Аналітика: Чи зможе Україна стати експортером нових знань?
01/28/2009 | Майдан-ІНФОРМ
Європа відчуває нестачу висококваліфікованих науково-технічних кадрів. Україна, натомість, володіє потужною традицією підготовки таких кадрів, які кожного року поповнюють процентні показники «відтоку інтелекту». Ініціативна група українських учених, що працюють переважно в європейських наукових та освітніх структурах, пропонує перетворити цей неконтрольований відтік на свідомий експорт кадрів. Таким чином, вчені сподіваються відкрити Україні доступ до європейських наукових ресурсів та перетворити вітчизняні науку й освіту на потужний двигун євроінтеграції.
Імена цих учених більше відомі в світі, аніж на батьківщині. Серед них, наприклад, - Олег Кришталь, один з найвідоміших нейрофізіологів світу, академік Національної академії наук України та Європейської академії наук, член-кореспондент Російської академії наук.
Кришталь посідає друге місце серед усіх українських учених за індексом цитування власних праць, оскільки саме він відкрив два з трьох відомих рецептори болю. 63-річний нейрофізіолог вже не поїде працювати на Захід, однак прагне залучити Україну до Європейського дослiдницького простору (ERA) та Європейського простору вищої освiти (EHEA).
Тому він підтримує своїх колег, які вже знайшли своє мiсце в науковiй та академiчнiй системах Європи, в тому, що їхній досвiд потрібно використовувати при проведеннi проєвропейських реформ в Україні.
Замість планування масштабних заходів з реструктуризації громіздкого та витратного механізму української науки, що перебуває на державному утриманні, ініціативна група пропонує втілити в життя серію невеликих проектів, котрі, на їхню думку, обіцяють стати каталізаторами співробітництва української та європейської науки.
Навіть у короткостроковій перспективі такі проекти можуть привести науково-освітню систему України у відповідність до європейських стандартів.
Першим «плацдармом» таких стандартів має стати створений «з нуля» Iнститут фундаментальних дослiджень (ІФД, Institute for advanced study) із перспективою формування в країні декількох провідних наукових центрів (centers of excellence). Прикладами таких центрів можуть стати, приміром, Iнститут бiологiчних дослiджень (подібний, наприклад, до Iнституту Луї Пастера в Парижі), Центр нанотехнологій та Центр проблем iнформацiї.
Другим кроком на шляху до інтегрування української освітньої системи до європейського простору має бути, за задумом учених, Центр фундаментальної освiти (ЦФО).
«Ми переконані, що динамічна євроінтеграція має базуватися не на моделі замкненої національної науки, а на участі у загальноєвропейському ринку кваліфікованих кадрів і наукових розробок. Така участь передбачає також орієнтацію на ті реальні потреби загальноєвропейського ринку, які Україна може задовольнити», - вважає один з чільників ініціативної групи, співробітник Європейського центру ядерних досліджень (CERN) Олексій Боярський.
Інститут фундаментальних досліджень: концентрація успіху
Невеликий, але першокласний Інститут фундаментальних досліджень (ІФД) мав би сконцентрувати в собі найкращі наукові кадри країни, включно з тими дослідниками, котрі працюють нині за кордоном.
Зробити це відносно нескладно – потрібно скликати міжнародну комісію з провідних учених світового рівня, яка на основі відкритого конкурсу відбере спеціалістів на заміщення, наприклад, 6 професорських посад (їх рівень відповідатиме європейському Assistant або Associate Professor) у галузі фізики, математики та біології.
В перспективі кількість штатних професорів має зрости вдвічі. Змагатися за такі позиції мають молоді енергійні вчені у віці від 35 до 45 років, що є лідерами у своїх галузях.
У разі успiшного функцiонування проекту, через 5 рокiв цi професори матимуть можливiсть обійняти позицiї, що відповідають рівню Full Professor у мiжнародному еквiвалентi, а на заміщення позицiй, що звiльняться, має бути проведений черговий конкурс.
Увійти до складу ради ІФД потрібно запросити вiдомих мiжнародних експертів, аж до нобелівських лауреатiв. Періодичну оцінку наукової діяльності ІФД (peer review) мають проводити міжнародні експертні комісії.
У кожен конкретний момент ІФД може утримувати близько 30 запрошених вчених - вiд аспiрантiв до вчених будь-якого рiвня. Їхні вiзити можуть бути як короткостроковими (близько одного мiсяця), так і довгостроковими (до 1-2 рокiв) – залежно від конкретних цілей кожного дослідника.
«Така програма діяльності дозволить сформувати постiйно дiєве, активне наукове середовище при невеликiй кiлькостi штатних працівників, а також створити привабливі позиції для провiдних учених активного вiку і повернути деяких з них в Україну», - пояснює Олексій Боярський.
IФД може бути базовою органiзацiєю для студентських кафедр iз рiзних ВНЗ. Професори iнституту мають здiйснювати керiвництво студентами-дипломниками та аспiрантами й читати спецкурси високого рiвня, однак викладацьке навантаження кожного професора ІФД не має перевищувати одного семестру на рік.
Отже, ініціативна група пропонує створити мультидисциплiнарний науковий ресурс мiжнародного рiвня, котрий міг би виступати партнером (host institution) в органiзацiї шкiл та конференцiй вiдповiдно до європейських стандартiв з боку України, приймати в себе студентiв-дипломникiв, аспiрантiв та дослідників постодокторського рівня за програмами обмiну, брати участь у серйозних iнфраструктурних проектах, що функцiонують сьогоднi в країнах ЄС.
Окрім того, подібний ІФД може використовуватися як отримувач грантів та експертна органiзацiя для українських проектiв.
Подібний Інститут, за підрахунками ініціативної групи, вимагатиме фінансування у розмірі близько 1 мільйону євро на рік. Однак левову долю цих коштів ІФД може залучати за рахунок участi в мiжнародних наукових проектах та з недержавних джерел фiнансування.
