Українська Християнська Асоціація: Ще одна відповідь з України!
05/10/2002 | Георгій Пінчук
Тільки-що одержав листа від Олега і Каті Іщенків з Києва. Вони належать до конгрегації Церкви Христа Харківського і Оболонського районів. Приємно! Справа хоч і повільно, але просувається! Вітаю всіх, --Георгій
Відповіді
2002.05.11 | Марко
Re: Українська Християнська Асоціація: Ще одна відповідь з України!
Чудовий початок - вітаю !Дзеркало Тиждня опублікувало статтю про деякі деномінації...
http://www.zn.kiev.ua/nn/show/392/34693/
2002.05.11 | Марко
Re: Українська Християнська Асоціація: Ще одна відповідь з України!
Цікаво на якій підставі автор статтіОлег ГАВРИШ culture@mirror.kiev.ua стверджує що:
"До протестантів найчастіше зараховують, наприклад, мормонів чи «Свідків Єгови», котрі до них (протестантів) не мають стосунку. Протест меншості за часів Реформації припускав повернення до чистої Біблії (Solo Scriptura), а не перекручення Святого Письма, як це відбувається в маргіналів."
І яке ставлення самих Свідків і мормонів до цього ?
2002.05.11 | Георгій Пінчук
Re: Українська Християнська Асоціація: Ще одна відповідь з України!
Наскільки мені відомо, ні мормони, ні Свідки Єгови не вважають себе протестантами. Мені особисто здається, що Свідки Єгови насправді продовжують традицію теологічно консервативного євангелічного протестантизму. На "маргіналів" вони дуже образилися б, і цілком справедливо (Свідків вже 6 мільйонів, мормонів 4 мільйони). На "перекручення" Св. Письма вони також образилися б, і теж справедливо. Вони не "перекручують," а просто мають свою власну герменевтику. Про герменевтику мормонів я багато не знаю, а те, що знаю (наприклад, концепція "подвійного творення") мене не переконує. Герменевтику ж Свідків я вважаю найбільш переконливою і найближчою до Письма, до його духу, букви і внутрішньої гармонії. --ГП2002.05.11 | Хлоя
Про християн
Ні мормони ні СІ не мають права називатися християнами.По-перше, ВСІ християни вірять у Бога Ісуса Христа, а СІ проповідують, що він - суперчоловік (як бетмен
Про мормонів я знаю менше. Але ось маленька цитата, яка все пояснить, думаю.
Брігам Янг розвинув вчення, яке мормони називають "Законом вічного прогресу":
"Бог є нашим Батьком, Батьком душ наших. В свій час він був людиною в такій же смертній плоті, яка сьогодні повиває нас, а тепер Він возвеличена Істота. Скільки всього є Богів, я не знаю. Але ніколи не було часу, коли Богів не було... Колись Бог був смертною істотою."
І далі:
"Боги існують, і ми повинні старатися з усіх сил стати єдиними з ними."
Джозеф Сміт писав: "Перш за все сам Бог, що сидить на найвищих небесах, є людиною, такою ж, як ми з вами, це - велика таємниця... Ми думали, що Бог був Богом від вічності... Батько всіх нас жив на землі, так само, як Ісус Христос... Ми маємо навчитися, як ми теж можемо стати Богами..."
По-моєму, це явний пантеїзм, тобто язичництво. Але ніяк не християнство. Адже всім відомо, хто споконвіку навіює людині стати, як Боги: Буття 3: 4 И сказал змей жене: нет, не умрете,
5 но знает Бог, что в день, в который вы вкусите их, откроются глаза ваши, и вы будете, как боги, знающие добро и зло.
2002.05.11 | Mary
Вони мають право називатися як хочуть, і без Вашого дозволу.(-)
2002.05.12 | Хлоя
Вони й називатимуться християнами, тільки...
обов*язок кожного справжнього християнина - вберегти людину від втрати своєї особистості, що часто-густо трапляється саме в тоталітарних сектах.А до християн примазуються всі, кому не лінь, Мері. Ніколи не чули про таку секту "Сім*я" або "Діти Бога"? Теж називаються християнами. У цій секті практикують сексуальну розпусту, проповідують проституцією. Мало того, в цій секті батьки гвалтують власних дітей, починаючи вже з 3 років. Так вони розуміють божу любов. Ще такі муністи є. Не чули? "Християни". Так ті одружуються з тими, кого їм підберуть наставники. І всі члени секти стають рабами на підприємтсвах свого "пророка" Муна. Той неабияк розбагатів на своїй секті. А мормони Вам сподобалися, як християни? Ви ж знаєте, напевно, що вони практикують полігамію. А один із керівників Всесвітньої Церкви Христа, яка нібито і поруч із цим жахом не стояла, якось провів у своїй організації психологічне тестування. І знаєте, що виявилося? Що люди в ній втрачають свій психотип, ті риси, які зазвичайв людині не змінюються. Тобто ВСІ члени ВЦХ поступово стають ОДНАКОВИМИ за психологічним типом (наслідок тоталітарної системи disciplership), усі перетворюються на меланхоліків.
Ви цього не знали? Чи Вам однаково, що в цих сектах зневажають чужу особистість і свободу волі? При чому, зауважте, в жодній з них Вам не скажуть, що з Вами буде потім. Усі запрошують вивчати Біблію.
2002.05.12 | Георгій Пінчук
Re: Вони й називатимуться християнами, тільки...
Так, я теж чув про муністів і про інші секти такаго ж роду, де людей примушують жити під одним дахом, забирають в них все майно, тощо. Такі секти безумовно не християнські. Але я мушу сказати в захист Свідків Єгови (з якими я дійсно близько знайомий вже більше трьох років), що вони нічого такого з людьми не роблять.Свідки дуже поважають інститут сім'ї. Ані полігамії, ані якогось примусу в одруженнях в них не практикується. Є не так вже й мало Свідків, які одружені з не-членами своєї організації, і це в них не карається. Я сам вже більше двох років регулярно вивчаю Біблію у класі Свідків, але мені там ніхто ніколи не закинув, що я, мовляв, одружений з "не такою" жінкою. Також, я відвідував їх збори, і коли б я туди не прийшов, мені завжди були раді. Але, знову ж таки, ніхто ніколи не казав мені - а чого ти, мовляв, регулярно не ходиш, чого не стаєш членом нашої організації, не приймаєш в нас хрещення тощо. Не було жоднго разу й питання, а де твої дружина і дочка, чому вони не з нами, etc.
Свідки, на відміну від інших християнських деномінацій, ніколи не збирають гроші під час своїх відправ у Залі Царства. Вони вважають це психологічним тиском. Замість такого збору пожертви, вони просто ставлять в коридорі Зала Царста невеличкий ящичок із щілинкою. Хто хоче, може кинути туди готівку або чека. Ніхто ніколи не дивиться, хто кидає, а хто не кидає, і про таке не говорять.
