Растриги не унимаются, верные возвращаются каноническую церквь
06/02/2002 | LEN
Шановне панство! Сторонники неканонической группы, именуемой "Украинская Православная Церковь - Киевский патриархат" (УПЦ-КП), пытались сорвать богослужение в полтавской Свято-Николаевской церкви, перешедшей в мае из УПЦ-КП в ведение Украинской Православной Церкви Московского Патриархата. Сторонники УПЦ-КП, пытавшиеся во главе с секретарем епархиального управления раскольников Николаем Храпачем 26 мая захватить Свято-Николаевскую церковь, не принадлежали к числу ее прихожан". Попытка раскольников оказалась неудачной из-за сопротивления прихожан и вмешательства прибывших на место происшествия правоохранительных органов.
Рруководитель УПЦ-КП "патриарх"-самосвят Филарет Денисенко теряет все больше сторонников на Украине. Так, недавно в Херсоне в Украинскую Православную Церковь, принеся покаяние, перешел бывший священник УПЦ-КП Сергий Якименко. Он был принят архиепископом Херсонским и Таврическим Ионафаном в качестве мирянина и уже рукоположен в сан диакона.
Однако Денисенко тем временем пытается "закрепиться на Американском континенте". Он посетил американский городок Купер-Сити (штат Флорида США), где "рукоположил", то есть посвятил в чин "епископа Бориспольского"(?????????????) 83-летнего Стефана Беляка, ранее являвшего настоятелем местного прихода УПЦ-КП. Отныне ему поручено руководство немногочисленными приходами УПЦ-КП в Северной Америке.
Нового неканонического епископа не следует путать со священником Стефаном Беляком, который ранее был секретарем Мукачевской епархии УПЦ-КП, но в январе 2002 года принес покаяние и перешел в Украинскую Православную Церковь Московского Патриархата.
Свет православия светит все сильнее над нашей землей. Раскольники и растриги теряют почву под ногами. С уважением LEN
Рруководитель УПЦ-КП "патриарх"-самосвят Филарет Денисенко теряет все больше сторонников на Украине. Так, недавно в Херсоне в Украинскую Православную Церковь, принеся покаяние, перешел бывший священник УПЦ-КП Сергий Якименко. Он был принят архиепископом Херсонским и Таврическим Ионафаном в качестве мирянина и уже рукоположен в сан диакона.
Однако Денисенко тем временем пытается "закрепиться на Американском континенте". Он посетил американский городок Купер-Сити (штат Флорида США), где "рукоположил", то есть посвятил в чин "епископа Бориспольского"(?????????????) 83-летнего Стефана Беляка, ранее являвшего настоятелем местного прихода УПЦ-КП. Отныне ему поручено руководство немногочисленными приходами УПЦ-КП в Северной Америке.
Нового неканонического епископа не следует путать со священником Стефаном Беляком, который ранее был секретарем Мукачевской епархии УПЦ-КП, но в январе 2002 года принес покаяние и перешел в Украинскую Православную Церковь Московского Патриархата.
Свет православия светит все сильнее над нашей землей. Раскольники и растриги теряют почву под ногами. С уважением LEN
Відповіді
2002.06.02 | Andrij
Re В Релігію! (-)
2002.06.02 | Косарик
Re: Растриги не унимаются, верные возвращаются каноническую церквь
> Свет православия светит все сильнее над нашей землей. Раскольники и растриги теряют почву под ногами.Сильно сказано. Поэтично. Вам надо передовицы писать.
А вот "расстриги" пишется с двумя "с".
2002.06.02 | Адвокат ...
ЛЕН, Ви переплутали адресу... ;-)
з оцєю маячню Вам прямий шлях на реліґійний форум...Погано стали працювати: грубо, не артистично.
Без усякої поваги та співчуття.
2002.06.02 | НеДохтор
Re: ФЭП не унимается ...
© 2001, радиокомпания "Маяк". Создание и поддержка сайта - ФЭП, 2000-2001.http://www.radiomayak.ru/society/02/05/31/8657.html
P.S.