Це можуть бути внески iноземних академiй та європейських наукових організацій, приватних спонсорiв, внутрiшнi й зовнiшнi гранти. «Такий інститут був би дуже вдалим рішенням для потенційних приватних спонсорів, оскільки витрати коштів у подібному закладі дуже легко зробити прозорими і такими, що відповідає цілям самих спонсорів – приміром, іміджевій рекламі», - говорить Олексій Боярський.
Він стверджує, що головною метою такого ІФД має бути отримання статусу Європейського наукового центру (European Center of Excellence) протягом кількох років від початку функціонування, а для цього з першого ж року співробітники Інституту мають продемонструвати такий високий рівень досліджень, аби змагатися за участь у наукових програмах ЄС - таких як Cordis, Програма імені Марі Кюрі, European Research Council, студентська програма ERASMUS.
Нині доступ до них мають країни ЄС й асоцiйованi країни. Приміром, спеціальна угода прирівняла Швейцарiю до членів ЄСта надала їй подібні права на отримання коштів від фінансових інституцій Союзу.
Існують спецiальнi схеми наукового співробітництва ЄС із Iзраїлем та країнами середземноморського басейну.
Отже, співробітники ІФД разом із дипломатичними силами країни мають домагатися створення спеціальної програми наукового співробітництва ЄС та України.
До того ж, вчені вважають за потрібне знову розпочати спільні з європейськими посадовцями пошуки форм участі українських наукових сил у проектах Європейського центру ядерних досліджень (CERN), Європейського космічного агентства (ESA) та Європейської наукової й академічної інтернет-системи GEANT.
Члени ініціативної групи впевнені, що за таких умов ІФД дуже швидко залучить необхідні для розвитку кошти і зможе вимагати від держави не більше, ніж 10 або 20% від тієї суми, яку йому вдалося залучити з інших джерел.
Центр фундаментальної освіти: поєднуючи науку з навчанням
Центр фундаментальної освіти (ЦФО), що не замінює, але доповнює наявну в країні систему вищої освіти, дозволив би використати потенцiал частини українських вчених для пiдготовки молодих фахiвцiв мiжнародного рiвня.
«Такий центр мiг би стати прототипом навчального закладу нового типу - академiчного унiверситету в системi НАНУ. Адже Академія так i не змогла виробити власної освiтньої концепцiї, що дозволила б їй посісти вiдповiдне мiсце в освiтнiй системi України», - переконаний член ініціативної групи, голова відділення фізіології та медицини Європейської академії наук та завідувач сектору нейронаук Манчестерського університету Олексій Верхратський.
Навчання у ЦФО має доповнювати базове навчання, що його студенти отримують у вищих навчальних закладах.
Члени ініціативної групи вважають за доцiльне приймати студентiв до ЦФО пiсля того, як вони вивчать базовий курс дисциплін, тобто після закінчення третього курсу ВНЗ. Для вступу до ЦФО студенти мають скласти окремий iспит iз основних дисциплiн.
При цьому студенти можуть продовжувати навчання у своєму університеті. Паралельне навчання у ВНЗ та ЦФО має узгоджуватися на рiвнi навчальних планiв i взаємного залiку спецкурсiв та оформлюватися вiдповiдними угодами.
Спочатку дослідники пропонують створити у ЦФО фiзичний, математичний, бiологiчний та хiмiчний факультети. Профiльнi кафедри цих факультетiв пропонується розташовувати на базi вiдповiдних академiчних iнститутiв та укомплектувати науковими спiвробiтниками цих установ.
Заповнення позицiй спiвробiтникiв Центру має проводитися на основi вiдкритого конкурсу, проведеного незалежним журi. До нього мають увійти фахiвцi, які зарекомендували себе на міжнародному рiвнi як провідні вченi та очолюють аналогiчнi освiтнi проекти в iнших країнах колишнього СРСР i Схiдної Європи.
Штатні співробітники ЦФО мають залучати студентiв до реальних наукових проектів, надаючи їм можливiсть «з перших рук» отримати досвiд наукової роботи мiжнародного рiвня.
Способів фінансування такого Центру фундаментальної освіти, як і Інституту фундаментальних досліджень, ініціативна група бачить чимало. Це можуть бути кошти, виділені на цільове співробітництво із західними університетами та науковими лабораторіями; гранти, отримувані самими викладачами ЦФО; кошти за цільову підготовку кадрів на замовлення наукових центрів Європи.
Держава може підтримувати таку діяльність ЦФО через виділення «заохочувальних» грантів за кожен контракт, підписаний із західною науковою або освітньою установою.
До того ж, ініціативна група пропонує українському уряду провести перемовини із керівними структурами ЄС щодо створення спецiального типу вiз (подібного до J-візи у США), котрі дозволили б українським фахiвцям, що тимчасово працюють у Європi, платити податки в Українi. Отримані таким чином кошти вчені пропонують спрямовувати не до держбюджету, а до спеціального Освітнього фонду, котрий мав би на меті фінансування ЦФО.
Таким чином, ініціативна група сподівається за лічені роки створити позитивний імідж України в країнах ЄС. Адже вони впевнені, що Україна й досі володіє величезним кадровим i культурним потенцiалом в царині пiдготування науково-технiчних кадрiв.
«Незабезпечений попит на висококвалiфiкованих фахiвцiв у Європi є додатковим ресурсом для України. Її географiчне положення та культурна близькiсть до Європи надають їй величезну перевагу над країнами Схiдної Азiї з погляду освоєння європейського ринку квалiфiкованих кадрiв.З огляду на те, що потреба у фахівцях такого високого рівня на внутрішньому ринку є надзвичайно низькою, єдиною прийнятною для України нині моделлю науково-освітнього розвитку є модель експортера інтелектуальних кадрів та послуг»,- резюмує Олексій Боярський.
При цьому, орієнтуючись на експорт науково-освітнього потенціалу, Україна за таким сценарієм має всі шанси відновити втрачений рівень наукових досліджень та науково-освітню репутацію в світі.
