Не заступайте патріотизмом науку!
11/17/2007 | Ірина КИРИЧЕНКО
http://www.dt.ua/3000/3050/61154/
Про українців знають у світі не тільки завдяки іменам братів Кличків, Андрія Шевченка та за подіями чорнобильської катастрофи і помаранчевої революції, — адже «нашого цвіту — по всьому світу». Десь на європейських чи на північноамериканських просторах наші сучасні гастарбайтери зустрічаються з українцями, які давно емігрували або вже народилися на чужині, розмовляють англійською, іспанською чи німецькою, є громадянами західних держав, проте плекають у душі образ Батьківщини і навіть намагаються прислужитися їй знаннями про суспільний устрій, право та сучасний менеджмент.
Осип Мороз — вісімдесятирічний доктор економіки, професор з Нью-Йорка, дійсний член Американського футурологічного товариства, голова Наглядової ради Українського футурологічного товариства. Він виїхав з Тернопільщини до Європи, а далі до США сімнадцятирічним — у 1943 році. Його родина тікала від радянської влади, від якої постраждало багато її близьких. На чужині наполегливо вчився, працював, займався наукою. З любов’ю та болем відстежував події в Україні. У 1989 році, прочитавши книжку Михайла Горбачова «Гласность и перестройка», приїхав з дружиною в Україну спершу на три тижні. Потім працював в Україні — радником комісії із законодавства та законності Верховної Ради, радником відділу науки та нових технологій при Кабміні, радником з питань самоаналізу та підготовки до акредитації Київського політехнічного університету, університетів Львова, Краматорська, Дрогобича, Запоріжжя, Тернополя, Чернівців, Дніпропетровська. Пан Осип відвідав Україну вже двадцять вісім разів — загалом провівши тут чотири роки. Тим ціннішим є для нас його досвід.
Український менталітет українцеві заважає
— Сьогодні нація має бути сучасною, модерною, а такою вважається та, що приділяє велику увагу науці. Економіка кожної держави напряму залежить від того, як держава ставиться до науки. Проте в Україні наука не має підтримки через менталітет українців. Західний українець намагається заступити її патріотизмом. Але людина, яка ненавидить ворогів України, — не найкращий учитель. У Західній Україні етнографія заступає культуру, народна мудрість — філософію, і всюди частина заступає ціле, а ритуал — Бога. Бог в українців — усе ще в вишиванці, щоправда, уже не в шароварах... Середній українець не повірить, що будь-яку релігію творить людина. Також він не знає, що незамінних людей немає, — бо ж їх насправді цілий цвинтар...
Сучасним українцям бракує самокритики і бажання бути самостійними. П’ятдесят років тому я запитував молодих, як і я тоді, націоналістів: «Хто такий націоналіст?» Мені відповіли: «Той, хто не дає себе використовувати». Зараз я думаю, що це правильно: якби кожен українець не давав себе використати, Україна була б дуже сильною державою. Взагалі, управління в Україні — вкрай болюче питання. Почнімо з того, що Україна має касу, а не бюджет. А Ющенко геть не використовує можливостей своєї посади. Народ може вдосконалювати роль керівництва держави, громадських організацій. Адже, попри те, що громадянське суспільство в Україні тільки зароджується, люди вже сьогодні повинні бути соціально орієнтовані. Проте український менталітет українцеві заважає. Людині бракує щирості, ініціативи, вона боїться зробити щось не так. До того ж у владі немає таких людей, які могли б об’єднати націю. Українці як нація не можуть торгувати нічим, у тому числі ідеями.
