Львівська інтелігенція виступила на захист освіти та культури
12/29/2008 | Майдан-ІНФОРМ
Український парламент вирішив зустрінути Новий Рік і Різдвяні свята, до яких українці завжди намагалися прийти з чистими помислами та духовним піднесенням, міністерським жертвопринесенням. Як не парадоксально серед жертв, прізвища яких озвучують лідери політичних партій публічно чи в кулуарах, є «націоналісти» Вовкун В., міністр культури, а також міністр освіти і науки Вакарчук І.О., ініціатор всеохопного незалежного тестування вступників до вищих навчальних закладів. Саме цю ініціативу міністра підтримало, згідно зі соціологічними опитуваннями, 72 % українського суспільства, і саме за це він став лідером у номінації «Революціонер року» за версією журналу «Кореспондент». Цей розрив між думкою громадськості та голосами парламентарів спонукає до відповіді на природнє запитання: чиї ж тоді інтереси представляють вони в українському парламенті? Українська громада делегувала свої голоси парламентарям не для того, щоб вони використовували їх як бонус для захисту власних інтересів і політичних амбіцій, а для захисту їхніх прав і інтересів.
Можна розуміти реалії політичних баталій, але недопустимо використовувати як аргумент для усунення з посад міністрів те, що вони захищають право українських абітурієнтів на прозорий і чесний вступ до вищих навчальних закладів і захищають право української мови та культури на їхній повноцінний розвиток.
Степан Кубів, об'єднання громадян Львівщини «Фронт змін»
Мирослав Сеник, голова Львівської обласної ради
Борис Ґудзяк, ректор Українського католицького університету
Іван Копич, ректор Львівської комерційної академії
Андрій Бокотей, ректор Львівської національної академії мистецтв
Василь Височанський, в.о. ректора Львівського національного університету імені Івана Франка
Юрій Бобало, ректор Національного університету «Львівська Політехніка»
Тарас Возняк, головний редактор незалежного культурологічного журналу «Ї»
Павло Хобзей, начальник Головного управління освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації
Роман Іваничук, письменник лауреат Державної премії імені Т.Г. Шевченка
Тополевська Лідія, Директор Центру правових та політичних досліджень «Сім»
Руслан Забілий, Директор Центру досліджень визвольного руху
Прес-центр ЦППД «Сім»
Поставив skapirus
Можна розуміти реалії політичних баталій, але недопустимо використовувати як аргумент для усунення з посад міністрів те, що вони захищають право українських абітурієнтів на прозорий і чесний вступ до вищих навчальних закладів і захищають право української мови та культури на їхній повноцінний розвиток.
Степан Кубів, об'єднання громадян Львівщини «Фронт змін»
Мирослав Сеник, голова Львівської обласної ради
Борис Ґудзяк, ректор Українського католицького університету
Іван Копич, ректор Львівської комерційної академії
Андрій Бокотей, ректор Львівської національної академії мистецтв
Василь Височанський, в.о. ректора Львівського національного університету імені Івана Франка
Юрій Бобало, ректор Національного університету «Львівська Політехніка»
Тарас Возняк, головний редактор незалежного культурологічного журналу «Ї»
Павло Хобзей, начальник Головного управління освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації
Роман Іваничук, письменник лауреат Державної премії імені Т.Г. Шевченка
Тополевська Лідія, Директор Центру правових та політичних досліджень «Сім»
Руслан Забілий, Директор Центру досліджень визвольного руху
Прес-центр ЦППД «Сім»
Поставив skapirus
Відповіді
2008.12.29 | __Borya
ТРЕБА ЗУСТРІТИСЬ ВАКАРЧУКУ ТА ЯНУКОВИЧУ - БУДЕ ПОРОЗУМІННЯ
Вакарчук - молодець! А Янукович мав би запросити його до себе, щоб Міністр міг йому детально пояснити суть ЗНО і інших ключових реформ в освіті. КОЛИ, НАРЕШТІ, ПАРТІЯ РЕГІОНІВ ЗРОЗУМІЄ, ЩО ВОНА ВІД ПОСИЛЕННЯ ЗНО ТА ІНШИХ ОСВІТНИХ РЕФОРМ ВАКАРЧУКА ЛИШЕ ВИГРАЄ, адже його підхід якраз гарантує реальні позитивні реформи у форматі, що однозначно підвищить КОНКУРЕНТНОЗДАТНІСТЬ УСІХ ВИПУСКНИКІВ ШКІЛ І ВУЗІВ. ХАЙ РЕГІОНАЛИ ВІДКИНУТЬ ФАРИСЕЙСТВО ДІМИ ТАБАЧНИКА Й ДІЙСНО ПОЧНУТЬ ОБ"ЄДНУВАТИСЬ З МЕЙНСТРІМОМ В УКРАЇНІ - А МЕЙНСТРІМ ПЕРЕДБАЧАЄ НЕЗАКОМПЛЕКСОВАНІСТЬ Й КОНКУРЕНТНІСТЬ. Ну Міністр мав би пояснити тет а тет, що середній кримчанини чи житель Донбасу лише стане більш конкурентним від опанування української мови, наприклад - так само як той же Янукович став більшою зіркою, коли вивчив українську. ШАНОВНА ПАНІ ГАНЮ ГЕРМАН, МАБУТЬ ПОРА ОРГАНІЗУВАТИ ЗУСТРІЧ ТЕТ А ТЕТ МІЖ МІНІСТРОМ ІВАНОМ ВАКАРЧУКОМ ТА КЕРІВНИКОМ ФРАКЦІЇ ПР У ВР, ГОЛОВОЮ ПАРТІЇ ВІКТОРОМ ЯНУКОВИЧЕМ. І зробити це треба якнайшвидше. Вакарчук реальні справи робить й не підводить, а це дуже поціновувані "донецькими" цінності (ок, вони їх називають "поняттями" а що з того? Суть не міняється.)2008.12.29 | kfmn
Re: ТРЕБА ЗУСТРІТИСЬ ВАКАРЧУКУ ТА ЯНУКОВИЧУ - БУДЕ ПОРОЗУМІННЯ
Попробуйте применить этот подход в обратном направлении: если бы в советское время все школы Украины перевели на русский язык обучения, это бы тоже повысило конкурентоспособность выпускников на рынке труда СССР. Но такого не было, потому что даже в тоталитарном совке признавали право ребёнка на обучение на родном языке. А "демократическая" украинская власть желает всех стричь под один горшок.2008.12.29 | Сергій Вакуленко
А в СРСР був ринок праці?
kfmn пише:> если бы в советское время все школы Украины перевели на русский язык обучения, это бы тоже повысило конкурентоспособность выпускников на рынке труда СССР
2008.12.29 | kfmn
В СРСР навіть секс був.
2008.12.29 | Сергій Вакуленко
Он який ринок Ви мали на думці...
2008.12.29 | kfmn
Браво, дуже вдалий приклад жіночої логіки...