Від уряду ініціативна група вимагає лише визначення пріоритетів держави у науково-освітній галузі й координації та підтримки власних проектів на міжнародному рівні. Практичну ж роботу із запуску запропонованих проектів готові здійснювати самі дослідники.
Марина БЕРДИЧЕВСЬКА, спеціально для Європейського освітнього порталу
Для довідки
Інститутів фундаментальних досліджень, подібних до того, що його пропонують українські дослідники, у свiтi чимало: Institute for Advanced Study у Прiнстонi (США), Institut des Hautes Ėtudes Scientifuques (IHES) у Парижi (Франція), Wissenschaftskolleg у Берлiнi (Німеччина), голландський Institute for Advanced Study (NIAS), шведський Collegium for Advanced Study in the Social Sciences (SCASSS) в Уппсалi.
Останнiм часом органiзацiєю Iнституту фундаментальних дослiджень у Шанхаї активно зайнявся Китай – країна, що цiлеспрямовано працює над створенням наукової школи свiтового рiвня.
Найцiкавiшим для України прикладом такого роду iнститутiв є угорський Collegium Budapest, створений 1991 року з метою спрощення спiвробiтництва між вченими Центральної та Схiдної Європи та їхніми захiдними колегами. Collegium Budapest є частиною великої мережi iнститутiв фундаментальних дослiджень, а тому підтримує тiсні контакти з аналогiчними органiзацiями в Берлiнi, Вiднi, Парижі, Цюрiху, Лос-Анджелесi, Вашингтонi. Угорський уряд надає значну полiтичну пiдтримку iнституту (вiн вважається в Угорщинi мiжнародною органiзацiєю), однак безпосереднє державне фiнансування Collegium’а становить лише 10% його бюджету.
Центрів, подібних до запропонованому Центру фундаментальної освіти, у світі також багато: вони працюють у Москвi при Iнститутi ядерних дослiджень, Iнститутi теоретичної фiзики iм. Л.Ландау, Iнститутi Теоретичної й Експериментальної Фiзики (IТЕФ), при Об’єднаному iнститутi ядерних дослiджень у Дубнi. У 2002 роцi в Санкт-Петербурзi було органiзовано перший вищий навчальний заклад, що входить до системи Росiйської академiї наук, – Академiчний фiзико-технологiчний унiверситет, ректором якого став нобелiвський лауреат, академiк РАН Жорес Алферов.
У Києві при Iнститутi Теоретичної Фiзики iм. М.М. Боголюбова НАНУ (IТФ) було створено Науково-освiтнiй центр, котрий проводить факультативні заняття з поглибленого вивчення додаткового матерiалу з фiзики та математики для школярів Природничо-наукового лiцею №145 та українського фiзико-математичного лiцею при Київському нацiональному унiверситеті iм. Тараса Шевченка, а також теоретичної та математичної фiзики - для студентiв фiзичного факультету КНУ та Фiзико-технiчного iнституту НТУУ «Київський полiтехнiчний iнститут». Разом з аналогічним московським центром при ІТЕФ Науково-освітній центр вже провiв 5 мiжнародних шкiл з теоретичної i математичної фiзики.
Джерело: Європейський Освітній Портал
Поставив skapirus
Імена цих учених більше відомі в світі, аніж на батьківщині. Серед них, наприклад, - Олег Кришталь, один з найвідоміших нейрофізіологів світу, академік Національної академії наук України та Європейської академії наук, член-кореспондент Російської академії наук.
Кришталь посідає друге місце серед усіх українських учених за індексом цитування власних праць, оскільки саме він відкрив два з трьох відомих рецептори болю. 63-річний нейрофізіолог вже не поїде працювати на Захід, однак прагне залучити Україну до Європейського дослiдницького простору (ERA) та Європейського простору вищої освiти (EHEA).
Тому він підтримує своїх колег, які вже знайшли своє мiсце в науковiй та академiчнiй системах Європи, в тому, що їхній досвiд потрібно використовувати при проведеннi проєвропейських реформ в Україні.
Замість планування масштабних заходів з реструктуризації громіздкого та витратного механізму української науки, що перебуває на державному утриманні, ініціативна група пропонує втілити в життя серію невеликих проектів, котрі, на їхню думку, обіцяють стати каталізаторами співробітництва української та європейської науки.
Навіть у короткостроковій перспективі такі проекти можуть привести науково-освітню систему України у відповідність до європейських стандартів.
Першим «плацдармом» таких стандартів має стати створений «з нуля» Iнститут фундаментальних дослiджень (ІФД, Institute for advanced study) із перспективою формування в країні декількох провідних наукових центрів (centers of excellence). Прикладами таких центрів можуть стати, приміром, Iнститут бiологiчних дослiджень (подібний, наприклад, до Iнституту Луї Пастера в Парижі), Центр нанотехнологій та Центр проблем iнформацiї.
Другим кроком на шляху до інтегрування української освітньої системи до європейського простору має бути, за задумом учених, Центр фундаментальної освiти (ЦФО).
«Ми переконані, що динамічна євроінтеграція має базуватися не на моделі замкненої національної науки, а на участі у загальноєвропейському ринку кваліфікованих кадрів і наукових розробок. Така участь передбачає також орієнтацію на ті реальні потреби загальноєвропейського ринку, які Україна може задовольнити», - вважає один з чільників ініціативної групи, співробітник Європейського центру ядерних досліджень (CERN) Олексій Боярський.
Інститут фундаментальних досліджень: концентрація успіху
Невеликий, але першокласний Інститут фундаментальних досліджень (ІФД) мав би сконцентрувати в собі найкращі наукові кадри країни, включно з тими дослідниками, котрі працюють нині за кордоном.
Зробити це відносно нескладно – потрібно скликати міжнародну комісію з провідних учених світового рівня, яка на основі відкритого конкурсу відбере спеціалістів на заміщення, наприклад, 6 професорських посад (їх рівень відповідатиме європейському Assistant або Associate Professor) у галузі фізики, математики та біології.
В перспективі кількість штатних професорів має зрости вдвічі. Змагатися за такі позиції мають молоді енергійні вчені у віці від 35 до 45 років, що є лідерами у своїх галузях.
