Відповіді

• 2007.07.02 | stefan

  Історія Українського Вільного Університету

  ІСТОРІЯ Українського Вільного Університету
  http://www.ukrainische-freie-universitaet.mhn.de/Ukr/Sub/history.html
  
  Український Вільний Університет (УВУ) постав 1921 р. в екзилі для розвитку вільної української науки і високошкільних студій поза впливами панівних на Україні режимів. УВУ виник з ініціятиви Товариства Українських Журналістів та Письменників, Українського Соціологічного Інституту та Товариства Прихильників Освіти у Відні, паралельно до Львівського (таємного) Українського Університету; їх ініціятиву підтримали професори колишніх австрійських університетів, при чому перемогла концепція традиційного університету, репрезентована О.Колессою, що став першим ректором УВУ, над проектом Народного Університу М.Грушевського, який у висліді відійшов з очолюваним ним Соціологічним Інститутом від співучасти в організації УВУ. Датою заснування УВУ вважається день інавґурації 17.01.1921 р. Початковий склад професорської колеґії: 12 професорів і 3 доцента. Число студентів (90) виявилося недостатнім, бо головним центром української еміграції був не Відень, а Прага й Чехія із залишками інтернованого там вояцтва УГА. Керівництво УВУ бажало охопити цих потенціяльних студентів, як також знайти фінансову базу, якої у Відні не було.
  Розвязку підготовив продекан правничого факультету В.Старосольський у своїх зв'язках з Я.Нечасом, довіреним президента Чехо-Словацької Республіки (ЧСР) Т.Г.Масарика, прихильно наставленого до слов'янських наукових установ у новій державі. Після офіційних переговорів О.Колесси і С.Дністрянського з прем'єром Чехо-Словаччини Я.Черним перенесено УВУ, який дістав фінансове забезпечення від чехо-словацького уряду і можливість користуватися залями й кабінетами Карлового Університету, численні стипендії для студентів, як також офіційне визнання рішенням міністерства закордонних справ і освіти (16.9. та 3О.9. 1921). З перенесенням до Праги УВУ прийняв структуру Карлового Університету з обмеженням до двох факультетів: філософського та правничого.
  Після інавґурації в Празі 23.10. 1921 р. викладацький склад 1921-22 академічного року збільшився до 16 професорів, 4 доцентів і 1 лектора, а на кінець першого десятиліття (1931) професорська колеґія нараховувала 39 членів. Число зареєстрованих студентів збільшилося з початкового 702 до 874 (1922-23), при чому деякі студіювали одночасно в УВУ й у Карловому Університеті. Як перша українська висока школа у Празі, УВУ став центром українського наукового життя в ЧСР, а згодом поряд з ним постали інші високі школи, студії, інститути, наукові товариства, при чому кожночасний ректор УВУ очолював з уряду Український Академічний Комітет. Бібліотека зросла на кінець 1920-их рр. до 10000 тт. За перше 10-ліття свого існування УВУ видав 27 тт. праць, у тому числі кілька дуже цінних, зокрема два ювілейні збірника на пошану Т.Масарика та три збірника з працями професури.
  У 1930-их рр. УВУ пережив кризу, бо у висліді переорієнтації політики ЧСР на зближення з СССР і Польщею обмежено права української політичної еміґрації. Під загрозою опинився й УВУ, але його врятовано заходами тодішнього ректора І.Горбачевського. Проте зменшених фінансових засобів не вистачало на продовження видавничої діяльности. Інші труднощі виникли зі зменшенням числа студентів; перед другою світовою війною воно знизилося до 61 (1939). Деякі надії збудила перебудова ЧСР 1938 р., коли Карпатська Україна отримала широку автономію і плановано перенести УВУ до Хусту як український державний унтіверситет, але спроба була перекреслена угорською окупацією.
  Звуження колишньої ЧСР до Протекторату Чехії та Моравії відбилося й на становиші УВУ, який підпорядковано ректорові Німецького Карлового Університету. Дещо збільшилося число студентів з т.зв. Генерал-Губернаторства (107 на 1940-1941 рр.), завдяки чому Український Центральний Комітет зміг заходами його голови В.Кубійовича визначити спеціяльні місячні дотації й фінансувати видавничу діяльність. Стан професорської колеґії наприкінці празького періоду: 20 професорів, 10 доцентів і 3 лектори. Докторських дипломів видано 1921-1941 рр. - 37 на філософському та 95 на правничому факультеті.
  Ректорами УВУ 1921-1945 рр. були: О.Колесса (1921-1922, 1925-1928, 1935-1937, 1943-1944), С.Дністрянський (1922-1923), І.Горбачевський (1923-1924, 1931-1935), Т.Щербина(1924-1925), Д.Антонович (1928-1930, 1937-1938), А.Яковлів (1930-1931, 1944-1945), О.Мицюк (1938-1939, 1940-1941), І. Борковський (1939-1940, 1941-1943), о. А.Волошин (1945). Секретар М.Шляхтиченко.
