A слабо в Україні ввести атестацію подібно до Німеччини?
04/26/2007 | Вячеслав Хаврусь
Сповідь очевидця. З початку цього тижня в Інституті, де я тимчасово перебуваю (http://www.ifw-dresden.de), проходила атестація діяльності всього Інституту. Згідно з заведеними тут правилами, вона відбувається раз на 7 років. Інститут є одним з мережі Лейбніцівських Інститутів, але для його атестації була створена комісія десь з 30 чоловік не лише з цієї мережі, але переважно з Інститутів/Універів/Промисловості/Уряду Німеччини і інших країн(!). Щоб були зрозумілі функції та склад комісії, наводжу їх поіменно в кінці цього повідомлення. Про склад групи було відомо ще 1 лютого, запідозрити їх підбір у намаганні одержати заздалегідь відомий висновок особисто в мене нема жодних підстав - всі вони надто незалежні один від одного. В кінці січня адміністрація всім співробітникам розіслала електронною поштою файл десь на 50 сторінок щодо Інституту в 400 чоловік. В файлі детально описана структура Інституту, напрямки досліджень, здобутки, гранти та проекти, які виконуються. Як розумієте, з кожної групи для такого звіту треба було написати 1 - максимум 2 сторінки сухого залишку.
Комісія невеликий час втемну (тобто без участі і біганини в Інституті, як у нас це буває) проаналізувала залучення коштів зі сторони, наявні проекти та публікації. Для наукових співробітників головне мало відбуватися у вівторок. Для цього кожен з них мав підготувати постер формату близько А1 (як на конференції), де викладені напрямки його роботи та результати. Керівник групи/відділу відповідно готував постер з даними по підпорядкованій йому команді. Кожен науковець розмістив постери в лабораторії, де за потреби члени комісії могли глянути і на установки. Біля постерів лежали наявні публікації відділу. Час атестації був призначений для кожної групи заздалегідь протягом дня з точністю 1 година, коли всі мали знаходитися біля своїх постерів. У нас це був вівторок з 16 до 17 години. Для атестації вся комісія розбилася на групи десь по 5 чоловік, та підходила для розмови з кожною групою та її учасниками. У нас кілька членів комісії підійшли до керівника відділу, він їм за 5-7 хвилин розповів про основні досягнення, і на цьому для нашого відділу все закінчилося, хоча будь-хто з комісії міг запросто підійти до кожного з проханням розповісти, чим той займається.
Інший важливий етап був наступного дня з 10 до 11 години. В не дуже великій як для 400 чоловік залі (чому так - зрозумієте далі) були поставлені столики на 4-5 чоловік з кавою-печивом, люди кучкувалися хто і як хотів. Стільців ніяких. Через обмежений об"єм приміщення був досить великий людський гул, через що можна було спілкуватися лише сам на сам, навіть сусіди суть спілкування не чули. На заході зобов"язані були бути всі рядові співробітники, включно з технічними працівниками (проблеми попереднього дня їх не стосувалися). Кожен був з бейджиком, на якому написане наукове звання та ім"я-прізвище. Дирекція була відсутня, керівники відділів в цей час збиралися окремо в коридорі на виході з зали, вони мали спеціальні бейджики. Члени атестаційної комісії (відрізнялися по специфічним бейджикам) підходили до кожного столику і за кавою-печивом задавали кожному питання на будь-яку тему. Мене наприклад питали хто я такий і чому знаходжуся тут, чим це важливо. Судячи з пізніших повідомлень, аналізувалася загальна атмосфера в Інституті. Тут же кожен зі співробітників практично анонімно (довкола гамір, ніхто нікого не чує!) міг сказати про свої негаразди, або зауваження в бік керівництва.
Всі з нетерпінням чекали сьогоднішнього ранку, коли мали стати відомими результати атестації. Її наслідком могла бути ліквідація всього Інституту, окремих напрямків або відділів, рекомендації по створенню нових напрямків. У найгіршому випадку, як мені розповіли, дається певний час (кілька років), для того, щоб згорнути діяльність Інституту, а у випадку розформування його структурних одиниць - до завершення поточних проектів.
