«П’ятирічки незалежності», чл.-кор. НАНУ В. Симоненко
08/18/2007 | «День»
Есе про «чорні діри»
Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Саме в той момент, коли Україна в черговий раз стоїть перед вибором майбутнього, видавництво «Знання» випустило в світ наукове видання, ке нестандартно і дуже глибоко аналізує зовсім ще недавнє минуле. «П’ятирічки незалежності», для яких автор — глава Рахункової палати і член-кореспондент Національної академії наук України Валентин Симоненко — підібрав, говорячи газетною мовою, дуже чітку рубрику «Економічне есе» — формально всього лише збірник статей, опублікованих із вересня 1992 по грудень 2006 року в центральних українських газетах і журналах (багато які — в газеті «День»). І проте — це, за великим рахунком, правдивий економічний літопис України. У ньому, можливо, й опускаються окремі наші досягнення, зате всі прорахунки, всі чорні діри, в які утікали багатства країни, розкладені, як говориться, по поличках і конкретних авторах.
«... З окремих, роз’єднаних у часі публікацій видно «першоджерела» тієї соціально-економічної ситуації, яка склалась у нашому суспільстві», — зазначив в своїй передмові до «П’ятирічок» Симоненка президент НАНУ Борис Патон. «Суспільство має поставити чіткий діагноз його стану на даному етапі розвитку, — говорить далі патріарх української науки. — У цьому відношенні книга В.К. Симоненка, безумовно, є запитаною і корисною. «Продіагностовані» ним хвороби стимулюватимуть владні структури не заганяти їх усередину, а активно лікувати, уникати викликаного ними протистояння в суспільстві і не допускати небажаних форм їх прояву». Не можна також не погодитися з Борисом Євгеновичем у тому, що книга Симоненка об’єднана «наскрізною темою — болем за нашу державу і прагненням зробити її громадян упевненими в її і своєму гідному майбутньому». Думається, самих лише цих характеристик досить, щоб викликати у думаючого українського читача інтерес до цього наукового видання, яке, проте, швидше слід би визначити як публіцистичне та полемічне. Головний «обліковець» країни, маючи в своєму розпорядженні убивчі дані, зібрані аудиторами РП, часом підіймається (схоже, в цьому йому допомагає захоплення альпінізмом) ще й до титулу головного сперечальника, що відкриває українцям очі на те, що з добрими або не дуже намірами приховували наші уряди.
«Слова й ілюзії гинуть — факти залишаються», — сказав Симоненко, презентуючи свою книгу. Він нагадав, що всупереч вельми перспективним стартовим можливостям, з яким Україна почала входження в ринкову економіку, минулого року ми опинилися на 125-м місці в рейтингу економічних свобод агентства «Heritage Foundation» між Нігером і Мавританією. А за рівнем корупції світова спільнота бачить нас у одному ряду з Гондурасом. Симоненко винуватить в цьому можновладців. Широко відома його фраза про те, що в Україні є корупція, але немає корупціонерів. «Мі прямо йшли. У нас нема зерна неправди за собою», — цитує він Поета, підкреслюючи цим, що й сьогодні готовий підписатися під будь-яким рядком у статтях минулих років.
Він і сьогодні на вістрі атаки проти системи корупції, яка багато в чому визначає ситуацію в країні. Симоненко називає владу «високорентабельним бізнесом» і саме цим пояснює численні збої в нашій економіці. За його словами, в складі багатомільярдних державних закупівель «відсотків 25 припадає на чистий «відкат», а кожна з чотирьох гривень у бюджетній сфері використовується неефективно. За приклад звучить, зокрема, цифра 160 мільйонів гривень. Стільки грошей виділено й використано за два роки на будівництво в столиці «Мистецького арсеналу». Але куди пішли ці гроші, якщо проекту його споруди досі немає, питає глава Рахункової палати. А тому він пропонує «відділити голову від тулуба — владу від бізнесу» і всім тим, хто приходить до влади, думати не про себе, а про батьківщину.