Фонд эффективной политики (ФЭП) работает в области политического консалтинга, организации и проведения избирательных кампаний, взаимодействия со средствами массовой информации, создания и поддержки медиа-проектов в Интернете
2002.06.02 | Габелок
Re: Растриги не унимаются, верные возвращаются каноническую церквь
Я розумію, що Вам подобаються емоційно заряджені слова, пан Лен, але Ви використовуєте слово "расстриги" не вірно. "Расстрига" це є монах який вийшов з монашества.P.S. Російська не є Вашою рідною мовою?
2002.06.05 | LEN
Re: Не искажайте русский язык
Пан Габелок! Вы не правы! По канонам православия патриархом может быть только представитель"черного" духовенства т.е монашества. Поэтому Пан Денисенко(Филарет) в прошлом был монахом Русской православной церкви. Поэтому я и называю его расстригой. С уважением LEN2002.06.06 | Георгій Пінчук
Перепрошую, що встряв, але...
... пан Габелок, на мій погляд, має рацію: адже о. Денисенко не кинув монашества. І потім, пане , слово "расстрига" по-російськи дійсно пишеться з двома "с." Вітаю, --Георгій2002.06.06 | Хлоя
Re: Перепрошую, що встряв, але...
Він не покинув єпископства. Монашеську обітницю він покинув давно, коли завів собі жінку (яку називає сестрою) і від неї дітей.2002.06.06 | Марко
Прохання роз'яснити про православіє
Пане Лен,Яка є процедура обрання патріарха в православних церквах і чим вона відрізняється наприклад для російської, сербської, болгарської та румунської.
Мане також цікавить традиція православних церков щодо поклоніння
мощам (кісткам) людей які померли. В чому саме полягає ця традиція і чим це пояснити ?
2002.06.06 | Хлоя
Re: Прохання роз'яснити про православіє
Православні поклоняються мощам не тому що вони нетлінні, а тому, що вони являють чудеса Божі, як то - мироточення, зцілення і таке інше. Ми поклоняємося не кісткам, а диву Господню.2002.06.06 | Марко
Поклоніння мощам (кісткам) в православії
А яка процедура визначення яким саме мощам (кісткам) треба поклонятися, а яким ні.І чи є в Біблії або Єванегелії написано що їм треба поклонятися ?
2002.06.06 | Хлоя
СВЯТЫЕ МОЩИ. ПОЧИТАНИЕ СВЯТЫХ МОЩЕЙ
"В преимущественном смысле святыми Церковь с самого начала своего существования называет тех людей, которые, очистившись от греха, стяжали Духа Святого в разнообразии даров Его и явили силу Его в нашем мире. Очищенный от греха причастен святости и бессмертию, так как грех есть жало смерти (1 Кор. 15, 56).В Ветхом Завете все живое названо «плотью» (basar), и если человек состоит из души и тела, и душа духовна по природе, то тело, созданное из плоти, - смертно. Причем тело всегда персонифицируется, и наоборот, плоть не индивидуальна, ибо одна плоть в браке, в семье, во всем человечестве и даже во всем живом. У апостола Павла «плоть» (sarx) и «тело» (swma) родственны, но не тождественны. Есть «тело греховное» (Рим. 6, 6), есть и «плоть греховная» (Рим. 8, 3); плоть и тело одинаково вовлечены во грех (Рим. 8, 8 - 13); тело смертно через грех (Рим. 8, 10), которому подвержена плоть. Плоть связана с грехом смертью и законом по склонности к ним души (Рим. 7, 5). Посему, чтобы спасти погибшее, «Слово стало плотью» (Ин. 1, 14). «Как закон, ослабленный плотью, был бессилен, то Бог послал Сына Своего в подобии плоти греховной в жертву за грех», но в силу того, что Он не был причастен греху, Он «осудил грех во плоти» (Рим. 8, 3), победив его. Плотское пришествие и страдания Христа преодолевают смерть в силу Его непричастности жалу смерти - греху.
