Ісус Христос- хто він за національністю?
09/06/2002 | Анатолій
ЄВАНГЕЛІЄ ІСУСА ХРИСТА ВІД OРІЇВ (частина ІІ).
Ні в Біблії ні в інших, заслуговуючих довір”я, джерелах Ісуса та його маму Марію ніхто ніколи не називав євреями. “Ісус галілеянин” чи просто “Галілеянин” – так він фігурує у Євангеліях. Між іншим, зовнішність Ісуса була зовсім не єврейська. Як відомо, у ХХ столітті дослідникам, шляхом сканування так званої Туринської площаниці, вдалося створити найточніший портрет Ісуса, котрий широко публікувався у масмедія. Русяве волосся, очі світлі і в них не побачиш застиглої, типово юдейської “світової скорботи”; ніс невеликий, прямий, правильний; чітко окреслені шляхетні губи. Саме таким він зоображе-
ний на багатьох іконах у старих українських традиційних, не синодоїдальних храмах.
Про те, що Ісус не єврейського походження, що він душею і тілом був орієм, свідчить і його східне паломництво.
Зважуючи на те, що Ісус після паломництва та навчання повернувся саме в Галілею, говорить про те, що тільки там він міг отримати підтримку, тільки там була його паства. Саме тут у Галілеї він прочитав основні свої проповіді та здійснив основні чудеса.
Церковні ієрархи савеліянської церкви, особливо католицькі, національне питання Ісуса не вважають суттєвим. На їх думку, оскільки Ісус народився в Ізраїлі, то він єврей. А його матері Марії вони навіть приписали родовід від самого царя Давида. Але це не відповідає істині. Марія народилася у 19 році до н.е. від батьків галілеян Якима та Анни у Віфлеємі. Вмерла у 48 році н.е. в Ефесі. Ісус народився в 5 році до н.е. від Діви Марії і Святого Духа в Назареті, як повіствують Євангелії. Названим батьком його був єврей Йосип Пантер (28-е коліно роду царя Давида). У Біблії сказано: “А Яків породив Йосипа, Маріїного чоловіка, у котрої народився Ісус, званий Христосом” (Мт.1.16)
Ремарка. Насправді ж це досить гостра проблема, що дає безпосередній вихід на расову проблему та політику. Як відомо, походженням Ісуса дуже серйозно цікавилися німецькі етнологи. У цьому напрямку активно працював духовний батько німецьких расистів Х.Чемберлен. У процесі своїх досліджень, які охоплювали і Україну, він отримав багато доказів про орійсько-галілейське походження Ісуса. Це надало йому підставу рішуче заявити, що Ісус та його Апостоли не мали жодної краплі єврейської крові. Однак профашистська орієнтація вченого не дозволила йому бути відвертим до кінця і визнати, що плем”я Ісуса генетично і духовно пов”язане із галілеянами, пращури яких північнопонтійські сколоти (кельти, як іх називають пізніше), прийшли в ІІІ ст. до н.е. в Палестину із Прикарпаття.
До них у Північній Палестині вже багато століть жили нащадки гіксів, скіфів, троянців, сарматів, котрі приходили сюди з Припонтиди, сьогоднішньої України. Тут було багато міст і селищ з “руськими” назвами (Скіфополь, Рама) та й назва річки Йордан запозичена з однієї з річок Дніпровського басейну. Фактично Палестина на той час виглядала як клаптикова ковдра. Головними тут були три “провінції” –Іудея, Самарія та Галілея. Вони мали автономний статус (між ними навіть інколи спалахувала міжнаціональна ворожнеча), хоча політично це була єдина Юдейська держава. Причому, галілеяни настільки не вписувалися в Ізраїль, що навіть цар Соломон віддає (20 міст Галілеї) Хіраму- язичницькому царю Тира. Але і Хіраму ці міста не сподобалися – своїм високим духовним Відо-Вестійським Православ”ям та гордими людьми вони не вписувалися в уже з вихолощеним язичництвом Фінікію. І це цілком закономірно. Адже Галілея славилася своїм знаменитим Відо-Вестійським Православ”ям, мала висого рівня жерців-волхвів та великих провидців. Ще і досі галілейські гороскопи та пророцтва дуже цінуються не тільки на Сході, а й в Європі. Відомо, що духовне вчення придніпровського Гелона (Відо-Вестійське Православ”я)-столиці скіфів сколотів, про яку писав Геродот, і всього Трипілля були передані палестинським явсеям (ессеям) – громаді, до якої належали батьки Матері Марії і в якій виховувалися Іван Христитель та Ісус. Галілея тоді була ніби діаспорою Галичини і Борисфенії.
Ця обставина, до речі, і ускладнила становище Ісуса в Ізраїлі, особливо в Єрусалимі, його вважали іноплеменником і навіть расово неповноцінним. Коли “чистокровні євреї” крчали Пилатові: “Розіпни його!”, ними якоюсь мірою рухало почуття патріотизму (як це іноплеменник оголошує себе царем Юдейським). А от заступається за Ісуса дружина Пилата- галілеянка.
Як відомо з історії, галілеяни у І сторіччі н.е. пішли з Палестини на півнч. Адже відомо, що після галілейського повстання в 66 році н.е. римляни вирішили стерти навіть пам”ять про непокірних назореїв та галілеян, перейменували галілейські топоніми та і сам етнос, давши йому ім”я, від тодішнього римського імператора Тиберія- тиверці (у біблії Тувал). Вигнані зі своєї батьківщини галілеяни пішли зпочатку у малу Азію (в етнічно близьку їм Кападокію), а звідти на Припонтиду до річок Дністер, Буг, Дніпро. Тут, асимілювавшися з місцевими аборигенами (нащадками сколотів та кімерійців) створили Тиверію-об”єднання племен, що входило до антського союзу слов”ян. Тиверія позначена на старих мапах подніпров”я.
За біблійною етнологією, чисельність і питома вага зайшлих у корінному населенні країни можуть бути не великими, а проте достатніми для домінуючого впливу на весь етнос та його історію. Тиверці були меншиною на землях Північної Припонтиди, але їхній духовний вплив визначив склад усього племінного союзу. І трансформуючи антське об”єднання, тиверці створили етнічну основу для формування Галичини, що стала українським сакралом, духовним коренем Київської Русі.
Цим напевно зумовлений і особливий інтерес окультних антропологів до галичан (серед останіх широкоь практикувалися виміри черепа, вивчення форм вуха, носа тощо) у генетичних галичан та палестинських галілеян.
Нам, українцям, особливо галичанам, нащадкам трипільських оріїв, треба пам”ятати і пишатися тим, що наші пращури дали світові найвідомішу особистісь- ІСУСА ХРИСТА !!