2008.12.30 | Сергій Вакуленко
Приклад жіночої логіки — це Ваша асоціяція "ринок – секс"
2008.12.30 | Feministka
Re: Приклад жіночої логіки — це Ваша асоціяція "ринок – секс"
І обидва є чудовими прикладами сeксизму. Пановe, а що такe "жіноча логіка" ? Чим вона відрізняється від "чоловічої логіки"2008.12.30 | Сергій Вакуленко
Не ображайтеся, але жіноча логіка таки ж є
Пам'ятаю, колись давно, ще за совка (я тоді був студентом) пішли ми (хлопці та дівчата) гуртом із гуртожитку щось купувати до крамниці. Оскільки часи були совкові, то шансів щось купити було небагато, тому ми постановили розділитися й піти по різних крамницях, а потім зустрітися в домовленому місці.Зі мною була в парі одна французка (приїхала до Харкова на стажування). Коли ми з нею прийшли після крамниці на домовлене місце зустрічі, там нікого не було. Я (згідно з чоловічою логікою) сказав: чекатимемо — бо ж так домовлялися. Вона (згідно з жіночою логікою) сказала: ходімо до гуртожитку, бо инші напевно вже там. Звичайно, рацію мала моя супутниця, тому що в другій партії дівчата кількісно переважали...
А якщо говорити трохи серйозніше, то в історії науки таки ж немає жодного видатного логіка жіночої статі... Як, зрештою, й жодного філософа. Чи це випадково?
Притому застережуся: жінок я не тільки люблю (деяких), а й шаную (деяких). А от із-поміж чоловіків тільки шаную деяких, але не люблю нікого...
Ось цих жінок (із-поміж філософинь) я дуже шаную саме як фахівчинь (знаю їх особисто):
http://www.educ.fc.ul.pt/docentes/opombo/
http://docenti.unicatt.it/ (у клітинці "Ricerca per cognome" написати "Raynaud")
2008.12.30 | kfmn
жіноча логіка
Feministka пише:
> І обидва є чудовими прикладами сeксизму. Пановe, а що такe "жіноча логіка" ? Чим вона відрізняється від "чоловічої логіки"
Заметки о женской логике
Д.В.Беклемишев
Издание 3, исправленное и дополненное.
http://mitya.pp.ru/woman.htm
2009.01.15 | thinker
Re: Приклад жіночої логіки — це Ваша асоціяція "ринок – секс"
...відповідь пані дуже проста: тверезий і інтелігентний чоловік НІКОЛИ не буде задавати,власне, таких і такого ж типу питань...Прошу наперед вибачення за доступність пояснення.2008.12.29 | AK
А хіба в УРСР були школи де не вивчали російської мови?
kfmn пише:> Попробуйте применить этот подход в обратном направлении: если бы в советское время все школы Украины перевели на русский язык обучения, это бы тоже повысило конкурентоспособность выпускников на рынке труда СССР. Но такого не было, потому что даже в тоталитарном совке признавали право ребёнка на обучение на родном языке. А "демократическая" украинская власть желает всех стричь под один горшок.
Адже в тому пості, на який Ви ніби "відповідаєте" сказано
__Borya пише:
> Ну Міністр мав би пояснити тет а тет, що середній кримчанини чи житель Донбасу лише стане більш конкурентним від опанування української мови,
Тобто йдеться про вивчення української мови, а не "переведення шкіл".
2008.12.29 | kfmn
Re: А хіба в УРСР були школи де не вивчали російської мови?
AK пише:
> kfmn пише:
> > Попробуйте применить этот подход в обратном направлении: если бы в советское время все школы Украины перевели на русский язык обучения, это бы тоже повысило конкурентоспособность выпускников на рынке труда СССР. Но такого не было, потому что даже в тоталитарном совке признавали право ребёнка на обучение на родном языке. А "демократическая" украинская власть желает всех стричь под один горшок.
>
> Адже в тому пості, на який Ви ніби "відповідаєте" сказано
>
> __Borya пише:
> > Ну Міністр мав би пояснити тет а тет, що середній кримчанини чи житель Донбасу лише стане більш конкурентним від опанування української мови,
>
> Тобто йдеться про вивчення української мови, а не "переведення шкіл".
В УРСР во всех школах, независимо от языка обучения, изучали русский язык (как и в независимой Украине -- украинский). Но в школах с украинским языком обучения все остальные предметы, кроме русского языка, преподавались по-украински, и экзамены по всем этим предметам принимались на языке обучения. В УССР не было школ с украинским языком обучения, в которых школьников заставляли бы сдавать выпускные экзамены или изучать географию, математику и историю на русском языке. Напротив, Миносвіти України приказывает перевести обучение по ряду предметов в русскоязычных школах (где они ещё остались -- в Ровенской области, например, нет ни одной) на украинский, и тестирование, без которого поступление в вузы невозможно, тоже будет проводиться только по-украински. Высшее образование планируется перевести на украинский полностью (при совке оно было двуязычным). Итак, какая образовательная модель из двух представленных больше напоминает тоталитаризм?
2008.12.30 | Сергій Вакуленко
Re: А хіба в УРСР були школи де не вивчали російської мови?
> kfmn пише:
> даже в тоталитарном совке признавали право ребёнка на обучение на родном языке.
І тому в півторамільйонному Харкові в 1970-х рр. залишено 1 (одну) школу з українською викладовою мовою (СШ №6). Це при тому, що українців у Харкові було 50% населення. Точнісінько, як у тій совковій гуморесці:
— Я маю право?
— Маєте.
— То я можу?..
— Ні, не можете.
> Высшее образование планируется перевести на украинский полностью
Уже 17 років планується, та все ніяк не переведуть.
> (при совке оно было двуязычным).
Еге ж. Зі співвідношенням 99% до 1% (вгадайте на користь котрої мови).
> Итак, какая образовательная модель из двух представленных больше напоминает тоталитаризм?
По-перше, не з двох "представлених", а з двох перебреханих; по-друге, тоталітаризм не дорівнює одномовній освіті, а багатомовна освіта не дорівнює демократії.
2008.12.30 | kfmn
Re: А хіба в УРСР були школи де не вивчали російської мови?
Сергій Вакуленко пише:>
> > kfmn пише:
> > даже в тоталитарном совке признавали право ребёнка на обучение на родном языке.
>
> І тому в півторамільйонному Харкові в 1970-х рр. залишено 1 (одну) школу з українською викладовою мовою (СШ №6). Це при тому, що українців у Харкові було 50% населення. Точнісінько, як у тій совковій гуморесці:
>
> — Я маю право?
> — Маєте.
> — То я можу?..
> — Ні, не можете.
>
Среди этнических украинцев, как известно, процент людей с родным русским языком не пренебрежимо мал. Мягко говоря. В Харькове даже сейчас родным языком называют русский 66% населения.
Я знаком с двумя харьковчанами, учившимися в 1970-х -- начале 80-х в украиноязычных школах. В двух _разных_ школах. Так что я бы проверил эту информацию про школу номер 6.
