03/26/2008 | Cтенограма

21 лютого 2008 р. у залі засідань Президії Національної академії наук України відбулася офіційна зустріч Бюро Президії НАН України з представниками рад гуртожитків НАН України.

З боку Президії НАН України були присутні Президент НАН України, академік НАН України Б. Є. Патон, перший віце-президент НАН України, головний вчений секретар НАН України А. П. Шпак, віце-президент НАН України, академік НАН України В. М. Литвин, віце-президент НАН України, академік НАН України А. Г. Наумовець, віце-президент НАН України, академік НАН України В. Д. Походенко, керуючий справами НАН України В. В. Арсенюк, начальник відділу наукових і керівних кадрів НАН України, кандидат геолого-мінералогічних наук В. М. Палій, директор Інституту історії НАН України, академік НАН України В. А. Смолій, заступник керуючого справами НАН України М. І. Терець, голова ЦК профспілки працівників НАН України, кандидат філософських наук А. І. Широков, начальник відділу науково-правового забезпечення діяльності НАН України. С. М. Черновська.

З боку мешканців гуртожитків: кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії НАН України Н. М. Юсова, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України С. В. Таранець, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії НАН України А. В. Блануца, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України В. Поліщук, кандидат історичних наук, молодший науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України Н. В. Руденко, кандидат хімічних наук, науковий співробітник Інституту хімії високомолекулярних сполук НАН України Н. В. Гурденко, В. В. Лужбіна, дружина кандидата фізико-математичних наук, наукового співробітника Інституту металофізики ім. Курдюкова Д. А. Лужбіна, науковий співробітник Інституту історії НАН України В. Є. Зема, від працівників ДЖКП – М. Гордієнко.

Вів засідання начальник відділу наукових і керівних кадрів НАН України, кандидат геолого-мінералогічних наук В. М. Палій.

Президент НАН України Б. Є. Патон визначив час зустрічі в одну годину. Насправді зустріч тривала близько двох годин, що засвідчує важливість проблеми та бажання з боку Президії НАН України вислухати науковців, які мешкають в гуртожитках Академії наук. Не був порушений зміст та кількість запитань, хоча Рада гуртожитку № 2 НАН України була щиро здивована як формулюванням (його можна було зробити кращим, а до зустрічі був підготовлений значно кращий варіант Звернення), так і порушеним колом проблем. Перед зустріччю членами Ради гуртожитку № 2 був визначений блок питань, які потрібно було винести на обговорення. Ми не поділяємо пропозицій щодо реформування Академії наук, які були представлені у Зверненні на ім’я президента НАН України, і вважаємо дану проблему не на часі.

Рада гуртожитку № 2, не поділяла й не поділяє позицій та думок автора Інтернет-публікацій, про що неодноразово йому було сказано. Разом з тим, ми вважаємо дану методику спілкування з Президією НАН України ганебною, проте цілком виправданою, оскільки дворічні намагання зустрітися з вищим керівництвом НАН України до цього часу результатів не давали. В приймальній Президента НАН України Б. Є. Патона нам пояснили, що президент НАН України проводить прийом лише академіків та директорів інститутів. Ми не входимо ні в число одних, ні в число інших, але дуже хотіли донести проблеми до Бориса Євгеновича. Нарешті Рада гуртожитку № 2 НАН України дуже вдячна за представлену можливість зустрічі з вищим керівництвом Академії наук, яка, безумовно, була підготовлена на високому рівні, і на якій були присутні всі члени Бюро Президії. З нетерпіння чекаємо результатів даної зустрічі. Рада гуртожитку просить автора Інтернет-публікацій оприлюднити своє ім’я.

Зустріч була майже повністю записана на аудіокасету. Однак, в кінці наш колега, який відповідав за запис, так захопився розмовою, що забув поставити нову касету, тому останні 7–10 хвилин зустрічі не потрапили до стенограми. У стенограмі можуть бути деякі неточності, оскільки аудіозапис виявився низькоякісним. (Розшифровував Сергій Таранець.)


Стенограма зустрічі мешканців гуртожитків НАН України з президентом НАН України Б. Є. Патоном
та Бюро Президії НАН України

Президент НАН України, академік НАН України Б. Є. Патон. – Учора відбулася робоча зустріч вас з апаратом Президії Академії наук. Займався цим питанням начальник відділу наукових кадрів Володимир Михайлович Палій. Він підготував необхідні матеріали для того, щоб ми з вами тут, сьогодні, поговорили, дійшли до відповідних рішень. Є така пропозиція надати слово Володимиру Михайловичу, щоб він доповідав, яка робота проведена, які підготовлені рішення, і цю зустріч закінчити за одну годину. Прийнято?! Володимир Михайлович, будь ласка.

В. М. Палій. – Дякую, Борисе Євгеновичу. За дорученням президента НАН України, група працівників апарату Президії, під моїм керівництвом спробувала узагальнити питання, які порушені нашими науковцями, і підготувала висновки. У нас вчора цих питань було десять. В результаті вчорашнього обговорення, одне питання було знято, за що ми вдячні нашим колегам. Але додалося два нових питання, тобто на сьогодні їх 11. На думку робочої групи, можна було б зняти дещо більше питань, але наші гості наполягали, щоб їх обговорити сьогодні, тому ми не могли їм заперечити. Зміст цих питань був узгоджений, проти змісту ніяких заперечень з боку науковців не було. Тому б я наполягав обговорити їх у тому порядку, який викладений у проекті.

Перше питання найзагальнішого характеру. Якщо потрібно, я його зачитаю, якщо не потрібно, то воно тут роздруковано. Читає: „Незадовільний стан вирішення житлової проблеми науковців, насамперед тих, які проживають у гуртожитках НАН України. Вище керівництво НАН України не цікавиться соціально-побутовими проблемами науковців, не вживає заходів до їх вирішення. Замовчування критичної ситуації стосовно житлово-побутових умов та правового захисту науковців веде до подальшого падіння престижності їх статусу, що рано чи пізно викличе соціальний вибух”.

Це не мої слова, це слова наших науковців. Наші молоді колеги, для розв’язання цієї проблеми вносять п’ять пропозицій: 1) „Створення прозорої системи всебічного інформування про список осіб, які потребують покращення житлово-побутових умов, ухвалені рішення, що має бути представлено у відкритому доступі на спеціально створеному веб-сайті в Інтернеті”.

