розкрийте мені роль Інституту історії України НАН України?
07/20/2008 | Tatarchuk
Шановне панство. Я історик і тривалий час був ще співорганізатором наукової діяльності в своєму ВНЗ, і маю запевнити що жодного разу не зтикався з цією таємничою організацією. Ані на організаційному рівні, ані на шляху конкуренції за бабло, ані на рівні гуманітарного світіла. Маю знайомих, які мають якісь справи з інститутом, але на рівні особистих контактів.
Але я веду мову не стільки про конкретний Інститут історії України НАН України, скільки про структури такого типу як такі.
Це лише приклад. Структура, яка в наших умовах наче незнайомий покійник - нічого доброго та поганого.
Теза полягає в тому що прианймні в гуманітарній сфері - про інші помовчу бо знаю стан тільки збоку - потреби в таких структурах, на мою думку, просто не існує.
Минули ті часи, коли пошук джерел для дослідів займав лев/ячу долю часу історика. В залежності від періоду та регіону історії яких він досліджує, до 50% необхідних йому джерел та праць на тему викладено в Інтернеті, а інше компенсується за допомогою простою переписки з віддаленими колегами. Це навіть поширює кругозір, дізнається про роботи про які раніше не підозрював через регіональну обмеженість, "сталість" місцевої науковою школи тощо.
Отже інформаційна (головна!) і поіхдна від неї організаційна компоненти зараз в руках гуманітарія-дослідника.
Які ще компоненти (на даному прикладі) я не врахував? Хіба що карьєрно-номенклатурний "рост історика", або іншого гуманітарія.
Компонента "інтелектуальної підтримки" як я вже визначив - не працює. Мені невідома жодна (!) праця Інституту, яка б була свого роду маніфестом в методології, методиці (хай навіть і викладання дісципліни), або сенсаційна (в гарному розумінні слова - змінююча сенс) робота в якомусь конкретному напрямку.
Невідома - звісно не означає що таких нема. Але тоді означає що про результати просто невідомо загалу.
Прошу додавати коментарі по піднятій тематиці.
Але я веду мову не стільки про конкретний Інститут історії України НАН України, скільки про структури такого типу як такі.
Це лише приклад. Структура, яка в наших умовах наче незнайомий покійник - нічого доброго та поганого.
Теза полягає в тому що прианймні в гуманітарній сфері - про інші помовчу бо знаю стан тільки збоку - потреби в таких структурах, на мою думку, просто не існує.
Минули ті часи, коли пошук джерел для дослідів займав лев/ячу долю часу історика. В залежності від періоду та регіону історії яких він досліджує, до 50% необхідних йому джерел та праць на тему викладено в Інтернеті, а інше компенсується за допомогою простою переписки з віддаленими колегами. Це навіть поширює кругозір, дізнається про роботи про які раніше не підозрював через регіональну обмеженість, "сталість" місцевої науковою школи тощо.
Отже інформаційна (головна!) і поіхдна від неї організаційна компоненти зараз в руках гуманітарія-дослідника.
Які ще компоненти (на даному прикладі) я не врахував? Хіба що карьєрно-номенклатурний "рост історика", або іншого гуманітарія.
Компонента "інтелектуальної підтримки" як я вже визначив - не працює. Мені невідома жодна (!) праця Інституту, яка б була свого роду маніфестом в методології, методиці (хай навіть і викладання дісципліни), або сенсаційна (в гарному розумінні слова - змінююча сенс) робота в якомусь конкретному напрямку.
Невідома - звісно не означає що таких нема. Але тоді означає що про результати просто невідомо загалу.
Прошу додавати коментарі по піднятій тематиці.
Відповіді
2008.07.20 | Iryna_
Re: розкрийте мені роль Інституту історії України НАН України?
роль інститутів НАНУ взагалі не сформульованамає бути якась місія-візія-стратегія
але для реальних потреб проффесорів при владі це ж не потрібно
ступені чиновникам та депутатам вони дають?
експертні висновки про те що будувати висотки на Подолі можна дають?
з розумним виглядом на круглих столах у ВР сидять?
все це є, а більше нічого від них не вимагається
***
п.с. нічого не знаю про те, що таке "прорив" в історії
сподіваюсь що не щось типу Фоменка з Трипіллям
2008.07.20 | Tatarchuk
дякую +
Iryna_ пише:> ***
> п.с. нічого не знаю про те, що таке "прорив" в історії
> сподіваюсь що не щось типу Фоменка з Трипіллям
Приклади насправді є, але вони 1) методологічні (наприклад інформатизація наявної бази данних, або привнесення нароботок з сторонніх дисциплін), 2) концептуальні (наприклад новий погляд на джерела, нова теорія), 3) революційні (наприклад нові архивні/археологічні знахідки, оприлюднення або отримання ключу до дешифровки нового корпусу джерел)
Але вони наскільки мені відомо - не організовані зверху, а якщо взагалі хтось приклався до цього недісперсно, то хіба провідні інститути.
Власне за ідеєю щось типу Інституту істрії НАНУ мало б стояти поруч з такими згаданими інституціями (як напр. свого часу Тартуський університет). Але я не вірю в таку можливість, втім не відкидаю що таке принципово можливо.
2008.07.20 | Пандора
Re: розкрийте мені роль Інституту історії України НАН України?
Я не історик. але дозвольте у Вас перепитати, а яким чином у Вашому ВНЗ організовано наукову роботу? Скільки у Вашому ВНЗ є наукових співробітників, звільнених від викладання, які мають час та можливість зосередити свою увагу не на підготовці до лекцій та семінарських і не на перевірці студентських контрольних та дипломних, а власне на науковому дослідженні? Чи можливе на базі Вашого ВНЗ фундаментальне історичне дослідження, актуальність якого не є очевидною на містечковому рівні? Скільки науковців і протягом якого часу Ви будете фінансувати для здійснення такого? Які наукові монографії, дослідження, збірники, присвячені фундаментальним історичним проблемам, були видрукувані Вашими науковцями протягом останніх, скажімо - 5-ти років? Скільки науково-дослідних міжнародних конференцій і з яким представництвом було проведено на базі Вашого ВНЗ протягом цього ж періоду? Який обсяг наукової продукції був надрукований Вашими викладачами у фахових наукових виданнях? Чи не користуються Ваші колеги для видання своїх підручників напрацюваннями тих науковців, працею яких Ви щойно знехтували?2008.07.20 | псевдоквази
Хоч питання і не до мене,
але можу частково відповісти. У всіх вітчизняних ВНЗ ситуація більш-меньш однакова: в особистих планах викладачів передбачено на наукову роботу 10-15% навантаження, та й то на папері. Далі все зрозуміло... На цій підставі можна зробити висновок, що рідна (для Вас насамперед і зокрема) НАНУ ті її інститути - це світочі науки, без яких нема наукового життя, як Ви до того ведете? - Аж ніяк! В більш-меньш поряднеому університеті Заходу на наукову роботу передбачено відведення 60-70% навантаження (і більш-меньш є умови для цього) і біля 15-20% - на викладання і там є наука в університетах, а ніяких НАНУ нема. Ото і все! Про це вже тут було, повторювати навряд чи є сенс.2008.07.20 | Пандора
Re: Хоч питання і не до мене,
Дякую за порозуміння у цьому пункті. А тому, наскільки я бачу, ця проблема потребує більш досконалого механізму вирішення та тривалих системних реформ всієї системи освіти... й науки... Можливо я й оптиміст чи ідеаліст.. але мої колеги, як і я, змушені продукувати наукові дослідження, які, набагато пізніше, стають частино змісту вузівських підручників.2008.07.21 | Гость
Re: Хоч питання і не до мене,
Яка робота проводиться в Інституті історії НАНУ, якщо її співробітники відвідують роботу двічі на тиждень у вівторок і четвер (і то не на весь день), інший час для досліджень чи іншої роботи (в тих же ВНЗ), чи для пошуку літератури в бібліотеці (за сучасним станом пошуку в Интернеті)? Чи потрібна така система НАНУ ?2008.07.20 | Tatarchuk
а нащо перепитувати? я прохав розкрити роль НАНУ в цьому
а не критику мого ВНЗ (колишнього бо я там вже не працюю)Пандора пише:
> Я не історик. але дозвольте у Вас перепитати, а яким чином у Вашому ВНЗ організовано наукову роботу? Скільки у Вашому ВНЗ є наукових співробітників, звільнених від викладання, які мають час та можливість зосередити свою увагу не на підготовці до лекцій та семінарських і не на перевірці студентських контрольних та дипломних, а власне на науковому дослідженні? Чи можливе на базі Вашого ВНЗ фундаментальне історичне дослідження, актуальність якого не є очевидною на містечковому рівні? Скільки науковців і протягом якого часу Ви будете фінансувати для здійснення такого? Які наукові монографії, дослідження, збірники, присвячені фундаментальним історичним проблемам, були видрукувані Вашими науковцями протягом останніх, скажімо - 5-ти років? Скільки науково-дослідних міжнародних конференцій і з яким представництвом було проведено на базі Вашого ВНЗ протягом цього ж періоду? Який обсяг наукової продукції був надрукований Вашими викладачами у фахових наукових виданнях? Чи не користуються Ваші колеги для видання своїх підручників напрацюваннями тих науковців, працею яких Ви щойно знехтували?
