Ч.IV Реформування НАНУ: Як академічні сіромахи до старшин ходили
02/19/2008 | Eod
Ч. IV. Реформування НАНУ:
«Хіба ревуть воли, як ясла повні…»
П. Мирний
«… еники-беники їли вареники,
чай пили по-турецьки говорили…»
Дитяча лічилка
«…І я там був: мед-пиво пив,
По вусах текло,
А в рот не попало…»
Приповідка оповідача казок
Як академічні сіромахи до старшин ходили…
По-турецьки, не по-турецьки, а от декілька фраз англіцькою і французькою почути вдалося… та й кофєєм пригостили… Однак все по порядку.
1. Заручившись прилюдною згодою під час «гарячої лінії» (від 15. 02. 08 р.) з боку міністра охорони здоров’я України Князевича Василя Михайловича день почали з відвідин саме цього закладу. Під час перемовин міністр пообіцяв прийняти наші звернення та оприлюднити на засіданні Кабінету міністрів, водночас передати їх відповідним державним урядовцям. Однак сьогодні міністр виявився надзвичайно зайнятим, а тому мали розмову з представником його прес-служби. Сподіваємося, що весь комплект звернень від науковців НАНУ, де попри все піднято й проблеми, пов’язані з санітарно-гігієнічними умовами побуту в гуртожитках (як і їх належного функціонування), будуть доведені до відома уряду. А також, відповідні відомства ефективно відреагують. І та засторога, котра висловлена у колективних зверненнях, буде дотримана: справу налагодження нормального функціонування гуртожитків НАНУ, розробки моделі соціально-правового захисту науковців не можна переадресовувати академічним структурам.
2. Наступним кроком стали відвідини академіка В. Семиноженка, який напрочуд дипломатично-вивірено поступив, прийнявши нас в комфортному офісі громадсько-політичного об’єднання «Український форум». При цьому академік підкреслив, що він з нами зустрічається не як представник президії НАНУ; вже під час перемовин прозвучало – «…я лише рядовий член Президії НАНУ». Однак минулого тижня ми зверталися до В. Семиноженка через його офіційну приймальну як члена Президії НАНУ.
Як і годиться на таких представницьких зустрічах, господар відрекомендувався вже зробленими справами; дівчата-секретарі активно фіксували нюанси зустрічі (мабуть, для чергових звітувань) перед цим пригостивши гостей кавою (байдуже, що не всі її вживають….). Довідалися наскільки ефективно й напружено працює «Український форум», нам було роздано буклети, й отримали запрошення вступати до його лав. Враховуючи, що буклет інформує про вельми поважних й шанованих представників української еліти (тих же очільників НАНУ), котрі є навіть членами Ради цієї громадської організації, може й варто подумати над такою пропозицією…
А у сфері, котра цікавила нас безпосередньо, завдяки діяльності В. Семиноженка вже досягнуто певних інноваційних проривів в науковій сфері. Для Північно-Східного наукового центру НАНУ (м. Харків) виділено 4 млн. грн. на житло. Службове житло у підвідомчих інституціях В. Семиноженка розподіляється за рішенням Вчених Рад. Відбулися специфічні прориви при співпраці з тендерною палатою тощо. Прозвучала цифра в 21 млн. грн. для Києва, виділена на придбання службового житла.
В. Семиноженкові виявилася до вподоби запропонована ідея щодо створення громадської Наглядацької Ради при НАНУ. Водночас охоче відгукнувся на можливе започаткування нового покращеного комплексу-гуртожитку. Академік навіть сам підказав місцевину – закинута територія садочка по вул. Заболотного. На якийсь час зведення такої сучасної будівлі змогло би значно покращити ситуацію. Проте варто пригадати пояснення, надане нам на зустрічі з профспілковим лідером, чому не можуть звести будинок по вул. генерала Наумова (р-н Академмістечка): експерти встановили – консистенція повітря не відповідає нормативним стандартам… Тож останнє слово залишиться, вочевидь, за прихильниками здорового способу життя. Активно зреагував В. Семиноженко і на факти, пов’язані з проживанням в гуртожитках НАНУ представників неакадемічних установ. Навіть пообіцяв донести деякі пропозиції президенту Б. Патону о 17. 00 18. 02. 22008 р.
