Учений зі спінінгом
01/19/2007 | Дзеркало Тижня № 2 (631), 20 - 26 Ciчня 2007 року
http://www.zn.kiev.ua/ie/show/631/55618/
УЧЕНИЙ ЗІ СПІНІНГОМ
Ігор ПЛЮТО, Юрій ПЛЮТО
Дзеркало Тижня № 2 (631), 20 - 26 Ciчня 2007 року
Оприлюднені в середині 2006 року пропозиції президентської групи з розроблення концепції розвитку наукової сфери України викликають багато дискусій. Активізувались і громадські об’єднання, зокрема Всеукраїнська асоціація за європейські цінності в науці, що запропонувала альтернативні шляхи підвищення ефективності наукової праці. Теперішні темпи розвитку науки в Україні мало кого можуть задовольнити. В цьому контексті виникає питання, а чи все так безпроблемно в науці європейській і що турбує вищих посадовців Європейської комісії, яка опікується координацією наукових досліджень в об’єднаній Європі.
Європейська наука характеризується високим рівнем фундаментальних досліджень, про що свідчать рейтинг наукових видань та індекс цитування публікацій. Проте прикладні дослідження за рівнем патентного захисту створюваних інновацій та їх комерціалізації (практичного застосування або впровадження) суттєво поступаються США та Японії. Ця проблема, подоланню якої Європейська комісія приділяє особливу увагу, дістала назву «європейський парадокс». У 2007—2013 роках на інноваційно орієнтовані фундаментальні та прикладні дослідження (програма «Співробітництво») буде виділено 32,4 млрд. євро, а на ініціативні фундаментальні дослідження (програма «Ідеї» нещодавно створеної Європейської дослідницької ради) заплановано 7,5 млрд. євро. Фінансовий пріоритет інноваційно орієнтованих досліджень є очевидним.
Заохочення науковців до практичної реалізації створюваних інновацій у вигляді нових суспільно корисних продуктів та послуг здійснюється на державному рівні шляхом фінансового та законодавчого сприяння організації в університетах та наукових установах так званих спінінгових компаній (spin-out або spin-off companies). Така компанія (кількість співробітників якої часом не перевищує 5—10 чоловік) є науково-технологічною організацією, яка на етапі створення інновації функціонує в державному науково-дослідному інституті, лабораторії або університеті як структурний підрозділ або наукова група, а потім стає самостійною (частково чи повністю, залежно від форми власності) з метою комерціалізації створеної інновації.
До певної міри аналогом спінінгових компаній ще за радянських часів були конструкторсько-технологічні бюро та експериментальні виробництва, які концентрувалися навколо академічних інститутів і справді ставали містком між фундаментальною або прикладною наукою та промисловістю в умовах планової економіки.
Сьогодні найбільша кількість європейських спінінгових інноваційних компаній створена в галузі нанотехнологій, матеріалознавства, фізичних та хімічних наук, біомедицини, інформаційних технологій. Європейські університети всіляко сприяють науковцям і навіть студентам у створенні нових таких компаній, надаючи фінансову та організаційну підтримку. Спінінгові компанії є фінансово привабливими для тих науковців, які усвідомили, що наукове знання може бути товаром. Стане воно таким чи ні — залежить від ученого, його інтуїції, життєвих пріоритетів, здатності знаходити вільні наукові і технологічні ніші. Важливу роль в успішній діяльності таких компаній відіграє формування сприятливої атмосфери в наукових колективах та суспільстві щодо малого інноваційного наукового бізнесу взагалі та успішних наукових менеджерів зокрема.
УЧЕНИЙ ЗІ СПІНІНГОМ
Ігор ПЛЮТО, Юрій ПЛЮТО
Дзеркало Тижня № 2 (631), 20 - 26 Ciчня 2007 року
Оприлюднені в середині 2006 року пропозиції президентської групи з розроблення концепції розвитку наукової сфери України викликають багато дискусій. Активізувались і громадські об’єднання, зокрема Всеукраїнська асоціація за європейські цінності в науці, що запропонувала альтернативні шляхи підвищення ефективності наукової праці. Теперішні темпи розвитку науки в Україні мало кого можуть задовольнити. В цьому контексті виникає питання, а чи все так безпроблемно в науці європейській і що турбує вищих посадовців Європейської комісії, яка опікується координацією наукових досліджень в об’єднаній Європі.
Європейська наука характеризується високим рівнем фундаментальних досліджень, про що свідчать рейтинг наукових видань та індекс цитування публікацій. Проте прикладні дослідження за рівнем патентного захисту створюваних інновацій та їх комерціалізації (практичного застосування або впровадження) суттєво поступаються США та Японії. Ця проблема, подоланню якої Європейська комісія приділяє особливу увагу, дістала назву «європейський парадокс». У 2007—2013 роках на інноваційно орієнтовані фундаментальні та прикладні дослідження (програма «Співробітництво») буде виділено 32,4 млрд. євро, а на ініціативні фундаментальні дослідження (програма «Ідеї» нещодавно створеної Європейської дослідницької ради) заплановано 7,5 млрд. євро. Фінансовий пріоритет інноваційно орієнтованих досліджень є очевидним.
Заохочення науковців до практичної реалізації створюваних інновацій у вигляді нових суспільно корисних продуктів та послуг здійснюється на державному рівні шляхом фінансового та законодавчого сприяння організації в університетах та наукових установах так званих спінінгових компаній (spin-out або spin-off companies). Така компанія (кількість співробітників якої часом не перевищує 5—10 чоловік) є науково-технологічною організацією, яка на етапі створення інновації функціонує в державному науково-дослідному інституті, лабораторії або університеті як структурний підрозділ або наукова група, а потім стає самостійною (частково чи повністю, залежно від форми власності) з метою комерціалізації створеної інновації.
До певної міри аналогом спінінгових компаній ще за радянських часів були конструкторсько-технологічні бюро та експериментальні виробництва, які концентрувалися навколо академічних інститутів і справді ставали містком між фундаментальною або прикладною наукою та промисловістю в умовах планової економіки.
Сьогодні найбільша кількість європейських спінінгових інноваційних компаній створена в галузі нанотехнологій, матеріалознавства, фізичних та хімічних наук, біомедицини, інформаційних технологій. Європейські університети всіляко сприяють науковцям і навіть студентам у створенні нових таких компаній, надаючи фінансову та організаційну підтримку. Спінінгові компанії є фінансово привабливими для тих науковців, які усвідомили, що наукове знання може бути товаром. Стане воно таким чи ні — залежить від ученого, його інтуїції, життєвих пріоритетів, здатності знаходити вільні наукові і технологічні ніші. Важливу роль в успішній діяльності таких компаній відіграє формування сприятливої атмосфери в наукових колективах та суспільстві щодо малого інноваційного наукового бізнесу взагалі та успішних наукових менеджерів зокрема.
Відповіді
2007.01.20 | Читач
Re: Учений зі спінінгом
Щось не дуже узгоджується з пропозиціями Всеукраїнської асоціації за європейські цінності в науці, що пропонує відокремити фундаментальну від прикладної науки.2007.01.21 | Безробітний
Пейперократія на марші...
Дзеркало Тижня № 2 (631), 20 - 26 Ciчня 2007 року пише:> http://www.zn.kiev.ua/ie/show/631/55618/
>
> УЧЕНИЙ ЗІ СПІНІНГОМ
> Ігор ПЛЮТО, Юрій ПЛЮТО
> Дзеркало Тижня № 2 (631), 20 - 26 Ciчня 2007 року
>
>
> Європейська наука характеризується високим рівнем фундаментальних досліджень, про що свідчать рейтинг наукових видань та індекс цитування публікацій. Проте прикладні дослідження за рівнем патентного захисту створюваних інновацій та їх комерціалізації (практичного застосування або впровадження) суттєво поступаються США та Японії. Ця проблема, подоланню якої Європейська комісія приділяє особливу увагу, дістала назву «європейський парадокс». У 2007—2013 роках на інноваційно орієнтовані фундаментальні та прикладні дослідження (програма «Співробітництво») буде виділено 32,4 млрд. євро, а на ініціативні фундаментальні дослідження (програма «Ідеї» нещодавно створеної Європейської дослідницької ради) заплановано 7,5 млрд. євро. Фінансовий пріоритет інноваційно орієнтованих досліджень є очевидним.
Спробую перекласти на нормальну мову...
"Європейські цінності" в науці призвели до занепаду прикладних досліджень. Тобто вченому, над яким висить загроза получити в голову в разі невидачі на-гора статей в журналі з високим імпакт-фактором, легше вимкнути експериментальне обладнання, закупити комерційний софт і, скажімо, підрахувати скільки нейтронів буде мати атом гелію в умовах чорної дюрки. І з цього отримати швидко та без пилу десяток-другий публікацій.
Тут мене звинувачували у безпідставних закидах проти "європейських принципів". Ось вам, шановні, інституційне визнання шкідливості дубового впровадження тих самих принципів.
2007.01.21 | Читач
Re: Пейперократія на марші...
Ви не праві. Головна європейська наукова цінність - це здоровий глузд і бажання подолати проблему, якщо вона виникає. Відносно "пейпероманії"та імітації наукової роботи, то це питання до вчених, а не до цінностей.2007.01.21 | Skapirus
Шановний, а що ВИ пропонуєте?
Я розумію, що критикувати легко (навіть те, що й близько ніхто в Україні не збирається впроваджувати, якщо вже бути точним, то йдеться про пропозиції від асоціації за "Європейські цінності в науці").А давайте тепер забудемо про "європейські цінності", і дамо Вам слово. Щоб промоделювати ситуацію та дати можливість Вам запропонувати Ваші пропозиції. Вихідні дані:
1. На НАН України виділяється з держбюджету (тобто за рахунок платників податків!) 1.5 млрд. грн. (не буду уточнювати, плюс-мінус то несуттєво - шукайте тут: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=20&nreg=489%2D16 та тут: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=21&nreg=489%2D16. Цікаво, що на СБУ у нас виділяють коштів більше, ніж на НАНУ). Ззовні їх ніхто від імені держави не вправі проконтролювати на предмет дотримання основної мети діяльності - фундаментальна наука, контроль фінансової звітності з боку казначейства та КРУ то не суттєво.
2. В НАНУ працює 45 тис. чоловік (див. тут: http://maidanua.org/static/mai/1164665469.html). Якщо по принципу Шарікова "всьо взять і подєліть", то на брата виходить десь 33 тис. бюджетних коштів. З них, за самими скромними мірками треба віддати половину на зарплату, говорити щось про обладнання та матеріали всерйоз не доводиться.
