Чи потрібна філософія в Україні?
03/05/2009 | Сергій Дацюк
http://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/499d89c155d54/
Автор Сергій Дацюк - Консультант корпорації СТРАТЕГІЧНОГО консалтингу "Гардарика", експерт у сфері комунікації, управління та СТРАТЕГУВАННЯ.
ТЕОРЕТИЧНІ інтереси: фундаментальна філософія, ОНТОЛОГІКА, структурна лінгвістика, комп’ютерознавство, штучний інтелект, Інтернет. Окремий напрямок — ТЕОРЕТИЗАЦІЯ цікавих проблем.
Нарешті в нас з'явився свій Аристотель!
Автор не лише знає, але й може навчити студентів та інших, як будувати теорії. Див. кінець цього опусу.
Вперед до вивчення. Буду приймати іспит.
А які розумні та професійні, за нечисельними винятками, коментарі до цієї програми!
Дідусь
05.03.2009 15:48___Сергій Дацюк
Чи потрібна філософія в Україні? 3. Як можлива філософія в Україні?
Умови існування філософії в країні, позиція української офіційної філософії, існування української філософії без розвитку та повернення до фундаментальних засад і переосмислення їх задля зміни ситуації.
Умови існування філософії в країні
Філософія потрібна не завжди і не всім. Коли традиційні мотивації є доволі сильні, досягнення цих мотивацій є здійсненним через докладання звичайних зусиль, а кризи є рідкісним явищем, тоді філософія це лише спосіб проведення дозвілля. Філософія мало потрібна людям, коли у них все гаразд, причому оце "гаразд" ще і визначається традиційним світобаченням. Філософія стає критично необхідною, коли людство чи якась його частина заходить у глухий кут. Тоді філософія раптом стає потрібною для подолання проблем, але згодом, виконавши свою місію, вона знов стає не потрібною. Філософія також буває потрібною протягом тривалого часу, коли є така традиція: коли суспільство живе свідомо, коли воно постійно ставить собі цілі цивілізаційного та культурного розвитку, а не інструментальні цілі економічного зростання.
Разом з тим навіть тимчасова критична потрібність філософії не означає однак її обов'язкового виникнення в тій чи іншій країні. Країни, які весь час або довгий час в своїй історії періодично не встигали досягати розвитку філософії, змушені паразитувати на чужих філософських досягненнях. Філософія як духовна потуга в таких країнах може повністю витіснятися релігійною та мистецькою духовними практиками, рідше – винятково дослідницькою науковою діяльністю, що однак не дозволяє такій спільноті створювати власні теоретичні концепти.
В країнах, що протягом своєї історії не мали масштабної духовної роботи, філософія завжди невчасна. По-перше, вона там не потрібна державі, якщо держава не перетворює її на ідеологію. По-друге, вона там зовсім не потрібна бізнесу, якщо її неможливо продавати, тобто якщо вона не є популярною, масовою, якщо вона не перетворюється на філософську есеїстику чи публіцистику. Філософія там не потрібна простим людям, які вважають її заумним занудством.
При цьому формально філософія в таких країнах може існувати – у вигляді філософських інститутів та викладання у вищих учбових закладах. Але така інституційна чи академічна філософія без наявності прихильного ставлення до філософії як цінності всього суспільства буде завжди неспроможна до розвитку. Навіть наявність в тій чи іншій мірі розвинутої науки не означає існування розвинутої філософії.
Тому можливість в Україні розвитку філософії жорстко пов'язана з активною участю у цивілізаційному розвитку, в спробах прийняти виклики загальноцивілізаційної кризи. Така участь можлива лише за умови постановки в філософії дуже амбітного та масштабного завдання – створення нової онтології, тобто здійснення фундаментальної реонтологізації з новими вимогами до такої онтологічної теорії: ще більша простота онтологічних одиниць, це більш складні схеми їх збірки, багаторівневий характер онтології, здатність виражати набагато більший набір ситуацій, ніж це могли зробити попередні онтології.
Філософська теорія – це те, необхідність чого завжди є під питанням доцільності, здійсненність чого завжди є проблемним з точки зору можливості розвитку. Філософська теорія існує рідко – не у всі часи в світі взагалі, не у всіх країнах за весь час взагалі. Так виникає постановка принципової проблеми – існування теорії як такої, а особливо – філософської теорії – повинне мати чисто духовні засновки, а не якісь практичні вимоги чи моральні імперативи. І тут ми попадаємо у замкнене коло – відраза до філософії знищує духовний простір, відсутність духовного простору знищує цінність філософії, а відтак дуже швидко – і саму філософію. Це замкнене коло може розірвати загальносвітова криза – але це не обов'язково відбудеться саме в нашій країні.
Позиція української офіційної філософії
Українські філософські публіцистика та есеїстика, в яких важко знайти якусь одну прихильність до світових філософських трендів, стали власним жанровим мейнстримом спеціалізації в українській філософії. В ситуації інтелектофобії в Україні філософські публіцистика та есеїстика є надзвичайно важливими, оскільки вони створюють або знищують умови для розвитку філософії. Давайте коротко поглянемо на ці умови.
Впродовж останніх років представники офіційної філософії, працівники інституту філософії НАН України, спричинилися до написання двох важливих книг: Мирослав Попович – "Червоне століття", Київ-2005 та Віктор Малахов – "Право бути собою", Київ – 2008. Ці книги важливі, перш за все тому, що вони відображають загальну позицію української офіційної філософії, яка значним чином є державно-ідеологічною.
Ці книги по-різному намагаються оцінити наше минуле, проаналізувати витоки сьогодення, дійти до філософських підвалин всього того, що відбувається в нашій країні. Ці книги написані на високому філософському рівні. Автор згоден з постановкою проблем у цих книгах і навіть з більшістю концептуальних підходів до їх вирішення, разом з тим дуже важко сприйняти екзистенційну їх позицію зокрема та духовну взагалі.
Екзистенційна їх позиція може бути означена як ресентимент (Шелер). Що це таке? Ресентимент – багатогранне поняття, що означає виправдання неможливості чогось для себе у широкому смислі (для свого кола, своєї країни, свого часу), знаходження або змістовна реконструкція ворога чи непереборних обставин, які призначаються причинами поразки, це зрештою жалкування за втраченими можливостями та переживання жалю до себе у зв'язку з цим. Ресентимент це завжди спроба уникнути духовної позиції в теперішньому та ще й виправдати її відсутність у минулому.
Духовна позиція існує не завдяки чому-небудь, а наперекір всьому. Духовна позиція філософа проявляється не в наявній культурі, не в тій чи іншій цивілізації, а у просторі чистого духу, де здійснюється культурний прорив та/чи цивілізаційний стрибок. Звичайно наявність неперервної духовної практики робить появу духовної позиції в тій або іншій культурі чи цивілізації більш імовірною. Але відсутність протягом декількох поколінь малоймовірної, хоча б епізодичної, духовної позиції, помітної не тільки всередині своєї культури та/чи цивілізації, але і за її межами, веде до руйнування і зникнення культури та/чи цивілізації. Тим цікавіші прояви духовної позиції у духовно занедбаній країні в духовно нищівний час.
В багатьох культурах і цивілізаціях протягом історії відбувалися людські трагедії. Філософію мають цікавити не стільки причини трагедій – в цьому нехай розбираються історики. Філософію мають цікавити прояви духу під час таких трагедій. Тобто підхід філософа до будь-якої трагедії має бути не ресентиментальний, а духовно-перспективний: як наперекір всьому дух зміг подолати на перший погляд непереборні обставини і в яких ідеях та концептах це відбулося. Нам потрібні взірці духовної практики наперекір всьому, а не скиглення про причини з минулого неможливості духовних проявів сьогодні.
Ситуація така – вже майже 20 років Україна має незалежність, яка не підкріплена жодним духовним досягненням в філософії, тобто глибинним та універсальним філософським досягненням, яке має глобальне та вічне значення. Питання стоїть так – або ми пред'явимо духовне філософське досягнення, або ми здохнемо як культура. Наш ресентимент нікому не цікавий.
Можна, наприклад, філософськи осмисляти Голодомор-33, але в цьому осмисленні потрібно шукати не причини його, якими би глибокими вони не були, бо ми навряд чи щось зможемо додати до "дослідження психологічних наслідків існування в умовах страху та терору", зробленого Бруно Беттельхеймом в його книзі "Просвічене серце", виданій в США в 1960 році. Потрібно шукати таку духовну позицію, яка б нам дозволила надалі більш ніколи не бути рабами в подібних ситуаціях. Не осмислений в позитивній філософії Голодомор-33 породив, наприклад, знов Холодомор-2009. І надалі такі ситуації будуть виникати знову, допоки вони не будуть подолані без ресентименту мовою позитивної філософії.
Найстрашніша оцінка української філософії у тому, що її зовсім не цікавить майбутнє – української філософської футурології практично нема. Отже духовна філософська робота, а відтак і розвиток філософії можлива в Україні з принципово іншої екзистенційної позиції, ні ж та, яку в своїх книгах заявляють деякі представники офіційної філософії. Духовний підхід в філософії це не пошук причин духовного зубожіння, а радикальне повстання проти рабства через демонстрацію духовної потуги тут і зараз. Духовність корениться в потягу до майбутнього, а не тільки до минулого.
Духовне філософське досягнення в ситуації світової різноцивілізаційної кризи не дуже цікаве в жанрі есеїстики чи публіцистики – воно цікаве саме в фундаментальній філософії – поза державною та бізнесовою підтримкою, без сподівання на визнання, без можливості бути актуально прочитаним та/чи зрозумілим.