Хороші слова про «П’ятирічки» та їх автора сказав академік-секретар відділення економіки НАНУ, директор Інституту економіки і прогнозування Валерій Геєць. Директор Інституту міжнародної економіки і міжнародних відносин Юрій Пахомов, зокрема, наголосив, що критика Симоненком заяв влади про високі темпи розвитку країни виходить з того, що прискорюючи темпи розвитку низьких технологій, ми лише відтворюємо архаїку. А український омбудсман Ніна Карапчова з почуттям і вдячністю згадувала, як разом з Симоненком шукала в економічних макропоказниках інтереси простої людини і в результаті вдалося припинити корупційнї знущання над людьми, що перебували в ізоляторах тимчасового утримання. Бюджет виділяв гроші на їхнє харчування, а їх там морили голодом.
Не знаю, як удалося автору «Економічного есе» не розчулитися. Він дякував всім тим, що виступали, що гідно оцінили його працю і особливо — газетярам, які допомагали його статтям уперше побачити світ. Але дуже жаль, що при цьому багато хто з тих, що виступали, згадували і газету «День», а сам Валентин Костянтинович, якого ми завжди вважали і вважаємо другом нашого видання, відніс його до рубрики «та інші»...
№97, субота, 16 червня 2007
http://www.day.kiev.ua/182438/
Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Саме в той момент, коли Україна в черговий раз стоїть перед вибором майбутнього, видавництво «Знання» випустило в світ наукове видання, ке нестандартно і дуже глибоко аналізує зовсім ще недавнє минуле. «П’ятирічки незалежності», для яких автор — глава Рахункової палати і член-кореспондент Національної академії наук України Валентин Симоненко — підібрав, говорячи газетною мовою, дуже чітку рубрику «Економічне есе» — формально всього лише збірник статей, опублікованих із вересня 1992 по грудень 2006 року в центральних українських газетах і журналах (багато які — в газеті «День»). І проте — це, за великим рахунком, правдивий економічний літопис України. У ньому, можливо, й опускаються окремі наші досягнення, зате всі прорахунки, всі чорні діри, в які утікали багатства країни, розкладені, як говориться, по поличках і конкретних авторах.
«... З окремих, роз’єднаних у часі публікацій видно «першоджерела» тієї соціально-економічної ситуації, яка склалась у нашому суспільстві», — зазначив в своїй передмові до «П’ятирічок» Симоненка президент НАНУ Борис Патон. «Суспільство має поставити чіткий діагноз його стану на даному етапі розвитку, — говорить далі патріарх української науки. — У цьому відношенні книга В.К. Симоненка, безумовно, є запитаною і корисною. «Продіагностовані» ним хвороби стимулюватимуть владні структури не заганяти їх усередину, а активно лікувати, уникати викликаного ними протистояння в суспільстві і не допускати небажаних форм їх прояву». Не можна також не погодитися з Борисом Євгеновичем у тому, що книга Симоненка об’єднана «наскрізною темою — болем за нашу державу і прагненням зробити її громадян упевненими в її і своєму гідному майбутньому». Думається, самих лише цих характеристик досить, щоб викликати у думаючого українського читача інтерес до цього наукового видання, яке, проте, швидше слід би визначити як публіцистичне та полемічне. Головний «обліковець» країни, маючи в своєму розпорядженні убивчі дані, зібрані аудиторами РП, часом підіймається (схоже, в цьому йому допомагає захоплення альпінізмом) ще й до титулу головного сперечальника, що відкриває українцям очі на те, що з добрими або не дуже намірами приховували наші уряди.