Наш висновок такий. На сьогоднішній день Академія наук не веде спорудження соціального житла, тобто житла, яке має надаватися згідно соціальних пільг, передбачених законодавством, і юридично не зобов’язана вести облік таких осіб. Однак, це не означає, що Президія Академії не має інформації про стан цієї проблеми. Навпаки. Ми маємо цифри, які вчора доводилися до присутніх, про загальну кількість осіб, які потребують поліпшення житлових умов, зокрема, по м. Києву, і перебувають на квартирному обліку, і до чисельності працівників, до яких надійшли клопотання від адміністрацій наукових установ щодо надання службового житла. Перша цифра, це 3 тис. чільних сімей по м. Києву, друга цифра – це 305 працівників, на яких у Президії НАН України є відповідні клопотання керівників наукових установ.

Б. Є. Патон. – І що далі?

В. М. Палій. – Далі, Президія, цим питанням цікавиться і займається. Перелік заходів, які Президія вживає щодо вирішення проблем, є.

Б. Є. Патон. – Володимире Михайловичу, на мій погляд, потрібно сказати про те, що робиться в Академії наук щодо спорудження гуртожитків.

В. М. Палій. – Я читатиму, Борисе Євгеновичу, це займе багато часу.

Б. Є. Патон. – Та ні, ну так коротко.

В. М. Палій. – За 2006–2007 рр. введено в дію два гуртожитки. Один на 210 і другий на 312 місць. За рахунок різновекторних зусиль, Академією впродовж останніх років було отримано понад 100 квартир у т. ч.: за програмою КМДА – 24 квартири, за програмою молодіжного кредитування – 11 квартир, за програмою 50х50 – 14(?) квартир. Ну звісно, це не все. Усі зустрічі з керівництвом держави, насамперед, прем’єр-міністром України Ю. В. Тимошенко, було запропоновано ряд ініціатив, які запроваджують значне поширення програм, які б дали можливість категоріям наукових працівників, насамперед вчених, отримати пільгові умови на кредитування житла. (Усі пропозиції у наших гостей є, якщо потрібно, то можна зачитати.)

Б. Є. Патон. – Скажіть, будь ласка, скільки грошей передбачено державним бюджетом для цієї мети?

В. М. Палій. – На 2008 р. – 30 млн. грн.

Б. Є. Патон. – Що передбачено на будівництво?

В. М. Палій. – Борисе Євгеновичу, я прошу передати слово Марії Іванівні, вона значно краще володіє цим питанням.

М. І. Терець. Законом України про Державний бюджет України для НАН України на придбання службового житла виділялися наступні бюджетні кошти: у 2005 р. – 8 млн. грн., 2006 р. – 10 млн. грн., 2007 р. – 30 млн. грн., 2008 р. – 30 млн. грн. Завдяки наполегливим проханням Президії НАН України у 2007–2008 рр. на будівництво житла виділено 30 млн. грн. щорічно, хоча просили 50 млн. грн. <...> В результаті відкритих торгів НАН України у 2007 р. з переможцями тендерних торгів придбано 62 квартири, загальною площею 3952 кв. м. З них 4 квартири отримано в 2007 р. і 58 квартир буде отримано у 2008 р. Квартири для наукових установ закуплені у таких регіонах: м. Київ – 32 квартири, м. Харків – 13 квартир, м. Львів – 8 квартир, м. Дніпропетровськ – 1 квартира, м. Донецьк – 4 квартири, м. Херсон – 1 квартира, м. Запоріжжя – 2 квартири. З 2007 р. НАН України підготувала програму, за якою у 2009–2011 рр. буде придбано житла на 50 млн. щорічно з уведенням в експлуатацію: у 2008 р. – 5590 кв. м., у 2009 р. – 5590 кв. м., 2010 р. – 4970 кв. м., у 2011 р. – 4970 кв. м. Законом України про Державний бюджет України за бюджетною програмою НАН України передбачено виділення 5 млн. грн. Президія НАН України домагається збільшення коштів до 50 млн. грн.

В. М. Палій. – Друге питання.

Б. Є. Патон. – Давайте закінчимо з першим.

В. М. Палій. – У першому питанні було п’ять підпитань.

А. П. Шпак. – Тут треба додати, що у той складний перехідний період (початок 90-х рр.) була повністю відсутня програма житлового будівництва. І це лише в останні роки, і то, це вийшло через особисте звернення Бориса Євгеновича, ми зробили відповідну бюджетну програму. Фактично пішли нам на зустріч в мізерних обсягах, як всі ми розуміємо.

А. І. Широков. – Я розумію наших молодих колег, що це надзвичайно мало, але те що пішло з 2005 р., 30 млн. мало, хотілося б 50 млн. Хочу зауважити, що на всю Україну через Мінбуд виділили 300 млн., а на нашу маленьку Академію – 30 млн. З 2003 р. ми стукалися, і з 2005 р. ця програма була запущена. Академія та профспілка цією проблемою займається. Ви знаєте, який був молодий вік науковця за часів Радянського Союзу (до 28 років). Ми змінили вік молодого фахівці до 35 років. Це дозволило вам мати право на отримання житла під молодіжне кредитування. При наявності вченого ступеня доктора чи кандидата наук, там є додаткові преференції, щоб ви змогли отримати житло.

Б. Є. Патон. – Одним словом, що ми можемо сказати Вам. Ця справа не безнадійна, але є можливість дещо покращити становище. Ви бачите, що зрушення певні є, для Академії наук в порівнянні з ін. установами є пільги, і це нам пішов на зустріч в першу чергу Кабінет Міністрів минулого і нинішнього складу. У минулому уряді, в особі першого віце-прем’єра. М. Я. Азаров особисто займався цією справою. Дав 30 млн. на освоєння службового житла. Це особиста допомога Миколи Яновича Азарова і Юлії Володимирівни Тимошенко. Вона також тут сиділа на двох розширених засіданнях Президії і теж допомогла зрушити цю справу з місця. Більше ми на даний час зробити не можемо.

В. М. Палій. – Я хочу додати й нагадати, а Борис Євгенович не дасть мені збрехати, що останнім часом за ініціативою академіка В. П. Семиноженка порушено питання про спорудження у Феофанії на території Інституту клітинної біології та генетичної інженерії, за рахунок бюджетних коштів цілого містечка для молодих вчених та аспірантів. Вони підготовили відповідне звернення до КМДА, і ми надіємося, що завдяки енергії Володимира Петровича, справа буде доведена до логічного завершення.

Б. Є. Патон. – І вже є згода Інституту генетичної інженерії надати свою територію для цього будівництва. Питання таким чином вирішується.

В. М. Палій. – Дозвольте продовжити. Ну другий розділ цього першого питання найбільший. Наші заявники, вимагають оприлюднення списків осіб, котрі отримують житло за різними програмами з 2003 р. з викладенням підстав, на основі яких було надано житло.

