Уперше в історії України еліта розуміє значення науки
10/11/2008 | МАКСИМ СТРІХА: інтерв'ю, Слово Просвіти, №12 (441), 20-26 берез
МАКСИМ СТРІХА: «УПЕРШЕ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ЕЛІТА РОЗУМІЄ ЗНАЧЕННЯ НАУКИ»
Слово Просвіти
№12 (441), 20-26 березня 2008 р.
В українському уряді з’явилося чимало нових облич. Одне з них — заступник міністра освіти і науки Максим СТРІХА, доктор фізико-математичних наук, дійсний член Академії наук вищої школи України, поет, перекладач, член Центрального Проводу УРП “Собор”.
— Максиме Віталійовичу, як відомо, раніше існувало Міністерство науки України. Чи обґрунтоване, на Ваш погляд, об’єднання міністерств науки та освіти? Адже в багатьох країнах ці міністерства функціонують окремо.
— Мені важко оцінювати рішення, які ухвалювали раніше, але в Україні історично починалося з того, що було створено Комітет з питань науки і технологій, який очолював відомий фізик Сергій Михайлович Рябченко. Керівник ДКНТ здійснив кілька важливих і дуже демократичних заходів. Наприклад, було створено щось на кшталт наукового парламенту, така-от велика національна Наукова рада, куди запросили кілька десятків провідних науковців. Потім ДКНТ став Міністерством науки, пізніше — знову комітетом, який згодом об’єднали з Міністерством освіти. З одного боку, таке рішення вмотивоване тим, що система організації науки у нас академічна, а Національна академія наук — самоврядна. Вона існує фактично поза міністерством, а міністерство лише визначає загальні засади наукової політики, готує закони, хоч теж у співпраці з Академією.
Зрештою, міністерство проводить конкурси науково-технічних і цільових державних програм, тож може опосередковано впливати на ситуацію в Академії, адже через міністерство фінансуються науково-технічні, цільові державні програми. 56 % фінансування на науку іде через Національну академію наук, 14 % — через Міністерство освіти і науки, решта — через інші державні відомства. Оперативне поле діяльності міністерства — це насамперед університетська наука, а також невелика кількість власних наукових закладів, науково-дослідних інститутів, підпорядкованих йому. З цього боку рішення про об’єднання міністерств науки та освіти можна вважати вмотивованим, бо крім нашого, міністерства освіти і науки існують в низці держав Євросоюзу та СНД. Хоч існує й інша система організації управління: у Білорусі є міністерство освіти й окремий Комітет у справах науки і технологій, а в Польщі — міністерство освіти й окремо — міністерство вищої освіти та науки.
У рамках дискусії про систему організації української науки були різні пропозиції: створення міжвідомчого органу, який би координував наукову діяльність усіх міністерств і відомств, бо наука виявилася до певної міри розірваною. А з огляду на те, що національна наука має все-таки розвиватися цілісно, хоч наукові установи й різного підпорядкування, звичайно, в державі повинна бути організація, яка здійснює координацію. Хтось каже, що це Національна академія наук. Але вона самоврядна і діє в рамках своїх інституцій і повноважень. Хтось вважає, що треба створити міжвідомчу раду на чолі з віце-прем’єром. Хтось наполягає на відродженні діяльності Ради з науки і технологій при Президентові України. Таку Раду було створено ще за Л. Кучми, потім вона фактично припинила діяльність. Зараз, очевидно, міністерство пропонуватиме Секретаріату Президента поновити її діяльність на чолі з самим Президентом як вищого координаційного органу для здійснення всіх наукових досліджень. Це не буде орган оперативного управління. Це мусить бути орган, який би розглядав і прогнозував загальні тенденції розвитку української науки і визначав би певні стратегічні напрями.
— Повернімося до питання фінансування науки. Чи вважаєте правильним розподіл державних коштів між різними науковими інституціями?
— Це закріплено в Законі про Державний бюджет України, і я як службовець мушу його виконувати. Однак дуже багато людей ставлять питання про те, що несправедливі різні умови оплати праці в установах Академії наук, в університетах і в науково-дослідних інститутах міністерства. Різний до певної міри доступ до інших благ — фінансування великих державних програм. Таке становище слід виправити, бо для Міністерства важливий лише кваліфікаційний рівень учених, здатність давати наукову продукцію відповідної якості.
У нас ще довго зберігатиметься академічна система організації науки, хоч критики зауважують, що у всьому світі фундаментальна наука розвивається насамперед в університетах. Але в наших умовах спроба швидко зламати існуючу систему могла б завдати тяжкого удару по природничих і технічних науках, які завжди розвивалися динамічно в системі Національної академії наук. Треба визнати: сама Національна академія завдяки авторитетові свого довголітнього президента Бориса Євгеновича Патона з меншими втратами вийшла з кризових 90-х. Університетська наука постраждала значно більше.
— Яке співвідношення між фундаментальними і прикладними дослідженнями в галузі природничих наук? Яким дослідженням надають пріоритет?
— Зараз — це приблизно половина на половину. Фінансування Міністерства за програмами становить близько 137 млн грн. на рік за фундаментальними дослідженнями і 117 млн грн. за прикладними. Близько 13 мільйонів іде через Державний фонд фундаментальних досліджень — автономну установу, яку очолює всесвітньо відомий учений-фізіолог Платон Григорович Костюк. Цей Фонд спільно з Міністерством фінансує низку проектів фундаментальних досліджень у всіх галузях знань.
Сумарне державне фінансування складає 0,4 % ВВП. Загальне ж фінансування науки — 0,9 % ВВП за рахунок коштів вітчизняних і закордонних замовників. Зрозуміло, що замовники фінансують насамперед прикладні дослідження, як і мусить бути, а фундаментальні (як у всьому світі) — це клопіт переважно держави. Бо зрозуміло, що хоч фундаментальні дослідження не дають прямої віддачі сьогодні, без їхнього належного розвитку руйнується вся наукова система.
— Які перспективи України? Чи може вона зробити ривок, аби стати передовою науковою державою?
— Усі питають, коли буде український нобелівський лауреат. Він міг би бути. Нам просто не щастило. Згадаймо Івана Пулюя, який відкрив Х-промені паралельно з Рентгеном. Але світ пам’ятає Рентгена, а не пам’ятає Пулюя, який був ще й співавтором першого повного українського перекладу Біблії разом з Кулішем і Нечуєм-Левицьким. І це не єдиний випадок.