  Празький період діяльности УВУ закінчила окупація Праги совєтською армією (травень 1945), при чому останній ректор А.Яковлів передав урядування прихильникові концепції залишення УВУ на території Чехії о. А.Волошинові, а сам з більшістю професорів виїхав за кордон. Концепція о. Волошина виявилася ілюзорною: його самого заарештовано і він скоро загинув у тюрмі. УВУ ліквідовано, а майно знищено чи розграбовано.
  За ініціятивою В.Щербаківського, до якого приєдналася група українських дослідників з Українського Наукового Інституту з Берліну під проводом директора І.Мірчука, УВУ відновлено в Мюнхені з систематичним навчанням у 1946-1947 академічному році, при збільшеному складі професорської колеґії, до якої приєднано вчених з Центральної і Східної України. 1947 р. в УВУ діяло 44 професори, 16 доцентів та 18 викладачів й асистентів. Найвище число студентів було 493 (1947-1948 рр.). До віднови діяльности спричинилися насамперед дотації з фондів Українського Видавництва (Краків), згодом дотації Конґреґації для Східної Церкви, виєднувані Апостольським Візитатором еп. І.Бучком, що став куратором УВУ. Виклади велися на обидвох факультетах. Жвава була також видавнича діяльність, спрямована спершу головно на підготову підручників і скриптів (до 1950 р. - 27 тт.).
  Грошова реформа у Німеччині (червень 1948 р.) спричинилася до важкої фінансової ситуації переміщених осіб і зумовила приспішений виїзд професури і студентів за океан, що негативно відбилося на становищі УВУ, в якому на 1949 р. було лиш 272. 1950 році ледве 137 студентів. Авдиторне навчання було сильно скорочене, а 1956 р. припинилося зовсім. За 1946-56 рр. видано 206 докторських та 103 магістерських дипломів. Морально допомогло до подолання кризи визнання УВУ приватним університетом з академічними правами декретом баварського міністерства освіти й віровизнань 16.9. 1950 р.
  Послаблення авдиторного навчання УВУ намагався компенсувати розбудовою Інституту Заочного Навчання, скріпленням видавничої діяльности (з 1957 почали з'являтися "Наукові Записки" УВУ), нав'язанням співпраці з розпорошеною професурою, яка об'єдналася у трьох делеґатурах (ЗДА, Канада, Франція). Становище змінилося на краще з заснуванням Товариства Сприяння Українській Науці (1962), до постання якого з боку УВУ найбільше спричинився О.Кульчицький. При запевненні дотацій можна було приступити за ректорства Ю.Бойка до віднови авдиторного навчання (1965 р.), яке було поширене за ректорства В.Янева (курси українознавства літні й зимові, педагогічні, мовні для початківців за організацією Г.Васьковича та англомовні курси сходознавства спільно з Центр. Мічігенським Університетом). Оновлено й збільшено професорську колеґію (з 56 членів у 1965 р. до 84 - 1981 р.); більшість професури живе поза місцем осідку УВУ, але бере участь у літніх семестрах. За 1968-1981 через систему УВУ перейшло 1585 студентів і курсантів з 17 країн. Цю працю можна було розгорнути завдяки придбанню дому (1974 р.) за дотацією Первоієрарха Української Католицької Церкви Й.Сліпого, розбудові фундацій у ЗДА й Канаді, зв'язкам із поза українськими науковими колами (1972-1981 - 122 конференції й зустрічі, у тому числі ювілей Г.Сковороди у співпраці з університетами Німеччини, Франції та Австрії). Окремо треба підкреслити дружні наукові зустрічі з білоруськими, болгарськими, жидівськими, польськими, чеськими дослідниками. Розбудовано мистецький сектор з численними виставками. Загальне число (195) всіх видань УВУ за мюнхенський період подається у щорічних програмах викладів. Дипломи у 1966-81: 98 докторських та 36 магістерських. З 1981 діє при УВУ Інститут досліду національних проблем під головуванням З.Соколюка.
  Визначніші професори УВУ: історики - Д.Дорошенко, О.Оглобин, Н.Полонська-Василенко; географи - С.Рудницький, В.Кубійович; філологи - С.Смаль-Стоцький, О.Колесса, Ю.Шевельов, Я.Рудницький, О.Горбач; дослідники філософських наук - Д.Чижевський, І.Мірчук, О.Кульчицький, В.Янів; етнографи - З.Кузеля, В.Петров; історики мистецтва - Д.Антонович, В.Залозецький, історики Церкви - В.Біднов, М. Чубатий, О.Лотоцький; правники - С.Дністрянський, О.Ейхельман, Р.Ліщенко, В.Старосольський, А.Яковлів, Л.Окіншевич, В.Панейко; економісти - В.Тимошенко, О.Мицюк, Є.Гловінський.
  Діяльність УВУ знайшла своє визнання й після зміни баварського високо-шкільного закону 1973 р.: окремим додатком до закону 28.6. 1978 р. він був знову визнаний приватним університетом з академічними правами. З 1972 р. УВУ реєстрований у світовому довіднику "World of Learning". Завдяки науковій та культурно-мистецькій діяльності і міжнародним зв'язкам УВУ став головним осередком інтелектуального життя української еміграції в Німеччині і Західній Европі.
  Ректорами УВУ 1946-1981 були: В.Щербаківський (1946-1917). І.Мірчук (1947-1948, 1950-1955, 1956-1961). Ю.Панейко (1948-1950, 1961-1962), М.Васильїв (1955-1956), О.Кульчицький (1963). В. Орелецький (1964, 1966-1968), Ю.Бойко (1965-1966), В.Янів (з 1968). Секретар В.Дідович (з 1956).