Крім цієї великої атестації (тобто раз на 7 років з глобальними висновками) в Інституті щороку проходить суттєво більш проста атестація. Про неї не можу нічого сказати - не бачив, знаю лише, що вона простіша, але те, що 7 років між атестаціями нікому не дадуть можливості заростати мохом, то це факт.
Сьогодні зранку всі одержали е-мейл, що Інститут одержав позитивну оцінку атестаційної комісії, яка особливо відзначила ентузіазм та обов"язковість роботи колективу. Інститут може продовжувати роботу далі.
Я більше ніж переконаний, що при такому гранично простому способі атестації в Україні дуже швидко вдалося б показати, хто є хто. От лише чи є бажання її проводити?
Нижче наводжу склад комісії.
Teilnehmerinnen und Teilnehmer:
1. Bewertungsgruppe Vorsitzender (Mitglied des Senatsausschusses Evaluierung) Prof. Dr. Richard Wagner (Institut Laue-Langevin, Grenoble, Frankreich)
Stellvertretender Vorsitzender (Mitglied des Senatsausschusses Evaluierung) Prof. Dr. Günter Weimann (Fraunhofer IAF – Institut für Angewandte Festkörperphysik, Freiburg)
Externe Gutachter
Prof. Dr. Reinhart Ahlrichs (Institut für Physikalische Chemie, Universität Karlsruhe)
Prof. Dr. Monika Bauer (Fraunhofer IZM Teltow Polymermaterialien und Composite)
Prof. Dr. Ralf Busch (Lehrstuhl für Metallische Werkstoffe, Universität des Saarlandes)
Prof. Dr. Herbert Capellmann (Institut für Theoretische Physik, RWTH Aachen)
Prof. Dr. Richard Dronskowski (Lehrstuhl für Festkörper- und Quantenchemie, Institut für Anorganische Chemie der RWTH Aachen)
Prof. Dr. Dieter Fenske (Institut für Anorganische Chemie, Universität Karlsruhe)
Prof. Dr. Rudolf Gross (Walther-Meissner-Institut, TU München)
Prof. Dr. Andreas Offenhäusser (Institut für Bio- und Nanosysteme, Forschungszentrum Jülich)
Prof. Dr. Horst Rogalla (Low Temperature Devision, University of Twente, The Netherlands)
Dr. Steffen Röhlig (ELBAS Elektrische Bahnsysteme Ingenieur-Gesellschaft, Dresden)
Prof. Dr. Ulrich Rüdiger (Fachbereich Physik, Universität Konstanz)
Prof. Dr. Reiner Salzer (Institut für Analytische Chemie, TU Dresden)
Dr. Bert Wall (TELEFILTER GmbH, Teltow)
Vertreter des Bundes
RD Frank Reifers (Bundesministerium für Bildung und Forschung, Bonn)
OAR’in Anke Aretz (Bundesministerium für Bildung und Forschung, Bonn)
Vertreter der Länder
MinDirig Dr. Heribert Knorr (Ministerium für Wissenschaft, Forschung und Kunst, Baden-Württemberg, Stuttgart)
2. Gäste
Vertreterin des zuständigen Bundesressorts
OAR’in Monika Kraft (Bundesministerium für Bildung und Forschung, Bonn)
Vertreterin des zuständigen Ressorts des Sitzlandes
MR’in Dr. Petra Karl (Sächsisches Staatsministerium für Wissenschaft und Kunst, Dresden)
Vertreter der Bund-Länder-Kommission für Bildungsplanung und Forschungsförderung, Bonn
MinDirig Jürgen Schlegel
Vertreter der Leibniz-Gemeinschaft
Prof. Dr. Roland Sauerbrey (Forschungszentrum Dresden-Rossendorf, Dresden)
Vorsitzender des Beirats
Prof. Dr. Knut Urban (Institut für Festkörperforschung, Forschungszentrum Jülich)
3. Hochschulvertreter bzw. Kooperationspartner (für ca. einstündiges Gespräch)
Prof. Dr. Hermann Kokenge (Rektor der TU Dresden)
Dr. Jürgen Vetter (Siemens AG, Erlangen)
4. Referat Evaluierung
Dr. Carsten Klein (Referatsleiter)
Dr. Andreas Kahle (Referent)
Комісія невеликий час втемну (тобто без участі і біганини в Інституті, як у нас це буває) проаналізувала залучення коштів зі сторони, наявні проекти та публікації. Для наукових співробітників головне мало відбуватися у вівторок. Для цього кожен з них мав підготувати постер формату близько А1 (як на конференції), де викладені напрямки його роботи та результати. Керівник групи/відділу відповідно готував постер з даними по підпорядкованій йому команді. Кожен науковець розмістив постери в лабораторії, де за потреби члени комісії могли глянути і на установки. Біля постерів лежали наявні публікації відділу. Час атестації був призначений для кожної групи заздалегідь протягом дня з точністю 1 година, коли всі мали знаходитися біля своїх постерів. У нас це був вівторок з 16 до 17 години. Для атестації вся комісія розбилася на групи десь по 5 чоловік, та підходила для розмови з кожною групою та її учасниками. У нас кілька членів комісії підійшли до керівника відділу, він їм за 5-7 хвилин розповів про основні досягнення, і на цьому для нашого відділу все закінчилося, хоча будь-хто з комісії міг запросто підійти до кожного з проханням розповісти, чим той займається.