Что же касается распределения школ УССР по языку обучения, рекомендую оценить вот эту статистику: http://novoross-73.livejournal.com/29221.html
>
>
> > Высшее образование планируется перевести на украинский полностью
>
> Уже 17 років планується, та все ніяк не переведуть.
>
И слава Богу. Но активнее всего дёргается в этом направлении существующее ныне правительство.
>
> > (при совке оно было двуязычным).
>
> Еге ж. Зі співвідношенням 99% до 1% (вгадайте на користь котрої мови).
>
Я закончил Киевский универ, один из естественнонаучных факультетов, в 80-х. И матан, и дифуры, и ряд физических дисциплин, и все разнообразные истматы-диаматы-истории КПСС читались по-украински. Я бы оценил соотношение как 50/50.
>
> > Итак, какая образовательная модель из двух представленных больше напоминает тоталитаризм?
>
> По-перше, не з двох "представлених", а з двох перебреханих; по-друге, тоталітаризм не дорівнює одномовній освіті, а багатомовна освіта не дорівнює демократії.
Насчёт "перебреханных" -- мне кажется, Вы пребываете в плену у собственных иллюзий. Меньше верьте националистической пропаганде, больше -- очевидцам. Во-вторых, тоталитаризм -- это политическая система, при которой государство пытается совать своё рыло в дела, которые его никак не касаются, вроде того, на каком языке я обучаю своего ребёнка или какие телеканалы я хочу получать от кабельного провайдера. Если государство предписывает миллионам детей учиться не на родном языке -- это по определению тоталитарное государство.
2008.12.31 | Сергій Вакуленко
Re: А хіба в УРСР були школи де не вивчали російської мови?
kfmn пише:> Среди этнических украинцев, как известно, процент людей с родным русским языком не пренебрежимо мал.
І це, як усім відомо, "істаріческі слажилась". От тільки тепер воно історично перескладається. Ото й усе.
> Мягко говоря. В Харькове даже сейчас родным языком называют русский 66% населения.
> Я знаком с двумя харьковчанами, учившимися в 1970-х -- начале 80-х в украиноязычных школах. В двух _разных_ школах. Так что я бы проверил эту информацию про школу номер 6.
Друга школа була, здається, в Малій Данилівці. Але то вже не Харків, а передмістя. Та навіть якщо дві — на третину україномовного населення — то як там із реалізацію права на рідномовне навчання в есь-есь-есь-ері?
> Что же касается распределения школ УССР по языку обучения, рекомендую оценить вот эту статистику: http://novoross-73.livejournal.com/29221.html
Оцінюю: спостерігалася очевидна невідповідність між часткою росіян у національному складі населення та значно більшим відсотком учнів у школах із російською викладовою мовою.
> > Уже 17 років планується, та все ніяк не переведуть.
> >
>
> И слава Богу.
А! То російськомовна освіта — від Бога... А я собі думав-гадав: звідки ж вона?
> Но активнее всего дёргается в этом направлении существующее ныне правительство.
Можна щось конкретне? І чи "дьоргалось" (за Вашою термінологією) савецькає правітєльства, коли насаджувало російську мову в освіті?
> Я закончил Киевский универ, один из естественнонаучных факультетов, в 80-х. И матан, и дифуры, и ряд физических дисциплин, и все разнообразные истматы-диаматы-истории КПСС читались по-украински. Я бы оценил соотношение как 50/50.
А Ви візьміть витяг зі своєї залікової книжки та й підрахуйте (за кількістю годин). Тоді й будете знати відсоток. Притому столичний Київський університет мусів мати напоказ щось українське. Натомість, коли взяти Харківський, Дніпропетровський чи Одеський, то все виглядало зовсім по-инакшому.
> Насчёт "перебреханных" -- мне кажется, Вы пребываете в плену у собственных иллюзий. Меньше верьте националистической пропаганде, больше -- очевидцам.
Я сам — очевидець.
> Во-вторых, тоталитаризм -- это политическая система, при которой государство пытается совать своё рыло в дела, которые его никак не касаются, вроде того, на каком языке я обучаю своего ребёнка или какие телеканалы я хочу получать от кабельного провайдера. Если государство предписывает миллионам детей учиться не на родном языке -- это по определению тоталитарное государство.
Ця практика — особливо в освіті — була притаманна майже всім західним демократіям. Оце тепер, коли вони остаточно розчавили недержавні мови, то почали собі гратися в усякі хартії реґіональних мов.
Що ж до телеканалів, то нехай виконують українське законодавство (бо на моєму кабелі кілька "законослухняних" російських каналів залишилося). Зрештою, невже Вам мало російськомовної продукції від "українського" «Інтера» і под.? Коли мало, купіть собі тарілку й переглядайте москалів без жодних обмежень. Витрати окупляться за два-три роки.
2009.01.07 | Shooter
ТРЕБА ЗУСТРІТИСЬ
kfmn пише:> потому что даже в тоталитарном совке признавали право ребёнка на обучение на родном языке. А "демократическая" украинская власть желает всех стричь под один горшок.
Де і коли українська влада заперечує право навчання на власній мові?
З іншого боку, нагадаю Вам, що знання російської мови було ОБОВ'ЯЗКОВИМ в СССР та є зараз обов'язковим в Росії (в Словаччині - cловацької, у Франції - французької, в Чехії - чеської, в Словенії - словенської, етс.; всюди, одними словом), в т.ч. для навчання у ВНЗ.
Поясніть - чому в Україні повинно бути інакше?
2009.01.08 | Трясця
МОВИ
Проблема не в тому, що борці за російську мову хочуть її вивчати. Я їх у цьому цілком підтримую. А в тому, що вони виборюють право не вивчати та не знати українську - єдину державну мову власної Батьківщини.Колись я був свідком, як продавець книгарні в Антверпені (Бельгійська Фландрія) легко й невимушено відповідав французькою валонам-покупцям, а зі мною спілкувався чудовою англійською. Натомість, у Льєжі я заблукав, тому що там ніхто не знав англійської. З подивом я дізнався, що вони й фламандської не знають. Це так - а пропо.
Тож давайте зрозуміємо, хто ж культурніший - мешканець Львова, який знає, принаймні, українську, російську та польську, чи мешканець Луганьска, який знає тільки російську? Я не розумію також, чому російська мова вважається багатьма борцями на кшталт Вітренчихи кращою за українську?
Ще з власного досвіду. Знаю одного українського російськомовного СПРАВЖНЬОГО професора, який вивчив у солідному віці німецьку та французьку, англійською володіє чудово, а українську навіть учити не хоче. Коли його питаєш, чому, то він не може відповісти: тільки посилається на Ющенка. Ющенко, як на мене, не вдалий Президент, але російськомовний Кучма був не ліпшим. І при чому тут мова?
Може небажання знати українську є якимось забобоном? Може якісь соціальні психологи це зможуть пояснити?