Висновок комісії такий. Чинним законодавством таку процедуру не передбачено. Оприлюднення про особу її будь-яких даних захищено законом України про інформацію і допускається лише за згоди тих осіб. Тому ми вважаємо такий захід не доцільним. Крім додаткової напруги і додаткових скарг це нічого не дасть, тому що незадоволених буде на порядок, або й на кілька порядків більше, ніж задоволених. Службове житло надається у відповідності до положення затвердженого Кабінетом Міністрів. Його можна надавати молодим вченим, його можна надавати немолодим вченим. Академія має право запросити вченого з будь-якого регіону України, або з-за кордону, і надати йому службове житло. Позбавляти її цього права, я думаю, ніхто не буде. Як приклад, О. Пріцаку надали службову квартиру.

А. П. Шпак. – І не тільки Пріцаку.

Б. Є. Патон. – Таке службове житло давали і будемо давати.

В. М. Палій. – Решту питань ми вже обговорювали з нашими молодими вченими. Я вважаю, що різновекторність забезпечення житлом в Академії існує, і вона буде докладати усіх зусиль, щоб її зберегти. І останній підпункт цього першого пункту, це: „Наділити більшою самостійністю (фінансово-господарська, майнова, юридична сфери) академічні установи. Для вивільнення науковців від залежності ведення бюрократичних перемовин з фінансово-господарськими структурами, доцільно запровадити інститут менеджерства”.

Наш попередній висновок такий. Наші інститути, як бюджетні установи діють у межах своїх повноважень передбачених Бюджетним кодексом України, передбачених статутами цих інститутів. Я маю особисту думку, що цих повноважень достатньо, щоб здійснювати діяльність у різних сферах і у різних напрямках. Але якщо будуть конкретні пропозиції про внесення змін до основних принципів здійснення наукової та науково-технічної діяльності НАН України, то ці пропозиції буде уважно розглянуто, і якщо буде така змога, будуть внесені відповідні зміни в межах чинного законодавства.

Б. Є. Патон. – Це все по першому запитанню?

В. М. Палій. – По першому все.

Б. Є. Патон. – Давайте ми завершимо на цьому. Ми не згодні з тим, що Академія наук, її Президія нічого не робить для того, щоб покращити житлові умови наших співробітників. Ми, впродовж декількох років, мали дуже і дуже важкі умови, ми не одержували жодної копійки на будівництво житла, в т. ч. і для молодих вчених, аспірантів і т. д. Питання зрушено з мертвої точки, і ви чули, що робиться. Нам допомагає уряд і буде допомагати, ми в цьому впевнені, і після перегляду Державного бюджету на 2008 р. можуть бути ще якісь додаткові асигнування на будівництво житла. Ми не знаємо чи воно дійсно буде, а стан з бюджетом важкий, і коли закінчиться робота над узагальненням бюджету, поки що невідомо. А Академія наук свої пропозиції з цього питання надіслала в уряд, і конкретно в Міністерство фінансів. Так що в цьому питанні доведеться зачекати, якщо вдасться вирішити, то буде добре.

В. М. Палій. – Переходимо до другого питання, Борисе Євгеновичу! Друге питання таке. Воно стосується складу проживаючих у гуртожитках НАН України. Читає: „В гуртожитках НАН України у великій кількості на підставі виданих ордерів проживають особи, які не мають відношення до Академії наук” та пропозиції: 1) відселити цих осіб та 2) запровадити систему укладання тристоронніх угод за участю науковця, установи, де він працює, та ДЖКП.

Що можна сказати з цього приводу. За даними Управління справами у наших гуртожитках проживає 8% не працівників НАН України.

Б. Є. Патон. – Скільки відсотків?

В. М. Палій. – 8% не працівників Академії наук. Серед них є колишні працівники Академії наук, серед них є зовсім посторонні особи (це працівники прокуратури, Кабміну, Секретаріату Президента та ін.), яких було поселено на підставі відповідних клопотань. Начальник нашого юридичного відділу Світлана Миколаївна підтвердить, що порушення законодавства у цьому питанні немає. Ну можливо є якесь відхилення від основного цільового призначення. Але якщо є якесь порушення законодавства з цих питань, прохання повідомити, навести конкретні факти і знову, таким чином, через законодавство домогтися впорядкування цієї справи. За даними Управління справами (воно теж не сидить склавши руки), зараз у судах знаходиться 30 судових справ, на осіб, які за законом втратили право на проживання. Справи ці просуваються дуже повільно, дуже важко, але це не означає, що ми не докладаємо зусиль і залишаємо це поза увагою. Щодо здійснення незалежної перевірки проживаючих у гуртожитках. Я не можу нічого сказати. Буде відповідне доручення, то тоді буде здійснюватися така незалежна, повторюю, перевірка. Якщо доручити Управління справами – це також буде залежна перевірка, якщо доручити Управлінню науковими кадрами – це також буде залежна перевірка. Давайте шукати спосіб проведення такої перевірки?

Щодо другого питання, коли проживають особи за ордерами інших осіб. Тут наша думка однозначна. Треба залучити органи внутрішніх справ, таких осіб виявити в установленому порядку домогтися їх виселення, а тих хто передав ці ордери ін. особам, позбавити цих ордерів згідно закону. Така наша позиція.

С. В. Таранець. – Я хотів би з цього приводу внести деякі корективи. За нашими даними в гуртожитку по вул. Е. Потьє, „лівих” людей проживає до 150 чоловік, а це третя частина всіх мешканців гуртожитку. 45 із них це студенти комерційних вузів, які створені при Інституті держави і права та Інституті перекладачів. Зараз (ми були присутні на Загальних зборах Секції суспільних наук) є ідея створення Гуманітарного університету. Хотілося б почути за рахунок кого і чого будуть розміщувати студентів цього новоствореного університету. За рахунок аспірантів та науковців?! Я вважав би, що очевидно, потрібно ставити питання про будівництво відповідних гуртожитків, створення відповідної матеріально-технічної бази, а потім селити студентів, представників ін. бюджетних установ.

Б. Є. Патон. – А що управління справами думає?

М. І. Терець. – За даними директора ДЖКП І. Дихнича, у цьому гуртожитку проживає 54 особи, які займають 60 ліжкомісць. То якщо до цих 54 додати 45, буде 112.
С. В. Таранець. – Тобто вже в два рази збільшується.

М. І. Терець. – Що стосується вузів, то це державні, а не комерційні вузи.

