Неділя в соціальному житті України
06/19/2002 | Георгій Пінчук
Дорогі друзі,
Хочу поділитися одним спостереженням і запитати вас, що ви про це думаєте. Я живу у США ось вже 12 років, і мені давно кидається в очі, що тут існує певне відношення до неділі, як до дня, коли люди ходять до церкви. Наприклад, квитки на авіарейси в неділю дешевші, тому що багато людей не бажають подорожувати в цей день і через це пропустити службу. Коли організують якийсь симпозіум, семінар, тощо, то, як правило, на неділю - принаймні на ранок неділі - ніяких міроприємств не призначають. Моя дочка рік тому була влітку на зборах молодіжної акторсько-режисерської трупи, і там теж нічого на неділю не планували, хоча їх розклад був страшно насичений; натомість, багато батьків приїжджали до їхнього табору і забирали дітей з цобою на церковну відправу. П"ять років тому ми їздили до Мексики і зупинилися там в готелі, де традиційно є багато американських туристів, так і там нам кинулася в очі об"ява англійською мовою, де було написано, як дістатися до найближчих церков (католицьких і протестантських) на випадок, якщо хтось не бажає пропустити недільного богослуження.
Разом з тим, у нас в Україні в суспільстві якось немає традиції зв"язувати неділю з відвідуванням церкви. Мене вчора попросили перекласти для однієї американської організації розклад семінару, що його планують провести в цьому серпні в Україні (в Карпатах). Кинулося в очі, що один з дней семінару - неділя, але абсолютно ніякого часу на відвідування служби Божої і близько нема. Я й подумав: а чому організатори семінару навіть і не припускають, що серед учасників може бути присутній християнин, який не звик не приходити до церкви в неділю, вважає це неприпустимим? Чи дійсно в Україні таких людей нема?
Цікаво було б почути ваші думки. Прошу зауважити, що я не мав на увазі докоряти Україні за "безбожність," а просто цікавлюся взаємовідносинами суспільства і релігії, зокрема християнської.
Вітаю всіх,
--Георгій
Хочу поділитися одним спостереженням і запитати вас, що ви про це думаєте. Я живу у США ось вже 12 років, і мені давно кидається в очі, що тут існує певне відношення до неділі, як до дня, коли люди ходять до церкви. Наприклад, квитки на авіарейси в неділю дешевші, тому що багато людей не бажають подорожувати в цей день і через це пропустити службу. Коли організують якийсь симпозіум, семінар, тощо, то, як правило, на неділю - принаймні на ранок неділі - ніяких міроприємств не призначають. Моя дочка рік тому була влітку на зборах молодіжної акторсько-режисерської трупи, і там теж нічого на неділю не планували, хоча їх розклад був страшно насичений; натомість, багато батьків приїжджали до їхнього табору і забирали дітей з цобою на церковну відправу. П"ять років тому ми їздили до Мексики і зупинилися там в готелі, де традиційно є багато американських туристів, так і там нам кинулася в очі об"ява англійською мовою, де було написано, як дістатися до найближчих церков (католицьких і протестантських) на випадок, якщо хтось не бажає пропустити недільного богослуження.
Разом з тим, у нас в Україні в суспільстві якось немає традиції зв"язувати неділю з відвідуванням церкви. Мене вчора попросили перекласти для однієї американської організації розклад семінару, що його планують провести в цьому серпні в Україні (в Карпатах). Кинулося в очі, що один з дней семінару - неділя, але абсолютно ніякого часу на відвідування служби Божої і близько нема. Я й подумав: а чому організатори семінару навіть і не припускають, що серед учасників може бути присутній християнин, який не звик не приходити до церкви в неділю, вважає це неприпустимим? Чи дійсно в Україні таких людей нема?
Цікаво було б почути ваші думки. Прошу зауважити, що я не мав на увазі докоряти Україні за "безбожність," а просто цікавлюся взаємовідносинами суспільства і релігії, зокрема християнської.
Вітаю всіх,
--Георгій
Відповіді
2002.06.20 | Марко
Re: Неділя в соціальному житті України
[ГП] ... Мене вчора попросили перекласти для однієї американської організації розклад семінару, що його планують провести в цьому серпні в Україні (в Карпатах). Кинулося в очі, що один з дней семінару - неділя, але абсолютно ніякого часу на відвідування служби Божої і близько нема. Я й подумав: а чому організатори семінару навіть і не припускають, що серед учасників може бути присутній християнин, який не звик не приходити до церкви в неділю, вважає це неприпустимим? Чи дійсно в Україні таких людей нема?Ваше запитання буде зрозуміліше, якщо уточнити хто проводить цей семінар та хто є авторами розкладу семінару - українці чи американці ?