Навантаження - якщо кажемо про НЕформальне - до 90% горлових на салаг і до 50% і менше для блатних професорів (не для всіх).
На інші питання коротко: друкуються, гранти беруть, госптеми роблять, підручники хріново але деякі пишуть, методички бувають дуже непогані, статей мало (знову ж - молодята пишуть багато, а пристаркуваті приліпали намагаються залізти у "соавтури", але останнім часом їх все більш частіше посилають). Конференцій (якщо про історію) - більше 12 на рік, статус міжнародних отримати льогко, а от якість від того часто звичайна... вашу цікавість я хоч приблизно задовольнив. А тепер ви мою:
Але хоч вбійте - яким боком до всього цього Інстиут НАНУ?!?
2008.07.20 | Пандора
Re: а нащо перепитувати? я прохав розкрити роль НАНУ в цьому
Ну, вибачте, коротко не розкрию. Але з особистого досвіду (науковця та викладача за сумісництвом) знаю, що наука та викладання - абсолютно різні сфери діяльності. Багато кому їх не вдається сумістити. Сергій Борисович Кримський якось в особистій розмові мені зізнався, що не любить викладацьку діяльність, бо ж вона спрямована на роз,яснення здобутого, а він прагне заглиблюватися у сутність проблеми. Мені здається, що ці сфери діяльності варто усе ж розводити, інакше набагато важче буде вижити і тим же науковцям за природою, і тим же викладачам за обдаруванням Божим.2008.07.20 | Tatarchuk
погоджуся і з Вами і з Кримським
Пандора пише:> Ну, вибачте, коротко не розкрию. Але з особистого досвіду (науковця та викладача за сумісництвом) знаю, що наука та викладання - абсолютно різні сфери діяльності. Багато кому їх не вдається сумістити. Сергій Борисович Кримський якось в особистій розмові мені зізнався, що не любить викладацьку діяльність, бо ж вона спрямована на роз,яснення здобутого, а він прагне заглиблюватися у сутність проблеми. Мені здається, що ці сфери діяльності варто усе ж розводити, інакше набагато важче буде вижити і тим же науковцям за природою, і тим же викладачам за обдаруванням Божим.
Нема з чим сперечатися, тобто звісно ІСНУЮТЬ люди які полюбляють викладання та науку водночас (я серед них), але при тому таких менше ніж тих кому одне реально заважає повноцінно займатися іншім.
Особливо в умовах ВНЗ (нарешті я здається зрозумів хід Вашої думки: ви маєте на увазі, що спец інститути існують якраз для тих, хто воліє займатися чистою наукою?)
Але ж я не ставів під сумнів що співробітникам інститутів зручно займатися наукою. Я тільки попрохав роз/яснити, в чому так би мовити "провідність" державного головного профільного інституту.
За робочою версією - ні в чому конкретно.
2008.07.20 | Пандора
Re: погоджуся і з Вами і з Кримським
Ну, очевидно, він би мав продукувати фундаментальні наукові розробки, в т.ч. й методологічні.2008.07.20 | Дмитро Клець
Про роль інститутів НАНУ
Шановні, ви вже давно дорослі і не раз чули, що ми живемо у неправовій державі. То в цих умовах офіційно потрібні установи, які наповнюютиь громадську думку аргументами про доцільність саме такого державного устрою і саме таких порядків у даній області (для кожної - свої майстри слова) суспільної діяльності. Це те ж саме, що було і в СРСР - по всіх напрямках були свої організації теоретичного (свідомо брехливого!) забезпечення статус кво. А щоб ситуація принципово покращала, то треба всього лишень не платити за брехню. Як це зробити - вже описане мною. Тож хто з вас може перебороти в собі українську неприязнь до новаторів-однорлемінників - підтримайте. Дмитро Клець, засновник наукового суспільствознавства.2008.07.20 | псевдоквази
Що ж будуть викладати викладачі за обдаруванням,
якщо вони не займаються наукою? Я не знаю на 100% як там у гуманітаріїв, але у "природничників" та "технарів" якщо викладач розповідає про те, що було зроблено вчора, а тим більше кілька років тому (тобто про що вже написано в підручниках), то це продукує майбутніх випускників зі знаннями, що відстали від потреб життя і розвитку виробництва, тому якісна освіта можлива лише там, де викладач розповідає про те, що є в науці зараз, бо коли студенти будуть у виробництві, то воно і буде як раз у виробництві, а тому викладач повинен займатися наукою інакше це бракороб. Власне, єдиний дієвий засіб для підтримання та підвищення кваліфікації викладача - його наукова діяльність. Нема цього - ніколи не буде і якісної освіти (що, власне, зараз і маємо) навіть якщо все інше і буде ідеальне. Що користі від "викладача від Бога", коли йому нема що сказати? - це навіть гірше, ніж той, кому є що сказати студентам, але він не може це добре зробити за якимись особистими вадами чи вподобаннями!Пандора пише:
> наука та викладання - абсолютно різні сфери діяльності. Багато кому їх не вдається сумістити. ... Мені здається, що ці сфери діяльності варто усе ж розводити, інакше набагато важче буде вижити і тим же науковцям за природою, і тим же викладачам за обдаруванням Божим.
2008.07.20 | Пандора
Re: Що ж будуть викладати викладачі за обдаруванням,
Але викладачу від Бога є що сказати, якщо науковець за покликанням це дослідив. Науковець не може охопити всього, як і викладач знати... І навпаки. Можливо, все ж, якось комбінувати сфери діяльності різних людей, а не примушувати одну людину бути двома фахівцями в одному?2008.07.20 | псевдоквази
Re: Що ж будуть викладати викладачі за обдаруванням,
Пандора пише:> Але викладачу від Бога є що сказати, якщо науковець за покликанням це дослідив. Науковець не може охопити всього, як і викладач знати... І навпаки. Можливо, все ж, якось комбінувати сфери діяльності різних людей, а не примушувати одну людину бути двома фахівцями в одному?
Тоді між ними має ще бути якийсь "перекладач" чи ще якийсь посередник (популяризатор?) - а чи при цьому не відбудеться спотворення інформації?! Крім того, якщо розповідати ЩО ВЖЕ ДОСЛІДЖЕНО, то це знову таки буде халтура - відставання від часу, тому треба розповідати про те, що ДОСЛІДЖУЄТЬСЯ ЗАРАЗ, тому викладач МАЄ бути науковцем (науковець - не обов*язково викладачем). До речі, чому таки добре, щоб і науковець викладав, а не тільки досліджував досить докладно писав Р.Фейнман, раджу знайти і почитати.
2008.07.20 | Iryna_
Re: Що ж будуть викладати викладачі за обдаруванням,
так, це дійсно добреале не в нашій системі
2008.07.21 | псевдоквази
Звичайно ж не в нашій!
2008.07.20 | Iryna_
Re: Що ж будуть викладати викладачі за обдаруванням,
ситуація тут така - "мами всякіє нужни..."за нормальних умов в університетах (людське навантаження + бібліотека + нормальне навчання в універах + знання викладачами іноземних мов) може й можна обійтись без інститутів - але є така штука - просто підтримувати кваліфікацію (читати статей та книжок стільки, скільки для цього потрібно) з існуючим навантаженням вузівського викладача навряд чи можливо в принципі
може можна якось організувати науку так щоб викладачі робили і знали свої маленькі шматочки - але (за нормального стану речей) хтось же повинен "бачити картину"?
щодо виробництва - мова ж у нас про істориків - яке тут виробництво?
2008.07.21 | псевдоквази
Щодо всяких потрібних мам
Iryna_ пише:> ситуація тут така - "мами всякіє нужни..."
>
Тільки от я вважаю, що така "мама", яка тільки читає підручник та його переповідає студентам, нікому не потрібна. Це було актуально у Середньовіччі до винайдення книгодрукування, коли книжка коштувала як 3 селища з кріпаками, от тоді ту єдину на університет книжку читав професор, який потім розповідав про те, що там написано, студентам. А після винайдення друку а тим більше при доступності комп*ютерів така персона навряд чи кому потрібна, якщо не враховувати питання вирощування з людей слухняних роботів, але то вже інша тема...