2009.01.08 | теж_вчоний
Бо без української можна легко обійтись навіть в Україні. Чи
багато Ви знайдете їнформації українською, яка не є погано відредагованим комп"ютерним перекладом з російської (яка часто є перекладом з якоїсь "дорослої" мови)? Візьміть хоча б "український Рейтер" - УНІАН, де головною є російська.Коли діти президента вивчають українську факультативно - якого відношення до мови очікуєте Ви від російськомовних громадян?
2009.01.09 | Shooter
зауважте - без російської також
тільки до чого цей аргумент?теж_вчоний пише:
> багато Ви знайдете їнформації українською
Впевнений - більше як словацькою, словенською чи естонською (можливо, й разом взятих.)
> Коли діти президента вивчають українську факультативно - якого відношення до мови очікуєте Ви від російськомовних громадян?
Ви про Єлєну Кучму?
Якщо ж про інтернешнл печерськ скул - то вони ж не на російській вчаться, правда? з іншого боку - думаю, що діти Ющенка українською вже володіють краще, ніж добра половина дописувачів цього форуму
2009.01.09 | Рюген
Этому есть очень простое объяснение.
1. Русские говорят на русском языке, а вот украинцы - не на украинском. Восточные украинцы говорят на малороссийском диалекте русского, а галицийцы - на галицком языке. Украинский же язык практически (литературный) мертв, так как нет живого носителя его разговорного варианта. Это не недостаток носителей языка, а недостаток его создателей. Пример мертвости украинского литературного. Пан Вакуленко предложил как перевод слова "котельная" - паровичня или казановня. Вы себе можете представить человека в здравом уме, употребляющего такие слова всерьез? Я уж не говорю про "оборона дисертации" или "прыклад на заблуд".2. Этот факт не признается, но осознается. Поэтому присутствуют настойчивые попытки подогнать украинский литературный под галицкий разговорный. Отсюда тэрэны, слухавки, шпытали, летовыща, нарази, масса оборотов и фразелогизмов. В этой попытке в принципе есть смысл, но тогда надо примириться с тем, что этот язык будет чужим для основной части населения Украины.
3. Какой язык Вы предлагаете осваивать "руськоязичним"? "Гурки" та "резові сапоги" или выши з филижанками? Реально язык разрушен. Националистами, кстати. Убогий канцелярит функции языка полноценно не исполняет. Пресловутая украинизвция просто приводит к падению грамотности.
4. Я уже приводил демографические данные, показывающие, что доля православного допереяславского населения на нынешней Украине не превышает 35-40%. Все что сверх того - большевистские эксперименты.
Так что прежде чем привлекать других, определитесь сами со своим(?) языком.
2009.01.09 | Shooter
Вам до дохтура пора
Рюген пише:> 1. Русские говорят на русском языке, а вот украинцы - не на украинском. Восточные украинцы говорят на малороссийском диалекте русского, а галицийцы - на галицком языке.
Діагноз - лікуванню не піддається.
Вже не гнівайтеся.
2009.01.09 | Рюген
Вам скучно в приемной?
Хотите, чтобы я Вам составил компанию?Читайте энциклопедии, там все написано. И про малороссийское наречие и его характеристики, и про состав населения. Канцелярская работа не способствует напряженной мыслительной деятельности? Меняйте работу. Или не напрягайтесь.
2009.01.09 | kfmn
Re: ТРЕБА ЗУСТРІТИСЬ
Shooter пише:> kfmn пише:
> > потому что даже в тоталитарном совке признавали право ребёнка на обучение на родном языке. А "демократическая" украинская власть желает всех стричь под один горшок.
>
> Де і коли українська влада заперечує право навчання на власній мові?
>
> З іншого боку, нагадаю Вам, що знання російської мови було ОБОВ'ЯЗКОВИМ в СССР та є зараз обов'язковим в Росії (в Словаччині - cловацької, у Франції - французької, в Чехії - чеської, в Словенії - словенської, етс.; всюди, одними словом), в т.ч. для навчання у ВНЗ.
>
> Поясніть - чому в Україні повинно бути інакше?
Потому что в Швейцарии можно не знать немецкого языка, а в Канаде французского (а Ваши примеры все относятся почему-то к моноязычным государствам). Но это всё теория, потому что в Украине число руссофонов, не знающих украинского (и наоборот), стремится к нулю. Речь же о том, что нельзя заставлять первоклашек читать букварь не на родном языке. Никто ведь не протестует против изучения украинского языка как второго (а Вы приписываете оппоненту именно эту точку зрения и на нее обрушиваетесь). Но насильно, вопреки желанию родителей, переводить обучение в школах русскоязычного города на украинский язык, -- нельзя. На всякий случай напомню, что сейчас в Киеве осталось что-то около 6 русских школ из 600, а детских садов вообще нет.
2009.01.09 | теж_вчоний
Шановний, не знаю, як там у провінції, бо мешкаю в Києві. Тож
можу Вас запевнити: кияни йдуть в українські школи абсолютно добровільно, бо Київ - це чиновницьке місто і тут вивчають ту мову, яка потрібна, щоб стати начальником.До речі, найбільш амбіційні віддавали своїх діточок в українські школи навіть за совітів. Бо найвище начальство (рівня ЦК КПУ) повинно було вміти розмовляти українською щоб, не потурати антирадянській пропаганді. На практиці йшлося про зустрічі з делегаціями закордонних українців тут в Україні чи в деяких закордонних представництвах (при ООН, наприклад).
2009.01.09 | Рюген
Полуправда-полуложь:
Киев - действительно чиновничий город. А вот школы переводили на укрмову в приказном порядке, никто родителей не спрашивал. Побочный эффект: канцелярский планктон не знает ни одного языка пристойно.2009.01.09 | теж_вчоний
Перепрошую, але моє твердження є очевидно вірним, бо накази про
зміну мови викладання приймають саме чиновники. Тож якби вони були проти - нічого з українізацією не вийшло б.Як приклад, нагадаю намагання Андропова (тобто в часи разів так у 300 менш ліберальні, ніж сьогодні) організувати роботу підприємств у три зміни. (Можу нагадати, для чого, якщо цікаво.) Так от, у зв"язку із цим московська влада постановила значно подовжити роботу метрополітену. Київське чиновництво, звичайно ж, не могло не виконати вказівки з Москви. Тож вони і подовжили: на 5 хвилин вранці і на 5 хвилин ввечері.
2009.01.09 | Рюген
???
кияни йдуть в українські школи абсолютно добровільно, бо Київ - це чиновницьке місто і тут вивчають ту мову, яка потрібна, щоб стати начальником.и рвение чиновников при исполнении приказов есть вещи эквивалентные?
Еще раз, по буквам: м н е н и е к и е в л я н н и к т о н е с п р а ш и в а л.