Та повернімося до цифр. Навіть із урахуванням недержавних коштів українська наука сумарно фінансується в обсязі близько 0,9 % ВВП. Провідні держави світу фінансують свою науку в межах 2—3 % ВВП, а окремі країни, які особливо дбають про своє майбутнє — майже 4 %. За таких обсягів фінансування (тим більше, що український ВВП не порівняти з ВВП США, Великої Британії чи Японії) сподіватися, що ми можемо невдовзі вирватися у світові лідери, аж ніяк не випадає. Зараз для нас реально підтримувати реноме шанованих партнерів у міжнародних проектах в пріоритетних галузях. Хоч є низка напрямів, за якими наша наука посідає досить високі позиції за світовим рейтингом.
— Які пріоритетні напрями нашої науки?
— Україні треба підійти до вибору пріоритетів дуже уважно, бо попередній закон про наукові пріоритети було ухвалено на період до 2006 року, і відтоді Україна вже два роки живе без такого закону. Але вважати, що пріоритети — це все, чим ми маємо займатися, теж було б неправильно. Бо наука все-таки мусить функціонувати як цілісність, і спроба все обмежити певними точковими моментами може призвести до занепаду цих точкових моментів через брак живильного середовища. З одного боку, треба підтримувати сильних, тих, хто може дати віддачу суспільству, може триматися на світовому рівні. А з другого —слід пам’ятати, що для будь-якої науки потрібне живильне середовище у вигляді, наприклад, повноцінних кафедр, лабораторій, часом не лише пріоритетного напряму, а таких, які підживлюють ідеями, кадрами. Бо якщо все звести до 2—3 установ начебто світового рівня, то дуже швидко установи цей рівень втратять.
— Чи можливе створення в Україні ефективних технопарків?
— Вони вже є: це технопарк заводу Патона, технопарк Інституту напівпровідників, технопарк Інституту монокристалів, науковий парк Київського політехнічного інституту. І це попри те, що законодавчу базу кілька разів переглядали і припустилися, як на мене, фатальної помилки, коли фактично ліквідували технопарки секвестром Держбюджету 2005 року (потім довелося ухвалювати окремий закон, аби хоч трохи виправити становище). Про наукові парки досі немає закону. Науковий парк КПІ діє на власному ентузіазмі. Але там є дуже важливі результати, є прибуток, а головне — неперервний ланцюг від лабораторії до виробництва. Інша річ, що, на жаль, це надто точково в Україні. Є дані Державного агентства інновацій та інвестицій, що торік на 14 інвестиційних проектів було підтримано всього три інноваційні.
— Чи є надія на те, що наука таки розвиватиметься?
— Нині до Міністерства освіти і науки прийшла нова команда. Ним керує учений зі світовим ім’ям, фізик Іван Олександрович Вакарчук, автор блискучого підручника з квантової механіки. Йому не треба пояснювати значення науки. Міністерство планує якнайшвидше здійснити кілька важливих кроків, серед яких, безумовно, оновлення лабораторного обладнання. У світі парк лабораторного обладнання оновлюють раз на 5—7 років, а в нас, на жаль, люди часто працюють на обладнанні кінця 1970-х. Ми намагатимемося виділяти гроші на придбання обладнання, без якого розвиток сучасної науки неможливий.
Інше питання — наукова інформація. Її кількість постійно зростає. У нас через економічну кризу люди були позбавлені доступу до наукової інформації. Наші бібліотеки не купували сучасних журналів, сьогодні мало хто має доступ до on-line передплат, інтернет-журналів. Надзвичайно важливо, щоб науковці мали доступ до сучасної наукової інформації. Бо навіть якщо у них буде сучасне обладнання, але вони не матимуть інформації, то розвиватимуть якусь загумінкову, дуже своєрідну науку, яка мало корелюватиме зі світовою.
І звичайно, важливе питання — підвищення статусу вчених, підвищення ролі органів самоорганізації науковців, наукових товариств, асоціацій, які мають бути справжніми партнерами держави у виробленні і здійсненні її наукової політики.
— Мабуть, у реалізації цих планів надії покладаєте на Програму уряду?
— Уперше в історії України політики розуміють значення науки. Звернімо увагу на структуру урядової Програми. Це — річ хоч і символічна, але важлива. У програмі “Український прорив: для людей, а не для політиків” на чільних місцях стоять освіта і наука. Це велике зрушення, бо раніше вони були далеко позаду. Зараз і Президент, і прем’єр розуміють значення науки й освіти. Звичайно, треба виявити політичну волю, багато залежить від наполегливості самих наукових середовищ, які мусять пояснювати свою потрібність для майбутнього держави. Тому мені здається, що сьогодні є шанс перетворити освіту і науку на реальні, а не декларовані пріоритети державної політики.
Розмовляв
Богдан ОЛЕКСЮК
http://www.slovoprosvity.org.ua/
Слово Просвіти
№12 (441), 20-26 березня 2008 р.
В українському уряді з’явилося чимало нових облич. Одне з них — заступник міністра освіти і науки Максим СТРІХА, доктор фізико-математичних наук, дійсний член Академії наук вищої школи України, поет, перекладач, член Центрального Проводу УРП “Собор”.
— Максиме Віталійовичу, як відомо, раніше існувало Міністерство науки України. Чи обґрунтоване, на Ваш погляд, об’єднання міністерств науки та освіти? Адже в багатьох країнах ці міністерства функціонують окремо.
— Мені важко оцінювати рішення, які ухвалювали раніше, але в Україні історично починалося з того, що було створено Комітет з питань науки і технологій, який очолював відомий фізик Сергій Михайлович Рябченко. Керівник ДКНТ здійснив кілька важливих і дуже демократичних заходів. Наприклад, було створено щось на кшталт наукового парламенту, така-от велика національна Наукова рада, куди запросили кілька десятків провідних науковців. Потім ДКНТ став Міністерством науки, пізніше — знову комітетом, який згодом об’єднали з Міністерством освіти. З одного боку, таке рішення вмотивоване тим, що система організації науки у нас академічна, а Національна академія наук — самоврядна. Вона існує фактично поза міністерством, а міністерство лише визначає загальні засади наукової політики, готує закони, хоч теж у співпраці з Академією.
Зрештою, міністерство проводить конкурси науково-технічних і цільових державних програм, тож може опосередковано впливати на ситуацію в Академії, адже через міністерство фінансуються науково-технічні, цільові державні програми. 56 % фінансування на науку іде через Національну академію наук, 14 % — через Міністерство освіти і науки, решта — через інші державні відомства. Оперативне поле діяльності міністерства — це насамперед університетська наука, а також невелика кількість власних наукових закладів, науково-дослідних інститутів, підпорядкованих йому. З цього боку рішення про об’єднання міністерств науки та освіти можна вважати вмотивованим, бо крім нашого, міністерства освіти і науки існують в низці держав Євросоюзу та СНД. Хоч існує й інша система організації управління: у Білорусі є міністерство освіти й окремий Комітет у справах науки і технологій, а в Польщі — міністерство освіти й окремо — міністерство вищої освіти та науки.