> за нормальних умов в університетах (людське навантаження + бібліотека + нормальне навчання в універах + знання викладачами іноземних мов) може й можна обійтись без інститутів - але є така штука - просто підтримувати кваліфікацію (читати статей та книжок стільки, скільки для цього потрібно) з існуючим навантаженням вузівського викладача навряд чи можливо в принципі
Самоцитата: "У всіх вітчизняних ВНЗ ситуація більш-меньш однакова: в особистих планах викладачів передбачено на наукову роботу 10-15% навантаження, та й то на папері. Далі все зрозуміло... В більш-меньш поряднеому університеті Заходу на наукову роботу передбачено відведення 60-70% навантаження (і більш-меньш є умови для цього) і біля 15-20% - на викладання і там є наука в університетах, а ніяких НАНУ нема. Ото і все!"
> може можна якось організувати науку так щоб викладачі робили і знали свої маленькі шматочки - але (за нормального стану речей) хтось же повинен "бачити картину"?
>
Так викладацька робота і примушує "бачити картину". Крім того, хто займається "маленькими шматочками" не може зовсім не знати, що робиться навколо. Якщо він, звичайно, займається і якщо є добрий обмін з колегами - участь у конференціях, читання журналів і т.п. Мова, звичайно, знову не про нашу ситуацію. Не буває без недоліків, але все ж воно якось працює.
> щодо виробництва - мова ж у нас про істориків - яке тут виробництво?
Знову самоцитата: "Я не знаю на 100% як там у гуманітаріїв, але у "природничників" та "технарів" ..." та ми вже тут відірвалися від конкретного питання щодо необхідності Інституту Історії. Але "там", наскільки мені відомо, практично та ж система працює і для гуманітаріїв з істориками включно.
2008.07.21 | Сергій Вакуленко
Re: Щодо всяких потрібних мам
псевдоквази пише:> > коли книжка коштувала як 3 селища з кріпаками, от тоді ту єдину на університет книжку читав професор, який потім розповідав про те, що там написано, студентам. А після винайдення друку а тим більше при доступності комп*ютерів така персона навряд чи кому потрібна, якщо не враховувати питання вирощування з людей слухняних роботів, але то вже інша тема...
Після винайдення друку минуло ще кількасот років, а студенти все писали конспекти... Вирішальним стало винайдення ксерокса — от тепер пише хтось один або двійко, а решта копіюють.
Якщо лекцію мати за переказ підручника, то її цінність справді невисока. Однак то є ПОГАНА лекція від ПОГАНОГО лектора. Ставлення до нього студентів — відповідне. ДОБРИЙ лектор мав би пропонувати "метапідручниковий" виклад матеріялу, навчаючи студентів, як треба читати підручники.
> Самоцитата: "У всіх вітчизняних ВНЗ ситуація більш-меньш однакова: в особистих планах викладачів передбачено на наукову роботу 10-15% навантаження, та й то на папері. Далі все зрозуміло... В більш-меньш поряднеому університеті Заходу на наукову роботу передбачено відведення 60-70% навантаження (і більш-меньш є умови для цього) і біля 15-20% - на викладання і там є наука в університетах, а ніяких НАНУ нема. Ото і все!"
Не знаю, де є ті 10-15%. Навіть при навантаженні 900 навчальних годин на рік припадає приблизно 3 години на день. Оскільки робочий день трохи більший, решта часу ділиться між науково-дослідною, навчально-методичною та виховною роботою. Пропорції залежать насамперед від "покликання" викладача: хто на що вчивсь.
> Знову самоцитата: "Я не знаю на 100% як там у гуманітаріїв, але у "природничників" та "технарів" ..."
Основна відмінність між гуманітаріями та природничниками полягає в тому, що в перших немає поняття "останнє слово науки". Тому й обмежувати свою лектуру американськими журналами останнього десятиріччя було б чистим божевіллям. Зокрема, для історика головна робота — в архівах.
> та ми вже тут відірвалися від конкретного питання щодо необхідності Інституту Історії. Але "там", наскільки мені відомо, практично та ж система працює і для гуманітаріїв з істориками включно.
Усі гуманітарні інститути НАНУ мають, вочевидь, схожі проблеми, як-от: успадковану від совка ідеологічну настанову (яка долається асистемно, індивідуальними зусиллями кожного), успадковане знову ж таки від совка прагнення "керувати наукою" у своїй ділянці, але водночас і "генетично закладений" комплекс меншовартості щодо всесоюзної/російської академії (на яку повсякчас інстинктивно озираються: а що ж вони там роблять? — і нам таке треба). Звісно, час минає, й усе це потроху відходить у минуле, головно — з огляду на об'єктивні чинники: скільки знаю, на велику міру зникла основна перевага академічних інститутів, а саме — можливять зосередитися на дослідницькій роботі, — бо більшість їхніх співробітників мусять підробляти по університетах, читаючи лекції.
2008.07.21 | псевдоквази
Re: Щодо всяких потрібних мам
Сергій Вакуленко пише:> Після винайдення друку минуло ще кількасот років, а студенти все писали конспекти... Вирішальним стало винайдення ксерокса — от тепер пише хтось один або двійко, а решта копіюють.
>
Я не ставив собі за мету викласти докладно історію викладання, а дав лише дуже загальну схему. До речі, тепер і копіювання - застаріла дурість, бо, як на мене, у кожного викладача повинен бути конспект лекцій чи інші посібники в електронній формі з доступом у локальній мережі або хоча б з передачею на відповідних носіях.
> Якщо лекцію мати за переказ підручника, то її цінність справді невисока. Однак то є ПОГАНА лекція від ПОГАНОГО лектора. Ставлення до нього студентів — відповідне. ДОБРИЙ лектор мав би пропонувати "метапідручниковий" виклад матеріялу, навчаючи студентів, як треба читати підручники.
>
Ставлення студентів (якщо воно взагалі є) - ніщо, а ставлення начальства (що і є важливим) - то дещо зовсім інше, відмінне від. Щоб студенти якось висловили своє незадоволення, то це у нас така рідкість, що і не пам*ятаю прикладів.
> Не знаю, де є ті 10-15%. Навіть при навантаженні 900 навчальних годин на рік припадає приблизно 3 години на день. Оскільки робочий день трохи більший, решта часу ділиться між науково-дослідною, навчально-методичною та виховною роботою. Пропорції залежать насамперед від "покликання" викладача: хто на що вчивсь.
>
Розповідаю про свій ВНЗ, приблизно те ж бачив в ряді інших. Загальне навантаження - 1550, з них навчальне - 850-900 (залежить від посади), інше - хто собі що напише з своєрідних методичних вказівок в свій індівідуальний план. У Вас що, нема такого плану? Нема вказівок? Звичайно, факти дещо відрізняються від тої цифирі, але воно взяте звідти, а більш достовірних джерел немає.
2008.07.22 | Сергій Вакуленко
Re: Щодо всяких потрібних мам
псевдоквази пише:> До речі, тепер і копіювання - застаріла дурість, бо, як на мене, у кожного викладача повинен бути конспект лекцій чи інші посібники в електронній формі з доступом у локальній мережі або хоча б з передачею на відповідних носіях.
Та воно, бачте, чи копіювання, чи доступ у мережі проходить повз голову, а давнє переписування конспектів щось у студентськвй голові залишало.
> Щоб студенти якось висловили своє незадоволення, то це у нас така рідкість, що і не пам*ятаю прикладів.
Вони його висловлюють ногами.
> Розповідаю про свій ВНЗ, приблизно те ж бачив в ряді інших. Загальне навантаження - 1550, з них навчальне - 850-900 (залежить від посади), інше - хто собі що напише з своєрідних методичних вказівок в свій індівідуальний план. У Вас що, нема такого плану? Нема вказівок? Звичайно, факти дещо відрізняються від тої цифирі, але воно взяте звідти, а більш достовірних джерел немає.
У нас чітко розписуються оті 850-900. Решта практично ніяк не котролюється (тобто за науку звітуєш публікаціями, а скільки часу на них пішло — твій клопіт).
2008.07.22 | псевдоквази
Re: Щодо всяких потрібних мам
Сергій Вакуленко пише:> Та воно, бачте, чи копіювання, чи доступ у мережі проходить повз голову, а давнє переписування конспектів щось у студентськвй голові залишало.