Перед академіком було поставлено питання, щоби відповідні відомчі структури НАНУ надавали прозору інформацію з усіх питань, а вже науковці вирішуватимуть як їм поступати – залишатися закордоном, чи повертатися до безправного існування.
Однак, зауважимо, попри наші намагання зробити акцент на тому, щоби всі висловлені пропозиції та докладно описана ситуація з практичним забезпеченням прав науковців, були висловлені ним на Президії НАНУ, не була сприйнята академіком. Серйозні проблеми, котрі потребують нагального й конкретного розв’язання, переадресовувалися на відомство керуючого справами. А як вже відомо – туди не достукатися.
В. Семиноженко наголосив на тому, що він не є координатором проекту з розробки й запровадження інноваційної моделі української науки між урядом та НАНУ. Отже, не завжди потрібно довірливо ставитися до інформації, оприлюдненої на Інтернет-сайтах…
Залишається 26 лютого поточного року під час чергової «гарячої лінії» поспитати у міністра економіки Богдана Михайловича Данилишина (зі слів В. Походенка – той є член-кореспондентом НАНУ) наскільки інтернет-видання перекрутили його роль у досліджуваній нами піар-технології уряду щодо інноваційності української науки.
В. Семиноженко підказав цікаву ідею, зустрітися з академіком В. Д. Походенком, хіміком за фахом, саме тим очільником, котрий відає проблемами «молодіжної науки».
Отже, ми охоче прислухалися до такої щирої поради; тим паче, що будівля бізнес-центру знаходиться поруч з Президією НАНУ.
3. Подолавши звичні бюрократичні перепони – розмови по внутрішньому телефону з секретарем, переадресація на заступників, очікування біля вартового супроводжуючого тощо, вдалося доволі безболісно потрапити й до цього кабінету.
Варто відразу зауважити, що на сьогодні це єдина людина, котра після усвідомлення реального стану справ промовив такі слова: «Мені соромно, за це. Соромно, що не можу нічим допомогти…». З В. Походенком відбулася дуже тривала й різнопланово-відверта розмова. Академік щиро перейнявся проблемою неналежного функціонування вже існуючих гуртожитків НАНУ; вчитався в наші пропозиції. В. Походенко також пообіцяв повідомити президента НАНУ Б. Патона. Втім, лише зараз ця людина довідалася, що колись зведені помешкання-«готельки» вже давним-давно є приватизованими.
При цьому довідалися й деякі нюанси зустрічі з Ю. Тимошенко від 31 січня 2008 р. Виявляється ініціативи пані прем’єра щодо належного соціального убезпечення молодих науковців прозвучали лише після виступу В. Походенка, який викликав жваве обговорення. Так, В. Походенко свого часу доклав зусиль, щоби законодавчо закріпити статус молодого науковця людям не до 28 років (за радянських часів фігурувала інша вікова межа – 33 роки), а до 35; як підказав його помічник – це офіційно закріплено з 2003 р. Минулої п’ятниці було передано Б. Патону для візитації розроблений комплекс заходів стосовно покращення залучення талановитої молоді до наукових програм.
Однак, як і у випадку з В. Семиноженком, наші наполегливі намагання добитися позитивної реакції на думку про те, що будь який член Президії, обізнаний з сумними реаліями, просто морально зобов’язаний все докладно представити на президіальних зібраннях, на жаль, не досягли мети. В. Походенко всі нагальні проблемні запити переадресовував на… правильно…. ВСЕСИЛЬНЕ ВІДОМСТВО КЕРУЮЧОГО СПРАВАМИ… А от Президія повинна перейматися лише суто науковими справами. Отже, можна вважати, що отримали чергове підтвердження не потрібності такого органу як президіально-чиновницький апарат НАНУ у його нинішньому вияві.
Попри те, з боку В. Походенка було висловлено декілька цікавих порад, яким чином науковцям потрібно залучати до справи профспілкові організації та привчати їх відповідально ставитися до своїх прямих обов’язків – соціального захисту прав науковців.
4. Виконуючи одну з порад академіка В. Походенка, вдалося потрапити і на поки що не тривалу розмову з віце-президентом НАНУ й одночасно народним обранцем-парламентарієм академіком В. Литвином. До честі академіка належить сказати, що, не дивлячись на якусь дивакувату сполошеність його пані-секретаря (але гречну незворушність охоронців), він зумів віднайти лічені хвилини перед зустріччю з Б. Патоном. Нам вдалося стисло викласти суть справи, а В. Литвин пообіцяв ознайомитися з викладеними письмово пропозиціями.