Українці звикли працювати тяжко, проте непродуктивно, поза новітніми технологіями. Споглядацька філософія українця схожа радше на марення — можна все життя тягти буряка за гичку, при цьому співати й почуватися задоволеним... Українські гастарбайтери в більшості всіляко намагаються не повернутися на рідні терени, чим руйнують власні родини. Натомість молоді люди, здатні вчитися, можуть досягти успіху на Заході, а люди середнього та старшого віку будуть приречені на некваліфіковану працю. На мою думку, українець, як і американський індіанець, — дитя природи. Для нього не мають особливого значення такі відрізки часу, як тиждень, день, година. Та й життя за радянської влади привчило стояти в черзі — за чим завгодно, — абсолютно не відчуваючи часу. Українці чомусь неспроможні створити свій капітал, тому в них дається взнаки ментальна бідність. «Не маю і не знаю», — це мислення по-бідному. Україна не творить нового знання, тому нічого й не вкладає в економіку. Тільки у вас університетські професори у вихідні гарують на дачних ділянках. Зате мені смішно, що в Україні таке засилля університетів — їх 160. В Америці з її трьохсотмільйонним населенням — 157. І це аж ніяк не викликає поваги, адже університети вже відкриваються мало не в селах.
У цивілізованому світі відносини «влада — суспільство» — це горизонталь, а не вертикаль, як у вас. Україна ж має одну з найдосконаліших корупцій у світі — академічно витриману і науково обґрунтовану, і це часом переходить у ваші гени. В Америці неможливо будувати якісь будинки на певній території без дозволу місцевої громади. Підприємці опитують усіх мешканців району: «Ми хочемо збудувати у вас похоронне бюро, ви не проти?» Мешканці проти, бо поруч, скажімо, школа. Громадяни голосують, тут і до суду може дійти, але поза їхньою волею жоден підприємець нічого не вчинить. Адже демократія, насамперед, — це дискусія, коли всі проблеми вирішуються спільно, з урахуванням кожного голосу. А там, де панує демагогія, доводи у кожного свої, хоча мають бути спільні.
Інтелігенція в Україні приневолена, вона не має голосу, спроможна лише на заяви та декларації. А поступ суспільства можливий лише тоді, коли воно виступає за щось, а не проти чогось.
Коли ще на початку перетворчих процесів я вперше повернувся з України до США, мене запросили на нью-йоркське телебачення, де в одній політичній програмі з експертів створили «міні-ООН», і я там представляв Україну. Тоді я сказав: «Радянська система зовсім ніколи не лусне, вона обов’язково створить якусь структуру, щоб зберегтися». Так і сталося — виник СНД. Він потрібний хіба що Москві, а для України означає самознищення, адже існує небезпека появи єдиної валюти, єдиної мови. Тому Україна має якнайшвидше зректися цієї структури.
Навіщо потрібні світові конгреси українства?
— Торік я не був на конгресі — цей захід давно став декоративно-неприкладним для нас, він творить якийсь вакуум і нічого нам не дає. Повірте, українцям світу нудно збиратися разом, аби святкувати щось незрозуміле з вашими чиновниками. А вони могли б створити пріоритети для держави, для української нації. У 2002 році я пропонував Кучмі нову концепцію наших зустрічей — ішлося про те, щоб зібрати разом світовий український інтелект. Конгрес мав розробити для українців науковий підхід до життя, залучити світовий досвід — справжній менеджмент, засади зовнішньої політики. І делегати Конгресу мали би бути молодші — віком до п’ятдесяти років, тоді вони справді могли б стати помічниками для українців. Моє звернення до тодішнього президента України закінчилося нічим. Знову на конгрес збираються люди, переважно старшого віку, аби разом поспівати та подивитися концерт. Це триває до цього часу. Навіть коли закордонні українці захочуть щось створити для своєї історичної батьківщини — у них немає жодних адрес в Україні, за якими можна з цього приводу звернутися. У США понад мільйон американців українського походження, вони гуртуються у товариствах українських юристів, учителів, інженерів... Та й по світі є такі товариства.
Якось я провів опитування серед 72 свідомих українців США з тим, щоб вони визначили нагальні проблеми України. Такими виявилися: економічна криза, корупція та хабарництво, розвал науки, занепад культури та проблеми освіти, недієвість законів, русифікація, політична криза, проблеми підготовки нових управлінців, криміналізація владних структур тощо. Усього респонденти нарахували аж 28 проблем. Так що проблеми сучасної України дуже болять світовій діаспорі.