Інший важливий етап був наступного дня з 10 до 11 години. В не дуже великій як для 400 чоловік залі (чому так - зрозумієте далі) були поставлені столики на 4-5 чоловік з кавою-печивом, люди кучкувалися хто і як хотів. Стільців ніяких. Через обмежений об"єм приміщення був досить великий людський гул, через що можна було спілкуватися лише сам на сам, навіть сусіди суть спілкування не чули. На заході зобов"язані були бути всі рядові співробітники, включно з технічними працівниками (проблеми попереднього дня їх не стосувалися). Кожен був з бейджиком, на якому написане наукове звання та ім"я-прізвище. Дирекція була відсутня, керівники відділів в цей час збиралися окремо в коридорі на виході з зали, вони мали спеціальні бейджики. Члени атестаційної комісії (відрізнялися по специфічним бейджикам) підходили до кожного столику і за кавою-печивом задавали кожному питання на будь-яку тему. Мене наприклад питали хто я такий і чому знаходжуся тут, чим це важливо. Судячи з пізніших повідомлень, аналізувалася загальна атмосфера в Інституті. Тут же кожен зі співробітників практично анонімно (довкола гамір, ніхто нікого не чує!) міг сказати про свої негаразди, або зауваження в бік керівництва.
Всі з нетерпінням чекали сьогоднішнього ранку, коли мали стати відомими результати атестації. Її наслідком могла бути ліквідація всього Інституту, окремих напрямків або відділів, рекомендації по створенню нових напрямків. У найгіршому випадку, як мені розповіли, дається певний час (кілька років), для того, щоб згорнути діяльність Інституту, а у випадку розформування його структурних одиниць - до завершення поточних проектів.
Крім цієї великої атестації (тобто раз на 7 років з глобальними висновками) в Інституті щороку проходить суттєво більш проста атестація. Про неї не можу нічого сказати - не бачив, знаю лише, що вона простіша, але те, що 7 років між атестаціями нікому не дадуть можливості заростати мохом, то це факт.
Сьогодні зранку всі одержали е-мейл, що Інститут одержав позитивну оцінку атестаційної комісії, яка особливо відзначила ентузіазм та обов"язковість роботи колективу. Інститут може продовжувати роботу далі.
Я більше ніж переконаний, що при такому гранично простому способі атестації в Україні дуже швидко вдалося б показати, хто є хто. От лише чи є бажання її проводити?
Нижче наводжу склад комісії.