«Слова й ілюзії гинуть — факти залишаються», — сказав Симоненко, презентуючи свою книгу. Він нагадав, що всупереч вельми перспективним стартовим можливостям, з яким Україна почала входження в ринкову економіку, минулого року ми опинилися на 125-м місці в рейтингу економічних свобод агентства «Heritage Foundation» між Нігером і Мавританією. А за рівнем корупції світова спільнота бачить нас у одному ряду з Гондурасом. Симоненко винуватить в цьому можновладців. Широко відома його фраза про те, що в Україні є корупція, але немає корупціонерів. «Мі прямо йшли. У нас нема зерна неправди за собою», — цитує він Поета, підкреслюючи цим, що й сьогодні готовий підписатися під будь-яким рядком у статтях минулих років.
Він і сьогодні на вістрі атаки проти системи корупції, яка багато в чому визначає ситуацію в країні. Симоненко називає владу «високорентабельним бізнесом» і саме цим пояснює численні збої в нашій економіці. За його словами, в складі багатомільярдних державних закупівель «відсотків 25 припадає на чистий «відкат», а кожна з чотирьох гривень у бюджетній сфері використовується неефективно. За приклад звучить, зокрема, цифра 160 мільйонів гривень. Стільки грошей виділено й використано за два роки на будівництво в столиці «Мистецького арсеналу». Але куди пішли ці гроші, якщо проекту його споруди досі немає, питає глава Рахункової палати. А тому він пропонує «відділити голову від тулуба — владу від бізнесу» і всім тим, хто приходить до влади, думати не про себе, а про батьківщину.
Хороші слова про «П’ятирічки» та їх автора сказав академік-секретар відділення економіки НАНУ, директор Інституту економіки і прогнозування Валерій Геєць. Директор Інституту міжнародної економіки і міжнародних відносин Юрій Пахомов, зокрема, наголосив, що критика Симоненком заяв влади про високі темпи розвитку країни виходить з того, що прискорюючи темпи розвитку низьких технологій, ми лише відтворюємо архаїку. А український омбудсман Ніна Карапчова з почуттям і вдячністю згадувала, як разом з Симоненком шукала в економічних макропоказниках інтереси простої людини і в результаті вдалося припинити корупційнї знущання над людьми, що перебували в ізоляторах тимчасового утримання. Бюджет виділяв гроші на їхнє харчування, а їх там морили голодом.
Не знаю, як удалося автору «Економічного есе» не розчулитися. Він дякував всім тим, що виступали, що гідно оцінили його працю і особливо — газетярам, які допомагали його статтям уперше побачити світ. Але дуже жаль, що при цьому багато хто з тих, що виступали, згадували і газету «День», а сам Валентин Костянтинович, якого ми завжди вважали і вважаємо другом нашого видання, відніс його до рубрики «та інші»...
№97, субота, 16 червня 2007
http://www.day.kiev.ua/182438/
Відповіді
2007.08.23 | OK
Re: «П’ятирічки незалежності», чл.-кор. НАНУ В. Симоненко
> «... З окремих, роз’єднаних у часі публікацій видно «першоджерела» тієї соціально-економічної ситуації, яка склалась у нашому суспільстві», — зазначив в своїй передмові до «П’ятирічок» Симоненка президент НАНУ Борис Патон. «Суспільство має поставити чіткий діагноз його стану на даному етапі розвитку, — говорить далі патріарх української науки. — У цьому відношенні книга В.К. Симоненка, безумовно, є запитаною і корисною. «Продіагностовані» ним хвороби стимулюватимуть владні структури не заганяти їх усередину, а активно лікувати, уникати викликаного ними протистояння в суспільстві і не допускати небажаних форм їх прояву».> Хороші слова про «П’ятирічки» та їх автора сказав академік-секретар відділення економіки НАНУ, директор Інституту економіки і прогнозування Валерій Геєць. Директор Інституту міжнародної економіки і міжнародних відносин Юрій Пахомов, зокрема, наголосив, що критика Симоненком заяв влади про високі темпи розвитку країни виходить з того, що прискорюючи темпи розвитку низьких технологій, ми лише відтворюємо архаїку.
Вполне можно рассматривать как монографию для избрания академиком НАНУ.