3. Система НАНУ суттєво пошкоджена корупцією та клановістю. Окремі успішні групи вчених виживають як правило лише за рахунок міжнародної співпраці.
4. НАНУ і відповідно наука в Україні зосереджена головним чином в Києві та великих містах, де вартість землі дуже висока. Внаслідок корупції набирає обертів дерибан землі та власності НАНУ.
5. НАНУ вимирає, в науку молодь зі столиці не йде через низькі зарплати та проблеми НАНУ, додатково проблема для молоді з глибинки - одвічне квартирне питання.
А тепер, виходячи з наданих даних прошу Вас вирішити задачу по збереженню і розвиток науки в Україні в межах НАНУ. Зрозуміло, якщо Ви будете переводити стрілки на "не здатних ні на що українців" та "головорізів-бендерівців", які 16 років керують Україною, то розмови не вийде. Я не збираюся погрожувати ножицями модератора, тому закликаю Вас вести нормальну дискусію. З обговорення на ВФ мені здалося, що в нас є точки дотику в плані розуміння дійсного стану в НАНУ.
Безробітний пише:
> Тут мене звинувачували у безпідставних закидах проти "європейських принципів". Ось вам, шановні, інституційне визнання шкідливості дубового впровадження тих самих принципів.
Добре. Запропонуйте будь ласка, як зробити це "не дубово".
2007.01.21 | Читач
Re: Шановний, а що ВИ пропонуєте?
> На НАН України виділяється з держбюджету (тобто за рахунок платників податків!) 1.5 млрд. грн.Кули йдуть оті гроші чудово демонструє стаття про нанотехнології в цьому числі ДТ. Стаття закінчується дуже оптимістично "Це також дуже перспективний напрям і, зрозуміло, ми тут тільки на самісінькому початку шляху". Звичайно, все зрозуміло. Відносно кінцевого результату.
Цитата тижня:
"Ми намагаємося ввести нанотрубки в нейрони: вони мають електропровідність (а передача нервового імпульсу відбувається за рахунок передачі електропотенціалу), і якщо її прискорити, то можна, відповідно, швидше мислити ..."
А чи можна більше і головне краще думати ?
Так до кого питання ?
2007.01.21 | Reader
Призыв к Читачу
Дорогой Читач!Вы не отвечаете на поставленные Вам Skapirus'oм вопросы.
В таком случае любая, не говоря уже о научной, дискуссия теряет смысл.
Кстати, даже по упомянутым Вами нанотехнологиям, львиную часть выделенных средств «съели» не те, работами которых отчитались известные Вам "разруливатели" денежных потоков, а сами "рулевые".
Подобное случается и в странах с так нелюбимыми Вами европейскими ценностями. Но масштаб подобных мерзостей там значительно меньше.
Причин много.
Одна из них – это значительно большая степень достоинства и самоуважения ученых, что не позволяет возможным прихлебателям примазываться к их научным результатам.
Другие причины.
Прозрачные правила игры в науку.
Наличие объективных оценок научных результатов и вразумительного механизма оценивания.
Конкуренция и т.д.
Вы что-нибудь про открытое (далеко не идеальное) общество слышали?
Советую ознакомиться с книгой Карла Поппера «Открытое общество и его враги».
2007.01.22 | Читач
Re: Призыв к Читачу
Шановний Reader. Дякую за допис та пораду. Питання до Вас. Скільком Вашим колегам Ви вже розповіли про ті принципи і як самі намагаєтесь їх дотримуватися ?2007.01.22 | Читач
Re: Призыв к Читачу
> Одна из них – это значительно большая степень достоинства и самоуважения ученых, что не позволяет возможным прихлебателям примазываться к их научным результатам.Так до кого це питання ? Мені здається, що до вчених.
2007.01.21 | Torr
Re: Шановний, а що ВИ пропонуєте?
Skapirus пише:> 3. Система НАНУ суттєво пошкоджена корупцією та клановістю. Окремі успішні групи вчених виживають як правило лише за рахунок міжнародної співпраці.
> 4. НАНУ і відповідно наука в Україні зосереджена головним чином в Києві та великих містах, де вартість землі дуже висока. Внаслідок корупції набирає обертів дерибан землі та власності НАНУ.
> 5. НАНУ вимирає, в науку молодь зі столиці не йде через низькі зарплати та проблеми НАНУ, додатково проблема для молоді з глибинки - одвічне квартирне питання.
>
> А тепер, виходячи з наданих даних прошу Вас вирішити задачу по збереженню і розвиток науки в Україні в межах НАНУ.
вирішити задачу "в межах НАНУ" неможливо, див. п.3.
Існування такої структури шкодить державі.
2007.01.22 | Безробітний
Доля НАНУ...
Дякую, пане Скапірус, що Ви чекаєте на дискусію, не тримаючи ніж модератора...Давайте згадаємо- що таке АН, коли і з якою метою її було створено.
Нагадаю, що к середині двадцятих років минулого сторіччя майже вся промисловість була у власності радянської держави або в загальнонародній власності (виняток становить хіба що НЕП -історично невеликий відрізок часу, коли радянська держава намагалась залучити приватну ініціативу до розвитку продуктивних сил).
Промисловість та й суспільство в цілому мають розвиватись, отож державі і суспільству був потрібен своєрідний мізковий центр, звідки виходили б ідеї щодо подальшого розвитку продуктивних сил, прогнози щодо цього розвитку, нові наукові їдеї та врешті-решт нові прикладні розробки.
Інститути АН, АН та галузеві НДІ стали саме таким мізковим центром радянського суспільства. На Заході ті ж самі функції виконували дослідницькі лабораторії та наукові центри великих корпорацій та професори з університетських лабораторій.
Отже, інститути АН виконували функції дослідницьких лабораторій західний корпорацій. Такий підхід має свої переваги та недоліки. Одною з переваг надконцентрації наукових кадрів на обмеженій площі спеціалізованого інституту було вільне необмежене спілкування спеціалістів. Саме в цьому неформальному спілкуванні народжувались та піддавались критиці нові ідеї.
Порівняйте зі станом справ у пересічному західному університеті - там здебільшого працюють на принципах кожен сам за себе, от опублікую - тоді прочитаєте та дізнаєтесь...
Система АН була успішною десь до середини 60-х років. Саме внаслідок успішності цієї системи з"явились схожі структури у Франції, навіть ідея DARPA в США була спровокована успіхами радянської прикладної та фундаментальної науки.
Чому починаючи з початку 70-х система інститутів АН почала загибатись - колись буде час та наснага- поділюсь думками.
Що сталось з початку 90-х?
Загальнонародна або державна промисловість була приватизована або поділена між тими, хто мав змогу та бажання хапнути. Іншими словами - живий організм, де АН виконувала функції голови, було забито на м"ясо.
Звичайно, що голова свійської тварини після забиття аж ніяк не є найбільш цінною частиною. Що роблять з головою на м"ясних полицях? Її виставляють в якості доказу - ось, мовляв, яка здорова тварина була- з метою якнайшвидче продати м"ясо.
Отож наразі майже усе м"ясо продане, а голова (НАНУ) шкіриться на крюку, фінансування вимагає. Вона (голова) не розуміє того, що це коли худобина жива була, голова виконувала життєво важливі функції та являла собою цінність...
Немає ніякої перспективи у НАНУ в реаліях дрібноринкової української економіки - економіки країни третього світу. І зовсім не тому, що працюють там українці. В африканських країнах третього світу негри живуть та працюють - так там також АН немає.
Отож зараз і відбувається евтаназія НАНУ. Загине ця система в історично короткий проміжок часу. Ахмєтову з кампанією інститути НАНУ не потрібні, а іноземні інвестори (західні корпорації) свої наукові центри в метрополіях утримують.
Що робити українським вченим - переходити до ВУЗів, де у вільний від викладання час вони зможуть займатись наукою. Врешті-решт на Заході, який переважна більшість українських вчених закликає копіювати, саме такий стан речей.
Звичайно, особливу увагу треба приділити тому, щоб власність НАНУ не була брутально вкрадена - за рахунок цієї власності цілком можливо одноразово пристойно обладнати ВУЗівські лабораторії. Що робити, коли це обладнання морально вийде з ладу - не знаю.
Коротше, за що переважна більшість українських вчених боролась - на те й напоролась. В західному світі науковий успіх країни забезпечується об"ємом державного та корпоративного фінансування науки і тому науковий авторитет країни майже завжди визначається її ВНП.
Який в Україні ВНП? Як у Нігерії? Ось і наука буде така, як в Нігерії. І не треба мені закидати відсутність патріотизму - тут діє закон суспільного розвитку, такий самий об"єктивний та невблаганний як закон Ома.
Встромив пальці у розетку - отримаєш відчутно, зовсім не важно, українець ти, китаєць чи громадянин Центрально-Африканської імперії.
Інша питання - чому переважна більшість українських (та й радянських) вчених поводили себе як свиня під дубом, підриваючи основи існування саме тих структур, де вони працювали...
2007.01.22 | Георгій
Re: Доля НАНУ...
Безробітний пише:> Що робити українським вченим - переходити до ВУЗів, де у вільний від викладання час вони зможуть займатись наукою. Врешті-решт на Заході, який переважна більшість українських вчених закликає копіювати, саме такий стан речей.
(ГП) Взагалі так, але ж є суттєві відмінності... У США дійсно дуже велика частина науки є університетською. Проте новий науковець, коли приходить в університет і демонструє, що він (вона) здатен вигравати серйозні гранти, отримує значно менше педагогічного навантаження. Тому оце Ваше "у вільний від викладання час" не стосується насправді всіх університетських науковців. Деякі з них, навпаки, викладають у вільний від наукових досліджень час. І ще: у США будь-який університетський науковець, якщо виграє грант, стає головою своєї лабораторії, сам купує обладнання, платить заробітну платню собі і персоналу, тощо. В Україні, наскільки я розумію з деяких приватних розмов з українськими університетськими науковцями і з їх листів, ситуація зовсім інша. Там університетський науковець фактично виграє грант не для себе і своїх досліджень, а для купи "аристократів"-адміністраторів - ректора, проректора, декана, зав, кафедрою і інших, які, як вважається, повинні отримувати гроші собі в кишеню з виграних не ними грантів, тому що "так положено." З такою системою вести серйозні наукові дослідження просто неможливо, це виключено.
