Потрібно навчити дитину вчитись
02/20/2009 | Василь Кремень
Василь Кремень
Потрібно навчити дитину вчитись // Известия в Украине. 20.02.2009.
На превеликий жаль, поки що тільки в паперовому вигляді. На сайті www.izvestia.com.ua немає.
Які висловлені глибокі, переконливі, обґрунтовані, оригінальні та критичні думки, ні краще епічні-освітянські стратегічні думи! Справжні брильянти педагогічної, не побоюся сказати, двічі академічної мудрості.
Це ж такі нечувані дисидентські мотиви та потенції! Відверто і від щирого серця, а також на ґрунті власного шкільного досвіду, він стверджує, що „якщо дитина 10 чи 12 років буде навчатися в авторитарному середовищі, ставши дорослою, вона не зможе бути активним носієм демократичних форм організації влади і суспільства”. Незважаючи на все це та інші важкі обставини власного життя (він на собі виніс не тільки радянську школу та ще 20 років примусової важкої праці в тоталітарних антидемократичних умовах ЦК компартії України та ЦК КПРС), він залишився вільним Козаком, нащадком якогось з великих українських гетьманів. Спостерігаючи його багаторічні уболівання та страждання за неньку, глибоко переконаний, що він був справжнім носієм оцих самих „демократичних форм організації влади і суспільства” на посадах міністру МОНу та ідеолога СДПУ(о) і, головне, збереже всі такі якості на всіх інших майбутніх відповідальних посадах.
Є така універсальна закономірність – якщо пане Василь при владі або біля влади, то цій владі щастя. Якщо ні, то гаплик. Зараз зрозуміло, у чому першопричина того, що коїться в країні!
Найближчим часом передбачаю судову суперечку між Известиями в Украине та Дзеркалом Тижня за золоте перо вітчизняної педагогіки та філософії.
Потрібно навчити дитину вчитись // Известия в Украине. 20.02.2009.
На превеликий жаль, поки що тільки в паперовому вигляді. На сайті www.izvestia.com.ua немає.
Які висловлені глибокі, переконливі, обґрунтовані, оригінальні та критичні думки, ні краще епічні-освітянські стратегічні думи! Справжні брильянти педагогічної, не побоюся сказати, двічі академічної мудрості.
Це ж такі нечувані дисидентські мотиви та потенції! Відверто і від щирого серця, а також на ґрунті власного шкільного досвіду, він стверджує, що „якщо дитина 10 чи 12 років буде навчатися в авторитарному середовищі, ставши дорослою, вона не зможе бути активним носієм демократичних форм організації влади і суспільства”. Незважаючи на все це та інші важкі обставини власного життя (він на собі виніс не тільки радянську школу та ще 20 років примусової важкої праці в тоталітарних антидемократичних умовах ЦК компартії України та ЦК КПРС), він залишився вільним Козаком, нащадком якогось з великих українських гетьманів. Спостерігаючи його багаторічні уболівання та страждання за неньку, глибоко переконаний, що він був справжнім носієм оцих самих „демократичних форм організації влади і суспільства” на посадах міністру МОНу та ідеолога СДПУ(о) і, головне, збереже всі такі якості на всіх інших майбутніх відповідальних посадах.
Є така універсальна закономірність – якщо пане Василь при владі або біля влади, то цій владі щастя. Якщо ні, то гаплик. Зараз зрозуміло, у чому першопричина того, що коїться в країні!
Найближчим часом передбачаю судову суперечку між Известиями в Украине та Дзеркалом Тижня за золоте перо вітчизняної педагогіки та філософії.