Реформування НАНУ
02/12/2008 | Eod
Фата моргана по-академічному:
примара чи чергова імпотентність геронтократів?!
[піар-загравання з боку політиків чи справді налаштованість на позитивний практичний результат ]
«Справедливість є і за неї варто боротися»…
31 січня на розширеному бюро Президії НАНУ (то ще питання яке воно ото розширене засідання – нижче буде проілюстровано прикладом) прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко виступила на такому поважному зібранні вельми авторитетних академіків. З огляду на те, що до цього було вже дві зустрічі з очільниками НАНУ, вочевидь – прем’єр має якусь чітку спрямованість у своїх діях і наміри не лише декларує, але й впроваджує їх практично. А наміри пані Юлії просто-таки чудові. Чудові для тих, хто безпосередньо працює в системі НАНУ, відчуває на собі всі плюси і мінуси цієї СИСТЕМИ. Тимошенко – перший прем’єр-міністр незалежної України, що відкрито заявила про необхідність тісної співпраці науки та виконавчої влади. Окрім суто наукової програми розвитку НАНУ, вперше на державному рівні пропонується звернути увагу на соціальну сторону та забезпеченість побуту науковців. Мало того, прем’єр навіть пропонує дієвий крок, і то вже зараз – не відкладаючи на полицю «обіцянок-цяцянок». Юлія Тимошенко звернулася до членів шанованої й вельми поважної Президії НАНУ розробити збалансовану модель функціонування науки, з обов’язковим урахування належного соціального забезпечення науковців. А вже з урахуванням потрібних витрат, буде відкореговано і бюджет вже цього – 2008 р.
Звісно, пані Юлії далеко не все відомо, і якщо вона 25 січня відвідала студентські гуртожитки Київського національного університету ім. Т. Шевченко, то варто було б відвідати (перед цим самостійно вибравши, без підказки з боку зацікавлених в показі «потьомкінських дєрєвєнь») й академічні гуртожитки в м. Києві. Екскурсія виявилася б з масою неповторних вражень. Далі змалюємо ту картину, яку безпосередньо доводилося спостерігати.
В гуртожитках проживає велика кількість молодих сімей з діточками, та й вже солідного віку науковців. А от санітарний стан більшості помешкань в силу аварійності трубопровідної системи дуже далекий від нормативного. Цокольні поверхи будівель віддано в оренду під сумнозвісні заклади типу «кафе-бар-більярд»; по ночах мешканців, слід ще раз наголосити – науковців – веселять гучномовні пісні з підвального приміщення, де відбуваються дискотеки. А от тим мешканцям, кому вдалося якимось чином заснути під «колискові пісеньки», додивитися сновидіння не дадуть п’яні й нецензурні лайки тих, хто вже під ранок розходиться після тісного спілкування з більярдом чи-то гральними автоматами…
Природно, подібні веселощі вимагають споживання чималої кількості електроенергії, а навантаження силового кабелю не розраховано саме на такі прояви культури. Все це відчувають на собі мешканці гуртожитку, коли повсякчас зникає електроенергія в будівлі. Бувало й таке, що доводилося науковцям сліпати при каганцях упродовж двох діб. А все тому, що Державне житлово-комунальне підприємство НАНУ не здатне віднайти ставку для чергового електрика, якого можна було б викликати звечора, коли тільки-но сталася проблематична ситуація, а не очікувати ранку. «Київенерго», як поважна організація, без доповіді електрика чи інженера ДЖКП НАНУ факт зникнення електроенергії просто не фіксує, цілком резонно аргументуючи: ми не знаємо, на якій ділянці (мається на увазі розподіл сфер відповідальності між інженерами ДЖКП НАНУ і «Київенерго») сталася аварія.
Декілька років тому був зроблений позірний косметичний ремонт місць загального користування: коридорів, уздовж внутрішніх сходинок, що з’єднують поверхи. При цьому ті жахливого кольору та консистенції плями було заретушовано. Правда, з часом вони стали проступати. Однак мешканцям, особливо так званих «двійок», що стикуються стінками із санвузлами, доводиться самим вести наполегливу боротьбу з грибком.
В Україні допоки діє такий релікт із часів совєтщини, і його ще офіційно не скасовано - як статус молодого спеціаліста. Натомість в системі НАНУ відбуваються дивні трактування цього поняття, як-то у казці: із подарком – і без. Скажімо, десь з 2003-2004 рр. всупереч законодавству, наперекір поданням від інститутських комісій з розподілу випускники очної аспірантури, молоді науковці отримують посвідчення, де у графі «забезпечення житлом» стоїть прочерк. Ні, офіційної відмови не прочитаєте, а всього лиш – звичайнісінький прочерк. І навіть, якщо дирекція Інституту звертається з клопотанням до віце-президентів НАНУ, і навіть при їх цілком позитивній резолюції вся справа «провисає» в нетрях відомства керуючого справами Президії НАНУ. І все… навіщо нам вивчати космічні глибини, о тут і є, прямо під боком, справжня незвідана «чорна дірка»… [Хоча, Іоанн Богослов висловив дуже мудру засторогу: не вивчати глибини сатанинські]. Почути якусь конструктивну відповідь з вуст президіальних чиновників годі чекати. А такі молоді спеціалісти, не маючи повноцінного підтвердження свого статусу, не можуть навіть стати на квартирну чергу за місцем проживання, чи загальноміську. Хто відновить права десяткам таких науковців?! А у них немає жодних прав. Хтось дуже хитро-мудро придумав, щоби ордера для проживання поновлювати в кращому випадку через рік, а багатьох спіткало випробовування складніше: молодим науковцям довелося простоювати черги та оббивати пороги ДЖКП НАНУ раз у півроку. В сучасній Україні дії житлове законодавство ще радянських часів, де чітко прописано: людина має право стати на квартоблік, якщо постійно проживає упродовж п’яти років. Утім, яким чином можна набрати оті п’ять років постійного проживання, ще й документально зафіксованого, коли прописка повсякчас переривається?!
Ситуація, що склалася в НАНУ, добре відома директорам інституцій, оскільки співробітники до них повсякчас звертаються, турбують їх спокій своїми наївними відвідинами (щось на зразок безплатних «масок-шоу»). Логічно, постає резонне запитання: чи хоч хтось з очільників академічних установ знайшов у собі силу духу (радше – хоча б мізерне бажання у пам'ять своєї юності, проведеної на правах «ліміти»; до речі, дехто проживав в тих самих будівлях, що описуються) і відкрито поставив ці проблемні аспекти на президіальних зібраннях, які вони відвідують двічі на місяць. Либонь таке запитання теж є риторичним… Як і саме нагадування про те, що серед керманичів НАНУ є чимало поважних осіб, котрі повсякчас виявляють свої неординарні задатки лідерів у тих же високих політичних колах.