Тело Христово по воскресении наделено плотью и костями (Лк. 24, 39), обетование воскресения из мертвых у христиан также возвещает о воскресении в теле. Совоскресение христиан зиждется на призывании их к сораспятию Христу, т. е. распятию плоти «со страстьми и похотьми» (Гал. 5, 24), к жизни не для плоти, а для духа, спомоществуемой благодатию Духа Божия. По этой причине Церковь учит, что у праведных и тело причастно благодати Духа Божия, ибо «Бог создал человека для нетления» (Прем. 2, 23) и «не даст святому увидеть тление» (Пс. 15, 10; Деян. 2, 27; 13, 35).
Вследствие этого в Церкви издревле наблюдается почитание останков святых, как тел, причастных благодатному действию Духа Божия через облагодатствованные души этих тел. Уже в Ветхом Завете от останков святых и пророков исходили чудотворения и помощь (пророк Елисей). Особенно увеличилось почитание останков святых в новозаветное время и, в частности, в эпоху гонений. Так, мощи святого Игнатия Богоносца, пострадавшего при Траяне (начало второго века), были «неоценимым сокровищем» для христиан, ради «благодати, обитавшей в мученике» (4, 68 - 69).
Язычники из боязни, что христиане сделают своих мучеников богами, как это было с героями в языческих религиях, стали уничтожать тела пострадавших, сжигая их или бросая в море. Однако древнецерковное почитание святых мощей всегда было чуждо орфических, неопифагорейских, манихейских и каких-либо других взглядов на тело.
Церковью с благоговением собирались останки тел святых как храмов Духа Святого. Так, когда тело святого Поликарпа Смирнского было сожжено, христиане, подвергаясь опасности, собрали его кости как «сокровище более ценное, чем все драгоценные камни и золото». Практика почитания святых мощей вызвала у верующих стремление иметь в своих храмах тела святых или частицы их мощей. Так, король Лангобардии Луитпранд заплатил большую сумму за мощи блаженного Августина, а по свидетельству Руфина так же поступила и одна христианская община, чтобы получить мощи святого Иоанна Предтечи. Григорий Неокесарийский (+270) разместил мощи мучеников по разным храмам своей епархии, установив в каждом из них день празднования памяти находившегося там святого мученика.
Нередко сами храмы строились на месте погребения или страдания (на крови) мучеников. Окончательно такая практика была закреплена постановлением Папы Феликса от 269 года, которое «согласно древнему обычаю» повелевало литургисать не иначе как на мощах святых (23, 409). Это решение основывалось на древней традиции совершения литургий на надгробьях мучеников, на могильных плитах мензах (mensa), которые при богослужении выполняли функции святых престолов. Во второй половине четвертого века возникает традиция выкапывания и перенесения мощей. Так, император Констанций (сын Константина Великого) перенес в Константинополь и положил в храме святых апостолов мощи апостолов Тимофея (в 356 г.), Андрея и Луки (в 357 г.). На Западе традиция выкапывания мощей до седьмого века не наблюдается; позднее при перенесении святых останков там усвояется обычай полагать мощи либо при входе в храм для удобства поклонения, либо по ту или другую сторону престола.
Пятый Карфагенский Собор постановил строить храмы на мощах святых, которые надлежало полагать под алтарем (престолом) (23, 409). При обширности епархий и увеличении строительства храмов правящий архиерей в каждом отдельном случае не мог ездить на освящение вновь отстроенных церквей, знаком его благословения на посвящение явились созданные вместо надгробных плит-менз антиминсы - платы с подписью давшего благословение на освящение храма архиерея; в центре такого плата влагалась частица со святыми мощами.
В это время мощи начинают помещать в домовых церквах, частицы вкладывают в запрестольные и напрестольные кресты.