Безумовно, Свідки не мають в себе в організації демократії секулярного типу. Вони наполягають на тому, що їх устрій теократичний, тобто всі рішення приймаються не більшістю голосів і не загальним консенсусом, а консенсусом серед вибраних старійшин на підставі ретельного обговорення Божого Слова. Але ж і в інших християнських деномінаціях нема такого вже бажання копіювати світську демократію. І в православній, і в католицькій, і в протестантських церквах теж є свої авторитети, які приймають ключові рішення не "більшістю голосів," а на підставі своїх релігійних переконань (хоча й враховуючи думку рядових членів церкви).
Щодо нав'язування всім одного психологічного типу - теж не знаю, чи це є в Свідків. Поки що я бачу серед них дуже різні психологічні типи. Моя колега Трейсі Санчес, яка вперше ознайомила мене з літературою Свідків, за темпераментом типовий холерик (запальна, швидка, з високими реакціями), а за будовою особистості - артистична, трохи ексцентрична жінка з чудовим почуттям гумору і блискучим письменницьким стилем. Мій керівник біблійного класу Ден Джонстон - флегматик, трохи повільний, грунтовний, в міру педантичний, завжди ідеально спокійний за темпераментом, а за будовою особистості - адміністратор-організатор, уважний до кожної найдрібнішої деталі практичної справи. Серед людей в конгрегації є найрізноманітніші типи, але якихось злоякісних меланхоліків чи іпохондриків, або людей параноїдного складу я там не помічав.
Вітаю всіх,
--Георгій
2002.05.12 | Хлоя
Re:
Скажіть, вчення Свідків претендує на абсолютну істинність в останній інстанції? Тобто чи є на думку свідків спасіння поза організацією СІ?Ні.
Оце і є психологічним тиском. У них є продукт, який треба продати. Як це зробити найкраще? Переконавши людину, що цей продукт є ТІЛЬКИ у них і без цього продукту людина жити не зможе. Плюс секті людина віддає більшість свого часу, і після виходу з неї відчуває спустошенність і відчай.Свідки проповідують культ своєї організації:
Це заява члена керівної ради Хайдена Ковінгтона на одному з судових процесів:
«Если кто-то из членов организации будет несогласен с той или иной ее позицией, касающейся вопросов веры и деятельности, и будет пытаться возбудить это несогласие и у других членов организации, она избавится ("отсоединится") от него. Она будет пресекать любые попытки нарушения гармонии в ее внутренней жизни и не допускать, чтобы какие-то ложные идеи, идущие от низов, а не от руководства, вносили диссонанс в ее жизнь и деятельность... Наша главная цель состоит в том, чтобы поддержать единство».
«Единство любой ценой?» — спросили Ковингтона члены суда. «Да, единство любой ценой, — ответил он, — потому что мы верим, что Иегова управляет нашей организацией, правящим телом нашей организации, даже если время от времени мы допускаем ошибки»
До речі, жоден православний священик ніколи не скаже, що поза церквою людина не врятується. ТІЛЬКИ Бог вирішуватиме, хто гідний царства небесного, а хто ні.
2002.05.12 | Георгій Пінчук
Нема там "тотального контолю"
Пані Хлоє, Свідки точно так само вірять, що тільки Бог вирішує, хто достойний увійти в його Царство, а хто ні. І тому вони точно так само, як і православні, і інші християни, не ототожнюють такі дві зовсім різні речі, як спасіння і належність до їхньої організації.Щодо *тимчасового* виключення з лав організації Свідків (по-англійськи "disfellowship"): дійсно, якщо хтось висловлює погляди, які ідуть проти Біблії і проти тієї біблійної герменевтики, якої дотримуються Свідки, цей хтось може бути тимчасово вилучений. Це робиться задля того, щоби решта організації могла нормально функціонувати. Також, це КРАЙНЯ міра впливу, яку вживають тільки після того, як дискусія з іншими Свідками - рядовими і старійшинами - не спрацьовує. Але хіба це щось унікальне для Свідків? Уявіть собі, якби в православній церкві після проповіді священика хтось встає і починає говорити, що насправді Святий Дух походить від Отця і Сина, і папа дійсно є непогрішимим у питаннях віри, і Св. Марія була зачата непорочно, etc.etc.etc. Що буде в такому випадку? Навряд чи священик скаже, "Ну добре, може ти й маєш рацію, давайте зробимо всередині нашої церкви дві фракції - одна буде вірити так, як я, а друга - так, як ти." Ні, священик скаже, слухай-но, хлопче, ми тут маємо певну віру, певні традиції, і ти, якщо маєш принципово інші, іди кудись в інше місце. Інакше буде загроза нашій організації. І він, цей священик, з точки зору Православної Церкви буде цілком правий. То вже інша річ, що нікого, навіть і найбільш ексцентричного бунтаря, не можна гнати одразу - завжди треба спочатку поговорити, спробувати переконати людину. Але Свідки це роблять - якщо хтось у Залі Царства висловлює не-біблійні погляди, вони з ним разом відкривають Біблію і спокійно, не-образливо переконують цю людину, що Біблія має на те чи інше саме ось таку точку зору, а не ту, що має ця людина.
Вітаю Вас,
--Георгій
2002.05.12 | Хлоя
Re: Якщо Ви його не бачите, це не значить. що нема.
Георгій Пінчук писав(ла):> Пані Хлоє, Свідки точно так само вірять, що тільки Бог вирішує, хто достойний увійти в його Царство, а хто ні. І тому вони точно так само, як і православні, і інші християни, не ототожнюють такі дві зовсім різні речі, як спасіння і належність до їхньої організації.
>
Таке питання:
Чи може врятуватися людина, яка свідомо не приймає вчення Свідків?
Адже Ви тут сказали тільки про те, що зі свідків Єгови невідомо хто врятується. А поза організацією? хтось може врятуватися не їхній? Наскільки я знаю, ні. Якщо проголошувати всі інші релігії релігіями від сатани, то як у них може хтось врятуватися? тому я права, поза СІ за доктриною СІ спасіння нема.
> Щодо *тимчасового* виключення з лав організації Свідків (по-англійськи "disfellowship"): дійсно, якщо хтось висловлює погляди, які ідуть проти Біблії і проти тієї біблійної герменевтики, якої дотримуються Свідки, цей хтось може бути тимчасово вилучений. Це робиться задля того, щоби решта організації могла нормально функціонувати. Також, це КРАЙНЯ міра впливу, яку вживають тільки після того, як дискусія з іншими Свідками - рядовими і старійшинами - не спрацьовує. Але хіба це щось унікальне для Свідків? Уявіть собі, якби в православній церкві після проповіді священика хтось встає і починає говорити, що насправді Святий Дух походить від Отця і Сина, і папа дійсно є непогрішимим у питаннях віри, і Св. Марія була зачата непорочно, etc.etc.etc. Що буде в такому випадку? Навряд чи священик скаже, "Ну добре, може ти й маєш рацію, давайте зробимо всередині нашої церкви дві фракції - одна буде вірити так, як я, а друга - так, як ти." Ні, священик скаже, слухай-но, хлопче, ми тут маємо певну віру, певні традиції, і ти, якщо маєш принципово інші, іди кудись в інше місце. Інакше буде загроза нашій організації. І він, цей священик, з точки зору Православної Церкви буде цілком правий. То вже інша річ, що нікого, навіть і найбільш ексцентричного бунтаря, не можна гнати одразу - завжди треба спочатку поговорити, спробувати переконати людину. Але Свідки це роблять - якщо хтось у Залі Царства висловлює не-біблійні погляди, вони з ним разом відкривають Біблію і спокійно, не-образливо переконують цю людину, що Біблія має на те чи інше саме ось таку точку зору, а не ту, що має ця людина.