Нещодавно ми відкрили в Дніпропетровську Українське футурологічне товариство — адже завтрашній день треба творити вже сьогодні.
Відповіді
2007.11.18 | теж_вчоний
Ні добавити ні відняти! Що характерно, жодного відгука :-(.
2007.11.18 | Сергій Вакуленко
Та на що ж тут відгукуватися?
Я вже, далебі, заморився повторювати:не варто протиставляти між собою в одному реченні неспіввідносні поняття (як-от: "патріотизм" і "наука", "колір" і "розмір", "любов" і "хвороба", "музика" і "логіка").
У тому ж дусі можна проголосити:
"Їжте не солодке, а корисне..."
2007.11.18 | теж_вчоний
"Їжте не солодке, а корисне..." - чудова рекомендація, НМД.
2007.11.18 | Сергій Вакуленко
А деякі бовдури, бачте, твердять, що й мед — корисний
2007.11.18 | теж_вчоний
Морква теж - і що з того?
2007.11.18 | Сергій Вакуленко
Та те, що патріотизм не заперечує науковості. як...
і не вимагає її; і так само науковість не заперечує патріотизму, як і не вимагає його. Ці поняття просто існують у різних площинах. Патріот може бути, а може й може не бути науковцем, а науковець може бути, а може й не бути патріотом. Тому сам постава питання "Що краще: патріотизм чи наука?" не має жодного сенсу.2007.11.18 | теж_вчоний
"Проте в Україні наука не має підтримки через
менталітет українців. Західний українець намагається заступити її патріотизмом." - О. Мороз.І доведіть мені, що це не так. Тягнибока - бачу і чую. Ющенко відновлює пам"ятки патріотичної історії (гетьмани, Шухевич). Жодних закликів до модернізації я не чув. Більше того, в той час, як реформатори усіх часів і народів (той же Петро 1-й) витрачали державні кошти на освіту молоді в передових країнах, українська влада робить усу можливе, щоб ті, хто отримав освіту на Заході самотужки, не мали можливості повернутися в Україну.
Симптоматично, що про науку чутно лише від навіженої Вітренко.
2007.11.18 | Сергій Вакуленко
Re: "Проте в Україні наука не має підтримки через
> менталітет українців. Західний українець намагається заступити її патріотизмом." - О. Мороз.
То я маю ще й з оцим "учоним" сперечатися?
> І доведіть мені, що це не так. Тягнибока - бачу і чую.
У Франції є Лє Пен. Не думаю, що він у своїх промовах часто згадує про науку.
> Ющенко відновлює пам"ятки патріотичної історії (гетьмани, Шухевич).
Спробуйте зрозуміти одну річ: якщо Ющенко (чи хтось инший) робить одну річ, а не робить иншої, це не конче означає, що він робить першу ЗАМІСТЬ другої. Наприклад, ось я пописую на форум «Майдану» й не слухаю пісень Шафутінського. Це не означає, що я пописую на форум «Майдану» ЗАМІСТЬ слухати Шафутінського.
> Жодних закликів до модернізації я не чув. Більше того, в той час, як реформатори усіх часів і народів (той же Петро 1-й) витрачали державні кошти на освіту молоді в передових країнах, українська влада робить усу можливе, щоб ті, хто отримав освіту на Заході самотужки, не мали можливості повернутися в Україну.
>
> Симптоматично, що про науку чутно лише від навіженої Вітренко.
Із цим можна погодитися. Але це ніяк не пов'язане з визнанням чи невизнанням ролі Шухевича в українській історії.
2007.11.19 | теж_вчоний
Re: "Проте в Україні наука не має підтримки через
Сергій Вакуленко пише:>
> > менталітет українців. Західний українець намагається заступити її патріотизмом." - О. Мороз.
>
> То я маю ще й з оцим "учоним" сперечатися?
>
"Осип Мороз — вісімдесятирічний доктор економіки, професор з Нью-Йорка, дійсний член Американського футурологічного товариства, голова Наглядової ради Українського футурологічного товариства."