У разі успiшного функцiонування проекту, через 5 рокiв цi професори матимуть можливiсть обійняти позицiї, що відповідають рівню Full Professor у мiжнародному еквiвалентi, а на заміщення позицiй, що звiльняться, має бути проведений черговий конкурс.
Увійти до складу ради ІФД потрібно запросити вiдомих мiжнародних експертів, аж до нобелівських лауреатiв. Періодичну оцінку наукової діяльності ІФД (peer review) мають проводити міжнародні експертні комісії.
У кожен конкретний момент ІФД може утримувати близько 30 запрошених вчених - вiд аспiрантiв до вчених будь-якого рiвня. Їхні вiзити можуть бути як короткостроковими (близько одного мiсяця), так і довгостроковими (до 1-2 рокiв) – залежно від конкретних цілей кожного дослідника.
«Така програма діяльності дозволить сформувати постiйно дiєве, активне наукове середовище при невеликiй кiлькостi штатних працівників, а також створити привабливі позиції для провiдних учених активного вiку і повернути деяких з них в Україну», - пояснює Олексій Боярський.
IФД може бути базовою органiзацiєю для студентських кафедр iз рiзних ВНЗ. Професори iнституту мають здiйснювати керiвництво студентами-дипломниками та аспiрантами й читати спецкурси високого рiвня, однак викладацьке навантаження кожного професора ІФД не має перевищувати одного семестру на рік.
Отже, ініціативна група пропонує створити мультидисциплiнарний науковий ресурс мiжнародного рiвня, котрий міг би виступати партнером (host institution) в органiзацiї шкiл та конференцiй вiдповiдно до європейських стандартiв з боку України, приймати в себе студентiв-дипломникiв, аспiрантiв та дослідників постодокторського рівня за програмами обмiну, брати участь у серйозних iнфраструктурних проектах, що функцiонують сьогоднi в країнах ЄС.
Окрім того, подібний ІФД може використовуватися як отримувач грантів та експертна органiзацiя для українських проектiв.
Подібний Інститут, за підрахунками ініціативної групи, вимагатиме фінансування у розмірі близько 1 мільйону євро на рік. Однак левову долю цих коштів ІФД може залучати за рахунок участi в мiжнародних наукових проектах та з недержавних джерел фiнансування.
Це можуть бути внески iноземних академiй та європейських наукових організацій, приватних спонсорiв, внутрiшнi й зовнiшнi гранти. «Такий інститут був би дуже вдалим рішенням для потенційних приватних спонсорів, оскільки витрати коштів у подібному закладі дуже легко зробити прозорими і такими, що відповідає цілям самих спонсорів – приміром, іміджевій рекламі», - говорить Олексій Боярський.
Він стверджує, що головною метою такого ІФД має бути отримання статусу Європейського наукового центру (European Center of Excellence) протягом кількох років від початку функціонування, а для цього з першого ж року співробітники Інституту мають продемонструвати такий високий рівень досліджень, аби змагатися за участь у наукових програмах ЄС - таких як Cordis, Програма імені Марі Кюрі, European Research Council, студентська програма ERASMUS.
Нині доступ до них мають країни ЄС й асоцiйованi країни. Приміром, спеціальна угода прирівняла Швейцарiю до членів ЄСта надала їй подібні права на отримання коштів від фінансових інституцій Союзу.
Існують спецiальнi схеми наукового співробітництва ЄС із Iзраїлем та країнами середземноморського басейну.
Отже, співробітники ІФД разом із дипломатичними силами країни мають домагатися створення спеціальної програми наукового співробітництва ЄС та України.
До того ж, вчені вважають за потрібне знову розпочати спільні з європейськими посадовцями пошуки форм участі українських наукових сил у проектах Європейського центру ядерних досліджень (CERN), Європейського космічного агентства (ESA) та Європейської наукової й академічної інтернет-системи GEANT.
Члени ініціативної групи впевнені, що за таких умов ІФД дуже швидко залучить необхідні для розвитку кошти і зможе вимагати від держави не більше, ніж 10 або 20% від тієї суми, яку йому вдалося залучити з інших джерел.
Центр фундаментальної освіти: поєднуючи науку з навчанням
Центр фундаментальної освіти (ЦФО), що не замінює, але доповнює наявну в країні систему вищої освіти, дозволив би використати потенцiал частини українських вчених для пiдготовки молодих фахiвцiв мiжнародного рiвня.
«Такий центр мiг би стати прототипом навчального закладу нового типу - академiчного унiверситету в системi НАНУ. Адже Академія так i не змогла виробити власної освiтньої концепцiї, що дозволила б їй посісти вiдповiдне мiсце в освiтнiй системi України», - переконаний член ініціативної групи, голова відділення фізіології та медицини Європейської академії наук та завідувач сектору нейронаук Манчестерського університету Олексій Верхратський.
Навчання у ЦФО має доповнювати базове навчання, що його студенти отримують у вищих навчальних закладах.
Члени ініціативної групи вважають за доцiльне приймати студентiв до ЦФО пiсля того, як вони вивчать базовий курс дисциплін, тобто після закінчення третього курсу ВНЗ. Для вступу до ЦФО студенти мають скласти окремий iспит iз основних дисциплiн.
При цьому студенти можуть продовжувати навчання у своєму університеті. Паралельне навчання у ВНЗ та ЦФО має узгоджуватися на рiвнi навчальних планiв i взаємного залiку спецкурсiв та оформлюватися вiдповiдними угодами.
Спочатку дослідники пропонують створити у ЦФО фiзичний, математичний, бiологiчний та хiмiчний факультети. Профiльнi кафедри цих факультетiв пропонується розташовувати на базi вiдповiдних академiчних iнститутiв та укомплектувати науковими спiвробiтниками цих установ.
Заповнення позицiй спiвробiтникiв Центру має проводитися на основi вiдкритого конкурсу, проведеного незалежним журi. До нього мають увійти фахiвцi, які зарекомендували себе на міжнародному рiвнi як провідні вченi та очолюють аналогiчнi освiтнi проекти в iнших країнах колишнього СРСР i Схiдної Європи.