2007.01.23 | Skapirus
Re: Доля НАНУ...
Безробітний пише:> Дякую, пане Скапірус, що Ви чекаєте на дискусію, не тримаючи ніж модератора...
Та будь-ласка. Мені-то що?
> Отже, інститути АН виконували функції дослідницьких лабораторій західний корпорацій. Такий підхід має свої переваги та недоліки. Одною з переваг надконцентрації наукових кадрів на обмеженій площі спеціалізованого інституту було вільне необмежене спілкування спеціалістів. Саме в цьому неформальному спілкуванні народжувались та піддавались критиці нові ідеї.
Я на жаль не застав тих часів. Хоча коли йшов в науку, очікував побачити саме таку картину. Спочатку списував відсутність "неформального спілкування на обмеженій площі" тим, що я не "в"їхав" в місцеву специфіку та ще малий для розуміння "польоту думки" великих. Розуміння справжньої ситуації прийшло за немалу кількість років, бо реально ті, хто міг щось підказати, помалу роз"їхалися на Захід або взагалі покинули таку "науку". Зникло "неформальне спілкування", як це не сумно.
З іншого боку, можу сказати, що нині наука навіть в одній галузі (скажімо, фізика) має багато розгалужень і тем для неформального спілкування у фізика-ядерщика з фізиком, який займається напівпровідниками, буде небагато. Тому й доводиться їм гуртуватися в своїх межах.
> Порівняйте зі станом справ у пересічному західному університеті - там здебільшого працюють на принципах кожен сам за себе, от опублікую - тоді прочитаєте та дізнаєтесь...
Ну чому ж. Порівняно з нашими нудними семінарами там йде реальна наукова дискусія. І в колективах, які працюють над спільною темою, на відміну від наших склок та кляуз я бачив нормальну людську підтримку. Хоча загалом на рівні організації у Ваших словах теж є правда.
> Система АН була успішною десь до середини 60-х років. Саме внаслідок успішності цієї системи з"явились схожі структури у Франції, навіть ідея DARPA в США була спровокована успіхами радянської прикладної та фундаментальної науки.
> Чому починаючи з початку 70-х система інститутів АН почала загибатись - колись буде час та наснага- поділюсь думками.
Було б цікаво.
> Що сталось з початку 90-х?
> Загальнонародна або державна промисловість була приватизована або поділена між тими, хто мав змогу та бажання хапнути. Іншими словами - живий організм, де АН виконувала функції голови, було забито на м"ясо.
> Звичайно, що голова свійської тварини після забиття аж ніяк не є найбільш цінною частиною. Що роблять з головою на м"ясних полицях? Її виставляють в якості доказу - ось, мовляв, яка здорова тварина була- з метою якнайшвидче продати м"ясо.
> Отож наразі майже усе м"ясо продане, а голова (НАНУ) шкіриться на крюку, фінансування вимагає. Вона (голова) не розуміє того, що це коли худобина жива була, голова виконувала життєво важливі функції та являла собою цінність...
> Немає ніякої перспективи у НАНУ в реаліях дрібноринкової української економіки - економіки країни третього світу. І зовсім не тому, що працюють там українці. В африканських країнах третього світу негри живуть та працюють - так там також АН немає.
> Отож зараз і відбувається евтаназія НАНУ. Загине ця система в історично короткий проміжок часу. Ахмєтову з кампанією інститути НАНУ не потрібні, а іноземні інвестори (західні корпорації) свої наукові центри в метрополіях утримують.
Це зрозуміло. Тому й доводиться намагатися рятувати НАНУ тим, хто там працює - рядовим.
> Що робити українським вченим - переходити до ВУЗів, де у вільний від викладання час вони зможуть займатись наукою. Врешті-решт на Заході, який переважна більшість українських вчених закликає копіювати, саме такий стан речей.
Невже все так безнадійно? А якщо спробувати посмикатися? Якщо хвора НАНУ на Вашу думку помре, то може спробувати її реанімувати? Чи все-таки зливати воду? Детальніще напишіть будь-ласка Ваш сценарій порятунку з врахуванням майна НАНУ, etc.
> Звичайно, особливу увагу треба приділити тому, щоб власність НАНУ не була брутально вкрадена - за рахунок цієї власності цілком можливо одноразово пристойно обладнати ВУЗівські лабораторії. Що робити, коли це обладнання морально вийде з ладу - не знаю.
Во-во! От лише як в наших умовах, коли велика кількість генералів НАНУ ждуть-не дождуться, щоб руці погріти? Питання, як спочатку власність продати, потім гроші зберегти, а потім придбати обладнання. Іншого шляху, як на відкритих конкурсах з повною відкритістю потоків, діла не буде.
> Коротше, за що переважна більшість українських вчених боролась - на те й напоролась.
За що саме боролась і на що напоролась?
> В західному світі науковий успіх країни забезпечується об"ємом державного та корпоративного фінансування науки і тому науковий авторитет країни майже завжди визначається її ВНП.
> Який в Україні ВНП? Як у Нігерії? Ось і наука буде така, як в Нігерії. І не треба мені закидати відсутність патріотизму - тут діє закон суспільного розвитку, такий самий об"єктивний та невблаганний як закон Ома.
Не можу не погодитися. І що робити? Як піднімати ВНП? Чи поки все до кінця не розвалиться, метал не буде зданий на металобрухт, а всі шахти закриті, нічого не буде?
> Інша питання - чому переважна більшість українських (та й радянських) вчених поводили себе як свиня під дубом, підриваючи основи існування саме тих структур, де вони працювали...
Тобто? Яким чином?
2007.01.22 | vsv
Re: Учений зі спінінгом
Прочитал, возникло несколько вопросов к авторам:1. Насколько мне известно оба автора никогда не занимались работами, так называемого "внедренческого" плана и даже не доходили до опытного образца. Откуда такое знание полезности промежуточного звена?
2. Кому понадобилось и зачем, так восхвалять наши бывшие СКБТ (в народе - скотобазы) и КБ, которые за госбюджет на науку жили?
3. В каком Университете США или Европы создали СКТБ?
4. В недрах какой формации и под ьим руководством (Шпак или Горбик?) возникла эта статейка?
2007.01.22 | igorg
Маємо "бєлую кость" зі свитою і негрів
Білі сидять на грошових потоках і використовують адмінресурс. Негри мають бути вдячні за можливість працювати. Вдячні за можливість надрукувати із білими якусь монографію, підручник чи потрапити до якогось преміюванняНасправді держава і бізнес просто немає жодної потреби в наукових установах і в науці, як такій. Це просто кладовище динозаврів. Тихе місце для відставних політиків і їх свити. Почесний будинок пристарілих.
Приклад. Ось фірма Apple випустила новий мобільник і радіє з того, що матиме 50% прибутку. Це має викликати сміх в Україні. Хіба ж це бізнес? Стільки праці, часу і якісь жалюгідні 50%! То навіщо наука?
Якось працівник НАНУ розповідав, як їх лабораторія хотіла налагодити випуск електронних безмінів. Не отих китайських, на пружинах, а точних, електронних, але дешевих. "Бізнес" дуже серйозно запропонував це негайно припинити. З усією серйозністю. Скрізь монополія. І все поділено. Є маса речей, які можна робити і якісно й дешево. Але кому це потрібно, який із цього зиск? Простіше купити чиєсь дорожче, накрутка буде більшою.
Енергозберігання. Так це ж під корінь зарубати найприбутковіший бізнес. Хтось візьметься порахувати скільки зароблено на нинішній зимі?
Тож здається проблема не у фінансуванні. В Україні зараз досить вільних коштів. Проблема у відсутності потреб. Наука це складно, незрозуміло й ризиковано.
Навіщо фундаментальна наука, якщо немає прикладної? Звідки візьметься фундаментальна без прикладної? Де між ними проходить поділ?
2007.01.23 | Учений з СКТБ
Re: Маємо "бєлую кость" зі свитою і негрів
Шеф, так что все пропало ?2007.01.23 | igorg
В тій ролі, що була, це все розпадеться. Лише питання часу.
А була гігантська військово-промислова корпорація з маленькою долею цивільних справ. З необмеженими фінансовими ресурсами й надзвичайно низькою економічною ефективністю. У США також було щось на зразок НАНУ. Про цю національну академію наук Вінер у автобіографії згадує.2007.01.24 | Безробітний
В цьому випадку нема приводу для радості та захоплення...
Суспільство деградує і зникнення НАНУ є лише наслідком деградації суспільства...igorg пише:
> А була гігантська військово-промислова корпорація з маленькою долею цивільних справ. З необмеженими фінансовими ресурсами й надзвичайно низькою економічною ефективністю.
Агресивний пацифізм також недоречний - візміть сучасні комунікаційні технології - абсолютна більшість з них народилась у лабораторіях ВПК.
2007.01.24 | Torr
Re: В цьому випадку нема приводу для радості та захоплення...
Безробітний пише:> Суспільство деградує і зникнення НАНУ є лише наслідком деградації суспільства...
Суспільство не деградує, а пристосовується до нових реалій. А ось керівництво НАНУ ці реалії ігнорують.
2007.01.24 | Безробітний
Звичайно, можлива і така інтерпретація...
Суспільство пристосовується до нових умов...Відповідаючи різкім зниженням
- культурного та освітнього рівня переважаючої більшості людей
- рівня охорони здоров"я
- технологічного та наукового рівня
- ВНП на капіту
- кількості населення....
Натомість різко підвищується смертність, вживання наркотиків, захворюваність на туберкульоз та сифіліс...
Це, звичайно, не деградація.
2007.01.24 | igorg
В Україні наразі мають місце два протилежні процеси
Те про що Ви пишете і цілком протилежне йому.Просто на відміну від попередніх часів у людей є альтернатива, є вибір. Тож кожен тягнеться до найбільш йому властивого, природного для нього. Хтось іде в музичну школу, а хтось бомбити квартири однокласників
На жаль, вияснилося, що за умов вибору, люди, що прожили три й більше покоління за совєтів, мають дуже дивні життєві орієнтири, а точніше вони їх просто втратили. Тож можу стверджувати, що оті проблеми наростають із заходу на схід в геометричній прогресії.
Одні прагнуть будувати своє, власне, нормальне, цивілізоване життя власними силами. І хоч ці сили скромні, але потроху вони налагоджують життя.
Інші шукають господаря, що їм надає по шиї за їхнє повне свинство, витягне із лайна і заставить щось робить і за це щось даватиме поїсти й одягнути. Проблема лише в тому, щоб ніхто подібний до них, не смів жити краще. Щоб вони постійно чули, що саме вони є правильні пацани. Про хазяїв мова не йде. На те вони й хазяї.