>
Якщо голова захоче (вірніше, не захоче), то воно все пройде повз неї. А чи Ви не знаєте такий спосіб забувати, як записати те, що бажаєте забути, на папері?
>
> > Щоб студенти якось висловили своє незадоволення, то це у нас така рідкість, що і не пам*ятаю прикладів.
>
> Вони його висловлюють ногами.
Тож Ваш ВНЗ відстав відстав від життя! Після впровадження "болонки" ніхто нікуди не йде, бо при ній мати залізний задок та туге вухо - нагальна потреба для студента, бо без відвідування (висижування) занять йому не отримати прохідний бал, а той, хто оте висидить - гарантовано отримує толй бал!
>
> > Розповідаю про свій ВНЗ, приблизно те ж бачив в ряді інших. Загальне навантаження - 1550, з них навчальне - 850-900 (залежить від посади), інше - хто собі що напише з своєрідних методичних вказівок в свій індівідуальний план. У Вас що, нема такого плану? Нема вказівок? Звичайно, факти дещо відрізняються від тої цифирі, але воно взяте звідти, а більш достовірних джерел немає.
>
> У нас чітко розписуються оті 850-900. Решта практично ніяк не котролюється (тобто за науку звітуєш публікаціями, а скільки часу на них пішло — твій клопіт).
Ну от як змінеться у Вас керівництво на "більш вимогливе" (заформалізоване на радість міністерству) так будете писати звіти за кожну дурню (мені особливо подобається виховна робота - частина організаційної) і відчуєте різницю!
2008.07.22 | Сергій Вакуленко
Re: Щодо всяких потрібних мам
псевдоквази пише:> Якщо голова захоче (вірніше, не захоче), то воно все пройде повз неї. А чи Ви не знаєте такий спосіб забувати, як записати те, що бажаєте забути, на папері?
Не згоден. Свого часу найкращим способом навчитися було писання шпарґалок — бо місця на папірці мало, а треба на нього втиснути якраз найістотніше. Тепер і ті шпарґалки ксерять...
> > > Щоб студенти якось висловили своє незадоволення, то це у нас така рідкість, що і не пам*ятаю прикладів.
> >
> > Вони його висловлюють ногами.
>
> Тож Ваш ВНЗ відстав відстав від життя! Після впровадження "болонки" ніхто нікуди не йде, бо при ній мати залізний задок та туге вухо - нагальна потреба для студента, бо без відвідування (висижування) занять йому не отримати прохідний бал, а той, хто оте висидить - гарантовано отримує толй бал!
Гадаю, що наші студенти якраз крокують у ногу з життям. Серд них багато таких, хто дбає не про бали, а про знання — бо вже збагнули, що бали залишаться на папірці, а знання знадобляться в житті.
> > У нас чітко розписуються оті 850-900. Решта практично ніяк не котролюється (тобто за науку звітуєш публікаціями, а скільки часу на них пішло — твій клопіт).
>
> Ну от як змінеться у Вас керівництво на "більш вимогливе" (заформалізоване на радість міністерству) так будете писати звіти за кожну дурню (мені особливо подобається виховна робота - частина організаційної) і відчуєте різницю!
Та проблема, бачте, складається з двох частин: коли буде багато писанини, нíяк буде її прочитати, а це залишає простір для вільного дихання. За моїми спостереженнями, викладацьких звітів узагалі ніхто не читає — тільки кафедральні. Инша річ, коли схочуть когось утопити... але тоді й бездоганні звіти не зарадять.
2008.07.22 | vsv
Re: Щодо всяких потрібних мам
Ну, пожалуй, не все так однозначно. Сам в жизни ни одного конспекта не вел, более того на лекции ходил только те, которые меня интересовали. Шпор не писал. Хотя кончил Институт хорошо и даже очень. А 90 % тех кто писали конспекты - сплошной мрак, и толку от этого тогда было не тк уж много, хотя и помогало им, а сейчас, при встрече, определяю, что в мозгах у них то из этого ничего не осталось. Зачем писали? Главное всетаки желание учиться и способности к восприятию. Знаю от приятелей, которые работают в ВУЗах, что сейчас прилежанием посещения можно выбить балл. Но так ли хорош концлагерь с его дисциплиной? В США ведь в большинстве ВУЗов свободное посещение лекций - и ничего.Наверное суть в другом, что у нас большиснтво приходит за дипломом, а не за специальностью, поэтому и занимаются потом бог знает чем. А за бугром наоброт.
2008.07.22 | псевдоквази
Не можу не погодитися!
2008.07.22 | Сергій Вакуленко
Re: Щодо всяких потрібних мам
vsv пише:> Ну, пожалуй, не все так однозначно. Сам в жизни ни одного конспекта не вел, более того на лекции ходил только те, которые меня интересовали.
Оце й я так само. І таких студентів підтримую.
> Шпор не писал.
А я принаймні один раз писав — і сам собою пишався, коли на одній сторінці вмістив усе потрібне, щоб відповісти на будь-яке питання з історії західноєвропейького модернізму ХІХ–ХХ ст.
Щоправда, не скористався: поки писав, усе запам'ятав.
Мотивація була велика: перед тим привселюдно полаявся з викладачем. Але він був чоловік хоча й вередливий, та розумний — тож усе закінчилося добре.
> Хотя кончил Институт хорошо и даже очень. А 90 % тех кто писали конспекты - сплошной мрак, и толку от этого тогда было не тк уж много, хотя и помогало им, а сейчас, при встрече, определяю, что в мозгах у них то из этого ничего не осталось. Зачем писали? Главное всетаки желание учиться и способности к восприятию. Знаю от приятелей, которые работают в ВУЗах, что сейчас прилежанием посещения можно выбить балл. Но так ли хорош концлагерь с его дисциплиной? В США ведь в большинстве ВУЗов свободное посещение лекций - и ничего.
Я б не казав про суцільний морок: у чорному бувають сірі відтінки.
> Наверное суть в другом, что у нас большиснтво приходит за дипломом, а не за специальностью, поэтому и занимаются потом бог знает чем. А за бугром наоброт.
Та я от мав нагоду оцінити загальний рівень мотивації та рівень знань наших випускників у минулому році, бо читав на п'ятому курсі загальне мовознавство всьому потокові. Це предмет, який неможливо вивчити: треба мати добрі мізки та пристойну ерудицію. Притому з більшістю студентів я перед тим не працював і можу тільки засвідчити наслідки роботи колеґ.
Наслідки: десь 15-20% — то справжні пофіґісти, що прийшли за дипломом. Іще десь стільки ж — люди, що вже знайшли собі роботу й поєднують її з навчанням. Їм важко, але вони намагаються вхопити, що можуть. Решта й відвідує добре (без примусу), й робить, що їм сказано. Серед них знов-таки є 10-15% таких, що починають змагатися між собою, хто краще відповість. Оці часто мають рівень вищий, ніж у багатьох викладачів (я навіть не сподівався). А отих, що дупою беруть, було мало: не більше, ніж 10% від загальної кількості.
Загалом я маю враження, що політика нашого закладу: хто сів у трамвай, того довезуть до кінцевої зупинки (хіба що сам по дорозі вискочить), — не така й дурна. Досить багато студентів, знаючи, що диплом ґарантований, ходять на заняття зі щирим бажанням навчитися. Оцінки для них мають відносну вартість. Особливо це видно на старших курсах. Прагматичне покоління...
2008.07.22 | псевдоквази
Re: Щодо всяких потрібних мам
Сергій Вакуленко пише:> псевдоквази пише:
>
> > Якщо голова захоче (вірніше, не захоче), то воно все пройде повз неї. А чи Ви не знаєте такий спосіб забувати, як записати те, що бажаєте забути, на папері?
>
> Не згоден. Свого часу найкращим способом навчитися було писання шпарґалок — бо місця на папірці мало, а треба на нього втиснути якраз найістотніше. Тепер і ті шпарґалки ксерять...
>
Не бачив ніяких досліджень, що доводили б ефективність шпаргалок! Ви бачили? - Добре було б дати посилання, інакше це буде лише Ваше особисте переконання.
> Гадаю, що наші студенти якраз крокують у ногу з життям. Серд них багато таких, хто дбає не про бали, а про знання — бо вже збагнули, що бали залишаться на папірці, а знання знадобляться в житті.
>
Та ні, то у Вас або ще нема "болонки", або ж вона у Вас ще пагано працює (або ж її впровадження пагано контролюють). За "болонкою" в вітчизняному варіанті студент, що має залізний задок та тупе вухо висидит заняття, хоч і нічого не буде робити а отримає прохіду суму балів, а якщо хтось не буде оте відвідувати, так він прохідної суми не отримає і деканат ПОВИНЕН його відрахувати АВТОМАТИЧНО! Слава-хвала геніальній "болонці" і її впроваджувачам!!!