І ще одне. У біблії є дивне пророцтво Ісаї (VIII.23-IX.1):”Перша пора злегковажила край Завулонів та край Нефталимів (галілея), а остання прославить дорогу приморську, другий бік Йордану, округу поганів (язичників, православних). Народ який у темряві ходить, Світло велике побачить і над тими, хто сидить у краю тіні смерті, світло засяє над ними”. Як бачимо біблійний пророк підкреслює, що Галілея не була у пошані у юдеїв, оскільки була поганською-православною, жила у темряві. І це не дивно, адже відо-вестійське православ”я прибульців з півночі не вписувалося в “істинну” з погляду юдаїстів, релігію. Також зверніть увагу, йдеться про приморський шлях (смуга вздовж Середземного моря, якою йшли народи з півночі). Усе це благословляється пророком, що передбачає велич землі Галілейської, на якій засяє світло велике, тобто відо-вестійське православне вчення Ісуса.
Гордіться ж своєю нацією, нашадки Ісуса-українці !
З повагою, Анатолій
Ні в Біблії ні в інших, заслуговуючих довір”я, джерелах Ісуса та його маму Марію ніхто ніколи не називав євреями. “Ісус галілеянин” чи просто “Галілеянин” – так він фігурує у Євангеліях. Між іншим, зовнішність Ісуса була зовсім не єврейська. Як відомо, у ХХ столітті дослідникам, шляхом сканування так званої Туринської площаниці, вдалося створити найточніший портрет Ісуса, котрий широко публікувався у масмедія. Русяве волосся, очі світлі і в них не побачиш застиглої, типово юдейської “світової скорботи”; ніс невеликий, прямий, правильний; чітко окреслені шляхетні губи. Саме таким він зоображе-
ний на багатьох іконах у старих українських традиційних, не синодоїдальних храмах.
Про те, що Ісус не єврейського походження, що він душею і тілом був орієм, свідчить і його східне паломництво.
Зважуючи на те, що Ісус після паломництва та навчання повернувся саме в Галілею, говорить про те, що тільки там він міг отримати підтримку, тільки там була його паства. Саме тут у Галілеї він прочитав основні свої проповіді та здійснив основні чудеса.
Церковні ієрархи савеліянської церкви, особливо католицькі, національне питання Ісуса не вважають суттєвим. На їх думку, оскільки Ісус народився в Ізраїлі, то він єврей. А його матері Марії вони навіть приписали родовід від самого царя Давида. Але це не відповідає істині. Марія народилася у 19 році до н.е. від батьків галілеян Якима та Анни у Віфлеємі. Вмерла у 48 році н.е. в Ефесі. Ісус народився в 5 році до н.е. від Діви Марії і Святого Духа в Назареті, як повіствують Євангелії. Названим батьком його був єврей Йосип Пантер (28-е коліно роду царя Давида). У Біблії сказано: “А Яків породив Йосипа, Маріїного чоловіка, у котрої народився Ісус, званий Христосом” (Мт.1.16)
Ремарка. Насправді ж це досить гостра проблема, що дає безпосередній вихід на расову проблему та політику. Як відомо, походженням Ісуса дуже серйозно цікавилися німецькі етнологи. У цьому напрямку активно працював духовний батько німецьких расистів Х.Чемберлен. У процесі своїх досліджень, які охоплювали і Україну, він отримав багато доказів про орійсько-галілейське походження Ісуса. Це надало йому підставу рішуче заявити, що Ісус та його Апостоли не мали жодної краплі єврейської крові. Однак профашистська орієнтація вченого не дозволила йому бути відвертим до кінця і визнати, що плем”я Ісуса генетично і духовно пов”язане із галілеянами, пращури яких північнопонтійські сколоти (кельти, як іх називають пізніше), прийшли в ІІІ ст. до н.е. в Палестину із Прикарпаття.
До них у Північній Палестині вже багато століть жили нащадки гіксів, скіфів, троянців, сарматів, котрі приходили сюди з Припонтиди, сьогоднішньої України. Тут було багато міст і селищ з “руськими” назвами (Скіфополь, Рама) та й назва річки Йордан запозичена з однієї з річок Дніпровського басейну. Фактично Палестина на той час виглядала як клаптикова ковдра. Головними тут були три “провінції” –Іудея, Самарія та Галілея. Вони мали автономний статус (між ними навіть інколи спалахувала міжнаціональна ворожнеча), хоча політично це була єдина Юдейська держава. Причому, галілеяни настільки не вписувалися в Ізраїль, що навіть цар Соломон віддає (20 міст Галілеї) Хіраму- язичницькому царю Тира. Але і Хіраму ці міста не сподобалися – своїм високим духовним Відо-Вестійським Православ”ям та гордими людьми вони не вписувалися в уже з вихолощеним язичництвом Фінікію. І це цілком закономірно. Адже Галілея славилася своїм знаменитим Відо-Вестійським Православ”ям, мала висого рівня жерців-волхвів та великих провидців. Ще і досі галілейські гороскопи та пророцтва дуже цінуються не тільки на Сході, а й в Європі. Відомо, що духовне вчення придніпровського Гелона (Відо-Вестійське Православ”я)-столиці скіфів сколотів, про яку писав Геродот, і всього Трипілля були передані палестинським явсеям (ессеям) – громаді, до якої належали батьки Матері Марії і в якій виховувалися Іван Христитель та Ісус. Галілея тоді була ніби діаспорою Галичини і Борисфенії.
Ця обставина, до речі, і ускладнила становище Ісуса в Ізраїлі, особливо в Єрусалимі, його вважали іноплеменником і навіть расово неповноцінним. Коли “чистокровні євреї” крчали Пилатові: “Розіпни його!”, ними якоюсь мірою рухало почуття патріотизму (як це іноплеменник оголошує себе царем Юдейським). А от заступається за Ісуса дружина Пилата- галілеянка.
Як відомо з історії, галілеяни у І сторіччі н.е. пішли з Палестини на півнч. Адже відомо, що після галілейського повстання в 66 році н.е. римляни вирішили стерти навіть пам”ять про непокірних назореїв та галілеян, перейменували галілейські топоніми та і сам етнос, давши йому ім”я, від тодішнього римського імператора Тиберія- тиверці (у біблії Тувал). Вигнані зі своєї батьківщини галілеяни пішли зпочатку у малу Азію (в етнічно близьку їм Кападокію), а звідти на Припонтиду до річок Дністер, Буг, Дніпро. Тут, асимілювавшися з місцевими аборигенами (нащадками сколотів та кімерійців) створили Тиверію-об”єднання племен, що входило до антського союзу слов”ян. Тиверія позначена на старих мапах подніпров”я.
За біблійною етнологією, чисельність і питома вага зайшлих у корінному населенні країни можуть бути не великими, а проте достатніми для домінуючого впливу на весь етнос та його історію. Тиверці були меншиною на землях Північної Припонтиди, але їхній духовний вплив визначив склад усього племінного союзу. І трансформуючи антське об”єднання, тиверці створили етнічну основу для формування Галичини, що стала українським сакралом, духовним коренем Київської Русі.