>
Не вигадуйте, пане Георгію. В православній церкві немає практики вигнання людей. По-перше, православна церква - це місце богослужінь, а не трибуна. Тут ніхто нічого не говорить крім священика. Є клірос, там співають. А взагалі в церкві голосно говорити не можна.
Навіть якби комусь заманулося почати в церкві виступ, віруючі про нього б молилися, можливо, якби він творив неподобства, вивели б із церкви, але забороняти спілкуватися з ним ніхто не подумає. Навпаки, хвору людину треба підтримувати, якщо вона того сама хоче.
У православній церкві ніхто нікому не забороняє ні з ким спілкуватися. Церква може попередити, що такий то і такий то кажуть єресь, або що таке то вчення суперечить Біблії, але забороняти спілкуватися вона навіть на думці не має. Є практика накладання анафеми, але тільки коли людина свідомо багато років пропагує вчення, що суперечить Біблії.
Тому ваш приклад невдалий. І практика заборони спіклування оберігає саме брехню, щоб той, хто сумнівається сам, більше з собою нікого не забрав.
В тому то й різниця, що Божій істині окрема людина не загроза.
2002.05.12 | Mary
:-)))
> У православній церкві ніхто нікому не забороняє ні з ким спілкуватися. Церква може попередити, що такий то і такий то кажуть єресь, або що таке то вчення суперечить Біблії, але забороняти спілкуватися вона навіть на думці не має. Є практика накладання анафеми, але тільки коли людина свідомо багато років пропагує вчення, що суперечить Біблії.>
Угу, як Іван Мазепа, наприклад
2002.05.13 | Георгій Пінчук
Спасіння поза організацією
>>Таке питання:>>Чи може врятуватися людина, яка свідомо не приймає вчення Свідків?
>>Адже Ви тут сказали тільки про те, що зі свідків Єгови невідомо хто врятується. А поза організацією? хтось може врятуватися не їхній? Наскільки я знаю, ні. Якщо проголошувати всі інші релігії релігіями від сатани, то як у них може хтось врятуватися? тому я права, поза СІ за доктриною СІ спасіння нема.
(ГП) Свідки Єгови дійсно вважають, що це Сатана плутає людей і навмисне робить так, щоби вони вірили в "мертвих," несправжніх, вигаданих богів замість єдиного істинного, правдивого Бога. Але це не означає, що всі люди, які не вірять у Бога чи належать до неправдивих релігій, будуть прокляті і знищені. Дуже багато з тих людей просто не знають Бога, не мали ще шансу зрозуміти, що він існує і що Біблія дає нам змогу дізнатися про його головні риси, а також про те, чого він хоче від нас. Такі люди не є проклятими і безумовно мають надію на спасіння, незалежно від того, чи належать вони до організації Свідків, чи ні. Інша річ - ті люди, які ЗРОЗУМІЛИ, що Бог існує, що Христос - його єдинородний Син і їх Спаситель, але через гординю, егоцентризм, бажання продовжувати грішити або мати якусь матеріальну винагороду від теперешнього устрою речей у світі продовжують паплюжити Боже ім'я, кепкувати з віруючих, шкодити їм, тощо. Думаю, що Христос добре це пояснив, коли говорив, відповідаючи дуже добре розуміючим, але лицемірним фарисеям, що зневага проти Святого Духа не буде пробачена (Матв. 12:22-32).
2002.05.17 | Serhiy Hrysch
Спілкування і відмінності церков.
То дійсно, що в протестантських церквах, навіть в лютеранській, спілкування набагато більше, ніж у православній церкві. У католицьких церквах це компенсується "катехизами", що проводяться дуже активно, і виглядають так саме, як і біблійні служіння у протестантських церквах. У православних церквах такого зараз немає, крім недільних шкіл подекуди.Я вважаю э дві основні відмінності у житті церков.
1. Служіння у правосланих і католиків стандартизоване, а у протестантів не дуже. І на те, і на інше є причини. Для перших, стандартне служіння показує єдність і застерігає від неправильного служіння. Для других, спонтаність показує, що церква жива і що люди вірять активно.
2. У протестантських помісних (місцевих) церквах членство "фіксоване". Тобто, хрещення ще й означає членство в церкві, що є більшою відповідальністю ніж бути "прихожанином". Тобто, член церкви відповідає за свою поведінку не тільки перед Богом, а й перед церквою. Зазвичай, внутрішньоцерковні справи не обговорюються з невіруючими і членами інших помісних церков. У православних і католиків членство у помісних/місцевих церквах не "фіксоване", не всі "прихожани" зобов"язані брати участь у справах церкви, а основні питання вирішуються служителями/священниками.
3. У протестантів немає священників. Є служителі, яких обирає помісна церква з числа своїх, а "рукопокладає" інший пресвітер/епископ. Оскільки таїнств немає, то і служителі не виконують ролі зв"язку "прихожан" з Богом, а виконують душепастирські функції і функцію проповіді Євангелія. У православних і католиків священник готується і рукопокладається без благословення самих "прихожан".
До речі, слово "миряни" у православних стосується фактично "прихожан", учасників служб у місцевій церкві. У протестантських церквях "миряни" означають невірних, "людей цього миру".
2002.05.17 | Хлоя
Re: Спілкування і відмінності церков.
Serhiy Hrysch писав(ла):> То дійсно, що в протестантських церквах, навіть в лютеранській, спілкування набагато більше, ніж у православній церкві. У католицьких церквах це компенсується "катехизами", що проводяться дуже активно, і виглядають так саме, як і біблійні служіння у протестантських церквах. У православних церквах такого зараз немає, крім недільних шкіл подекуди.
>
> Я вважаю э дві основні відмінності у житті церков.
>
> 1. Служіння у правосланих і католиків стандартизоване, а у протестантів не дуже. І на те, і на інше є причини. Для перших, стандартне служіння показує єдність і застерігає від неправильного служіння. Для других, спонтаність показує, що церква жива і що люди вірять активно.
Думаю, що це ще пов*язане з тим, що протестанти не мають таїнств, як православні й католики. Для них служіння Богу - це більше психологія і свідомість.