Живучи в центрі, десь на межі, на пограниччі цих процесів, бачу молодих людей з затуманеним поглядом у спортивці й з незмінною бутилкою пива в руці й лексикою зони. Це є типаж, клони, це "круто".
Але бачу й цілком іншу молодь. Ту що не хоче палити своє життя. Що тягнуться й до знань й до прекрасного. І мені імпонують й стосунки між цими людьми і їх життєва позиція, погляди. Хоч всі вони дуже різні.
Тож повертаючись у своє місто із заходу, завжди здригаюся з перших же кроків у транспорті: "ты че казел ... щас по рогах получишь ...". Це просто замість "прошу... будь ласка...". Розмова між водієм і пасажиром. Кондуктором і пасажиром. Регіональна специфіка. В масі своїй це нікого не дивує й не обурює. Звичні побутові речі.
Тож не так все однозначно...
2007.01.24 | Безробітний
В Україні має місце один-єдиний процес...
Перетворення України в країну третього світу.Звичайно, хтось при цьому збагачується, але абсолютна більшість деградує.
Доречі - цифри ВНП per capita
108 Algeria $ 7,700 2006 est.
109 China $ 7,600 2006 est.
110 Ukraine $ 7,600 2006 est.
111 Palau $ 7,600 2005 est.
112 Namibia $ 7,400 2006 est.
113 Azerbaijan $ 7,300 2006 est.
114 Gabon $ 7,200 2006 est
В Україні 1989 року ця цифра складала 10,500. Прогрес!
2007.01.24 | igorg
В цьому нема ні радості ні захоплення, це просто
констатація факту. На жаль. Що до пацифізму, хоча я про це нічого не говорив, то тут є дуже цікаве зустрічне запитання. Скільки за ті кошти можна було б отримати суто цивільних технологій, що не мають стосунку до мілітаристських цілей? На жаль загарбання й нагинання є найвигіднішим бізнесом. Тож без цього ніяк. Але на оборону потрібно раз в 6-10 менше ніж на агресію.Академік Глушков пропонував програму цивільного розвитку країни на основі інформаційних технологій. Є така його цікава книжечка "Основы безбумажной информатики". Перше видання вийшло у 1982 році. Але зрозуміло кому такі речі були загрозою.
До того ж сучасні електронні та телекомунікаційні технології вийшли зовсім не з радянського чи пострадянського ВПК. Багато речей робилося просто навздогін, або й просто шляхом мавпування. То ж навіть не знаю скільки вдасться навести прикладів конверсії розробок радянського ВПК в народне господарство. Я принаймні затрудняюсь.
Ще одне зауваження. Георгій вже якось нагадував, що Академія наук України була створена зовсім не більшовиками, а урядом Скоропадського. Про це десь на стінах чи у стінах Академії є нагадування? Цілком конкурентна структура була. Бо її основу в першу чергу складали моральні люди, вчені. У 20-30-х її гарненько вичистили "до основанья".
Однак у ті часи вимагали результатів не гірших ніж у противника. Тож на це працювало й ГРУ й КГБ. Тирили, що могли. Й грошей не рахували.
Конверсія ж далі кастрюль з лопатами явно не йшла. Бо затрати для цивільних галузей були просто непомірні. Так питання просто не ставилося.
Необмежене фінансування припинилося, а структура залишилася. Закінчилося тепло - динозаври вимерли. Надто багато їм треба їжі було.
Наразі йде відносно крихітне фінансування через підкуп братанів, особисті звязки. Тому доктора, тому академіка, от щось й кинуть, й собі заводь тримають для пенсії.
То чому тут на мене ображатися, що я нібито радію з того. Чому тут радіти? В НАНУ величезна кількість прекрасних фахівців із величезним досвідом роботи. Й цей досвід пропадає. Я думаю, що нема іншого виходу, як це все майно й людей передати до університетів, зменшити навантаження на викладачів, вчити студентів не лише на дошці й за компом. Інакше все розкрадуть до тла. До речі, вже й так майже всі науковці викладають. А НАНУ залишиться, як невелика структура, що згодом трансформується в громадську організацію, або так і буде залишатися почесним будинком пристарілих.
Думаю, що років за 10-30 потреба в науці й науковцях різко зросте. Є тому дуже серйозні причини
2007.01.24 | Безробітний
Не треба перебільшувати...
igorg пише:> констатація факту. На жаль. Що до пацифізму, хоча я про це нічого не говорив, то тут є дуже цікаве зустрічне запитання. Скільки за ті кошти можна було б отримати суто цивільних технологій, що не мають стосунку до мілітаристських цілей?
Ніскільки...Бо перші розробки та експериментальні зразки коштують стільки, що ніякий цівільний споживач не зможе їх придбати.
Військові розробки - то екстрім, який лише через пару десятків років знайходить своє цивільне застосування.
> Академік Глушков пропонував програму цивільного розвитку країни на основі інформаційних технологій. Є така його цікава книжечка "Основы безбумажной информатики". Перше видання вийшло у 1982 році. Але зрозуміло кому такі речі були загрозою.
Кому такі речі були загрозою? І чому зараз, коли загроза зникла, ідеї не втілюються в життя?
> До того ж сучасні електронні та телекомунікаційні технології вийшли зовсім не з радянського чи пострадянського ВПК. Багато речей робилося просто навздогін, або й просто шляхом мавпування.
От тільки не треба усе вапном...
Згадайте, наприклад, за що отримав премію Нобеля Алфьоров.
> Ще одне зауваження. Георгій вже якось нагадував, що Академія наук України була створена зовсім не більшовиками, а урядом Скоропадського. Про це десь на стінах чи у стінах Академії є нагадування? Цілком конкурентна структура була. Бо її основу в першу чергу складали моральні люди, вчені. У 20-30-х її гарненько вичистили "до основанья".
Абсолютна більшість наукових інститутів АН України були засновані Радянською Владою. Скоропадський "вывеску" заснував, ніякого значного фінансування АН на той час не було.
І от про "високоморальність" повальну також не треба. Грушевський, наприклад, залюбки співробітничав з відповідними органами Радянської Влади
> Однак у ті часи вимагали результатів не гірших ніж у противника. Тож на це працювало й ГРУ й КГБ. Тирили, що могли. Й грошей не рахували.
Тирили що могли обидві сторони... А результати оригінальні також були. Згадайте лазер, перший супутник, перший пілотований космічний корабель, надпотужні літаки, винищувачі або термоядерну зброю.
> Конверсія ж далі кастрюль з лопатами явно не йшла. Бо затрати для цивільних галузей були просто непомірні. Так питання просто не ставилося.
А чому на Заході конверсія йшла? Можете відповісти чому, наприклад, телевізори СОНІ не займалися, а Славутичі горіли?
> Необмежене фінансування припинилося, а структура залишилася. Закінчилося тепло - динозаври вимерли. Надто багато їм треба їжі було.
А чому припинилося фінансування?
> Наразі йде відносно крихітне фінансування через підкуп братанів, особисті звязки. Тому доктора, тому академіка, от щось й кинуть, й собі заводь тримають для пенсії.
А чому раптом склалася ситуація з фінансуванням через підкуп, не підкажете?
> То чому тут на мене ображатися, що я нібито радію з того. Чому тут радіти? В НАНУ величезна кількість прекрасних фахівців із величезним досвідом роботи. Й цей досвід пропадає. Я думаю, що нема іншого виходу, як це все майно й людей передати до університетів, зменшити навантаження на викладачів, вчити студентів не лише на дошці й за компом. Інакше все розкрадуть до тла. До речі, вже й так майже всі науковці викладають. А НАНУ залишиться, як невелика структура, що згодом трансформується в громадську організацію, або так і буде залишатися почесним будинком пристарілих.
А коли те майно і люди морально та фізично постаріють, вийдуть з ладу або помруть? Що буде?
> Думаю, що років за 10-30 потреба в науці й науковцях різко зросте. Є тому дуже серйозні причини
Немає для того аж ніяких серьозних причин.
І що значить "як скрізь у світі"? В країнах континентальної Африки, наприклад? В Бразилії чи Польщі?
2007.01.24 | igorg
Re: Не треба перебільшувати...
>Ніскільки...Бо перші розробки та експериментальні зразки коштують стільки, що ніякий цівільний споживач не зможе їх придбати.Ніхто експериментальні зразки не продає. Просто ці затрати згодом розтягуються на масовий випуск. Такі речі заздалегідь плануються. Відсутність монополії заставляє постійно займатися експериментальними розробками. Фірми мають власні потужні наукові центри, що отримують і військові замовлення.
>Військові розробки - то екстрім, який лише через пару десятків років знайходить своє цивільне застосування.
Переважно не знаходить. Надзвукові літаки, атомні бомби, підводні човни, системи ПРО і т.д.
>Кому такі речі були загрозою? І чому зараз, коли загроза зникла, ідеї не втілюються в життя?
Ви серйозно? А хто кібернетику лаяв? Ті самі люди при владі, ще дрібніші, ще примітивніші. Загляньте в їх біографії. До того ж 80% тих ідей Глушкова таки втілено в життя. Але не нами й не завдяки нам а багато й не в нас.
> До того ж сучасні електронні та телекомунікаційні технології вийшли зовсім не з радянського чи пострадянського ВПК. Багато речей робилося просто навздогін, або й просто шляхом мавпування.
>>От тільки не треба усе вапном...
>>Згадайте, наприклад, за що отримав премію Нобеля Алфьоров.
Давайте порахуємо, що було змавповано
>Абсолютна більшість наукових інститутів АН України були засновані Радянською Владою. Скоропадський "вывеску" заснував, ніякого значного фінансування АН на той час не було.
То була гарна вивіска й живі люди, тому сьогодні можна позаздрити. Що фінансування сьогодні вирішить проблеми НАНУ? Не смішіть. Хіба що на території НАНУ кімберлітову трубку знайдуть, тоді може й вистачить. На трохи. Бо збіжаться нові суперакадеміки. Їх діти, внуки й правнуки.
>І от про "високоморальність" повальну також не треба. Грушевський, наприклад, залюбки співробітничав з відповідними органами Радянської Влади
То певно Ви скажете як довго і чим воно закінчилося
>Тирили що могли обидві сторони... А результати оригінальні також були. Згадайте лазер, перший супутник, перший пілотований космічний корабель, надпотужні літаки, винищувачі або термоядерну зброю.