Мабуть, Ви подумали про Олександра Мороза?
>
> > І доведіть мені, що це не так. Тягнибока - бачу і чую.
>
> У Франції є Лє Пен. Не думаю, що він у своїх промовах часто згадує про науку.
Тут мова про політиків, котрі орієнтуються на західноукраїнського виборця (див. цитату на початку).
>
> > Ющенко відновлює пам"ятки патріотичної історії (гетьмани, Шухевич).
>
> Спробуйте зрозуміти одну річ: якщо Ющенко (чи хтось инший) робить одну річ, а не робить иншої, це не конче означає, що він робить першу ЗАМІСТЬ другої. Наприклад, ось я пописую на форум «Майдану» й не слухаю пісень Шафутінського. Це не означає, що я пописую на форум «Майдану» ЗАМІСТЬ слухати Шафутінського.
>
Байдуже. Я просто підтверджую тезу проф. Мороза про те, що західноукраїнського виборця не цікавить наука, але цікавить патріотизм. Мій аргумент полягає у тому, що Ющенко, котрий на цього західноукраїнського виборця орієнтується і добре його знає, не тільки нічого не зробив для науки, а навіть заветував закон, що міг би допомогти інтеграції української науки до світової. Тут я маю на увазі проголосований ВР - тобто представниками усієї (а не тільки Західної) України закон, що дозволяв науковцям, що часто виїжджають на Захід, претендувати на таку ж як і в "домашніх" науковців (тобто не урізану) пенсію. Таким чином, зараз український науковець має або сидіти вдома, або емігрувати назавжди - інакше на нього очікує злиденна старість. З цього я роблю висновок, що Ющенко і його виборець не просто байдужі, але навіть ворожо настановлени щодо науки.
2007.11.19 | Сергій Вакуленко
Вам іще не набридло?
теж_вчоний пише:> Байдуже. Я просто підтверджую тезу проф. Мороза про те, що західноукраїнського виборця не цікавить наука, але цікавить патріотизм.
То не є теза, бо теза мусить містити співвідносні поняття.
Скажімо, Сергія Голованого не цікавлять жінки, але цікавить думка Венеціянської комісії про українську конституцію. Але сказати щось таке означає не сказати нічого, бо то є різні типи зацікавлень.
А мене цікавить, чи є в професора Мороза диплом доктора футурологічних наук.
2007.11.19 | теж_вчоний
Re: Вам іще не набридло?
Сергій Вакуленко пише:> теж_вчоний пише:
>
> > Байдуже. Я просто підтверджую тезу проф. Мороза про те, що західноукраїнського виборця не цікавить наука, але цікавить патріотизм.
>
> То не є теза, бо теза мусить містити співвідносні поняття.
>
> Скажімо, Сергія Голованого не цікавлять жінки, але цікавить думка Венеціянської комісії про українську конституцію. Але сказати щось таке означає не сказати нічого, бо то є різні типи зацікавлень.
>
Тобто коли моя дружина каже, що через свою роботу я занедбав сім"ю, я можу сміливо казати, що вона каже нісенітницю, бо моя робота і сім"я то є неспіввідносні поняття?
Боюсь, що така "вчона" відповідь навряд чи буде сприйнята зі зрозумінням.
> А мене цікавить, чи є в професора Мороза диплом доктора футурологічних наук.
Що може важити думка людини без лички? Зощенка і Жванецького на Вас немає
2007.11.19 | Сергій Вакуленко
Re: Вам іще не набридло?
теж_вчоний пише:> Тобто коли моя дружина каже, що через свою роботу я занедбав сім"ю, я можу сміливо казати, що вона каже нісенітницю, бо моя робота і сім"я то є неспіввідносні поняття?
>
> Боюсь, що така "вчона" відповідь навряд чи буде сприйнята зі зрозумінням.
То Ви хочете керуватися жіночою логікою?
А взагалі, коли занедбують сім'ю, причина, як правило, буває не в роботі.