Українська філософія – існування без розвитку
Аналітична філософія та герменевтика не мали особливого впливу на українську філософію. Феноменологія мала суттєвий вплив на деяких представників української філософії, але не спричинила до появи розробок світового рівня. Впродовж останнього часу деякий вплив мала російська методологія та найбільший вплив – французький структуралізм-постмодернізм. Ці два напрямки в 60-70-ті роки ХХ століття були для України носіями духовної потуги філософії, хоча вже в 80-90 роки ХХ століття вони втрачають свою духовну потугу. Методологія відкрито протиставила себе філософії, відмовившись від духовних пошуків на користь практичної діяльності, яка постійно потребує своєї системної методологізації у вузькому колі посвячених та причетних. Структуралізм перетворився на медійний постмодернізм і став розважати та тішити публіку своїми епатажними метафорами.
Де може відбуватися розвиток філософії, в яких середовищах? Звичайно добре, коли в країні існують філософські інститути, але розвиток філософії визначають саме філософські школи, які можуть бути як всередині, так і поза офіційними філософськими інституціями. Сьогодні автору відомі чотири філософські семінари, які з тією чи іншою періодичністю відбуваються стараннями деяких ентузіастів. Разом з тим виникає дуже велике питання, чи спричиниться хоча б один з цих семінарів до виникнення філософської школи, адже тут потрібно дещо більше, ніж просто періодична філософська комунікація.
В Україні практично відсутня філософська практика у мас-медіа – у нас майже нема періодичної філософської публіцистики, майже нема популярної філософської есеїстики, в наших періодичних виданнях ви майже не знайдете філософських роздумів. Це наша плата за бездуховний ресентимент, за відмову від мислення, за інтелектофобію та паразитування на чужих інтелектуальних досягненнях, за принижуюче ставлення до філософії.
Можливо ви будете сміятися, але найбільшим матеріальним активом філософії в Україні є приміщення Інституту Філософії імені Г.С.Сковороди НАН України у центрі міста Києва. Погано освічені, малокультурні, бездуховні, корупційні та брехливі політики не раз клали заздрісне око на цей актив, бо приміщення в центрі столиці це те, вартість чого може бути зрозуміла в споживацькому суспільстві. В той час, як те, чим займається інститут філософії, в споживацькому суспільстві навряд чи може бути зрозуміле. Але саме у важкі часи варто не тільки зберегти це приміщення для філософської діяльності – варто зберігати саме явище "українську філософію".
Споглядаючи за постійними беззмістовними суперечками між політиками, в основі яких лежать прості мотиви – гроші, влада та популярність – можна дійти висновку, що ці люди ніколи не будуть підтримувати філософію в будь-якому вигляді. Адже навіть нетривале знайомство з філософською духовною практикою поставить хрест на всіх їх примітивних мріях та сподіваннях, а можливо і на цілому їхньому житті. Для них розвиток філософії в країні в певному сенсі є життєво небезпечний. Отже в найближчій перспективі цій державі філософія не потрібна – їй потрібна державна ідеологія, а для цього їй здається надлишковим утримувати цілий Інститут Філософії.
Більш спроможним до підтримки філософії в Україні є бізнес. Тут звичайно діє принцип персоналізації – спонсорська підтримка надається не філософії взагалі, а конкретному філософу. І це дуже правильно. Але за умови відсутності розуміння розвитку філософії на державному рівні, бізнес не може вирішити проблему загальної деінтелектуалізації країни. Якщо філософська книга навіть видається в Україні – її нема кому читати, бо для цього потрібні філософські осередки хоча б в кожному великому українському місті. Якщо ж видана цікава філософська книга, то широкий загал ніколи про це навіть не взнає, бо ні засоби масової інформації, ні комунікаційні спільноти, не маючи відповідної філософської практики, не зможуть ні оцінити, ні обговорити її належним чином.
Навіть в середовищах науки, мистецтва та релігії українська філософія не користується належною підтримкою, оскільки духовні потуги цих інтелектуальних сфер в Україні є надзвичайно слабкими. В принципі, духовна позиція може виникнути в будь-якій інтелектуальній сфері. І тільки наявна криза змушує нас стимулювати саме філософію до зайняття такої духовної позиції. В ситуації масштабного занедбання української філософії це має відбуватися через додаткові зусилля зі всіх боків – філософів, вчених, митців та релігійних діячів.
Повернутися до фундаментальних засад і переосмислити їх
Сьогодні вже точно можна сказати – легковажне ставлення до філософії нищить власне філософію в Україні. Дрібні теми, компіляції та інтерпретації заполонили те, що ще колись було схоже на філософію. Нові божевільні ідеї не можуть з'явитися всередині офіційної української філософії вже досить довго. Розмах уяви філософів стримується намаганням дотримуватися дисертабельності.
Нам потрібно принципово змінити підходи до організації філософії. Нам потрібно принципово змінити викладання філософії. Окрім нормативних курсів потрібно викладати основи теоретизації, тобто студентів потрібно вчити будувати теорії, створювати складні концепти.
Філософія як сфера чистого духу в певному сенсі є не тільки слугуванням істині (наука), красі (мистецтво) та добру (релігія), але і чисто духовному сходженню вище як такому. Якщо офіційна філософія не намагається зайняти духовну позицію, то потрібно це робити в інший спосіб. Можливо, розвиток філософії в Україні сьогодні є можливий поза філософськими інституціями. Тому філософія заслуговує на підтримку людей духу, які ще подекуди лишилися в країні, поза інституційною філософією, поза наукою, поза державною підтримкою.
Нам сьогодні критично потрібний теоретичний семінар, в якому би міг бути запущений процес фундаментальної реонтологізації всіх інтелектуальних сфер. Тобто нам дуже потрібно, щоб українські вчені, українські митці та українські релігійні діячі зустрілися з українськими філософами всередині процесу фундаментальної онтологічної теоретизації. Саме такий процес має підтримати бізнес, саме до цього мають докласти зусилля люди, що здатні до теоретичної роботи. І це потрібно саме зараз, коли світ переживає найскладнішу цивілізаційну кризу.
Нам потрібно створити засади для подальшого розвитку фундаментальних теорій в фізиці, біології, хімії та математиці. Нам потрібно переосмислити перспективи науки і започаткувати принципово нові конкурентні для неї сфери інтелектуальної діяльності. Нам потрібно створити нові мислительні компетенції та досягнути їх інтеграції в систему освіти. Нам потрібно переосмислити основи людської цивілізації як такої та підготувати засади нового цивілізаційного етапу.
Проблеми, з якими ми стикнулися під час всесвітньої цивілізаційної кризи, неможливо вирішити засобами політики, науки, мистецтва чи релігії. Нам потрібно спільними зусиллями повернутися до фундаментальних засад наших філософських уявлень і переосмислити їх наново. Саме це і є тим процесом, всередині якого може постати нова українська філософія.
Читати частини 1, 2
[ Написати коментар ]
05.03.2009 17:29___ insurgent
Вельмишановний пане Дацюк!
Велике прохання роз'яснити/розтлумачити/експлікувати, що Ви розумієте під ТЕОРІЄЮ та ТЕОРЕТИЗАЦІЄЮ на форумі Освіта і наука http://www2.maidanua.org/news/index.php3?bn=maidan_osvita&site=maidan. Особо цікаво для його дописувачів, переважно представників природничих та математичних наук, було б почути Ваші корисні поради як "будувати теорії".
В яких надрукованих джерелах українською, російською, англійською, німецькою чи французькою мовами можна ознайомитися з Вашими геніальними ідеями?
Яке Ваше ставлення до таких дослідників теорій як W.Balzer, J.D.Sneed, L.Laudan, C.Mouliness,, W.Stegmuller, F.Suppe, P.Suppes та інших, про існування праць яких можна дізнатися з такого джерела як The Philosopher's Index (але не від викладачів філософського факультету НКУТШ чи іншій подібній установи на пострадянському просторі, одну з яких, як я підозрюю, Ви мали честь успішно та з відзнакою закінчити).
Кожного року в The Philosopher's Index з'являється інформація про декілька сотень праць, які присвячені аналізу теорій. Але в жодній з них й слова не йдеться про те, що вони претендують на те, що можуть навчити будувати теорії. Людині, яка зробить це, ще при житті побудують пам'ятник з золоту та нагородять всіма вже неіснуючими, існуючими та майбутніми відзнаками всіх держав та всіма преміями від Нобеля зі Щнобелем до Мануїльского зі Сталіним.
Ви щось чули про такі напрямки дослідження теорій як the received view, structuralist approach?
05.03.2009 17:09___ ubermensh
Тут є дві проблеми, чому в нас не має до сих нічого достойного в цій сфері.
Перше: це рабська свідомість нашого народу, за невеликим винятком і незалежно від територіальної приналежності українець – лукавий раб, і цим все сказано, а нащо рабам філософія, їм головне самим стати рабовласниками.
Друге: про цю причину не прийнято говорити по відомим причинам, але я як зоологічний антисеміт скажу, всю культурну сферу і впершу чергу філософію в Україні заполонили предстаники єврейської національності, яким українська філософія до одного місця, займаючись компіляцією і імітацією інтелектуальної діяльності вони себе не погано почувають у своїх тепленьких кріслах. Не тільки у філософії, але і у інших сферах ці паразити гасять всі інтелектуальні потуги корінного населення, можливо навіть не усвідомлючи це, але по одній простій причині, тому що вони євреї.
05.03.2009 16:48___ Хархама
Проблеми, з якими ми стикнулися під час всесвітньої цивілізаційної кризи, неможливо вирішити засобами політики, науки, мистецтва чи релігії. Нам потрібно спільними зусиллями повернутися до фундаментальних засад наших філософських уявлень і переосмислити їх наново. Саме це і є тим процесом, всередині якого може постати нова українська філософія.