Як кажуть деякі працівники Президії НАНУ, на прямо і відверто поставлене запитання пані Юлії: а скільки у НАНУ молодих науковців, котрі потребують житла; академік, котрий відповідає за молоде покоління (не важливо скільки років такій поважній людині, а йдеться про інше – головне молодість духу: щось на зразок пісні «А Ленин такой молодой, а юный Октябрь впереди…») – просто і теж відверто не спромігся на нього відповісти хоча б щось приблизне. Як сказали б у початкових класах – з лічбою не склалося…
З приводу так званої «розширеності» зібрання від 31 січня вже був зроблений закид на початку допису. Дивно, що не всі директора інститутів були запрошені. А тому, коли до них звертаються співробітники – розкажіть, що ж все-таки відбувалося 31 січня, – вони можуть зіслатися хіба що на загально доступні Інтернет сайти.
Керуючий справами Президії НАНУ дуже глибоко перейнявся проблемою конструювання адекватної до сучасних світових стандартів моделі української науки, і на щиросердний заклик пані Юлії відреагував належним чином. В Інститути вельми оперативно – «керівникам наукових установ НАНУ» було направлено листа за його підписом (№ 16/84-9 к) від 4 лютого 2008 р. Такий шедевр варто навести дослівно:
«У зв’язку з вивченням потреби молодих учених і спеціалістів (віком до 35 років) НАН України у службовому житлі прошу до 8 лютого ц. р. подати до Президії НАН України (факс: (044) 234-32-43 ел. пошта: sknd@nas.gov.ua) орієнтовні дані з цього питання (кількість осіб).
Контактний телефон: 239-64-51»
Уже із самого терміну, коли за декілька днів пропонується приблизно зібрати відомості, не важко угледіти справжню суть: перед нами чергова відписка. Не у всіх інститутах була відома хоча б попередня цифра, не всі установи відреагували настільки виважено й сумлінно як: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського та Інститут соціології НАНУ. В названих закладах інформація була доведена до відома всіх відділів, проведено загальні збори, виявлена справжня кількість осіб, тощо… інші поступили у відповідності до формули «як завжди» – подана стара інформація; однак подекуди пройшла «рознарядка» подаємо не більше десяти осіб – прикро, що таке сталося у чималому науковому колективі природничо-технічного спрямування (адже саме на цей напрямок наукових технологій уряд покладає чималі надії). А із вуст заступника керуючого справами Президії НАНУ з соціальних питань можна почути: йдеться про приблизні розрахунки і 500 чи 550 не має різниці. Свого часу оглядача авторитетної телепередачі радянської доби «Політична панорама» критикували за те, що він абсолютно спокійно сказав «всього», коли йшлося про людські долі, їх життя. В нашому випадку спостерігається оте саме нівелююче «всього». Для людей, котрі проживають у добротних помешканнях, не ведуть боротьбу з грибком, убезпечені правами, не чують прикрих висловлювань з боку чиновників – можливо і немає різниці навіть у цифрі 50. Однак, коли така картина буде спотворена, не відстежено справжні потреби, то і дії уряду будуть відповідними.
Виникає питання: перед нами звичайнісінька недбалість президіальних чиновників, чи просто не бажання показати справжню картину проблем?! За цим «просто небажанням» може критися дуже багато чого: чи вигідно (передусім для себе як апарату чиновників синекуріальної системи та тотальної корумпованості) показати реальну картину негараздів в НАНУ?! Таке положення навіть не потребує якихось там документальних доказів. Для того, хто знає систему НАНУ – це є очевидним фактом, ситуація аж занадто добре відома всім без винятку академічним співробітникам. Доречно згадати не так уже й віддалені у часі акції протесту мешканців гуртожитку НАНУ по вул. Ежена Пот’є. Тоді відверто і в інтерв’ю з боку її учасників ЗМІ було висловлено, що йде розпродаж академічної землі, незаконне маніпулювання із майном НАНУ, зокрема і площами в гуртожитках (ті ж самі оренди, перебудови несучих конструкцій будівель), непрозорість черг на житло, завищення оплати за проживання; тощо. І що?! Представники чиновницького апарату вважали нижче власної гідності дати конкретні відповіді. Натомість в інститути, де працюють «буйні» та їх «вожді» приходили кляузні листи з ДЖКП НАНУ: як колись в добрі совдеповські часи – дайте раду, угомоніть, зробіть оргвисновки». Ой… багато чого можна навести із сучасної методики чиновників, зокрема й поклепи на сусідів у письмовій формі «на замовлення». І то ще велике питання, хто кому і що повинен пропонувати. Хто кого повинен вчити як вибудовувати функціональну модель української науки. Пані Юлія відверто сказала: «я не эксперт по этим вопросам, и дайте правительству вариант»; "Разработайте для науки системную модель ее существования", - призвала Юлия Тимошенко научных работников» [текст цитат взято із офіційного сайту Ю. Тимошенко]. Ото вже навчать…
Чиновницький апарат НАНУ – це псевдоакадемічна синекура, вірніше – синекура від АКАДЕМІЇ НАУК; це – паразитична структура на слабкому тілі поки ще академічної науки в Україні. Яка працює лише на себе, у своїх вузько корпоративних інтересах; яка абсолютно не зацікавлена в розробці програм розвитку науки та практично-прикладному їх втіленні в умовах вимог сучасного світового розвитку. А причина в такому «просто небажанні» полягає в тому, що будь-які конструктивні нововведення, функціонально-спроможні моделі вчених зробить незалежними від хитро-мудрих винаходів чиновницької химерної машинерії; обмежить звичну паразитарність чиновницького апарату. За таких умов будь-яка ініціатива буде переслідувати. А розробки начебто концепції будуть звичайнісінькими собі відписками. Адже кому, як не керуючому справами Президії НАНУ повинні бути відомі ПРОБЛЕМИ молодих науковців [як і в ситуації з очільниками інституцій теж періодично відбуваються показові клоунадного типу шоу»] (і тих, у кого вони цей статус фактично відібрали), то невже все «вивчення потреби молодих учених» можна звести до спринтерського підрахування орієнтовної кількості осіб (навіть не людей).
У справі діяльності Президії НАНУ, особливо щодо соціальної сфери повинна бути створена міжвідомча комісія із представників КРУ, Міністерства охорони здоров’я, прокуратури, СБУ, МВД і…Є мізерний шанс – від всіх важче відкупитися. А якщо вже і відкупляться, то хоча б ще деякі позірні косметичні акції-кісточки будуть кинуті й науковцям; щось та таки й перепаде. Однак, «хоч справедливість є, і за неї потрібно боротися», пані Юлії можливо імпонує той факт, що запропонована нею програма пройшла якусь теоретичну апробацію в академічному середовищі. Тому й важко буде отак відразу зректися мрійливої настроєності та віри у такий собі «академічний прорив». Проте, чи буде від того користь державі?! І чи варто у такому разі збільшувати бюджетні видатки на відгодування ненажерливого чудища – академічного чиновницького апарату.