С. В. Таранець. – Але вирішувати цю проблему за рахунок аспірантів та науковців негоже?! Що ми тоді створюємо?

А. І. Широков. – В даному випадку я погоджуюсь з нашим колегою. Але у будь-якому відомстві є невелика частина місць для проживання співробітників солідних державних інституцій. Так було, є, і буде. Ми маємо співпрацю Академії з Кабміном і ін. державними інституціями. Я з вами погоджуюсь, що потрібно виселити через суди тих людей, які давно не мають відношення до Академії. А що стосується студентів, ну хай буде державних вузів, потрібно вирішити питання аспірантів і співробітників, а якщо питання буде вирішене, то тоді ми зможемо дбати про студентів цих двох структур.

Б. Є. Патон. – А скільки їх?

М. І. Терець. – 45.

С. В. Таранець. – Це лише по нашому гуртожитку.

А. П. Шпак. – Це дійсно проблема і її потрібно вирішити.

В. В. Лужбіна. – Я дружина Д. А. Лужбіна. Він дуже інтелігентна людина і не захотів сюди прийти.

А. П. Шпак. – Він зараз за кордоном. Це дружина мого співробітника.

В. В. Лужбіна. – Дуже хороший, талановитий, але нам довгий час не надавали реєстрації. Ми маємо дитину, яку не могли поставити на медичний огляд, тому що гуртожиток не має статусу сімейного. Нарешті ми домовилися з комендантом, щоб вона нам виділила кімнатку, там де був грибок. Дитина почала хворіти, коли пішли до лікаря, то вона сказала, що в гуртожитках майже всі дітки хворіють. Я не буду розповідати про всі проблеми, але я дуже багато перенесла.

А. П. Шпак. Тут ми можемо подякувати, що Управління справами посприяло у вирішенні цієї проблеми.

В. В. Лужбіна. Але ми на квартирний облік не можемо стати. Я прийшла бо чоловік майже цілодобово працює. Для науки він багато зробив, і не лише в Україні, але й за кордоном. Але, на жаль, ми маємо лише кімнату у гуртожитку. У мене мама інвалід І групи, на жаль, я не можу її забрати до себе.

Н. М. Юсова. Про те, що розповідає Валентина, ми всі пройшли через подібне поселення. У кожного з нас була своя історія, не менш цікава і драматична. Замість того, щоб займатися наукою, кожен поклав чимало здоров’я. Ми живемо в гуртожитках і бачимо проблеми такими, якими вони є насправді. Сторонні люди мають право жити, наприклад, працівники фірми „Два гуся”, а нам у цей час приходять листи-відмови за підписом начальника ДЖКП на ім’я наших директорів на співробітників, яких на роботу направляли з наданням житла. Все це справляє великий моральний дискомфорт.

В. М. Палій. Наталіє Миколаївно! Щодо строкових і безстрокових ордерів, ми поговоримо пізніше. Що стосується проживання студентів в гуртожитках, то наша робоча група вважає, що з студентами треба навести порядок, не проявляти зайвого лібералізму, не відповідати позитивно на ці звернення, і, в міру можливостей, цей вектор звести до нуля.

І, нарешті, останній розділ цього другого запитання. Наші колеги пропонують порушити клопотання про укладення тристоронніх угод за участю науковця або аспіранта, установи, де він працює чи навчається та ДЖКП. Згідно з положенням, умови забезпечення аспірантів та працівників гуртожитком, визначаються угодою цієї особи та науковою установою, але наші наукові установи гуртожитків не мають, і вони вимушені звертатися до відповідних організацій, в яких ці гуртожитки є. Тобто виникає третя сторона. Тому наша група підтримує цю пропозицію. І просить Управління справами розробити відповідне положення, щоб віднині аспіранти та працівники забезпечувалися гуртожитками на основі тристоронніх угод. Нами пропозиція приймається.

Б. Є. Патон. Я думаю, можна прийняти вашу пропозицію. Але, крім пропозицій на папері, потрібно щоб вони виконувалися.

В. М. Палій. Дякую, Борисе Євгеновичу! Третє питання. Нашими молодими колегами відстоюється законне право працівників, які проживають у гуртожитках, щодо безстрокових ордерів. Ми думали, що це питання вирішене, і вони отримали вичерпну відповідь під час робочої зустрічі. Але, оскільки наші гості домагалися озвучити його, то я, посилаючись на Юридичний відділ та Управління справами, можу сказати таке: зараз ніяких строкових ордерів немає і не повинно бути. Є відповідне положення, є лист Головного управління міграції та реєстрації фізичних осіб у м. Києві. Всі працівники, які проживають у гуртожитках реєструються без визначення кінцевого терміну проживання. Це право визначене законодавством. І наше завдання забезпечити його виконання. От і все.

Н. В. Гурденко. Вибачте, це стосується ордерів чи лише реєстрацій.

С. М. Черновська. Згідно Житлового кодексу, ордери видаються для постійних працівників, без зазначення кінцевого терміну. Для строкових працівників, в ордері вказується рішення, на підставі якого видається ордер на час його роботи в установі, але не більше ніж на 3 роки.

В. М. Палій. Дякую. Четверте запитання. З 2003 р. порушено право випускників аспірантур щодо отримання статусу молодих фахівців. Читає: „З 2003 р. порушено законне право випускників аспірантури щодо отримання та офіційного підтвердження статусу молодого спеціаліста. Нас брали на роботу, і ми в цьому розписувалися у протоколі – з наданням житла”.

Це питання не просте. З 1999 р. скасовано попередню систему. Ми цей порядок порушували. З чим це було пов’язано. У другій половині 90-х рр. відбувся катастрофічний провал із залученням молоді до наукових установ. У нас зараз прошарок молоді віком від 35 до 40 років надзвичайно малий. Це всі знають. Тому ми вживаємо всіх можливих і неможливих заходів, щоб якось стимулювати до наукової праці. Ефективним продовженням практики направлення випускників на роботу до 2003 р., згідно з нашими можливостями, нами практикувалися. З 2003 р. внаслідок того, що резерв був вичерпаний, ми такої можливості були позбавлені. Тому зараз ми змушені перейти до неухильного виконання чинного законодавства, згідно яких, випускники аспірантур працевлаштовуються згідно з типовою угодою, яка укладається між аспірантом і адміністрацією наукової установи. А зараз ми залучимо і третю сторону. У цій угоді обумовлено все. Зобов’язання аспіранта стосовно утримання житла – успішно завершити навчання, зобов’язання установ, якщо вона у цьому зацікавлена, працевлаштувати випускника аспірантури і надати йому упорядковане житло. Якщо є така можливість, то в угоді має бути зазначено, якщо такої можливості немає, то що тут можна сказати. Процедури персонального розподілу немає, і поки-що не буде, відповідних посвідчень не буде. Буде прийом на роботу в загальному порядку. Мені це дуже прикро робити. Ми всі виросли, і є суб’єктами цього процесу. Ми всі вдячні нашій державі, що вона дала можливість самореалізуватися таким чином. Але реалії такі, що цей метод не існує. І на даний час відновити його не має можливості. Якщо в державі будуть відповідні умови, можливо, ми до цього повернемося.