Даже во время всемирного цивилизационного кризиса начала прошлого века проблемы Монголии, шагнувшей из феодализма в социализм, и, например, России или Франции, были разными. Нова монгольська филосоия нэ постала. Хотя, готов предположить, что монголы открыли для себя в то время намного больше.
Автор Сергій Дацюк - Консультант корпорації СТРАТЕГІЧНОГО консалтингу "Гардарика", експерт у сфері комунікації, управління та СТРАТЕГУВАННЯ.
ТЕОРЕТИЧНІ інтереси: фундаментальна філософія, ОНТОЛОГІКА, структурна лінгвістика, комп’ютерознавство, штучний інтелект, Інтернет. Окремий напрямок — ТЕОРЕТИЗАЦІЯ цікавих проблем.
Нарешті в нас з'явився свій Аристотель!
Автор не лише знає, але й може навчити студентів та інших, як будувати теорії. Див. кінець цього опусу.
Вперед до вивчення. Буду приймати іспит.
А які розумні та професійні, за нечисельними винятками, коментарі до цієї програми!
Дідусь
05.03.2009 15:48___Сергій Дацюк
Чи потрібна філософія в Україні? 3. Як можлива філософія в Україні?
Умови існування філософії в країні, позиція української офіційної філософії, існування української філософії без розвитку та повернення до фундаментальних засад і переосмислення їх задля зміни ситуації.
Умови існування філософії в країні
Філософія потрібна не завжди і не всім. Коли традиційні мотивації є доволі сильні, досягнення цих мотивацій є здійсненним через докладання звичайних зусиль, а кризи є рідкісним явищем, тоді філософія це лише спосіб проведення дозвілля. Філософія мало потрібна людям, коли у них все гаразд, причому оце "гаразд" ще і визначається традиційним світобаченням. Філософія стає критично необхідною, коли людство чи якась його частина заходить у глухий кут. Тоді філософія раптом стає потрібною для подолання проблем, але згодом, виконавши свою місію, вона знов стає не потрібною. Філософія також буває потрібною протягом тривалого часу, коли є така традиція: коли суспільство живе свідомо, коли воно постійно ставить собі цілі цивілізаційного та культурного розвитку, а не інструментальні цілі економічного зростання.
Разом з тим навіть тимчасова критична потрібність філософії не означає однак її обов'язкового виникнення в тій чи іншій країні. Країни, які весь час або довгий час в своїй історії періодично не встигали досягати розвитку філософії, змушені паразитувати на чужих філософських досягненнях. Філософія як духовна потуга в таких країнах може повністю витіснятися релігійною та мистецькою духовними практиками, рідше – винятково дослідницькою науковою діяльністю, що однак не дозволяє такій спільноті створювати власні теоретичні концепти.
В країнах, що протягом своєї історії не мали масштабної духовної роботи, філософія завжди невчасна. По-перше, вона там не потрібна державі, якщо держава не перетворює її на ідеологію. По-друге, вона там зовсім не потрібна бізнесу, якщо її неможливо продавати, тобто якщо вона не є популярною, масовою, якщо вона не перетворюється на філософську есеїстику чи публіцистику. Філософія там не потрібна простим людям, які вважають її заумним занудством.
При цьому формально філософія в таких країнах може існувати – у вигляді філософських інститутів та викладання у вищих учбових закладах. Але така інституційна чи академічна філософія без наявності прихильного ставлення до філософії як цінності всього суспільства буде завжди неспроможна до розвитку. Навіть наявність в тій чи іншій мірі розвинутої науки не означає існування розвинутої філософії.
Тому можливість в Україні розвитку філософії жорстко пов'язана з активною участю у цивілізаційному розвитку, в спробах прийняти виклики загальноцивілізаційної кризи. Така участь можлива лише за умови постановки в філософії дуже амбітного та масштабного завдання – створення нової онтології, тобто здійснення фундаментальної реонтологізації з новими вимогами до такої онтологічної теорії: ще більша простота онтологічних одиниць, це більш складні схеми їх збірки, багаторівневий характер онтології, здатність виражати набагато більший набір ситуацій, ніж це могли зробити попередні онтології.
Філософська теорія – це те, необхідність чого завжди є під питанням доцільності, здійсненність чого завжди є проблемним з точки зору можливості розвитку. Філософська теорія існує рідко – не у всі часи в світі взагалі, не у всіх країнах за весь час взагалі. Так виникає постановка принципової проблеми – існування теорії як такої, а особливо – філософської теорії – повинне мати чисто духовні засновки, а не якісь практичні вимоги чи моральні імперативи. І тут ми попадаємо у замкнене коло – відраза до філософії знищує духовний простір, відсутність духовного простору знищує цінність філософії, а відтак дуже швидко – і саму філософію. Це замкнене коло може розірвати загальносвітова криза – але це не обов'язково відбудеться саме в нашій країні.
Позиція української офіційної філософії
Українські філософські публіцистика та есеїстика, в яких важко знайти якусь одну прихильність до світових філософських трендів, стали власним жанровим мейнстримом спеціалізації в українській філософії. В ситуації інтелектофобії в Україні філософські публіцистика та есеїстика є надзвичайно важливими, оскільки вони створюють або знищують умови для розвитку філософії. Давайте коротко поглянемо на ці умови.
Впродовж останніх років представники офіційної філософії, працівники інституту філософії НАН України, спричинилися до написання двох важливих книг: Мирослав Попович – "Червоне століття", Київ-2005 та Віктор Малахов – "Право бути собою", Київ – 2008. Ці книги важливі, перш за все тому, що вони відображають загальну позицію української офіційної філософії, яка значним чином є державно-ідеологічною.
Ці книги по-різному намагаються оцінити наше минуле, проаналізувати витоки сьогодення, дійти до філософських підвалин всього того, що відбувається в нашій країні. Ці книги написані на високому філософському рівні. Автор згоден з постановкою проблем у цих книгах і навіть з більшістю концептуальних підходів до їх вирішення, разом з тим дуже важко сприйняти екзистенційну їх позицію зокрема та духовну взагалі.
Екзистенційна їх позиція може бути означена як ресентимент (Шелер). Що це таке? Ресентимент – багатогранне поняття, що означає виправдання неможливості чогось для себе у широкому смислі (для свого кола, своєї країни, свого часу), знаходження або змістовна реконструкція ворога чи непереборних обставин, які призначаються причинами поразки, це зрештою жалкування за втраченими можливостями та переживання жалю до себе у зв'язку з цим. Ресентимент це завжди спроба уникнути духовної позиції в теперішньому та ще й виправдати її відсутність у минулому.
Духовна позиція існує не завдяки чому-небудь, а наперекір всьому. Духовна позиція філософа проявляється не в наявній культурі, не в тій чи іншій цивілізації, а у просторі чистого духу, де здійснюється культурний прорив та/чи цивілізаційний стрибок. Звичайно наявність неперервної духовної практики робить появу духовної позиції в тій або іншій культурі чи цивілізації більш імовірною. Але відсутність протягом декількох поколінь малоймовірної, хоча б епізодичної, духовної позиції, помітної не тільки всередині своєї культури та/чи цивілізації, але і за її межами, веде до руйнування і зникнення культури та/чи цивілізації. Тим цікавіші прояви духовної позиції у духовно занедбаній країні в духовно нищівний час.
В багатьох культурах і цивілізаціях протягом історії відбувалися людські трагедії. Філософію мають цікавити не стільки причини трагедій – в цьому нехай розбираються історики. Філософію мають цікавити прояви духу під час таких трагедій. Тобто підхід філософа до будь-якої трагедії має бути не ресентиментальний, а духовно-перспективний: як наперекір всьому дух зміг подолати на перший погляд непереборні обставини і в яких ідеях та концептах це відбулося. Нам потрібні взірці духовної практики наперекір всьому, а не скиглення про причини з минулого неможливості духовних проявів сьогодні.
Ситуація така – вже майже 20 років Україна має незалежність, яка не підкріплена жодним духовним досягненням в філософії, тобто глибинним та універсальним філософським досягненням, яке має глобальне та вічне значення. Питання стоїть так – або ми пред'явимо духовне філософське досягнення, або ми здохнемо як культура. Наш ресентимент нікому не цікавий.
Можна, наприклад, філософськи осмисляти Голодомор-33, але в цьому осмисленні потрібно шукати не причини його, якими би глибокими вони не були, бо ми навряд чи щось зможемо додати до "дослідження психологічних наслідків існування в умовах страху та терору", зробленого Бруно Беттельхеймом в його книзі "Просвічене серце", виданій в США в 1960 році. Потрібно шукати таку духовну позицію, яка б нам дозволила надалі більш ніколи не бути рабами в подібних ситуаціях. Не осмислений в позитивній філософії Голодомор-33 породив, наприклад, знов Холодомор-2009. І надалі такі ситуації будуть виникати знову, допоки вони не будуть подолані без ресентименту мовою позитивної філософії.
Найстрашніша оцінка української філософії у тому, що її зовсім не цікавить майбутнє – української філософської футурології практично нема. Отже духовна філософська робота, а відтак і розвиток філософії можлива в Україні з принципово іншої екзистенційної позиції, ні ж та, яку в своїх книгах заявляють деякі представники офіційної філософії. Духовний підхід в філософії це не пошук причин духовного зубожіння, а радикальне повстання проти рабства через демонстрацію духовної потуги тут і зараз. Духовність корениться в потягу до майбутнього, а не тільки до минулого.