2009.01.09 | Трясця
Спитайте
Пропоную Рюгену зібрати необхідну кількість підписів про майбутнє міське опитування щодо мови шкільної освіти. Потім подати до ЦВК, потім провести опитування за рахунок міста, якщо буде більше 50 відсотків підписів від числа зареєстрованих мешканців та погодиться міськрада. Якщо менше 50 відсотків, то можна провести лише за рахунок Газпрому (в них гроші є!). Втім, гадаю, що більше одного відсотка Ви не наберете. В Донецьку би набрали значно більше. Тому в Донецьку і саботується закон України про мови.До речі, що цікаво: сам пан Рюген українську мову розуміє чудово, але придурюється, що її не існує.
І насамкінець, а чи не стоять перед нами важливіші справи, ніж сперечатися з мовного питання. Ось, наприклад, у школах викладають де-факто закон Божий. Це добре чи погано? Припинили давати дітям безкоштовний сік. Це добре чи погано? Деякі вчителі нав"язують дітям антинаукову лабуду до засвоєння (різними мовами). Це добре чи погано? Число годин на природничі предмети істотно зменшується кожен рік. Це добре чи погано? Бухгалтер РайВНО отримує більшу платню та значно більші премії, ніж учитель. Це добре чи погано? А може дуже добре? Чекаю відповіді від колег, особливо від пана Рюгена.
2009.01.10 | Рюген
Одной лабудой больше, одной меньше:
Трясцю, я полагаю, Вы не не поняли, а просто передергиваете:я не писал, что украинскиго языка не существует. Я написал, что он существует отдельно (как мертвый язык, сильно уступающий в этом смысле латыни, санскриту, и, пожалуй, даже шумерскому, хотя не уверен), а население - отдельно.
Пытаться учить население, не спрашивая чему - вот и получаете позорный результат.
И не стоит уходить от темы и лицемерить - никакого добровольного перехода не было.
2009.01.10 | Георгій
Цe нeправда, я можу засвідчити
Рюген пише:> я не писал, что украинскиго языка не существует. Я написал, что он существует отдельно (как мертвый язык, сильно уступающий в этом смысле латыни, санскриту, и, пожалуй, даже шумерскому, хотя не уверен), а население - отдельно.
(ГП) Цe просто нeправда. Люди, які говорили українською мовою, жили і живуть тeпeр. Мій дід був одним з них - його, уроджeнця Вeликих Cорочинців, пeршою, рідною, розмовною мовою була самe українська, а нe якийсь діалeкт, чи то галицький, чи то малоросійський, чи щe якийсь. А Ви колись на Волині бували? В місті Луцьку більшість насeлeння говорить самe українською мовою, дужe близькою до мови акторів тeатру ім. Франка чи дикторів українського радіо старих совєцьких часів.
А взагалі цe оффтопік для цієї гілки.
2009.01.10 | loup-garou
Re: Цe нeправда, я можу засвідчити
Георгій пише:> (ГП) Цe просто нeправда. Люди, які говорили українською мовою, жили і живуть тeпeр. Мій дід був одним з них - його, уроджeнця Вeликих Cорочинців, пeршою, рідною, розмовною мовою була самe українська, а нe якийсь діалeкт, чи то галицький, чи то малоросійський, чи щe якийсь. А Ви колись на Волині бували? В місті Луцьку більшість насeлeння говорить самe українською мовою, дужe близькою до мови акторів тeатру ім. Франка чи дикторів українського радіо старих совєцьких часів.
Приєднуюсь. В фізматі, де я вчився 15 років тому (скільки часу вже пройшло, ужоссс) багато дітей говорили саме такою мовою. Без суржику і галицької специфіки - не кажучи вже про заблуд, завваг і "на метрі до кіна". З великих міст Західної України (Львів, Тернопіль, Луцьк, Рівне), Вінницької, Київської, Черкаської, Полтавської, Кіровоградської, Миколаївської (!) областей. Для мене ще з тих пір класичний варіант української мови - це Чигирин і Умань.
А от прийнятною російською говорило дуже мало, в основному кияни. У східних областях одні "гэ" і "шо". Ось, до речі, канонічєскій образчік: http://www.youtube.com/watch?v=q3z2wheJWyk
2009.01.10 | texas aggie
Re: Цe нeправда, я можу засвідчити
Народна українська мова відрізняється від літературної не більше (а можливо навіть менше) ніж народна російська від літературної. Покоління моїх дідів (із Київщини) говорили на справжній українській мові. Уже покоління батьків говорить у більшості випадків на суржику.Ні чехи, ні євреї, на їх щастя, не слухали таких як Рюген і "штучно" відновлювали свої мови із набагато "мертвіших" ніж українська.
2009.01.15 | Рюген
Забавно:
http://www.hrono.info/organ/rossiya/pochaev_srn.htmlПочаевский отдел Союза русского народа (ПО СРН), самый многочисленный отдел Союза Русского Народа (СРН).
ПО СРН был создан в 1906 на Волыни, центром его стал небольшой городок Почаев, а точнее находящаяся там Почаевская Лавра. Председателем отдела стал архим. Лавры Виталий (Максименко), духовное и идейное руководство отделом осуществлял архиеп. Волынский и Житомирский Антоний (Храповицкий). ПО СРН включал в себя 1155 сельских подотделов, расположенных в Волынской, Подольской и частично в Киевской губ. По данным Волынского губернатора, только в 1907 накануне выборов во II Думу в его губернии было «открыто более 600 отделов... Союза в разных населенных пунктах, распространяющих среди крестьянского населения здравые взгляды и понятия». К концу же этого года в губ. насчитывалось уже 434 отдела и 634 подотдела СРН общей численностью 105 000 человек. Организаторами большинства их были представители духовенства. По данным Подольского губернского жандармского управления (ГЖУ), «в этот Союз принимали членов местные священники, а утверждали их бывший иеромонах Илиодор и архимандрит Виталий». Вот как описывает создание нового подотдела волынский крестьянин: «Нам объявили после обедни собраться через час у церкви для открытия союза. Мы собрались. Батюшка отслужил молебен: осенил нас крестом в знак того, что мы должны слиться в один союз, так как крест Христов — один. После этого мы все единодушно перед дверьми Покровской церкви избрали председателя союза, товарища его и двух советников».