Цим напевно зумовлений і особливий інтерес окультних антропологів до галичан (серед останіх широкоь практикувалися виміри черепа, вивчення форм вуха, носа тощо) у генетичних галичан та палестинських галілеян.
Нам, українцям, особливо галичанам, нащадкам трипільських оріїв, треба пам”ятати і пишатися тим, що наші пращури дали світові найвідомішу особистісь- ІСУСА ХРИСТА !!
І ще одне. У біблії є дивне пророцтво Ісаї (VIII.23-IX.1):”Перша пора злегковажила край Завулонів та край Нефталимів (галілея), а остання прославить дорогу приморську, другий бік Йордану, округу поганів (язичників, православних). Народ який у темряві ходить, Світло велике побачить і над тими, хто сидить у краю тіні смерті, світло засяє над ними”. Як бачимо біблійний пророк підкреслює, що Галілея не була у пошані у юдеїв, оскільки була поганською-православною, жила у темряві. І це не дивно, адже відо-вестійське православ”я прибульців з півночі не вписувалося в “істинну” з погляду юдаїстів, релігію. Також зверніть увагу, йдеться про приморський шлях (смуга вздовж Середземного моря, якою йшли народи з півночі). Усе це благословляється пророком, що передбачає велич землі Галілейської, на якій засяє світло велике, тобто відо-вестійське православне вчення Ісуса.
Гордіться ж своєю нацією, нашадки Ісуса-українці !
З повагою, Анатолій
Відповіді
2002.09.06 | Георгій Пінчук
Re: Ісус Христос- хто він за національністю?
Пане Анатолію, але Марія за Біблією (а не за "савеліанськими перекрученнями") також вела свій родовід від царя Давида, тобто була єврейкою (з невеличкими домішками не-єврейської крові завдяки ханаанеянці Рахаві і моавитянці Руфі). Щодо рис обличчя - не так мало семітів (і євреїв, і арабів) мають досить світле волосся і невеликий прямий ніс. Коли я вчився в Київському мединституті у 1970-і роки, на нашому курсі вчився один араб з Йорданії, який мав таку зовнішність. Ми просто звикли до стереотипів. --ГП2002.09.11 | Анатолій
Re: Ісус Христос- хто він за національністю?
Пане Геогію!Якщо Ви трохи знаєте історію, а також Біблію (а я знаю що Ви це знаєте) то зрозумієте, що ваші слова співпадають з дійсністю з точністю до навпаки. Марія була галілеянкою, отже яфетичною, отже булою, отже не єврейкою, але з малими домішками єврейської та негроїдної (ханаанейської) крові.
Щодо генетики, продажної дівки капіталізму, то я гадаю, що Ви, як лікар, це знєте ще краще за мене. Це я про білого араба. Що поробиш. Нажаль, у нас зараз в україні є вже трохи чорних українців. І справді, що поробиш.
Ну а з усім іншим, я відчуваю, ви згідні. Дякую.
Анатолій
2002.09.11 | Георгій Пінчук
Re: Ісус Христос- хто він за національністю?
Анатолій пише:> Пане Геогію!
> Якщо Ви трохи знаєте історію, а також Біблію (а я знаю що Ви це знаєте) то зрозумієте, що ваші слова співпадають з дійсністю з точністю до навпаки. Марія була галілеянкою, отже яфетичною, отже булою, отже не єврейкою, але з малими домішками єврейської та негроїдної (ханаанейської) крові.
(ГП) Звідки Ви взяли, що вона була "яфетичною"? Які Ваші джерела?
Дозвольте мені коротко описати те, що я знаю з мого джерела - Біблії, щоби мати деяку ясність у піднятому питанні.
Біблія не називає імен батьків галілейської дівчини на ім"я Марія, яка стала матір"ю Ісуса Христа. Але Новий Завіт містить натяк, що Марія була близькою родичкою Єлісавети, матері Івана Христителя. Луки 1:36 прямо називає Єлісавету Маріїною "родичкою." Хоча біблійний текст прямо цього не каже, Марія могла бути двоюрідною сестрою Єлісавети, або племінницею Єлісаветиної матері, і дочкою Єлісаветиної сестри, яку традиція (не Біблія) називає Анна. Якщо Луки 1:36 не бреше (а я впевнений, що Біблія не бреше), і Марія з Єлісаветою дійсно були кровними родичками, тоді Марія повинна була бути єврейкою за етнічністю, тому що Луки 1:5 називає Єлісавету однією з "дочок Ааронових" (тобто прямим нащадком засновника єврейської нації Авраама через його правнука Левія - Мойсей і його старший брат Аарон були праправнуками Левія).
Більше того, Луки 3:23 називає Йосипа, чоловіка Марії, "сином" Ілія (або Гелія). З Матвія 1:16 ми дізнаємося, що Йосип був сином Якова. Здається, тут протиріччя. Але це протиріччя зникає, якщо ми подивимося родовід Христа трохи далі і дізнаємося, що і Ілій, і Яків (батько Йосипа) мають багато спільних предків і обоє ведуть свій рід від царя Давида. Тоді можна припустити, що Луки 3:23 називає Ілія "батьком" Йосипа суто фігурально - насправді Ілій був батьком *дружини* Йосипа, Марії. Серед стародавніх євреїв було досить прийнято називати зятів "синами." Ця версія дуже гармонує з іншими фрагментами Біблії, в яких Ісуса Христа називають не тільки "легальним," а й біологічним нащадком царя Давида (див., напр., Римлян 1:3 - там мова іде про те, що Христос був "ТІЛОМ із насіння Давидового"). Він був "легальним" нащадком Давида чежрез свого прийомного батька Йосипа і "біологічним" нащадком цього юдейського царя через свою біологічну матір, Марію.
Цей коротенький аналіз робить найбільш імовірною версію, що Марія, яка дійсно мешкала в галілейському місті Назареті, за етнічністю була єврейкою. Те, що вона була галілеянкою, не протирічить цьому, тому що, знову ж таки, за свідченням біблійних авторів (зокрема Ісайї, на якого я вже посилався), в Галілеї споконвіку мешкали і євреї, і не-євреї. Ви, звичайно, можете не погоджуватися з цим, але треба ж все-таки посилатися на якісь джерела. Інакше я можу нафантазувати, наприклад, що Марія була чистісінькою африканкою, заплітала коротеньке волоссячко в растафаріанські косички, мала в ніздрях величезні кільця, одягалася в солом"яну спідничку і танцювала національні танці племені Мумбо-Юмбо. :))))
> Щодо генетики, продажної дівки капіталізму, то я гадаю, що Ви, як лікар, це знєте ще краще за мене. Це я про білого араба. Що поробиш. Нажаль, у нас зараз в україні є вже трохи чорних українців. І справді, що поробиш.