Штатні співробітники ЦФО мають залучати студентiв до реальних наукових проектів, надаючи їм можливiсть «з перших рук» отримати досвiд наукової роботи мiжнародного рiвня.
Способів фінансування такого Центру фундаментальної освіти, як і Інституту фундаментальних досліджень, ініціативна група бачить чимало. Це можуть бути кошти, виділені на цільове співробітництво із західними університетами та науковими лабораторіями; гранти, отримувані самими викладачами ЦФО; кошти за цільову підготовку кадрів на замовлення наукових центрів Європи.
Держава може підтримувати таку діяльність ЦФО через виділення «заохочувальних» грантів за кожен контракт, підписаний із західною науковою або освітньою установою.
До того ж, ініціативна група пропонує українському уряду провести перемовини із керівними структурами ЄС щодо створення спецiального типу вiз (подібного до J-візи у США), котрі дозволили б українським фахiвцям, що тимчасово працюють у Європi, платити податки в Українi. Отримані таким чином кошти вчені пропонують спрямовувати не до держбюджету, а до спеціального Освітнього фонду, котрий мав би на меті фінансування ЦФО.
Таким чином, ініціативна група сподівається за лічені роки створити позитивний імідж України в країнах ЄС. Адже вони впевнені, що Україна й досі володіє величезним кадровим i культурним потенцiалом в царині пiдготування науково-технiчних кадрiв.
«Незабезпечений попит на висококвалiфiкованих фахiвцiв у Європi є додатковим ресурсом для України. Її географiчне положення та культурна близькiсть до Європи надають їй величезну перевагу над країнами Схiдної Азiї з погляду освоєння європейського ринку квалiфiкованих кадрiв.З огляду на те, що потреба у фахівцях такого високого рівня на внутрішньому ринку є надзвичайно низькою, єдиною прийнятною для України нині моделлю науково-освітнього розвитку є модель експортера інтелектуальних кадрів та послуг»,- резюмує Олексій Боярський.
При цьому, орієнтуючись на експорт науково-освітнього потенціалу, Україна за таким сценарієм має всі шанси відновити втрачений рівень наукових досліджень та науково-освітню репутацію в світі.
Від уряду ініціативна група вимагає лише визначення пріоритетів держави у науково-освітній галузі й координації та підтримки власних проектів на міжнародному рівні. Практичну ж роботу із запуску запропонованих проектів готові здійснювати самі дослідники.
Марина БЕРДИЧЕВСЬКА, спеціально для Європейського освітнього порталу
Для довідки
Інститутів фундаментальних досліджень, подібних до того, що його пропонують українські дослідники, у свiтi чимало: Institute for Advanced Study у Прiнстонi (США), Institut des Hautes Ėtudes Scientifuques (IHES) у Парижi (Франція), Wissenschaftskolleg у Берлiнi (Німеччина), голландський Institute for Advanced Study (NIAS), шведський Collegium for Advanced Study in the Social Sciences (SCASSS) в Уппсалi.
Останнiм часом органiзацiєю Iнституту фундаментальних дослiджень у Шанхаї активно зайнявся Китай – країна, що цiлеспрямовано працює над створенням наукової школи свiтового рiвня.
Найцiкавiшим для України прикладом такого роду iнститутiв є угорський Collegium Budapest, створений 1991 року з метою спрощення спiвробiтництва між вченими Центральної та Схiдної Європи та їхніми захiдними колегами. Collegium Budapest є частиною великої мережi iнститутiв фундаментальних дослiджень, а тому підтримує тiсні контакти з аналогiчними органiзацiями в Берлiнi, Вiднi, Парижі, Цюрiху, Лос-Анджелесi, Вашингтонi. Угорський уряд надає значну полiтичну пiдтримку iнституту (вiн вважається в Угорщинi мiжнародною органiзацiєю), однак безпосереднє державне фiнансування Collegium’а становить лише 10% його бюджету.
Центрів, подібних до запропонованому Центру фундаментальної освіти, у світі також багато: вони працюють у Москвi при Iнститутi ядерних дослiджень, Iнститутi теоретичної фiзики iм. Л.Ландау, Iнститутi Теоретичної й Експериментальної Фiзики (IТЕФ), при Об’єднаному iнститутi ядерних дослiджень у Дубнi. У 2002 роцi в Санкт-Петербурзi було органiзовано перший вищий навчальний заклад, що входить до системи Росiйської академiї наук, – Академiчний фiзико-технологiчний унiверситет, ректором якого став нобелiвський лауреат, академiк РАН Жорес Алферов.
У Києві при Iнститутi Теоретичної Фiзики iм. М.М. Боголюбова НАНУ (IТФ) було створено Науково-освiтнiй центр, котрий проводить факультативні заняття з поглибленого вивчення додаткового матерiалу з фiзики та математики для школярів Природничо-наукового лiцею №145 та українського фiзико-математичного лiцею при Київському нацiональному унiверситеті iм. Тараса Шевченка, а також теоретичної та математичної фiзики - для студентiв фiзичного факультету КНУ та Фiзико-технiчного iнституту НТУУ «Київський полiтехнiчний iнститут». Разом з аналогічним московським центром при ІТЕФ Науково-освітній центр вже провiв 5 мiжнародних шкiл з теоретичної i математичної фiзики.