У рамках дискусії про систему організації української науки були різні пропозиції: створення міжвідомчого органу, який би координував наукову діяльність усіх міністерств і відомств, бо наука виявилася до певної міри розірваною. А з огляду на те, що національна наука має все-таки розвиватися цілісно, хоч наукові установи й різного підпорядкування, звичайно, в державі повинна бути організація, яка здійснює координацію. Хтось каже, що це Національна академія наук. Але вона самоврядна і діє в рамках своїх інституцій і повноважень. Хтось вважає, що треба створити міжвідомчу раду на чолі з віце-прем’єром. Хтось наполягає на відродженні діяльності Ради з науки і технологій при Президентові України. Таку Раду було створено ще за Л. Кучми, потім вона фактично припинила діяльність. Зараз, очевидно, міністерство пропонуватиме Секретаріату Президента поновити її діяльність на чолі з самим Президентом як вищого координаційного органу для здійснення всіх наукових досліджень. Це не буде орган оперативного управління. Це мусить бути орган, який би розглядав і прогнозував загальні тенденції розвитку української науки і визначав би певні стратегічні напрями.
— Повернімося до питання фінансування науки. Чи вважаєте правильним розподіл державних коштів між різними науковими інституціями?
— Це закріплено в Законі про Державний бюджет України, і я як службовець мушу його виконувати. Однак дуже багато людей ставлять питання про те, що несправедливі різні умови оплати праці в установах Академії наук, в університетах і в науково-дослідних інститутах міністерства. Різний до певної міри доступ до інших благ — фінансування великих державних програм. Таке становище слід виправити, бо для Міністерства важливий лише кваліфікаційний рівень учених, здатність давати наукову продукцію відповідної якості.
У нас ще довго зберігатиметься академічна система організації науки, хоч критики зауважують, що у всьому світі фундаментальна наука розвивається насамперед в університетах. Але в наших умовах спроба швидко зламати існуючу систему могла б завдати тяжкого удару по природничих і технічних науках, які завжди розвивалися динамічно в системі Національної академії наук. Треба визнати: сама Національна академія завдяки авторитетові свого довголітнього президента Бориса Євгеновича Патона з меншими втратами вийшла з кризових 90-х. Університетська наука постраждала значно більше.
— Яке співвідношення між фундаментальними і прикладними дослідженнями в галузі природничих наук? Яким дослідженням надають пріоритет?
— Зараз — це приблизно половина на половину. Фінансування Міністерства за програмами становить близько 137 млн грн. на рік за фундаментальними дослідженнями і 117 млн грн. за прикладними. Близько 13 мільйонів іде через Державний фонд фундаментальних досліджень — автономну установу, яку очолює всесвітньо відомий учений-фізіолог Платон Григорович Костюк. Цей Фонд спільно з Міністерством фінансує низку проектів фундаментальних досліджень у всіх галузях знань.
Сумарне державне фінансування складає 0,4 % ВВП. Загальне ж фінансування науки — 0,9 % ВВП за рахунок коштів вітчизняних і закордонних замовників. Зрозуміло, що замовники фінансують насамперед прикладні дослідження, як і мусить бути, а фундаментальні (як у всьому світі) — це клопіт переважно держави. Бо зрозуміло, що хоч фундаментальні дослідження не дають прямої віддачі сьогодні, без їхнього належного розвитку руйнується вся наукова система.
— Які перспективи України? Чи може вона зробити ривок, аби стати передовою науковою державою?
— Усі питають, коли буде український нобелівський лауреат. Він міг би бути. Нам просто не щастило. Згадаймо Івана Пулюя, який відкрив Х-промені паралельно з Рентгеном. Але світ пам’ятає Рентгена, а не пам’ятає Пулюя, який був ще й співавтором першого повного українського перекладу Біблії разом з Кулішем і Нечуєм-Левицьким. І це не єдиний випадок.
Та повернімося до цифр. Навіть із урахуванням недержавних коштів українська наука сумарно фінансується в обсязі близько 0,9 % ВВП. Провідні держави світу фінансують свою науку в межах 2—3 % ВВП, а окремі країни, які особливо дбають про своє майбутнє — майже 4 %. За таких обсягів фінансування (тим більше, що український ВВП не порівняти з ВВП США, Великої Британії чи Японії) сподіватися, що ми можемо невдовзі вирватися у світові лідери, аж ніяк не випадає. Зараз для нас реально підтримувати реноме шанованих партнерів у міжнародних проектах в пріоритетних галузях. Хоч є низка напрямів, за якими наша наука посідає досить високі позиції за світовим рейтингом.
— Які пріоритетні напрями нашої науки?
— Україні треба підійти до вибору пріоритетів дуже уважно, бо попередній закон про наукові пріоритети було ухвалено на період до 2006 року, і відтоді Україна вже два роки живе без такого закону. Але вважати, що пріоритети — це все, чим ми маємо займатися, теж було б неправильно. Бо наука все-таки мусить функціонувати як цілісність, і спроба все обмежити певними точковими моментами може призвести до занепаду цих точкових моментів через брак живильного середовища. З одного боку, треба підтримувати сильних, тих, хто може дати віддачу суспільству, може триматися на світовому рівні. А з другого —слід пам’ятати, що для будь-якої науки потрібне живильне середовище у вигляді, наприклад, повноцінних кафедр, лабораторій, часом не лише пріоритетного напряму, а таких, які підживлюють ідеями, кадрами. Бо якщо все звести до 2—3 установ начебто світового рівня, то дуже швидко установи цей рівень втратять.
— Чи можливе створення в Україні ефективних технопарків?
— Вони вже є: це технопарк заводу Патона, технопарк Інституту напівпровідників, технопарк Інституту монокристалів, науковий парк Київського політехнічного інституту. І це попри те, що законодавчу базу кілька разів переглядали і припустилися, як на мене, фатальної помилки, коли фактично ліквідували технопарки секвестром Держбюджету 2005 року (потім довелося ухвалювати окремий закон, аби хоч трохи виправити становище). Про наукові парки досі немає закону. Науковий парк КПІ діє на власному ентузіазмі. Але там є дуже важливі результати, є прибуток, а головне — неперервний ланцюг від лабораторії до виробництва. Інша річ, що, на жаль, це надто точково в Україні. Є дані Державного агентства інновацій та інвестицій, що торік на 14 інвестиційних проектів було підтримано всього три інноваційні.