(ГП) Ціную Ваш гумор, але серед арабів дійсно є люди з русявим волоссям і світлими очима, і не обов"язково через те, що в їх родовід випадково замішався якийсь український хуліган :).
> Ну а з усім іншим, я відчуваю, ви згідні. Дякую.
(ГП) Та я з усім згоджуся, Ви тільки давайте мені якісь більш-менш авторитетні джерела, а не тільки політ фантазії. :)
> Анатолій
--Георгій
2002.09.13 | Анатолій
Re: Ісус Христос- хто він за національністю?
Пане Пінчук!Ви самі і відповідаєте на своє запитання. Галілейська дівчина Марія, це не значить Лос-Анжелська дівчина. Я вже казав і кажу знову- ГАЛІЛЕЯНАМИ НАЗИВАЛИ ЛЮДЕЙ НА ЗА НАЗВОЮ МІСЦЕВОСТІ, В ЯКІЙ ВОНИ МЕШКАЛИ, А ЗА ВЛАСНОЮ НАЗВОЮ ПЛЕМЕНІ. Плем"я називалося ГАЛІЛЕЯНАМИ і через це місцевість називалася Галілея. Точно так, Люди називаються галичанами і де б він не жив в Україні, галичанина чути по говірці, та видно зовні- темне волосся, що трохи в"ється, ніс з горбинкою і т.д.
З повагою, Анатолій
2002.09.13 | Георгій Пінчук
Re: Ісус Христос- хто він за національністю?
Анатолій пише:> Пане Пінчук!
> Ви самі і відповідаєте на своє запитання. Галілейська дівчина Марія, це не значить Лос-Анжелська дівчина. Я вже казав і кажу знову- ГАЛІЛЕЯНАМИ НАЗИВАЛИ ЛЮДЕЙ НА ЗА НАЗВОЮ МІСЦЕВОСТІ, В ЯКІЙ ВОНИ МЕШКАЛИ, А ЗА ВЛАСНОЮ НАЗВОЮ ПЛЕМЕНІ. Плем"я називалося ГАЛІЛЕЯНАМИ і через це місцевість називалася Галілея. Точно так, Люди називаються галичанами і де б він не жив в Україні, галичанина чути по говірці, та видно зовні- темне волосся, що трохи в"ється, ніс з горбинкою і т.д.
(ГП) Але ж Ісайя називає Галілею "землею Завулоновою і Нефталимовою" (Іс. 8:23). Завулон і Нефталим були рідними синами Якова, правнуками засновника єврейської нації Авраама, і їх нащадки, євреї, жили (та й зараз живуть) в Галілеї поруч з не-євреями. Безумовно, там жили і нащадки інших єврейських племен ("колін Ізраїля"). Тому мені не здається дуже переконливою думка, що під "галілеянином" чи "галілеянкою" обов"язково мається на увазі представник особливого не-єврейського племені. Імовірніше, що "галіеянами" у 1 ст. н.е. називали просто мешканців цієї провінції Римської імперії. До речі, тетрарх (намісник) Юдеї, Ірод Великий, про якого згадують Євангелії (син Антіпи ІІ), був також мешканцем (і заодне губернатором) Галілеї, де знаходилася його резиденція. За етнічністю він, як і вся величезна династія Іродів, був араб-едоміт, за релігією юдей. Пане Анатолію, там була така суміш різних етносів, що кінці відшукати важко! Але мати і прийомний батько Христа, за Біблією, все-таки були етнічними євреями. Відмовитися від цього положення є тим самим, що визнати Біблію брехнею. Але Біблія вже тисячу разів довела свою правдивість.
> З повагою, Анатолій
Взаємно, --Георгій
2002.09.13 | Хлоя
Ісус Христос і священні корови.
Пане Анатолію, пропоную Вам текст (якщо він досі Вам не знайомий) про всі ці версії "східного паломництва" Христа. Задля об*єктивності раджу прочитати."БЫЛ ЛИ ИИСУС В ИНДИИ?
Христа отправили в ссылку. Его сослали в Гималаи, в Шамбалу - куда подальше, лишь бы не пустить его на порог своего дома и своего сердца. Я говорю не о событиях двадцативековой давности, а о том, что происходит сегодня...
Не хочется человеку жить по Евангелию. Но сказать честно (хотя бы самому себе): "мне Евангелие мешает, я не буду жить по его заповедям", - значит лишиться толики интеллектуальной и культурной респектабельности. Поэтому создается более сложный механизм противоевангельской самозащиты: Христа я уважаю, но Евангелиям не верю, потому что это слишком церковные книги. Говорят ("наука доказала"), что церковные Евангелия - это поздние и искаженные книги, в которых уже утрачен подлинный эзотеризм Учения Иисуса. Христос, говорят, на самом деле был в Индии (то ли в годы своей юности, то ли после Распятия), и там Он научился подлинной мудрости. Мудрость эта незаписанна и туманна. Но, несомненно, что состояла она именно в том, что лично мне нравится именно сегодня. Таким образом реальные слова Христа, записанные в реальных и древних христианских источниках отстраняются - ради того, чтобы из Христа сделать попугая, послушно поддакивающего оккультно-интеллектуальным модам современности. Ведь если от Него осталось лишь молчание и бессвязные обрывки легенд, то это молчание можно истолковать как знак согласия с чем угодно. А угодно мне, чтобы Христос был согласен именно со мною.
Так Христос, пришедший, чтобы "Новым Заветом" рассеять магию язычества, становится покровителем возродившегося ветхого оккультизма. Так Христос, пришедший обновить и обжечь человеческую совесть, трансформируется в магический талисман из пушкинской сказки: "Свет мой, зеркальце, скажи, я ль на свете всех милее, все румяней и белее?". Евангелия от Матфея, от Марка, от Иоанна и от Луки в ответ на этот вопрос ясно скажут: "Нет!". Ну что ж - на чердак их, таких упрямых!
Все эти Евангелия Евангелие молчит о первых 30 годах жизни Христа. Это молчание неудивительно: Евангелия — это не биографии. Это не портрет Христа и не рассказ о Его жизни. Это икона. И рассказ о Его служении. О том, что Господь сделал "нас ради человек и нашего ради спасения". В этом отличие подлинных Евангелий от апокрифов: Христос не творит бессмысленных чудес, Он не делает ничего просто шокирующего.
В каноне все чудеса Христа центрированы вокруг главного: оживления нашей человеческой природы. Рассказы о второстепенном отвлекли бы от главного, Человек, увлеченный проповедями и чудесами, множащимися из года в год, не заметил бы главного чуда: Страсти и Пасху. И именно у Иоанна — человека, который пишет самое содержательное Евангелие, и человека, который много лет жил под одной крышей с матерью Иисуса и больше кого бы то ни было мог знать о годах молодости Спасителя, меньше, чем у остальных евангелистов, уделено внимания допасхальным событиям.