У народного обранця, академіка НАНУ, віце-президента з гуманітарних наук в силу фактору часу залишається чудовий карт-бланш: адекватно відреагувати на наше маленьке прохання. І самому дати відповідь на свою щойно поставлену репліку в прямому ефірі («Свобода слова» / ICTV) – чи ми живемо в одній країні, а чи ні…
Допитливий читач таке наше прохання-бажання вже вірно ідентифікував….
Сьогодні наш представник виїхав на засідання так званого «молодіжного крила» ЦК Профспілок НАНУ, яке відбудеться з 18 по 22. 02. ц. р. у Славську (Львівська область), де ним буде оприлюднено наші дії та вимоги-пропозиції. Сподіваємося, що вони будуть зафіксовані в рішеннях названого зібрання.
P. S. Жартуючи, що за сьогодні перевиконано навіть річний план зустрічей з керівним складом НАНУ, вже на вулиці біля будинку, зустрілися з заступником керуючого справами з соціальних питань. Основна теза цього клерка полягає в тому, що такі справи колегіально не зрушаться з місця. А от кожному потрібно індивідуально приносити свої документи і вже якось там їх розглядатимуть….
А чи ми так раніше не поступали, і де ж відповіді на всі упродовж багатьох років зроблені письмові запити на ім’я такого всесильного відомства в нетрях НАНУ?!
ДОДАТОК
ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРОВІ
УКРАЇНИ Ю.В.ТИМОШЕНКО
ЧЛЕНАМ УРЯДУ
Від Асоціації науковців, згідно з переліком нижче
31 січня 2008 року під час розширеного засідання Бюро Президії НАН України за участю Прем’єр-міністра України та представників Уряду з питання «Про найважливіші напрями наукових досліджень і розробок» Ю.В.Тимошенко заявила, що «Уряд готовий розглянути всі конструктивні пропозиції щодо залучення та закріплення в науковій сфері талановитої молоді». Не претендуючи на подібне визнання, вважаємо за необхідне окреслити коло проблем, які, на нашу думку, є вкрай важливими для покращення системи організації наукової сфери та залучення талановитої молоді:
1. Розробка механізмів розподілу службового житла, житла за схемою «50 на 50», молодіжного кредитування, соціального житла на основі принципів прозорості для зацікавлених осіб та врахування їх наукових результатів. Вважаємо, що просте розширення фонду для вирішення соціальних проблем науковців без створення прозорої системи боротьби з корупцією у цій сфері не приведе до вирішення задекларованих проблем. Саме тому для уникнення можливих зловживань в майбутньому необхідне оприлюднення списків осіб, котрі отримали житло за різними програмами, починаючи з 2003 р. з викладенням підстав, на основі яких було здійснено розподіл;
2. Відновлення порушеного законного права для постійних працівників (випускників очних аспірантур при Інститутах НАН України), які проживають у гуртожитках НАН України, щодо безстрокових ордерів (на час роботи в установі НАНУ без вказування терміну проживання) та безстрокових реєстрацій (замість однорічних);
3. Відновлення порушеного з 2003 р. законного права випускників очних аспірантур щодо отримання та офіційного підтвердження належного статусу молодого спеціаліста (стосується всіх науковців, котрих з 2003 р. його безпідставно позбавили);
4. Часткове розв’язання житлових проблем науковців, які мешкають у гуртожитках НАНУ, можливе за рахунок відселення осіб, які в великій кількості проживають в гуртожитках і не мають відношення до Академії наук (військові, працівники прокуратури, суду, СБУ, міліції; розв’язати проблему поселення студентів комерційних ВУЗ’ів, створених при НАНУ, не за рахунок науковців; тощо);
5. Для розв’язання проблем з реєстрацією осіб, які проживають в гуртожитках та не працюють в установах НАН України, вважаємо за необхідне запровадження системи укладання тристоронніх угод за участю науковця, адміністрації установи, де він працює та ДЖКП НАН України;
Ми готові долучитися до розробки комплексної програми вирішення соціальних проблем науковців та підвищення ефективності діяльності НАНУ.