— Чи є надія на те, що наука таки розвиватиметься?
— Нині до Міністерства освіти і науки прийшла нова команда. Ним керує учений зі світовим ім’ям, фізик Іван Олександрович Вакарчук, автор блискучого підручника з квантової механіки. Йому не треба пояснювати значення науки. Міністерство планує якнайшвидше здійснити кілька важливих кроків, серед яких, безумовно, оновлення лабораторного обладнання. У світі парк лабораторного обладнання оновлюють раз на 5—7 років, а в нас, на жаль, люди часто працюють на обладнанні кінця 1970-х. Ми намагатимемося виділяти гроші на придбання обладнання, без якого розвиток сучасної науки неможливий.
Інше питання — наукова інформація. Її кількість постійно зростає. У нас через економічну кризу люди були позбавлені доступу до наукової інформації. Наші бібліотеки не купували сучасних журналів, сьогодні мало хто має доступ до on-line передплат, інтернет-журналів. Надзвичайно важливо, щоб науковці мали доступ до сучасної наукової інформації. Бо навіть якщо у них буде сучасне обладнання, але вони не матимуть інформації, то розвиватимуть якусь загумінкову, дуже своєрідну науку, яка мало корелюватиме зі світовою.
І звичайно, важливе питання — підвищення статусу вчених, підвищення ролі органів самоорганізації науковців, наукових товариств, асоціацій, які мають бути справжніми партнерами держави у виробленні і здійсненні її наукової політики.
— Мабуть, у реалізації цих планів надії покладаєте на Програму уряду?
— Уперше в історії України політики розуміють значення науки. Звернімо увагу на структуру урядової Програми. Це — річ хоч і символічна, але важлива. У програмі “Український прорив: для людей, а не для політиків” на чільних місцях стоять освіта і наука. Це велике зрушення, бо раніше вони були далеко позаду. Зараз і Президент, і прем’єр розуміють значення науки й освіти. Звичайно, треба виявити політичну волю, багато залежить від наполегливості самих наукових середовищ, які мусять пояснювати свою потрібність для майбутнього держави. Тому мені здається, що сьогодні є шанс перетворити освіту і науку на реальні, а не декларовані пріоритети державної політики.
Розмовляв
Богдан ОЛЕКСЮК
http://www.slovoprosvity.org.ua/
Відповіді
2008.10.11 | Iryna_
нда, зміст статті явно суперечить заголовку (л)
якби розуміли, перше щоб зробили - викинули свої смішні дипломи кандидатів і докторів2008.10.11 | Shooter
Re: нда, зміст статті явно суперечить заголовку (л)
Iryna_ пише:> якби розуміли, перше щоб зробили - викинули свої смішні дипломи кандидатів і докторів
Це Ви про кого - власне про Стріху чи Вакарчука?
2008.10.11 | Iryna_
Re: нда, зміст статті явно суперечить заголовку (л)
Shooter пише:> Iryna_ пише:
> > якби розуміли, перше щоб зробили - викинули свої смішні дипломи кандидатів і докторів
>
> Це Ви про кого - власне про Стріху чи Вакарчука?
про Юлю з Ющенком
2008.10.12 | Shooter
Re: нда, зміст статті явно суперечить заголовку (л)
Iryna_ пише:> Shooter пише:
> > Iryna_ пише:
> > > якби розуміли, перше щоб зробили - викинули свої смішні дипломи кандидатів і докторів
> >
> > Це Ви про кого - власне про Стріху чи Вакарчука?
> про Юлю з Ющенком
Ага.
Тогди сугласєн.
Хоча й принагідно зауважу: добре, що хоч цього разу їм вистачило кебети поставити на міністерство Вакарчука та Стріху. Ті хоч трохи в курсі ситуації....
2008.10.12 | Дідусь
Re: нда, зміст статті явно суперечить заголовку (л)
Нагадую, що креатурою пана Гаранта був та залишається пан Кремень. Після того як несуни його завалили, я трошки став їх поважати. Але, цей „ганебний з президентської дзвіниці” вчинок був єдиним, що викликало в мене схвалення.2008.10.12 | Iryna_
Re: нда, зміст статті явно суперечить заголовку (л)
Дідусь пише:> Нагадую, що креатурою пана Гаранта був та залишається пан Кремень. Після того як несуни його завалили, я трошки став їх поважати. Але, цей „ганебний з президентської дзвіниці” вчинок був єдиним, що викликало в мене схвалення.
що є, то є
хоча Кременю є за що як мінімум йти подалі з усіх інших численних посад, на які йому пишуть вітальні листи (а й є за що йому йти у колонію з конфіскацією, до речі про бандитів в тюрмах)
але на жаль майже позитивні панове Вакарчук і Стріха на цих посадах довели лише одне - вони нічого з тою тотальною корупцією разом з тотальним маразмом зробити не можуть
2008.10.12 | сіда
бо Вакарчук і Стріха знають науку фізику, а не її організацію
бо Вакарчук і Стріха знають науку (в першу чергу - свою фізику), а не організацію науки як напрям державного управління. Це - інша спеціальність і на жаль цього не розуміє і переважна більшість науковців, зокрема на цьому форумі. Що не розумієшь, то і нецікаве.Доки не зрозуміють - змін не буде, бо зясування стану сучасної органіації науки в Україні доводить - ключ жо змін - в руках самої наукової спільноти. Щоправда, тут ще задіяно питання гідності і мужності - людської і професійної - членів останньої. Їх розумом не осягнути - знов на жаль.
2008.10.12 | Torr
я вже давно це кажу -
патріотизм не замінює професіоналізм. Краще б якогось прохфесора з UK запросили на міністра освіти.2008.10.12 | Nn
Re: я вже давно це кажу -
"патріотизм не замінює професіоналізм. Краще б якогось прохфесора з UK запросили на міністра освіти".Конгениально!
А мы будем по заграницам отсиживаться, так где-то предположительно в Скандинавии и еще немножко на форуме пописывать.
А откуда такая уверенность, что профессор из СК будет лучшим организатором науки и образования, чем наш доморощенный, по словам Стрихи, ученый якобы с мировым уровнем -- это-то с жалкой сотней другой ссылок за почти пятьдесят лет в физике?