2002.06.20 | Георгій Пінчук
Re: Неділя в соціальному житті України
Українці.2002.06.21 | Marko
Re: Неділя в соціальному житті України
Mabut' vony nadzvychajno politychno i religijno korektni liudy :)i ne zaxotily obrazhaty musul'man ta judeiv, shcho by potrebuvalo
shche i piatnyci ta suboty na dodatok.
2002.06.20 | Anatoliy
Re: Неділя в соціальному житті України
Шановний пане Георгію!Дуже просте, але дуже цікаве питання Ви ставите, дякую.
Щодо неділі, то в нашому суспільстві, як Вам відомо, є декілька поглядів на це-
1. Україна, як пострадянська країна не має традиції(за винятком хіба що Галичини та Закарпаття) ранкових недільних походів до церкви. Як Ви пам"ятаєте в Радянські часи, а я гадаю що саме це Ви і пам"ятаєте, то весь радянський люд у неділю зранку відправлявся на базар та в магазини. Порожність магазинів, та вища вартість товарів на базарах, а також досить збалансована рівність у бідності гнала людей по магазинах у пошуку дешевих та імпортних товарів. Це досить грубо, але це так. На цьому, нажаль, вироли декілька поколінь наших людей.
2. Україна, як постсоціалістична країна, у спадок від совка отримала дуже сталий комуністичноначальниковий менталітет (вибачте, це слово я сам придумав, але інакше сказати не можу). Будь-який постсоціалістичний начальник, це, як правило, бувший комуністчний функціонер, який їздить зхараз не на Волзі, а на Мерсі, і який, якщо працює у владних структурах, як правило хабарник високого гатунку (навіть президент), а якщо це необізнесмен - то це експлуататор високого гатунку і через нестачу роботи люди мусять це терпіти. Наглядний приклад. Три роки тому, в гурті бастуючих шахтарів у Києві я зустрів знайомого, з котрим служив ще у радянській армії. Я спитав його, що він тут робе в Києві. На що він відповів, що вже півроку не отримує зарплату і приїхав демонструвати і стукати каскою перед кабміном. Я спитав, а на яких машинах їздять його директор, заступники та головний інжегнер і які у них будинки. Він з деякою гордістю відповів, що КАНЕЧНО Мерседеси і у всіх свої приватні НОВІ котеджі. Потім я йому відкрив очі- хлопче, вартість їх котеджів та Мерседеів це дворічна зарплатня всієї вашої шахти плюс ще гачок. Після чого мій годок сказав, от ми і дурні, треба стукати не перед кабміном касками, а по голові свого начальства. Такі реалії. І щоби хоть якось прожити в українському місті, люди змушені обробляти городи і всі неділі, як правило, це є обробляння городів. Таким чином, в Україні грубо можна розділити людей на чотири категорії-
перша- обробники своїх городів - 50% всіх людей,
друга- обробники своїх дачних ділянок - 30% всіх людей,
третя- нічого не роблячі в неділю -10%
четверта - неоначальники та необізнесмени -10%.
Виходячи з цих приблизних цифр Ви можете зробити висновок ХТО ХОДИТЬ У НЕДІЛЮ ДО ЦЕРКВИ І КОМУ ЦЕ ПОРІБНО. Нажаль, такі реалії.
З повагою, Анатолій
2002.06.20 | Георгій Пінчук
Re: Неділя в соціальному житті України
Anatoliy писав(ла):> Шановний пане Георгію!
> Дуже просте, але дуже цікаве питання Ви ставите, дякую.
> Щодо неділі, то в нашому суспільстві, як Вам відомо, є декілька поглядів на це-
> 1. Україна, як пострадянська країна не має традиції(за винятком хіба що Галичини та Закарпаття) ранкових недільних походів до церкви. Як Ви пам"ятаєте в Радянські часи, а я гадаю що саме це Ви і пам"ятаєте, то весь радянський люд у неділю зранку відправлявся на базар та в магазини. Порожність магазинів, та вища вартість товарів на базарах, а також досить збалансована рівність у бідності гнала людей по магазинах у пошуку дешевих та імпортних товарів. Це досить грубо, але це так. На цьому, нажаль, вироли декілька поколінь наших людей.