>
> > > У нас чітко розписуються оті 850-900. Решта практично ніяк не котролюється (тобто за науку звітуєш публікаціями, а скільки часу на них пішло — твій клопіт).
> >
> > Ну от як змінеться у Вас керівництво на "більш вимогливе" (заформалізоване на радість міністерству) так будете писати звіти за кожну дурню (мені особливо подобається виховна робота - частина організаційної) і відчуєте різницю!
>
> Та проблема, бачте, складається з двох частин: коли буде багато писанини, нíяк буде її прочитати, а це залишає простір для вільного дихання. За моїми спостереженнями, викладацьких звітів узагалі ніхто не читає — тільки кафедральні. Инша річ, коли схочуть когось утопити... але тоді й бездоганні звіти не зарадять.
На те тільки і сподівання, що перевіряючі потонуть у тих клятих паперах!
2008.07.22 | Сергій Вакуленко
Re: Щодо всяких потрібних мам
псевдоквази пише:> Не бачив ніяких досліджень, що доводили б ефективність шпаргалок! Ви бачили? - Добре було б дати посилання, інакше це буде лише Ваше особисте переконання.
Я тут і не претендую на істину в останній інстанції. Та все ж у порівнянні з ксероксом — то писана шпарґалка напевно ефективніша.
> Та ні, то у Вас або ще нема "болонки", або ж вона у Вас ще пагано працює (або ж її впровадження пагано контролюють). За "болонкою" в вітчизняному варіанті студент, що має залізний задок та тупе вухо висидит заняття, хоч і нічого не буде робити а отримає прохіду суму балів, а якщо хтось не буде оте відвідувати, так він прохідної суми не отримає і деканат ПОВИНЕН його відрахувати АВТОМАТИЧНО! Слава-хвала геніальній "болонці" і її впроваджувачам!!!
Формально болонка вже є. На практиці — погано прищеплюється. Принаймні викладач сам ставить хрестики-нолики за відвідування: може чогось і недобачити
Та в усякому разі в нас за висиджування записуються бали мінімальні; більше балів студент отримує, якщо виконає завдання і под.
Зрештою, моя засада — ставити оті мінімальні 4 бали (з 12-ти) всім, хто хоч раз прийшов: нехай живе та пасеться. Я краще зосереджуся на тих, кого можна чогось навчити.
Що ж до деканату, то він настільки не зацікавлений у відрахуванні студентів, що для цього треба напитися п'яним і побитися з деканом абощо...
> На те тільки і сподівання, що перевіряючі потонуть у тих клятих паперах!
Мій досвід свідчить, що дурні інструкції все одно не виконуються.
2008.07.23 | псевдоквази
Re: Щодо всяких потрібних мам
Сергій Вакуленко пише:> Що ж до деканату, то він настільки не зацікавлений у відрахуванні студентів, що для цього треба напитися п'яним і побитися з деканом абощо...
>
Загалом так і у нас, але у зв*язку з болонкою деканати ніяк не придумають, як би зробити так, щоб і болонка жила, і студентів не відраховувати, поки що схиляються до подвійної бухгалтерії або перекладають ці проблеми на кафедри (вказівки на кшалт "працюйте якось (?!) так, щоб нікого таки не відраховувати"). Однак, дивись, щось єдине може й придумають. У мене випускні курси, до мене ще болонка не дійшла, а до того якось там воно буде.
2008.07.22 | Svitlana
Для Татарчука Re: розкрийте мені роль Інституту
Tatarchuk пише:> Шановне панство. Я історик і тривалий час був ще співорганізатором наукової діяльності в своєму ВНЗ, і маю запевнити що жодного разу не зтикався з цією таємничою організацією. Ані на організаційному рівні, ані на шляху конкуренції за бабло, ані на рівні гуманітарного світіла. Маю знайомих, які мають якісь справи з інститутом, але на рівні особистих контактів.
Пане, я там спешіал фор ю залишила коментар на відомому Вам форумі. http://newmaidan.yourme.net/forum-f7/topic-t64.htm#434 Цілеспрямовано не розписую тут - не маю часу на піну, а туди не багато бажаючих виступити на публіку зазиратиме.
2008.07.22 | Iryna_
роль Інституту
лінки там реєструватись щоб відповісти - тут далеко не всі природничники хочуть щоб розвалитипротестуюча молодь яка хоче житло - це в основному гуманітарії, бо природничники таки мають спосіб вирішення проблеми - виїхати за кордон
щодо наукових товариств
а хто власне заважає їх створювати????
2008.07.22 | Svitlana
Re: роль Інституту
Iryna_ пише:> лінки там реєструватись щоб відповісти
Так отож
> - тут далеко не всі природничники хочуть щоб розвалити
Ан масс (с) Вибігало
> протестуюча молодь яка хоче житло - це в основному гуманітарії, бо природничники таки мають спосіб вирішення проблеми - виїхати за кордон
Це тема для довгого викладу - я встані пояснити, але наразі немаю часу та натхнення. Якщо в двох словах - я за конгнітивний дисонанс в їх головах не несу відповідальності, так само як і НАНУ - і ні я, ні НАНУ як її не реформуй і не розвалюй той дисонанс не ліквідують. Якось іншим разом таки розжую - але для цього мені потрібен цілий вечір в поганому гуморі - зараз у мене його немає.
> щодо наукових товариств
> а хто власне заважає їх створювати????
Так отож.
2008.07.22 | Сергій Вакуленко
Re: роль Інституту
Iryna_ пише:> щодо наукових товариств
> а хто власне заважає їх створювати????
Дуже цікаве запитання.
Ми відновили в Харкові ще 1991 р. історико-філологічне товариство.
Воно існує дотепер, має десь зо три десятки членів — але практично не росте.
Наш здобуток — у тому, що проводимо щомісяця наукові збори, де заслуховуємо по дві доповіді без обмеження часу. Зазвичай на це йде 3–3,5 год. Потім головно на підставі доповідей друкуємо «Збірник Харківського історико-філологічного товариства» (вже вийшло друком 12 томів, до кінця року буде й 13-ий) — причому від держави за цей час не отримали жодної копійчини.
Торік восени з нагоди ювілею Багалія ми влаштували "академію", де були учасники з Києва (з академічних інститутів). Їхня реакція була дуже симптоматична: ти ба, а в Харкові ви ще живі й ворушитеся. У нас, мовляв, теж є Товариство ім. Нестора-літописця, але тільки на папері.
Маю сказати, що й ми переживали період, коли вже думали, а чи не махнути на все рукою (у другій половині 90-х), бо тоді майже ніхто на наші збори не ходив. Потім трохи полегшало, хоча стан і тепер — далеко не квітучий.
Я не раз загадувався над питанням: чому до нас не долучаються ті сотні істориків і філологів, які є в Харкові?
Від різних людей доводилося чути про їхні мотиви таке:
1. Не хочуть платити членські внески: жаба душить.
2. Бояться неформального обговорення доповідей (у нас на авторитети не зважають і можуть усякого побити).
3. Усвідомлюють спрямованість нашого товариства на щиру науку якнайвищого (бодай в інтенції) рівня й уважають себе за не досить кваліфікованих (мовляв, вам потрібна наука, а мені — науковий ступінь).
Звісно, є ще й невисловлені мотиви. Зокрема, наукові функціонери явно добачають у нашій скромній організації чужорідне тіло, потенційно небезпечне. Однак до остаточної "універсальної" відповіді на запитання: "Що заважає?" — я дотепер не додумався...
2008.07.22 | Svitlana
Все разом і заважає
Сергій Вакуленко пише:> Iryna_ пише:
>
> > щодо наукових товариств
> > а хто власне заважає їх створювати????
>
> Дуже цікаве запитання.
>
> Ми відновили в Харкові ще 1991 р. історико-філологічне товариство.
> Воно існує дотепер, має десь зо три десятки членів — але практично не росте.
>
> Наш здобуток — у тому, що проводимо щомісяця наукові збори, де заслуховуємо по дві доповіді без обмеження часу. Зазвичай на це йде 3–3,5 год. Потім головно на підставі доповідей друкуємо «Збірник Харківського історико-філологічного товариства» (вже вийшло друком 12 томів, до кінця року буде й 13-ий) — причому від держави за цей час не отримали жодної копійчини.
>
> Торік восени з нагоди ювілею Багалія ми влаштували "академію", де були учасники з Києва (з академічних інститутів). Їхня реакція була дуже симптоматична: ти ба, а в Харкові ви ще живі й ворушитеся. У нас, мовляв, теж є Товариство ім. Нестора-літописця, але тільки на папері.