В тому разі, якщо керманичі держави справді, а не позірно і для чергової піар-акції (маючи на меті аж президентські перегони) та заробляння голосів шляхом інвестування примар в не дуже міцну психіку (саме в силу побутових негараздів – коли хочеться вірити у все хороше) сучасних обездолених науковців НАНУ – СПРАВДІ налаштовані поставити Україну на рейки інноваційного розвитку (а отут дійсно більш влучно звучатиме – ПРОРИВ), то:
Справа повинна бути взята урядом та конкретно Верховною Радою під пильний, особливий контроль – у своїй суворості на кшталт механізму нагляду, запозиченого від пеніцитарної системи. На законодавчому рівні – ВР – потрібно робити реформування НАНУ, її Президію (котра врешті-решт доведе ситуацію до того, що сама і знівечить НАНУ).
Свідомі того, що цей допис вийшов дещо сумбурний і не завжди дотримано певного стилю викладу. Утім і життя таке: не все піддається вивіреній холодній розсудливості, інколи емоційний фактор, особливо після спілкування з чиновниками НАНУ, превалює. Цей виклад – радше наболілі роздуми над фата морганою.
А якщо практично – є науковці, котрі бажають донести своє бачення ПРОБЛЕМИ безпосередньо до умів (хоча би вух) тих, хто відповідає за розвиток держави.
P. S. І тут перед песимістичними оптимістами зринає та ж сама химерна потвора – ЧИНОВНИЦЬКИЙ АПАРАТ – і НАНУ, і державних структур…..
2)Зате сьогоднішній день приніс теж немало цікавинок в аспекті спілкування з бюрократичним апаратом. Виявляється, пана керуючого справами Президії НАНУ підставили, листа йому готували в якомусь там відділі, а він всього лиш підписав. Навіть. Якщо це і так, тоді виникає питання: маємо ілюстрацію того наскільки легковажно поставилася посадова особа до такого відповідального завдання – підписав не вчитавшись (навіть, так би мовити не перечитавши ненаписаного)…. Іншими словами – доказовість – чергова відписка... і нікому не вигідне реформування Президії НАНУ. Скажімо. зробити так, як у невеличкій Литві. Президія - це щось на зразок почесного клубного зібрання. А от всі проблеми вирішуються напряму з Кабміном.
Eod
примара чи чергова імпотентність геронтократів?!
[піар-загравання з боку політиків чи справді налаштованість на позитивний практичний результат ]
«Справедливість є і за неї варто боротися»…
31 січня на розширеному бюро Президії НАНУ (то ще питання яке воно ото розширене засідання – нижче буде проілюстровано прикладом) прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко виступила на такому поважному зібранні вельми авторитетних академіків. З огляду на те, що до цього було вже дві зустрічі з очільниками НАНУ, вочевидь – прем’єр має якусь чітку спрямованість у своїх діях і наміри не лише декларує, але й впроваджує їх практично. А наміри пані Юлії просто-таки чудові. Чудові для тих, хто безпосередньо працює в системі НАНУ, відчуває на собі всі плюси і мінуси цієї СИСТЕМИ. Тимошенко – перший прем’єр-міністр незалежної України, що відкрито заявила про необхідність тісної співпраці науки та виконавчої влади. Окрім суто наукової програми розвитку НАНУ, вперше на державному рівні пропонується звернути увагу на соціальну сторону та забезпеченість побуту науковців. Мало того, прем’єр навіть пропонує дієвий крок, і то вже зараз – не відкладаючи на полицю «обіцянок-цяцянок». Юлія Тимошенко звернулася до членів шанованої й вельми поважної Президії НАНУ розробити збалансовану модель функціонування науки, з обов’язковим урахування належного соціального забезпечення науковців. А вже з урахуванням потрібних витрат, буде відкореговано і бюджет вже цього – 2008 р.
Звісно, пані Юлії далеко не все відомо, і якщо вона 25 січня відвідала студентські гуртожитки Київського національного університету ім. Т. Шевченко, то варто було б відвідати (перед цим самостійно вибравши, без підказки з боку зацікавлених в показі «потьомкінських дєрєвєнь») й академічні гуртожитки в м. Києві. Екскурсія виявилася б з масою неповторних вражень. Далі змалюємо ту картину, яку безпосередньо доводилося спостерігати.
В гуртожитках проживає велика кількість молодих сімей з діточками, та й вже солідного віку науковців. А от санітарний стан більшості помешкань в силу аварійності трубопровідної системи дуже далекий від нормативного. Цокольні поверхи будівель віддано в оренду під сумнозвісні заклади типу «кафе-бар-більярд»; по ночах мешканців, слід ще раз наголосити – науковців – веселять гучномовні пісні з підвального приміщення, де відбуваються дискотеки. А от тим мешканцям, кому вдалося якимось чином заснути під «колискові пісеньки», додивитися сновидіння не дадуть п’яні й нецензурні лайки тих, хто вже під ранок розходиться після тісного спілкування з більярдом чи-то гральними автоматами…
Природно, подібні веселощі вимагають споживання чималої кількості електроенергії, а навантаження силового кабелю не розраховано саме на такі прояви культури. Все це відчувають на собі мешканці гуртожитку, коли повсякчас зникає електроенергія в будівлі. Бувало й таке, що доводилося науковцям сліпати при каганцях упродовж двох діб. А все тому, що Державне житлово-комунальне підприємство НАНУ не здатне віднайти ставку для чергового електрика, якого можна було б викликати звечора, коли тільки-но сталася проблематична ситуація, а не очікувати ранку. «Київенерго», як поважна організація, без доповіді електрика чи інженера ДЖКП НАНУ факт зникнення електроенергії просто не фіксує, цілком резонно аргументуючи: ми не знаємо, на якій ділянці (мається на увазі розподіл сфер відповідальності між інженерами ДЖКП НАНУ і «Київенерго») сталася аварія.
Декілька років тому був зроблений позірний косметичний ремонт місць загального користування: коридорів, уздовж внутрішніх сходинок, що з’єднують поверхи. При цьому ті жахливого кольору та консистенції плями було заретушовано. Правда, з часом вони стали проступати. Однак мешканцям, особливо так званих «двійок», що стикуються стінками із санвузлами, доводиться самим вести наполегливу боротьбу з грибком.