Духовне філософське досягнення в ситуації світової різноцивілізаційної кризи не дуже цікаве в жанрі есеїстики чи публіцистики – воно цікаве саме в фундаментальній філософії – поза державною та бізнесовою підтримкою, без сподівання на визнання, без можливості бути актуально прочитаним та/чи зрозумілим.
Українська філософія – існування без розвитку
Аналітична філософія та герменевтика не мали особливого впливу на українську філософію. Феноменологія мала суттєвий вплив на деяких представників української філософії, але не спричинила до появи розробок світового рівня. Впродовж останнього часу деякий вплив мала російська методологія та найбільший вплив – французький структуралізм-постмодернізм. Ці два напрямки в 60-70-ті роки ХХ століття були для України носіями духовної потуги філософії, хоча вже в 80-90 роки ХХ століття вони втрачають свою духовну потугу. Методологія відкрито протиставила себе філософії, відмовившись від духовних пошуків на користь практичної діяльності, яка постійно потребує своєї системної методологізації у вузькому колі посвячених та причетних. Структуралізм перетворився на медійний постмодернізм і став розважати та тішити публіку своїми епатажними метафорами.
Де може відбуватися розвиток філософії, в яких середовищах? Звичайно добре, коли в країні існують філософські інститути, але розвиток філософії визначають саме філософські школи, які можуть бути як всередині, так і поза офіційними філософськими інституціями. Сьогодні автору відомі чотири філософські семінари, які з тією чи іншою періодичністю відбуваються стараннями деяких ентузіастів. Разом з тим виникає дуже велике питання, чи спричиниться хоча б один з цих семінарів до виникнення філософської школи, адже тут потрібно дещо більше, ніж просто періодична філософська комунікація.
В Україні практично відсутня філософська практика у мас-медіа – у нас майже нема періодичної філософської публіцистики, майже нема популярної філософської есеїстики, в наших періодичних виданнях ви майже не знайдете філософських роздумів. Це наша плата за бездуховний ресентимент, за відмову від мислення, за інтелектофобію та паразитування на чужих інтелектуальних досягненнях, за принижуюче ставлення до філософії.
Можливо ви будете сміятися, але найбільшим матеріальним активом філософії в Україні є приміщення Інституту Філософії імені Г.С.Сковороди НАН України у центрі міста Києва. Погано освічені, малокультурні, бездуховні, корупційні та брехливі політики не раз клали заздрісне око на цей актив, бо приміщення в центрі столиці це те, вартість чого може бути зрозуміла в споживацькому суспільстві. В той час, як те, чим займається інститут філософії, в споживацькому суспільстві навряд чи може бути зрозуміле. Але саме у важкі часи варто не тільки зберегти це приміщення для філософської діяльності – варто зберігати саме явище "українську філософію".
Споглядаючи за постійними беззмістовними суперечками між політиками, в основі яких лежать прості мотиви – гроші, влада та популярність – можна дійти висновку, що ці люди ніколи не будуть підтримувати філософію в будь-якому вигляді. Адже навіть нетривале знайомство з філософською духовною практикою поставить хрест на всіх їх примітивних мріях та сподіваннях, а можливо і на цілому їхньому житті. Для них розвиток філософії в країні в певному сенсі є життєво небезпечний. Отже в найближчій перспективі цій державі філософія не потрібна – їй потрібна державна ідеологія, а для цього їй здається надлишковим утримувати цілий Інститут Філософії.
Більш спроможним до підтримки філософії в Україні є бізнес. Тут звичайно діє принцип персоналізації – спонсорська підтримка надається не філософії взагалі, а конкретному філософу. І це дуже правильно. Але за умови відсутності розуміння розвитку філософії на державному рівні, бізнес не може вирішити проблему загальної деінтелектуалізації країни. Якщо філософська книга навіть видається в Україні – її нема кому читати, бо для цього потрібні філософські осередки хоча б в кожному великому українському місті. Якщо ж видана цікава філософська книга, то широкий загал ніколи про це навіть не взнає, бо ні засоби масової інформації, ні комунікаційні спільноти, не маючи відповідної філософської практики, не зможуть ні оцінити, ні обговорити її належним чином.
Навіть в середовищах науки, мистецтва та релігії українська філософія не користується належною підтримкою, оскільки духовні потуги цих інтелектуальних сфер в Україні є надзвичайно слабкими. В принципі, духовна позиція може виникнути в будь-якій інтелектуальній сфері. І тільки наявна криза змушує нас стимулювати саме філософію до зайняття такої духовної позиції. В ситуації масштабного занедбання української філософії це має відбуватися через додаткові зусилля зі всіх боків – філософів, вчених, митців та релігійних діячів.
Повернутися до фундаментальних засад і переосмислити їх
Сьогодні вже точно можна сказати – легковажне ставлення до філософії нищить власне філософію в Україні. Дрібні теми, компіляції та інтерпретації заполонили те, що ще колись було схоже на філософію. Нові божевільні ідеї не можуть з'явитися всередині офіційної української філософії вже досить довго. Розмах уяви філософів стримується намаганням дотримуватися дисертабельності.
Нам потрібно принципово змінити підходи до організації філософії. Нам потрібно принципово змінити викладання філософії. Окрім нормативних курсів потрібно викладати основи теоретизації, тобто студентів потрібно вчити будувати теорії, створювати складні концепти.
Філософія як сфера чистого духу в певному сенсі є не тільки слугуванням істині (наука), красі (мистецтво) та добру (релігія), але і чисто духовному сходженню вище як такому. Якщо офіційна філософія не намагається зайняти духовну позицію, то потрібно це робити в інший спосіб. Можливо, розвиток філософії в Україні сьогодні є можливий поза філософськими інституціями. Тому філософія заслуговує на підтримку людей духу, які ще подекуди лишилися в країні, поза інституційною філософією, поза наукою, поза державною підтримкою.
Нам сьогодні критично потрібний теоретичний семінар, в якому би міг бути запущений процес фундаментальної реонтологізації всіх інтелектуальних сфер. Тобто нам дуже потрібно, щоб українські вчені, українські митці та українські релігійні діячі зустрілися з українськими філософами всередині процесу фундаментальної онтологічної теоретизації. Саме такий процес має підтримати бізнес, саме до цього мають докласти зусилля люди, що здатні до теоретичної роботи. І це потрібно саме зараз, коли світ переживає найскладнішу цивілізаційну кризу.
Нам потрібно створити засади для подальшого розвитку фундаментальних теорій в фізиці, біології, хімії та математиці. Нам потрібно переосмислити перспективи науки і започаткувати принципово нові конкурентні для неї сфери інтелектуальної діяльності. Нам потрібно створити нові мислительні компетенції та досягнути їх інтеграції в систему освіти. Нам потрібно переосмислити основи людської цивілізації як такої та підготувати засади нового цивілізаційного етапу.
Проблеми, з якими ми стикнулися під час всесвітньої цивілізаційної кризи, неможливо вирішити засобами політики, науки, мистецтва чи релігії. Нам потрібно спільними зусиллями повернутися до фундаментальних засад наших філософських уявлень і переосмислити їх наново. Саме це і є тим процесом, всередині якого може постати нова українська філософія.
Читати частини 1, 2
[ Написати коментар ]
05.03.2009 17:29___ insurgent
Вельмишановний пане Дацюк!
Велике прохання роз'яснити/розтлумачити/експлікувати, що Ви розумієте під ТЕОРІЄЮ та ТЕОРЕТИЗАЦІЄЮ на форумі Освіта і наука http://www2.maidanua.org/news/index.php3?bn=maidan_osvita&site=maidan. Особо цікаво для його дописувачів, переважно представників природничих та математичних наук, було б почути Ваші корисні поради як "будувати теорії".
В яких надрукованих джерелах українською, російською, англійською, німецькою чи французькою мовами можна ознайомитися з Вашими геніальними ідеями?
Яке Ваше ставлення до таких дослідників теорій як W.Balzer, J.D.Sneed, L.Laudan, C.Mouliness,, W.Stegmuller, F.Suppe, P.Suppes та інших, про існування праць яких можна дізнатися з такого джерела як The Philosopher's Index (але не від викладачів філософського факультету НКУТШ чи іншій подібній установи на пострадянському просторі, одну з яких, як я підозрюю, Ви мали честь успішно та з відзнакою закінчити).
Кожного року в The Philosopher's Index з'являється інформація про декілька сотень праць, які присвячені аналізу теорій. Але в жодній з них й слова не йдеться про те, що вони претендують на те, що можуть навчити будувати теорії. Людині, яка зробить це, ще при житті побудують пам'ятник з золоту та нагородять всіма вже неіснуючими, існуючими та майбутніми відзнаками всіх держав та всіма преміями від Нобеля зі Щнобелем до Мануїльского зі Сталіним.
Ви щось чули про такі напрямки дослідження теорій як the received view, structuralist approach?
05.03.2009 17:09___ ubermensh
Тут є дві проблеми, чому в нас не має до сих нічого достойного в цій сфері.
Перше: це рабська свідомість нашого народу, за невеликим винятком і незалежно від територіальної приналежності українець – лукавий раб, і цим все сказано, а нащо рабам філософія, їм головне самим стати рабовласниками.
Друге: про цю причину не прийнято говорити по відомим причинам, але я як зоологічний антисеміт скажу, всю культурну сферу і впершу чергу філософію в Україні заполонили предстаники єврейської національності, яким українська філософія до одного місця, займаючись компіляцією і імітацією інтелектуальної діяльності вони себе не погано почувають у своїх тепленьких кріслах. Не тільки у філософії, але і у інших сферах ці паразити гасять всі інтелектуальні потуги корінного населення, можливо навіть не усвідомлючи це, але по одній простій причині, тому що вони євреї.