З повагою,
«Хіба ревуть воли, як ясла повні…»
П. Мирний
«… еники-беники їли вареники,
чай пили по-турецьки говорили…»
Дитяча лічилка
«…І я там був: мед-пиво пив,
По вусах текло,
А в рот не попало…»
Приповідка оповідача казок
Як академічні сіромахи до старшин ходили…
По-турецьки, не по-турецьки, а от декілька фраз англіцькою і французькою почути вдалося… та й кофєєм пригостили… Однак все по порядку.
1. Заручившись прилюдною згодою під час «гарячої лінії» (від 15. 02. 08 р.) з боку міністра охорони здоров’я України Князевича Василя Михайловича день почали з відвідин саме цього закладу. Під час перемовин міністр пообіцяв прийняти наші звернення та оприлюднити на засіданні Кабінету міністрів, водночас передати їх відповідним державним урядовцям. Однак сьогодні міністр виявився надзвичайно зайнятим, а тому мали розмову з представником його прес-служби. Сподіваємося, що весь комплект звернень від науковців НАНУ, де попри все піднято й проблеми, пов’язані з санітарно-гігієнічними умовами побуту в гуртожитках (як і їх належного функціонування), будуть доведені до відома уряду. А також, відповідні відомства ефективно відреагують. І та засторога, котра висловлена у колективних зверненнях, буде дотримана: справу налагодження нормального функціонування гуртожитків НАНУ, розробки моделі соціально-правового захисту науковців не можна переадресовувати академічним структурам.
2. Наступним кроком стали відвідини академіка В. Семиноженка, який напрочуд дипломатично-вивірено поступив, прийнявши нас в комфортному офісі громадсько-політичного об’єднання «Український форум». При цьому академік підкреслив, що він з нами зустрічається не як представник президії НАНУ; вже під час перемовин прозвучало – «…я лише рядовий член Президії НАНУ». Однак минулого тижня ми зверталися до В. Семиноженка через його офіційну приймальну як члена Президії НАНУ.
Як і годиться на таких представницьких зустрічах, господар відрекомендувався вже зробленими справами; дівчата-секретарі активно фіксували нюанси зустрічі (мабуть, для чергових звітувань) перед цим пригостивши гостей кавою (байдуже, що не всі її вживають….). Довідалися наскільки ефективно й напружено працює «Український форум», нам було роздано буклети, й отримали запрошення вступати до його лав. Враховуючи, що буклет інформує про вельми поважних й шанованих представників української еліти (тих же очільників НАНУ), котрі є навіть членами Ради цієї громадської організації, може й варто подумати над такою пропозицією…
А у сфері, котра цікавила нас безпосередньо, завдяки діяльності В. Семиноженка вже досягнуто певних інноваційних проривів в науковій сфері. Для Північно-Східного наукового центру НАНУ (м. Харків) виділено 4 млн. грн. на житло. Службове житло у підвідомчих інституціях В. Семиноженка розподіляється за рішенням Вчених Рад. Відбулися специфічні прориви при співпраці з тендерною палатою тощо. Прозвучала цифра в 21 млн. грн. для Києва, виділена на придбання службового житла.
В. Семиноженкові виявилася до вподоби запропонована ідея щодо створення громадської Наглядацької Ради при НАНУ. Водночас охоче відгукнувся на можливе започаткування нового покращеного комплексу-гуртожитку. Академік навіть сам підказав місцевину – закинута територія садочка по вул. Заболотного. На якийсь час зведення такої сучасної будівлі змогло би значно покращити ситуацію. Проте варто пригадати пояснення, надане нам на зустрічі з профспілковим лідером, чому не можуть звести будинок по вул. генерала Наумова (р-н Академмістечка): експерти встановили – консистенція повітря не відповідає нормативним стандартам… Тож останнє слово залишиться, вочевидь, за прихильниками здорового способу життя. Активно зреагував В. Семиноженко і на факти, пов’язані з проживанням в гуртожитках НАНУ представників неакадемічних установ. Навіть пообіцяв донести деякі пропозиції президенту Б. Патону о 17. 00 18. 02. 22008 р.