Teilnehmerinnen und Teilnehmer:
1. Bewertungsgruppe Vorsitzender (Mitglied des Senatsausschusses Evaluierung) Prof. Dr. Richard Wagner (Institut Laue-Langevin, Grenoble, Frankreich)
Stellvertretender Vorsitzender (Mitglied des Senatsausschusses Evaluierung) Prof. Dr. Günter Weimann (Fraunhofer IAF – Institut für Angewandte Festkörperphysik, Freiburg)
Externe Gutachter
Prof. Dr. Reinhart Ahlrichs (Institut für Physikalische Chemie, Universität Karlsruhe)
Prof. Dr. Monika Bauer (Fraunhofer IZM Teltow Polymermaterialien und Composite)
Prof. Dr. Ralf Busch (Lehrstuhl für Metallische Werkstoffe, Universität des Saarlandes)
Prof. Dr. Herbert Capellmann (Institut für Theoretische Physik, RWTH Aachen)
Prof. Dr. Richard Dronskowski (Lehrstuhl für Festkörper- und Quantenchemie, Institut für Anorganische Chemie der RWTH Aachen)
Prof. Dr. Dieter Fenske (Institut für Anorganische Chemie, Universität Karlsruhe)
Prof. Dr. Rudolf Gross (Walther-Meissner-Institut, TU München)
Prof. Dr. Andreas Offenhäusser (Institut für Bio- und Nanosysteme, Forschungszentrum Jülich)
Prof. Dr. Horst Rogalla (Low Temperature Devision, University of Twente, The Netherlands)
Dr. Steffen Röhlig (ELBAS Elektrische Bahnsysteme Ingenieur-Gesellschaft, Dresden)
Prof. Dr. Ulrich Rüdiger (Fachbereich Physik, Universität Konstanz)
Prof. Dr. Reiner Salzer (Institut für Analytische Chemie, TU Dresden)
Dr. Bert Wall (TELEFILTER GmbH, Teltow)
Vertreter des Bundes
RD Frank Reifers (Bundesministerium für Bildung und Forschung, Bonn)
OAR’in Anke Aretz (Bundesministerium für Bildung und Forschung, Bonn)
Vertreter der Länder
MinDirig Dr. Heribert Knorr (Ministerium für Wissenschaft, Forschung und Kunst, Baden-Württemberg, Stuttgart)
2. Gäste
Vertreterin des zuständigen Bundesressorts
OAR’in Monika Kraft (Bundesministerium für Bildung und Forschung, Bonn)
Vertreterin des zuständigen Ressorts des Sitzlandes
MR’in Dr. Petra Karl (Sächsisches Staatsministerium für Wissenschaft und Kunst, Dresden)
Vertreter der Bund-Länder-Kommission für Bildungsplanung und Forschungsförderung, Bonn
MinDirig Jürgen Schlegel
Vertreter der Leibniz-Gemeinschaft
Prof. Dr. Roland Sauerbrey (Forschungszentrum Dresden-Rossendorf, Dresden)
Vorsitzender des Beirats
Prof. Dr. Knut Urban (Institut für Festkörperforschung, Forschungszentrum Jülich)
3. Hochschulvertreter bzw. Kooperationspartner (für ca. einstündiges Gespräch)
Prof. Dr. Hermann Kokenge (Rektor der TU Dresden)
Dr. Jürgen Vetter (Siemens AG, Erlangen)
4. Referat Evaluierung
Dr. Carsten Klein (Referatsleiter)
Dr. Andreas Kahle (Referent)
Відповіді
2007.04.26 | Torr
Re: A слабо в Україні ввести атестацію подібно до Німеччини?
Уточніть, Вячеслав, який відсоток з членів комісії був з інших країн?Це не той випадок коли рука руку миє?
2007.04.26 | Вячеслав Хаврусь
Re: A слабо в Україні ввести атестацію подібно до Німеччини?
Torr пише:> Уточніть, Вячеслав, який відсоток з членів комісії був з інших країн?
Я маю лише ту інфу, яку навів. Там є 2 учасників з Франції та Нідерландів. Може щось пропустив.
> Це не той випадок коли рука руку миє?
Ага. Якраз той!
2007.04.27 | Torr
imagine
Вячеслав Хаврусь пише:> Torr пише:
> > Уточніть, Вячеслав, який відсоток з членів комісії був з інших країн?
> Я маю лише ту інфу, яку навів. Там є 2 учасників з Франції та Нідерландів. Може щось пропустив.
Тільки двоє з 30? Ви мене розчарували, Вячеславе. А тепер уявіть що подібну атестацію проводять в Україні. Позбирають напівдохлих професорів з містечкових універів, витягнуть кілька промислових генералів з під руїн заводів і для приколу запросять двох іноземців - з Росії і Білорусії. Ну і чим закінчиться така атестація? Тільки банкетом.