Учение о почитании святых мощей как храмов Духа Божия, предназначенных к участию вместе с душами к бессмертию, в Православной Церкви было высказано многими святыми отцами: Ефремом Сириным, Кириллом Иерусалимским, Григорием Богословом, Иоанном Златоустым, Амвросием Медиоланским; блаженными Иеронимом и Августином, Кириллом Александрийским, Исидором Пелусиотом, Геннадием Массилийским, Иоанном Дамаскиным и др. Вероучительное понимание Церкви почитания святых мощей окончательно было высказано на Седьмом Вселенском Соборе (787 г.). Седьмое правило этого Собора повелевало все храмы освящать только через положение в них святых мощей (24).
Таким образом, в заключение следует сказать, что с первых веков христианства мощами именовались не только полностью сохранившиеся тела усопших святых, но и отдельные их частицы, останки, которые всегда благочестие почитались Церковью."
Повну версію доповіді митрополита про канонізацію святих РПЦ можна прочитати тут:
http://www.orthodox.spbu.ru/kanoniza.htm
Тут є дві статті про вшанування святих мощей з цитатами з Біблії:
http://www.wco.ru/biblio/books/holyrel/Main.htm?mos
2002.06.07 | Марко
Поклоніння мощам (кісткам) в православії
Пані Хлоє,Я прочитав те все і в мене складається враження, що:
- таке поклоніння еволюційно розвинулось в окремих деномінацій
багато пізніше Христа
- про це не пише в Біблії взагалі
[Х]
Тут є дві статті про вшанування святих мощей з цитатами з Біблії:
http://www.wco.ru/biblio/books/holyrel/Main.htm?mos
[М]
В другій статті написано таке:
"Но благодатные силы, действующие чрез тела святых при их жизни, продолжают действовать в них и после смерти. На этом именно и основывается почитание святых мощей как носителей благодати. Ради Духа Святого и праведных душ человеческих, когда-то обитавших в телах святых мужей и жен, самый прах и кости их сохраняют свою чудодейственную силу. Умерший, прикоснувшийся к костям пророка Елисея, ожил и встал на ноги (см.: 4 Цар. 13, 21)."
Але це неправда - в Другій Книзі Царів 4, 13-21 померла дитина
не торкається костей Єлисея. Там взагалі написано інакше і ця
історія закінчується віршом 4. 34-35, цікаво чи автор статті взагалі відкривав Біблію на цьому вірші. Як це пояснити ?
[М]
Пані Хлоє де в Біблії вказано, що
"Мертвые святые, действуют, как живые: врачуют больных, изгоняют демонов, ибо в святых останках всегда находится благодать Святого Духа."
2002.06.07 | Георгій Пінчук
Re: Поклоніння мощам (кісткам) в православії
Пп. Хлоє і Марку,В лінку про Єлісея, що його дала п. Хлоя. помилка: треба не 4 Цар.13:21 (четвертої книги Царств взагалі не існує), і не 2 Цар. 4, а 2 Цар. 13:20, 21. Тоді дійсно ссилка правильна. Там ідеться про те, що, коли ізраїльтяни ховали людину біля могили Єлісея і побачили моавітських воїнів-грабіжників, вони їх злякалися і кинули труп у могилу Єлісея (очевидно, він був похований не в землі, а в печері або кам"яній ущелині). Коли мертва людина впала в ту могилу і її тіло доторкнулося кісток Єлісея, людина ожила. Але що на цій підставі треба віддавати якусь особливу шану кісткам вірних Божих слуг, Біблія нічого не пише. Це позабіблійна церковна традиція, якої дуже багато в православ"ї.
Вітаю,
--Георгій
2002.06.07 | Марко
Re: Поклоніння мощам (кісткам) в православії
[ГП]В лінку про Єлісея, що його дала п. Хлоя. помилка: треба не 4 Цар.13:21 (четвертої книги Царств взагалі не існує),
Я дивився (см.: 4 Цар. 13, 21).
Другої книги, а не четвертої - то моя помилка. Четверта голова.
Вірші 13-21.
[ГП]
і не 2 Цар. 4, а 2 Цар. 13:20, 21. Тоді дійсно ссилка правильна.
Дякую! Пані Хлоє - автору статті варто вказати на цю неточність, цікаво чи редактори журналу Патрірхії іноді перевіряють, що пишуть автори ?
