04/23/2008 | Віктор Божидарник

Після відповідного указу Гаранта нехай у тих, хто каже про низкий рівень вищої освіти в України пальці повідсихають, щоб не стукали з наклепами по клавіатурі

http://volyn.com.ua/index.php?rub=9&article=0&arch=779

ВІКТОР БОЖИДАРНИК: «ЗБУЛАСЯ МРІЯ МОГО ЖИТТЯ»
Наша газета уже повідомляла про те, що Луцькому державному технічному університету згідно з Указом Президента України Віктора Ющенка надано статус національного. Наш кореспондент зустрілася з ректором університету, професором Віктором Божидарником і попросила його розповісти про сьогоднішній день очолюваного ним вищого навчального закладу, про те, що передувало отриманню такого високого статусу.

Анастасія ФІЛАТЕНКО


—Вікторе Володимировичу, яке у вас відчуття після одержання університетом нового статусу?
— Скажу відверто, це немов біг-біг і зупинився на якусь мить. Якщо чесно, то вважав справою свого життя здобуття статусу національного нашим вищим навчальним закладом. І ось, нарешті, моя мрія збулась. Лише кілька днів минуло з часу виходу Указу, все ще приймаю поздоровлення, а в голові рояться думки як ми будемо жити, працювати, готувати фахівців уже в новому статусі.
— Луцький національний технічний університет сьогодні з точки зору ректора це...
— Технічний вищий навчальний заклад нашого регіону, який готує інженерні кадри, котрі спроможні працювати як за традиційними, так і новітніми технологіями. Нині університет готує фахівців за 32 спеціальностями та 22 напрямами. У самому університеті і його філіях навчається близько дванадцяти тисяч юнаків і дівчат. За роки існування ми підготували понад тридцять тисяч інженерів і економістів, які сьогодні працюють не лише в Україні, а й у багатьох державах світу.
— Відомо, що Луцький національний технічний університет пройшов непростий шлях.
— Справді, починали із загальнотехнічного факультету Київського автомобільно-дорожнього інституту. Згодом це уже був Луцький загальнотехнічний факультет, підпорядкований Українському інституту інженерів водного господарства. Проте дуже швидко Міністерство освіти вносить зміни і передає факультет у відання Львівського політехнічного інституту. А ще через чотири роки факультет було реорганізовано у філіал цього інституту, який змінювався, розширювався. 1 квітня 1991 року для нас було знаменною віхою — в Луцьку, на базі філіалу, створено Луцький індустріальний інститут, який у 1997 році став згідно з постановою Кабінету Міністрів Луцьким державним технічним університетом.
— Цікаво, а коли ви особисто прийшли у цей навчальний заклад?
— Після Голобської середньої школи Ковельського району закінчив Львівський політехнічний інститут, короткий час попрацював там лаборантом, а у 1973 році вже у Луцьку став асистентом загальнотехнічного факультету. Тут же пройшов усі сходинки — від асистента до старшого викладача, завідувача кафедрою, декана факультету, директора філіалу, ректора Луцького індустріального інституту, ректора Луцького технічного університету.
— А віднині вже й ректора Луцького національного технічного університету...
— От, тепер (сміється) можна зі спокійною душею й на пенсію іти.
— Ой, напевно, колектив вас не відпустить.
— Скажу відверто, хтозна-як складеться подальша доля. Та після того, як університет набув статусу національного, ще багато роботи, у тому числі й у мене особисто.
— Знаю, що наш технічний університет у числі кращих у країні по підготовці науково-педагогічних кадрів.
— І я цим утішений, бо лише за останні п'ять років мої молоді колеги захистили 105 кандидатських і дев'ять докторських дисертацій. До того ж п'ятдесят відсотків тих, хто захищає кандидатські дисертації, вкладаються у відведений строк. В Україні подібного і тридцять відсотків не набирається. В університеті створено спеціалізовану раду по захисту докторських дисертацій. До речі, ми єдині, де можна захистити докторську дисертацію.
— Мені випало познайомитися з вашим видавничим центром. Там було чим похвалитися.