П’яте питання. Читає: „З подачі відомства керуючого справами НАН України почалася підтасовка фактів, коли не було докладено зусиль, щоб виявити справді реальну цифру молодих науковців до 35 років; не було проявлено бажання відстежити моніторинг ситуації щодо різновікових категорій населення задля виявлення потребуючих покращення в соціально-побутовій сфері. Цифра, під яку будуть просити в уряду державні кошти, є завідомо неправдива”.

Знову ж таки мова йде про посвідчення з наданням житла, чи без надання житла. Я, по-перше, можу послатися на те, що я сказав. З 1999 р. ніякі посвідчення юридичної сили не мають. Подобається це, чи не подобається, влаштовує це нас, чи не влаштовує, але це так. Тепер щодо отримання відповідей. Відповіді у нас можуть подаватися двома шляхами. Якщо є офіційне звернення наукової установи в особі її керівника або ін. посадової особи, відповідь має даватися інституту тій посадовій особі, яка писала це звернення. Я не можу відповідати за інших колег Президії, але я вам скажу, що всі звернення відповідного характеру, які подавалися до Президії і потрапляли на мій розгляд, я давав вчасну, обґрунтовану законом відповідь. Останнім часом звернення надійшло від В. А. Смолія. Відповідь я йому дав офіційну. Валерію Андрійовичу, Ви доручали кому-небудь зі своїх співробітників перевіряти, яку я відповідь дав, коли я її дав?!

В. А. Смолій. – Не доручав.

В. М. Палій. – Не доручали. Тому я все ж таки просив би у цих питаннях дотримуватися установленого порядку. Друга частина цього запитання. Можуть бути особисті звернення, то вже інша річ. Особисті звернення розглядаються згідно із законом „Про звернення громадян”, згідно з яким посадова особа, до якої це звернення надійшло, має дати відповідь в установлені законом строки. Якщо вона цього не зробила, вона підлягає адміністративній, а то й ін. відповідальності. Якщо будуть наведені факти, що хтось з працівників Академії не дав відповіді, то потрібно в кожному конкретному випадку це з’ясувати, розібратися і притягти до відповідальності. У моєму департаменті таких випадків не було, не має, і не буде. Відповідь на письмове звернення може бути письмовою, а може бути і усною, отриманою на особистому прийомі. Я особисто приймаю працівників і не працівників в будь-який день, і в будь-який час.

Шосте питання. Воно стосується сплати за проживання в гуртожитках. Я його читатиму так, як воно сформульовано авторами: „На прохання та резолюції щодо переоформлення посвідчень не отримано жодної відповіді від В. Арсенюка”. Цитую за оригіналом звернення. Я би просив Марію Іванівну, яка цим питанням досконально володіє.

М. І. Терець. – З липня 2007 р. плата за проживання в гуртожитках аспірантів для аспірантів та співробітників – 100 грн. на місяць та не співробітників – 150 грн. на місяць. Тарифи установлені КМДА.

В. М. Палій. – Маріє Іванівно, наші колеги пропонують розробити гнучку систему оплати. Що ви думаєте з цього приводу?

М. І. Терець. – Це питання не просте. Якщо розробити гнучку систему, то повинні бути якісь критерії. Може будуть якісь пропозиції, тому що в будь-якому випадку це буде несправедливо. Якщо для однієї людини буде одна плата, то для іншої – інша.

А. В. Блануца. – Скажіть, будь ласка, якщо мешканці Києва платять за тими самими тарифами, що і гуртожитки, то трикімнатна квартира 360 кв. платить 300 грн. Коли в гуртожитку живуть співробітники в кімнаті площею 25 кв. плюс спільна душова, вони платять 350 грн. Де тут порушення?

М. І. Терець. – Максимальна ціна у гуртожитку 150 грн. за одну особу. Якщо брати з мешканців не по собівартості, то наші гуртожитки будуть збиткові.

А. В. Блануца. – Тоді виходить, що м. Київ платить меншу плату. Скажіть, будь ласка, в якій Ви квартирі проживаєте і скільки Ви платите?

М. І. Терець. – Я проживаю в 4-кімнатній квартирі. Я плачу 500 грн. в місяць за три особи.

А. В. Блануца. – Все добре. А площа Вашої квартири?

М. І. Терець. – 42 кв. метри.

А. В. Блануца. – Чотирикімнатна квартира?

М. І. Терець. – Да, да!

Н. М. Юсова. – А як можна пояснити таку ситуацію, коли впродовж 2004 р. був один рахунок, а після акції протесту (???) 2006 р. був лише один рахунок. З середини 2007 р. коли появилася постанова з приводу оплати за проживання, знову появився другий номерний рахунок. І по ньому переплата. Це як?

М. І. Терець. – Це питання потрібно розглянути. Я не можу відповісти на це питання.

Н. М. Юсова. – Як сказав Володимир Михайлович, до 2003 р. була можливість заохочувати молодь з тим, щоби надавати право на ліжкомісце в гуртожитку. Ті, хто отримав це тотальне право до 2002 р., ті вносять іншу квартплату. Володимир Михайлович вчора сказав, що Управління справами з 2003 р. видає квоти, (???), в зв’язку з нестачею ліжкомісць в гуртожитках. Марія Іванівна вчора гарно навела нам статистику про відкриття лінії на Заболотного та про відкриття лінії на Чабанівській, тобто кількість ліжкомісць збільшується. Коли ми запитали начальника відділу наукових і керівних кадрів – скільки аспірантів на сьогоднішній день вступає в аспірантуру, то нам була названа цифра близько 450 чоловік, із них відсотків 70–80 іногородніх. Там було зазначено, скільки їх закінчує аспірантуру, і скільки з них – молоді спеціалісти. Якщо до 2003 р. була можливість надавати посвідчення молодих спеціалістів, то з 2003 р. випадає ціле покоління, як і тоді (очевидно в 90-ті рр. – Сергій Таранець).