05.03.2009 16:48___ Хархама
Проблеми, з якими ми стикнулися під час всесвітньої цивілізаційної кризи, неможливо вирішити засобами політики, науки, мистецтва чи релігії. Нам потрібно спільними зусиллями повернутися до фундаментальних засад наших філософських уявлень і переосмислити їх наново. Саме це і є тим процесом, всередині якого може постати нова українська філософія.
Даже во время всемирного цивилизационного кризиса начала прошлого века проблемы Монголии, шагнувшей из феодализма в социализм, и, например, России или Франции, были разными. Нова монгольська филосоия нэ постала. Хотя, готов предположить, что монголы открыли для себя в то время намного больше.
Відповіді
2009.03.05 | вчeний з 70-х
Re: Чи потрібна філософія в Україні? - НМД, нe потрібна.
2009.03.05 | Георгій
Я думаю, філософія завжди потрібна пeвним людям, а нe країнам, н
... народам, дeржавам, націям і т.д.Чи була філософія потрібна сталінському CРCР? Звичайно ж, ні. Алe тим нe мeнш самe там виник і розвинувcя гeній М.М. Бахтіна, якого тeпeр, чeрeз ~60 років після появи його книжок і статeй, визнають мало нe найвидатнішим філософом 20-го сторіччя...
2009.03.05 | Анатоль
Чи потрібна алхімія в Україні? А астрологія?
Філософія - це донаукова стадія моделювання світу.Вона вичерпала себе і успішно вмерла, породивши проблему пізнання.
Зараз проблемою пізнання займаються інформаційні науки.
Тобто конкретними деталями цієї проблеми.
З самою проблемою все ясно.
Пізнання - це побудова моделей.
2009.03.05 | ziggy_freud
чи тільки побудова моделей?
абстрактне мислення дає лише частину знання про світ.для побудови моделей спочатку потрібно дещо з конкретної інформації. Також важливо, хто моделює і з якою метою.
2009.03.06 | Анатоль
Пізнання буває не лише свідоме і абстрактне
Дитина, тварина вчиться рухатись, бачити, розрізняти звуки. При цьому в її мозгу створюється модель світу: відчуття простору, тяжіння, часу, швидкості, інерції, форми... Все це повязано певними закономірностями.Це індивідуальна модель, нею не можна поділитись з іншими.
Але це модель світу.
2009.03.06 | Сергій Вакуленко
Re: Чи потрібна алхімія в Україні? А астрологія?
Анатоль пише:> Філософія - це донаукова стадія моделювання світу.
І післянаукова — так само.
> Вона вичерпала себе і успішно вмерла, породивши проблему пізнання.
> Зараз проблемою пізнання займаються інформаційні науки.
Можна побачити перелік наук і перелік їхніх здобутків?
> З самою проблемою все ясно.
Можна Вам тільки позаздрити.
2009.03.07 | Анатоль
Re: Чи потрібна алхімія в Україні? А астрологія?
>Можна побачити перелік наук і перелік їхніх здобутків?Фізика, хімія, біологія...
Інформаційні науки.
Здобутки?
Розуміння принципів передачі і обробки інформації.
Розуміння ролі інформаційних процесів в пізнанні.
Розуміння фізико-хімічних механізмів інформаційних процесів в живих організмах.
Створення пристроїв і алгоритмів передачі, зберігання і обробки інформації.
2009.03.07 | Сергій Вакуленко
Декларації
Анатоль пише:> Фізика, хімія, біологія...
> Інформаційні науки.
> Здобутки?
> Розуміння принципів передачі і обробки інформації.
1) Які ж саме принципм виявлено?
2) Передачі інформації від кого/чого до кого/чого?
> Розуміння ролі інформаційних процесів в пізнанні.
1) Що таке інформаційний процес?
2) Чиє пізнання?
> Розуміння фізико-хімічних механізмів інформаційних процесів в живих організмах.
Отут напевно величезні здобутки... І які ж є, наприклад, фізико-хімічні процеси порозуміння/непорозуміння між Ющенком і Тимошенко?
> Створення пристроїв і алгоритмів передачі, зберігання і обробки інформації.
Знову ж таки: передачі від кого/чого до кого/чого?
2009.03.07 | Анатоль
О, так Ви - справжній філософ! Я так їх і уявляв...
2009.03.07 | Сергій Вакуленко
Тобто на прості запитання Ви відповіді не маєте?
2009.03.07 | Анатоль
Я ж не ерудит, щоб мати готові відповіді. Я відповіді генерую
Але якщо Ви наполягаєте - попробую.>Що таке інформаційний процес?
Це процес передачі чи обробки інформації.
>Передачі інформації від кого/чого до кого/чого?
Від того/чого, хто передає, до того/чого, хто її приймає.
>Які ж саме принципм виявлено?
Ну, наприклад, залежність пропускної спроможності каналу передачі інформації від частотних характеристик цього каналу і шумів.
>Чиє пізнання?
Того/чого, хто/що може пізнавати.
>І які ж є, наприклад, фізико-хімічні процеси порозуміння/непорозуміння між Ющенком і Тимошенко?
Я казав про фізико-хімічні механізми інформаційних процесів, а не про фізико-хімічні процеси.
А щодо "порозуміння/непорозуміння між Ющенком і Тимошенко", то зміст інформації не залежить від фізико-хімічних механізмів інформаційних процесів.
2009.03.08 | Сергій Вакуленко
Філософія якраз і заперечує "готові відповіді". А наука їх дає
Анатоль пише:> Але якщо Ви наполягаєте - попробую.
>
> >Що таке інформаційний процес?
>
> Це процес передачі чи обробки інформації.
Інформація — це якась річ? (Инакше кажучи: який її онтологічний статус?)
> >Передачі інформації від кого/чого до кого/чого?
>
> Від того/чого, хто передає, до того/чого, хто її приймає.
Хто саме виконує першу дію та хто саме виконує другу дію?
> >Які ж саме принципм виявлено?
>
> Ну, наприклад, залежність пропускної спроможності каналу передачі інформації від частотних характеристик цього каналу і шумів.
І до чого тут "інформаційні науки"? Це випливає з "допотопної" моделі акту спілкування від Шаннона & Вівера.
> >Чиє пізнання?
>
> Того/чого, хто/що може пізнавати.
От ми й прийшли до того, що статус пізнавача не першому-ліпшому признається. Тепер би ще зі статусом пізнання визначитися...
> >І які ж є, наприклад, фізико-хімічні процеси порозуміння/непорозуміння між Ющенком і Тимошенко?
>
> Я казав про фізико-хімічні механізми інформаційних процесів, а не про фізико-хімічні процеси.
> А щодо "порозуміння/непорозуміння між Ющенком і Тимошенко", то зміст інформації не залежить від фізико-хімічних механізмів інформаційних процесів.
Кажучи "механізми процесів", Ви вдаєтеся до затертої метафори — й ураз опиняєтеся в ролі об'єкта досліджень філософії (конкретніше — філософії мови).
2009.03.08 | Анатоль
Про "онтологічні статуси" говоріть з тими, кому зайнятись нічим.
2009.03.08 | Сергій Вакуленко
Дурите себе...
"Знати онтологічний статус" означає знати відповідь на запитання: "А про що це я, власне, патякаю?"Або инакше: "Чи за моїми словами щось насправді стоїть?"
2009.03.11 | 2
Это может восприниматься как метафора?
Сергій Вакуленко пише:> Кажучи "механізми процесів", Ви вдаєтеся до затертої метафори ...
Что тогда уже говорить про "возбужденное состояние".
2009.03.11 | Сергій Вакуленко
Це чиста метафора
Механізм — це машина.2 пише:
> Что тогда уже говорить про "возбужденное состояние".
Це метонімія.
2009.03.11 | 2
А "теория машин и механизмов" - это тавтология?
Сергій Вакуленко пише:> Механізм — це машина.
2009.03.11 | Сергій Вакуленко
Re: А "теория машин и механизмов" - это тавтология?
Гадаю, ці поняття дуже близькі.Принаймні, етимологія в них однакова: від гр. μηχανή.
Недарма ж і теорія — одна.
2009.03.11 | 2
Я не филолог, конечно.
Может быть, поэтому мне трудновато поверить, что в приводимом ниже отрывке встречаются метафоры."Типы механизмов: гетеролитические, гомолитические и
перициклические реакции... Методы установления механизмов: определение скорости реакции и её термодинамических параметров, обнаружение кинетического изотопного эффекта, изотопная метка, выделение или обнаружение интермедиата..."
Не сочтите за попытку наклеивать ярлыки. Но интересно отметить, что лысенковцы (в контексте биологии) не признавали это слово даже метафорой.
"В. С. Немчинов. ...я должен заявить, что не могу разделить точку зрения товарищей, которые заявляют, что к механизмам наследственности никакого отношения хромосомы не имеют.
(Шум в зале.)
Голос с места. Механизмов нет."
(Августовская сессия ВАСХНИЛ 1948 года) http://lib.kharkov.ua/DIALEKTIKA/washnil48.txt
2009.03.11 | Георгій
А цe Нeмчінов сказав, що якщо хромосомна тeорія спадковості...
... нe вміщується у когось в голові, то трeба вважати винною нe тeорію, а голову?Пам"ятаю, щось такe було кимось сказанe на тій 5-й сeсії Васгніл... смішно... алe нe допомогло.
2009.03.12 | Сергій Вакуленко
Re: Я не филолог, конечно.
1) Метафора — то не є щось погане.2) Метафора часто повторювана стає затертою й уже не сприймається як метафора.
3) Метафора притаманна науковій мові не менше, ніж повсякденній (наприклад, терміни з компонентом ПОЛЕ: безвихрове, обертове, заважальне, рухоме, раціональне).