> 2. У протестантських помісних (місцевих) церквах членство "фіксоване". Тобто, хрещення ще й означає членство в церкві, що є більшою відповідальністю ніж бути "прихожанином". Тобто, член церкви відповідає за свою поведінку не тільки перед Богом, а й перед церквою. Зазвичай, внутрішньоцерковні справи не обговорюються з невіруючими і членами інших помісних церков. У православних і католиків членство у помісних/місцевих церквах не "фіксоване", не всі "прихожани" зобов"язані брати участь у справах церкви, а основні питання вирішуються служителями/священниками.
Тут Ви не праві. Тому що хрещення в православній чи католицькій церкві і означає фіксоване членство людини в церкві. Воно не може змитися, від нього вже не можна буде відмовитися. Навіть якщо людина відходить в єресь, при поверненні в лоно церкви її більше не перехрещують, а тільки помазують миром. Якщо людина хрещена, за неї може молитися церква. Просто в правосславних і католиків немає людського примусу ходити до церкви, служіння має бути повністю добровільним, воно залежиться тільки від доброї совісті парафіянина, від його бажання бути з Богом. В православ*ї та католицизмі людина йде в церкву спілкуватися з Богом, у протестантів більше спілкування з людьми, ІМХО.
> 3. У протестантів немає священників. Є служителі, яких обирає помісна церква з числа своїх, а "рукопокладає" інший пресвітер/епископ. Оскільки таїнств немає, то і служителі не виконують ролі зв"язку "прихожан" з Богом, а виконують душепастирські функції і функцію проповіді Євангелія. У православних і католиків священник готується і рукопокладається без благословення самих "прихожан".
Це правда, щоб бути священиком в православ*ї та католицизмі, треба мати до цього покликання, і це є ще одним таїнством, як хрещення, миропомазання тощо.
> До речі, слово "миряни" у православних стосується фактично "прихожан", учасників служб у місцевій церкві. У протестантських церквях "миряни" означають невірних, "людей цього миру".
Миряни у православних стосується простих людей, парафіян (і по-моєму, не парафіян теж), у протиставлення до монахів і священства.
2002.05.18 | Serhiy Hrysch
Спілкування і відмінності церков: Далі.
> Думаю, що це ще пов*язане з тим, що протестанти не мають таїнств, як православні й католики. Для них служіння Богу - це більше психологія і свідомість.*** Так. У Діях написано, що віруючи постійно були разом і спілкувались.
> Тут Ви не праві. Тому що хрещення в православній чи католицькій церкві і означає фіксоване членство людини в церкві. Воно не може змитися, від нього вже не можна буде відмовитися. Навіть якщо людина відходить в єресь, при поверненні в лоно церкви її більше не перехрещують, а тільки помазують миром.
*** Тут є різниця. ПОМІСНА церква у простестантів це конкретна спільнота, або як раніше казали комуністи, "община". У протестантів кожен хрещений є членом церкви, тобто має права і обов"язки обирати і затверджувати служителів, вирішувати інші питаня. Вірні можуть переходити у інші місцеві/помісні церкви, в інші конгрегації.
Збори місцевої церкви, до речі, вирішують, чи хрестити людину чи ні, чи готова вона. У православних і католиків це не так.
> Це правда, щоб бути священиком в православ*ї та католицизмі, треба мати до цього покликання, і це є ще одним таїнством, як хрещення, миропомазання тощо.
*** А що таке покликання і хто визначає чи воно є?
> Миряни у православних стосується простих людей, парафіян (і по-моєму, не парафіян теж), у протиставлення до монахів і священства.
*** А це, на практиці, звучить досить значущо. У Біблії написано, "вийдіть і відділіться... від людей МИРУ ЦЬОГО"... від "мирян"?? Далі, у Посланнях є що "ви (вірні) тепер святі". Тобто, всі вірні святі. Далі, у Римлянах, Павло пише детально про служителів, які мають обиратися з числа вірних, згідно з їхніми здібностями... А про священство у Новому Заповіті взагалі нічого немає. У Діях і Посланнях згадуються "пастири", "диякони", і все.
2002.05.18 | Георгій Пінчук
Re: Спілкування і відмінності церков: Далі.
Serhiy Hrysch писав(ла):> *** А це, на практиці, звучить досить значущо. У Біблії написано, "вийдіть і відділіться... від людей МИРУ ЦЬОГО"... від "мирян"??
(ГП) Пане Сергію (і інші), Ви знаєте, в англійській мові є два терміни, кожний з яких можна перекласти на українську мову, як "миряни," але вони вживаються у зовсім різних контекстах і мають неоднаковий смисл. Один з них - "the wordly," а другий - "the laity." Термін "the wordly" має негативне значення - це дійсно ті, хто "від світу цього," не служить Богові, а натомість служить власним інтересам або сильним цього світу, і проникнутий духом цього світу, тобто духом наживи, агресії, егоцентризму тощо. Але другий термін, "the laity," вживається зовсім з іншим значенням - це, фактично, "не посвячені," так би мовити, не-фахівці. Наприклад, кажуть, що в католицьких, православних і деяких дуже традиційних протестантських церквах (напр., англіканській) є "clergy" (духовенство) і "laity" (миряни). До речі, термін "the laity" і похідні від нього, як-от "lay audiences," вживаються також у педагогіці і природничих науках для позначення не-фахівців, людей, які не мають у тому чи іншому науковому питанні спеціальної підготовки. На відміну від "the wordly," "the laity" не несе ніякого негативного відтінку.
>Далі, у Посланнях є що "ви (вірні) тепер святі". Тобто, всі вірні святі. Далі, у Римлянах, Павло пише детально про служителів, які мають обиратися з числа вірних, згідно з їхніми здібностями... А про священство у Новому Заповіті взагалі нічого немає. У Діях і Посланнях згадуються "пастири", "диякони", і все.
(ГП) Це правда. Новий Завіт взагалі не містить концепції священика. Павло у посланні до Євреїв називає Христа "високим священиком за чином Мелхиседековим," тобто головою усієї світової християнської церкви. Нікого з людей перші християни священиком не називали. В них не було окремого класу духовенства. "Episcopai" (буквально "ті, кому краще видно"), "presbiteroi," "diakonai," яких Павло згадує у посланнях до Тимофія і Тита, були просто солідними, досвідченими, відповідальними людьми з самої конгрегації, які виконували в ній певне "громадське доручення." Ці люди не мали чинів чи рангів, і, важливо, не мали більшого, ніж інші люди, авторитету в інтерпретації Біблії тільки через свою позицію чи ранг.
2002.05.11 | Георгій Пінчук
Re: Про християн
Хлоя писав(ла):> Ні мормони ні СІ не мають права називатися християнами.