Всеж цікаво, що в СРСР стирили?
>А чому на Заході конверсія йшла? Можете відповісти чому, наприклад, телевізори СОНІ не займалися, а Славутичі горіли?
Елементарно. Для цього достатньо зняти кришку з обох
Чому у них йшла конверсія? Бо жодна інша країна світу крім СРСР не могла дозволити таких величезних затрат на війну (хіба що зараз Північна Корея із тим же ефектом). Тож мали ці затрати знижувати. Конверсія це один із ефективних способів. До того ж конкуренція спонукала впроваджувати найсучасніші технології. Саме з ВПК. Крім того фірмі гріх не використати здобутки профінансовані державою
У нас картина інша. 3/4 працювало на оборонку. 1/4 на тих, що працюють на оборонку (одяг, їжа, житло). Сходіть в Києві в музей авіації й поцікавтеся пропорціями між випуском цивільних і бойових літаків
>А чому припинилося фінансування?
Бо
1)Непомірні військові апетити знищили економіку
2)Зникла потреба у військовій агресії
3)Військові технології виявилися непридатні для цивільної економіки. Дуже великий технологічний розрив між військовим і цивільним. З іншого боку надзвичайно високі витрати у ВПК, й особливості армійського керування зробили неможливою конверсію.
4)Було втрачено управління економікою й фінансами
> Наразі йде відносно крихітне фінансування через підкуп братанів, особисті звязки. Тому доктора, тому академіка, от щось й кинуть, й собі заводь тримають для пенсії.
>>А чому раптом склалася ситуація з фінансуванням через підкуп, не підкажете?
Бо наразі немає реальної потреби в такому фінансуванні для економіки й держави. Скажіть, які задачі здатна на сьогодні вирішити НАНУ? Якою ціною? Якщо бізнесу щось справді потрібне, то він за це платить гроші.
До того ж залишилися всі "свої" люди. Не з тої вивіски, не із Скоропадського. Вони завжди по-понятіях домовлялися. Просто еквівалент був інший.
> То чому тут на мене ображатися, що я нібито радію з того. Чому тут радіти? В НАНУ величезна кількість прекрасних фахівців із величезним досвідом роботи. Й цей досвід пропадає. Я думаю, що нема іншого виходу, як це все майно й людей передати до університетів, зменшити навантаження на викладачів, вчити студентів не лише на дошці й за компом. Інакше все розкрадуть до тла. До речі, вже й так майже всі науковці викладають. А НАНУ залишиться, як невелика структура, що згодом трансформується в громадську організацію, або так і буде залишатися почесним будинком пристарілих.
>>А коли те майно і люди морально та фізично постаріють, вийдуть з ладу або помруть? Що буде?
Доведеться починати з нуля. Якраз про це і йде мова. Хоча б часткова передача знань, навичок, досвіду зараз можлива через університети. Як і утримання майна.
> Думаю, що років за 10-30 потреба в науці й науковцях різко зросте. Є тому дуже серйозні причини . Тож важливо щоб це все починалося не з нуля знову. Тоді й формуватимуться наукові структури, як скрізь у світі. Бо така логіка розвитку.
>>Немає для того аж ніяких серьозних причин.
Тому причиною є
1) розвиток економіки й вихід на світові ринки
2) зміцнення національної буржуазії, що змусить її конкурувати й захищати набуте
3) потенційні енергетичні проблеми у тому числі й у світі
4) становлення державності й віськові загрози
>І що значить "як скрізь у світі"? В країнах континентальної Африки, наприклад? В Бразилії чи Польщі?
Не пересмикуйте. Бо ясно, що мова не про Ліберію. З контексту гілки ясно, що мова йде про країни із розвиненою економікою (Європу, США). Це ті країни, що є розробниками й власниками принципово нових технологій.
2007.01.25 | Безробітний
Давайте наперед домовимось...
Що і Ви, і я телевізор на протязі 80-х, 90-х та 00-х дивились, газети та журнали читали.Отож пропозиція: не вживати стандартних пропагандистських штампів в дискусії. Ці штампи на пересічного деградуючого українця з незмінною пляшкою "Оболоні" розраховані, а Ви все ж таки вчений, отож повинні поважати себе, не опускатись в дискусії до примітивізму...
Тепер щодо деяких з ваших відповідей...
igorg пише:
> >Ніскільки...Бо перші розробки та експериментальні зразки коштують стільки, що ніякий цівільний споживач не зможе їх придбати.
> Ніхто експериментальні зразки не продає. Просто ці затрати згодом розтягуються на масовий випуск. Такі речі заздалегідь плануються. Відсутність монополії заставляє постійно займатися експериментальними розробками. Фірми мають власні потужні наукові центри, що отримують і військові замовлення.
Дуже добре, що розумієте про масовий випуск та військові замовлення.
Особливо про масовий випуск...
>
> >Військові розробки - то екстрім, який лише через пару десятків років знайходить своє цивільне застосування.
> Переважно не знаходить. Надзвукові літаки, атомні бомби, підводні човни, системи ПРО і т.д.
От тільки не треба, добре? Бо, наприклад, арсенід-галієва технологія розроблялась саме в рамках програми DARPA (The Defense Advanced Research Projects Agency ), а тепер це базовий елемент всіх систем супутникового зв"язку.
Ще кілька прикладів
GPS - система глобального позіціювання - розроблялась для навігації ракет, а зараз має безліч цівільних застосувань
TWT - лампа бігучої хвилі - розроблялась як підсилювач НВЧ в радарних системах, зараз десятиліттями використовується в системах супутникового зв"язку.
магнетрон (винайдений майже одночасно в Радянському Союзі та Британії) - розроблявся під потужні НВЧ передавальні блоки РЛС, зараз - основа микрохвильової печі та має безліч цівільних застосувань.
CCD матриці - розроблялись для супутників шпигунів, зараз - основа електронних фотокамер....
Досить? Бо це тільки те, що за хвилину згадав....
> >Кому такі речі були загрозою? І чому зараз, коли загроза зникла, ідеї не втілюються в життя?
> Ви серйозно? А хто кібернетику лаяв? Ті самі люди при владі, ще дрібніші, ще примітивніші. Загляньте в їх біографії. До того ж 80% тих ідей Глушкова таки втілено в життя. Але не нами й не завдяки нам а багато й не в нас.
Знов якісь люди в чорном. Ви конкретну відповідь дайте...
> > До того ж сучасні електронні та телекомунікаційні технології вийшли зовсім не з радянського чи пострадянського ВПК. Багато речей робилося просто навздогін, або й просто шляхом мавпування.
> >>От тільки не треба усе вапном...
> >>Згадайте, наприклад, за що отримав премію Нобеля Алфьоров.
> Давайте порахуємо, що було змавповано
Якось поясню...Трохі пізніше.
>
> >А чому на Заході конверсія йшла? Можете відповісти чому, наприклад, телевізори СОНІ не займалися, а Славутичі горіли?
> Елементарно. Для цього достатньо зняти кришку з обох
Який пропагандистський штамп!!!
Добре, а чому тоді горіли мексиканські телевізори, розроблені та виготовлені фірмою Elektra?
В Мексиці ніколи не існувало могутнього ВПК, нічого не фінансувалось за остатковим принципом, а телевізори займались не гірше від радянських...
До речі, а перші телевізори СОНІ займались чи ні?
> Чому у них йшла конверсія? Бо жодна інша країна світу крім СРСР не могла дозволити таких величезних затрат на війну (хіба що зараз Північна Корея із тим же ефектом).
США дозволяли навіть більші витрати...І що?
> У нас картина інша. 3/4 працювало на оборонку. 1/4 на тих, що працюють на оборонку (одяг, їжа, житло). Сходіть в Києві в музей авіації й поцікавтеся пропорціями між випуском цивільних і бойових літаків
А чому постійна агресія США проти всього світу не знищила економіку США?
Авторитет Шеварднадзе...Вагомий аргумент.
> >А чому припинилося фінансування?
> Бо
> 1)Непомірні військові апетити знищили економіку
> 2)Зникла потреба у військовій агресії
> 3)Військові технології виявилися непридатні для цивільної економіки. Дуже великий технологічний розрив між військовим і цивільним. З іншого боку надзвичайно високі витрати у ВПК, й особливості армійського керування зробили неможливою конверсію.
> 4)Було втрачено управління економікою й фінансами
Немов п"ятий канал увімкнув та слухаю...
Вибачте, це нецікаво та неблизько до істини...
> > Думаю, що років за 10-30 потреба в науці й науковцях різко зросте. Є тому дуже серйозні причини . Тож важливо щоб це все починалося не з нуля знову. Тоді й формуватимуться наукові структури, як скрізь у світі. Бо така логіка розвитку.
> >>Немає для того аж ніяких серьозних причин.
> Тому причиною є
> 1) розвиток економіки й вихід на світові ринки
> 2) зміцнення національної буржуазії, що змусить її конкурувати й захищати набуте
> 3) потенційні енергетичні проблеми у тому числі й у світі
> 4) становлення державності й віськові загрози
Ну і що, Латинська Америка чи Африка вже давно і на світові ринки вийшли, і нацбуржуазію міцну мають, і військові загрози і енергетика їх зачіпають....
І де їх наука???
> >І що значить "як скрізь у світі"? В країнах континентальної Африки, наприклад? В Бразилії чи Польщі?
> Не пересмикуйте. Бо ясно, що мова не про Ліберію. З контексту гілки ясно, що мова йде про країни із розвиненою економікою (Європу, США). Це ті країни, що є розробниками й власниками принципово нових технологій.
І що???
Україна зараз за всіма параметрами розвитку дуже далека від "країн із розвиненою економікою та дуже близька до Ліберії...
2007.01.25 | Безробітний
Ще щодо DARPA....
Its original name was simply Advanced Research Projects Agency (ARPA), but it was renamed DARPA (for Defense) on March 23, 1972, then back to ARPA on February 22, 1993, and then back to DARPA again on March 11, 1996DARPA was established in 1958 in response to the Soviet launching of Sputnik in 1957, with the mission of keeping the US's military technology ahead of its enemies. DARPA is independent from other more conventional military R&D and reports directly to senior Department of Defense management. DARPA has around 240 personnel (about 140 technical) directly managing a $3.2 billion budget. These figures are "on average" since DARPA focuses on short-term (two to four-year) projects run by small, purpose-built teams.