Джерело: Європейський Освітній Портал
Поставив skapirus
Відповіді
2009.01.28 | Skapirus
Хороша ініціатива
2009.01.28 | Трясця
Рідкісна оаза
2009.01.28 | sama
а я про своє
На форумі малувато вчителів і тому не чути відгуків про перспективи вивчення фізики , закладені програмою 12 річної школи. Починається вивчення у 7 класі. Одну годину в тиждень діти займаються фізикою ( щоб не було перевантажень).У тому ж 7 класі їм пропонують ознайомитися з оптичними явищами, поширенням, відбиванням та заломленням світлових променів.Світловим потоком, енергією світла та ЗАКОНАМИ ОСВІТЛЕНОСТІ.Навіть не фізик знає, що геометрична оптика - це трохи фізика а трохи геометрія. Необхідні для геометрії синуси та косинуси дитина вперше побачить на уроках математики в другому півріччі 8 класу.Якщо 7 клас покликаний поховати оптику то 8 передбачає засвоєння понять про обертовий рух, коливання та інше.Ні математична підготовка ні вікові особливості сприйняття не дають можливості вивчити фізику на нормальному рівні.Вчителі отримали програму без належного забезпечення. Курси перепідготовки ( якість яких і так була не завжди) через фінансові негаразди удосконалюють вчителя за 3-5 днів.
Після такого навчання ніякі факультативні заняття навіть на базі сильних центрів не допоможуть.Відміною фізики на вступі навіть у інженерні вузи та на фізичні факультети знищена мотивація вивчення цього предмету у старших класах.
В Україні рівень викладання фізики ще тримає кілька ліцеїв які вчать по своєму ( тобто є вчителі, які чітко уявляють систему, необхідну для засвоєння предмету).От їх ще приведуть у відповідність до вимог програми і все.
А висловлена ідея настільки хороша, що здається фантастичною. Дійсно, вже з наших випускників можна зібрати хороший сучасний науковий центр. Вони вже працюють в багатьох провідних лабораторіях світу над сучасною науковою тематикою і з радістю за відповідних умов можуть повернутися. ( а отут я починаю сумніватися) Їм потрібна вже не тільки і не стільки гідна зарплата. Їм потрібна інша система функціонування наукового керівництва та наукового спілкування.Чи зможуть і чи схочуть вони переломити систему?
2009.02.02 | Трясця
А я про загальне
Моральний злочинець Вакарчук щойно протиснув підручники, які не просто погані, а катастрофічно погані. Зокрема, з фізики. Там підручник Ляшенка та, здається, Шута. Матимемо таких бандитів на чолі МОНу, будете працювати у вічних сльозах та соплях. Поцікавтеся в Шутера, і він скаже, що корупціонер Вакарчук, який за місця в АПНУ та НАНУ продасть рідну маму - справжній патріот. Які патріоти, таки підручники. Які підручники, такі учні. Які учні, така держава. Ланка за ланку, а Балога в Паланку.2009.02.02 | sama
Re: А я про загальне
Трясця пише:> Моральний злочинець Вакарчук
-я про нього іншої думки
Трясця пише:щойно протиснув підручники, які не просто погані, а катастрофічно погані. Зокрема, з фізики. Там підручник Ляшенка та, здається, Шута.
-1)При цій,прийнятій до нього програмі 12 річної школи з фізики, підручники вже не мають значення:));2)Я не маю інформації , що протискав саме він.
Трясця пише:Матимемо таких бандитів на чолі МОНу, будете працювати у вічних сльозах та соплях.
-Ну про соплі - це Ви даремно. Може ненароком в дзеркало глянули?
МОН це велика , злагоджена система яка не змінюється з приходом міністра так швидко як нам, хочеться.
Трясця пише:Поцікавтеся в Шутера, і він скаже, що корупціонер Вакарчук, який за місця в АПНУ та НАНУ продасть рідну маму - справжній патріот. Які патріоти, таки підручники. Які підручники, такі учні. Які учні, така держава. Ланка за ланку, а Балога в Паланку.
-таке враження що скоро там сяде щось Табачникоподібне і всім стане добре.
2009.02.02 | Дідусь
Re: А я про загальне
Sama стверджує, що „При цій, прийнятій до нього (тобто Вакарчука як міністра) програмі 12 річної школи з фізики, підручники вже не мають значення”.
До речі, цей ясновельможний пан, майбутній академік багатьох державних академій, входив до колегії МОНу до того, як був призначений міністром. Дивно, чому як професійний фізик він не виступав проти цієї програми? Дулю в кишені тримав, невинний агнець?
2009.02.02 | вчeний з 70-х
А хіба тих, хто проти начальства, міністрами призначають?
2009.02.02 | Трясця
"Наївна" пані
А хто очолював колегію, під час якої провели ВСІ недолугі підручники з усіх предметів? Неулюблений Вами Табачник (його навіть у колегії нема) чи улюблений Вами та Шутером Вакарчук? Вийдіть на сайт. І не переводьте стрілки на майбутнього (можливого, віртуального) Табачника. Маємо реального корумпованого, нечесного, корисливого Вакарчука. Маємо погані підручники, маємо погані програми, маємо поганий Держстандарт з астрологією (його, здається, ще до Вакарчука провели - треба перевірити). Вакарчук винен за свої дії. Питайте з НЬОГО. А як буде хтось інший, питатимете з нього. І не тицяйте політику та Ваше хибне уявлення про неї, там де бізнес гуляє. Академіки мають прівзища. Це Кремінь, Ляшенко, Ільченко. А нагорі, розпростерши над ними захисні крила, бовваніє майбутній академік Вакарчук.2009.02.02 | sama
Re: "Наївна" пані
Трясця пише:Маємо реального корумпованого, нечесного, корисливого Вакарчука.
-Можна факти з цього приводу?
2009.02.02 | Трясця
Re: "Наївна" пані
Гірші підручники замість кращих. Призначені підручники замість обраних комісіями. Для мене досить. А для Вас?2009.02.02 | вчeний з 70-х
Нe знаєтe часом, як будe українською "vicious circle" ? + (л)
http://en.wikipedia.org/wiki/Virtuous_circle_and_vicious_circle2009.02.02 | Сергій
порочне коло
2009.02.02 | вчeний з 70-х
Re: A "порочне" - цe хіба нe русизм?
2009.02.03 | Сергій
Можливо, але нічого іншого не можу пригадати.
2009.02.03 | texas aggie
зачароване коло
Не завжди переклад дослівний.2009.01.28 | Shooter
Re: Аналітика: Чи зможе Україна стати експортером нових знань?