Есть своя духовная педагогика в том, что иудеям была неизвестна могила Моисея и в том, что сам Моисей не смог войти в землю Обетованную (иначе мог бы возникнуть культ Моисея, в лучах которого померкла бы память о Том, Кто дал Моисея Израилю). Есть своя педагогика и в том, что апостолы молчат о годах, предшествующих Голгофе.
Но именно то основание, по которому апостолы не говорили о молодости Христа, делает этот период Его жизни чрезвычайно привлекательным для оккультистов. Апостолы не говорят о ранних годах, "ибо я рассудил быть у вас незнающим ничего, кроме Иисуса Христа, и притом распятого" (1 Кор 2,2). Апостолы поглощены мистерией Креста — и говорят только о ней. Оккультисты не любят Крест. Он им непонятен — и потому они готовы писать свои "евангелия", в которых Распятие оказывается всего лишь традиционным сюжетным завершением, неизбежным жестом. Чтобы не оставаться вблизи Голгофы, теософы убегают в юность Христа.
Оккультисты не хотят быть христианами, они не хотят слушать ясных слов Христа о Его служении. Христос Учащий им не мил, поэтому они норовят сделать Христа своим соучеником, норовят самого Христа усадить на колени у ног Единственно Великого Будды.
И вот могилу Христа показывают то в Кашмире, то в Японии, а Христа объявляют то учеником египетских магов, то выучеником магов Тибетских, то питомцем японских магов. И люди готовы верить всему - лишь бы не свидетельству апостолов. Учительница Рерихов Елена Блаватская (а после нее - Анна Безант) уверяла, что Христос родился во втором веке "до Рождества Христова"; а рериховский ученик Эндрю Томас (Томашевский) - не менее безапелляционно уверял, что Христос родился в третьем веке после Рождества Христова. Никаких аргументов никто из них не привел - но по законам жанра это и не требуется: пропаганда есть пропаганда. Главное - подорвать доверие к церковной традиции, а затем уже можно будет приступить к реализации великого призыва основателя "Аум Сенрике": "Превратим Россию в Шамбалу!".
Аллергия на Евангелие появилась у европейцев в прошлом веке - вместе с марксизмом, дарвинизмом, ницшеанством и спиритизмом. Тогда и начали появляться слухи о "невероятных приключениях Иисуса в Индии". Ни одна из легенд о восточных путешествиях Христа не фиксируется ранее чем в XIX столетии. Одно это обстоятельство заставляет уже прохладно относиться к этим легендам. Кроме того, все эти легенды строились по общей схеме: кто-то где-то видел "одну древнюю рукопись", которую никому впоследствии увидеть и проверить так и не удавалось.
Иногда же исправители Евангелия обходились вовсе без "новооткрытых источников" а опирались просто на свое желание. Например, легенда о том, что Христос после распятия ушел в Кашмир и спокойно умер там спустя несколько десятилетий, обязана своим происхождением основателю мусульманской секты ахмадийя Мирзе Гуляму Ахмаду Кадиани. Эту идею он начал распространять в 1889 году, используя ее для привития ученикам идеи о том, что он является: а) мусульманским пророком Махди; б) Мессией; в) новым воплощением Кришны. По его мысли, ожидать второго Пришествия Христа бессмысленно: он не воскрес и умер навсегда, а те пророчества Библии, которые говорят о Царстве Христа, о приходе Мессии, относятся не к Иисусу из Назарета, а к Мирзе Гуляму Ахмаду. Последователи этой секты позднее показывали Николаю Рериху "могилу" Христа в Кашмире (стоит заметить, что последний не очень-то им поверил).
Фантазии насчет пребывания Иисуса в Индии независимо от мусульманских сектантов восходят к книге Н. А. Нотовича1594. Сам Нотович не знал ни санскрита, ни пали, ни даже тибетского, и, по его словам, записал рассказ со слов толмача1595 — "за что, — по замечанию В. Кожевникова, — его постигла жестокая, но вполне заслуженная казнь со стороны ученой критики"1596. Кроме того, Нотовичу принадлежит не только запись, но и композиция опубликованного им текста1597.
Его рассказ оказался ничем не подтвержден. "Основная слабость публикации Н. Нотовича и многочисленных последующих авторов заключается в том, что никто из них не располагает документами, подтверждающими их версии. Поиск многочисленных исследователей в монастыре Хемис в Ладакхе не дали результатов" — пишет автор, симпатизирующий Рерихам1598. Интересно, что сам Н. Рерих отрицал, что он видел саму рукопись, говорящую о пребывании Христа в Индии1599. Вообще никакие наблюдения, зарисовки, мысли, свидетельства из книги Нотовича не вошли в востоковедческий научный обиход. О его книге скорее слышали (нежели читали) оккультисты и восприняли из нее одну идею: на Востоке есть легенды, повествующие о Христе как о своем земляке.
На Западе в числе ученых, выступивших с критикой публикации Нотовича, был известнейший востоковед Макс Мюллер. В России были известны критические отзывы на его брошюру о. Евгения Аквилонова ("несомненный подлог")1600, Т. Буткевича1601, И. Стеллецкого1602.
В защиту Нотовича выступил некий "архимандрит Хр.". Его аргументы в пользу апокрифа не были опубликованы. Однако, я полагаю, что они были не слишком серьезны. Сомнения в религиеведческой компетентности "архимандрита Хр." во мне посеяла такая его сентенция: "Во всех этих записях рассказы носят колоритный характер понятий буддистов, что видно, например, из конца второго манускрипта, где находится такая фраза: "Исса — человек, благословенный Богом и лучший из всех; его-то великий Брама избрал, чтобы воплотить в него свой дух, который отделился от Высшего Существа на время, назначенное судьбой"1603. Вот именно буддист как раз и не мог бы написать что-либо подобное. Идея Брамы не интересует буддистов, и, кстати, Брама пантеистического индуизма так же не слишком интересуется людьми и не "благословляет" их.
Конечно, современный человек выработал удивительное умение судить о книгах, не прочитав их, равно как и умение авторитетно ссылаться на непрочитанные книги.
Но давайте присмотримся к апокрифу Нотовича под углом зрения нашей книги. Итак — ставим вопрос: чему научился Исса в Тибете? В каких отношениях находятся его проповедь и оккультизм?
"Исса отвергал божественное происхождение Вед и Пуран" (5,12). Он протестует как против индуизма, так и против зороастризма. Язычникам он возвещает: "Существует же только Он единый, который хочет и творит; Он существует от вечности, бытию Его нет конца, Ему нет ничего подобного ни в небесах, ни на земле" (5,16). Понятно, что это совсем не Брама, ограниченный временем, и это не пантеистическое Единое, которое ничего не хочет и ничего не творит; и это совсем не рериховское "космическое электричество".