— Справді так, бо наші науковці тільки за останні роки випустили 62 монографії та 72 навчальних посібники і підручники, надрукували близько 3200 наукових статей. Це дало змогу відкрити ще один збірник наукових статей, який внесено до реєстру Вищої атестаційної комісії України. Тож з повним правом можемо сьогодні сказати, що маємо потужну видавничу базу. До речі, наші викладачі друкуються не лише в нас.
— У той же час Луцький технічний університет не обмежується тим, що сам має. Уже стало традицією, що університет налагодив і постійно налагоджує співпрацю з іноземними навчальними закладами.
— Ось буквально перед вашим приходом мав нагоду приймати високоповажного колегу з університету міста Лодзь, що в Польщі. Це був його спеціальний приїзд, аби узгодити спільні подальші творчі зв'язки. На сьогодні ми зуміли налагодити співпрацю з 23 іноземними навчальними закладами та організаціями. Це вищі навчальні заклади Польщі, Білорусі, США, Швеції, Німеччини та інших країн. У наших студентів є можливість проходити практику, вдосконалювати набуті знання у зарубіжних навчальних закладах, різних фірмах. Окрім того, представники професорсько-викладацького складу університету беруть участь у численних конференціях в Англії, Франції, Швейцарії, Швеції, Італії, Польщі, Білорусі, Росії. Цим вони піднімають імідж краю на теренах країн євроспівдружності, вносять у навчальний процес нашого університету європейські інновації. Не дарма ж ми маємо наукові школи різних напрямків.
— Певно, коли університету надавали такий високий статус, було враховано й те, що студентські роки — не лише навчання, а й заняття спортом, розвиток різнобічних талантів й обдаровань молодих людей. Ви маєте для цього можливості?
— Досить сказати, що в університеті є спортивний комплекс, тренажерні зали, басейн, дві спортивно-оздоровчі бази. Тож не випадково наші студенти стають срібними і бронзовими призерами чемпіонатів Європи, переможцями універсіад України з різних видів спорту як в Україні, так і в Європі. Сподіваюся, що після реконструкції переданого нам приміщення кафе «Меридіан» матимемо ще більшу можливість для розвитку художньої самодіяльності університету. Наш центр культури і мистецтва багатьом випускникам університету допоміг проявити себе у пісні, музиці, танці.
— Україна, наскільки мені відомо, має 67 технічних вищих навчальних закладів. Цікаво, яке місце посідає наш університет?
— Як кажуть в Одесі, не перше, але й не останнє. За міжнародним рейтингом у 2007 році наш університет посів п'ятнадцяте місце. Думаю, що це підтверджує здобутки на теренах освітянського простору України. Те, що ми здобули такий високий статус, забезпечить, гадаю, підвищення професійного та загальнокультурного рівня викладачів, студентів. Це сприятиме максимальному використанню інтелектуального потенціалу та матеріальної бази як для нашого регіону, так й України, процесу входження держави до європейського простору. Багато важить те, що ми в числі перших увійшли до Болонського процесу, постійно зміцнюємо співробітництво з європейськими ви щими навчальними закладами.
— Нині, без сумніву, і викладачі, і студенти переживають радість від здобуття університетом високого статусу національного.
— Але це не тільки наша радість, а й керівництва облдержадміністрації, у першу чергу Миколи Романюка, голови обласної ради Анатолія Грицюка, депутатів Верховної Ради від Волині, всіх добрих людей, які постійно нам допомагали і допомагають. До речі, на сесії обласної ради затверджена програма співпраці нашого університету з радою та облдержадміністрацією на 2008-2013 роки, де враховано різні аспекти діяльності нашого навчального закладу і регіону. А здобуття статусу національного ми постараємося достойно відзначити у нашому новому центрі культури, по-належному зустрінемо Президента України Віктора Ющенка, котрий має побувати на Волині. Я впевнений, колектив буде працювати над тим, щоб ще і ще щоденною творчою працею доводити — наш Луцький технічний університет достойний високого звання національного.