив.
> >
> Да вы сами совки и есть. В СССР как раз было полно научно-технических обществ, ВОИР, домов научно-технической пропаганды.
Так ясно — недаремно ж і країна була на 7-8 місці... А потім прийшли нацюки з наганами (Кравчук, Фокін, Звягільський, Кучма, Мороз, Марчук і скільки їх там іще є) та й перестріляли всіх пропаґандистів науки та техніки.
> И была куча передач по радио и ТВ, журналы (Техника молодежи, Юный техник, Юный натуралист, Квант, Сделай Сам, Катера и Яхты, Авиация и Космонавтика, Химия и Жизнь, Знания - Сила и др). А теперь - одни нацюки взамен.
Отут, до речі, погоджуся: "Сделай сам" — то для совка дуже символічно. Бо вся ота сьома-восьма в світі могутня держава не могла зробити так, щоб у бабусі на кухні вода з крану не текла.
> > > Звісно, достойні люди відмовляються від посад. Бо не хочуть і не можуть грати в оті начальничі ігри. Бо розуміють, що це шлях до приборкання, а не до реалізації і розвитку.
> >
> > Скажу тільки за себе. Мені просто було шкода часу, який довелося б марнувати на чортзна-що.
> Та не соромтеся! Вы його й так марнуєте!
Соромлюся, коли пишу відповіді Рюґенам. То є справжнє марнування часу.
> А если совсем серьезно - Вы не осознаете своей оветственности за то, что сделали со своим народом.
Та отож. Якби не Вакуленко, жив би собі ввесь нарід у камунічеському раю. А він, супостат, прийшов і щось із сьомим-восьмим у світі народом таке страшне зробив, що тепер навіть високоос(о)вічені Рюґени тому не можуть зарадити й тільки оплакують його (та свою) сумну долю. Кажуть, від їхніх сліз уже й рівень Чорного моря починає загрозливо підійматися. Ще трохи — й новий потоп настане. Одна надія на те, що й Вакуленко в потопі загине. Тоді, нарешті, все знову буде гаразд.
> Поэтому вас и интеллигенцией назвать нельзя. Так, фарисеи и обсуранты средней руки.
Не годиться! Хіба так має реаґувати свідомий совнауковий камуніст на шкідницьку діяльність філологів, які розвалили сьому-восьму в світі економіку? Мабуть, я Рюґена перехвалив. Більше, ніж на трійку, він навіть свого камунізьма не вивчив.
2006.08.25 | igor
Re: Вискочив Пилипко з конопель
Не уявляєте, як приємно чути оте суто Рюгеновське. Як же його дістали українці! А Він ще й на склероз страждає. Сто разів одне й те саме повторює2006.08.25 | Сергій Вакуленко
Беглузде й безсиле скавчання Рюґенів мене тішить
Це означає, що я все роблю правильно.2006.08.25 | igor
Згоден, горизонтальні структури
це дуже хороша річ. Хоча б тому, що їх неможливо очолитиА другим факторм, на мій погляд, має бути робота із молоддю.
2006.08.25 | Сергій Вакуленко
Re: Згоден, горизонтальні структури
Ви знаєте, я вже багато років беру участь в роботі однієї такої структури — Харківського історико-філологічного товариства.Досвід надзвичайно цікавий. Коли ми починали ще в першій половині 90-х, до нас записалися гуртом мало не всі філологи з харківських університетів і багато істориків. Вони подумали, що була вказівка згори. — бо чого б инакше оті хлокці щось таке робили? А коли є вказівка — треба й сові записатися. Потім з'ясувалося, що то є справді ні від кого не залежна структура. Як наслідок, 90% тих людей зникли без сліду. З рештою 10%, кому було цікаво, ми якось проіснували до початку 2000-х. Не отимавши жодного шеляга від держави, надрукували 11 томів «Збірника Харківського історико-філологічного товариства» (десь із 3 тис. стор.).
Але вже років зо три, як у нас почалася якісно нова доба: головне зацікавлення нашою роботою спостерігається серед студентської молоді. Ми щомісяця проводимо наукові збори, на яких слухаємо й обговорюємо щоразу по дві доповіді. На ці збори, які тривають по три-чотири години, без усякого адміністративного примусу (бо примушувати ми не хочемо та й не можемо) приходять по 40, 50 і навіть 60 студентів з різних факультетів і різних університетів. Дійсних членів товариства на їхньому тлі й не помітиш, бо їх зазвичай і десятка не набирається. Отож, надія й справді на молодих (хоча мусять при тому бути й старшенькі).