>
> По-перше, ВСІ християни вірять у Бога Ісуса Христа, а СІ проповідують, що він - суперчоловік (як бетмен
(ГП) Свідки не дають визначення Христові, як "надлюдині." Вони намагаються триматися якомога ближче до Біблії, яка, як усім відомо, не містить у собі догмату Трійці в його сучасному читанні (тобто що Бог один, але у трьох персонах). За Біблією, Христос є не "надлюдиною, як бетмен," а особою, яка якимось незрозумілим нам, таємничим способом народилася від Бога ще до того, як Богом був створений фізичний Всесвіт, і яка допомагала Богові творити як його небесне "воїнство" (ангелів), так і фізичний Всесвіт - галактики, планети, Землю і людство. Ця сама особа - тільки у цілком матеріальній формі людини - прийшла до людей близько 4 р. до н.е. і прожила бездоганне життя, виконавши всі вимоги Мойсеєвого Закону і звістивши людям, що скоро прийде Боже Царство, в якому вона, ця особа, буде Царем, як це й передбачили Божі пророки. Саме це й говорять і пишуть про Христа Свідки Єгови, і я не думаю, що хоч один християнин не погодиться з цим. Щодо Трійці, як ми знаємо, цей догмат складався дуже поступово і далеко не всі християни одразу в нього повірили, та й навіть просто його зрозуміли. Готські царі Гензеріх і Аларіх, які підкорили у 5 ст. н.е. Західну Римську імперію, були християнами, тобто вони безумовно вірили в усе, що я написав про Христа вище. Але вони були "аріанами," тобто вірили, згідно з писаннями Арія, які базувалися на таких біблійних віршах, як Колосян 1:15 ("*РОДЖЕНИЙ* перш усякого творення"), що Логос-Христос мав початок, тоді як його Отець не має початку за визначенням. Так вірили тисячі й тисячі дуже відданих християн, аж поки інтерпретації Арія і інших теологів, які не визнавали догмат Трійці, було офіційно оголошено єрессю.
Взагалі, мені здається, що вже як сперечатися про те, хто є християни, треба звернутися до першоджерел. Вперше слово "християни" з'являється в Діях Апостолів 11:19-26, де сказано, що слово "християни" було вперше вжите по відношенню до УЧНІВ апостолів, які "увірували і навернулися до Господа... серцем рішучим трималися Господа... збиралися в церкві цілий рік, і навчали багато народу." Слово "Господь" - грецьке kyurios - є грецьким перекладом староєврейського слова adoneh ("пан"), яке вживалося по відношенню до Христа його учнями. Дуже важливо, що це визначення підкреслює віру в Христа як пана, Царя, володаря і Спасителя віруючих в нього людей. Також не можна не помітити, що це визначення підкреслює учнівство і водночас проповідництво - і дійсно, кожний християнин є водночас учень і проповідник-вчитель. Але з цього визначення зовсім не видно, що християнами треба називати виключно тих, хто засудив Арія і піддав опонентів тринітаріанства офіційній анафемі.
2002.05.16 | Serhiy Hrysch
Ot vam, Georhiju! "следовало бы подумать и о создании партии"
ХРИСТИАНИН И ОБЩЕСТВОПАВЛЮК П., ЖИТОМИРСКАЯ ОБЛ.
В связи с попытками государственной власти,направленными на обновление нашего общества,перед христианами возникает целый ряд новых,очень важных задач. Особенно остро сейчас стоит задача оказания помощи своим соотечественникам,не знающим Бога. Порабощенный десятилетиями господствовавшего атеизма народ, не в силах самостоятельно сделать правильный выбор своего дальнейшего пути и выйти из духовного кризиса. Чтобы пробудить народ от спячки,облегчить его тяжелое духовное состояние,пробудить потребность в духовном,нужны незамедлительные активные действия.
В стране постепенно идет процесс возрождения духовных ценностей и возникают перспективы построения новых взаимоотношений нашего общества с Богом. Однако,этот процесс идет медленно,вяло и неорганизованно. Чтобы эти новые взаимоотношения были построены правильно и,чтобы ускорить переориентацию общества на общечеловеческие, христианские ценности и признание Бога на государственном уровне, необходимо активное участие в этом процессе,именно, возрожденных людей,лично познавших Бога.
Новое мышление руководителей страны предполагает сотрудничество с христианами и не следует игнорировать предоставляющиеся возможности. По-видимому,наша задача состоит в оказании помощи правительству в принятии решений по улучшению духовного состояния нашего общества. Существует опасность неприятия нашим народом общечеловеческих нравственных ценностей, если они и далее будут подаваться сверху как декреты государственной власти.
Если бы христиане свободного мира не принимали активного участия в общественно-политической жизни своих стран, то вряд ли Запад достиг своего сегодняшнего прогресса. Скорее всего его постигла бы участь, предсказываемая апологетами научного коммунизма. Наверное и нам надлежит с наибольшей пользой применить опыт своих зарубежных единоверцев. Если, воздействуя на сердца людей Словом Божьим, ограничиться лишь проповедью и не принимать непосредственного участия в решении насушных проблем,стоящих перед обществом,то на мой взгляд, это будет совсем не по-христиански. Именно верующие должны показывать пример во всех сферах жизни и нести каждому человеку весть спасения,указывая выход из духовного кризиса. Лишь Иисус говорит: "Я есмь путь и истина и жизнь" (Ин.14.6).
Наверное в разумных рамках христианам следует принимать участие в общественно-политической жизни общества. Известно,например,что основателем и первым председателем Российской христианско-демократической партии "Воскресение" был И.С.Проханов. Очевидно,что он не был противником участия христиан в политической жизни. И если тогда,на заре советского общества, верующие требовали запрещения мест разврата,то сейчас стоит задача предотвратить открытие таких мест. Для этого,естественно,нужно иметь влияние на законодательные органы власти,а лучше всего иметь там христианских политиков.Ведь мы живем в последнее время и сейчас стоит задача не просто свидетельствовать о Христе,но убеждать людей прийти к Нему. "Господин сказал рабу: пойди по дорогам и изгородям и убеди придти,чтобы наполнился дом мой" (Лк.14.23).
В рамках тоталитарной системы, христианская религия и религия вообще была на положении религии рабов и ориентировалась в основном лишь на выживание. Свободолюбивые христиане являли собою материал для ГУЛАГов. Может быть поэтому и сейчас,когда руки верующих уже развязаны, они еще не осознали всю полноту своей свободы. К примеру,когда рабочий коллектив выдвинул и избрал одного брата депутатом,то старшие братья не могли решить как поступить в данном случае. Наверное все-таки лучше не злоупотреблять доверием народа,а наоборот стоит приложить все усилия,чтобы с Божьей помощью оправдать надежды людей.
Приобретая души для Господа,следует стремиться к улучшению жизни всего общества,чтобы оно воочию могло убедиться в преимуществе христианства. Если,проповедуя Евангелие,мы не в силах показать истинность,правдивость и преимущество этого Учения, - значит мы плохие христиане. Вполне очевидно,наиболее подходящим для этой цели будет не только слово,но и активное действие,личный пример. Хотя костное,находящееся в условиях экзистенционального вакума общество,и не в такой мере как хотелось бы, воспринимает Христа,но надежды терять нельзя. Ведь только если оно станет абсолютно не способно к восприятию Евангелия - наступит конец,и скорее всего именно западное общество раньше нас приблизилось к этой критической черте. Бывшее почти пуританским,западное общество превращается в общество вседозволенности и насилия, в условиях либерализации теологии и попыток приспособить Библию к своим нуждам,а не наоборот.Приобретая духовную фригидность,оно утрачивает способность к удержанию своих членов в рамках истинно христианской морали. В таком обществе гуманизм,либерализм и терпимость развиты до чересчур гипертрофированных размеров. Оно просто в силу традиций исповедывает учение Иисуса Христа,равнодушно смотрит на насилие и растление своих соотечественников,пребывает в благодушном состоянии.