Эти слова Исса говорит после того, как он уже прошел обучение у браминов. Проходят еще годы его обучения у буддистов — но его понимание Бога не меняется: "Человек должен ждать великой милости, которую дарует ему Бог по своему решению" (7,8). "Человек — ничто пред вечным Судией, как и животное пред человеком" (6,14). Наконец, Исса отрицает переселение душ, утверждая, что Бог "никогда не унизит свое чадо, заставляя его душу переселяться, как в чистилище, в тело животного" (6,11).
Что же в таком случае могут почерпнуть оккультисты из книги Нотовича? — Ничего. В лучшем случае им придется сказать: "жизнь Иссы" неправильно излагает учение "Посвященного Иисуса", но нам важно не содержание книги, не содержание речей Иисуса, а ее сюжетная канва: книга, перевравшая учение Иисуса, все же донесла до нас историческую весть о том, что Он был в Индии.
Но, пожалуй, даже такого утешения не получить оккультистам из книги Нотовича. Дело в том, что исторические реалии, упоминаемые в этой книге, в большинстве своем искажены до невероятия. Израиль не сам приходит в Египет, а египтяне нападают на его плодородные земли и обращают в рабство ( 2,1-2). Моисей был коренным египтянином, родным сыном фараона, а отнюдь не евреем (2,7). После Исхода Моисей приводит израильтян в землю обетованную и там дает им законы (согласно Библии, Моисей умер, не войдя в Палестину) (2,17). Государство Израиль становится "самым могущественным на всей земле" (2,19). Римляне, захватив Палестину, "разрушают храмы" (Храм в Израиле был только один) (3,9). Наконец, именно Пилат, а не синедрион оказывается инициатором казни Христа, и именно священники, а не Пилат "умывают руки, говоря: Мы неповинны в смерти праведника" (13,25).
Апокриф, столь фантастичный в своих деталях, вряд ли может возбуждать доверие и к тому, что является в нем главным. Главное же его утверждение - "Иисус был в Индии".
Но предположим, что текст Нотовича - не выдумка. Предположим, что действительно есть предания о пребывании Христа в Индии. Предположим даже, что предания эти родом не из 19 века, а из первого тысячелетия. Но даже это не будет поводом для торжества псевдоиндийского оккультизма над христианством. Ведь из факта наличия преданий не следует факт самого путешествия.
Индийские апокрифы могут быть порождением естественного для всякого народа желания прописать святыню у себя. Русские предания поселили ап. Андрея на границе с Финляндией - на Валааме. Русские духовные стихи поют о том, как "Идет Господь наш Иисус Христос по Святой Руси во град Иерусалим". Рядовой русский прихожанин неколебимо убежден в том, что св. Николай Чудотворец - исконный русак, и далеко не каждый осведомлен о том, что апостолы вообще-то были евреями...
Так же восточным народам, слышавшим о Христе (пусть даже и не принимавшим полностью Его учение) хотелось найти нечто общее между Его жизнью и их духовной родиной. Мусульманские сектанты показывают гробницу Христа в Шринагаре и могилу Божией Матери около Кашгара. "Знаменательно слушать, как местный индус повествует, как Христос проповедовал у небольшого водоема недалеко от базара под большим, уже не существующим деревом"1604.
Возникновение таких легенд есть факт, свидетельствующий об отношении индусов ко Христу и о том, что индусам хотелось "приручить" Христа, но никак не о том, что Христос Сам был в Индии.
Есть реальный факт миграции религиозных сюжетов. Распространение рассказов о том или ином религиозном деятеле не требует его собственного визита в тот регион, где заново раздается весть о нем. В конце концов из того обстоятельства, что рассказ об обращении Будды вошел в христианские сборники житий святых под именем "Жития царевича Иоасафа" не следует, что Будда на самом деле жил не в Индии, а в Византии.
Точно так же из наличия весьма поздних восточных легенд о Христе не следует, что Иисус действительно был индуистом.
"Тибетская легенда о Христе" могла быть создана самими христианами (причем далеко не апостольского века). Н. Рерих высказывает предположение, что легенда о странствиях Христа в Индии может быть несторианской1605 (несториане — христианские еретики, бежавшие из Византии в Персию и дальше в Индию). Вновь и вновь напомню: это можно только предполагать; научно доказать подлинность опубликованного Нотовичем текста и его хоть какую-то древность невозможно. Но вполне можно предположить, что в среде индийских христиан могли возникать предания, связывающие Христа и их страну.
Эти легенды носили миссионерский характер: это могли быть попытки индийских христиан доказать своим инаковерующим согражданам, что вера их Учителя вобрала в себя мудрость всех остальных религиозных школ и даже превзошла их. И браминов, и буддистов, и зороастрийцев слушал Иисус и всех их превзошел в своей мудрости и любви к людям... Христология этого текста разработана весьма мало, но в ней нет ничего такого, с чем не согласились бы именно несториане (по представлению крайних несториан, нет ипостасного тождества Бога Сына и Иисуса; божественность последнего сказывается лишь в том, что его человеческая воля вполне подчинена воле Божественной). Но если это действительно текст, восходящий к несторианам, то мы становимся свидетелями интереснейшей историко-религиозной коллизии. Текст, который был аргументом христиан в их полемике с буддизмом, сегодня становится антихристианским аргументом у необуддистов.
Кроме того, надо иметь в виду, что Индия, в отличие от монотеистических религий Ближнего Востока, не знает понятия "ложной веры" - она стремится любую веру встроить в свою универсальную систему, при этом разве что поставив ее на определенный иерархический уровень истинности. Схватки между религиями в Индии кончаются тем, что новый проповедник должен обратить в свою веру не людей, но богов - богов-покровителей своих оппонентов.
Будда проповедует брахманическим божествам, обращает их в свою веру и тем самым в глазах буддистов становится продолжателем ведической традиции. Затем веданта обратила Будду в свою веру, сделав его аватарой — и тем самым смогла инкорпорировать буддизм в лоно традиционного индуизма. Кришнаиты интерпретировали появление Будды как Божественное вмешательство, имевшее целью покарать корыстолюбие служителей брахманистской школы карма-мимансы, и в их среде родился гимн Брахма Сампрадайи, гласивший: "О Кешава! О Владыка Вселенной! О Господь Хари, принявший образ Будды! О Будда, чье сердце полно сострадания, осуждаешь убийство несчастных животных, которое совершается под видом ведических жертвоприношений". Так Будда, при жизни боровшийся даже с пантеизмом, посмертно был обращен в теизм.
Формально обратная, но по сути точно такая же процедура была проделана в индийском религиозном сознании и с Иисусом. Из теиста его превратили в буддиста — чтобы иметь возможность и этого, столь необычного Учителя числить в списке почитаемых духов.
Однако буддисту негоже считать, что Будда был аватарой Вишну, равно и христианину не надо с восторгом принимать рассказки об Иисусе-буддисте.
Точно так же из наличия весьма поздних (по сравнению с каноническими Евангелиями)1606 восточных легенд о Христе не следует, что Иисус действительно был индуистом.