• 2007.07.03 | stefan

  Re: Український Вільний Університет

  01-07-2007 07:52, stefan
  Український вільний університет
  
  What you should know about education at the Ukrainian Free University in Munich
  http://www.brama.com/news/press/2007/02/070212ufu.html
  
  The Ukrainian Free University was founded in Vienna, January 17, 1921, and later transferred to Prague. After the World War II the University moved to Munich, Germany. Based on high scholarly and educational standards and achievements, the University was officially recognized by the Bavarian Government with the right to grant academic degrees of Master and Doctor, as confirmed by the Bavarian Universities Law. Since 1992, the Ministry of Education of Ukraine has recognized academic degrees granted by the Ukrainian Free University.
  
  With the "fourth wave" of new Ukrainian emigration, the importance of the Ukrainian Free University has increased. Today, hundreds of thousands of highly-educated Ukrainians are spread all around the world. Interested students can continue their studies at the UFU in German, English or in their native Ukrainian language. UFU also offers distance studies, and some classes can be completed on-line.
  
  UFU has three departments: Ukrainian literature, Philosophy, and Government and political economy, where students can receive Master or Doctoral degrees.
  
  For more information, send an email: ufu@extern.lrz-muenchen.de or megits@augsburg.edu
  
  * * * * *
  
  Що ми знаємо про навчання в Українському Вільному Університеті в Німеччині?
  