Пани Сида о другом-то пишет, не так ли? Кроме профессионализма в области организации и управления наукой и образованием, о каких-то там мужестве, самоуважении, которые для очень многих в этой стране просто сотрясение воздуха. При советах -- верные ленинцы, в независимой Украине -- они же превратились в самых горячих патриотов со столетним стажем борьбы против коммуняк. Ах, они же воспитывали ученых будущей незалежной Украины.
2008.10.12 | сіда
Re: я вже давно це кажу -
професор з UК буде знати свою науку і він на цьому місті буде не кращий, ніж теперішні (за виключенням, якщо це не буде професор з права (та ще й не кожної його галузі чи державного управління). Бо він ще й не буде знати тутошних реалій.останнє - саме держуправління - не визнається нашими науковцями взагалі по відношенню до науки. Їм здається, що їхні буденні знання про організацію науки є верхом можливої компетентності. Яскравий приклад І. Шевченко чи навіть п. Кришталь - не кажучи про менш критично налаштованих науковців-професіоналів у СВОЇЙ сфері, а не держуправлінні наукою.
2008.10.12 | Torr
Re: я вже давно це кажу -
сіда пише:> професор з UК буде знати свою науку і він на цьому місті буде не кращий, ніж теперішні (за виключенням, якщо це не буде професор з права (та ще й не кожної його галузі чи державного управління). Бо він ще й не буде знати тутошних реалій.
>
> останнє - саме держуправління - не визнається нашими науковцями взагалі по відношенню до науки. Їм здається, що їхні буденні знання про організацію науки є верхом можливої компетентності. Яскравий приклад І. Шевченко чи навіть п. Кришталь - не кажучи про менш критично налаштованих науковців-професіоналів у СВОЇЙ сфері, а не держуправлінні наукою.
Ну по-перше, професор з UК на відміну від наших патріотів все ж таки володіє англійською. По-другє, він ще й носій англійських традицій і етикєту. Ну хіба це завадить нащій вищій школі? По-третє, UK несла світоч цивілізації у колонії на протязі кількох сторіч, то ж з таким досвідом гарантовано впровадження європейських принципів в українську освіту. І головне, іноземець - особа політично нейтральна, він буде робить те що вважає за потрібне, а не те що партія сказала.
2008.10.12 | псевдоквази
Це гола фантазія,
вибачте на слові! Що підказує здоровий глузд іноземцю зробити насамперед на посту МОН України? Скоротити кількість ВНЗ, студентів, академіків, а то й "приголубити" НАНУ... ну й таке інше... далі здогадайтесь, що з того буде і що про те потім скажуть Президент та прем"єр... Так що такі задуми принаймі в існуючих умовах реалізовувати буде тільки політичний самогубець, а таких серед наших високоповажних достойників нема.2008.10.12 | Torr
Re: Це гола фантазія,
псевдоквази пише:> Так що такі задуми принаймі в існуючих умовах реалізовувати буде тільки політичний самогубець, а таких серед наших високоповажних достойників нема.
так, сумно дивитись як політикі-дракули знищюють країну.
2008.10.12 | сіда
бо Вакарчук і Стріха знають науку фізику, а не її організацію
бо Вакарчук і Стріха знають науку (в першу чергу - свою фізику), а не організацію науки як напрям державного управління. Це - інша спеціальність і на жаль цього не розуміє і переважна більшість науковців, зокрема на цьому форумі. Що не розумієшь, то і нецікаве.Доки не зрозуміють - змін не буде, бо зясування стану сучасної органіації науки в Україні доводить - ключ жо змін - в руках самої наукової спільноти. Щоправда, тут ще задіяно питання гідності і мужності - людської і професійної - членів останньої. Їх розумом не осягнути - знов на жаль.
2008.10.12 | Iryna_
Re: бо Вакарчук і Стріха знають науку фізику, а не її організацію
сіда пише:> бо Вакарчук і Стріха знають науку (в першу чергу - свою фізику), а не організацію науки як напрям державного управління. Це - інша спеціальність і на жаль цього не розуміє і переважна більшість науковців, зокрема на цьому форумі. Що не розумієшь, то і нецікаве.
> Доки не зрозуміють - змін не буде, бо зясування стану сучасної органіації науки в Україні доводить - ключ жо змін - в руках самої наукової спільноти. Щоправда, тут ще задіяно питання гідності і мужності - людської і професійної - членів останньої. Їх розумом не осягнути - знов на жаль.
ну і розкажіть нам 1) що треба робити
2) хто у нас знає науку державного управління
бо щось таких не видно
2008.10.12 | сіда
Re: бо Вакарчук і Стріха знають науку фізику, а не її організацію
як ні скромно це звучить, але на перше питання відповідь: знаю лише я (:-) лише частково), бо я застосувала науковий підхід до проблеми і проаналізувала зак-во про науку, чого не робив ніхто.Знають науку права і держуправління і спроможні здійснити аналіз законодавства наукової сфери як прикладну задачу права + держуправління (і просто управління - системного менеджменту) також багато хто з правників, проте в одних не доходять руки (вони заробляють гроші і на питання публічного інтересу у сфері науки з її специфікою їм або начхати або вони мають власний інтерес в збереженні статусу-кво, щоб отримувати дивіденти і "стипендію" з теперішнього чи майбутнього "звання" академіка) або просто не стануть робити цю велику робота високого класу складності (на рівні нанотехнологій) безкоштовно (як зробила я, проте тоді і права інтел. власності на роботу належать лише мені).
В Україні зацікавлені у реформах сфери науки сили неспроможні використати необхідні у такому випадку інструменти (маю на увазі створення відповідної НУО, пошук фінансування для її діяльності за всіма канонами роботи НУО і спрямування її роботи у правильному напрямку). Виявилось, що науковці - як це не парадоксально - вважають себе занадто розумними, щоб визнати свою некомпетентніть в науці про науку і вивчати те, що вони не знають. Приклад - "За євр цінності в науці". Вони цілком відтворили організацію роботу НАНУ у своєму статуті і діяльності і її ядро (у якого НАНУ - в підсвідомості) почало видоювати тих і маніпулювати тими, хто намагався щось зробити, продемонструвавши дремучее невежество в питаннях організації роботи цієї організації, войовничий правовий нігілізм і спротив науковому підходу до вирішення проблеми організації науки. "Науковий клуб" більш просунутий в питаннях власної організації (почали з забезпечння фінансування власної діяльності, зареєстрували організацію - на відміну від ЗЄЦН, яка зареєструвала лише власну діяльність). Проте Клуб не дорос до наукової постановки власної задачі реформування науки - вони також намагаються копіювати НАНУ, перейменував академік на член Клубу. При тому, що головною задачею клубу є реформи в сфері, в члени Клубу обирають тих, хто продемонтрував здобутки в своїй галузі (фізика, біологія), а не в галузі науки про організацію науки (на них не звертають уваги). Тут також бракує наукового підходу до втілення статутних цілей.