А. І. Широков. – Ми повертаємось до того, що обговорили. Ви ставили питання про гнучку систему плати. Я розумію, що хоча б один в сім’ї працівник Академії, то за інших членів також платиться одна і та сама ціна. Ви тут неправильно сформулювали це питання. Що таке гнучка система? Яку гнучку систему ви пропонуєте?

А. В. Блануца. – Я сплачую за двох як академічних, а третє ліжко-місце – як неакадемічне.

Н. М. Юсова. – Існує різна оплата за проживання.

А. В. Блануца. – Ми ще не знаємо, що вкладається у вартість ліжко-місця. Тому що ті документи, які показали нам вчора, не стосуються жодного гуртожитку.

А. І. Широков. – Тут з вами можна погодитись в якому розумінні: якщо об’єктивно обрахована собівартість, то її потрібно сплачувати не в середньому, а по кожному гуртожитку окремо. При цьому потрібно взяти до уваги, що ніякої дотації Академія на сьогодні не отримує. Оплата за проживання в гуртожитках може бути диференційована. Де гуртожиток кращий і надається більше послуг, там вона більша, де гірший – менша. Мову ми ведемо про наших працівників і членів їх сімей. Із не наших людей ми можемо брати більше.

В. В. Арсенюк. – Сьогодні у нас обраховується вартість ліжко-місця, виходячи з загальних витрат. Можна розглянути й це питання. Хоча, якщо ми беремо в середньому 250 грн., то тоді у нас може бути і 200 і 300 грн., а в деяких і 220 грн. В середньому це буде 238 грн.

В. В. Лужбіна. – В гуртожитку по вул. Доброхотова чоловік сплачує одну ціну, бо він академічний, а дружина іншу, як стороння особа.

В. В. Арсенюк. – Вона працює в Академії?

В. В. Лужбіна. – Ні, ні.

В. В. Арсенюк. – То вона стороння людина. В даному випадку чоловік – академічний, а дружина – стороння людина.

С. В. Таранець. – То це ж чоловік і дружина живуть.

В. В. Арсенюк. – Я розумію. (Шум)

В. В. Арсенюк – Н. М. Юсовій. Ми з Вами зустрічалися десь місяць тому. Вас треба називати нашими партнерами. Потрібен конструктив, а не використання погроз і походів, які нічого не дадуть.

А. П. Шпак. – Давайте поновимо з вами практику прийому по фіксованих днях, з абсолютно конкретних питаннь.

Н. М. Юсова. – Існує тотальна проблема. Вона в усіх одна.

В. М. Палій. – Я думаю, що буде правильно, якщо є конкретні факти незаконного стягнення невідповідно до розміру за проживання в гуртожитках, це питання будемо вирішувати.

Сьоме питання. Наші інститути періодично звертаються до Управління справами з проханням про поселення своїх працівників у гуртожитках. На жаль, не всі ці клопотання можна задовольнити. Наші молоді вчені ставлять таке питання. У відмовах фігурує дивна причина в потребі поселити аспірантів. Висновок нашої комісії такий. Для поселення аспірантів Академія повинна мати завжди якийсь фонд, якийсь резерв. Інакше ми залишимося без аспірантів, а потім і без наукових співробітників. Поселяти наукових або не наукових співробітників за рахунок місць, передбачених для аспірантів, я особисто вважаю неправильним і не доцільним.

Н. М. Юсова. – Гуртожиток по вул. Доброхотова № 5 відповідною постановою був названий для науковців та співробітників, яким було виписано посвідчення з наданням житла, а їм приходять відмови.

В. В. Арсенюк. – Можна я відповім. Ваша інформація не зовсім достовірна. Покажіть відмову працівникам Академії.

Н. М. Юсова. (Пред’являє)

В. В. Арсенюк. – Йдеться про те, якщо гуртожиток по вул. Е. Потьє, то ми всім пропонуємо переселитися в ін. гуртожитки. Тому я вважаю, що це правильно. Гуртожитки у нас тільки для аспірантів – це на Заболотного і на Е. Потьє. Тому що там незручності будуть і для сімей, і для аспірантів. Тепер те, що стосується цього листа. Читаю: „У зв’язку з відсутністю ліжкомісць для аспірантів у наборах поточного року, НАН України не має можливості продовження терміну проживання співробітникам Юсову Святославу і Юсовій Наталі, які йдуть за розподілом без надання житла. Згідно постанови Бюро Президії № 206 про використання гуртожитків НАН України, стосовно гуртожитків для відповідних інститутів та продовження термінів проживання за рахунок місць для аспірантів поточного року. Те саме стосується і сім’ї Блануци. Скажіть, будь ласка, термін подовжено?

Н. М. Юсова. – Подовжено.

В. В. Арсенюк. – Реєстрацію Вам надано на один рік.

Н. М. Юсова. – Надано.

В. В. Арсенюк. – В чому питання?! Я вам ще раз кажу. Цей лист був у вересні 2007 р. Сьогодні березень 2008 р. Реєстрація Вам надана? Надана. Ви там проживаєте? Проживаєте. В чому проблема? Проблема в цьому листі!

Н. М. Юсова. – Проблема в тому, що в нашому Інституті таких, як я, багато. Листи приходили на наш Інститут, на інші інститути приходили інші.

В. В. Арсенюк. – Але ще раз кажу. Жодна людина, яка працює в Інституті, тим більше, якщо підготовлена дисертація, жодна людина не була виселена. Всім була подовжена реєстрація. Якщо це не так, то покажіть, кому ми не подовжили реєстрацію.

А. В. Блануца. – Це питання правової захищеності.

Н. М. Юсова. – І морального комфорту.

В. В. Арсенюк. – Я ще раз вам кажу. Ви зареєстровані? Зареєстровані. Термін проживання подовжено? Подовжено. Ви проживаєте на Доброхотова.

С. В. Таранець. – По гуртожитку вул. Е. Потьє я хотів би зробити ремарку. Справа у тому, що у нас вчора відбулося засідання Ради гуртожитку, яка просить скасувати постанову № 206 від 5.07.06 про відселення/переселення з вул. Е. Потьє, тому що були підозри, і ці підозри залишаються, що цей гуртожиток буде ліквідовуватися або продаватися. Ми хочемо отримати офіційну відповідь.

В. В. Арсенюк. – Не буде цей гуртожиток ні ліквідовуватися, ні продаватися. Цей гуртожиток передбачається тільки для аспірантів. Хочу додати: Минулого року збільшили кількість ліжко-місць на 212 і поселяємо аспірантів у гуртожитки. У цьому році у гуртожитках, за моїми підрахунками, залишається 150–160 вільних ліжко-місць. На Заболотного ми можемо поселити не більше 100 аспірантів. В слідуючому році у нас буде 50–60 вільних ліжко-місць, тому що я бачу динаміку, скільки аспірантів закінчує, і скільки залишається працювати в установах. Тому ні в якому разі цей гуртожиток не буде ні продаватися, ні ліквідовуватися.