Честное,искреннее христианство - бескомпромиссно,маленький грех,тоже грех,это наш промах,непопадание в цель. У Бога нет классификации грехов,это мы придумали ее для самооправдания. Нельзя,например,в качестве компромисса между алкоголем и абстинентностью избрать пиво,но зато с полной уверенность можно сказать,что не пить уж точно не грех. Нам нужно перенимать у Запада многое,но наверно не стоит преждевременно делать их проблемы своими. Последователи либерального протестантизма появляются и у нас. Наверное к этому следует приготовиться и противопоставить их толкованиям твердость истинного Слова Божьего.
Каждый человек должен ясно осознать что есть лишь два пути - путь с Богом в Вечность,или в другое место,где Его нет. Но прежде всего наши государственные деятели должны понять,что нравственные ценности и Бог - понятия неотделимые. Нельзя воспитать высоконравственное общество,основанное на христианских ценностях,не признавая при этом искупительной миссии Иисуса Христа. Истинное обновление общества возможно только через Голгофу,где сораспявшись со Христом, человек получает нравственное очищение и второе рождение свыше.
Великий французский ученый Паскаль говорил: "Евангелие дает человеку утешение,в каком бы положении и в каких бы условиях он ни находился.Христос притягивает к себе все человество. Без учения Христа у человека будут пороки и бедствия,заблуждения,мрак,отчаяние,смерть. Исполняя учение Христа, люди могут освобождаться от этого. Во Христе все нашли благо и блаженство. Без учения Христа люди заели бы друг друга,мир сделался бы адом и развратился бы". Очевидно,что он не ошибся в определении того, что происходит с людьми,когда они не знают Христа. Наше общество вполне испытало это состояние.
Некоторые из атеистов,и в частности, современные сатанисты,считают,что христианство это рабство. Так говорят по своей неопытности,незнанию и ограниченности люди,не желающие принять Бога. Известный русский философ Н.А.Бердяев писал: "Бог есть свобода и дает свободу. Он не Господин, а Освободитель, Освободитель от рабства мира... Он не принуждает Себя признать. В этом скрыта тайна мировой жизни... религия есть не чувство зависимости человека, а есть чувство независимости человека." (Н.А.Бердяев "Самопознание",с.162).
Вкусив от плода познания добра и зла, человек уже тысячелетиями познает глубину своего падения и проблемы добра и зла. Время, отпущенное нам для этого уже подходит к концу. Натура эгоистичная, непослушная, злая и гордая - человек перестает воспринимать Божественные истины верой и воспринимает как отвлеченную философию.Согрешив изначально, он не в силах остановиться: приобретенные им по наследству качества и далее играют свою роковую роль. Человек все так же,как это было и в Едеме (Быт.3.12,13), старается перекладывать личную вину на чужие плечи: никто не хочет признать свою вину и раскаяться лично. Обвиняя Сталина, Гитлера, тоталитарное общество в отсутствии духовных ценостей, люди не хотят или не могут понять, что общество начинается с конкретной личности и нужно не заниматься поисками виновных,а покаяться самому. "Итак,оставляя времена неведения,Бог ныне повелевает людям всем повсюду покаяться; ибо Он назначил день, в который будет праведно судить вселенную,посредством предопределенного Им Мужа,подав удостоверение всем, воскресив Его из мертвых" (Деян.17.30,31).
Людям прежде всего нужна действенная проповедь о личном покаянии и приобщении к Божественной истине,а не сухая схоластика. Подлинное разрешение всех жизненных проблем и полное удовлетворение для своей души можно найти только в искренней вере в Иисуса Христа. Задача христиан и состоит в помощи осознания этого всеми людьми.
Необходимо,чтобы все исповедующие христианство люди,пришли к пониманию простой истины, что единство вовсе не означает однообразие. Этумысль прекрасно выразил Августин: " В главном - единство,во второстепенном - свобода,во всем - любовь." Различные духовные дары даны нам Творцом не для разъединения,они должны способствовать одной цели, и Бог желает видеть наше единство в главном,а во второстепенных вопросах, в формах проявления любви к Нему,дает нам свободу. Принадлежность к разным деноминациям не должна мешать верующим выполнять свою основную обязанность - нести Слово Божие всему миру.
В последнее время большую опасность представляет массовое увлечение оккультизмом во всех его разновидностях. Новоявленные шаманы,колдуны,знахари,экстрасенсы и др.,связанные с оккультизмом лица,во всеуслышание объявляются целителями от всех бед. Через посредство различных дельцов и беспринципных людей,они получают доступ к средствам массовой информации. Все большее распространение в нашей стране получает так называемая "космическая религия", известная на Западе как "Туц Фпу". Это ядовитый салат из НЛО, мистики, теологии и эзотерических знаний. Если, в свете Библии смотреть на все эти необычные события,то окажется, что как раз необычного здесь ничего нет. Просто нашему инертному в духовной жизни обществу,после дурмана атеизма подсовывается яд оккультизма.
Мы знаем, что главным соперником в распространении христианского учения является именно диавол, а наиглавнейшим его орудием является обман (Ин.8.44). Если христианство призывает к сознательному служению нашему Творцу,к отказу от греховной жизни и последующему строительству ее на Божественных ценностях: добре,правде,любви к ближнему и всеобщем мире,то оккультисты,в первую очередь,требуют слепого поклонения медиуму или провидцу,который при помощи мистических сил посвящает жертву в свои ряды,вырваться откуда почти невозможно. Поэтому Иисус Христос и предупреждает Своих учеников, чтобы они бодрствовали и не поддавались на ложные увещевания разных лжепророков и лжемессий: "Берегитесь,чтобы кто не прельстил вас; ибо многие придут под именем Моим и будут говорить: "я Христос",и многих прельстят" (Мф.24.4,5). Тенденции к приему такого лжеспасителя видны везде. Один западный бизнесмен выразил мысль о потребности в человеке, могущем сплотить деловой мир, и кем-бы он ни был, Богом или диаволом, они готовы к его приему. Мы знаем, что он будет диаволом, но остальные люди этого как раз и не знают!
В настоящее время сатана очень легко набирает новобранцев в нашей стране. При молчании официальных властей, его ставленники делают свое черное дело днем и ночью. Наверное, что будь в Верховном Совете страны христиане-политики,они нашли бы как противостоять этому злу.