>Приміром, спеціальна угода прирівняла Швейцарiю до членів ЄСта надала їй подібні права на отримання коштів від фінансових інституцій Союзу.Існують спецiальнi схеми наукового співробітництва ЄС із Iзраїлем та країнами середземноморського басейну.
>Отже, співробітники ІФД разом із дипломатичними силами країни мають домагатися створення спеціальної програми наукового співробітництва ЄС та України.
Ідея гарна, але:
а) Швейцарія та Ізраїль (плюс ще кілька) є асоційованими членами вже котрої за собою FP, що означає - вони також ПЛАТЯТЬ ГРОШІ у FP. Причому, гроші немалі. Хоча варто зауважити, що, швидше всього, Швейцарія та Ізраїль отримують від FP більше, ніж туди платять - ці дві країни мають найвищу успішність в FP проектах (принаймі, NMP темі. але думаю - це так у всіх темах)
б) Україна як асоційований член FP - ідея дуже гарна. Але: а) стати асоційованим членом FP8 Україна би могла, якби ще на початку FP7 чітко заявила, що вона хоче ним бути б) робила практичні кроки в напрямку покращення участи українськиї установ в FP7 проектах.
в) існують всі можливості повнокровної участи українських інституцій у більшости FP7 програм, і особливо що стосується Cooperation. Знову нажаль, участь України навіть в FP7 Cooperation проектах є надзвичайно низькою - нижчою, ніж маленької Словенії.
г) крім ЕС існує ряд інших панєвропейських організацій, участь в яких є чи не "життєво необхідною" для України і, у принципі, не коштувала би великих коштів - скажімо, ESF та EMBL
д) так чи інакше, на все це потрібне а) кошти б) бажання. На жаль, ні а), ні б) збоку "офіційної України" не спостерігається
2009.01.28 | loup-garou
Перепрошую за занудство
але Прінстон і Ішес є приватними інститутами. Чого ж пан А.Б., який точно про це знає, гроші на ІФД просить у держави, а не у Ахметова з Коломойським? З ЦФО теж вєсьма оригінально - країні пропонується за власний рахунок відбирати найрозумніших студентів і готувати їх для експорту в Європу/Америку. Чистої води шкідництво нмд.Олігархи це прекрасно розуміють, до речі - в СКМ весь топ-менеджмент з Гарварду. В країні катастрофічно мало не те що кваліфікованих людей, а навіть просто розумних і здатних навчитися по ходу.
І ще. В інституті теор. фізики уже кілька років існує подібний освітній центр. Це величезна щоденна робота людей, чиїх прізвищ ми чомусь не бачимо серед "чільників" і авторів нашвидку зляпаних маніфестів.
2009.01.28 | Shooter
Re: Перепрошую за занудство
loup-garou пише:> але Прінстон і Ішес є приватними інститутами. Чого ж пан А.Б., який точно про це знає, гроші на ІФД просить у держави, а не у Ахметова з Коломойським?
Тому, що ці занадто тупорилі для того, щоб створити, як наприклад, Тата "Інститут фундаментальних досліджень".
Крім того, є певні вигоди у статусі "public entity". І як Ви сам прекрасно знаєте, у тій же Франції приватних "системних" потужних інститутів нема, наскільки мені відомо.
Можливо, варто вести мову про PPP. Але навряд чи вкраїнські постсовіцькі олігархи навіть до цього доростуть
2009.01.28 | loup-garou
Не впевнений
Shooter пише:> loup-garou пише:
> > але Прінстон і Ішес є приватними інститутами. Чого ж пан А.Б., який точно про це знає, гроші на ІФД просить у держави, а не у Ахметова з Коломойським?
>
> Тому, що ці занадто тупорилі для того, щоб створити, як наприклад, Тата "Інститут фундаментальних досліджень".
ІФД - можливо, ще ні. Але я чув, що Ахметов хоче - до кризи хотів, принаймні - створювати "власний" університет, де б для його підприємств готували інженерів та управлінців. Бо те, що є, нікуди не годиться, а запрошувати закордонних фахівців дорого, треба платити в рази більше, ніж вони отримують в себе. Тобто проблема чітко усвідомлена - навіть, а може і в першу чергу олігархами. А затик був в тому, що команда Ахметова не змогла знайти в нашій системі освіти менеджерів, здатних організувати таке діло. Довелось відкласти, але від ідеї вони не відмовились. Це інфо від знайомих з великого бізнесу.
І це нормальний шлях нмд і для розвитку фундаментальних досліджень - професори у вільний від викладання сопромату час спокійно можуть займатися своїми чорними дірами.
> Крім того, є певні вигоди у статусі "public entity". І як Ви сам прекрасно знаєте, у тій же Франції приватних "системних" потужних інститутів нема, наскільки мені відомо.
А той же Ішес? Чи Ви не вважаєте його "системним"? Там менше десятка постійних професорів, але дуже багато постдоків і візітьорів. В принципі, так само і в інших відомих мені ІФД.
2009.01.29 | Shooter
Re: Не впевнений
loup-garou пише:> Shooter пише:
> > loup-garou пише:
> > > але Прінстон і Ішес є приватними інститутами. Чого ж пан А.Б., який точно про це знає, гроші на ІФД просить у держави, а не у Ахметова з Коломойським?
> >
> > Тому, що ці занадто тупорилі для того, щоб створити, як наприклад, Тата "Інститут фундаментальних досліджень".
>
> ІФД - можливо, ще ні. Але я чув, що Ахметов хоче - до кризи хотів, принаймні - створювати "власний" університет, де б для його підприємств готували інженерів та управлінців. Бо те, що є, нікуди не годиться, а запрошувати закордонних фахівців дорого, треба платити в рази більше, ніж вони отримують в себе. Тобто проблема чітко усвідомлена - навіть, а може і в першу чергу олігархами. А затик був в тому, що команда Ахметова не змогла знайти в нашій системі освіти менеджерів, здатних організувати таке діло. Довелось відкласти, але від ідеї вони не відмовились. Це інфо від знайомих з великого бізнесу.