"DARPA is a Defense Agency with a unique role within DoD. DARPA is not tied to a specific operational mission: DARPA supplies technological options for the entire Department, and is designed to be the “technological engine” for transforming DoD.
Near-term needs and requirements generally drive the Army, Navy, Marine Corps, and Air Force to focus on those needs at the expense of major change. Consequently, a large organization like DoD needs a place like DARPA whose only charter is radical innovation.
DARPA looks beyond today’s known needs and requirements. As military historians note, “None of the most important weapons transforming warfare in the 20th century – the airplane, tank, radar, jet engine, helicopter, electronic computer, not even the atomic bomb – owed its initial development to a doctrinal requirement or request of the military.” And to this list, DARPA would add unmanned systems, Global Positioning System (GPS) and Internet technologies.
DARPA’s approach is to imagine what capabilities a military commander might want in the future and accelerate those capabilities into being through technology demonstrations. These not only provide options to the commander, but also change minds about what is technologically possible today."
2007.01.27 | igorg
На жаль то не є штампи пропаганди, бо я оті штампи
маю щоденно в предостатній кількості. І сьогодні не стало виключеннямНаведені приклади конверсії, здається, виключно за межами СРСР.
Якщо говорити про військові витрати, то безумовно в СРСР вони на порядки вищі. Питання в особливостях підрахунку. А якщо перевести в еквівалент (байдуже в яку сторону) то різниця стане величезною. Наприклад, програму зоряних воєн СРСР реалізував в 60-х роках. І скільки ж це коштувало? Ефекту щоправда нуль (система працювала з окремими цілями), але у 80-х цю систему почали реорганізовувати ще в більших масштабах (Пістрялівська РЛС). Випуск винищувачів лише на Львівському заводі (біля Скнилова) складав більше півсотні в місяць.
А армія в 5 млн. Це чисельність військового часу. Стільки воювало на фронтах Вітчизняної.
Гонку озброєнь СРСР програв. З причин низької ефективності управління й економіки. Яка просто рухнула. Є така цікава інтегральна характеристика економіки країни, як виробнича функція Коба-Дугласа, що показує залежність випуску продукції від затрат на основні фонди та робочу силу. Порівняйте СРСР і США
Що до авторитетів. Є цікава книжечка В.Леонтьєва "Экономические эссе" - М.: Политиздат 1990 р. Там більше половини матеріалів присвячено СРСР. Маленька цитата "Что касается метода экономического планирования в России, то его вполне можно охарактеризовать, вспомнив высказывание о говорящей лошади: удивительно не то, о чем она говорит, а то, что она вообще умеет разговаривать." Цілком актуально й сьогодні. Дивлячись на парламент, уряд і владу в Україні.
Це Ви влучно про людей в чорному. Бо це є правда на 100%. Рішення з питань такого рівня, про які доповідав Глушков, приймалися виключно на рівні Політбюро ЦК КПРС. Його ідеї це пряма загроза ручному керуванню країною й економікою, абсолюту особистої й групової влади. Бо, здається, що ті люди вважали, що із країною можна робити все, що завгодно. А тут якісь суспільні, економічні, інформаційні технології
Глушков абсолютно чітко говорив про наближення до третього інформаційного барєру. І тоді і зараз його уникають дуже простим шляхом - максимально спрощуючи систему на шкоду ефективності
Що до того де і чому є і чому нема науки, то на мою особисту думку, визначальним фактором є національна ментальність, амбіційність, дух народу. Якщо Вам видасться, що це загальні фрази, чи пропагандистські штампи, то знайдіть і полистайте цікаву книжечку Вашингтона Плэтта Стратегическая разведка.
Так, СРСР мав дуже великі амбіції. Й проводив дуже масштабні наукові дослідження. І отримували значимі результати. Але все те йшло в пісок нікуди не придатного управління й низькоефективної економіки.
Тож Україна далеко не Ліберія й не латиноамериканська країна. В першу чергу за ментальністю. Я б скоріше порівняв українців із корейцями, китайцями, німцями. В цьому я оптиміст. Питання в тому скільки буде українців в Україні.
2007.01.24 | Skapirus
Дозвольте втрутитися. І все-таки...
Безробітний пише:> igorg пише:
> > Думаю, що років за 10-30 потреба в науці й науковцях різко зросте. Є тому дуже серйозні причини
> Немає для того аж ніяких серьозних причин. І що значить "як скрізь у світі"? В країнах континентальної Африки, наприклад? В Бразилії чи Польщі?
Виходячи з Вашої логіки, в Україні вже все втрачено, треба зливати воду і лягати на дно, тобто змиритися з існуючим станом речей. Ну або відповідно до Ваших пропозицій кожному з нас шукати позицію викладачем в Універі. Я розумію, що нарисована Вами перспектива має великий шанс стати реальністю, і до цього, як до гіршого варіанту, треба готуватися. Але при цьому хотілося б сподіватися на краще і хоча б щось робити для його досягнення. Якщо ж нічого не робити, то нічого й не буде. Вас послухати, то й жити не хочеться.
До того ж, ще одне питання Вам на засипку. За яких умов науковці, які перебувають за кордоном, почнуть повертатися в Україну і двигати науку тут? Будемо вважати, що у Вас є квартира в Києві і Вам лише потрібні умови для Вашої наукової роботи. Яких саме умов Вам чи Вашим колегам не вистачає? Я для себе приблизно знаю відповідь на це питання, якби був за кордоном, а хотілося б почути від Вас.
2007.01.24 | Георгій
Хороше питання (вибачте, що відповідаю раніше за п.Безробітногo)
Skapirus пише:> До того ж, ще одне питання Вам на засипку. За яких умов науковці, які перебувають за кордоном, почнуть повертатися в Україну і двигати науку тут? Будемо вважати, що у Вас є квартира в Києві і Вам лише потрібні умови для Вашої наукової роботи. Яких саме умов Вам чи Вашим колегам не вистачає? Я для себе приблизно знаю відповідь на це питання, якби був за кордоном, а хотілося б почути від Вас.
(ГП) Вибачте, що "лізу поперед батька в пекло" - п. Безробітний відповість сам за себе, але я побачив Ваше запитання і не міг втриматися... Я б Вам сказав так. Найголовніше, що мене тримає у США, не дає мені повернутися додому - платня. Як це не жахливо, принижено, по-свинячому звучить, але я знаю, що я просто НЕ ВИЖИВУ в Києві, не прогодую себе і сім"ю, якщо зараз повернуся і почну працювати як науковець або університетський викладач. Крутитися, проводити дні і ночі в писанні грантів і їх проштовхуванні - я вже старий для такого, не відчуваю в собі сил, енергії (мені 49 років). А "держава" (не грантодавці, а просто "держава" - чи то НАНУ, чи то університети) мій досвід як викладача і науковця НЕ ОЦІНИТь. Я нікому не потрібний. Тут, в Місісіпі, все-таки поки-що потрібний.
2007.01.25 | Skapirus
Прохання не підказувати!
Пане Георгій, Ви в свій час про це писали. Мені дійсно цікаво, що скаже Безробітний.2007.01.25 | Безробітний
Відповіді...
Skapirus пише:> Безробітний пише:
> > igorg пише:
> > > Думаю, що років за 10-30 потреба в науці й науковцях різко зросте. Є тому дуже серйозні причини
> > Немає для того аж ніяких серьозних причин. І що значить "як скрізь у світі"? В країнах континентальної Африки, наприклад? В Бразилії чи Польщі?
> Виходячи з Вашої логіки, в Україні вже все втрачено, треба зливати воду і лягати на дно, тобто змиритися з існуючим станом речей. Ну або відповідно до Ваших пропозицій кожному з нас шукати позицію викладачем в Універі. Я розумію, що нарисована Вами перспектива має великий шанс стати реальністю, і до цього, як до гіршого варіанту, треба готуватися. Але при цьому хотілося б сподіватися на краще і хоча б щось робити для його досягнення. Якщо ж нічого не робити, то нічого й не буде. Вас послухати, то й жити не хочеться.
Чому жити не хочеться?
Не так вже й погано бути викладачем в університеті. Якщо основна праця викладач - викладайте якісно лекції, у вільний час можете наукою займатись. Тою темою, якою хочете, а не за тематикою відділу в інституті або НДІ. Зазвичай чистих академічних часів не так вже й багато - в мене їх 8-10 на тиждень (це тому, що я добрий, а взагалі можу взяти свої обов"язкових 6 годин і зануритись у "науковий пошук" ).
Якщо дійсно якісно викладаєте - студенти поважають, долучаються до наукової роботи, допомагають.
Приїздять додому на канікули ті, що їм давав колись рекомендації до іноземних ВУЗів - завжди заходять, розповідають про свої досягнення та невдачі, діляться думками, радять, що можна покращити в роботі.
Та й взагалі праця викладача дозволяє глибше розуміти проблеми, не занурюватись лише в свою вузьку проблематику. Іноді, пояснюючи студентам новий матеріал, і сам щось починаю розуміти краще або вдається відшукати нові, несподівані речі.
> До того ж, ще одне питання Вам на засипку. За яких умов науковці, які перебувають за кордоном, почнуть повертатися в Україну і двигати науку тут? Будемо вважати, що у Вас є квартира в Києві і Вам лише потрібні умови для Вашої наукової роботи. Яких саме умов Вам чи Вашим колегам не вистачає? Я для себе приблизно знаю відповідь на це питання, якби був за кордоном, а хотілося б почути від Вас.
Умови
1. Відчуття того, що моя праця дійсно є важливою та необхідною для суспільства та держави. Це - майже примха та гарантія того, що адміністрація навчального закладу або НДІ не буде зловживати своїми повноваженнями.
2. Суспільна повага до праці викладача/вченого. Це означає, що коли хтось почує, що Ви є викладачем/вченим - в абсолютної більшості не виникне асоціація, що перед ним невдаха-лузер-лох або хабарник.
3. Все ж таки я хотів би мати змогу експериментально перевірити деякі ідеї - для цього потрібні виробнича база та досить-таки складне обладнання. На сьогодні в Україні це майже недосяжна мрія - на обладнання такої лабораторії потрібно чимало грошей.
4. Бібліотека з підключенням до основних наукових баз - треба бути в курсі подій.
Наукового туризму мені не потрібно - налітався за 10 років так, що побачу літак - нудити починає. Особливої користі від участі в міжнародних конференціях будь-якого рівня я не відчуваю, краще вже щось у фаховому журналі опублікувати. Тим більше, що матеріали конференцій зазвичай є в базах даних - можна знайти все, що цікавить.