Возможно я высказываю крамольную для части христиан точку зрения, но я считаю,что в обязанности христиан входит не пассивное наблюдение и советы,а активное противостояние, борьба со злом. Иисуса распяли не за отвлеченные проповеди,а за косвенный призыв к борьбе, к отказу от мертвого показного фарисейства и начетничества. Все господствующие силы того времени объединились в борьбе против Иисуса, потому что увидели для себя опасность в Его учении: садуккеи, фарисеи и иродиане были единодушны в приговоре Спасителю. Он не только проповедовал, Он и созидал! Он творил чудеса, исцелял больных, изгонял бесов и указывал людям путь к истине примером Своей жизни.
Посетивший свою родину спустя 47 лет, пастор, Президент Зарубежного Объединения Всеукраинского Братства - Олекса Гарбузюк, приводил примеры участия украинцев в жизни западного общества. Объективно осветив несостоятельные попытки обвинить христиан в занятиях политикой, он отметил, что если искусство устроения общественной жизни, улучшения условий существования человека, подсказывает как лучше уберечься от радиации, избежать различных дестабилизаций, экологических и социальных катастроф; к тому же оно учит как правильно и с наименьшими потерями можно восстановить утерянное духовное начало; если это искусство называется политикой - то он им занимается. Наверное против такой трактовки вопроса о политике нельзя выдвинуть сколь-нибудь серъезных возражений.
Мне кажется, что не следует христианам оставаться сектантами в отношении политики, и коль скоро государство не признает за общиной роли общественной организации, следовало бы подумать и о создании собственной партии, которая смогла бы оказывать благотворное влияние на различные общественные формации. Пусть эта партия не претендует на политическую власть, но оказывает влияние на духовное состояние общества и стабилизацию общего состояния в стране. Ведь одно дело призывать к Богу, проповедуя библейские истины, и совсем другое - увлечь за собой личным примером. Наверное лучше не страховаться от возможного греха, стоя в стороне, а полностью отдать себя на служение Господу, позволить Духу Святому проявить себя в новых формах.
Нам следует руководствоваться словами пророка Исаии "...вот я, пошли меня"(Ис.6.8). Для этого прежде всего нужно любить всех людей такими как они есть, не ставя им условий.
"И возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, и всею душею твоею,и всем разумением твоим,и всею крепостию твоею": вот, перваязаповедь! Вторая подобная ей:" возлюби ближнего твоего, как самого себя";иной большей сих заповедей нет" (Мр.12.30,31).
2002.05.16 | Марко
Re: Ot vam, Georhiju! "следовало бы подумать и о создании партии"
Партія - як чисто світська організація не може мати нічого спільного з Християнською понад-деномінаційною Асоціацією, хоча б тому що навітьнайвищі функціонери найліпшої партії не зможуть задовільнити запитів
різних деномінацій де-факто.
А перевагою Асоціації активно-практикуючих віруючих різних деномінацій можуть бути найефективніші впливи на суспільство в інтересах віруючих своїми методами і в основу якої закладені морально-етичні цінності
саме християнства.
2002.05.17 | Марко
Re: Українська Християнська Асоціація: Ще одна відповідь з України!
[Георгій]....конгрегації Церкви Христа Харківського і Оболонського районів. ...
[Марко]
Ця Церква належить до якого об'єднання церков в Україні ?
Я маю на увазі дружнє спілкування.
2002.05.17 | Serhiy Hrysch
Ні, це незалежна Церква Христа.
Вона з"явилась десь після 93го року, заснована через роботу американських місіонерів. До початку 90х її не було. Церква Христа і баптисти, п"ятедесятники, адвентисти не мають спілкування між собою. Є якісь буквально пару, але дуже серьойнзиних теологійних різностей між ними.2002.05.17 | Марко
Re: Ні, це незалежна Церква Христа.
[Георгій]Є якісь буквально пару, але дуже серьойнзиних теологійних різностей між ними.
[Марко]
Які саме і де їх можна знайти на мережі в неприхованому вигляді ?
2002.05.17 | Serhiy Hrysch
Ееех!
Я не пам"ятаю так просто...2002.05.17 | Георгій Пінчук
Re: Ні, це незалежна Церква Христа.
Пане Марку, це не я написав останню репліку, а пан Сергій Грищ.Щодо точної теологічної платформи ЦХ, і де знайти це на Інтернеті - я, їй-Богу, не знаю. ЦХ не вип'ячує своїх доктринальних відмінностей. На Веб-сторінках, які я знайшов (через Гугл), мова іде не про якісь доктринальні особливості ЦХ, а про суто практичні речі, наприклад, як краще знайти найближчу конгрегацію, де в яких країнах є місії ЦХ, їх біблійні класи тощо. Від Свідків Єгови я чув, що ЦХ нібито ототожнює Царство Боже і християнську церкву, тобто ЦХ нібито вважає, що там, де люди об'єднані у справжню (з їх точки зору), діючу, процвітаючу в духовному відношенні християнську церкву, там Царство Боже вже прийшло. Але я не знаю, чи це насправді точка зору ЦХ - повторюю, я від них самих ніколи не чув викладу якихось їх відмінностей від інших християн, - і я також не знаю, яка точка зору на співвідношення "Царство - Церква" в інших протестантів-євангельників. Чи Ви не могли б зробити маленьке резюме з цього приводу?
Вітаю Вас,
--Георгій
2002.05.18 | Марко
Дійсно, перепрошую..
>Пане Марку, це не я написав останню репліку, а пан Сергій Грищ.Дійсно, перепрошую..
>Щодо точної теологічної платформи ЦХ, і де знайти це на Інтернеті - я, їй-Богу, не знаю. ЦХ не вип'ячує своїх доктринальних відмінностей. На Веб-сторінках, які я знайшов (через Гугл), мова іде не про якісь доктринальні особливості ЦХ, а про суто практичні речі, наприклад, як краще знайти найближчу конгрегацію, де в яких країнах є місії ЦХ, їх біблійні класи тощо.
Це займе надзвичайно багато часу, чим не володію. Насправді мене цікавило, яка саме доктринальна відмінність між українмькими християнами євангельськими - баптистами (наприклад ті що підтримують між собою дружнє спілкування сеоеж їхнього союзу) та ЦХ.
> Від Свідків Єгови я чув, що ЦХ нібито ототожнює Царство Боже і християнську церкву, тобто ЦХ нібито вважає, що там, де люди об'єднані у справжню (з їх точки зору), діючу, процвітаючу в духовному відношенні християнську церкву, там Царство Боже вже прийшло. Але я не знаю, чи це насправді точка зору ЦХ - повторюю, я від них самих ніколи не чув викладу якихось їх відмінностей від інших християн
Одну відмінність, я зрозумів з Ваших слів - що стосується хрещення. В євангельських церквах практикується підготовка людини до хрещення і спонтанно воно не відбувається. В ЦХ це може відбутися спонтанно за бажанням під час служби відраpу в церкві.
> і я також не знаю, яка точка зору на співвідношення "Царство - Церква" в інших протестантів-євангельників. Чи Ви не могли б зробити маленьке резюме з цього приводу?
Яких саме протестантів-євангельників Ви маєте на увазі ?