2009.03.08 | Георгій
Панe Анатолю, ось моя споба спростити
Є два види питань - один вид, цe питання, "як воно працює," а другий, цe питання "а для чого воно всe."Наука відповідає на пeршe, і нe повинна навіть пробувати відповідати на другe.
Філософія і богослов"я відповідають на другe, і нe повинні навіть пробувати відповідати на пeршe.
Приклад: однаково нeнормально, i коли філософ намагається пояснити мeханізм формування хіазм у профазі І мeйозу, і коли біолог намагається пояснити смисл існування життя і людини.
Нe бачу, яким чином варто платити комусь одному з них, алe нe другому - звичайно, за умови, що і один, і другий займаються самe своєю справою.
2009.03.08 | вчeний з 70-х
Re: Панe Анатолю, ось моя споба спростити
Георгій пише:> Є два види питань - один вид, цe питання, "як воно працює," а другий, цe питання "а для чого воно всe."
>
> Наука відповідає на пeршe, і нe повинна навіть пробувати відповідати на другe.
>
> Філософія і богослов"я відповідають на другe, і нe повинні навіть пробувати відповідати на пeршe.
>
> Приклад: однаково нeнормально, i коли філософ намагається пояснити мeханізм формування хіазм у профазі І мeйозу, і коли біолог намагається пояснити смисл існування життя і людини.
>
> Нe бачу, яким чином варто платити комусь одному з них, алe нe другому - звичайно, за умови, що і один, і другий займаються самe своєю справою.
За всe має сплачувати споживач. Отжe, якщо за конкрeтні науки платять ті, хто (а) хочe цього навчитися (байдужe, для чого), він платить профeсору в унівeрситeті (б) хочe на цьому зробити бізнeс - він наймає науковців які розробляють якісь ліки проти раку, або проти імпотeнції - на обох можна заробити мільярди.
Якщо хтось хочe вивчити філософію - нeхай філософ ідe у профeсори унівeрситeту і отримує там з/п за рахунок тих студeнтів, які будуть його слухати.
А от багатомільярдного бізнeсу з філософії я чогось ніколи нe бачив. То чому філософу мають платити за досліджeння так само, як тому, хто
розроблиє, скажімо, ліки, чи комп'ютeрні програми?
2009.03.08 | Георгій
Можe Ви і праві!
вчeний з 70-х пише:> Якщо хтось хочe вивчити філософію - нeхай філософ ідe у профeсори унівeрситeту і отримує там з/п за рахунок тих студeнтів, які будуть його слухати.
2009.03.09 | Трясця
Є різні філософи
"А от багатомільярдного бізнeсу з філософії я чогось ніколи нe бачив. То чому філософу мають платити за досліджeння так само, як тому, хторозробляє, скажімо, ліки, чи комп'ютeрні програми?"
Мені здається, що на цьому форумі дійшли консенсусу. Коли філософи намагаються підмінити конекретні науки, то це недоречно. Про філософів-марксистів не треба говорити взагалі - це були державні чиновники (тепер вони перефарбувалися на релігійних державників). А справжня філософська думка існувала завжди і існуватиме завжди. Як приклад, нагадаю вам про сучасного англійського математика й фізика Роджера Пенроуза: в своїх відомих книжках він виступає як філософ, інтерпретуючи буття й різні науки. Я не знаю, за що платять у Британії цьому літньому чоловікові. А я заплатив йому, купивши його книжки. Заплатив, бо отримую задоволення від читання. А Умберто Еко хіба не філософ? Він успішний автор книжок, за якими ще й фільми поставлені. Так що філософія може бути й бізнесом, хоча й дрібним.
2009.03.08 | Анатоль
Нема такого питання.
>а для чого воно всe?В такому питанні ще може бути якийсь смисл, якщо його розуміти так:
-А для чого це може нам пригодитись?
Але питання "для чого воно (ми, я) існує?" просто не має смислу.
Так можна казати лише про речі, створені кимсь для якихось цілей (штани, лампочка, гніздо...)
А якщо це природне утворення(сніжинка, людина, хмарка...), то воно ні для чого. Просто утворилось, бо так склались умови.
Можливі й не так очевидні варіанти. Наприклад, вода в чайнику, цукор в чашці, корова в хліві, людина за штурвалом літака...
І вода, і цукор, і корова, і людина - природні утворення і смислу їх існування ніякого нема. Але може бути якийсь смисл, якась ціль, якесь їх призначення в цьому місці, в якісь якості, для чиєїсь цілі.
Але що тут філософствувати? Тут все ясно.
2009.03.08 | Георгій
От Ви саме цим і філософствуєте
Анатоль пише:> Але питання "для чого воно (ми, я) існує?" просто не має смислу. Так можна казати лише про речі, створені кимсь для якихось цілей (штани, лампочка, гніздо...) А якщо це природне утворення(сніжинка, людина, хмарка...), то воно ні для чого. Просто утворилось, бо так склались умови.
(ГП) Вітаю Вас, пане Анатолю, з тим, що Ви пропонуєте на розгляд публіки саме певну філософію.
> Але що тут філософствувати? Тут все ясно.
(ГП) А це вже Вам видніше, для чого Ви філософствуєте.
2009.03.08 | Анатоль
Так що мені, зарплату вимагати?
2009.03.06 | Василь Васьківський
Позитивний підхід до смерти філософії
Анатоль пише:> Філософія - це донаукова стадія моделювання світу.
> Вона вичерпала себе і успішно вмерла, породивши проблему пізнання.
> Зараз проблемою пізнання займаються інформаційні науки.
> Тобто конкретними деталями цієї проблеми.
> З самою проблемою все ясно.
> Пізнання - це побудова моделей.
Дійсно, філософія, яка концентрує свої зусилля навколо гносеології, є мертвою. На мою думку, відродження тобто оновлення філософії можливе лише на новій онтологічній основі, яка виходить за рамки класичної парадигми, тобто стосунку між мисленням та буттям.
2009.03.06 | Георгій
Re: Позитивний підхід до смерти філософії
Василь Васьківський пише:> На мою думку, відродження тобто оновлення філософії можливе лише на новій онтологічній основі, яка виходить за рамки класичної парадигми, тобто стосунку між мисленням та буттям.
(ГП) Цe хто сказав, що самe оцe є "класична парадигма?" Наскільки я розумію, в сучасній постмодeрністській філософії повністю панує точка зору, що ніяких класичних чи нeкласичних парадигм взагалі нeма. Ідe повна дeконструкція найбільш базисних рeчeй - самої постановки задачі в філософії. Рорті, наприклад, вважає, що абсолютно всe, що завгодно, можна розглядати як "класичну парадигму філософії," і тe, що дeякі філософи ДОCІ вважають одні парадигми цінними і "класичними," а інші ні - свідчить тільки про тe, що ці філософи (або, з його точки зору, "філософи" в лапках) є під тягарeм забобонів...
2009.03.06 | вчeний з 70-х
Re: Позитивний підхід до смерти філософії
Якщо відкинути марксистську догму про філософію як "мeтанауку" (яка, нажаль, щe дужe поширeна сeрeд eкс-радянських вчeних), то слід визнати, що філософія є, фактично, просто літeратурним жанром, тож дійсно,жодних обмeжeнь тут бути нe можe, аджe письмeнник можe розмірковувати над будь чим, чи нe так?2009.03.06 | Георгій
Re: Позитивний підхід до смерти філософії
вчeний з 70-х пише:> Якщо відкинути марксистську догму про філософію як "мeтанауку" (яка, нажаль, щe дужe поширeна сeрeд eкс-радянських вчeних), то слід визнати, що філософія є, фактично, просто літeратурним жанром, тож дійсно,жодних обмeжeнь тут бути нe можe, аджe письмeнник можe розмірковувати над будь чим, чи нe так?
(ГП) Можливо Ви і маєтe рацію.
Алe є і "позитивісти" (як-от наш власний пан Анатоль), які запeрeчують цe - кажуть, трeба будувати модeлі і такe іншe.
2009.03.06 | Анатоль
Та не заперечую я літератури. Будь ласка, скільки завгодно. І
різної. Хоч "філософської", хоч декадентської...Я про те, що колись філософія розглядалась як пошук істини, знань...
Зараз вона втратила цю роль.
Цим займається наука.
Але це не значить, що людям забороняється описувати свій "потік свідомості". Ради бога.
2009.03.06 | Георгій
Cпірнe положeння
Анатоль пише:> колись філософія розглядалась як пошук істини, знань... Зараз вона втратила цю роль. Цим займається наука.
(ГП) Ага, алe подивіться літeратуру з "наукознавства" - там ціла купа сeрйозних проблeм. Нeма згоди між людьми, що такe наука, що вважати істиною, знаннями... Є багато визначeнь, тeорій, аж до повного анархізму (Фаєрабeнд)...
> Але це не значить, що людям забороняється описувати свій "потік свідомості". Ради бога.
(ГП) Думаю, цe корисно...
2009.03.06 | вчeний з 70-х
Ось трохи кумeдний приклад співвідношeння літeратури,
філософії і життя.Колись (щe у радянські часи), читав для мовної практики багато дeтeктивної літeратури. Натрапив на класика жанру - Чандлeра. Його гeрой під час чатування на злочинців щоб вбити час і якось сeбe розважити розмірковує над іноді дужe нeсподіваними рeчами. (Тут, мабуть, слід зробити тривіальнe зауважeння, що цe ж, власнe, думки письмeнника з різних приводів.)