Подотделы ПО СРН продолжали массово возникать в Юго-Западном крае и в последующие годы. Если, как сообщал Подольский губернатор, в нояб. 1907 в Ольгопольском у. действовало всего 2 отдела СРН: в с. Тростянчике (численность 191 чел.) и в г. Ольгополе (91 чел.), то к 1913, по сообщению Подольского ГЖУ, в Ольгопольском уезде к ним добавился еще 31 отдел Союза: в селах Алексеевке, Вербке-Волосской, Горячковке, Каменке, Севериновке, Хрустовой, Болгане, Лугах, Рудницком, Кузьмине, Городищах, Козловке, Рыбках, Попелюхах, Песчанке, Гоноровке, Куклах, Христищах, Крикливке, Студеной, Подоймище, Катеринов-ке, Романовке, Чеботаре, Соколовке, Левкове, Новоселке, Голубече, Зеленянке, Шарапановке, в местечке Загнитове. Таким образом, в 1913 в одном Ольгопольском у. отделы и подотделы СРН имелись в 33 населенных пунктах, и, по сообщению Подольского губернатора, в апр. 1914, по-прежнему в «уезде наблюдалось отмеченное в феврале усиленное открытие [отделов] союза русского народа». Министр внутренних дел И. А. Маклаков в своем письме начальнику Юго-Западного края от 23 мая 1914 отмечал, что в Ольгопольском уезде «население почти сплошь состоит из союзников». В Волынской губ. общее число приверженцев СРН было на порядок выше. Так по данным Волынского губернатора в нояб. 1907 только во Владимир-Волынском уезде насчитывалось 107 отделов и подотделов Союза с 9000 членов, а в Заславском — 146 организаций с 22000 членов.
Основную массу членов ПО СРН составляли местные крестьяне, в силу своей принадлежности к православию, идентифицировавшие себя как русские и противопоставлявшие себя полякам-католикам и иудеям. Руководили подотделами СРН, как правило, приходские священники. Только в Волынской губ. представители духовенства возглавляли 300 сельских подотделов ПО СРН. Социальный состав организаций Союза в Волынской губ. характеризует полицейский рапорт на имя начальника Юго-Западного края, в котором говорилось, что членами подотделов ПО СРН «состоят местные православные прихожане, в селах преимущественно люди малограмотные и даже совсем неграмотные, которые сами по себе никакой инициативы не проявляют, председатели же подотделов союза, в большинстве избираемые из приходских священников, собеседованиями с крестьянами и проповедями в церквах внушают населению патриотические чувства к укреплению русских начал». Такая популярность СРН среди крестьянского населения Юго-западного края объясняется наличием острых этноконфессиональных противоречий в регионе. Подавляющее большинство помещиков края были поляками-католиками, а частная торговля на селе находилась в руках евреев. Крестьяне теряли значительную часть своей прибыли, продавая товар евреям-посредникам. Поэтому противостояние между крестьянами и помещиками, а также крестьянами и торговцами приобрело характер этнического конфликта. Анализ ситуации, сложившейся в Юго-Западном крае к началу XX в., позволил начальнику Волынского ГЖУ сделать вывод о том, что «коренная масса волынян... принципиально, в силу исторического условия, враждебна к «панству и еврейству»», что сыграло решающую роль в распространении СРН на правобережье Днепра.
Духовенство, возглавлявшее ПО СРН, стояло на стороне крестьян, причем не только в вопросах веры. Агитаторы Союза (в основном из числа местных священников) выступали за передачу земли помещиков-католиков крестьянам, с целью ослабить позиции Римо-католической церкви в этих регионах. В совершенно секретном документе канцелярии генерал-губернатора Юго-Западного края говорилось: «Крестьяне стали весьма охотно записываться в Союз Русского Народа, в предположении, что деятельность Союза направлена будто бы к отобранию земли у помещиков для передачи крестьянам». Агитаторы ПО СРН, «сея среди крестьян вражду ко всем инородцам и помещикам... внушали крестьянам необходимость записываться в Союз, который один в состоянии осуществить мечты крестьян наделить их отнятыми от помещиков принудительно землями, освободить их от всякой зависимости перед правительством и т. д.». Эта агитация порой носила противоправный характер. В документе Киевского ГЖУ от июля 1913 утверждалось, что возникшие за последние два года «несколько отделов Почаевского Союза русского народа... вопреки своему уставу и требованиям закона, начали вести среди населения агитацию на аграрной почве, с целью привлечь в свои ряды возможно большее количество членов». Следствием аграрной агитации Почаевского Союза, развернутой в Юго-Западном крае, стали крестьянские забастовки, возникавшие «при найме их на работы при помещичьих экономиях». Местные помещики даже жаловались, что «несвоевременная выкопка и доставка бураков минувшей осени и многочисленные от этого убытки, кроме погоды, много зависели от молчаливой забастовки устроенной крестьянами членами СРН». Положение в Киевской, Подольской и Волынской губ. стало настолько серьезным, что в мае 1914 министр внутренних дел Н. А. Маклаков потребовал от начальника Юго-Западнго края «принять самые решительные меры к недопущению подобной деятельности местных отделов СРН, явно, уклонившихся от первоначальной цели организации союза, под угрозой... закрытия означенных отделов мерами правительства».
Способствовали росту популярности СРН в Юго-Западном крае и антиеврейские выступления руководителей местного Союза. Так, архим. Виталий в беседах с членами Союза говорил «о необходимости запрещения торговли евреям в праздничные и воскресные дни по окончании церковной службы», а также советовал «крестьянам ничего не продавать евреям и ничего у них не покупать». Такая агитация, отвечавшая экономическим потребностям крестьян, находящихся в зависимости от еврейских торговцев, имела следствием массовое вступление населения Подолии и Волыни в Союз русского народа. Этот факт подтверждает и Волынское ГЖУ, сообщавшее, что «коренная масса волынян... в значительной степени объединена под стягом Союза Русского Народа». Руководство ПО СРН утверждало, что в рядах отдела состоит около 2 млн. человек, считая, что все взрослые православные жители Волыни и Подолии являются членами СРН.
Для того чтобы вырвать волынских крестьян из рук евреев-посредников и освободить их от поземельной зависимости от польских помещиков стараниями председателя ПО СРН архим. Виталия был создан банк «Почаево-Волынский народный кредит». Его устав был утвержден в февр. 1911. Основной капитал банка состоял из членских взносов и займов от Министерства финансов (50 000 руб.), Главного Управления Земледелия и Землеустройства (50 000 руб.) и Главного Переселенческого Управления (10 000 р.). Основным полем деятельности «Почаево-Волынского народного кредита» была выдача ссуд крестьянам на покупку земли. По сведениям Волынского губернатора, «банк этот работает довольно бойко, но все же средства его ничтожны для развития дела». Из всех экономических начинаний ПО СРН создание банка отмечено как «единственный более или менее удачный пример финансовой деятельности». Согласно годовому отчету Общества его общий оборот за 1913 превысил 175 200 руб. Сумма ссуд на получение земли, постройку церквей и улучшение хозяйства достигла 658 000 руб. За отчетный год в общество вступило 1607 человек, внесено посторонними лицами вкладов на 164 000 руб., текущий счет пополнился 76 000 руб. Дивиденд, выданный банком за 1913 составил 6%. По завершении финансовых операций за 1913 в кассе осталось еще 8800 руб. Было создано и Кредитное товарищество в местечке Загнитов Киевской губ., оборот которого составлял 65 000 руб. в год.