Любой исторический феномен надо прежде всего объяснять из его ближайшего контекста. Если мы встречаем похожую мысль у Пушкина, Державина и в "Упанишадах", логичнее предположить, что Пушкин испытал влияние Державина, нежели Упанишад. Так и при обсуждении новозаветных сюжетов естественно было бы искать их прообразы рядом с ними — в Ветхом Завете, а не в той культуре, которая была радикально чужда и незнакома палестинцам. Да, буддистские джатаки, рассказывающие о том, как Будда в своих прежних жизнях жертвовал собою для спасения других (вплоть до того, что поил умирающих путешественников своей кровью), похожи на евангельские описания голгофской Жертвы. Но, во-первых, эти джатаки имеют весьма позднее происхождение (это поздний буддизм махаяны) и, возможно, сами сложились не без влияния христианства. Во-вторых, собственно еврейская религиозная традиция знала несомненно древнее пророчество, с поистине фотографической точностью описывающее Голгофу. Это — 53-я глава пророка Исайи1607... Знали ли евангелисты джатаки — вопрос более чем дискуссионный. А то, что они знали книгу пророка Исайи — несомненно.
Иисус плотно укоренен в реалиях Палестины и в мировоззрении Ветхого Завета. Если что-то в Его проповеди можно объяснить не из Него Самого, а с помощью "влияний" и "заимствований", то эти "влияния" вполне исчерпываются миром Ветхого Завета и предновозаветной раввинистической литературы.
Да, Новый Завет совсем не есть просто продолжение Ветхого или комментарий к нему. Но в том, что отличает Новый Завет и от веры Пророков, нет ничего такого, что можно было бы объяснить влиянием буддизма1608. Христос не знает никакой автоматической и бездушной "кармы". Он говорит об Отце, который желает простить людей.
Теософский уравнительно-религиозный азарт не признает за Новым Заветом права на новизну. Христос не имел права сказать ничего нового; Он должен был лишь повторять то, чему и в прежние столетия учили восточные учителя. Теософы отправляют Христа на учебу в Индию лишь для того, чтобы оправдать собственное нежелание учиться у Самого Христа. Миф о путешествии Христа в Шамбалу нужен им, чтобы истолковать христианство в качестве бокового и не слишком удачного ответвления тибетского тантризма. Христос объявляется учеником магов — чтобы не было никаких нравственных препон для собственных магических упражнений.
Вот отличие нынешнего времени от прошлых веков: тогда грех назывался грехом. Христианин блудил, но не называл Христа блудником. Сегодня же людям мало самим впасть в мистический блуд — в свой свальный грех они хотят вовлечь и Спасителя. Мало самому поселиться в "Шамбале" — там обязательно надо прописать и Христа..."
http://www.kuraev.ru/h1032.html
2002.09.13 | Анатолій
Re: Ісус Христос і священні корови.
Дякую, пані Хлойо, за просвіту!Ну і що з цього випливає. Москаль пише що про Натовича не можна сказати чи правда це, чи ні. Ну і що з цього випливає, питаю вдруге.
Я особисто був у Ізраїлі, ходив там де ходив Ісус, вивчав апокрифічні Євангелії, які чомусь церква, особливо католицька, не признає. При цьму католицька церква приймає булу про непогрішимість папи. Папа вже рівний Богу, отакої. А як щодо "Євангелії епохи Водолія, котра була написана у 18 стріччі Ірландським священником? Почитайте. Хіба не я Вам казав, що не треба вірити нікому, а пропускати будь-яку інформацію через свій розум та серце. Ви ж вибрали вірити догмату та не дуже добросовістним догматикам. Вірте на здоров"я.
З повагою, Анатолій
2002.09.13 | Хлоя
Re: Ісус Христос і священні корови.
Анатолій пише:> Ну і що з цього випливає. Москаль пише що про Натовича не можна сказати чи правда це, чи ні. Ну і що з цього випливає, питаю вдруге.
Тільки те, що ваша заява про аріанське походження Ісуса Христа і українського народу - безпідставна. Не робіть із Нього Спартака-гуру, який підніме рабів на боротьбу з гнобителями.
> Я особисто був у Ізраїлі, ходив там де ходив Ісус, вивчав апокрифічні Євангелії, які чомусь церква, особливо католицька, не признає.
А ви, може, поцікавилися б у літературі, чому не визнає? Православна, до речі, теж.
>При цьму католицька церква приймає булу про непогрішимість папи. Папа вже рівний Богу, отакої.
Новина! а я думаю, чого католики на православних сердяться? Виявляється, бо ті папи не визнають!
>А як щодо "Євангелії епохи Водолія, котра була написана у 18 стріччі Ірландським священником? Почитайте.
Навіщо? Таких Євангелій, мабуть, сотні... Он пан Пінчук зі Свідками ще одну пишуть... Що мені, всі читати?
>Хіба не я Вам казав, що не треба вірити нікому, а пропускати будь-яку інформацію через свій розум та серце. Ви ж вибрали вірити догмату та не дуже добросовістним догматикам. Вірте на здоров"я.
Я вірю не догматикам, а Богу.
Пане Анатолію, не читайте окультної літератури. Вона Вас до Бога не приведе. А якщо Ви прямуєте в інший бік, то не дуріть голови людям про Ісуса Христа. Його вчення з таємними знаннями мають стільки ж спільного, скільки ранкова зоря з болотом.
Побажайте краще прозріння собі. А ще краще - попросіть його у Бога.
2002.09.13 | Георгій Пінчук
Re: Ісус Христос і священні корови.
>>А як щодо "Євангелії епохи Водолія, котра була написана у 18 стріччі Ірландським священником? Почитайте.
> Навіщо? Таких Євангелій, мабуть, сотні... Он пан Пінчук зі Свідками ще одну пишуть... Що мені, всі читати?
(ГП) Ну, пані Хлоє, це неправда, і Ви це знаєте. Свідки Єгови ніяких нових Євангелій не писали, не пишуть, і не писатимуть. Вони визнають тільки чотири канонічних Євангелії, як і всі християни.
З рештою Ваших аргументів у диспуті з нашими любими нео-язичниками я цілком згоден!
2002.09.14 | Хлоя
Re: Ісус Христос і священні корови.
Георгій Пінчук пише:> (ГП) Ну, пані Хлоє, це неправда, і Ви це знаєте. Свідки Єгови ніяких нових Євангелій не писали, не пишуть, і не писатимуть. Вони визнають тільки чотири канонічних Євангелії, як і всі християни.
Це як подивитися, пане Георгію. Якщо я, разом зі своєю церков*ю визнаю істинність канонічної Біблії, то всі спроби Свідків перекласти її начебто "правильно" на мою думку ведуть до переписування непотрібних вашому віровченню місць. Тобто Ви корегуєте Святе Письмо, підлаштовуєте під себе, трохи більш завуальовано, ніж Блавацька. Отже, підкореговане Боже слово - це вже, можна сказати, Нове, людське Євангеліє. Тільки без образ. Суто теоретично.
