"Прикладная механика" остаточно вилетіла з ISI Web of Science
07/03/2009 | санітар наукового болота
Цікава новина: журнал "International Applied Mechanics", що видається в Інституті механіки ім. С.П. Тимошенка вже не індексується Thompson ISI, тобто починаючи з 2009 року він відсутній в Master Journal List http://scientific.thomson.com/mjl/
В 2005 році цей журнал мав імпакт-фактор 1.740 - захмарний, як для українського журналу (у найближчого його переслідувача "Фізики низьких температур" тоді він був 0.622). Це неперевершене досягнення і досі прикрашає сторінку Інституту механіки http://www.inmech.kiev.ua/ (не виключено, що тепер воно там викарбуване назавжди).
Секрет цього дива української науки виявився дуже простим: цей імпакт-фактор був штучно накручений за рахунок самоцитувань.
Наприклад, за 2004 рік цей журнал цитується 199 раз, з яких лише 12 цитувань ідуть з інших журналів, і аж 187 – з нього самого, тобто журнал мав відсоток самоцитувань понад 94%. (!)
Кажуть, шановний пан Гузь, редактор цього журналу, свого часу ввів негласне правило для авторів, що для публікації статті необхідною умовою є цитування в ній певної кількості робіт з цього ж журналу.
Досягши таких небачених результатів, люди Гузя в Інституті механіки підготували так званий "Детальний аналіз стану укр. наукових журналів" http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1206881734 , де було зроблено висновок, що "в Україні найрозвинутішими науковими галузями з міжнародно-визнаними школами є: прикладна механіка, ....".
Показово, що "реформаторські сили" в МОН взяли на озброєння цю неякісну презентацію на роки вперед, наприклад шановний замміністра по науці пан Стріха в 2008 році наводив в інтерв’ю ДТ ці застарілі дані дворічної давнини: http://www.zn.ua/3000/3100/63144/, незважаючи на те, що на цьому форумі вже двічі на той момент наводилися (і продовжують регулярно наводитися зараз) найсвіжіші дані ISI про українські журнали.
Це свідчить про надзвичайно низьку інформованість пана Стріхи щодо реального стану українських журналів, та й української науки взагалі.
Але я трошки відійшов від теми, повернемося до нашого журналу.
Очевидно, пан Гузь не читав на сайті ISI дуже цікаве есе про критерії відбору журналів в Thompson ISI http://isiwebofknowledge.com/benefits/essays/journalselection/
А саме, там написано наступне:
"Eighty per cent of all journals listed in the JCR Science Edition have self-citation rates less than or equal to 20%. This shows that self citation is quite normal for most journals and is expected. Significant deviation from this normal rate, however, prompts an examination by Thomson Scientific to determine if excessive self-citations are being used to artificially inflate the Impact Factor. If we determine that self-citations are being used improperly, the journal’s Impact Factor will not be published and the journal may be considered for deselection from the Web of Science."
І в 2006 "Прикладну механіку" позбавили імпакт-фактору, хоча в Master Journal List він залишився, тобто його продовжили індексувати в ISI Web of Science, давши 2 роки на так званий „випробувальний період”, як це звичайно буває у нових журналів.
2 роки швидко промайнули, а ситуація з самоцитуваннями не змінилася, і отже починаючи з 2009-го року журнал взагалі припинили індексувати в ISI, тобто його вже немає і в Master Journal List.
А отже, згідно запропонованій в вищезгаданому "детальному аналізі" схемі, журнал Прикладная механика тепер потрібно перевести в групу В.
Але, як виявляється, ця сумна історія мало кого чомусь навчила.
Як вже тут раніше писалося ( http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1238003196 ), Український математичний журнал починаючи з 2009-го року почали індексувати в Thompson ISI, і через 2 роки випробувального періоду йому мають або порахувати перший в його довгому житті імпакт-фактор, або знов припинити його індексувати.
І яке ж було моє здивування, коли мої знайомі математики розповіли, що тепер, при подачі кожної статті в УМЖ, там вимагають (саме вимагають, а не просять!) робити в цій статті принаймні одне цитування статей з самого ж УМЖ! Історія знов повторюється.
Напевно дуже слушні та доброзичливі коментарі до тієї теми http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1238020863 та http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1238054197 були марними.
Я розумію, що осягнути формальне означення імпакт-фактора журналу і зрозуміти, що саме означає сказана в цих коментарях фраза "не допустити відсоток самоцітувань більше 33%" - це задача не рівня надзвичайно поважних академіків-математиків http://www.springer.com/math/journal/11253?detailsPage=editorialBoard , але ж шановний пане Managing Editor цього шанованого видання, Ви позиціонуєте себе як просунутий науковець західного зразка, і Ви поки ще, слава богу, не академік (і навіть не член-кор), тому може хоча б у Вас ще є шанс зрозуміти сенс цих коментарів?
"Не допустити відсоток самоцітувань більше 33%" – зовсім не означає, що в кожній статті УМЖ може безкарно цитувати самого себе по 3 рази. Відсоток самоцітувань – це відношення кількості цитувань журналу в самому ж собі до кількості цитувань цього журналу в інших журналах, що індексуються в ISI!