2007.01.25 | Torr
Re: Відповіді...
Ги... от мрійники, захотіли НАЗАД - до СРСР. І закордон їх нічому не навчив.Україні бракує відкритості до зовнішнього світу і діючого цивілізованого законодавства, щоб стати країною придатною до життя. А замість НАНУ можно створить нову структуру, можливо на комерційній основі, і грощі на це завжди можна знайти...
2007.01.25 | Безробітний
А чому...
Torr пише:> Ги... от мрійники, захотіли НАЗАД - до СРСР. І закордон їх нічому не навчив.
> Україні бракує відкритості до зовнішнього світу і діючого цивілізованого законодавства, щоб стати країною придатною до життя. А замість НАНУ можно створить нову структуру, можливо на комерційній основі, і грощі на це завжди можна знайти...
Коста-Ріка, країна напрочуд відкрита до зовнішнього світу та з діючим цивілізованим законодавством...
А от АН та вагомої науки нема...
Чому?
2007.01.25 | igorg
Найбільш вагому науку мала Гітлерівська німеччина
Бо мала в тому найбільшу потребу. Саме війна й агресія вимагає найбільших обсягів наукових досліджень. В мирних умовах це скоріше національні амбіції, бізнесова конкуренція, ментальність, традиції, генокод.2007.01.26 | Torr
Re: А чому...
Безробітний пише:> Коста-Ріка, країна напрочуд відкрита до зовнішнього світу та з діючим цивілізованим законодавством...
>
> А от АН та вагомої науки нема...
>
> Чому?
Якщо отопітєльного сезону нема, то і мотивації до праці теж немає.
BTW, Безробітний, ви часом не в тих краях байдикуєте?
2007.01.26 | Безробітний
Я багато де байдикую...
А що, ХІБА НЕ МОЖНА????2007.01.26 | Torr
Re: Я багато де байдикую...
Безробітний пише:> А що, ХІБА НЕ МОЖНА????
Авжеж - можна,
але кожному своє,
вільному - волю,
а Безробітному - байдикі.
2007.01.26 | Безробітний
Отож...
Від роботи коні дохнуть...А мені ще пожити хочеться...
2007.01.26 | Torr
Re: Отож...
Безробітний пише:> А мені ще пожити хочеться...
Всім хочеться...
http://turistua.com/news/6019.htm#1
2007.02.18 | Безробітний
Показова відповідь....
Torr пише:> Ги... от мрійники, захотіли НАЗАД - до СРСР. І закордон їх нічому не навчив.
Мрійники...Назад до СРСР...
Скільки раз отой штамп було прокручено на ТБ спеціально для відданих споживачів пива "Оболонь"...Звичайно, що на особливо високий інтелект отой штамп не було розраховано...
А от місцевий високочолий вчений також на ту лабуду підсів...
Шановний, якщо порівняти рівень науки в СРСР та в сучасній Україні...
То сучасній Україні до того рівня як до неба рачки. Причому практично по всім науковим напрямкам. І ніяке "Ги", скопійоване з перепилого пива дебіла, цьому не зарадить. Так що не НАЗАД...
Це по-перше...
По-друге...А що ж такого "савіцького" я зажадав? Поваги до професії викладача/вченого? Технологічних можливостей для перевірки теоретичних розрахунків? Що в цьому надзвичайного????
Закордон мене нічому навчив...
Наразі Вас закордон навчив багато чому...
Саме так дресують напівдоросле щеня...Наприкінці 80-х- початку 90-х прибрали миску з їжею - цуценя зголодніло... А потім добрий дядечко ЗАКОРДОН цуцику налляв щось в ту миску. З того самого часу цуценя знає на кого треба гавкати і хто може їжу підкинути...
Теж мені "наука висока". Звичайне стимулювання рефлексів по Павлову...
> Україні бракує відкритості до зовнішнього світу і діючого цивілізованого законодавства, щоб стати країною придатною до життя. А замість НАНУ можно створить нову структуру, можливо на комерційній основі, і грощі на це завжди можна знайти...
І цуценя заливається щасливим скавчанням на користь дядечка ЗАКОРДОНу...
Ще один яскравий приклад мислення "зразкового тубільця" за означенням Романа Шарпа.
"Гроші можна знайти завжди"...На комерційній основі...На нову структуру замість НАНУ....Порада космічна...
Ну от візьміть і знайдіть...Будете як Патон...
Ну і чим Ви кращий за "пасивного вченого" пана Шутера?
Помиляюсь, звичайно. За "пасивного вченого" Шутера Ви кращим виглядаєте....Ви принаймі у дискусії матюгів не вживаєте.
2007.01.25 | igorg
Я принципово проти поділу
науковців на чистих викладачів і чистих науковців. Я постійно звертаю на це увагу. Бо людина, що сама не "пощупала", не проектувала, не досліджувала принципово нічому навчити на рівні вищої університетської освіти не може. Для мене це майже аксіома. Бо без цього маємо рівень викладача молодших класів школи. Мені особисто пощастило, бо навіть у школі в старших класах викладали люди з університетською освітою (не з педагогічних універівІнше питання в пропорціях між викладацькою і науковою роботою. Бо активно працюючому науковцю досить мінімальних годин для навчання старшокурсників, керування практикою, тощо. Це хороший спосіб систематизувати свої думки. Ті що відійшли від активної наукової роботи, але мають значний досвід, є найбільш цінними для університетів людьми. Початківці-викладачі-науковці мають працювати з такими людьми в якості асистентів і т.п. На мій погляд це майже ідеальна схема. Тим більше що сам вчився, коли така схема працювала.
Звісно 900-1200 годин навантаження, з яких 600-800 аудиторних, та ще й 4-10 дисциплін це повний абсурд, повна профанація. Тому прихід в університети науковців дозволить цю абсурдну ситуацію виправити.
Ніхто й ніде окремі наукові установи з бюджету не фінансує. Це абсолютно не ефективно. Таке виправдано лише за воєнного стану. Коли платою за відсутність результату є табір або смерть. Фінансують проекти. Чи це не так?
Бізнес у нас найменше готовий до розвитку власних наукових підрозділів. Надто великі у нас наразі прибутки із нічого. Тож єдиною живою конструкцією для прихистку науки є університети.
Думаю, що основною умовою повернення хороших науковців в Україну є створення нормальних умов для їх наукової роботи. Це наявність необхідного обладнання (або перспективи його придбання), автономність і пристойна (принаймні для України) заробітна плата та можливість заробити працею. Можу розкрити ці пункти за необхідності. Мені якраз цікава Ваша оцінка.
Все відносно
Чому я вважаю, що потреба в науковцях буде зростати десь в найближчі 10-30 років. Я маю можливість бачити стан пострадянських заводів. Зокрема машинобудівних. Їх технології зорієнтовані на масовий випуск. Дуже масовий! Але масової потреби нема. В кращому випадку дрібні й середні серії, а для складної техніки це штучний випуск. Зараз із ситуації виходять за рахунок пенсіонерів. Низька зарплата+пенсія і людина сяк-так працює. Молодь туди не йде. Робота важка, обладнання старе, умови погані, зарплата низька. Ця волинка якраз і протягнеться ще 5-15 років. Далі це все закриється і розпродасться на металобрухт, і далі реконструкція на основі гнучких технологій. Але для таких технологій потрібні кваліфіковані фахівці, а з іншого боку вони дають нові можливості. Оскільки винахідливість це частина нашої ментальності, то слід очікувати позитиву.
2007.01.25 | Безробітний
Забагато оптимізму...
igorg пише:> Чому я вважаю, що потреба в науковцях буде зростати десь в найближчі 10-30 років. Я маю можливість бачити стан пострадянських заводів. Зокрема машинобудівних. Їх технології зорієнтовані на масовий випуск. Дуже масовий! Але масової потреби нема. В кращому випадку дрібні й середні серії, а для складної техніки це штучний випуск. Зараз із ситуації виходять за рахунок пенсіонерів. Низька зарплата+пенсія і людина сяк-так працює. Молодь туди не йде. Робота важка, обладнання старе, умови погані, зарплата низька. Ця волинка якраз і протягнеться ще 5-15 років. Далі це все закриється і розпродасться на металобрухт, і далі реконструкція на основі гнучких технологій. Але для таких технологій потрібні кваліфіковані фахівці, а з іншого боку вони дають нові можливості. Оскільки винахідливість це частина нашої ментальності, то слід очікувати позитиву.
А чому заводи української електроніки вже років 15 як розпилили на металобрухт, а реконструкції "на основі гнучких технологій" досі нема???
І скажу Вам по секрету, що і не буде за існуючого стану справ...
2007.01.27 | igorg
В тому немає секретів
На сьогодні випуск електроніки можна налагодити в двокімнатній квартирі. Трошки навчання, трошки кредитування і все Ок!Але загляньте в експортну структуру товарів України. Скільки дасть прибутку радіоелектроніка? 20? 30? 50? Фірма Apple радіє, як дитина, з 50%. Скажіть про 50% Ахметову, Пінчуку і т.д. Скажіть про це навіть СПД. Ахметів такий мізер не цікавий, а СПД просто на хабарі не вистачить.
Україна фантастично багата країна. Коли в америці відкрили золото, то в тих областях загинула вся економіка
Буквально вчора один із донецьких депутатів-директорів машинобудівного заводу, з телеекрану скаржився, що президент й уряд не дають пільг на закупівлю нового обладнання. Певно мова йде про 25% на прибуток і митні збори. Лід потроху починає потріскувати?
2007.01.23 | Учений з СКТБ
Re: Учений зі спінінгом
VSV, Вас, наверное, больше бы устроила статья "Ученый с бутылкой" или "Ученый с сумой". Вот была бы причина порыдать, постонать и посочувствовать.Кто Вас обидел в СКТБ ?
2007.01.23 | Neo
Поясніть
Може мені хтось пояснити, чи потрібні ці спінінгові компанії ? Вони корисні чи шкодять науці ?2007.01.23 | Torr
Re: Пояснюю:
Neo пише:> Може мені хтось пояснити, чи потрібні ці спінінгові компанії ? Вони корисні чи шкодять науці ?
Українській науці вже ніщо не нашкодить.
А користь може бути - засновник такої компанії виловлює дурних інвесторів (або спінінгує).
2007.01.26 | Iryna_
Цікава стаття про впровадження (л)
http://zhurnal.lib.ru/i/igorek_p/russcience.shtml2007.01.28 | Shooter
Єдине, що може виправдати автора - це те, що ......