2007.11.19 | Torr
Re: "Проте в Україні наука не має підтримки через
теж_вчоний пише:> Байдуже. Я просто підтверджую тезу проф. Мороза про те, що західноукраїнського виборця не цікавить наука, але цікавить патріотизм. Мій аргумент полягає у тому, що Ющенко, котрий на цього західноукраїнського виборця орієнтується і добре його знає, не тільки нічого не зробив для науки, а навіть заветував закон, що міг би допомогти інтеграції української науки до світової. Тут я маю на увазі проголосований ВР - тобто представниками усієї (а не тільки Західної) України закон, що дозволяв науковцям, що часто виїжджають на Захід, претендувати на таку ж як і в "домашніх" науковців (тобто не урізану) пенсію. Таким чином, зараз український науковець має або сидіти вдома, або емігрувати назавжди - інакше на нього очікує злиденна старість. З цього я роблю висновок, що Ющенко і його виборець не просто байдужі, але навіть ворожо настановлени щодо науки.
Якщо Ющенко є найменшим злом для його виборців, то для науковців він об'єктивно є абсолютним злом, як і Янукович.
2007.11.19 | Сергій Вакуленко
А Ви можете коротко сформулювати, що ви хотіли б від Ющенка?
Torr пише:> Якщо Ющенко є найменшим злом для його виборців, то для науковців він об'єктивно є абсолютним злом, як і Янукович.
2007.11.20 | Torr
Re: А Ви можете коротко сформулювати, що ви хотіли б від Ющенка?
- Можу.Вимагаю науково-технічної політики цілеспрямованної на відбудову high-tech industry.
2007.11.20 | Сергій Вакуленко
Тоді ще два запитання
Чому саме від Ющенка?Яким мав би бути перший Ющенків крок у напрямку до окресленого Вами благоденства?
2007.11.20 | Радник сам собі
Перший крок, який ніколи не зробить Ющенко тому що
Ота клята багато разів на цьому форумі ВАЗЄЦН давно вже сформулювала мінімальні, але необхідні кроки.
Перший: з’ясувати шляхом неупередженого емпіричного аналізу об’єктивний стан речей в український науки.
Див. http://www.ukrnauka.org.ua/concept.htm
Чому: Тому що «На теперішній час відсутня повна, адекватна та об’єктивна інформація про те, що уявляє НАНУ, яке справжнє місце займають українські вчені з різних галузей науки в світовому науковому просторі, наскільки відповідають потребам розвитку України їхні доробки».
Запропоновано можливий механізм отримання такої інформації:
«4. Для проведення цього аналізу необхідно створити Спеціальну атестаційну комісію (САК) при Кабінеті Міністрів України. До складу САК повинні ввійти дві групи членів – представники держапарату та активно працюючі науковці, які не обіймають адміністративних посад. Розроблені САК критерії, регламент праці, її персональний склад та праця мають бути публічними та доступними в Інтернеті.
5. За результатами роботи САК буде отримана об’єктивна база даних, на основі якої буде розроблена модель структурно-організаційної та кадрової оптимізації інститутів НАНУ. Буде також виявлений штат науковців, на який може розраховувати кожна наукова установа та кількість установ, які необхідно зліквідувати, переводячи їхніх найкращих працівників до споріднених установ НАНУ».
Те, що намагався два роки тому зробити Гарант, створивши робочу групу при Президенті України (з «начальників»-геронтократів-одержувачів довічних академічних стипендій), інакше як знущанням назвати не можна. Це переконливий доказ повного нерозуміння як Гарантом, так й його «радниками» з «науки», ситуації в український науки.
Згоден с Torr, що стосовно науки ніякої різниці між двома Вікторами (і всіма іншими гравцями на нашому політичному Олімпі) немає. НЕ можуть вони стрибнути вище голови (не та освіта, не той рівень інтелекту, не ті цінності, не ті прагнення, не ті мотиви, не ті людські якості, не те оточення, не модерне бачення України тощо) – в цьому наша трагедія. Й не тільки в науці.