От я вас і питаю, Вячеславе,нахрєна нам оті європейські принципи в науці?! Як кажуть люди, що німцю добре - то українцю зле.
2007.04.26 | apolo
АВТОРУ ЛИСТА з ФРН
А що хіба в Україні можуть не тільки так атестувати, але й платити хоча би 0.3 від тих Евро-заплат які у Дрездені (чи де там)?Тоді, давайте намагатися так робити, але треба перш за все бути просто дорослими, й співвідносити умови з вимогами (може ще прорекламуете як вчасно компютери змінювати та СОФТ, бо це вчасно робить Білл Гейтс???).
2007.04.27 | otalavera
Re: АВТОРУ ЛИСТА з ФРН
знову не втримався...не такі вже і великі тут зарплати. як правило, відразу після захисту можна отримати контракт на рік і заробляти чистими десь 1800. Як правило гроші йдуть з якогось гранту... В нас, наприклад, 60-70 відсотік - зовнішнє фінансування, тобто щоб отримати новий грант, треба щось надрукувати в гарних журналах. Тягар невизначеності спонукає до продуктивноі праці. Добре мати десь біля 10-12 статей вже розісланих по журналах.
Крім того, украінські вчені теж мають можливість подавати на гранти, і додавати собі кілька евро до зарплати. Так, не має досвіду, не має мови (іі в німців немає теж)... Але варто пробувати, вчитися на своіх помилках. Вже досить багато украінців-науковців працює за кордоном... знайдіть, напишіть про співпрацю, зробіть 70-90 відсотків статті.. Але разом з тим отримаєте досвід.
В мене співавтор - студентка 4го курсу Острозькоі Академіі (альма матер)... Протягом року написали статтю. Спочатку визначили тему, потім зібрали данні. Вся література була англійскою. Дав приклад економетричного аналізу, і вона далі продовжувала писати код. тобто все можливо...
З іншоі сторони чув приклади ``заробітчан`` в украінській науці. Коли доктор має свою кафедру і викладає по іншим, часто приватним закладам то має не меньше... Яка погодинна ставка доктора наук? Скільки годин має середній курс? Чи можливо цей курс вичитати протягом 1-2 weeks?
Стосовно атестаціі... в Украіні є подібні речі... але питання "A слабо в Україні ввести атестацію подібно до Німеччини?" для мене звучить схожим до "А слабо украінським міліціонерам не брати хабарі?" В обох краінах функціонують системи науки... Інша справа як вони функціонують... Коли мене брали на роботу, то в мого боса був вибір, або взяти мене, або свого похрестника. Я розумівся по темі, похрестник теж шукав роботу, але спеціалізація була дешо інша (не фінансування підприємств а економіка праці)... Взяли мене... Що було б в Украіні?
все імхо, сильно не сваріть
2007.04.27 | apolo
otalavera
- Попри все, юнацький максималізм й радикалізм - це непогано для реалізації спроб втілення своїх особистих наукових ідей, або опрактикування цього на невеликому колективі. В нашій системі (зараз) таке не може мати успіху - тільки тому, що результати таких атестацій будуть абсолютно обгрунтовано невтішними (й обгрунтування невтішності не базуватиметься лише на недоліках нашого устрою (типу корупції й такого іншого), - а базовою причиною буде матеріальний рівень забезпечення науки в цілому (системно, - а не завдяки окремим грантам)).По суті ідея мого "опонента" опосередковано зводиться до такого: давайте виберемо всіх, хто регулярно має підробітки в науці (а тому й значно кращі умови), і лише їм дамо в ній працювати взагалі (бо лише ці панове (за дуже малим винятком) зможуть більш-менш нормально проатестуватися).
Зауважу, що тут , на форумі, вже дебатувалися пропозиції типу: "жорстко проатестувати науку й невдах звільнити. Решті (тим хто вдало проатестувався) - роздати попереднє фінансування (те що було на всіх) - і тоді це й буде значно більш нормальною зарплатою"..
Резонною (в цьому випадку - як наслідок) була б пропозиція (про яку я вже також писав): а давайте зробимо точно те саме й для лікарів та вчителів України (адже вони також бажають поліпшити суттєво свій матеріальний стан за рахунок держави, яка не дуже добре забезпечує їх). А хіба це розумно???