Перед академіком було поставлено питання, щоби відповідні відомчі структури НАНУ надавали прозору інформацію з усіх питань, а вже науковці вирішуватимуть як їм поступати – залишатися закордоном, чи повертатися до безправного існування.
Однак, зауважимо, попри наші намагання зробити акцент на тому, щоби всі висловлені пропозиції та докладно описана ситуація з практичним забезпеченням прав науковців, були висловлені ним на Президії НАНУ, не була сприйнята академіком. Серйозні проблеми, котрі потребують нагального й конкретного розв’язання, переадресовувалися на відомство керуючого справами. А як вже відомо – туди не достукатися.
В. Семиноженко наголосив на тому, що він не є координатором проекту з розробки й запровадження інноваційної моделі української науки між урядом та НАНУ. Отже, не завжди потрібно довірливо ставитися до інформації, оприлюдненої на Інтернет-сайтах…
Залишається 26 лютого поточного року під час чергової «гарячої лінії» поспитати у міністра економіки Богдана Михайловича Данилишина (зі слів В. Походенка – той є член-кореспондентом НАНУ) наскільки інтернет-видання перекрутили його роль у досліджуваній нами піар-технології уряду щодо інноваційності української науки.
В. Семиноженко підказав цікаву ідею, зустрітися з академіком В. Д. Походенком, хіміком за фахом, саме тим очільником, котрий відає проблемами «молодіжної науки».
Отже, ми охоче прислухалися до такої щирої поради; тим паче, що будівля бізнес-центру знаходиться поруч з Президією НАНУ.
3. Подолавши звичні бюрократичні перепони – розмови по внутрішньому телефону з секретарем, переадресація на заступників, очікування біля вартового супроводжуючого тощо, вдалося доволі безболісно потрапити й до цього кабінету.
Варто відразу зауважити, що на сьогодні це єдина людина, котра після усвідомлення реального стану справ промовив такі слова: «Мені соромно, за це. Соромно, що не можу нічим допомогти…». З В. Походенком відбулася дуже тривала й різнопланово-відверта розмова. Академік щиро перейнявся проблемою неналежного функціонування вже існуючих гуртожитків НАНУ; вчитався в наші пропозиції. В. Походенко також пообіцяв повідомити президента НАНУ Б. Патона. Втім, лише зараз ця людина довідалася, що колись зведені помешкання-«готельки» вже давним-давно є приватизованими.
При цьому довідалися й деякі нюанси зустрічі з Ю. Тимошенко від 31 січня 2008 р. Виявляється ініціативи пані прем’єра щодо належного соціального убезпечення молодих науковців прозвучали лише після виступу В. Походенка, який викликав жваве обговорення. Так, В. Походенко свого часу доклав зусиль, щоби законодавчо закріпити статус молодого науковця людям не до 28 років (за радянських часів фігурувала інша вікова межа – 33 роки), а до 35; як підказав його помічник – це офіційно закріплено з 2003 р. Минулої п’ятниці було передано Б. Патону для візитації розроблений комплекс заходів стосовно покращення залучення талановитої молоді до наукових програм.
Однак, як і у випадку з В. Семиноженком, наші наполегливі намагання добитися позитивної реакції на думку про те, що будь який член Президії, обізнаний з сумними реаліями, просто морально зобов’язаний все докладно представити на президіальних зібраннях, на жаль, не досягли мети. В. Походенко всі нагальні проблемні запити переадресовував на… правильно…. ВСЕСИЛЬНЕ ВІДОМСТВО КЕРУЮЧОГО СПРАВАМИ… А от Президія повинна перейматися лише суто науковими справами. Отже, можна вважати, що отримали чергове підтвердження не потрібності такого органу як президіально-чиновницький апарат НАНУ у його нинішньому вияві.
Попри те, з боку В. Походенка було висловлено декілька цікавих порад, яким чином науковцям потрібно залучати до справи профспілкові організації та привчати їх відповідально ставитися до своїх прямих обов’язків – соціального захисту прав науковців.
4. Виконуючи одну з порад академіка В. Походенка, вдалося потрапити і на поки що не тривалу розмову з віце-президентом НАНУ й одночасно народним обранцем-парламентарієм академіком В. Литвином. До честі академіка належить сказати, що, не дивлячись на якусь дивакувату сполошеність його пані-секретаря (але гречну незворушність охоронців), він зумів віднайти лічені хвилини перед зустріччю з Б. Патоном. Нам вдалося стисло викласти суть справи, а В. Литвин пообіцяв ознайомитися з викладеними письмово пропозиціями.
