08/17/2007 | Головатий вченй

Шокування Головатим

16/08/2007 16:29  Віктор Сичук, спеціально для "Реальної політики" 

При першому погляді на виборчий список Партії регіонів складається враження, що основною метою його творців було шокувати виборців. Інакше важко зрозуміти, чому цей список, за яким ПР отримала 186 мандатів у Верховній Раді 5-го скликання, було так відчайдушно перекроєно. Він дивує, з одного боку, відсутністю таких безперечно відомих політиків як Ніна Карпачова чи Олександра Кужель, а з іншого – наявністю одіозної фігури Інни Богословської на 5-му місці.

Однак, віддамо належне – є в цьому списку і цілком логічні позиції. Зокрема, на 93 місці причаївся такий собі Сергій Головатий. Якраз присутність цього прізвища у даному документі не викликає жодного здивування. Для новоспеченого "регіонала", який не словами, а справами довів свою лояльність до рідної партії, двічі екс-міністра юстиції і автора численних наукових робіт, але не дуже вдалого політика 93 місце у списку є якраз підходящим. Втім, і у справі пана Головатого не обійшлося без суспільного шоку.

До березня 2007 року Сергія Петровича Головатого цінували за щиру демократичну політичну позицію, за його внесок в протистояння кучмізму та активну правозахисну діяльність – його кандидатуру було внесено на посаду судді Європейського суду з прав людини від України. Однак, третього місяця цього року Сергій Головатий власноруч перекреслив всі свої надбання і свій авторитет, виступивши на боці антикризової коаліції з критикою Президента Ющенка та "Нашої України".

Справа, звісно, не в тому, що "Наша Україна", скажімо, є кращою за Партію регіонів чи коаліцію. Справа в іншому – пан Головатий банально зрадив свою партію, в якій користувався довірою. Можливо, причиною такого вчинку була глибока незгода Сергія Петровича з політичним курсом "Нашої України", можливо, совість не дозволяла далі йому працювати з цією партією? Ні. Як виявилося незабаром, Сергієм Головатим керувало бажання працевлаштувати свого близького друга Валерія Івасюка, якого перед цим було звільнено з посади в Міністерстві охорони здоров’я.

Колишній правозахисник цілком успішно продав свою партію: вже після кількох днів його співпраці з коаліцією Івасюка було призначено посаду заступника міністра охорони здоров’я по зв’язках з ВРУ, а сам Головатий отримав з рук міністра юстиції Лавриновича перемогу в конкурсі з відбору кандидатів на посаду судді Європейського суду.

Таким чином, Сергій Головатий почав нове життя, ставши de facto членом Партії регіонів. Його формальна безпартійність нехай не вводить читачів в оману – такий внесок у діяльність ПР, як у нього, важить набагато більше, аніж якийсь партійний квиток.

Схоже, що робота з "регіоналами" та коаліцією дійсно припала Сергію Петровичу до душі. Принаймні, вже після цих скандальних подій він не нехтував тим, щоб скористатися заступництвом нових товаришів. В липні 2007 році він, за сприянням Київської міськдержадміністрації в особі голови міського управління культури Світлани Зоріної та депутата Печерської райради від Компартії Володимира Шпундри, здійснив рейдерську атаку на публічну бібліотеку ім. Івана Кудрі.

Фонди бібліотеки, – до речі, надзвичайно популярної серед мешканців Печерського району столиці, – були переміщені, особисті речі її директора – винесені з кабінету на її ж очах, працівники – звільнені з невідомими перспективами на майбутнє, а власне бібліотека ім. І. Кудрі була ліквідована.

Причиною ж такого Sturmangriff'у стала потреба Сергія Головатого у новому приміщенні для бібліотеки власної "Української правничої фундації" (яку складає в основному застаріла література). Леонід Черновецький же, співпрацюючи з Партію регіонів, не зміг відмовити її протеже у допомозі, так само як і депутат-комуніст.

Попри таке вандальне ставлення до публічних бібліотек, пан Головатий не зміг відмовити собі у задоволенні видати, теж у липні, ще один власний твір, цього разу – трьохтомну монографію з іронічною назвою "Верховенство права", в якій вкотре переглядаються питання демократії та конституційних прав. Презентація цієї роботи проходила у відповідних умовах – в конгрес-холі готелю "Національний" на Печерську. За свідченням поінформованих джерел, за оренду Сергій Петрович не заплатив жодної копійки з власної кишені – ще одна користь від його нових товаришів.

Як бачимо, зрада Сергія Головатого стала для нього джерелом усіляких благ. Але ж банальна істина – не в грошах щастя, і не в могутніх заступниках. Ця історія стала ще одним підтвердженням вислову "влада розбещує". Березневе рішення змінити партію зробило правозахисника Головатого Головатим-рейдером. Що ж до Партії регіонів, то хоча вона і набула собі ще одного члена, але у дуже сумнівний спосіб. І чи не пожалкують її лідери, якщо раптом Сергій Петрович знайде собі більш вигідних партнерів?

http://rpl.net.ua/2007/08/16/shokuvannja_golovatim.html