ПО СРН было открыто в Юго-Западном крае еще несколько кооперативных коммерческих предприятий, стремившихся ликвидировать монополию евреев-посредников в торговле продуктами крестьянского труда и повысить тем самым рентабельность и экономическую устойчивость крестьянских хозяйств. В 1908 Почаевская Лавра «устроила несколько потребительских магазинов, выписала во время нынешней голодовки из Челябинска 75 вагонов дешевого хлеба и тем понудила евреев понизить цену на 18 копеек с пуда, разрушив их злостный синдикат», — писал архиеп. Антоний. В отчете Волынского губернатора за 1911, отмечалось, что председатель ПО СРН архим. Виталий «не покладая рук стремится пропагандировать пользу кооперативных учреждений, каковыми являются общества потребителей». Оценивая труды союзников на Волыни, черносотенная газета «Благовест» писала: «За 3 года существования союза торгово-промышленная деятельность захвачена уже наполовину русскими людьми, состоящими в многочисленных отделах союза». Правда, Волынский губернатор отмечал, что «если общества эти увеличиваются в количественном отношении, то далеко нельзя сказать, что дела их развиваются, и они вполне правильно исполняют свою задачу. Это в массе своей бакалейные лавочки, занимающиеся перепродажей приобретенных у евреев же продуктов, а при таких условиях общества эти являются... филиальными отделениями более крупных еврейских лавок. Таким образом, львиная доля доходов попадает к тем же евреям: общества влачат жалкое существование». Чтобы противостоять монополии еврейских торговцев, черносотенцы призывали бойкотировать торговые предприятия евреев. Еженедельное «Прибавление к Почаев-скому листку» опубликовало «10 правил члена потребительской лавки», среди которых были и такие: «Никогда не покупай в частной лавке [почти все они принадлежали евреям. — И. О.] того, что можешь купить в своем обществе (лавке)».«Не поддавайся наушничеству лавочника жида, который захочет переманить тебя из по-требительской в свою собственную лавку».
Печатным органом ПО СРН стала газета «Почаевские известия». Печаталась это издание в типографии Лавры. Газета также призывала бойкотировать торговлю евреев и выселять их из сел, настаивала на передаче земли католиков-помещиков православным крестьянам. После закрытия газеты Св. Синодом за «антиправительственную агитацию», местный отдел СРН стал издавать еженедельный «Почаевский листок», годовая цена которого вместе с приложением, в виде 52 книг «Союзной библиотеки» составляла всего 4 руб. Почаевский отдел выступал за организацию допризывной подготовки молодежи. Для этой цели в передовице «Прибавлений к Почаевскому листку» предлагалось использовать 52 часа в год на устное обучение и столько же на «строй и гимнастику» по 1 часу по субботам и воскресеньям после церковной службы.
Архивы: ЦГИАУ Ф. 274. Оп. 1. Д. 3126, 3134; Ф. 301. Оп. 1. Д. 1664; Ф. 442. Оп. 642. Д. 497, Оп. 658. Д. 95. 4.5, Оп. 860. Д. 29, Оп. 861. Д. 259. Ч. 3, Оп. 862. Д. 90, Оп. 863. Д. 79; Ф. 1335. Оп. 1. Д. 449, 1653.
И. Омельянчук
Использованы материалы кн.: Черная сотня. Историческая энциклопедия 1900-1917. Отв. редактор О.А. Платонов. М., Крафт+, Институт русской цивилизации, 2008.
Литература:
Антоний, архиеп. Ответ М. О. Меньшикову // Мирный труд. 1908. № 8;
Годовой отчет Общества волынского кредита под наименованием «Почаево-Волынский народный кредит» за третий операционный 1913-й год. Почаев. 1914;
Омельянчук И. В. Черносотенное движение на территории Украины (1904-1914). Киев, 2000;
Правые и конституционные монархисты в России в 1907—1908 гг. // Вопросы истории. 1996. № 7, 1997. № 8;
Степанов С. А. Черная сотня в России (1905-1914 гг.). М., 1992.
Далее читайте:
Правые организации. Россия, начало XX века. (Указатель-справочник).
Черносотенцы в лицах (биографический указатель).
Вадим Кожинов "Россия век XX" Кто такие черносотенцы?
Погромы еврейские, организация которых приписывается черносотенцам.
Сокращения (в том числе краткая расшифровка аббревиатур).
---------------------------------------------------
Не складається!
Похоже, вся щира українськість на Волыни расплодилась при поляках и большевиках.
2009.01.09 | Shooter
у провінції
теж_вчоний пише:> До речі, найбільш амбіційні віддавали своїх діточок в українські школи навіть за совітів.
В Тернополі було з точністю до навпаки - україномовних "амбіційні батьки" віддавали в російські школи.
2009.01.09 | теж_вчоний
Гадаю, тут ключовим моментом є _яка_ провінція. Логіка була
проста: для успішної партійної кар"єри треба було добре знати обидві мови. Тож коли у Києві російську засвоювали на вулиці, то в школі вивчали українську, а в Тернополі навпаки. Кажу так, бо в іншому центрально-українському (тож русифікованому) обласному центрі "центрова" школа № 1 з поглибленим вивченням англійської мова була також і українською.2009.01.09 | Shooter
Погоджуюся
2009.01.09 | Shooter
Re: ТРЕБА ЗУСТРІТИСЬ
kfmn пише:> Shooter пише:
> > kfmn пише:
> > > потому что даже в тоталитарном совке признавали право ребёнка на обучение на родном языке. А "демократическая" украинская власть желает всех стричь под один горшок.
> >
> > Де і коли українська влада заперечує право навчання на власній мові?
> >
> > З іншого боку, нагадаю Вам, що знання російської мови було ОБОВ'ЯЗКОВИМ в СССР та є зараз обов'язковим в Росії (в Словаччині - cловацької, у Франції - французької, в Чехії - чеської, в Словенії - словенської, етс.; всюди, одними словом), в т.ч. для навчання у ВНЗ.
> >
> > Поясніть - чому в Україні повинно бути інакше?
>
> Потому что в Швейцарии
Швейцарія - федерація. І мовна різноманітність - наслідок саме "федеративної історії".
> можно не знать немецкого языка, а в Канаде французского (а Ваши примеры все относятся почему-то к моноязычным государствам).
Абсолютно ні. В Словаччині нацменшини - 20%. І, доречі, мають одну з найдемократичніших систем освіти на мові меншин Аж до такого ступеню демократичного, що донедавна деякі угорські школярі після закінчення середньої школи мали серйозні проблеми із словацькою.
Росія, знову ж таки, дуууууже далека від одномовности. Це вже скромно замовчуючи мовну практику в СССР.
>Но это всё теория, потому что в Украине число руссофонов, не знающих украинского (и наоборот), стремится к нулю.
Так у чім тоді проблема? - не розумію. Більше того - маючи таке потужне інформаційне російськомовне середовище відразу по сусідству, впевнений, що російській мові в Україні абсолютно нічого не загрожує.
>Речь же о том, что нельзя заставлять первоклашек читать букварь не на родном языке.