2006.08.25 | igor
а чи не можна ваші матеріали товариства оприлюднити в інтернеті
Навіть більше того, чи немає можливості долучитися до товариства через інтернет. На жаль я технар, відчуваю недостатність нормальної гуманітарної освіти (у свій час то було щось страшно зануднеСтосовно молоді, то в неї є дуже приємний потяг до справжніх і цікавих речей. Можливо це вже підросло вільне і бездефіцитне покоління. Безумовно, що це покоління вирізняється щирістю і толерантністю. Принаймні студентська молодь.
2006.08.26 | Сергій Вакуленко
Бажання є, часу немає.
Ми вже не раз думали повісити в Інтернеті найцікавіші розвідки хоча б із тих томів, які вже зовсім розійшлися.На жаль, ті давніші тепер існують тільки в паперовому варіянті; їх треба заново заскановувати.
Але от тепер готуємо до друку 12-ий том, і ввесь вільний час іде на це. Може, навесні ще раз замислимося над створенням власного сайту.
Але то все, як Ви розумієте, праця на громадських засадах...
Зміст перших десяти томів нашого «Збірника» надруковано в альманасі «Молода нація», 2004 р., ч. 2 (31).
На цьому сайті можна ознайомитися з двома публікаціями, що в нас виходили:
http://www.maidan.org.ua/history/kharkiv/yuri_sheveliov/ukr_lit_mova.htm
http://www.maidan.org.ua/history/kharkiv/yuri_sheveliov/Rieger_Hnatiuk.htm
2006.08.21 | Versus
Наступна зупинка - Гондурас
Какое реформирование - все силы и время уходят в монографию. Интересно, кто писал на английском ? И вообще, кто это все писал ?Просьба к участиникам форума. Не нужно соревноваться в изображении мрачных перспектив. Давайте побольше конструктива.
2006.08.21 | igor
то Гондурас це конструктив?
До речі, а як там із освітою (в Гондурасі)?А якщо серйозно, то я вже задавав питання ЩО РОБИТИ?
Як на мене, то необхідна альтернативна система освіти (чи паралельна). Але така, яка здатна дати достойні результати з точки зору якості. Задачі такі. Показати, що в Україні можна готувати фахівців належного рівня, що існуюча система підготовки є неконкурентною, орієнтованою на вирішення лише власних питань.
Тут є декілька проблем.
1) Непереборне бажання мати диплом державного зразка
2) Всілякі пільги, як для студентів так і для викладачів, жорстко привязані до офіційного статусу
3) Кошти, приміщення, обладнання і т.п.
2006.08.22 | Гондурас
Re: то Гондурас це конструктив?
Шановний Ігорю!Гондурас - це гумор. Сміх крізь сльози. А конструктив нам приготують нинішні можновладці. Причому цей конструктив буде безальтернативним, хоча й непередбаченим зараз. Ніколаєнко та його оточення настільки ні на що неспроможні, що з ними і боротися не варто. Це все одно, що битися з примарою. Але виникає ще одна думка: а де ж наші інтелектуали? Не читають вони не тільки повідомлення на форумі, а штроко розповсюджені, навіть і "власні", друковані творіння. Продивіться грубезний том "Історії України" Литвина. Він не кращий за цього англомовного монстра. А чи написав хоч хтось з професорів-істориків докладну нищівну рецензію на нього? Питання - риторичне. Саме тому наш шлях веде не до Європи, а в самісінький Гондурас, по самісінькі вінця.
2006.08.24 | Torr
Re: то Гондурас це конструктив?
Гондурас пише:> Шановний Ігорю!
>
> Гондурас - це гумор. Сміх крізь сльози.
Але виникає ще одна думка: а де ж наші інтелектуали?
Та вони вже в Гондурасі...
Ну роз`їхались хто-куди, може хто і повернеться якщо платити будуть як там. Ринок є ринок...
2006.08.24 | Insurgent
Torr, будь ласка, дайте приклад того,
як влада прислуховувалася до інтелектуалів.Як мені відомо, біля двох десятків працюючих докторів наук з певною міжнародною репутацією у своїх наукових галузях ДВІЧІ надсилали пану Президенту свої пропозиції.
Але у цього “інтелектуала” знайшовся час швиденько та з позитивною резолюцією (зараз його будь які резолюції нічого не варті) відповісти на лист великого реформатора академіка Ситника, якій вже кілька десятків років не працює як науковець, але не відповісти цим не-академікам.
Так що звертатися до проффесора?