Даю приклад: Естонія 1999 року, Професор (директор Інституту (це типу нашого відділу в НДІ)) в Талліні отримує приблизно $800 (це без ніяких грантів). Для захисту дисертації (Ph.D) треба 2 друковані роботи , достатньо їх мати навіть в визнаних Естонських фахових виданнях.
Що жорстко тиснуть/атестують ТАМ ? Здається, Ні. А що ж роблять?ВІДПОВІДАЮ : Дбають про забезпечення науки й освіти.
2007.04.27 | otalavera
Re: otalavera
По суті ідея мого "опонента" опосередковано зводиться до такого: давайте виберемо всіх, хто регулярно має підробітки в науці (а тому й значно кращі умови), і лише їм дамо в ній працювати взагалі (бо лише ці панове (за дуже малим винятком) зможуть більш-менш нормально проатестуватися).-----------------------
Тільки не це.. система має бути орієнтована на досягнення, і визначення ``досягнення`` має бути саме міжнародні публікаціі. Має бути вибір: або ``халтурити`` по приватним вузам, або подаватися на грант і займатися наукою.
2007.04.27 | apolo
otalavera
то ж судячи з Вашого останннього листа - треба позакривати всі Україномовні та Російськомовні журнали , - лише поступово, бо в них нічого того, що може призвести до знаходження наукових цінностей і грантів - нема. ТАК ?Це абсурд, я й не думав, що ви так широко берете.....
2007.04.27 | otalavera
Re: otalavera
знову непорозуміння... маю проблеми з висловленням думки...міжнародні журнали - мається на увазі журнали які мають місця в міжнародних ранкінгах... я б з радістю подавав своі статті до украінських журналів якщо б вони мали міжнародне визнання...
ось приклад дуже гарного російськомовного журналу Квантиль http://quantile.ru/
2007.04.27 | apolo
otalavera
Тоді стосовно журналів нормально, але треба просто поважати й багато наших журналів (є ж досить непогані Укр й Рос. журнали).Зрештою наші журнали різняться ще й тим, що вони погано табельовані по рейтинговості, бо останню важко прослідкувати з допомогою Інтернету. Так, це має специфічні наслідки.
2007.04.30 | igorg
дякую за Квантиль! Що мішає зробити аналогічний
український журнал? Зорієнтованість на внутрішні критерії діяльності ВНЗ. Число публікацій у фахових (ВАК) виданнях, захист дисертацій, участь у вчених радах і т.д. Результат: куча наукових вісників Н-ських університетів. В жоден рейтинговий список такі вісники не потраплять принципово. Бо вони не фахові а університетські (ВАК-івські). Університет сьогодні принципово не в змозі зібрати 2/3 власних штатних фахівців-докторів за одним фахом (вимога ВАКу). А от скопом - скільки завгодно. І журнал ВАК-івський, але це нікому крім дисертантів і акредитантів не потрібний венігрет2007.05.01 | apolo
igorg
Я й кажу, що деякі (а не всі) журнали в нас заслуговують поваги й потрібно їх завжди поважати, популяризувати й таке інше. До критеріїв Заходу треба підходити зважено, перш за все, з урахуванням національних інтересів.(Скажімо, вживання всюди Англійської мови (в усіх, наприклад, НДІ) однозначно позитивно вплине на поступове "проникнення" науковців до Західних Журналів - однак це абсолютно не означа, що так треба й робити). Добрі фахові Українськомовні та Російськомовні наукові видання треба всіляко підтримувати, але водночас науковці повинні намагатися періодично публікуватися й на Заході (щоб, скажімо, звіряти свій науковий рівень з вже давно відомими й тому абсолютно незаперечними світовими стандартами (адже ми поки що порівняно молода країна)) .Поряд з цим, треба, щоб були збірники Університетів, щоб студенти практикувалися в написанні робіт (таке є й на Заході, в престижних Університетах).
Поряд з цим, ТАК : !!(якщо ВАК існує) - перелік фахових видань ВАК_у, у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт, треба розумно ПЕРЕГЛЯДАТИ завжди, бо життя йде й щось розвивається, а щось водночас деградує. Але робити це повинні чисто наукові заклади (Університети , НДІ), вносячи все нові й нові пропозиції, а не ВАК (ВАК повинен періодично розглядати пропозиції від наукових закладів).