На друге питання - що робити - прямо випливає з результатів аналізу (див. вище). Тут на форумі я вже торкалась деяких аспектів цього, проте не отримувала підтримки. Можливо лише після ознайомлення з системним аналізом ситуація зміниться (до речі такого аналізу немає і в Росії, хоч там люди виглядають набагато більш "просунутими" в бажанні реформ).
2008.10.15 | VSV
Re: бо Вакарчук і Стріха знають науку фізику, а не її організацію
Да, уважаемая, после вашой первой фразы понимаешь, что имеешь дело с непризнанным гением. Не отчаивайтесь - не всегда гениев признавали при жизни. Вообще Вы мне напоминаете одного знакомого плиточника-профи Васю, когда мы ему предложили в 90-х годах баллотироваться в райсовет, то он сказал - ну нет, только в ВС или Президенты. Относительно "клуба" веселых и находчивых им. Акад. Крышталя, то это сильно напоминает мне "Зеленых" конца 80-х с Ю.Щербаком во главе - танцы вокруг одного дерева, без серьезных предложений. И вообще, серьезно может быть только при интересе власти к этому вопросу, которой нужны будут эти предложения. А пока власть заинтересована дерибаном, а всем остальным по подачкам, с науки то навару нет, и не сорвешь миллион.2008.10.15 | сіда
Re: бо Вакарчук і Стріха знають науку фізику, а не її організацію
я знаю Вас (если не ошибаюсь, что Вы это Вы, но под ником) как большого любителя по первым фразам, без прочитывания других фраз, формировать безапеляционное и единственно правильное мнение. Потом, правда, когда привлекаешь Ваше внимание ко вторым и третьим фразам, Вы умолкаете, признавая таким образом ошибки своего восприятия - но никогда не признаёте их прямо - и так до следующего спора.Суть моего сообщения - не в первой фразе, а в следующих - в последовательности применения научного метода людьми, которые относят себя к учёным (науковцям) - не только в физике или биологии, а и в исследовании социально-правовых отношений (именно они есть кирпичиками того вида материи, которую и надо исследовать, чтобы найти путь реформирования науки в Украине, в центре которой находится НАНУ). Отношения (правовая материя) подчиняются не менее объективным закономерностям, чем материя физическая, и их также надо исследовать - до того как пытаться перелепливать эту материю (придать её новую форму, свойства и т.д.). А сейчас считается, что професионально подходить к вопросам реформирования науки не нужно, а достаточно общих, обыденных соображений. И п. Шевченко, и п. Кришталь правы - но они предлагают полумеры (часто - альтернативные), которые сами не способны изменить ситуацию. Для это необходимо изменить её корневой сегмент, который можна найти (и потом - изменить) только путём анализа при использовании инструментария правильной науки (права, госуправления) - в отличие от в этом случае неправильной науки (физики, химии) или вообще общих соображений (вон наши керманычи тоже используют обшие соображения - по своим понятиям - и посмотрите, что в результате).
2008.10.15 | НІКолай
Re: бо Вакарчук і Стріха знають науку фізику, а не її організацію
Господи, как вы все узнаваемы, ребята! Давайте жить дружно.2008.10.16 | сіда
Re: бо Вакарчук і Стріха знають науку фізику, а не її організацію
и чтоб всё осталось по прежнему. Это наибольший подарок имеющим власть сегодня. А вести здесь разговоры про достоинство - бред. Ты мне - я тебе, главное - мы дружим.2008.10.16 | НІКолай
Re: бо Вакарчук і Стріха знають науку фізику, а не її організацію
Метою будь-якого суспільного процесу, започаткованого певною групою осіб, має бути прогрес. Якщо не переконувати можливих союзників, а лаяти їх, прогресу не буде. Буде лише правильний закон на скрижалях та дике суспільство навкруги. Тихіше, Зоя Жорівно!2008.10.16 | сіда
Re: бо Вакарчук і Стріха знають науку фізику, а не її організацію
НІКолай пише:"Метою будь-якого суспільного процесу, започаткованого певною групою осіб, має бути прогрес. Якщо не переконувати можливих союзників, а лаяти їх, прогресу не буде. Буде лише правильний закон на скрижалях та дике суспільство навкруги. Тихіше, Зоя Жорівно!"
що можна перекласти так (від імені НІКолая):
"Ну переконуйте,переконуйте мене! Звісно, за свій рахунок! Зробіть всю необхідну високовитратну роботу, надайте мені її результати, а я з компанією - не володіючи предметом не те що організації науки і взагалі управління і права, а навіть елементарними засадами діяльності НУО, необхідними для організації необхідної для реформ роботи (включно пошуку оплати для її діяльності, забезпечення її прозорості) - буду безапеляційно відкидати істини типу 2*2=4 в незнакомій мені галузі науки, бо я - дока в своїй (фізика, хімія, біологія ...), а значить знаю про науку як галузь суспільної діяльності все.
Я - за сірі думки, за якими неможливо розпізнати людей під ніками. Хай процвітає сірість! ну і що, що разом з нею буде процвітати сучасна НАНУ, де сірість є засадою життєздатності! зато мій рівень знань в чужій сфері буде визначальним фактором розвитку реформ і я буду почувати себе їх центром! "
Лишається лише додати: право і закони є віддзеркаленням стану суспільних відносин і розуму, сконцентрованому в них. Гарні закони без гарного суспільства не бувають (така система їх прийняття, це Вам не СРСР), так що Ваше застереження - типу анті-"1984" - антинаучно. Тому - голосніше, Жора Зоєвич, заперечуйте ПО СУТІ питання (зараз про використання наукового підходу, потім - про його сутність і конкретні аргументи), а не пропонуйте сірість і не стращайте відсутністю підтримки з нераціональних підстав (як в нашому політикумі).
Наука розкриває об"єктивні закономірності, і якщо Ви "із принципу" не підтримаєте їх (це особливість соціальних наук, здається можна не схотіти і змінити закономірність - на відміну від фізики) та будете заперечувати впровадженню їх й життя, то останнє просто не зміниться (природу-то не зміниш) і цей Форум і далі буде збирати стони, а не дії.