2002.05.18 | Георгій Пінчук
Та що Ви, все в порядку :)
Марко писав(ла):> >Пане Марку, це не я написав останню репліку, а пан Сергій Грищ.
>
> Дійсно, перепрошую..
(ГП) Все в порядку, я теж іноді відповідаю комусь, а насправді це писала інша людина. Маленькі особливості інтернетівських дискусій :).
>мене цікавило, яка саме доктринальна відмінність між українмькими християнами євангельськими - баптистами (наприклад ті що підтримують між собою дружнє спілкування сеоеж їхнього союзу) та ЦХ.
(ГП) Я майже нічого не знаю про українських баптистів. Між ЦХ і тутешніми баптисами Півдня США доктринальні розбіжності, мабуть, такі:
(1) ЦХ не визнає рукоположення. Їх старійшини обираються конгрегацією, і ніякого затвердження зверху на це не треба. Регулярний проповідник також запрошується конгрегацією. З іншого боку, в тих баптистських церквах, що тут діють, є пастори, про яких кажуть, що вони "ordained," тобто призначені якимись вищими авторитетами їх церкви, рукоположені ними.
(2) ЦХ 100%-но "конгрегаціоналістська," тобто в ній нема ніяких формальних об'єднань на регіональному чи загальнодержавному рівні. Місцеві конгрегації діють самостійно і формально НІЯК не узгоджують своєї роботи одна з одною. З іншого боку, тутешні баптисти об'єднані в союзи і так звані "конвенції." Наприклад, найбільша старквілльська церква, так звана Перша баптистська церква, формально входить у склад так званої Конвенції баптистів півдня США. Конвенція має авторитет над місцевими конгрегаціями, в якійсь мірі спускає їм директиви.
А як це в українських баптистів? Яка роль Союзу баптистів - чи він керує роботою місцевих конгрегацій, координує їх?
> Одну відмінність, я зрозумів з Ваших слів - що стосується хрещення. В євангельських церквах практикується підготовка людини до хрещення і спонтанно воно не відбувається. В ЦХ це може відбутися спонтанно за бажанням під час служби відраpу в церкві.
(ГП) Ви знаєте, я написав це, а зараз думаю - я не впевнений, чи таке вже це хрещення в ЦХ спонтанне. Я спостерігав кілька хрещень, які ВИГЛЯДАЛИ спонтанно, але насправді я не знаю, може хтось зі старійшин чи наш проповідник Джон Т. Смітсон (якого там всі називають "Джон-Ті," він дуже неформальна людина) займалися перед тим з людьми, яких вони хрестили. Мені особисто пропонували хреститися в них і НЕ пропонували при цбому якихось окремих курсів підготовки, тощо, яле пропозиція хреститися була зроблена не одразу, як я тільки з вулиці до них зайшов, а коли я вже пару місяців був з ними разом, відвідував біблійний клас тощо.
> > і я також не знаю, яка точка зору на співвідношення "Царство - Церква" в інших протестантів-євангельників. Чи Ви не могли б зробити маленьке резюме з цього приводу?
>
> Яких саме протестантів-євангельників Ви маєте на увазі ?
(ГП) Баптистів, методистів, п'ятидесятників, і може ще якісь деномінації, які є протестантами, але не відносяться до традиційних течій протестантизму (лютеран, кальвіністів, англіканців). Про тих мені теж цікаво, до речі, я про їх погляди на співвідношення Царства і Церкви теж не знаю точно.
Вітаю Вас,
--Георгій
2002.05.18 | Георгій Пінчук
Re: Українська Християнська Асоціація: Ще одна відповідь з України!
Тільки-що нарешті отримав два довгих листи від Нани, жінки з Ялтинської Церкви Христа, яка разом з маленькою і дуже розпорошеною групою ентузіастів намагається випускати християнську газету. Нана має багато цікавих ідей, зокрема про необхідність писати аналітичні статті з питань медицини, освіти, побуту, родинного життя, тощо. Але вона трохи злякана і розчарована тим, що їх церква все ще маленька і надхвичайно бідна матеріально. (От вам і розповіді про те, що багаті американці нібито осипають проклятих сектантів золотом...) Вони не мають постійного приміщення, збираються в парку на лавочках, у горах, або одне в одного по домівках. Більшість членів їх конгрегації - молоді люди з маленькими заробітними платнями, які до того ж часто виплачують нерегулярно. Тому про серйозні матеріальні пожертви навіть мови не йде. Але вони існують і діють - збираються, моляться, співають Богові, навіть намагаються відвідувати лекції закордонних християнських фахівців (недавно, наприклад, вони всі разом їздили до Санкт-Петербургу на конференцію з питання християнської сім'ї, яку проводив один американський християнин-психолог). Вони підтримують Веб-сайт і те, що вони називають "розсилкою," тобто електронний листсерв чи дискусійну групу. Дуже цікава група молоді, мені подобається їх стиль і спрямованість. Я пообіцяв їм написати кілька маленьких есеїв про деякі медичні проблеми з точки зору християнина, і також поділитися інформацією про життя різних християнських угрупувань українців у США. --ГП2002.05.19 | Георгій Пінчук
Які теми ви б запропонували?..
Забув сказати, що Нана запрошує всіх християн взяти участь в її розсилці-лістсерві і просить пропонувати теми, які цікавили б її когрегацію (там переважно молодь). Я думав про це і поки що не вирішив, про що саме я б особисто написав. Не хочеться особливо розводитися на теми моралі, виховання молоді тощо, окільки я не психолог і не професійний педагог. Швидше всього, напишу про щось з природничих наук, особливо загальної біології, анатомії і фізіології людини та патогенезу деяких розповсюджених хвороб (у цьому я почуваю себе фахівцем). Якщо ви маєте якісь ідеї, знаєте якісь цікаві Веб-сайти і т.д., пишіть Нані (nanulya@ukr.net), або мені (opozzum38@hotmail.com), або на цей форум. Вітаю всіх, --ГП2002.05.23 | Георгій Пінчук
Матеріали деяких українських членів ЦХ на Інтернеті
Ось адреса сайту, де публікуються матеріали членів ялтинської, донецької і інших українських конгрегацій ЦХ:http://www.church-of-christ.org.ua/blessingsru/index.htm
Там також є лінк до надзвичайно цікавого дискусійного клубу. Я був приємно вражений, як активно люди, особливо молодь, беруть в ньому участь.
На жаль, члени ЦХ з Заходу України на цьому сайті не помітні, мабуть, головним чином те, що мова сайту - російська. Як я вже писав, одна з головних організаторів цього сайту, Нана Смірнова з Ялти, зовсім не заперечує, щоби хтось допоміг залучити і західноукраїнську публіку.
2002.05.23 | Георгій Пінчук
А ось і українська версія...
Перепрошую, не подивився уважно; є і україномовна сторінка сайти ЦХ в Україні:http://www.church-of-christ.org.ua/ukr/index.htm
Як я і думав, там більше повідомлень з Заходу України.
--ГП