В Україні допоки діє такий релікт із часів совєтщини, і його ще офіційно не скасовано - як статус молодого спеціаліста. Натомість в системі НАНУ відбуваються дивні трактування цього поняття, як-то у казці: із подарком – і без. Скажімо, десь з 2003-2004 рр. всупереч законодавству, наперекір поданням від інститутських комісій з розподілу випускники очної аспірантури, молоді науковці отримують посвідчення, де у графі «забезпечення житлом» стоїть прочерк. Ні, офіційної відмови не прочитаєте, а всього лиш – звичайнісінький прочерк. І навіть, якщо дирекція Інституту звертається з клопотанням до віце-президентів НАНУ, і навіть при їх цілком позитивній резолюції вся справа «провисає» в нетрях відомства керуючого справами Президії НАНУ. І все… навіщо нам вивчати космічні глибини, о тут і є, прямо під боком, справжня незвідана «чорна дірка»… [Хоча, Іоанн Богослов висловив дуже мудру засторогу: не вивчати глибини сатанинські]. Почути якусь конструктивну відповідь з вуст президіальних чиновників годі чекати. А такі молоді спеціалісти, не маючи повноцінного підтвердження свого статусу, не можуть навіть стати на квартирну чергу за місцем проживання, чи загальноміську. Хто відновить права десяткам таких науковців?! А у них немає жодних прав. Хтось дуже хитро-мудро придумав, щоби ордера для проживання поновлювати в кращому випадку через рік, а багатьох спіткало випробовування складніше: молодим науковцям довелося простоювати черги та оббивати пороги ДЖКП НАНУ раз у півроку. В сучасній Україні дії житлове законодавство ще радянських часів, де чітко прописано: людина має право стати на квартоблік, якщо постійно проживає упродовж п’яти років. Утім, яким чином можна набрати оті п’ять років постійного проживання, ще й документально зафіксованого, коли прописка повсякчас переривається?!
Ситуація, що склалася в НАНУ, добре відома директорам інституцій, оскільки співробітники до них повсякчас звертаються, турбують їх спокій своїми наївними відвідинами (щось на зразок безплатних «масок-шоу»). Логічно, постає резонне запитання: чи хоч хтось з очільників академічних установ знайшов у собі силу духу (радше – хоча б мізерне бажання у пам'ять своєї юності, проведеної на правах «ліміти»; до речі, дехто проживав в тих самих будівлях, що описуються) і відкрито поставив ці проблемні аспекти на президіальних зібраннях, які вони відвідують двічі на місяць. Либонь таке запитання теж є риторичним… Як і саме нагадування про те, що серед керманичів НАНУ є чимало поважних осіб, котрі повсякчас виявляють свої неординарні задатки лідерів у тих же високих політичних колах.
Як кажуть деякі працівники Президії НАНУ, на прямо і відверто поставлене запитання пані Юлії: а скільки у НАНУ молодих науковців, котрі потребують житла; академік, котрий відповідає за молоде покоління (не важливо скільки років такій поважній людині, а йдеться про інше – головне молодість духу: щось на зразок пісні «А Ленин такой молодой, а юный Октябрь впереди…») – просто і теж відверто не спромігся на нього відповісти хоча б щось приблизне. Як сказали б у початкових класах – з лічбою не склалося…
З приводу так званої «розширеності» зібрання від 31 січня вже був зроблений закид на початку допису. Дивно, що не всі директора інститутів були запрошені. А тому, коли до них звертаються співробітники – розкажіть, що ж все-таки відбувалося 31 січня, – вони можуть зіслатися хіба що на загально доступні Інтернет сайти.
Керуючий справами Президії НАНУ дуже глибоко перейнявся проблемою конструювання адекватної до сучасних світових стандартів моделі української науки, і на щиросердний заклик пані Юлії відреагував належним чином. В Інститути вельми оперативно – «керівникам наукових установ НАНУ» було направлено листа за його підписом (№ 16/84-9 к) від 4 лютого 2008 р. Такий шедевр варто навести дослівно:
«У зв’язку з вивченням потреби молодих учених і спеціалістів (віком до 35 років) НАН України у службовому житлі прошу до 8 лютого ц. р. подати до Президії НАН України (факс: (044) 234-32-43 ел. пошта: sknd@nas.gov.ua) орієнтовні дані з цього питання (кількість осіб).
Контактний телефон: 239-64-51»
Уже із самого терміну, коли за декілька днів пропонується приблизно зібрати відомості, не важко угледіти справжню суть: перед нами чергова відписка. Не у всіх інститутах була відома хоча б попередня цифра, не всі установи відреагували настільки виважено й сумлінно як: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського та Інститут соціології НАНУ. В названих закладах інформація була доведена до відома всіх відділів, проведено загальні збори, виявлена справжня кількість осіб, тощо… інші поступили у відповідності до формули «як завжди» – подана стара інформація; однак подекуди пройшла «рознарядка» подаємо не більше десяти осіб – прикро, що таке сталося у чималому науковому колективі природничо-технічного спрямування (адже саме на цей напрямок наукових технологій уряд покладає чималі надії). А із вуст заступника керуючого справами Президії НАНУ з соціальних питань можна почути: йдеться про приблизні розрахунки і 500 чи 550 не має різниці. Свого часу оглядача авторитетної телепередачі радянської доби «Політична панорама» критикували за те, що він абсолютно спокійно сказав «всього», коли йшлося про людські долі, їх життя. В нашому випадку спостерігається оте саме нівелююче «всього». Для людей, котрі проживають у добротних помешканнях, не ведуть боротьбу з грибком, убезпечені правами, не чують прикрих висловлювань з боку чиновників – можливо і немає різниці навіть у цифрі 50. Однак, коли така картина буде спотворена, не відстежено справжні потреби, то і дії уряду будуть відповідними.