2008.10.16 | НІКолай
Re: бо Вакарчук і Стріха знають науку фізику, а не її організацію
Не витрачайте пафос. Я з вами згоден. Лаятися тільки не треба надмірно. Ось і все.2008.10.16 | сіда
Re: бо Вакарчук і Стріха знають науку фізику, а не її організацію
залишилось зясувати, що є надмірним, що ні та що є пафосом, а що - наукою.2008.10.16 | НІКолай
Re: бо Вакарчук і Стріха знають науку фізику, а не її організацію
Ну, це вже виходить за межі форумних посиденьок. Давайте ще обговоримо кількість інформації в бітах та витрачений час. Дуже повчально. але...2008.10.17 | сіда
з синдромом хворого, який більш за все любить свою хворобу
сіда:"залишилось зясувати, що є надмірним, що ні та що є пафосом, а що - наукою."
НІКолай:
"Ну, це вже виходить за межі форумних посиденьок. Давайте ще обговоримо кількість інформації в бітах та витрачений час. Дуже повчально. але..."
Вважаю, що "зясувати, що є надмірним, що ні та що є пафосом, а що - наукою" як раз і є завданням форму. Проте згодна, що при даних обставинах продовжувати гілку немає сенсу - дійсні механізми як по-науковому змінити ситуацію на краще людей видно мало цікавлять. Скоріше всього, ми маємо справу з синдромом хворого, який більш за все любить свою хворобу.
2008.10.11 | псевдоквази
Звичайно ж, суперечить!
Звичайна така собі чиновницька колонаукова жуйка з туманними обіцянками."— Мабуть, у реалізації цих планів надії покладаєте на Програму уряду?
— Уперше в історії України політики розуміють значення науки. Звернімо увагу на структуру урядової Програми. Це — річ хоч і символічна, але важлива. У програмі “Український прорив: для людей, а не для політиків” на чільних місцях стоять освіта і наука."
Саме символічна і крапка. Від відповідальності спасають лише чергові-позачергові вибори і неминуча в зв"язку з тим відставка такого небувалого уряду. Тепер можна буде повторювати кучмівське зразка 1994 року "Мнє нє давалі работать!" і отримати репутацію реформаторів-бідаків.
2008.10.12 | Shooter
Re: Звичайно ж, суперечить!
псевдоквази пише:>Тепер можна буде повторювати кучмівське зразка 1994 року "Мнє нє давалі работать!" і отримати репутацію реформаторів-бідаків.
Щодо саме МОНу, то з приватних джерел Вам довірливо повідомляю: продовжують працювати в правильному напрямку, ні смотря ні на что.
Cкажімо, дуже рісентлі таки вибили дрібку грошенят на те, щоб Україна не вилетіла з однієї з небагатьох міжнародних програм з наукових досліджень, в яких Україна бере участь.
І будуть працювати до упора. Навіть як не захочуть - заставимо.
Доречі, головна причина браку формального міжнародного співробітництва (чи не головний фактор, як на мене, який добиває українську науку) називається банальний брак коштів. В більшости випадків мова ведеться про незначні кошти, навіть для масштабу бюджету України.
2008.10.12 | Nn
пану Shooter
1) 10-12 состоялась грандиозная встреча выпусников DAAD. Раз в десять лет. 200 с лишним бывших стипендиатов. Ответруководители из Германии. Посол Германии и даже атташе по науке из украинского посольства в Германии (есть у нас пи такие "по", при отсутствии того, о чем это "по").Были заявлены и пан Вакарчук и пан Стриха, которые имели возможность обговорить с немецкими представителями интенсификацию научного взаимодействия.
Но великие европейские науко-и освито-интеграторы не явились.
2) Говорить, что только сейчас мол так называемая украинская политэлита осознала важность науки, это либо быть полностью некомпетентным, либо ....
А как быть со священными коровами нашей истории науки -- панами Скоропадским и Вернадским....?
3) Как вяжется с лозунгами о европеизации нашей науки неуемное желание пана Стрихи и его начальника по академии высшей школы Дробнохода, уже заслуженного деятеля науки и техники, но пока еще не академика и даже (какой ужас!) не члена-коорреспондента НАНУ, превратить ее (академию) в очередного пожирателя госбюджета. Хотя почему бы и нет -- ведь удалось это и пану Кремню и пану Тацию.
2008.10.12 | Iryna_
Re: пану Shooter
ну от до речі про Академію ВШ - невже Стрісі невідомо що науки у ВШ по суті нема (і бути не може, чому - див. гілку про вчених медиків) а тим більше у виконання Дробноходазрозуміло що він бореться типу за пам'ять батька, але ні з розумінням що таке наука, ні з розумінням ситуації воно не ліпиться
хоча так, краще ніж Кремінь
2008.10.12 | Shooter
Re: пану Shooter
Nn пише:> 1) 10-12 состоялась грандиозная встреча выпусников DAAD. Раз в десять лет. 200 с лишним бывших стипендиатов. Ответруководители из Германии. Посол Германии и даже атташе по науке из украинского посольства в Германии (есть у нас пи такие "по", при отсутствии того, о чем это "по").
> Были заявлены и пан Вакарчук и пан Стриха, которые имели возможность обговорить с немецкими представителями интенсификацию научного взаимодействия.
> Но великие европейские науко-и освито-интеграторы не явились.
Не змогли. і?
> 2) Говорить, что только сейчас мол так называемая украинская политэлита осознала важность науки, это либо быть полностью некомпетентным, либо ....
Журналіст то був. і?
> А как быть со священными коровами нашей истории науки -- панами Скоропадским и Вернадским....?
Мова про сучасність, наскільки я розумію.
> 3) Как вяжется с лозунгами о европеизации нашей науки неуемное желание пана Стрихи и его начальника по академии высшей школы Дробнохода, уже заслуженного деятеля науки и техники, но пока еще не академика и даже (какой ужас!) не члена-коорреспондента НАНУ, превратить ее (академию) в очередного пожирателя госбюджета. Хотя почему бы и нет -- ведь удалось это и пану Кремню и пану Тацию.
Не в курсі.
Натомість, в чому в курсі: Україна і надалі буде в Eureka.
А далі - будєм стімуліровать
2008.10.13 | Nn
Re: пану Shooter НЕПРАВІЛЬНО РОЗУМІЄТЕ!
Название статьи:МАКСИМ СТРІХА: «УПЕРШЕ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ЕЛІТА РОЗУМІЄ ЗНАЧЕННЯ НАУКИ»
Мой вопрос:
> А как быть со священными коровами нашей истории науки -- панами Скоропадским и Вернадским....?
Ваша реплика:
Мова про сучасність, наскільки я розумію.
!!!НЕПРАВІЛЬНО РОЗУМІЄТЕ!!!