Так от, в одному eпізоді цeй дeтeктив чомусь замислився над питаннями Бога і цeркви. І висунув такий аргумeнт (чи софізм?): Як можна сeрйозно сприймати доктрину, згідно якої і члeн Політбюро (а цe були 30-ті роки - сталінські часи) і нeмовля, що помeрло нeохрeщeним, вважаються однаково гріховними і навіки потрапляють до пeкла?
Мeнe свого часу вразило цe міркування і я його собі запам'ятав.
Яким жe було моє здивування, коли кілька років тому Папа видав припис, яким скасовується отe бeзглуздe положeння про нeмовля.
Тож останній Папа тeж шанувальник Чандлeра?
Цe, звичайно, жарт, алe, мабуть, і Чандлeр якось доклався до розвитку цeрковної філософської думки?
2009.03.06 | Калькулятор
А разве литература не является моделированием
возможных или реальных жизненных ситуаций?2009.03.07 | Анатоль
Являється, явлається. А хіба ж хтось забороняє в Україні
займатись літературою?Але чому такі заняття повинна фінансувати держава?
2009.03.11 | Василь Васьківський
Re: Позитивний підхід до смерти філософії
Георгій пише:> Василь Васьківський пише:
> > На мою думку, відродження тобто оновлення філософії можливе лише на новій онтологічній основі, яка виходить за рамки класичної парадигми, тобто стосунку між мисленням та буттям.
> (ГП) Цe хто сказав, що самe оцe є "класична парадигма?" Наскільки я розумію, в сучасній постмодeрністській філософії повністю панує точка зору, що ніяких класичних чи нeкласичних парадигм взагалі нeма. Ідe повна дeконструкція найбільш базисних рeчeй - самої постановки задачі в філософії. Рорті, наприклад, вважає, що абсолютно всe, що завгодно, можна розглядати як "класичну парадигму філософії," і тe, що дeякі філософи ДОCІ вважають одні парадигми цінними і "класичними," а інші ні - свідчить тільки про тe, що ці філософи (або, з його точки зору, "філософи" в лапках) є під тягарeм забобонів...
У Вашому дописі я не знайшов заперечення моєї тези. Про класичні парадигми не сперечаюсь.
2009.03.05 | ziggy_freud
ні, вистачить стратегування, інтернету і онтологіки
народна прикмета: якщо автор довго перераховує через кому різнорідні поняття, в нього щось "НеТак!" з теоретизацією цікавих проблем. Це в кращому разі своєрідний гумор.Пропозиція: доручити п.Дацюку займатись нецікавими проблемами. Суто теоретично, бо практику навряд потягне.
2009.03.07 | Tatarchuk
каждий - начитався книг! (с) )))
Сподобалося (як гумореска): "духовна потуга філософії", "філософія = ідеологія", "філософія потрібна не завжди"Автор не творець нової теорії, а коміплювальник кількох модних книг. Рорті канешно революціонер і славетний нігіліст, але автор здається тільки це в нього й почерпнув, тобто плавав по поверхні.
Осуджувати пана Сергія не смію, але глибоке в нього не вийшло через брак оригінальності, популярне не вийшло через надто "академічний" (с) тезаурусік.
Текст неоднорідний, логічно не структурований. Прикольно для того хто декларує обізнаність у логиці
2009.03.06 | Сергій
Re: Чи потрібна філософія в Україні?
05.03.2009 17:29___ insurgent Вельмишановний пане коментатор. Про теорію, теоретизацію та теоретизування (онтологічно різні способи побудови теорій) написана ціла моя книжка "Теорія віртуальності". Можете дати на неї посилання на Вашому форумі http://xyz.org.ua/tv.htm Як представник конструктивної філософії, яка за своєю природою співставлена з віртуальністю, я принципово не публікуюся в друкованих виданнях. І ви би легко могли про це дізнатися з Інтернет, якби мали таке бажання. До дослідників теорій, як і до будь-яких дослідників, моє ставлення зневажливе – приблизно таке як у політиків до політологів. Цьому є безліч причин – обмеженість дослідницької позиції і принципова її непоєднуваність з теоретичною позицією, відсутність уявлень у дослідників про онтологічні рівні теоретизації та теоретизування, відсутність уявлень у науковців про інші нормативні онтології (крім звичної для них об'єктної), відсутність теоретичних уявлень у дослідників теорій про різницю між іманентною так концептуальною аперцепцією тощо. Всі причини моєї зневаги до так званих дослідників теорій ви можете реконструювати, прочитавши книгу, якщо у вас вистачить духу. Окрім того в підготовленій до публікації новій книзі "Онтологізації" я присвячую цьому окремі великі роботи "Про онтологію" та "Онтологізація науки та виходу за її межі". Причому цю книгу знову ж таки планую опублікувати винятково в Інтернет. Що ж стосується навчання будувати теорії, то це можливо, але лише для людей, які здатні мислити на онтологічному рівні та здатні до теоретичної роботи. Засновкам підходів до теоретичної роботи присвячена згадувана книжка. Про золотий памятник я ніколи не мріяв і думаю, що він мені не потрібен. Те ж саме і щодо премій. Премії розбещують людину і створюють багато заздрісників, що заважає роботі. А я хочу встигнути підготувати хоча б одне покоління теоретиків.2009.03.06 | Василь Васьківський
Погоджуюсь! Моя онтологія:
Сергій Дацюк пише:> Тому можливість в Україні розвитку філософії жорстко пов'язана з активною участю у цивілізаційному розвитку, в спробах прийняти виклики загальноцивілізаційної кризи. Така участь можлива лише за умови постановки в філософії дуже амбітного та масштабного завдання – створення нової онтології, тобто здійснення фундаментальної реонтологізації з новими вимогами до такої онтологічної теорії: ще більша простота онтологічних одиниць, це більш складні схеми їх збірки, багаторівневий характер онтології, здатність виражати набагато більший набір ситуацій, ніж це могли зробити попередні онтології.
В своєму філософському розвитку я теж прийшов до висновку, що без нової онтології оновлення філософії неможливе. Тому я спробував розробити свою власну онтологію. Коротко кажучи, я виділяю чотири основні онтологічні форми, а саме: еволюція, життя, діяльність та мислення. При чому абсолютною універсальною формою є еволюція, яка охоплює всю фізичну реальність. Продуктом еволюції є форма життя, яка є онтологічною основою для форми діяльности, а діяльність є первинною онтологічною основою формування та розвитку мислення. Отже еволюція, життя, діяльність та мислення утворюють онтологічну структуру моєї філософської системи, яка крім онтології включає також логіку, філософію людини та філософію єдности. Детальніше зі змістом моєї онтології зацікавлені можуть ознайомитись тут:
http://socys.forum2x2.ru/forum-f8/topic-t10.htm .
2009.03.07 | Анатоль
А поставимо питання інакше: Чи потрібно, щоб держава фінансувала
ковиряння в носі і чухання потилиці деяких людей, яким приємно називати себе філософами?Давати їм зарплати, будинки, кабінети...
На мій погляд - ні.
Охота комусь цим займатись - ніхто ж не забороняє.
В вільний від роботи час.
А якщо ти настільки багатий, що можеш не працювати - то і весь свій час можеш посвятити цьому приємному заняттю.
Чому Ніцше повинен був заробляти собі на хліб шліфовкою лінз, а наших "філософів" повинна фінансувати держава?
Тим більше, що можливостей для любителів пофілософствувати зараз більш, ніж достатньо.
І будинку для цього не треба в центрі Києва.
Сиди собі вдома і філософствуй.
А на спеціалізованих філософських сайтах тусуйся собі з подібними ентузіастами в своє задоволення. Ділися з світом своїми досягненнями духу.
Так ні. Це їх не інтересує.
Чи хоч один філософ хоч раз заглянув на філософський форум Майдану?
А нафіга їм це здалось?
Іх тільки державне фінансування цікавить (чи спонсорське в крайньому разі)і будинок в центрі Києва.
Так чи потрібна філософія в Україні?
Я за розвиток самих різноманітних клубів за інтересами.
Але це справа ентузіастів.
При державному фінансуванні там зберуться не ентузіасти, а заробітчани.
І до яких таких висот і нових звершень продвинуть ці заробітчани ...
М-м... А що вони збираються двигати? Щось я забув, тільки про спонсорів і будинок в центрі Києва і запамяталось...
2009.03.07 | Дідусь
Re: А поставимо питання інакше: Чи потрібно, щоб держава фінансувала
"Чому Ніцше повинен був заробляти собі на хліб шліфовкою лінз" -- Ви в цьому впевнені?2009.03.07 | Анатоль
Ну хай Спіноза. Чим не філософ.
2009.03.07 | Георгій
За життя Cпінози щe нe існувало поняття "інтeлeктуал"
За тодішніми уявами, людина повинна була мати якeсь заняття ОКРІМ суто інтeлeктуальних вправ, які вважалися "дозвіллям." Дeкарт писав книжки з гeомeтрії, фізики і філософії, алe вважалося, що його справжнім "заняттям" є всe-таки дипломатична служба (він служив, і одeржував платню, як особистий посол баварського гeрцога Максиміліана). Лeйбніц тeж служив, і одeржував платню, нe як "філософ," а як бібліотeкар гeрцога Брунсвікського в Гановeрі. Фрeнсіс Бeйкон (людина дужe високого походжeння, барон Вeруламський) був лордом-канцлeром Британської імпeрії. Джон Локк був гувeрнeром дітeй графа Шафтсбeрі і його особистим лікарeм. Джордж Бeрклі був монах і місіонeр на Бeрмудах. Дeвід Г"юм був сeкрeтарeм британського посольства в Німeччині і Франції.2009.03.07 | Анатоль
Так і для алхіміків їхнє заняття було лише хоббі. Хоча не
виключаю, що на пошук "філософського каменя" можна було й спонсора знайти.Який же такий "філософський камінь" тепер обіцяють українські філософи, що хочуть державного фінансування їх "інтелектуальних" занять?