Пане Сергію, будь ласка, уважно прочитайте означення імпакт-фактора http://en.wikipedia.org/wiki/Impact_factor , і потім ще раз вищезгадані коментарі. Для розуміння того, що там написано, достатньо знати, як рахуються дроби та відсотки (тобто математику рівня 3-го класу середньої школи). Щиро бажаю успіхів!
В 2005 році цей журнал мав імпакт-фактор 1.740 - захмарний, як для українського журналу (у найближчого його переслідувача "Фізики низьких температур" тоді він був 0.622). Це неперевершене досягнення і досі прикрашає сторінку Інституту механіки http://www.inmech.kiev.ua/ (не виключено, що тепер воно там викарбуване назавжди).
Секрет цього дива української науки виявився дуже простим: цей імпакт-фактор був штучно накручений за рахунок самоцитувань.
Наприклад, за 2004 рік цей журнал цитується 199 раз, з яких лише 12 цитувань ідуть з інших журналів, і аж 187 – з нього самого, тобто журнал мав відсоток самоцитувань понад 94%. (!)
Кажуть, шановний пан Гузь, редактор цього журналу, свого часу ввів негласне правило для авторів, що для публікації статті необхідною умовою є цитування в ній певної кількості робіт з цього ж журналу.
Досягши таких небачених результатів, люди Гузя в Інституті механіки підготували так званий "Детальний аналіз стану укр. наукових журналів" http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1206881734 , де було зроблено висновок, що "в Україні найрозвинутішими науковими галузями з міжнародно-визнаними школами є: прикладна механіка, ....".
Показово, що "реформаторські сили" в МОН взяли на озброєння цю неякісну презентацію на роки вперед, наприклад шановний замміністра по науці пан Стріха в 2008 році наводив в інтерв’ю ДТ ці застарілі дані дворічної давнини: http://www.zn.ua/3000/3100/63144/, незважаючи на те, що на цьому форумі вже двічі на той момент наводилися (і продовжують регулярно наводитися зараз) найсвіжіші дані ISI про українські журнали.
Це свідчить про надзвичайно низьку інформованість пана Стріхи щодо реального стану українських журналів, та й української науки взагалі.
Але я трошки відійшов від теми, повернемося до нашого журналу.
Очевидно, пан Гузь не читав на сайті ISI дуже цікаве есе про критерії відбору журналів в Thompson ISI http://isiwebofknowledge.com/benefits/essays/journalselection/
А саме, там написано наступне:
"Eighty per cent of all journals listed in the JCR Science Edition have self-citation rates less than or equal to 20%. This shows that self citation is quite normal for most journals and is expected. Significant deviation from this normal rate, however, prompts an examination by Thomson Scientific to determine if excessive self-citations are being used to artificially inflate the Impact Factor. If we determine that self-citations are being used improperly, the journal’s Impact Factor will not be published and the journal may be considered for deselection from the Web of Science."
І в 2006 "Прикладну механіку" позбавили імпакт-фактору, хоча в Master Journal List він залишився, тобто його продовжили індексувати в ISI Web of Science, давши 2 роки на так званий „випробувальний період”, як це звичайно буває у нових журналів.
2 роки швидко промайнули, а ситуація з самоцитуваннями не змінилася, і отже починаючи з 2009-го року журнал взагалі припинили індексувати в ISI, тобто його вже немає і в Master Journal List.
А отже, згідно запропонованій в вищезгаданому "детальному аналізі" схемі, журнал Прикладная механика тепер потрібно перевести в групу В.
Але, як виявляється, ця сумна історія мало кого чомусь навчила.
Як вже тут раніше писалося ( http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1238003196 ), Український математичний журнал починаючи з 2009-го року почали індексувати в Thompson ISI, і через 2 роки випробувального періоду йому мають або порахувати перший в його довгому житті імпакт-фактор, або знов припинити його індексувати.
І яке ж було моє здивування, коли мої знайомі математики розповіли, що тепер, при подачі кожної статті в УМЖ, там вимагають (саме вимагають, а не просять!) робити в цій статті принаймні одне цитування статей з самого ж УМЖ! Історія знов повторюється.
Напевно дуже слушні та доброзичливі коментарі до тієї теми http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1238020863 та http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1238054197 були марними.
Я розумію, що осягнути формальне означення імпакт-фактора журналу і зрозуміти, що саме означає сказана в цих коментарях фраза "не допустити відсоток самоцітувань більше 33%" - це задача не рівня надзвичайно поважних академіків-математиків http://www.springer.com/math/journal/11253?detailsPage=editorialBoard , але ж шановний пане Managing Editor цього шанованого видання, Ви позиціонуєте себе як просунутий науковець західного зразка, і Ви поки ще, слава богу, не академік (і навіть не член-кор), тому може хоча б у Вас ще є шанс зрозуміти сенс цих коментарів?
"Не допустити відсоток самоцітувань більше 33%" – зовсім не означає, що в кожній статті УМЖ може безкарно цитувати самого себе по 3 рази. Відсоток самоцітувань – це відношення кількості цитувань журналу в самому ж собі до кількості цитувань цього журналу в інших журналах, що індексуються в ISI!
Пане Сергію, будь ласка, уважно прочитайте означення імпакт-фактора http://en.wikipedia.org/wiki/Impact_factor , і потім ще раз вищезгадані коментарі. Для розуміння того, що там написано, достатньо знати, як рахуються дроби та відсотки (тобто математику рівня 3-го класу середньої школи). Щиро бажаю успіхів!