Виникає питання: перед нами звичайнісінька недбалість президіальних чиновників, чи просто не бажання показати справжню картину проблем?! За цим «просто небажанням» може критися дуже багато чого: чи вигідно (передусім для себе як апарату чиновників синекуріальної системи та тотальної корумпованості) показати реальну картину негараздів в НАНУ?! Таке положення навіть не потребує якихось там документальних доказів. Для того, хто знає систему НАНУ – це є очевидним фактом, ситуація аж занадто добре відома всім без винятку академічним співробітникам. Доречно згадати не так уже й віддалені у часі акції протесту мешканців гуртожитку НАНУ по вул. Ежена Пот’є. Тоді відверто і в інтерв’ю з боку її учасників ЗМІ було висловлено, що йде розпродаж академічної землі, незаконне маніпулювання із майном НАНУ, зокрема і площами в гуртожитках (ті ж самі оренди, перебудови несучих конструкцій будівель), непрозорість черг на житло, завищення оплати за проживання; тощо. І що?! Представники чиновницького апарату вважали нижче власної гідності дати конкретні відповіді. Натомість в інститути, де працюють «буйні» та їх «вожді» приходили кляузні листи з ДЖКП НАНУ: як колись в добрі совдеповські часи – дайте раду, угомоніть, зробіть оргвисновки». Ой… багато чого можна навести із сучасної методики чиновників, зокрема й поклепи на сусідів у письмовій формі «на замовлення». І то ще велике питання, хто кому і що повинен пропонувати. Хто кого повинен вчити як вибудовувати функціональну модель української науки. Пані Юлія відверто сказала: «я не эксперт по этим вопросам, и дайте правительству вариант»; "Разработайте для науки системную модель ее существования", - призвала Юлия Тимошенко научных работников» [текст цитат взято із офіційного сайту Ю. Тимошенко]. Ото вже навчать…
Чиновницький апарат НАНУ – це псевдоакадемічна синекура, вірніше – синекура від АКАДЕМІЇ НАУК; це – паразитична структура на слабкому тілі поки ще академічної науки в Україні. Яка працює лише на себе, у своїх вузько корпоративних інтересах; яка абсолютно не зацікавлена в розробці програм розвитку науки та практично-прикладному їх втіленні в умовах вимог сучасного світового розвитку. А причина в такому «просто небажанні» полягає в тому, що будь-які конструктивні нововведення, функціонально-спроможні моделі вчених зробить незалежними від хитро-мудрих винаходів чиновницької химерної машинерії; обмежить звичну паразитарність чиновницького апарату. За таких умов будь-яка ініціатива буде переслідувати. А розробки начебто концепції будуть звичайнісінькими собі відписками. Адже кому, як не керуючому справами Президії НАНУ повинні бути відомі ПРОБЛЕМИ молодих науковців [як і в ситуації з очільниками інституцій теж періодично відбуваються показові клоунадного типу шоу»] (і тих, у кого вони цей статус фактично відібрали), то невже все «вивчення потреби молодих учених» можна звести до спринтерського підрахування орієнтовної кількості осіб (навіть не людей).
У справі діяльності Президії НАНУ, особливо щодо соціальної сфери повинна бути створена міжвідомча комісія із представників КРУ, Міністерства охорони здоров’я, прокуратури, СБУ, МВД і…Є мізерний шанс – від всіх важче відкупитися. А якщо вже і відкупляться, то хоча б ще деякі позірні косметичні акції-кісточки будуть кинуті й науковцям; щось та таки й перепаде. Однак, «хоч справедливість є, і за неї потрібно боротися», пані Юлії можливо імпонує той факт, що запропонована нею програма пройшла якусь теоретичну апробацію в академічному середовищі. Тому й важко буде отак відразу зректися мрійливої настроєності та віри у такий собі «академічний прорив». Проте, чи буде від того користь державі?! І чи варто у такому разі збільшувати бюджетні видатки на відгодування ненажерливого чудища – академічного чиновницького апарату.
В тому разі, якщо керманичі держави справді, а не позірно і для чергової піар-акції (маючи на меті аж президентські перегони) та заробляння голосів шляхом інвестування примар в не дуже міцну психіку (саме в силу побутових негараздів – коли хочеться вірити у все хороше) сучасних обездолених науковців НАНУ – СПРАВДІ налаштовані поставити Україну на рейки інноваційного розвитку (а отут дійсно більш влучно звучатиме – ПРОРИВ), то:
Справа повинна бути взята урядом та конкретно Верховною Радою під пильний, особливий контроль – у своїй суворості на кшталт механізму нагляду, запозиченого від пеніцитарної системи. На законодавчому рівні – ВР – потрібно робити реформування НАНУ, її Президію (котра врешті-решт доведе ситуацію до того, що сама і знівечить НАНУ).
Свідомі того, що цей допис вийшов дещо сумбурний і не завжди дотримано певного стилю викладу. Утім і життя таке: не все піддається вивіреній холодній розсудливості, інколи емоційний фактор, особливо після спілкування з чиновниками НАНУ, превалює. Цей виклад – радше наболілі роздуми над фата морганою.
А якщо практично – є науковці, котрі бажають донести своє бачення ПРОБЛЕМИ безпосередньо до умів (хоча би вух) тих, хто відповідає за розвиток держави.
P. S. І тут перед песимістичними оптимістами зринає та ж сама химерна потвора – ЧИНОВНИЦЬКИЙ АПАРАТ – і НАНУ, і державних структур…..
2)Зате сьогоднішній день приніс теж немало цікавинок в аспекті спілкування з бюрократичним апаратом. Виявляється, пана керуючого справами Президії НАНУ підставили, листа йому готували в якомусь там відділі, а він всього лиш підписав. Навіть. Якщо це і так, тоді виникає питання: маємо ілюстрацію того наскільки легковажно поставилася посадова особа до такого відповідального завдання – підписав не вчитавшись (навіть, так би мовити не перечитавши ненаписаного)…. Іншими словами – доказовість – чергова відписка... і нікому не вигідне реформування Президії НАНУ. Скажімо. зробити так, як у невеличкій Литві. Президія - це щось на зразок почесного клубного зібрання. А от всі проблеми вирішуються напряму з Кабміном.
Eod
Відповіді
2008.02.12 | Хвізик
НАНУ слід розігнати нах, як таку що не відповідає вимогам дня
натомість, слід створювати наукові інститути та інші орґанізації під вирішення конкретних сучасних задач. Співробітників у нові інститути слід набирати навіть не просто на конкурсних засадах, а шляхом оголошення міжнародних конкурсів, прагнучи залучити найкращих світових фахівців та українських науковців з-за кордону.2008.02.12 | apolo
Re: НАНУ слід розігнати нах, як таку що не відповідає вимогам дня
Хвізик пише:> натомість, слід створювати наукові інститути та інші орґанізації під вирішення конкретних сучасних задач. Співробітників у нові інститути слід набирати навіть не просто на конкурсних засадах, а шляхом оголошення міжнародних конкурсів, прагнучи залучити найкращих світових фахівців та українських науковців з-за кордону.
(apolo)
то так ще може й хвiзик прибуде до нас.
Дуже багато малюете. Тут хоча би найпримiтивнiших атавiзмiв позбавитись
2008.02.12 | Хвізик
Re: НАНУ слід розігнати нах, як таку що не відповідає вимогам дня
apolo пише:> Хвізик пише:
> > натомість, слід створювати наукові інститути та інші орґанізації під вирішення конкретних сучасних задач. Співробітників у нові інститути слід набирати навіть не просто на конкурсних засадах, а шляхом оголошення міжнародних конкурсів, прагнучи залучити найкращих світових фахівців та українських науковців з-за кордону.
>
> (apolo)
> то так ще може й хвiзик прибуде до нас.