[ГП]
Там ідеться про те, що, коли ізраїльтяни ховали людину біля могили Єлісея і побачили моавітських воїнів-грабіжників, вони їх злякалися і кинули труп у могилу Єлісея (очевидно, він був похований не в землі, а в печері або кам"яній ущелині). Коли мертва людина впала в ту могилу і її тіло доторкнулося кісток Єлісея, людина ожила. Але що на цій підставі треба віддавати якусь особливу шану кісткам вірних Божих слуг, Біблія нічого не пише.
Саме про це я хочу дізнатися від Хлої, на підставі яких рядків православних толкувань Біблії шанують кістки. Сам факт цього не дає підстав так робити. Питання щодо їх святості тут другорядне, хоча і воно має багато запитань.
[ГП]
Це позабіблійна церковна традиція, якої дуже багато в православ"ї.
Бузумовно. Що цікаво - католицька версія християнства також має багато позабіблійних церковних традицій. Можливо ці риси пов'язані
з нашаруваннями, закладеними в період становлення християнства в переважно язичницьких країнах з подібними нехристиянськими традиціями. Але то справа історичних досліджень.
2002.06.07 | Хлоя
Re:
У Старому заповіті не було вшанування тіл праведників, як і самі праведники ще тільки чекали собі спасіння. Тоді й плоть сама по собі вважалася нечистою.У Новому ж Заповіті, після втілення Спасителя, звеличене не тільки поняття про людину в Христі, але й поняття про тіла, як оселю Святого Духа. Сам Господь, Слово Боже, втілився і прийняв на себе людське тіло. Християни закликаються до того, щоб не тільки їхні душі, але й тіла, освячені святим хрещенням і прийняттям Пречистих Тіла і Крові Христових, ставали істинними храмами Святого Духа.
Хіба ви не знаєте, що ваше тіло - то храм Духа Святого (1 Кор. 6,19)
І тому тіла християн, які жили праведним життям і стали святими, бо прийняли мученицьку смерть, гідні особливої поваги та шанування.
Віра у православ*ї - це набагато більше, ніж проста протестантська психологія. Православ*я має таїнства Божі, які не вписуються у протестантське світосприйняття. "Я цього не розумію, тому цього бути не може," - кажуть протестанти. А православні відповідають: "Хіба можна зрозуміти диво Госоднє і самого Бога? Людина може Його тільки прийняти."
2002.06.07 | Георгій Пінчук
Протестантська психологія
>>Віра у православ*ї - це набагато більше, ніж проста протестантська психологія. Православ*я має таїнства Божі, які не вписуються у протестантське світосприйняття. "Я цього не розумію, тому цього бути не може," - кажуть протестанти. А православні відповідають: "Хіба можна зрозуміти диво Госоднє і самого Бога? Людина може Його тільки прийняти."(ГП) Не зовсім так. Наскільки я знаю, протестанти теж приймають на віру деякі дива Господні, навіть коли так званий здоровий глузд каже, що цього не може бути. Наприклад, всі протестанти, так само як і православні і католики, вірять в те, що Христос воскрешав людей з мертвих і сам воскрес, або що він ходив по воді, вгамовував бурю тощо. Всі протестанти вірять, що Христос народився без участі земного батька. Річ, мені здається, не в якійсь особливій раціональності психології протестантів, а в тому, що прийнято вважати джерелом знання про Бога і його дива. Більшість протестантів таким джерелом вважає Біблію, тоді як православні і католики однаково цінують Біблію і церковну традицію як джерело знання. Вітаю, --ГП
2002.06.07 | Хлоя
Re: Протестантська психологія
В тому то й річ, що протестанти вірять у дива в минулому, і заперечують такі дива зараз. А православні навпаки вірять, що дива у Святій Христовій церкві не припиняються, а примножуються, як Він і обіцяв нам:Иоан.14:12 Истинно, истинно говорю вам: верующий в Меня, дела, которые творю Я, и он сотворит, и больше сих сотворит...