2007.11.21 | Сергій Вакуленко
Re: Перший крок, який ніколи не зробить Ющенко тому що
Радник сам собі пише:> Перший: з’ясувати шляхом неупередженого емпіричного аналізу об’єктивний стан речей в український науки.
> «4. Для проведення цього аналізу необхідно створити Спеціальну атестаційну комісію (САК) при Кабінеті Міністрів України. До складу САК повинні ввійти дві групи членів – представники держапарату та активно працюючі науковці, які не обіймають адміністративних посад. Розроблені САК критерії, регламент праці, її персональний склад та праця мають бути публічними та доступними в Інтернеті.
> 5. За результатами роботи САК буде отримана об’єктивна база даних, на основі якої буде розроблена модель структурно-організаційної та кадрової оптимізації інститутів НАНУ. Буде також виявлений штат науковців, на який може розраховувати кожна наукова установа та кількість установ, які необхідно зліквідувати, переводячи їхніх найкращих працівників до споріднених установ НАНУ».
>
> Те, що намагався два роки тому зробити Гарант, створивши робочу групу при Президенті України (з «начальників»-геронтократів-одержувачів довічних академічних стипендій), інакше як знущанням назвати не можна. Це переконливий доказ повного нерозуміння як Гарантом, так й його «радниками» з «науки», ситуації в український науки.
І звідки ж має знати Ґарант, які науковці працюють "активно", а які "пасивно"?
> Згоден с Torr, що стосовно науки ніякої різниці між двома Вікторами (і всіма іншими гравцями на нашому політичному Олімпі) немає. НЕ можуть вони стрибнути вище голови (не та освіта, не той рівень інтелекту, не ті цінності, не ті прагнення, не ті мотиви, не ті людські якості, не те оточення, не модерне бачення України тощо) – в цьому наша трагедія. Й не тільки в науці.
Із цим я згоден так само. То, може, й не варто покладати надію на політиків, які мали б зробити (бо нам так хочеться, щоб хтось це зробив за нас) те, на що вони органічно не здатні?
2007.11.21 | Радник сам собі
Re: Перший крок, який ніколи не зробить Ющенко тому що
«І звідки ж має знати Ґарант, які науковці працюють "активно", а які "пасивно"?»Опції:
1) Звернутися до НАНУ та МОН з завданням надати таку інформацію – відповідь очевидна, хто буде активним за думкою цих поважних установ.
2) Дати нескінченій кількості співпрацівників свого Секретаріату перевірити надану інформацію за допомогою Web of science, Science Citation Index Expanded, Arts & Humanities Citation Index. Після цього ввести ключові слова Ukraine +Kiev, Ukraine + Odessa, etc. Проаналізувати цю інформацію та зробити висновки, хто є «активним» за міжнародними критеріями, а хто за «хуторянськими».
3) Дати завдання з’ясувати частоту появ в СМІ певних персон та видати указ вважати їх справжніми ученими.
4) Нічого не робити.
Чомусь впевнений, що для Ґарант другий варіант це найбільш непривабливий. Більш привабливі 4), 2) 3).
А що Ви пане Сергію пропонуєте? Опцію самооцінки не висувайте – це несерйозно навіть для рафінованого представника суспільних та гуманітарних наук.
«То, може, й не варто покладати надію на політиків, які мали б зробити (бо нам так хочеться, щоб хтось це зробив за нас) те, на що вони органічно не здатні?»
Що Ви пропонуєте конкретно робити нам, які не є політиками?
2007.11.21 | Сергій Вакуленко
Re: Перший крок, який ніколи не зробить Ющенко тому що
Радник сам собі пише:> Чомусь впевнений, що для Ґарант другий варіант це найбільш непривабливий. Більш привабливі 4), 2) 3).