  Поруч ріки Ізар та мальовничого парку, в центрі Мюнхену, розташований єдиний закордонний Український вищий освітньо-науковий центр. Всього 20 хвилин подорожі швидким поїздoм з аеропорту Мюнхена та декілька зупинок міським трамваєм, і перед вами виринає у своїй повній красі святиня Української вищої школи в діаспорі, котра гостинно розмістилась у цьому затишному куточку Баварії. Охайна споруда університету з його просторою аудиторією і унікальною бібліотекою створює чудові умови для навчання та наукової роботи. Будь яка країна світу могла б гордитись таким елітним освітнім центром за межами своєї держави.
  
  Історія цього унікального навчального закладу тягнеться в далекі роки початку ХХ століття періоду героїчної боротьби кращих синів і дочок українського народу за незалежну українську Державу. Шлях Українського Вільного Університету пролягає з австрійського Відню, через чехословацьку Прагу і до баварського Мюнхену. Першими викладачами Університету були: Д. Антонович, Л. Білецький, І. Горбачевський, С. Дністрянський, Д. Дорошенко, О. Колесса, С. Рудницький, В. Старосольський, С. Смаль-Стоцький, О. Яковлів. Сотні українських вчених та тисячі українських патріотів пов'язали cвою долю з рідним Університетом. Адже ж саме завдяки їх жертовності було створено в Америці Фундацію Українського Вільного Університету, покликану для фінансового забезпечення діяльності УВУ. Велика подяка належиться і уряду Німеччини та Баварії котрі впродовж післявоєнних років фінансово підтримували Університет.
  
  Та відшуміли буремні роки становлення Університету і боротьби за виживання в роки воєнного лихоліття. Сьогодні Український Вільний Університет гордо майорить в центрі Європи, гідно представляючи нашу молоду державу з її багатими науковими досягненнями та історичними традиціями. В 1950 році Університет здобув на цей час нечуваний успіх в науково-дослідній і педагогічній праці. З цього часу його випускники почали одержувати світове визнання. Баварський уряд по праву оцінив здобутки науковців університету, надавши УВУ повну акредитацію і право присуджувати його випускникам вчені звання магістрів та докторів. Зі здобуттям Україною незалежності, десятки молодих високоосвічених людей проходили навчання в УВУ на магістерських та докторських програмах. В 1992 році Україна надала державну акредитацію УВУ, як вищому навчальному закладу. Лише за три роки, завдяки стипендіям Фундації УВУ, закінчили магістерські і докторські програми 130 осіб. Серед випускників Університету слід згадати відомих діячів в Україні котрі здобули докторати в УВУ:
  
  * Дмитро Степовик - доктор з філософії, провідний сучасний мистецтвознавець
  * Євген Сверстюк - доктор філософії, відомий публіцист і релігійний діяч
  * Тарас Салига - доктор філософії, відомий літературознавець, професор Львівського Університету
  * Іван Білас - доктор права, військовий діяч, народний депутат Верховної ради
  * Людмила Пекарська - доктор філософії, науковий співробітник Британського музею в Лондоні
  * Микола Когутяк - доктор філософії, професор Прикарпатського університету в Івано Франківську
  * Олег Вівчаренко - доктор права, суддя, професор Прикарпатського університету
  * Андрій Зачепа - доктор філософії, доцент Військової Академії у Львові
  
  Сьогодні освіта отримана в УВУ визнається в Україні, на Американському континенті та в країнах Європейського Союзу. Важко недооцінити цей факт, що саме в Західній Європі знаходиться Український Університет, котрий широко відчинив свої двері для нас, вихідців з України, розкиданих по всьому світі. Сьогодні існує чудова нагода для емігрантів четвертої хвилі здобути вищу освіту, в одному з найстаріших університетів Європи. Вищу акредитовану освіту, котру сьогодні визнають в усьому світі. Слід також звернути увагу і на такі факти:
  
  * Вартість навчання абсолютно доступна в порівнянні з цінами західних університетів.
  * Фундація УВУ надає стипендії для навчання.
  * Чудова нагода відвідати Німеччину під час двох семестрів.
  * Викладання ведеться українською, а при бажанні студентів, окремі предмети можуть вивчатись як німецькою так і англійською мовами.
  