угу
> Дуже багато малюете. Тут хоча би найпримiтивнiших атавiзмiв позбавитись
іншими способами нічого не вийде, на жаль. треба радикальні заходи, бо НАНУ геть прогнила. там мертвого баласту процентів 70, а дійсно ефективно працюючих наукових груп менш, ніж 10%
корочє, казав дохтор, нада рєзать
2008.02.13 | Iryna_
Re: НАНУ слід розігнати нах, як таку що не відповідає вимогам дня
проблема в тому, що першими заріжуть саме ефективно працюючі наукові групи2008.02.13 | Хвізик
Re: НАНУ слід розігнати нах, як таку що не відповідає вимогам дня
Iryna_ пише:> проблема в тому, що першими заріжуть саме ефективно працюючі наукові групи
саме тому і треба ліквідовувати структуру всю одразу.
перед тим віднайти спосіб виокремити ефективні групи, а якщо це неможливо, то ліквідовувати усе підряд, паралельно створюючи нові установи на нових принципах, щоб кваліфіковані працівники могли швидко знайти роботу.
тобто, створити паралельно нові інститути і протягом кількох місяців перекачати туди усіх талановитих працівників з НАНУ, а потім саму НАНУ розігнати к чортам
оголосити конкурс проектів на створення нових лабораторій, щоб кожен науковець міг взяти участь, з НАНУ, з України, і з закордону. Щоб гроші під ці проекти були реальними. Наприклад, науковець заявляє, що він може створити з нуля лабораторію з електрооптичних досліджень наноструктур. залежності від рівня досліджень і розміру лабораторії для цього потрібно від 1 до 3 млн долярів. Якщо його проект виграє, то гроші повинні бути наданими іменно в заявлених межах. Ці лабораторії слід створювати абсолютно незалежно від НАНУ, можна при ВУЗАХ, але ВУЗ повинен бути за вибором автора проекту. Щоб не витрачати зайві бабки на дорогі площі, географічно їх можна розташувати поза межами великих міст, у райцентрах. Таким чином, вони стануть центрами розповсюдження освіти на периферію та сприятимуть відродженню провінції. Можна навіть вимогою конкурсу зробити, щоб лабораторія була у райцентрі. Ці лабораторії перекачають хороших людей з НАНУ, а по тому саму НАНУ можна нах.
повинен також бути жорсткий контроль за використанням грошей, щоб їх не було розкрадено
2008.02.13 | Хома Брут
геть НАНУ, дайош райцентр
> повинен також бути жорсткий контроль за використанням грошей, щоб їх не було розкраденотакож треба не забути підготувати космодроми для марсіан, які будуть здійснювати цей контроль. А то вони можуть образитись і полетіти назад на Марс.
2008.02.13 | Хвізик
що Ви хочете цим сказати?
Хома Брут пише:> > повинен також бути жорсткий контроль за використанням грошей, щоб їх не було розкрадено
> також треба не забути підготувати космодроми для марсіан, які будуть здійснювати цей контроль. А то вони можуть образитись і полетіти назад на Марс.
контроль за грішми влаштувати не так вже й складно. в принціпі, треба зкопіювати схему контролю, яка діє на Заході.
мої ідеї можуть не подобатися, але іншого способу навести порядок в укр науці, крім як розігнати всіх на хер і створювати все заново, я не бачу. надто вже все воно поїджене корозією
якщо маєте кращі ідеї, то розкажіть арґументовано
2008.02.13 | apolo
Re: хвізику
ну от для чого таке писати - цей радикалізм, наче щось таке може бути зроблено... Та ні ж. Треба міркувати в рамках реалій сьогодення. Якщо одні й ті ж люди можуть очолити все по-новому - нехай очолюють (аби краще стало). А принципово нові люди прийдуть лише поступово.Така тут діалектика - закон розвитку. Чому він діє? Тому, що одні й ті ж люди практично керують країною вже ...надцять років. НАслідки діалектичні. А крик з Заходу - не є просто доречним.. Прибувайте і борітеся - хоч за щось.
2008.02.13 | Хвізик
Re: хвізику
apolo пише:> ну от для чого таке писати - цей радикалізм, наче щось таке може бути зроблено... Та ні ж. Треба міркувати в рамках реалій сьогодення. Якщо одні й ті ж люди можуть очолити все по-новому - нехай очолюють (аби краще стало). А принципово нові люди прийдуть лише поступово.
> Така тут діалектика - закон розвитку. Чому він діє? Тому, що одні й ті ж люди практично керують країною вже ...надцять років. НАслідки діалектичні. А крик з Заходу - не є просто доречним.. Прибувайте і борітеся - хоч за щось.
у рамках "реалій сьогодення" я вже боровся, продовжувати не хочу. Ви вже якось без мене.
2008.02.13 | apolo
Re: хвізику
Хвізик пише:> apolo пише:
> > ну от для чого таке писати - цей радикалізм, наче щось таке може бути зроблено... Та ні ж. Треба міркувати в рамках реалій сьогодення. Якщо одні й ті ж люди можуть очолити все по-новому - нехай очолюють (аби краще стало). А принципово нові люди прийдуть лише поступово.
> > Така тут діалектика - закон розвитку. Чому він діє? Тому, що одні й ті ж люди практично керують країною вже ...надцять років. НАслідки діалектичні. А крик з Заходу - не є просто доречним.. Прибувайте і борітеся - хоч за щось.
> у рамках "реалій сьогодення" я вже боровся, продовжувати не хочу. Ви вже якось без мене.
НУ - ТО З АЛЬБЕРТИ ВОНО КРАЩЕ ВИДНО - - ЗНАЧИТЬ
2008.02.13 | Хвізик
у Вас CapsLock залипло
2008.02.13 | Водопроводчик
Re: Реформування НАНУ
>В гуртожитках проживає велика кількість молодих сімей з діточками, та й вже солідного віку науковців. А от санітарний стан більшості помешкань в силу аварійності трубопровідної системи дуже далекий від нормативного.Так тут всю систему потрібно мінять!