>
> Маю сказати, що й ми переживали період, коли вже думали, а чи не махнути на все рукою (у другій половині 90-х), бо тоді майже ніхто на наші збори не ходив. Потім трохи полегшало, хоча стан і тепер — далеко не квітучий.
>
> Я не раз загадувався над питанням: чому до нас не долучаються ті сотні істориків і філологів, які є в Харкові?
>
> Від різних людей доводилося чути про їхні мотиви таке:
>
> 1. Не хочуть платити членські внески: жаба душить.
>
> 2. Бояться неформального обговорення доповідей (у нас на авторитети не зважають і можуть усякого побити).
>
> 3. Усвідомлюють спрямованість нашого товариства на щиру науку якнайвищого (бодай в інтенції) рівня й уважають себе за не досить кваліфікованих (мовляв, вам потрібна наука, а мені — науковий ступінь).
>
> Звісно, є ще й невисловлені мотиви. Зокрема, наукові функціонери явно добачають у нашій скромній організації чужорідне тіло, потенційно небезпечне. Однак до остаточної "універсальної" відповіді на запитання: "Що заважає?" — я дотепер не додумався...
Всі три названі Вами пунтки суть один - в нас надто довго вирізали нормальних гуманітаріїв, незалежно від характеру та специфіки діяльності. Настільки довго та ефективно, що виробили в народу наукового певний різновид інстинкту наукового самозбереження. Він загалом загальносовковий, називається "не суйся", але науковий має певну специфіку. До свого сорому мушу визнати - вперше чую про існування, хоч декого з харківських гуманітаріїв знаю. Чи має Товариство бібліотеку і як часто проводить не внутрішньохарківські збіговиська? Чи має ваш "Збірник" електронний варіант? Буду вдячна за додаткову інформацію і анонси сюдой http://newmaidan.yourme.net/forum-f5/topic-t46.htm
Будем дружіть домамі
2008.07.22 | Сергій Вакуленко
Коли все заважає, то невідомо, за що братися...
Svitlana пише:> Всі три названі Вами пунтки суть один - в нас надто довго вирізали нормальних гуманітаріїв, незалежно від характеру та специфіки діяльності.
Це, звісно, "універсальне" пояснення, та коли визнати, що лишилися тільки "ненормальні" гуманітарії, то дальша перспектива — "не тратьте, куме, сили".
> Настільки довго та ефективно, що виробили в народу наукового певний різновид інстинкту наукового самозбереження. Він загалом загальносовковий, називається "не суйся", але науковий має певну специфіку.
"Не суйся" — це обачність. Та я не маю враження, що саме цей мотив превалює.
> Чи має Товариство бібліотеку
Не має ні бібліотеки, ні взагалі приміщення.
> і як часто проводить не внутрішньохарківські збіговиська?
Самотужки — ніколи (иноді буваємо співорганізаторами). Бракує адміністративного ресурсу.
> Чи має ваш "Збірник" електронний варіант?
Ні, електронного варіянту наразі нема, але десь у вересні плануємо створити власний сайт, то на ньому дещо з'явиться.
Оце теперечки можу дати хіба що таке посиланнячко (для прикладу):
http://74.125.39.104/search?q=cache:LXJd-GyDIw4J:dare.ubvu.vu.nl/bitstream/1871/10886/1/Huizinga__NoordegraafVerleden.pdf+%D1%8F%D0%BD+%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%B5%D1%85%D1%80%D0%B0%D1%84&hl=pt-PT&ct=clnk&cd=1&client=firefox-a
> Буду вдячна за додаткову інформацію і анонси сюдой http://newmaidan.yourme.net/forum-f5/topic-t46.htm
> Будем дружіть домамі
Анонси ми розсилаємо електронною поштою. Якщо подасте свою адресу, впишемо Вас до списку розсилки.
2008.07.22 | Сергій Вакуленко
P. S. Писати — сюди
ist_fil_tov@yahoo.com2008.07.22 | Svitlana
Так, але не зовсім
Сергій Вакуленко пише:> Svitlana пише:
>
> > Всі три названі Вами пунтки суть один - в нас надто довго вирізали нормальних гуманітаріїв, незалежно від характеру та специфіки діяльності.
>
> Це, звісно, "універсальне" пояснення, та коли визнати, що лишилися тільки "ненормальні" гуманітарії, то дальша перспектива — "не тратьте, куме, сили".
Відповідь не правильно. Загальна сукупність наших к.н. - абсолютно правильна, радянська. Але є досить багато "неправильних гуманітаріїв" - один з них з іншим оце якраз розмовляє
>
>
> > Настільки довго та ефективно, що виробили в народу наукового певний різновид інстинкту наукового самозбереження. Він загалом загальносовковий, називається "не суйся", але науковий має певну специфіку.
>
> "Не суйся" — це обачність. Та я не маю враження, що саме цей мотив превалює.
Ні, я мала на увазі дещо інше. Описане також як "ініціатива наказуєма", і наказуєма вплоть до несумісності з життям. Звісно, це передбачає певну обачність, яка з часом перетворюється на.. ні, не параною, на рефлекс самозбереження, коли й наука робиться "отсюда і до обєда".
>
>
> > Чи має Товариство бібліотеку
>
> Не має ні бібліотеки, ні взагалі приміщення.
Погано, яка ж наука без бібліотеки. Але раду дати тому можна лише на місці. Можна якісь договірні стосунки укладати з бібліотекою ВНЗ, можна ще щось вигадати. Але радити не буду, розумію, що справа не проста.
>
>
> > і як часто проводить не внутрішньохарківські збіговиська?
>
> Самотужки — ніколи (иноді буваємо співорганізаторами). Бракує адміністративного ресурсу.
>
>
> > Чи має ваш "Збірник" електронний варіант?
>
> Ні, електронного варіянту наразі нема, але десь у вересні плануємо створити власний сайт, то на ньому дещо з'явиться.
>
> Оце теперечки можу дати хіба що таке посиланнячко (для прикладу):
>
> http://74.125.39.104/search?q=cache:LXJd-GyDIw4J:dare.ubvu.vu.nl/bitstream/1871/10886/1/Huizinga__NoordegraafVerleden.pdf+%D1%8F%D0%BD+%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%B5%D1%85%D1%80%D0%B0%D1%84&hl=pt-PT&ct=clnk&cd=1&client=firefox-a
Поглянула, цікаво. Хоч, видається, зауваги варто було б значно розширити - контекст, в якому писався текст давно втрачено, отже, вони були б не зайвими.
>
> > Буду вдячна за додаткову інформацію і анонси сюдой http://newmaidan.yourme.net/forum-f5/topic-t46.htm
> > Будем дружіть домамі
>
> Анонси ми розсилаємо електронною поштою. Якщо подасте свою адресу, впишемо Вас до списку розсилки.
А от єнто зря. Тобто, адресу я зазначу в кінці повідомлення. Я про принцип. Він не лише Ваш. Але він значно утруднює комунікацію - простіше кажучи, допоки не натрапиш на людину яка тобі скаже - давай адресу, включим в розсилку - нікого не довідаєшся. я розумію, коли такі речі робляться для междусобойчіка - тоді дійсно, загал повідомляти не обов'язково. Але якщо ви орієнтовані на розширення контактів можливо варто процес та результати оприлюднювати? Викладати, бодай частково, на спеціалізованих форумах та сайтах?
Ще, щодо сайту - дай Вам Бог наснаги, але, то мені так видається, що сайти власні установ та об'єднань - справа добра і необхідна, та на часі вже творення якихось, хоч і спеціалізованих, спільних, бодай для певного кола ресурсів. Тому - адреса ось: mormel@ukr.net , але щодо наведеної в минулому пості посиланнячка: http://newmaidan.yourme.net/forum-f5/topic-t46.htm та ще одного, там же, для викладення текстів http://newmaidan.yourme.net/forum-f8/ хотілося б, щоб Ви все ж таки подумали.
2008.07.22 | Сергій Вакуленко
Re: Так, але не зовсім
Svitlana пише:> > Анонси ми розсилаємо електронною поштою. Якщо подасте свою адресу, впишемо Вас до списку розсилки.
>
> А от єнто зря. Тобто, адресу я зазначу в кінці повідомлення. Я про принцип. Він не лише Ваш. Але він значно утруднює комунікацію - простіше кажучи, допоки не натрапиш на людину яка тобі скаже - давай адресу, включим в розсилку - нікого не довідаєшся. я розумію, коли такі речі робляться для междусобойчіка - тоді дійсно, загал повідомляти не обов'язково. Але якщо ви орієнтовані на розширення контактів можливо варто процес та результати оприлюднювати?