(ГП) Так, звичайно, я це дуже добре пам"ятаю. Але чи зараз є така необхідність оббігувати крамниці і базари саме в недільний ранок? Наскільки я розумію, особливого дефіциту товарів в Україні зараз нема - є серйозний дефіцит грошей, але з цим, мабуть, нема смислу боротися саме недільними подорожами за товаром. Є ж і субота...
> 2. Україна, як постсоціалістична країна, у спадок від совка отримала дуже сталий комуністичноначальниковий менталітет (вибачте, це слово я сам придумав, але інакше сказати не можу). (...) в Україні грубо можна розділити людей на чотири категорії-
> перша- обробники своїх городів - 50% всіх людей,
> друга- обробники своїх дачних ділянок - 30% всіх людей,
> третя- нічого не роблячі в неділю -10%
> четверта - неоначальники та необізнесмени -10%.
> Виходячи з цих приблизних цифр Ви можете зробити висновок ХТО ХОДИТЬ У НЕДІЛЮ ДО ЦЕРКВИ І КОМУ ЦЕ ПОРІБНО. Нажаль, такі реалії.
(ГП) У США теж багато людей працюють, як каторжні, іноді 75-80 годин на тиждень. Є навіть саркастичний вираз, "працюю Майкрософтівські години" (тобто кожний день з ранку до смерканку, не розгинаючись). По вихідних на городах, правда, тут не працюють, але займаються всякою працею "навколо хати": роблять дрібний ремонт в оселі, займаються зеленню навколо будинку, майструють щось для дітлахів, тощо. Але на церкву більшість людей все-таки час викроює. Тут, де я зараз живу - в маленькому містечку провінційного Півдня, де завжди були дуже сильні консервативно-християнські традиції - майже всі люди між 8 чи 9 годиною ранку і полуднем, а потім ще й між 6 і 7 годиною вечора - відвідують якусь церковну службу. Дуже багато людей всіх вікових категорій і соціальних прошарків також відвідує церкву серед тижня, як правило, в середу ввечері, для занять у біблійному класі. Там, де я жив раніше - в ультраліберальному Сіетлі - в церкву ходить не так багато людей, але все-таки і там суттєва частина населення (мабуть, близько 50%) відвідує ранкові недільні служби регулярно. В українській діаспорі теж традиція регулярного відвідування церкви в неділю дуже сильна.
Але наші люди в Україні, це дійсно зовсім інша річ. Я під час моїх візитів в Україну у 1996, 1999 і 2001 роках іноді помічав, що люди - навіть ті, хто каже на себе, що вони християни (або православні) - дуже щиро дивуються, коли їх запитують про недільні відвідини Служби Божої. Один мій родич в Луцьку навіть належав деякий час до так званої Християнсько-Республіканської партії (Поровського), але до ідеї ходити до церкви по неділях віднісся з великим подивом: "А хіба це треба? Я і так вірю в Бога, православний, ось, і перехреститися можу!" :))) (В Галичині відношення трохи інше - мабуть, пані Мері поділиться своїми враженнями.)
А як Ви думаєте, пане Анатолію (і інші) - чи зміниться колись ставлення українців, зокрема міської інтелігенції, до "організованого християнства?"
> З повагою, Анатолій
Взаємно! --Георгій
2002.06.21 | толя дейнека
Re: надважка річ
вітаю, Георгіюте, що зараз відбувається в україні, пронизане такою кількістю протилежних тенденцій та суперечливих чинників майже у всіх ланках життя, що будь який прогноз є надважким. Є багато поганого, є і паростки доброго, просто твориться нове буття і ніхто зара' не знає, яким воно буде.
тому тільки про власні враження, без узагальнень.
Щодо неділі - можу засвідчити: ставлення до церкви та неділі зокрема стало в моїх родичів останні 10 років значно глибшим, а церкву разом з батьками по неділях відвідують і діти. Цього не було у 80-х.
2002.06.21 | Георгій Пінчук
Re: надважка річ
Дякую, Толю, дуже цікаво.А в чому саме, на Ваш погляд, більна глибина ставлення до церкви і неділі у Ваших родичів?
Вітаю, --ГП