Noch einmal: Из названия статьи: УПЕРШЕ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ !!!
После таких громогласных обобщений, начинаю утрачивать веру если не в человечество, то в целесообразность пребывания на посту замминистра МОНа бывших физиков, несостоявшихся политиков (помню попытку этого пана стать народным депутатом), склонных к неумеренному использованию патриотической риторики и поэтических гипербол. Где ж элементарная культура и логика мышления, которую by default предполагаешь в наличии у докторов ФИЗИКО-МАТЕМАТИЧЕСКИХ НАУК?
2008.10.13 | псевдоквази
Таки ж "уперше в історії"...
добре, що хоч "України", а не "всього світу"... Від скромності Стріха явно не збирається помирати.2008.10.13 | Калькулятор
Re: пану Shooter НЕПРАВІЛЬНО РОЗУМІЄТЕ!
Nn, ничего Вы не понимаете в свиных объедках!Ведь это не сам пан Стриха сказал/написал, а журналист. Поэтому неэтично, аморально, непатриотично приписывать физику, пусть даже немножко поэту и политику, "шапку" (то бишь название статьи) не столь универсально развитого и образованного журналиста, да и к тому же не из потомственной профессорской династии.
Вот так и появилась на свет универсальная отмазка некоторых учасников нашего форума, прошедшая обкатку при обсуждении святой водицы. Да и в политике она применима. Понятно о ком и о чем я?
2008.10.13 | apolo
Re: пану Shooter
>
> > 2) Говорить, что только сейчас мол так называемая украинская политэлита осознала важность науки, это либо быть полностью некомпетентным, либо ....
либо не знать, что хотя бы выборы то точно на носу. А для этого надо всем во всем потакать - а именно это уже и означает, что это значит ничего не делать (ведь делание - это какой-то вектор а бездействие это вращение вокруг собственной оси). Кем осуществляется вращение ? Депутатами... Сейчас это БЮТ, завтра это будет ПР. Ничего удивительного.
И потом, депутаты даже не не хотят, но прежде всего не могут помочь, ибо знают, что ныне ситуация перманентных выборов (и еще неизвестно как долго такое продлится).
Никакая наука никому не нужна. Это просто громкое слово - забота о науке, - и поэтому его обигрывают все политики и чиновники.
2008.10.12 | псевдоквази
Re: Звичайно ж, суперечить!
Shooter пише:> псевдоквази пише:
> >Тепер можна буде повторювати кучмівське зразка 1994 року "Мнє нє давалі работать!" і отримати репутацію реформаторів-бідаків.
>
> Щодо саме МОНу, то з приватних джерел Вам довірливо повідомляю: продовжують працювати в правильному напрямку, ні смотря ні на что.
Ні на что нє смотря? Які такі "тьомниє сіли нас злобно гнєтуть"?
>
> Cкажімо, дуже рісентлі таки вибили дрібку грошенят на те, щоб Україна не вилетіла з однієї з небагатьох міжнародних програм з наукових досліджень, в яких Україна бере участь.
Таки вибили... щоб не вилетіла... А чого ж не вибили щоб ще куди залетіла?
>
> І будуть працювати до упора. Навіть як не захочуть - заставимо.
Хто заставить? Ви? Кого заставить - світочів науки? Та що Ви таке говорите!
>
> Доречі, головна причина браку формального міжнародного співробітництва (чи не головний фактор, як на мене, який добиває українську науку) називається банальний брак коштів. В більшости випадків мова ведеться про незначні кошти, навіть для масштабу бюджету України.
Про брак грошей я вже тут писав... і пані Ірина писала... та й інші писали. Не грошей бракує (точніше, не тільки і не стільки грошей), а бракує потреби в науці і освіті в суспільстві та у владних структурах, а також в них же волі і мізків, а ще політичних умов для радикального реформування.
А загалом це про те, чи склянка напівпорожня, чи ж напівповна - це залежить від персонального ступеня оптимізму вважати, що наука та освіта наші або ж напівживі чи ж напівмертві.
2008.10.12 | Torr
Re: Звичайно ж, суперечить!
псевдоквази пише:> Про брак грошей я вже тут писав... і пані Ірина писала... та й інші писали. Не грошей бракує (точніше, не тільки і не стільки грошей), а бракує потреби в науці і освіті в суспільстві та у владних структурах, а також в них же волі і мізків, а ще політичних умов для радикального реформування.
і я також про це писав - не грошей бракує, а совісті. А для радикального реформування потрібні радикальні заходи. Щоб швидко навести порядок треба негайно міністром освіти призначити німецького професора ... з підпорядкованою ротою автоматчиків.
2008.10.12 | псевдоквази
Оце буде дієво...
хоч і д-у-у-уже неполіткоректно2008.10.12 | Torr
Imagine
http://www.youtube.com/watch?v=-b7qaSxuZUg2008.10.12 | псевдоквази
Re: Imagine
2008.10.17 | apolo
Re: Torr
колись один німецький Професор з таки виключно однією букВою "ф" - запитав мене у 90-х, чи нема конкретних рішень у молодої демократичної держави стосовно приватизації землі. Я відповів, шо НЕМА. Тоді він зауважив, що це дуже ключове питання, і якщо передавати землю безгосподарним українським господарям не є резонним, то треба дати легальну можливість німцям і їхні фермери на такій землі моментально наведуть порядок :і усіх нагодуюсть і самі збагатяться. Я відповів що Й такого рішення не було.От якщо звідти на все дивитись, то рацуха просто пре. Торре, давайте слухати Вас, знищити всі журнали, які не перекладаються закордоном, встановити німецьку систему, призначити сюди німецьких Професорів. Нехай наведуть лад, кінець кінцем - хача би інтелектуально повинна колись Німеччина узаконити who is who? Ми ж прекрасно зможемо черевики німцям натирати (чи Шведам) , або готувати зразки для досліджень.... То там десь може і Ви серед них зявитесь (принаймні перекладача з Шведської по науці Вам забезпечать?) А тут - всі дівчата будуть Ваші. А ми вже якось доживемо.
2008.10.14 | Shooter, про що мова ?
Україна не вилетіла з однієї з небагатьох міжнародних програм
Shooter пише:> Щодо саме МОНу, то з приватних джерел Вам довірливо повідомляю: продовжують працювати в правильному напрямку, ні смотря ні на что.
> Cкажімо, дуже рісентлі таки вибили дрібку грошенят на те, щоб Україна не вилетіла з однієї з небагатьох міжнародних програм з наукових досліджень, в яких Україна бере участь.