С. В. Таранець. – Але справа в тому, що науковців продовжують відселяти на Доброхотова. Там гуртожиток повністю упакований. На Доброхотова люди отримають прописку, а проживають до цього часу на Е. Потьє.

В. В. Арсенюк. – Є проблема. Ще раз кажу, що ми не можемо це питання вирішити за один рік. У гуртожитку по Доброхотова проживає дуже багато осіб, які не мають відношення до Академії наук, і ми будемо їх відселяти. Уже 30 справ у нас в суді. Але ж ніхто цих людей, які живуть по Е. Потьє, не викидає на вулицю.

С. В. Таранець. – Валерію Васильовичу! Я вже півтора року живу без реєстрації. Уже місяць лежить лист у Вас, чи в ДЖКП на подовження терміну проживання. І до цього часу він не завізований.

В. В. Арсенюк. – Такого не може бути.

С. В. Таранець – Може бути. З 19 лютого.

В. В. Арсенюк. – Всім, хто до мене приходить, ми подовжуємо термін проживання.

А. І. Широков. – Ми торік з Вами зустрічалися. Думка була яка. Два гуртожитки будуть виключно аспірантськими. Ваша пропозиція була така: візьміть не Е. Потьє, а якийсь інший. В іншому була б така сама ситуація. Проте на вулицю викидати не будемо. Підготуємо рівноцінний гуртожиток, як на Е. Потьє, на Доброхотова. Але зараз проблема в тому, Ви самі кажете, що ми повинні підготувати місця для того, щоб перевести туди людей. Для того, щоб переселити цих людей, треба відселити через суди тих, хто до Академії немає ніякого відношення. А питання з Вашою реєстрацією – ми попередньо з Вами обговорювали, – владнається.

Б. Є. Патон. – Шановні колеги! Що я вам можу сказати. Ми з задоволенням констатуємо те, що зараз прийом в аспірантуру такий, який він був до 1999 р., і навіть став більшим. Тому гуртожитки для аспірантів вкрай необхідні. Аспіранти це те, що нам потрібно в першу чергу, бо потрібні молоді вчені. Вчора тут був звіт Інституту металофізики. Хороший Інститут, дуже добре працює. Але середній вік доктора наук 64 роки, середній вік кандидата наук – 54 роки. Розумієте, що відбувається. Тому ми зобов’язані забезпечувати гуртожитками іногородніх аспірантів, бо не можна розраховувати тільки на киян, треба ще й зважити на те, що переважно всі кияни теж не мають де жити. Тому давайте домовимось, закінчити справу з гуртожитками. Що дійсно є недоліки. Нам дуже складно відселяти людей з гуртожитків, але це треба робити у правовому полі. І ми будемо це робити, при всій, я би сказав, тій, м’яко кажучи, не радісній і не приємній роботі. Але це потрібно робити. І нагадую ще раз, що у нас є великі зрушення, і про це казав Володимир Михайлович, про майбутнє будівництво цілого містечка у Феофанії. Ми доручимо Управлінню справами та відділу науковими кадрами провести необхідну роботу і тримати все під контролем. Давайте з гуртожитками на цьому закінчимо.

В. М. Палій. – Ну, Борисе Євгеновичу, не зовсім. Тут ще є маленьке питання по гуртожитках. Я хотів би з Вашого дозволу зачитати: „В будівлі гуртожитку № 5 орендарі упровадили сумнозвісні заклади типу кафе/бар/більярд, у підвальному приміщенні зняті несучі конструкції, постійно проводяться дискотеки. Науковці повсякчас страждають від п’яного галасу, нецензурщини, бійок тощо. У будинку пошкоджено силовий кабель електроенергії, грибок у помешканнях і т. п.”. Якщо не звертати уваги на деякі питання, зокрема у гуртожитку № 5, не зняті несучі конструкції, і не пошкоджено силовий кабель, але ця проблема має місце. Ми за те, щоб це кафе ліквідувати. За інформацією Марії Іванівни, вже є рішення про ліквідацію цього закладу.

Б. Є. Патон. – Тут нема питань. Треба якнайшвидше ліквідувати це злачне місце. В Інституті гідромеханіки був „Лас Вегас”, і ми, слава Богу, викинули його звідти. І тут треба це зробити, і зробити якнайшвидше. Це ганьба для Академії наук, якщо в гуртожитку буде отаке злачне місце.

Н. М. Юсова. – Від імені Ради гуртожитку, ми декілька разів зверталися до керівництва ДЖКП, просили по-людськи: будь ласка, переговоріть з орендарями, проте, на жаль, це питання не було вирішене.

Н. В. Гурденко. Ми проживаємо над цим першим поверхом, і постійно тягне цим баром-більярдом. Дуже громко музика грає, крики, машини ставлять прямо під вікнами.

В. В. Арсенюк. – Це чужі приїжджають?

Н. В. Гурденко. – А чиї ж. От я скільки разів ходила до цього директора бару. Вони кажуть зробимо тихіше, зробимо тихіше, проте музика грає до четвертої ранку. У нас маленька дитина, ми все це слухаємо. Викликали наряд міліції, і це нічого не допомогло.

В. В. Арсенюк. – Більше ми не подовжимо оренди.

Н. В. Гурденко. – Там два бари. Один існує декілька років, а інший 10 років.

Б. Є. Патон. – Давайте так з цього питання. Воно дуже важливе і для Академії наук, і для тих мешканців, які там проживають. Давайте терміново, проте в межах закону. Якщо оренда закінчується в певний строк, то ми нічого не зробимо. Надалі не допускати, щоб взагалі таке було, бо я тоді стільки сил поклав, щоб ліквідувати цей „Лас Вегас”. Тут потрібно те саме зробити. Це ми вам відповідаємо, що буде зроблено.

В. М. Палій. – Наступне питання дуже непросте, і ми просили наших колег його зняти, або переформулювати, але вони наполягають.

Н. М. Юсова. – Ми все переформулювали.

В. М. Палій. – Десяте питання. В мене воно звучить так ... (за наполяганням Юсової, не зачитав).

А. В. Блануца. (Читає). – Сьогодні ми підтверджуємо те, що система взаємовідносин, витворена Управлінням справами, сприяє розвитку тіньових схем і створює таку систему, що молоді вчені не можуть ефективно працювати в системі Академії наук.