Я не зовсім зрозумів, що оце Ви писнули, але собі гадаю, що Ґарант просто не має уявлення про те, які критерії оцінки кращі. Зрештою, єдності щодо цього немає й серед самих науковців.Тому моя теза: Ґарант не повинен робити того, чого він не вміє робити. Ми ж не просимо Ґаранта втручатися, приміром, у проблеми медицини. На економіці він начебто якось розуміється, й тут, можливо його думку варто брати до уваги, але деинде — чому питання та претензії саме до нього?
> А що Ви пане Сергію пропонуєте? Опцію самооцінки не висувайте – це несерйозно навіть для рафінованого представника суспільних та гуманітарних наук.
Я пропоную усвідомити, що позитивні зміни в науці залежать від самих науковців. Хто краще від них знає, як краще зробити? Притому, як гуманітарій, чи вже "рафінований", чи ні, я гадаю, що кожен має діяти в тій галузі, в якій він компетентний. Свої думки про гуманітарні науки я на цьому форумі викладаю від часу його заснування. Повторювати не маю охоти. Як дуже закортить — знайдете.
> Що Ви пропонуєте конкретно робити нам, які не є політиками?
Почати з себе (не маю на увазі конкретно Вас, бо не маю честі Вас знати). Наприклад, проголосувати "проти" на захисті якоїсь явно халтурної дисертації. А то дуже часто бідкання та падкання чути від тих, хто голосує "за", щоб не "образити" гарної людини.
2007.11.21 | Torr
Re: Тоді ще два запитання
Сергій Вакуленко пише:> Чому саме від Ющенка?
>
Авжеж, очікувать розумних дій від нього - то безнадійно, а як не до нього - то це не за адресою буде.
> Яким мав би бути перший Ющенків крок у напрямку до окресленого Вами благоденства?
ну якщо він відмовиться від ідеї переобрання, то це і буде першим кроком у вірному напрямку.
2007.11.21 | Сергій Вакуленко
Re: Тоді ще два запитання
Torr пише:> ну якщо він відмовиться від ідеї переобрання, то це і буде першим кроком у вірному напрямку.
І Ви справді сподіваєтеся, що внаслідок того розквітне наука?
2007.11.18 | Фахівець-Правник
Re: Та те, що патріотизм не заперечує науковості. як...
а я вважаю, що дилема "Що краще: патріотизм чи наука?" не позбавлена сенсу. Все залежить, що розуміти під тим чи іншим. Напрклад, що розуміється під наукою - те, на що спрямована діяльність сучасних академій, для яких справжня наука є лише прикриттям їх основної дільності по втіленню власних інтересів верхівки. Ті, хто створив сучасну організацію науки - через держакадемії - не є патріотами в звичайному сенсі, а є "патріотами" самих себе, своїх шкурних інтересів. Так що дана дилема має звучати "патріотизм і наука" проти "псевдопатріотизму з псевдонаукою".В цілому, в статті абсолютно не відчувається не тільки конструктивний підхід до вирішення проблеми, а навіть спроможність поставити задачу. Навіть не віриться, що написав її представник прагматичного Заходу, ще й професор, який має знати якщо не право як про регулятор життя суспільства (шляхом правового аналізу галузевої бази і потрібно шукати ліки від хвороби науки), то хоч би про проведення аналізу економічного боку функціонування укр.наукової сфери (моделі дільності держакадемій)
Ну а щодо "футуристичної" організації, представник якої позиціонує себе як силу, спроможну нарешті зрушити з місця проблему, то це вже "приїхали". В назві класу цієї організації відштовхує вже перше слово: "футуристична" = антираціональна=мистецька і скоріше всього, треба подивитись - апріорі антинаукова (або якщо і наукова, то з тим визначеннм науки, яким користується професор в своїй статті - наука "причитаний").
Так конгреси українців - це дійсно щось страшне, проте якщо хочете знайти здорові сили - дайте оголошення, оголосіть конкурс. Але простіше просто причитати.
2007.11.18 | casesensitive
статья полезна
хотя бы тем, что в ней открыто проговорен и выписан набор ОЧЕНЬ непопулярных национальных особенностей, о которых в современной Украине "не принято" публично упоминать.2007.11.18 | Torr
Re: статья полезна
casesensitive пише:> хотя бы тем, что в ней открыто проговорен и выписан набор ОЧЕНЬ непопулярных национальных особенностей, о которых в современной Украине "не принято" публично упоминать.