Поряд з цим , не треба ВАК_у автоматично переприсвоювати вчені ступені, захищені десь (незалежно від престижності країни та наукового закладу)(але це тільки у випадку, якщо при отриманні цих наукових ступеней за кордоном не вдалося автоматично задовольнити публікаційним вимогам ВАК_у). (Тобто не треба, звичайно, просто так гонити наших здобувачів на перезахист у нас (треба дивитися що там з публікаціями, чи задовольняє їх перелік вимогам ВАК_у стосовно конкретної тієї чи іншої канд/докт дисертації)).
Якщо здобувач виконав свою першу роботу на Заході (де одна дисертація) й намагається перезатвердитися тут, як доктор, - треба знову таки дивитися тільки на роботи (незважаючи на те, що в нього не було захисту кандидатської (адже її не було тому, що її просто не існувало в певній країні, де захищався й звідки прибув в Україну "перездобувач" наукового степеня)).(Зауважимо, що навряд чи треба було здобувачу для захисту Ph.D за кордоном мати аж 20 робiт, тому тут , в Україні, для перезатвердження наукового ступеня, робіт, як правило, хоча б формально, за кількістю, не вистачатиме, - а тому треба буде доопубліковувати їх тут в Україні хоча б для формального , кількісного показника, необхідного ВАК_у (бо у противному разі з допомогою якраз перездобувачів наукових степеней вдасться просто розмити всі публікаційні вимоги ВАК_у, й критерій задовольнення цим вимогам буде вимушеним стати просто відносним (тенденційним) а не обов'язковим і непорушним для лише наших Українських здобувачів))
Звичайно, не треба вимагати просто переписувати дисертації (наприклад з Французької (якою вже, наприклад, була написана дисертація та, наприклад, відбувся захист) на Російську/Українську) - у випадку якщо немає ніяких додаткових зауважень відносно піблікаційних вимог ВАК_у. Звичайно такі роботи не треба й перезахищати у нас, однак ступінь треба перезатверджувати на прохання здобувача. (У противному разі це просто буде тупим свавіллям).
2007.05.02 | igorg
У МОН та ВАК важка й тривала робота на десятки років
Бо вони старанно вирішують проблему, як поєднати те, що поєднати принципово не можливо. Наприклад фахову організацію науки й освіти із суто чиновничою дилетантською. Фахові неформальні підходи й оцінки з суто формальними. Динамічне і живе із мертвим і нерухомим. Лише в нашій країні у Соломії Крушельницької для влаштування на посаду професора консерваторії вимагали диплома (на щастя таки знайшли в польских архівах). Лише у нас для продовження роботи на посаді її ж примусили давати щорічний звітний концерт, будучи хворою на рак горла. Лише у нас посаду премєра може займати колишній злодій і абсолютно безграмотна й неосвічена людина. Лише у нас цим безграмотним людям дають докторські ступені. Ось звідти й ідуть усі оті нестиковки про які Ви пишете. Біда не в системі показників чи у кількості ступенів. Усе те елементарно враховується й вирішується. Біда зовсім у іншому.2007.05.02 | apolo
igorg
Ну останнє Ваше - це апріорно ясно. Це система. Швидко таке не зміниш.2007.05.04 | igorg
Це іронія. НМД таке просто не міняється поступово
Від нього просто треба відмовитися і виходити у світ до людей. Зараз уже досить наших людей, що мають достатній досвід роботи поза Україною і яких приймають у світі за своїх.2007.05.07 | otalavera
Re: Це іронія. НМД таке просто не міняється поступово
>Від нього просто треба відмовитися і виходити у світ до людей. Зараз >уже досить наших людей, що мають достатній досвід роботи поза Україною >і яких приймають у світі за своїх.----
Це 100 відсотків... Але процесс досить болючий... Що буде відчувати акула з Чорного моря, коли вона попаде в будь-який океан?
2007.05.04 | Iryna_
Атестація в НАНУ (л)
http://www.nas.gov.ua/NR/rdonlyres/DD19B3AE-0D42-4884-AC22-2CEE49637E35/0/LO_061018268.htm