Та то не засада, то з розпуки (поки сайту нема).
Викладати, бодай частково, на спеціалізованих форумах та сайтах?
> Ще, щодо сайту - дай Вам Бог наснаги, але, то мені так видається, що сайти власні установ та об'єднань - справа добра і необхідна, та на часі вже творення якихось, хоч і спеціалізованих, спільних, бодай для певного кола ресурсів. Тому - адреса ось: mormel@ukr.net , але щодо наведеної в минулому пості посиланнячка:
Я не проти спільних, але маю підозру, що ніщо спільне на голому ентузіязмі довго не протримається. Тобто потрібна якась громадська структура, як-от, для прикладу, Українське історичне товапиство чи Українське лінґвістичне товариство абощо, яка б виконувала цю функцію в загальноукраїнському масштабі, кожна для свого напрямку.
Коли вже будемо готові до викладення текстів, я тільки вітатиму, щоб вони були уприступнені на якомога більшій кількості сайтів.
2008.07.22 | Svitlana
Re: Так, але не зовсім
Сергій Вакуленко пише:> Svitlana пише:
>
> > > Анонси ми розсилаємо електронною поштою. Якщо подасте свою адресу, впишемо Вас до списку розсилки.
> >
> > А от єнто зря. Тобто, адресу я зазначу в кінці повідомлення. Я про принцип. Він не лише Ваш. Але він значно утруднює комунікацію - простіше кажучи, допоки не натрапиш на людину яка тобі скаже - давай адресу, включим в розсилку - нікого не довідаєшся. я розумію, коли такі речі робляться для междусобойчіка - тоді дійсно, загал повідомляти не обов'язково. Але якщо ви орієнтовані на розширення контактів можливо варто процес та результати оприлюднювати?
>
> Та то не засада, то з розпуки (поки сайту нема).
>
>
> Викладати, бодай частково, на спеціалізованих форумах та сайтах?
> > Ще, щодо сайту - дай Вам Бог наснаги, але, то мені так видається, що сайти власні установ та об'єднань - справа добра і необхідна, та на часі вже творення якихось, хоч і спеціалізованих, спільних, бодай для певного кола ресурсів. Тому - адреса ось: mormel@ukr.net , але щодо наведеної в минулому пості посиланнячка:
>
> Я не проти спільних, але маю підозру, що ніщо спільне на голому ентузіязмі довго не протримається. Тобто потрібна якась громадська структура, як-от, для прикладу, Українське історичне товапиство чи Українське лінґвістичне товариство абощо, яка б виконувала цю функцію в загальноукраїнському масштабі, кожна для свого напрямку.
>
> Коли вже будемо готові до викладення текстів, я тільки вітатиму, щоб вони були уприступнені на якомога більшій кількості сайтів.
Сергію, мені здається, що я тупію прамо на очах. Ви чудово знаєте, думаю, не гірше за мене, що все, що почанає робитися - робиться на голому ентузязізмі. Якщо Ви з якихось внутрішніх причин неготові викладати в нет анонси та тексти - так і скажіть: ось, запланували сайт, поки все тримаємо для нього. Хоча, все можна робити частково, завжди є тексти, які з якихось причин неопубліковані або не плануються до майбутнього викладення на власному сайті. А то я даю Вам посилання - викладайте, що не ліньки, а Ви мені у відповідь - не буду, бо > Та то не засада, то з розпуки (поки сайту нема). Чесн, слово, не розумію. Посилання, які я Вам давала - форум для внутрішнього використання, але гугля його бачить - спостерігала кілька раз, що народ звідти щось тягає, тай анонси передивляюся час від часу. Нажаль, який період у мене самої до нього руки не доходили, але то явище тимчасове. Якщо у Вас все ж виникне бажання щось туди викладати - реєструйтесь і відпишіть мені, які Вам потрібні права. Єдине, що там наразі картинки не працюють... З розробкою і фінансуванням сайту я Вам допомогти не можу, але вільне місце - завжди до Ваших послуг.
P.S. Я відписала на надану Вами електронну адресу.
2008.07.22 | Сергій Вакуленко
Re: Так, але не зовсім
Svitlana пише:> Сергію, мені здається, що я тупію прамо на очах. Ви чудово знаєте, думаю, не гірше за мене, що все, що почанає робитися - робиться на голому ентузязізмі. Якщо Ви з якихось внутрішніх причин неготові викладати в нет анонси та тексти - так і скажіть: ось, запланували сайт, поки все тримаємо для нього.
Текстів іще дуже мало, анонси будуть із вересня (бо тепер — тиша).
> Хоча, все можна робити частково, завжди є тексти, які з якихось причин неопубліковані або не плануються до майбутнього викладення на власному сайті.
Я особисто маю тільки деякі власні тексти (але у форматі PDF — чи він згодиться?).
> P.S. Я відписала на надану Вами електронну адресу.
У списку розсилки Ви відтепер будете, але повідомлення підуть із вересня.
2008.07.22 | Svitlana
Нарешті, бо я вже, чесно кажучи, злякалась
Сергій Вакуленко пише:> Svitlana пише:
>
> > Сергію, мені здається, що я тупію прамо на очах. Ви чудово знаєте, думаю, не гірше за мене, що все, що почанає робитися - робиться на голому ентузязізмі. Якщо Ви з якихось внутрішніх причин неготові викладати в нет анонси та тексти - так і скажіть: ось, запланували сайт, поки все тримаємо для нього.
>
> Текстів іще дуже мало, анонси будуть із вересня (бо тепер — тиша).
Про анонси зрозуміла, дякую.
>
> > Хоча, все можна робити частково, завжди є тексти, які з якихось причин неопубліковані або не плануються до майбутнього викладення на власному сайті.
>
> Я особисто маю тільки деякі власні тексти (але у форматі PDF — чи він згодиться?).
PDF не єсть гуд, форум прикріплення файлів не підтримує, але, думаю, копіюваті ці тексти всеодно можна - правда, точно доведеться редагувати. Ну то, не знаю, як Вам, а мені до думки, що гуманітарії роблять технічну роботу самостійно, не звикати
>
>
> > P.S. Я відписала на надану Вами електронну адресу.
>
> У списку розсилки Ви відтепер будете, але повідомлення підуть із вересня.
Дякую.
2008.07.22 | Сергій Вакуленко
Re: Нарешті, бо я вже, чесно кажучи, злякалась
Svitlana пише:> PDF не єсть гуд, форум прикріплення файлів не підтримує, але, думаю, копіюваті ці тексти всеодно можна - правда, точно доведеться редагувати. Ну то, не знаю, як Вам, а мені до думки, що гуманітарії роблять технічну роботу самостійно, не звикати
Попрацюю над тим, але наперед знаю, що будуть великі проблеми зі шрифтами (PDF — не від доброго життя).
Так що, в міру сил, готова допомогти з копіюванням - адресу Ви маєте. Текст за наданим Вами лінком шукається гуглею - і то добре - скопіюю принаймні посиланням - за назвою буде вже два
Тимчасом можете порекламувати ще оце:
http://www.maidan.org.ua/history/kharkiv/yuri_sheveliov/index_sheveliov.html
2008.07.22 | Svitlana
Re: Нарешті, бо я вже, чесно кажучи, злякалась
Сергій Вакуленко пише:> Svitlana пише:
>
> > PDF не єсть гуд, форум прикріплення файлів не підтримує, але, думаю, копіюваті ці тексти всеодно можна - правда, точно доведеться редагувати. Ну то, не знаю, як Вам, а мені до думки, що гуманітарії роблять технічну роботу самостійно, не звикати
>
> Попрацюю над тим, але наперед знаю, що будуть великі проблеми зі шрифтами (PDF — не від доброго життя).
Не зовсім розумію. Це, мабуть, від постійної співпраці з видавництвами у Вас
>
>
> Так що, в міру сил, готова допомогти з копіюванням - адресу Ви маєте. Текст за наданим Вами лінком шукається гуглею - і то добре - скопіюю принаймні посиланням - за назвою буде вже два
>
> Тимчасом можете порекламувати ще оце:
>
> http://www.maidan.org.ua/history/kharkiv/yuri_sheveliov/index_sheveliov.html
Перепрошую, мушу бігти - продовження відкладається на кілька годин, допоки доберуся до домашнього компа, або й до ранку. Родина вимагає уваги
2008.07.22 | Сергій Вакуленко
Re: Нарешті, бо я вже, чесно кажучи, злякалась
Svitlana пише:> Не зовсім розумію. Це, мабуть, від постійної співпраці з видавництвами у Вас
Та просто лінґвістика часто вимагає дуже спеціяльних шрифтів, які в Інтернеті (та й просто на чужому комп'ютері) щезають геть.