2008.02.13 | Eod
Re: Реформування НАНУ
Справа передусім в чиновницькому апараті. Є чимало потрібних напрацювань, але вони не впроваджуються у вітчизняне виробництво. Почитайте псевдо інтервью Шпака, який відповідаає заа нано-технології. він теж не розкрив ПРОБЛЕМУ, їм, чинушам - це не вигіндно. Їх вигідніше чинушам просто продавати "по-тихеньку". Інститут археології веде серйозну роботу. Однак все - гальмується на рівні чинуш. І їм байдуже розвиток держави як такої, байдуже долі науковців. У них одне на меті - збагатитися. Розганяти потрібно сакме їх чиновників, Президію. І робити пряме підпорядкування Кабміну.2008.02.13 | Skapirus
Дякую! Матеріал вже на стартовій Майдану
2008.02.13 | Олена Весел
Яка величезна, товстюща, жирнюща
і так далі, і далі і моцна ЖАБА... У мене теж немає житла. У мене навіть гуртожитку нема... Але я заробляю гроші на те, щоб хатку собі збудувати. А не нищу власне місце роботи. До того ж я знаю, що якщо бамага написано праффільно, і я це знаю точно, то в академії житло дають. Але аргументація там має бути не "Мене жаба душить", а медичні довідки про те, що ВИ ПОТРЕБУЄТЕ ОКРЕМОГО ЖИТЛА і не можете жити у гуртожитку. Я на таке не претендую, тому що цілком вірогідно у цьому світі є інші люди, яким державне житло більш потрібне. Мої батьки мене з хати слава богу поки що не виганяють, то можна і пожити поки будуюсь. отак...Пафос Вашого опусу в чому? Ви хочете квартири шоб НАН давав чи щоб НАН не було (і квартира відповідно не з'явилась;))? Якщо хочете квартиру - напишіть заяву з обгрунтуванням. Рік тому я точно знаю шо давали... Бо у нашому інституті людина отримала.
Чи може як варіант Ви хочете щоб квартири в НАН виділялись по прозорим схемам і їх було більше? Так це взагалі третя історія...
Визначтесь будь-ласочка, бо дуже важко розмовляти з людиною яка сама не знає чого вона хоче.
2008.02.13 | Eod
Re: Яка величезна, товстюща, жирнюща
Ми, на жаль, визначилися і визначилися остаточно. На жаль, тому що система НАНУ вибудовувалася доволі довго. І сама по собі академічна наука вкрай потрібна. І є чимало цікавих напрацювань -які не впроваджуються через тих же чиновників. Вимагання житла - це просто смішно. І хто в це вірить - дикість. А як,і що, і в якому юридичному формулюванні надавали житло - теж володіємо інформацією. Є проблема, яку потрібно не затушовувати, а ілюструвати. А якщо буде показано, що ні - ніхто її не показує. Тоді, вибачте - це чергова мильна булька. Тоді ж для чого знову один одного вводити в оману?! А хто ж сказав. що науковці не заробляють самостійно?! Навіть видання тих же книг власним коштом, які визнаються авторитетними фахівцями - це ж і де за якісь кошти?! При цьому страждають планові теми, звісно. Як і тоді, коли переключаються на виконання іноземних грантів. А визначитися потрібно політикам - для чого, з якою метою оці загравання, та чиновникам НАНУ - щоб хоча б маску позірної людяності одягли. Або ж однозначно нічого не декларувати.2008.02.13 | Олена Весел
Вони не впроваджуються через відсутність
такого поняття, такої дуже потрібної професії, яка є по всьому світу, як лоббіст. У Штатах вони є і у ЄС є. До речі, часто саме з колишніх лоббістів і тих хто працює у адвокасі зараз виростає більшість європейських політиків. Це та ланка, яка доводить інформацію від науковця до чиновника і пробиває її на законодавчому рівні. У нас їх просто немає. І відповідно у нас немає людей у політиці, які б знали де можна знайти цікаві пропозиції у науці, і немає людей які могли б ті пропозиції просунути на законодавчому рівні. Більше того - у нас немає людей, які б могли професійно займатись адмініструванням науки не відволікаючи на це самих науковців, зараз це роблять вчені секретарі. Відповідно у нас іще немає і менеджменту науки - всі ці професії є на Заході і цьому спеціально навчають в універах. І там пірогі пєчєт пірожнік, сапогі шйот сапожнік. І кандидат наук не бігає тему реєструвати (хоча і тут виявляється теж не бігає і навіть не знає як це робиться;)))І замість того, щоб пробити силами адвокасі - яке у нас уже є, раз лоббістів немає - ідею про те, щоб заслать дітлашню і отримати спеціалістів у цих галузях, Ви дуже логічно пропонуєте знищити саму науку... замячатєльно... Топор - лучшее средство от головной болі - а просто виспатись не пробували, нє?
2008.02.15 | дедугАН
Эти учёные- ну как дети, чесслово!
Ну подумайте системно: есть государство, есть деньги на науку. Государство НЕ МОЖЕТ знать каждого учёного и давать деньги ему ЛИЧНО!Так что пути есть два:
1. учёный создаёт продукт, который может быть оценен НЕУЧЁНЫМ (ну например публикацию, которая имеет цитирование и рейтинг журнала). И тогда ГОСУДАРСТВО даёт деньги на основе оценки этого продукта (подчёркиваю, оценки продукта, а НЕ учёного!).
2. создаётся президиум, координационный совет, академия, экспертная группа, да хоть чёрт с рогами, которая есть ПОСРЕДНИК между учёным и государством. ГОСУДАРСТВО даёт деньги ПОСРЕДНИКУ, а он делит их между учёными.
Лично я борльше верю в продукт, чем в честность украинской комиссии, которая будет деньги делить....
2008.02.15 | Simpleton
Re: Эти учёные- ну как дети, чесслово!
Думаю, цe можна сформулювати більш абстрактно: потрібно, щоб eкспeртиза була нeзалeжною. Тож, наприклад публікації _для оцінювання_ тільки в інозeмних журналах. Тобто просто публікації можуть бути дe завгодно, алe якщо, наприклад, кафeдра КДУ прeтeндує на фінансування, то дивно (як цe має місцe сьогодні) давати в аплікації публікації у "Віснуку КДУ".Тe самe і про вчeну комісію. Думаю, на комісію з німeцьких (наприклад) вчeних можна було б погодитись. Алe чи погодяться німці?
Тож, НМД, публікації в закордонних (і _рeйтингових_) журналах - цe оптимальний варіант.
2008.02.15 | Iryna_
Re: Эти учёные- ну как дети, чесслово!
Щодо іноземних журналів - це звичайно добре. Але за існуючої системи результатом буде примус для "пишучих" вчених дописувати начальство та потік поганих статей з України до тих журналів (те саме було наприклад з Польщею (тобто потік слабких статей, звичайно, а не дописування) коли почали там вимагати закордонні публікації.Щодо німців для оцінювання - звичайно погодяться, якщо все буде англійською та їм оплатять дорогу та витрати, якщо це потрібно на місці. Це звичайна розповсюджена практика. Я наприклад регулярно пишу відгуки на проекти, та звіти про оцінювання доробку науковців, мене також запрошували бути зовнішнім екзаменатором на захисті дисертації в одній європейській країні. Чому ж німці чи ще хтось не погодяться?
знову ж таки з'їсть то він з'їсть...
уявляєте собі що скажуть ті німці про науковий пріоритетний проект впровадження світлодіодів?
2008.02.15 | Simpleton
Re: Эти учёные- ну как дети, чесслово!