Я повністю підтримую це положення. Абсолютно. Проте я не зауважив, що МОН забороняє будь-кому вибирати мову навчання (якщо є така можливість та потреба).
>Никто ведь не протестует против изучения украинского языка как второго (а Вы приписываете оппоненту именно эту точку зрения и на нее обрушиваетесь). Но насильно, вопреки желанию родителей, переводить обучение в школах русскоязычного города на украинский язык, -- нельзя.
Чесно - мені такі факти невідомі. Саме "насильного переведення". Вам відомі?
Мені ж відомо, що, скажімо, до середини 80-х в Тернополі, де російськомовних громадян були від сили 5%, російських шкіл було 15-20 відсотків (4 з 20+). Плюс також відомо, що від української тоді можна було відмовитися, від російської - в жодному випадку.
А те, що деякі російськомовні батьки сьогодні з радістю віддають дітей в україномовні школи - так їхні україномовні батьки з радістю віддавали своїх дітей в російськомовні школи.
> На всякий случай напомню, что сейчас в Киеве осталось что-то около 6 русских школ из 600, а детских садов вообще нет.
Ви вважаєте, що люди хочуть, щоб їхні діти ходили у російські школи, а їм це не уможнивлюють ?
Я Вам також, доречі, можу нагадати, що виходячи із селянського характеру України на початку 20 ст. українською тоді розмовляло відсотків мабуть 80+ громадян...
************
Тим не менше, 3 прості базові положення.
1) Вибір мови навчання повинен бути абсолютно добровільним
2) Вивчатися повинні (обов'язково) рідна мова + українська мова + англійська мова. Наступна іноземна мова має бути факультативна
3) Мова ЗНО має бути українською. З часом та природнім чином мова у ВНЗах стане також українською. Hopefully, сильно розбавлена англійською.
Все решта - емоції та проблеми росту
2008.12.29 | Pianist
Re: Львівська інтелігенція виступила на захист освіти та культури
Найбридкіша інституція в сучасній Україні - Верховна Рада. У погоні за багатством вони втратили все людське (якщо воно й було колись).Та їм не те що Україна байдужа - там за душею вже нема нічого святого. Дочасні вибори і тільки вибори! Можливо, відбудеться якесь вкраплення нормальних.
Такої підлоти як наша ВР немає у жодній країні світу.
2008.12.29 | kfmn
Re: Львівська інтелігенція виступила на захист освіти та культури
Выборы проведут по тем же правилам + деморализованное общество => результат будет ещё хуже.2008.12.30 | Ю-А-Д
Re: Львівська інтелігенція виступила на захист освіти та культури
Не треба валити до купи Вакарчука й Вовкуна. Перший, дійсно, зробив велику справу - введення тестування й перекриття "лівих" шляхів до вузів. Що зробив другий - нікому не відомо. Й у "зверненні" про це ані слова.2008.12.30 | 2
Львівське чиновництво виступило на підтримку начальника.
2008.12.30 | sama
Re: Львівське чиновництво виступило на підтримку начальника.
Ви написали неправду . В списку є нормальні люди ( в сенсі не чиновники):Борис Ґудзяк, ректор Українського католицького університету
Тарас Возняк, головний редактор незалежного культурологічного журналу «Ї»
Роман Іваничук, письменник лауреат Державної премії імені Т.Г. Шевченка
Тополевська Лідія, Директор Центру правових та політичних досліджень «Сім»
Руслан Забілий, Директор Центру досліджень визвольного руху
P.S Гудзяк попси не підпише
2008.12.30 | 2
Я написав правду.
У мене ж не написано: «Ідею довічного міністерства для Вакарчука та Вовкуна підтримали самі лише чиновники» або щось подібне.sama пише:
> P.S Гудзяк попси не підпише
Про попсу не знаю, але під демагогією підписався:
«недопустимо використовувати як аргумент для усунення з посад міністрів те, що вони захищають право українських абітурієнтів на прозорий і чесний вступ до вищих навчальних закладів і захищають право української мови та культури на їхній повноцінний розвиток.» Хіба такий аргумент висував хто-небудь крім авторів листа?
2009.01.15 | thinker
Re:про ініціативу Міністра
13-01-2009 14:53, thinkerRe: Вакарчук пропонує механізм подолання "смуги мовного відчуження"
Перекласти (eng рус укр)
Міністер говорить:
"Є чимало традиційних форм для такого обміну: стажування, наукові семінари та конференції, спільні наукові дослідження. На мою думку, обмін взаємними тижневими чи двотижневими візитами відомих професорів із різних ділянок фізико-математичних, природничих та гуманітарних наук вигідно доповнить усталені форми академічного обміну. Лекції та семінари відомих "гостьових" професорів суттєво стимулюватимуть міжуніверситетську співпрацю",— зауважив Іван Вакарчук.
Про що ж йдеться і чи має така ініціатива майбутнє в українських політико-економічних реаліях?
Сама ідея є звичайно не нова і вона є актуальним станом науково-освітнього життя в США, а також в меншій мірі, в Зах. Європі... (маю на це теж власний кілька-річний досвід перебування в США та Зах. Європі). Але справа головно в тому, що там це повязане з реальною широкою науково-освітянською міграцією по країні, де є відповідно ліпші оферти праці, проживання тощо. І на це, є як відповідні фінансові гранти-фонди, а також відповідні вільно-доступні викладацькі позиції, які сприяють таким обмінам між відпоідними інститутціями.... Важливим є також те, що в багатьох західних чи американських науково-навчальних центрах ведуть такі с амі або подібні наукові дослідження, бо у них фактично немає науково-тематичної централізації, котру ми дістали у спадок від Совєцького Союзузу ще і він надалі у вигляді так званих "наукових шкіл" превалює над всією науково-освітньою системою в Україні... Коротше кажучи, у наших наукових центрах займаються такими проблемами і такими методами, де більше ніхто не займається, не тільки в Україні, а навіть в світі... (тут можна привести приклад наукової тематики і методики дослідження особисто міністра І. вакрчука, учня фізика, академіка-політика І. Юхновського, який створив свою власну школу дослідників , які його "власним методом" дослідження майже 70 років розробляють їхні "власні" наукові проблеми, про якф мало хто знає у світі, як про проблеми. так і про отримані результати...
Окрім того, у них є чудова житлово-гостьова база для приймання гостей з інших міст чи навіть, країн, що є вельми важливим для людей із солідними науковими і професорськими званнями чи титулами.... (а не "солідних" науково гостей, напевно, і не має сенсу запрошувати де небудь...)
Але НІЧОГО ТАКОГО НЕМАЄ У НАС В УКРАЇНІ... на жаль, ш ще довго, теж на жаль. не буде, через що
ця ініціатива, може й гарна..., але притягнута за вуха " з-за плоту", але не нашого, і має мало шансів бути ефективною чи результативною....
То ж проблему, якщо вона НАСПРАВДІ існує, потрібно вочевидь вирішувати іншими шляхами, більше адаптованими до наших реалій...