> > Тимчасом можете порекламувати ще оце:
> >
> > http://www.maidan.org.ua/history/kharkiv/yuri_sheveliov/index_sheveliov.html
>
>
Ґуґл шукає.
> Не знаю, як довго воно "в стадії розробки", але я цей корисний закапелок на Майдані бачу вперше. Такі зроблю під Харків окремий закапелок - принаймні посиланнячами хай живе. Як зроблю - прозвітую.
Тільки не "Перша слолиця", будь ласка.
2008.07.22 | Сергій Вакуленко
+ інформація для циркулювання
Остання книжка, що вийшла під егідою нашого Товариства:Андрій Портнов. Наука у вигнанні: Наукова і освітня діяльність української еміграції в Польщі (1919–1939). — Харків: ХІФТ, 2008. — 256 с.
2008.07.22 | Пандора
В плані загальної інформації щодо ролі наукових ніститутів
На базі нашого відділення наукового інституту НАНУ (ВР ІФ НАНУ) діє Українська Асоціація релігієзнавців. Аналогів в країнах колишньої совдепії не існує. Вона є асоційованим членом міжнародних спільнот релігієзнавців (За кордоном це здебільшого соціологічні та історичні спільноти). УАР має свою бібліотеку (зібрану та організовану Колодним А.М.) У цій бібліотеці має можливість працювати будь-який релігієзнавець з України та із закордону. Місцеві осередки УАР, з якими підтримується активна комунікація (систематичні конференції, спільна наукова робота, видання збірників, координація тем досліджень, безкоштовна консультація та обговорення наукових дисертаційних робіт, просто інформаційні зустрічі, база даних по проблемним зацікавленням науковців з усієї України, методологічні семінари для підвищення кваліфікації й т.д.) є в більшості обласних центрах України. Відділення видає 2 наукових збірники, 1 популярне видання. Крім того - великі академічні видання (Академічне релігієзнавство, релігієзнавчий словник, готується випуск Енциклопедії) тексти яких використовуються усіма, хто пише підручники на місцях... Ось вам приблизна роль наукової інституції ...2008.07.22 | Рюген
Роль Института Истории состоит, по меньшей мере, в том,
чтобы тексты типаhttp://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1215615242&first=1216321812&last=1216222038
циркулировали исключительно в пределах помойки.
Чтобы не вдаваться в длительную полемику, процитирую пару пассажей:
Наступними ворогами [Германариха] серед родичів стали так звані Бернці, гілка молодших Амалунгів. Вони походили від дядей та племінників Ерманаріха, на їх чолі став молодий юнак Дитріх, що володів багатьма землями в Криму та по березі Чорного моря.
Дитрих Бернский - хорошо известная в истории личность: это остготский король Теодорих Великий. Между ним и Германарихом - 70-80 лет и пара тысяч километров расстояния.
Еще один пассаж:
В світовій історії Ерманаріх відомий як засновник і перший та останній готський „імператор”, причому „імперія” його центрувалася у Північному Причорномор’ї включно з частиною Криму, існувала у IV столітті нашої ери, і загинула у 375 році у зв’язку з навалою нового завойовника – гуннів. Падіння імперії готів, прихід гуннів та смерть Ерманаріха зазвичай ставлять як умовний початок „Великого переселення народів”, принаймні європейської частини цієї багатовікової історичної драми.
Никто никогда Германариха императором не считал. Напротив, Теодорих Великий часто в западной историографии называется императором, хотя формально он им никогда не был. В любом случае ему был пожалован консульский титул, корона и пурпурный плащ.
2008.07.22 | Svitlana
Та Господь з Вами
Навіщо стільки емоцій. Чи Ви наукову літературу від публіцистики зовсім вже не відрізняєте. До Вашого відома, публіцистика не є смітником, принаймні не вся. А те, що в нас поступово разоджується публіцистика і, скажімо так, науково-популярна література, наукова фантастика і іже з ними варто лише вітати, нмд.Зазначені Вами неточності в тексті (я не спеціаліст, адекватність відповідність історичній літературі коментувати не буду) неприпустимі в наукових публікаціях, проте досить часто зустрічаються в публіцистиці. Її тепер що, як різновид заборонити? Дик, тоді уявлення пересічного населення про історію в кращому випадку обмежаться підручником, а ці знання як відомо довго не примаються. О, придумала. Давайте заборонимо Дюма - в нього теж дуже багато всякого такого не відповідаючого сучасному стану бачення історичною наукою та джерелам в романах є.
Якщо вже люди, які мають знання у гуманітарній галузі не розрізняють науку і публіцистику... То тут одне з двох - або наше нахабне суспільство настільки звикло, що публіцистику пишуть люди які дійсно аси в проблемі - Яковенко, яка пише підручники, "вступ до спеціальності", Шаповал з Кульчицьким, які газетні статті про Голодомор готують, що коли бачить нормального публіциста кидатись починає. На добре, чи на зле - не знаю, але це явно з різновиду "зажралися"
2008.07.22 | Рюген
Публицистика не может быть антинаучной.
Это раз.Кандидат исторических наук, пишущий в жанре фэнтези, но скрывающий это, смотрится несколько неприлично. Это два.
Ну и далее по порядку:
Голодомор (3), герои Галычины(4)/УПА(5), украинская история (6) и филология (7), украинские энциклопедические словари, в которых, например, самоназвание русских - россіянє (8) - это все относится к жанру фэнтезийной публицистики. Я понял. Больше вопросов нет.
2008.07.22 | Tatarchuk
Re: Роль Института Истории состоит, по меньшей мере, в том,
Рюген пише:> чтобы тексты типа
> http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1215615242&first=1216321812&last=1216222038
> циркулировали исключительно в пределах помойки.
І не мрійте, у вашій помійці текст не циркулювтаиме
> Чтобы не вдаваться в длительную полемику, процитирую пару пассажей:
> Наступними ворогами [Германариха] серед родичів стали так звані Бернці, гілка молодших Амалунгів. Вони походили від дядей та племінників Ерманаріха, на їх чолі став молодий юнак Дитріх, що володів багатьма землями в Криму та по березі Чорного моря.
> Дитрих Бернский - хорошо известная в истории личность: это остготский король Теодорих Великий. Между ним и Германарихом - 70-80 лет и пара тысяч километров расстояния.
Незнання епосу і знання радянської (та європейської - застарілої) "джерелознавчої" літератури робить вас обмеженим типом, який не готовий до нових досліджень. Тільки певна школа може стверджувати що герої епосу які жили на відстані 100 років одне від одного - стали головними героями епосу про війни одного з іншім.
Дискусія щодо ототожнення ТЬОЗКИ з іншім персонажем - на рівні шкільної здогадки ("а не есть ли Чичиков переодетый Наполеон?")
> Еще один пассаж:
> В світовій історії Ерманаріх відомий як засновник і перший та останній готський „імператор”, причому „імперія” його центрувалася у Північному Причорномор’ї включно з частиною Криму, існувала у IV столітті нашої ери, і загинула у 375 році у зв’язку з навалою нового завойовника – гуннів. Падіння імперії готів, прихід гуннів та смерть Ерманаріха зазвичай ставлять як умовний початок „Великого переселення народів”, принаймні європейської частини цієї багатовікової історичної драми.
> Никто никогда Германариха императором не считал. Напротив, Теодорих Великий часто в западной историографии называется императором, хотя формально он им никогда не был. В любом случае ему был пожалован консульский титул, корона и пурпурный плащ.
Ідіоте (вибачте), як так "ніхто не вважав", коли античні автори саме так його й звали. І ніякого консульського титулу Германаріхові не давали, не брешить або давайте невідоме науці (зокрема й мені) джерело. Так випадково вийшло що в мене є переліки консулів і навіть консулярів за цей відрізок часу.
2008.07.22 | Рюген
Спасибо, Татарчуче, за отличную иллюстрацию
Невежества, распространившегося в украинской науке (истории по крайней мере). НАНУ надо было бы отозвать у Вас диплом, да куда там!Вы что, утверждаете что было два Дитриха Бернских? Это, может быть 2 Татарчука гнездятся в одном флаконе?
Помимо всего, Вы еще и чтению не вполне обучены: где я утверждал, что консула дали Германариху? Я писал о Теодорихе.
Если Вы и после этого станете у меня требовать ссылок - я Вас, конечно, могу послать, но не стану: Вы уже там.
Одно скажу: не имея своего эпоса перевирать чужой - это уже совсем низкое занятие.