>
> І це нормальний шлях нмд і для розвитку фундаментальних досліджень - професори у вільний від викладання сопромату час спокійно можуть займатися своїми чорними дірами.
Ахметову не потрібні спеціалісти з спінтроніки чи ґрафену, йому потрібні спеціалісти з сталі. При всій повазі до сталі (моя PhD) та маси ще невирішених наукових проблем в ній - це дуууууже далеко від фундаментальних breakthrough досліджень. І базова проблема всіх великих укр.бізнесів - вони повністю "антиноваційні".
Щодо створення на рівному місці - якщо установа хоче мати рівень, то потрібно "з нуля" - до півмільярда, на базі вже існуючих людей-напрямків - 200-300 млн євро. Це лише на set-up. І тому я страшно сумніваюся що хтось із укр. олігархів на таке піде. Максимум на що вони здатні - платити кілька стипендій студентам.
> > Крім того, є певні вигоди у статусі "public entity". І як Ви сам прекрасно знаєте, у тій же Франції приватних "системних" потужних інститутів нема, наскільки мені відомо.
>
> А той же Ішес? Чи Ви не вважаєте його "системним"? Там менше десятка постійних професорів, але дуже багато постдоків і візітьорів. В принципі, так само і в інших відомих мені ІФД.
"Системний" - я мав на увазі як "тягун прогресу". Щось таке як CNRS або Макс-Планк.
2009.01.30 | Torr
Re: впевнений
Shooter пише:> Щодо створення на рівному місці - якщо установа хоче мати рівень, то потрібно "з нуля" - до півмільярда, на базі вже існуючих людей-напрямків - 200-300 млн євро. Це лише на set-up. І тому я страшно сумніваюся що хтось із укр. олігархів на таке піде. Максимум на що вони здатні - платити кілька стипендій студентам.
ліквідуйте НАНУ - от і будете мати 200-300 млн євро. І час для цього зручний - все можна списать на кризу.
2009.01.30 | Shooter
Re: впевнений
Torr пише:> Shooter пише:
>
> > Щодо створення на рівному місці - якщо установа хоче мати рівень, то потрібно "з нуля" - до півмільярда, на базі вже існуючих людей-напрямків - 200-300 млн євро. Це лише на set-up. І тому я страшно сумніваюся що хтось із укр. олігархів на таке піде. Максимум на що вони здатні - платити кілька стипендій студентам.
>
> ліквідуйте НАНУ - от і будете мати 200-300 млн євро. І час для цього зручний - все можна списать на кризу.
Замість НАНУ - один інститут? Дещо нерівноцінний обмін, не знаходите?
Хоча й кардинальна реформа НАНУ вже давно назріла.
2009.01.30 | Сергій
Треба ліквідувати оті шість, чи скільки їх там, акакдемій!
Разом із щойноуказомпідписаною екологічною. От і грошики були б. Та все це як у народі кажуть "дурень думкою багатіє".2009.01.30 | Shooter
Треба
Але це не вирішить ані питання фінансування укрнауки, ані її реформи.2009.01.30 | Torr
Re: впевнений
Shooter пише:> Torr пише:
> > Shooter пише:
> >
> > > Щодо створення на рівному місці - якщо установа хоче мати рівень, то потрібно "з нуля" - до півмільярда, на базі вже існуючих людей-напрямків - 200-300 млн євро. Це лише на set-up. І тому я страшно сумніваюся що хтось із укр. олігархів на таке піде. Максимум на що вони здатні - платити кілька стипендій студентам.
> >
> > ліквідуйте НАНУ - от і будете мати 200-300 млн євро. І час для цього зручний - все можна списать на кризу.
>
> Замість НАНУ - один інститут? Дещо нерівноцінний обмін, не знаходите?
>
а ми тут з вами не у шахи граємо.
Навіть якщо зібрать найкращих з найкращих з НАНУ в один інститут чи дослідницький універ - ні Гарварду, ні Кембріджу не вийде.
Але на те воно і наука що треба пробувать...
2009.01.30 | аспірант
вся справа у нюансах
Ідея гарна, але, як завжди, вся справа у нюансах.Хто буде скликати міжнародну комісію і визначати її склад? За якими критеріями?
Мало ймовірно, що перспективний вчений емігрант з України повернеться назад, якщо йому не запропонують більшу зарплату ніж на заході. Отже, 4тис. євро * 12 місяців = 48 тис. євро / рік - це зарплата лише одного вченого. Десять вчених = 480 тис. євро/рік, і це лише зарплата вчених, а ще студенти, аспіранти, візитери, "міжнародна комісія", приміщення, компьютери, прилади... Держава стільки не дасть. Скаже пенсіонерам, шахтарям... не вистачає. Гранти це добре, але необхідне якесь більш постійне джерело на той випадок, коли грантів буде мало (наприклад внаслідок глобальної економічної кризи
А тепер уявіть, що вам вдалося все це зробити. Яке буде відношення до працівників цього Інституту, якщо середня зарплата звичайних вчених в Україні (мнс, нс, снс) десь 2-3тис.грн, а в цьому Інституті буде - 50 тис. грн.? Весь час будуть з`являтись "розгромні" статті у газетах і купа інших неприємностей.
І справа навіть не тільки у зарплатах. В Україні майже все працює не так як у тих країнах, куди повтікали вчені. Дуже важко відвикати від того що все є, все працює, всі працюють і належним чином виконують свою роботу.
А головне, кому це потрібно зараз в Україні крім самих вчених у віці від 35 до 45 років, що є лідерами у своїх галузях але побоюються, що не отримають постійну позицію на заході?
2009.02.03 | псевдоквази
До нюансів не дійде,
особливо якщо та установа буде жити на державні кошти. Чи можна сподіватися знайти цнотливу наукову дівчину у будинку розпусти? Якщо вона там випадково і заведеться, то не довго їй бути дівчиною? Отак і з цією установою буде, і дуже швидко. Одна установа не допоможе, то буде дурна втрата грошей і зусиль. Всю систему міняти треба! (С) (ТМ)