Не надо очернять нацию - это не "национальные особенности", а типичные КОЛОНИАЛЬНЫЕ симптомы. Хуже того, на протяжении 16 лет проводится целенаправленная политика на консервацию колониального статуса страны. Вот об этом "не принято" публично упоминать.
2007.11.18 | casesensitive
Re: статья полезна
Torr пише:> Не надо очернять нацию - это не "национальные особенности", а типичные КОЛОНИАЛЬНЫЕ симптомы.
сейчас это суть одно и тоже.
> Хуже того, на протяжении 16 лет проводится целенаправленная политика на консервацию колониального статуса страны. Вот об этом "не принято" публично упоминать.
да, но делается это руками самих украинцев, которых установка памятников и футбол интересует больше, чем добивание остатков науки, образования, и здравоохранения.
2007.11.18 | Torr
Re: статья полезна
casesensitive пише:> Torr пише:
>
> > Не надо очернять нацию - это не "национальные особенности", а типичные КОЛОНИАЛЬНЫЕ симптомы.
>
> сейчас это суть одно и тоже.
>
> > Хуже того, на протяжении 16 лет проводится целенаправленная политика на консервацию колониального статуса страны. Вот об этом "не принято" публично упоминать.
>
> да, но делается это руками самих украинцев, которых установка памятников и футбол интересует больше, чем добивание остатков науки, образования, и здравоохранения.
Это "добивание" совершается руками колониальной бюрократии. А бюрократ национальности не имеет - вредит в соответствии с занимаемой должностью и согласно должностным инструкциям.
2007.11.18 | casesensitive
у меня дежавю
вспоминаются руховские листовки конца 80-х в которых описывалось как замечательно заживут украинцы, когда клятые москали перестанут отбирать у них яйка, млеко, цветные телевизоры, и космические ракеты.Теперь у нас появилась некая мифическая "колониальная бюрократия", только фамилии все заканчиваются на "-ко".
2007.11.18 | Сергій Вакуленко
Re: у меня дежавю
casesensitive пише:> только фамилии все заканчиваются на "-ко".
Що, так-таки всі?
2007.11.18 | casesensitive
давайте вы мне докажете
что те, кто на "-ко" развивают украинскую науку и культуру, строят современную, развитую Украину, заботятся о будущем, искореняют коррупцию. А те, которые не на "-ко" им мешают, и гнобят украинских ученых, врачей, и инженеров.2007.11.19 | Сергій Вакуленко
Бачите, який проґрес...
casesensitive пише:> что те, кто на "-ко" развивают украинскую науку и культуру, строят современную, развитую Украину, заботятся о будущем, искореняют коррупцию. А те, которые не на "-ко" им мешают, и гнобят украинских ученых, врачей, и инженеров.
Іще о 23:25 усі були на -ко, а о 23:47 уже з'явилися "ті, що не на -ко".
Швидко ж розплодилися: за 22 хвилини.
Доводити те, про що Ви просити, я не маю наміру — бо не маю часу на дурниці.
Та все ж ізгадаю одного супостата, який нещодавно прорік, що в Україні забагато студентів, тоді як їй потрібні петеушники. Його прізвище, звичайно ж, — Азаренко.
2007.11.19 | Doshkulnyi
Re: Бачите, який проґрес...
Yogo spravzhne prizvyshche Prakhlo.2007.11.19 | Roman-br
Re: давайте вы мне докажете
Soglasen s Casesensitive i ne soglasen s Torr. Ne ochernenie natsii a pravda o nedostatkah ee sovremennogo sostoyaniya. Tolko govorya pravdu mozhno chto-to reformirovat i iskorenit nedostatki. A vranya (v tom chisle i patrioticheskogo) u nas predostatochno - vse sredstva massovoi informatsii im zabiti.