У народного обранця, академіка НАНУ, віце-президента з гуманітарних наук в силу фактору часу залишається чудовий карт-бланш: адекватно відреагувати на наше маленьке прохання. І самому дати відповідь на свою щойно поставлену репліку в прямому ефірі («Свобода слова» / ICTV) – чи ми живемо в одній країні, а чи ні…
Допитливий читач таке наше прохання-бажання вже вірно ідентифікував….
Сьогодні наш представник виїхав на засідання так званого «молодіжного крила» ЦК Профспілок НАНУ, яке відбудеться з 18 по 22. 02. ц. р. у Славську (Львівська область), де ним буде оприлюднено наші дії та вимоги-пропозиції. Сподіваємося, що вони будуть зафіксовані в рішеннях названого зібрання.
P. S. Жартуючи, що за сьогодні перевиконано навіть річний план зустрічей з керівним складом НАНУ, вже на вулиці біля будинку, зустрілися з заступником керуючого справами з соціальних питань. Основна теза цього клерка полягає в тому, що такі справи колегіально не зрушаться з місця. А от кожному потрібно індивідуально приносити свої документи і вже якось там їх розглядатимуть….
А чи ми так раніше не поступали, і де ж відповіді на всі упродовж багатьох років зроблені письмові запити на ім’я такого всесильного відомства в нетрях НАНУ?!
ДОДАТОК
ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРОВІ
УКРАЇНИ Ю.В.ТИМОШЕНКО
ЧЛЕНАМ УРЯДУ
Від Асоціації науковців, згідно з переліком нижче
31 січня 2008 року під час розширеного засідання Бюро Президії НАН України за участю Прем’єр-міністра України та представників Уряду з питання «Про найважливіші напрями наукових досліджень і розробок» Ю.В.Тимошенко заявила, що «Уряд готовий розглянути всі конструктивні пропозиції щодо залучення та закріплення в науковій сфері талановитої молоді». Не претендуючи на подібне визнання, вважаємо за необхідне окреслити коло проблем, які, на нашу думку, є вкрай важливими для покращення системи організації наукової сфери та залучення талановитої молоді:
1. Розробка механізмів розподілу службового житла, житла за схемою «50 на 50», молодіжного кредитування, соціального житла на основі принципів прозорості для зацікавлених осіб та врахування їх наукових результатів. Вважаємо, що просте розширення фонду для вирішення соціальних проблем науковців без створення прозорої системи боротьби з корупцією у цій сфері не приведе до вирішення задекларованих проблем. Саме тому для уникнення можливих зловживань в майбутньому необхідне оприлюднення списків осіб, котрі отримали житло за різними програмами, починаючи з 2003 р. з викладенням підстав, на основі яких було здійснено розподіл;
2. Відновлення порушеного законного права для постійних працівників (випускників очних аспірантур при Інститутах НАН України), які проживають у гуртожитках НАН України, щодо безстрокових ордерів (на час роботи в установі НАНУ без вказування терміну проживання) та безстрокових реєстрацій (замість однорічних);
3. Відновлення порушеного з 2003 р. законного права випускників очних аспірантур щодо отримання та офіційного підтвердження належного статусу молодого спеціаліста (стосується всіх науковців, котрих з 2003 р. його безпідставно позбавили);
4. Часткове розв’язання житлових проблем науковців, які мешкають у гуртожитках НАНУ, можливе за рахунок відселення осіб, які в великій кількості проживають в гуртожитках і не мають відношення до Академії наук (військові, працівники прокуратури, суду, СБУ, міліції; розв’язати проблему поселення студентів комерційних ВУЗ’ів, створених при НАНУ, не за рахунок науковців; тощо);
5. Для розв’язання проблем з реєстрацією осіб, які проживають в гуртожитках та не працюють в установах НАН України, вважаємо за необхідне запровадження системи укладання тристоронніх угод за участю науковця, адміністрації установи, де він працює та ДЖКП НАН України;
Ми готові долучитися до розробки комплексної програми вирішення соціальних проблем науковців та підвищення ефективності діяльності НАНУ.
З повагою,