Б. Є. Патон. – Я не зрозумів.

В. М. Палій. – Ну, тіньові схеми.

Б. Є. Патон. – Яка система і про що конкретно йде мова?

В. В. Арсенюк. – Борисе Євгеновичу, це кримінал.

Б. Є. Патон. – Конкретно, про що йде мова?

В. В. Арсенюк. – Тут написано, що система витворена керуючим справами, сприяє розвитку корупції. Це статті кримінального кодексу. Я вас прошу, якщо у вас таке відношення, то зверніться до прокуратури, нехай вона перевірить нас, і ви отримаєте кваліфіковану відповідь. А це, що ви тут написали, я вибачаюсь, це наклеп.

Н. М. Юсова. – Чому лише сьогодні прийде комісія і буде перевіряти оці шумові ефекти, хоча люди страждають впродовж років? Ми це питання ставили.

В. В. Арсенюк. – Де Ви ставили? Покажіть хоча б одну вашу заяву.

С. В. Таранець. – Принаймні ми торік робили кілька десятків запитів з приводу незаконного продажу майна НАН України в центрі Києва. На жаль, на один з депутатських запитів, народного депутата Л. Лук’яненка, Ви взагалі не дали відповіді. А та відписка, яку ми отримали (хоча ми конкретно указали номер судової справи, про незаконний продаж майна, і просили підтвердити), на жаль, не дала нам чіткої відповіді.

В. В. Арсенюк. – Я вам відповім. До цього часу у нас вартість проживання у гуртожитках в 6–7 разів менша, ніж по м. Києву (якщо брати 47 грн. за ліжкомісце). Зараз, на жаль, удвічі менша. Наше ДЖКП на сьогоднішній день банкрут. Проводиться справа по відновленню платоспроможності боржника. Її проводить Лацкан, керуючий санацією. В ході санації були продані підвальні приміщення, і одне приміщення, по якому до цього часу йдуть спори, і Ви тим чи іншим боком підтримуєте і заважаєте довести справу до кінця – це вул. Володимиро-Либідська, де ТОВ „Професіонал” протягом двох років не зважає на судові звернення, не платить ДЖКП гроші за оренду. А Ви виходите з плакатами, що НАН України продає майно, навіть не так, а будинки в центрі Києва. Ви почитайте, що Ви підсунули пану Лук’яненку. Може він і не прочитав, але він Вам повірив. Читайте, що Ви там написали.

С. В. Таранець. – Справа в тому, що якщо так вирішили, що майно не потрібне Академії наук, то сума, яка пропонувалася для викупу цих приміщень, зовсім не ринкова, а значно занижена. Я, рядовий співробітник, не маючи таких коштів, міг би з задоволення купити за ту суму, яка пропонувалася.

В. В. Арсенюк. – Сума, яка пропонувалася, визначалася на основі тендерної оцінки, і продаж цього майна був на конкурсній основі. Це вже декілька років перевірялось прокуратурою. Є рішення Верховного суду України, що ця санація проведена правильно, що порушення тут не має.

Б. Є. Патон. – Давайте так. Якщо у вас є конкретні питання, то подавайте їх у письмовому вигляді, і вони будуть розглянуті. Це для Академії, повторюю, ще і ще раз ганьба, якщо такі приклади є, і вони відповідають дійсності. Тому, повторюю, давайте в письмовій формі.

В. М. Палій. – Шановні колеги! Залишилося ще два питання, які надійшли вчора. Це про постанову, стосовно поселення науковців НАН України в гуртожитки. Є таке рішення , і ми можемо його надати. І останнє. Чи отримала НАН України бюджетні кошти на підвищення зарплати науковців у 2008 р. і яким чином вони використовуються? Я попросив фінансово-економічний відділ надати довідку. На жаль, вона надійшла, коли я вже був тут. Тому озвучить її не можу.

А. П. Шпак. – Отримали. Тут є директори трьох інститутів, які можуть це підтвердити. Але є проблеми, які не дають можливості в січні/березні виплатити ці надбавки. Ця проблема є, але вона буде ліквідована в наступному кварталі. Як відомо, перший квартал фінансується в ручному режимі.
(Далі не записано 7–10 хвилин розмови.)

Заключне слово президента НАН України Б. Є. Патона. – Перш за все, я хочу подякувати, що ви звернулися до керівництва Академії наук і ви бачите, що ми відгукнулися, і Бюро Президії в повному складі перед вами. Ці десять пунктів, які ви нам доповіли, будемо ще і ще раз обговорювати і приймемо всі необхідні міри для того, щоб подолати всі незгоди, які є в межах можливого. Тепер давайте ми зустрічатимемося, по-перше, щоб це було корисно для розвитку науки. Я вам можу навести приклад, що у нас на Президії, на так званій Президії Академії наук, раз на квартал доповідають троє найкращих молодих вчених. Це є корисна і необхідна справа. Ми вас закликаємо, щоб ви теж брали участь у цій роботі.

Давайте домовимося про те, щоб ви давали конкретні факти, якщо ви звертаєтесь до Академії наук, до керівництва Академії наук, то наводили конкретні факти про ті недоліки та порушення. Без фактів ніхто нічого розглядати не буде.

І нарешті. Є відповідні відділи в Академії наук. Ви берете на себе сміливість сказати, що той чи інший відділ вас не влаштовує; там сидить корупціонер, там чиновник, там бюрократ. До речі чиновник – це навіть міністр. Так що чиновник – це не є якесь ганебне слово. Тому давайте домовимось, якщо виникає дійсно якась нагальна проблема, то ви будете звертатись в першу чергу до відділів апарату Президії, якщо вони не вирішують питання, то вже тоді ви повинні звернутися безпосередньо до керівників Академії наук. А такого на нашій пам’яті ще не було. Ми пішли на це тому, що ви наполягали, тому що ви висловлювали дуже і дуже неприємні для нас формулювання і думки. Давайте домовимося, що це буде уроком і для нас, і для вас. І закінчимо цю справу на тому, що на цьому боці не сидять ваші вороги, а сидять люди, які хочуть зробити Національну академію наук України найкращою науковою установою нашої країни. До речі, коли у нас була прем’єр-міністр України, то вона дала дуже і дуже високу оцінку роботі Академії наук, і з гуманітарних досліджень, і, в першу чергу, за нашими новими технологіями, які розроблені в тих чи інших інститутах. Тому не думайте, що тут ніхто нічого не робить, а сидять корупціонери. Хай вам щастить. І нам потрібна ваша наука. На все добре.