  «Наше головне завдання, це забезпечити міжнародний рівень навчального процесу. Ми робимо все для того, щоб наші випускники з докторату та магістратури гордились знаннями отриманими в УВУ. А на сьогодні десятки наших вчених працюють в престижних університетах та наукових установах світу. Ми завжди раді нашим новим студентам» - говорить професор Іван Мигуль, декан факультету Державних та Економічних наук.
  
  Американські вчені високо відгукуються про УВУ. Директор МБА програми, професор, Академік Інженерної Академії Наук України, відомий Американський вчений-економіст з Міннеаполісу Др. Богдан Крамарчук вважає, що при незначному коректуванні підходів до реклами і маркетингу самого Університету, є хороша перспектива про виведення навчального процесу на новий міжнародний рівень, враховуючи нинішню ринкову ситуацію як в Україні так і в світі. "Я сьогодні проводжу розмови з Ректором УВУ д-ром Альбертом Кіпою про спільну співпрацю по заснуванню МБА програми та Докторату з бізнес-менеджменту на базі УВУ. З цією метою найближчим часом виїжджаю до Мюнхену" - говорить д-р Крамарчук.
  
  Голова Фундації УВУ мґр. Теодор Воляник впевнений, що праця фундаторів Університету та Української інтелігенції в діаспорі знайде своє продовження серед студентів та науковців наступних поколінь, випускників УВУ. «Ми віримо, що й Україна не відвернеться від її рідного, так важко виплеканого Університету.»
  
  ... Та бюджет на 2007 рік Верховною Радою України прийнято. І знову, вже на 16-му році своєї Незалежності, її черговий Уряд України не знайшов можливості виділити хоч часткову фінансову допомогу для діяльності Українських закордонних орґанізацій взагалі, з Українським Вільним Університетом включно. А в тім як багато і гарно говорилось та обіцялось минулого літа на З'їзді Української Діаспори.... Але історія розсудить... Та наразі, надія на власні сили і на нових студентів, заради утвердження світового престижу Українського Вільного Університету. Адже ж як сказав в своїй ювілейній промові з нагоди 85-ти ліття університету його ректор д-р Альберт Кіпа: «Український Університет, це смолоскип, запалений малою групою вчених і журналістів, фанатиків української науки, який світить вже 85-ть успішних років і наш обов'язок берегти його.» (Цитата з історії УВУ.)
  
  Микола Меґец,
  докторант факультету
  Державних та економічних наук
  megits@augsburg.edu
  
  Дерево дописів теми // Перейти до повідомлення // Відповісти // переглядів: 44 // URL: http://maidan.org.ua/n/osvita/1183265531
  
  01-07-2007 10:35, igorg
  Яка допомога? Вони навть якби Ви захотіли цей ВНЗ в Україну не
  
  пустять, кістьми ляжуть.
  
  Дерево дописів теми // Перейти до повідомлення // Відповісти // переглядів: 22 // URL: http://maidan.org.ua/n/osvita/1183275312
  
  01-07-2007 19:37, Attestor
  Re: Український вільний університет
  
  From Ludwigstrasse to .... ???
  
  Дерево дописів теми // Перейти до повідомлення // Відповісти // переглядів: 20 // URL: http://maidan.org.ua/n/osvita/1183307845
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2007.07.03 | stefan

    Вони цей ВНЗ в Україну не пустять, кістьми ляжуть

    igorg:
    > Яка допомога? Вони навiть якби Ви захотіли цей ВНЗ в Україну не пустять, кістьми ляжуть.
    
    ---------------------------------
    Чому?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2007.07.04 | igorg

      Бо це для них абсолютно чужа й інша структура

      Зовсім інша. З іншою історією, традицією, стосунками, організацією. Одне діло коли хтось із них отримає його диплом, так вони таке люблять, а інше отримати серйозного гравця на власному освітньому полі. Скажіть, Ви знаєте хоч одну філію чи хоча б приклад справжніх, серйозних стосунків між європейськими Університетами і нашими? На рівні взаємного визнання та реального трансферу?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2007.07.04 | Питання

        Re: Бо це для них абсолютно чужа й інша структура

        Скільки факультетів та кафедр? Які?