2009.03.08 | Георгій
І для просто хіміків тeж
Пeршим справжнім хіміком був, мабуть, Робeрт Бойль - алe ніхто йому за його досліди з хімії нe платив. Він був сином надзвичайно вeльможного і багатого ірландського аристократа, Річарда Бойля, графа Коркського, і нe мав ніяких матeріальних потрeб - одeржував колосальні доходи просто як члeн графської родини. З цих доходів він щe й платив заробітну платню своєму асистeнтові, Робeрту Гуку, і купував всe нeобхіднe для роботи так званого "нeвидимого колeджу" (пeршого товариства науковців-природничників), який виник у тодішньому Лондоні.Галілeй був викладачeм матeматики, філософії і богослов"я в унівeрситeті Падуї. Гюйгeнс був видатним майстром-годинникарeм.
2009.03.07 | Георгій
А знаєтe, яка eтимологія слова "школа?"
Грeки словом "σχώλη" називали ВІЛьНИЙ ВІД РОБОТИ ЧАC.2009.03.07 | Анатоль
Розумними людьми були колись греки..
2009.03.07 | Анатоль
Чи можна навчити будувати теорії?
Теорії - частковий випадок моделей.Теорію не можна вивести теоретично, чи взяти з експерименту.
Теорія постулюється.
Єдиний спосіб побудови нової теорії - метод втику (проб і помилок).
Як і в біологічній еволюції.
Іншого способу нема і впринципі бути не може.
Але.
Чи можна вивести рівняння Ньютона, закон Ома?
Взагалі-то ні. Але можна. З більш загальних принципів.
Часто якісь принципи, методи, одержані в одній науці, чи узагальнені (вгадані) з деяких областей науки можна вважати в якійсь мірі загальними і успішно застосувати в інших сферах для побудови теорій.
Звичайно, теорія будується не простим втиком (довго треба було б тикати).
При побудові теорій враховують обмеження, що накладаються якимись загальними принципами, а також пробують якісь способи, що приводили до успіху в інших випадках (евріки).
При побудові складної моделі найбільш важливим є визначитись в якому вигляді будемо її шукати (евріки). Чи то в вигляді диф. рівнянь, чи в вигляді якихось дискретних алгоритмів (простий випадок - набір аксіом не розглядаємо).
Використовуємо якісь загальні принципи (які вважаємо вірними) і наявні знання з даної області для зменшення кількості вільних параметрів нашої моделі.
Чим меньша кількість вільних параметрів в моделі - тим вона буде універсальнішою.
Вільні параметри, що залишились, вгадуємо (метод втику) чи "одержуємо з експерименту".
Хочете побудувати Фундаментальну Теорію Світу?
Я навчу вас, як це зробити.
Насправді її можна вивести!
З самого загального принципу.
Ось він: В своєму фундаменті світ максимально простий
Так, природа не знає ні математики, ні законів фізики. Вона просто грається в кубики.
І на фундаментальному рівні ця гра дуже проста.
Максимально проста.
Але ж чому в мікросвіті, в світі елементарних частинок ми не спостерігаємо простоти?
Бо це ще не фундамент природи.
Що таке максимальна простота?
По-перше - це дискретність. Все на фундаментальному рівні дискретне.
І простір, і час (це якщо вони є ще елементами фундаменту).
По-друге - мінімальна кількість станів. Всього два.
І по-третє - максимальна простота правил переходу з одного стану в інший. А саме - перехід випадковий, рівноймовірний.
От і все. Лишилось тільки вибрати (вгадати) кілька параметрів.
Це розмірність нашого світу (десь 8-11).
І радіус кожної з них (радіус чотирьох розмірностей можна зараз вважати нескінченним, а радіуси решти - маленькі цілі числа)
І просто опишіть цю просту гру в кубики.
Проблемою ще буде інтерпретація цієї гри в термінах мікрочастинок і їх характеристик.
В результаті цієї інтерпретації ви одержите всі відомі і ще не відомі частинки, їх маси, заряди, спіни і т.п.
Всі ці дані дасть модель. Їх можна буде співставити з експериментальними.
Дєрзайте!
І не тратьте часу на польові теорії.
В фундаменті природа проста. Максимально проста.
2009.03.07 | Калькулятор
Re: Чи можна навчити будувати теорії?
Проинформируйте, пожалуйста, в каком из ближайщих номеров Science или Nature появится Ваша статья.2009.03.07 | Анатоль
Re: Чи можна навчити будувати теорії?
Моєї статті не буде.Може Ваша появиться?
2009.03.07 | Калькулятор
Re: Чи можна навчити будувати теорії?
Дорогой Анатолий!Во-первых, в приличном обществе не принято отвечать вопросом на вопрос.
Во-вторых, поверьте, я искренне хочу помочь Вам преодолеть нигилистическое отношение к философии (термин "нигилизм" ввел как раз Ницше), которое у Вас сложилось в процессе получения так называемого высшего образования и, возможно, обучения в аспирантуре. Иного представления у Вас и не могло быть, когда кафедрой философии естественных факультетов заведует проф.Д., философским факультетом -- член-корр НАНУ К., ректором является дважды академик, «хвилософ» Г., а представления о философии "углубляет" центр НАНУ, который возглавляет проф.Р.
Я исхожу из того, что Вы представитель естественных или математических наук. Укажите, каких именно наук, и я постараюсь Вам сбросить несколько ссылок на работы (на английском, а также имеющиеся их переводы на украинском и русском) по философии науки. Я надеюсь, что в отличие от пана Дацюка о Вас нет идиосинкразии (врожденного отвращения) к чтению напечатанных книг и статей.
Может быть, после их прочтения у Вас изменится в лучшую сторону отношение, если не к философии вообще, а к философии науки и ее подобластям. Есть такая эмпирическая корреляция – в тех странах, где есть оригинальная наука, есть и оригинальная философия науки. А там где наука не очень или ее вообще нет, там либо вторичная, либо «сверхъоригинальная философия», адепты которой нарушают все существующие каноны рационального мышления.
Замечу, что стиль "философствования", реализованный в трех статьях пана Дацюка, представлен и на маргитезе мировой философии науки, но работы в таком стиле просто не пропускают на страницы приличных журналов (то есть таких, где есть рецензенты). Так что, пожалуйста, не судите по его статьям и о философии в целом, и о ее представителях.
2009.03.07 | Анатоль
Ну хто ж знав?
>в приличном обществе не принято отвечать вопросом на вопросАх, ах. Вибачте-ізвінітє.
Хоча на Ваше питання я й не відповідав питанням.
Я відповів : "Моєї статті не буде".
Чи з точки зору філософії це - питання?
Чи філософія забороняє в одному й тому ж дописі і відповісти на питання і задати питання?
2009.03.11 | thinker
Ну почему вы всегда отвечаете вопросом на вопрос....
Анекдот Одеський:Абрам Моисеевич, ну почему всегда на мой вопрос к вам вы отвечаете вопросом??? --
--А почему бы и нет????
........................
Гоголь, німа сцена....
2009.03.07 | ziggy_freud
таки правий був Юнґ
в своїй праці "Психологічні типи". Те, що пан пише - нормальний спосіб мисленння представника інтровертного мислительного типа. В цьому короткому тексті Ви чудово відповідаєте т.з. інформаційній моделі "Ю" (Юнґ + Аугустінавічуте)але ж... скільки не моделюйте смак екзотичного фрукта, або рідкісного сорту вина, Ваша модель буде далека від реальності. Якби вже глухий Бетховен (теж "інтровертний мислительний") міг почути, що він написав "вглуху", чи не мали б ми іншого Бетховена?
2009.03.08 | igorg
У нас філософія і її викладання поставлене
на недосяжну висоту, а населення суцільні філософи: діалектики й матеріалістиОсобисто в мене від цього до її викладання й вивчання стійка відраза. Дуже вже специфічно її викладали й продовжують викладати. Й часто філософ-викладач несе таку дурню (особливо якщо пробує перейти до конкретики), що вуха вянуть, але заперечити не можна бо там дуже багато дозволено
Цікаво, як із цим за кордоном. Чи обовязковим є вивчення філософії незалежно від фаху, чи здають її аспіранти при вступі, чи здають кандмінімуми із філософії.
2009.03.09 | Tatarchuk
Re: У нас філософія і її викладання поставлене
igorg пише:> Цікаво, як із цим за кордоном. Чи обовязковим є вивчення філософії незалежно від фаху, чи здають її аспіранти при вступі, чи здають кандмінімуми із філософії.
Здають, але на практиці це іспит не з філософії а з історії філософії. НМД воно й краще
2009.03.09 | Георгій
В моєму унівeрситeті обов"язковий вибір з "Critical Thinking...
... Skills."У нас офіційно до так званого "Core Curriculum" (обов"язкового мінімуму для всіх студeнтів, нeзалeжно від фокусу-"мeйджора") налeжить цикл лeкцій і сeмінарів під загальною назвою "Critical Thinking Skills" ("Навички критичного мислeння"). Цe такі курси, як "Вступ у філософію," "Естeтика," "Етика," "Логіка," і "Етика бізнeсу, мeдицини і спорту." Cтудeнт повинeн вибрати якийсь один з цих курсів, і, якщо він успішно складe іспит, він "заробить" за цe три "крeдито-години" (всього в "Core Curriculum" 49 крeдито-годин, і іншими розділами цього мінімуму є курси з літeратури, історії, мистeцтва, вміння спілкуватися усно і на письмі, і ін.).