...developmentom останні 15 років в екс-Союзі ніхто не займався.Насправді ж подібний підхід (спонсорство-в-надії-на результат, навіть не правдивий spin-off, коли наперед можна прорахувати прибуток) широко практикується в світі. І я особисто, наприклад, знаю одного вченого, який працює в Кембриджі над новою технологією отримання титану. Поки-що business angel вгепав 5 млн. фунтів. Результату нема. Можливо й не буде, але можливо й буде.
З іншого боку, знаю одну фірму з Чехії, які ризикнули інвестувати в зовсім їм незнайому область, використовуючи ідею одного університетського професора. Результат: за півтора року вийшли на виробництво обладнання, яке продукує найкраще в світі полотно з полімерних нановолокон. І до 3-5 років можуть "нарубати" на цьому достатньо капіталу для нових інвестицій.
2007.01.28 | Читач
Re: Єдине, що може виправдати автора - це те, що ......
> Єдине, що може виправдати автора - це те, що developmentom останні 15 років в екс-Союзі ніхто не займався.Чудова стаття. Головне - це правда. Особливо в частині незалежної експертизи. Питання в тому, чи повинен професор щось розуміти в бізнесі ?
2007.01.28 | Shooter
Re: Єдине, що може виправдати автора - це те, що ......
Читач пише:>Питання в тому, чи повинен професор щось розуміти в бізнесі ?
Як на мене - ні. Його завдання - переконати інвестора. Все.
Доречі, частенько на Заході спрацьовує й risk-sharing підхід. Себто, на початках університет чи спеціальні public funds на рівні з приватним інвестором підтримують спін-офф - саме на spin-off етапі, пізніше фірма має заробляти на себе сама.
І, доречі, ідея не мусить бути завжди "абсолютно нова". Наприклад, я знаю одну голландську фірму, які почали як університетський spinn-off робити fluidic chips. Бо ці чіпи, хоча й не були break-trough, стали в один момент "дуже потрібні" для досліджень та девелопменту взагалі, а не кожна подібна інституція має можливість робити їх сама.
Звісно, industrial research - річ набагато "систематичніша" і має, як правило, більше ресурсів. Проте навіть і тут часом трапляється, що "ідея перемагає бабки".
Черговий приклад - вже зрозуміло, що класична літографія має "нижнє обмеження" розміру. І група університетних професорів розробила установку, яка "ріже" пучком електонів або іонів, проте "помноженими/паралельними", досягаючи, відповідно, "more than Moore". До 3 місяців вже би мали установки працювавти на повну потужність - як prototype і small продакшн з 10-25 nm роздільною здатністю.
Ну і ще мабуть кращий приклад - перший завод з органічної електроніки в Дрездені. Зауважте, першим виробляти це збирається не хтось з відомих гігантів у сфері електроніки, а одне англійське SME, яке залучило до проекту певні американські private equity funds.
2007.01.28 | Читач
Чи повинен професор щось розуміти в бізнесі ?
Shooter пише :> Як на мене - ні. Його завдання - переконати інвестора. Все.
Вірний шлях до ситуації "Кто шил костюм ?". Більш того, при такому підході шанс переконати - мінімальний.
2007.01.29 | Shooter
Re: Чи повинен професор щось розуміти в бізнесі ?
Читач пише:> Shooter пише :
>
> > Як на мене - ні. Його завдання - переконати інвестора. Все.
>
> Вірний шлях до ситуації "Кто шил костюм ?". Більш того, при такому підході шанс переконати - мінімальний.
Не погоджуюсь. Більше того - "щось трішки" професор в бізнесі таки повинен розуміти, інакше йому не переконати інвестора.
Доречі, не знаю, чи знайомі Ви з такою штукою як Network of Excellence (в FP6). Так от, в одній з інтерпретацій на кінці NoE має бути утворена самодостатня sustainable правнича особа...бачили би Ви як професори при цьому чоло морщать
2007.01.31 | Читач
Re: Чи повинен професор щось розуміти в бізнесі ?
Shooter пише:> Не погоджуюсь. Більше того - "щось трішки" професор в бізнесі таки повинен розуміти, інакше йому не переконати інвестора. Але "нє профєсорскоє ето дєло" - бізнесом займатися.
Після виходу на пенсію ще як замаються. Головне до цього часу знайти бізнес-ідею та встигнути з відповідними науковими наробками.
> Доречі, не знаю, чи знайомі Ви з такою штукою як Network of Excellence (в FP6). Так от, в одній з інтерпретацій на кінці NoE має бути утворена самодостатня sustainable правнича особа...бачили би Ви як професори при цьому чоло морщать
Не знайомий. Але розумію, що це додатковий головний біль.
2007.01.31 | Shooter
Re: Чи повинен професор щось розуміти в бізнесі ?
Читач пише:> Shooter пише:
>
> > Не погоджуюсь. Більше того - "щось трішки" професор в бізнесі таки повинен розуміти, інакше йому не переконати інвестора. Але "нє профєсорскоє ето дєло" - бізнесом займатися.
>
> Після виходу на пенсію ще як замаються. Головне до цього часу знайти бізнес-ідею та встигнути з відповідними науковими наробками.
На пенсії - можливо й так. Але там є купа своїх constrains - тема на окрему дискусію.
> > Доречі, не знаю, чи знайомі Ви з такою штукою як Network of Excellence (в FP6). Так от, в одній з інтерпретацій на кінці NoE має бути утворена самодостатня sustainable правнича особа...бачили би Ви як професори при цьому чоло морщать
>
> Не знайомий. Але розумію, що це додатковий головний біль.
Угу. Саме так. Пряма цитата одного з лідерів NoE "we are group of university (mostly) professors, not businessmen or loyers" І приблизно з 10-12 NoE, які я бачив (слава Богу - не мав з ними ніц спільного
2007.01.28 | Torr
Re: Єдине, що може виправдати автора - це те, що ......
Shooter пише:> Ну і ще мабуть кращий приклад - перший завод з органічної електроніки в Дрездені. Зауважте, першим виробляти це збирається не хтось з відомих гігантів у сфері електроніки, а одне англійське SME, яке залучило до проекту певні американські private equity funds.
То шо в Дрездені - це на рівні ОКРу, на цьому можна грощі не заробити - а втратити. АЛЕ,якщо буде доведено, що ця технологія має суттєві переваги, то IP буде куплено такими гігантами як Самсунг і інвестори на цьому добре зароблять. І це не гарантує, що органічна електроніка буде поставлена на поток, промислові велетні дуже інерційні.
2007.01.28 | outstanding leader in plastic electronics
Plastic Logic - spin-out of Cambridge University Cavendish Lab
Plastic Logic is the outstanding leader in plastic electronics manufacturing, a revolutionary new technology for printing electronic devices. The company will be the first to apply the new technology to a fully commercial application: flexible active-matrix displays.The company was originally spun out of Cambridge University Cavendish Laboratory in 2000. The fundamental innovations created in the Cavendish and further developed and industrialised by Plastic Logic will enable new product concepts in a range of applications including displays, sensors and radio frequency identification. ...
http://www.plasticlogic.com/company.php
2007.01.29 | Shooter
Re: Єдине, що може виправдати автора - це те, що ......
Torr пише:> Shooter пише:
> > Ну і ще мабуть кращий приклад - перший завод з органічної електроніки в Дрездені. Зауважте, першим виробляти це збирається не хтось з відомих гігантів у сфері електроніки, а одне англійське SME, яке залучило до проекту певні американські private equity funds.
>
> То шо в Дрездені - це на рівні ОКРу
Pardon my ignorance - а що таке ОКР?
> на цьому можна грощі не заробити - а втратити.
Ось в чому я сумніваюсь - так це в тому, що the US venture capital groups будуть гепати 100 млн УСД з метою втратити.
> АЛЕ,якщо буде доведено, що ця технологія має суттєві переваги, то IP буде куплено такими гігантами як Самсунг і інвестори на цьому добре зароблять. І це не гарантує, що органічна електроніка буде поставлена на поток, промислові велетні дуже інерційні.
Тут погоджуюсь. Сьогодні органічна електроніка, де-факто, niche продукт. Тому й гіганти чекатимуть. Доречі, вони також в повний рост працюють по темі (і для порівняння: повноцінне facility для виробництва елементної бази (напівпровідникової) коштує в середньому біля 2,5 млрд ).
Але тим не менше, маємо приклад, як SME-"spin-off" починає перше в потенційно дуже перспективному напрямку.
2007.01.31 | Torr
Re: Єдине, що може виправдати автора - це те, що ......
Shooter пише:> Pardon my ignorance - а що таке ОКР?
ОКР - це ОКР, а не якась міфічна ДКР.
На хвабрику приходить науковець і з радісними очима каже: ну ось прилад - працює! На шо інженер відповідає: А я теж можу зробити любу фіцю-піцю в лабораторії, а тут у мене, вибачте, ЦЕХ.
> Ось в чому я сумніваюсь - так це в тому, що the US venture capital groups будуть гепати 100 млн УСД з метою втратити.
>
Бо то Cambridge in UK.
Подивіться сторінку 7, OTFT metrics - Field-effect mobility=0,02.
http://www.plasticlogic.com/downloads/Plastic_Logic_SID_06.pdf
Вже розроблені набагато кращі органічні напівпровідники для inject printing.
2007.01.31 | Shooter
Re: Єдине, що може виправдати автора - це те, що ......
Torr пише:> Shooter пише:
> > Ось в чому я сумніваюсь - так це в тому, що the US venture capital groups будуть гепати 100 млн УСД з метою втратити.
> >
> Бо то Cambridge in UK.
> Подивіться сторінку 7, OTFT metrics - Field-effect mobility=0,02.
> http://www.plasticlogic.com/downloads/Plastic_Logic_SID_06.pdf
> Вже розроблені набагато кращі органічні напівпровідники для inject printing.
Не сумніваюсь. Все впирається (насамперед) в даному випадку в дві речі:
1) кошти/якість (в індастріал виконанні)
2) skimming ефект на ринку
Зауважте - кращими, ніж DOS було кілька операційних систем...і гідє оні тепер?
2007.02.13 | Відповідь
Чи повинен професор щось розуміти в бізнесі ?
Відповідь:http://www.expert.ua/articles/12/0/3125/
2007.02.16 | Читач
Re: Чи повинен професор щось розуміти в бізнесі ?
Питання до громади. Чи є перспектива в цих дослідженнях як з наукової, так і практичної точки зору ?