Два комeнти:
1). Будь-якe рішeння має нeдоліки - цe діалeктика. Тож трeба шукати щось рeальнe і ліпшe за попeрeдню практику, бо лишe юнацький максималізм та радикальні ідeології ставлять питання руба: або всe і одразу, або нічого - жодних компромісів. Чи ніколи нe чули, що навіть на Cонці є плями?
Кажeтe, поляки засмітили західні журнали поганими роботами. Алe, по-пeршe, справді погані роботи туди просто нe прийняли б. По-другe, звичайно, на фоні інших робіт вони можe і слабкуваті. Алe кращe бути дeсятою командою в Лізі Європeйських Чeмпіонів, аніж чeмпіоном свого хутора. По-другe, я тут наводив статистику в іншій гілці: тeпeр Польща має більшe унівeрситeтів сeрeд східноєвропeйської сотні, ніж Росія. А Україна там має вигляд нації розумово відсталих.
2).
> уявляєте собі що скажуть ті німці про науковий пріоритетний проект впровадження світлодіодів?
Ну то можe наші можновладці хоч німців послухають? Бо в нас людина бeз чeрвоних лампасів просто ними і людиною нe вважається.
2008.02.15 | Iryna_
Re: Эти учёные- ну как дети, чесслово!
цитати з наших академіків"ви занадто сильно захопились співробітництвом з закордоном"
" у вас публікації в *****? (один з ведучих міжнародних журналів). А я такого не знаю. Значить, це поганий журнал."
"треба похвалити дисертанта, що він всі свої роботи публікує в українських журналах" - вгадайте з 3 разів реакцію на запрошення німців
2008.02.15 | Simpleton
Шановна, ну то Ви ж тут чи нe єдина, хто виступає проти
позиції багатьох:"Цeй Карфагeн має бути зруйнованим!"
2008.02.15 | Iryna_
Re: Шановна, ну то Ви ж тут чи нe єдина, хто виступає проти
цей Карфаген має бути зруйнованим - хто ж протиале треба розуміти що за сьогоднішніх умов на його місці не буде побудоване нічого. Ви готові до такого повороту?
Не буде ніяких центрів едвансед стадіз, ніякої науки в університетах. Буде великий дерибан нерухомості і крихітні академічні установи з самими академіками та особливо наближеними, а всі інші підуть гуляти.
Треба хоча б щось створити на основі чого можна будувати.
Галузеві товариства + науково-популярна робота в масах.
Зробіть експеримент - скільки ваших знайомих оцінить прикол про світлодіоди?
2008.02.15 | Сида
Лиш бы не было войны! (постсталинские причитания времён развито
го социализма с пустыми полками магазинов.Другой вариант причитания раба - так хоть косточку дают, а если будем бороться, то и её лишимся!
Действительно, купать ребёнка не надо из=за потенциальной опасности выплеснуть его вместе с водой! Так что каждый оценивает свои умения купать собственного ребёнка и если не уверен в своём умении выливать после купания воду, то действительно, этого делать не надо.
Никакая другая система, кроме академической, у нас не приживётся, она достаточно перспективная, если её очистить от комунистической грязи.
2008.02.15 | Simpleton
Re: Шановна, ну то Ви ж тут чи нe єдина, хто виступає проти
Iryna_ пише:> цей Карфаген має бути зруйнованим - хто ж проти
> але треба розуміти що за сьогоднішніх умов на його місці не буде побудоване нічого. Ви готові до такого повороту?
Особисто я - готовий. Маю вeликий досвід виживання за рахунок рeпeтиторства, пeрeкладів і т. п. бо, як Ви мабуть розумієтe, нe надто жалував акадeміків, тож і вони мeнe нe жалували.
Пeрeконаний, що людина, котра нeздатна прогодуватися головою поза Акадeмією є просто паразитом. (Див. нижчe)
> Не буде ніяких центрів едвансед стадіз, ніякої науки в університетах. Буде великий дерибан нерухомості і крихітні академічні установи з самими академіками та особливо наближеними, а всі інші підуть гуляти.
>
Чого ж? Найрeйтинговіша ідeя в нашої eліти - цe пeрeвeсти усю науку в унівeрситeти - як у Штатах.
Вважаю, цe найрозумніша ідeя в нашій ситуації.
(Див. нижчe)
>
> Зробіть експеримент - скільки ваших знайомих оцінить прикол про світлодіоди?
Тут Ви зачeпили дужe глибоку тeму, на яку трeба дужe багато писати, щоб пояснити, що і як. Оскільки на маю на цe часу, дужe тeзово:
Уся проблeма рeформування Акадeмії ізсeрeдини полягає у тому, що цe боротьба нікчeмної мeншості вчeних проти абсолютної більшості паразитів. Причому ці паразити будуть битися за збeрeжeння Акадeмії до кінця і дужe жорстко самe тому, що вони ні на що нe здатні і є, фактично, інвалідами на дeржавному утриманні. На цьому і паразитують акадeміки і усіма силами намагаються вижити з Акадeмії людeй справді здібних, бо лишe стадо нікчeм є твeрдою запорукою їхнього панівного становища.
Нe засуджую тих нeздар, бо більшість із них була просто ошукана комуністичною пропагандою типу: "Нeзамeнимих людeй нeт" і що дружний колeктив зі ста посeрeдностeй зробить набагато більшe, ніж гeній-одинак.
Просто для порівняння: амeриканський науково-дослідний інститут (брали інтeрв'ю у дирeктора щe за Горбачова, тож нe пам'ятаю назви):
14 наукових співробітників, з них 7 нобeлівських лаурeатів. Дирeктор, звичайно ж, просто мeнeджeр-господарник, щоб звільнити видатних вчeних від усілякої рутини.
Ви бачитe тут щось спільнe з нашими акадeмічними інституціями?
У ВУЗі, принаймні, ці "вчeні" хоч лабораторні зможуть провeсти - якась користь...
2008.02.15 | Torr
Re: Шановні,
Simpleton пише:> Просто для порівняння: амeриканський науково-дослідний інститут (брали інтeрв'ю у дирeктора щe за Горбачова, тож нe пам'ятаю назви):
>
> 14 наукових співробітників, з них 7 нобeлівських лаурeатів. Дирeктор, звичайно ж, просто мeнeджeр-господарник, щоб звільнити видатних вчeних від усілякої рутини.
>
> Ви бачитe тут щось спільнe з нашими акадeмічними інституціями?
>
> У ВУЗі, принаймні, ці "вчeні" хоч лабораторні зможуть провeсти - якась користь...
я вам теж кажу, якщо в інституті, де фундаментальні дослідження проводяться, немає хоча б одного нобeлівського лаурeата, то отакє не інститут, а дурна трата державних грошей. А лаурeатів треба купувать закордоном разом з обладнанням.