>
> З рештою Ваших аргументів у диспуті з нашими любими нео-язичниками я цілком згоден!
Дуже рада.:)
2002.09.14 | Георгій Пінчук
Re: Ісус Христос і священні корови.
Хлоя пише:> Георгій Пінчук пише:
> > (ГП) Ну, пані Хлоє, це неправда, і Ви це знаєте. Свідки Єгови ніяких нових Євангелій не писали, не пишуть, і не писатимуть. Вони визнають тільки чотири канонічних Євангелії, як і всі християни.
>
> Це як подивитися, пане Георгію. Якщо я, разом зі своєю церков*ю визнаю істинність канонічної Біблії, то всі спроби Свідків перекласти її начебто "правильно" на мою думку ведуть до переписування непотрібних вашому віровченню місць. Тобто Ви корегуєте Святе Письмо, підлаштовуєте під себе, трохи більш завуальовано, ніж Блавацька. Отже, підкореговане Боже слово - це вже, можна сказати, Нове, людське Євангеліє. Тільки без образ. Суто теоретично.
(ГП) Та які образи, все нормально. Але я не згоден, що кращий переклад того чи іншого фрагменту Біблії є тим самим, що її "корегування." Як Ви знаєте, в епоху Середньовіччя Західна Європа користувалася виключно одним латинським перекладом Біблії, зробленим Св. Ієронімом у 4-5 ст. н.е., так званим "Вульгате." Так от, коли Тіндаль вперше переклав Біблію з її оригінальних мов на англійську, йому ТЕЖ закидали, що він замахнувся на істинність канонічної Біблії, і займається її "корегуванням." Переклад Тіндаля спалили на вогнищі, а його самого задушили мотузкою і потім труп теж спалили.
Але через деякий час англійське духовенство змирилося з фактом, що робити те, що зробив Тіндаль, можна і треба. У 1611 р. з"явилася так звана "Версія короля Якова," англійський переклад Біблії, який церква затвердила. А через приблизно 200 років історія повторилася. Люди захотіли кращого англійського перекладу, сучаснішого і точнішого. І з"явилися такі нові переклади ("версія Шалонне-Доуея," "Емфатичний Діаглот," і інші). І знову почалася атака і претензії, що перекладачі чогось там не поважають, корегують, перекручують. Тепер вже консерватори версію короля Якова вважали за "єдино правильну."
Але з часом на ВКЯ з її "шекспірівською" мовою стали дивитися все більше як на мовний і літературний пам"ятник, ніж як на той матеріал, на грунті якого краще розумієш зміст і логіку Біблії. Ще через 100 років з"явилися "Новий Переклад Біблії" Моффата, "Американська стандартна версія," потім "Проста англійська БІблія," потім "Ревізована стандартна версія," і, нарешті, у 1970-і роки, "Нова міжнародна версія" англійського перекладу Біблії. Тобто, життя не стоїть на місці, мова людей модифікується, і нові, кращі переклади НЕМИНУЧО з"являються.
Переклад Свідків, так звана "Версія Нового світу," є тільки одним з численних нових перекладів Біблії з її оригінальних мов на англійську. Свідки щиро вірять, що їх переклад найкращий, але вони не вважають його "єдино правильним." Більше того, ті Свідки, яких я особисто знаю, люблять читати і інші англійські переклади; наприклад, керівник мого біблійного гуртка Денні Джонстон постійно має при собі маленьку копію Версії короля Якова. Той український переклад Біблії, яким я користуюся - проф. Івана Огієнка (він же Митрополит Іларіон), не має ніякого відношення до Свідків, але це вони мені його подарували, і їх абсолютно не турбує, що я їм користуюся. Суть не стільки в деталях перекладу, скільки в загальній логіці Біблії, тій систематичній картині стосунків між людиною і Богом, яку вона малює.
> > З рештою Ваших аргументів у диспуті з нашими любими нео-язичниками я цілком згоден!
>
> Дуже рада.:)
(ГП) Я Вас навіть ще більше порадую. Цей твір п. Кураєва, що Ви процитували, мені дійсно сподобався, більше, ніж деякі інші його твори, що я їх читав раніше. Зачекайте, я ще, може, зроблюся кураєвофілом! :)
2002.09.15 | Хлоя
Re: Ісус Христос і священні корови.
Пане Георгію, Ви трохи плутаєте грішне з праведним.:) Річ у тім, що переклад може бути поганим чи хорошим, але якщо він робиться у лоні церкви, то вона охороняє його правильність з точки зору догматів. Його відповідність самому віровченню, яке склалося з перших століть існування церкви. Переклад же Свідків - неканонічний, тому що мова - це такий організм, який можна крутити куди завгодно. Це я Вам як лінгвіст кажу.:)Вивчення Біблії і її переклад поза церквою призводить до он якого різноманіття християнських варіантів, в яких сам чорт ногу зломить. І ще таке зауваження: православна церква дає своє розумніння Біблії, істинність якого підтверджується не знаннями про відповідність слів різних перекладів, а тим фактом, що саме ця церква дала сотні і тисячі прикладів обожіння людини - досягнення нею святості. Тобто саме православ*я дає таку систему знань, таїнств та молитвенних практик, яка при правильному використанні обов*язково призводить до безпосереднього спілкування з Богом.Ось Вам банальний приклад, як можна викривити значення, дотримавши при цьому всіх правил перекладу:
>A bare conductor was running along the carriage.
Це речення можна перекласти, як:
>Голий кондуктор бігав по вагону.
А можна, як:
>По вагону тягнувся оголений провід.
Звідки ми знаємо, який переклад правильний? - Правильно! З контексту.
Так оцей контекст розуміння Біблії і є вчення церкви, яке віками передавалося від покоління до покоління і яке сам Ісус Христос обіцяв нам зберегти, що навіть пекельні ворота його не подолають.
2002.09.16 | Анатолій
Re: Ісус Христос і закомплексовані українці!
Панове форумці та мовознавці.Хочу Вам, якщо ви ще не зовсім закомплексовані, донести деякі, як любить казати, пані Хлоя.
1. А корови священні, між іншим, не тільки в Індії, а в Україні також.
Якщо це Вам невідомо, то мені тільки шкода вас.
2. Щодо мови церкви. Пан Редігер заявив, що крім церковно-слов"янської, а точніше Македонсько-Болгарської мови, всі інші мови НЄУГОДНИ БОГУ. Вибачайте, оце ї є ваш догмат? Невже сам Бог йому про це доповів?
3. В Луганську, між іншим Україна, попи в церкві проповідують, що українська мова від Lиявола. Церква Християнська, москальського патріархату. І це нормально?
4. В Києві, у Rиєво-Печерській Лаврі (сам чув), такий собі попик розказує людям, що ніякої української мови не було ніколи, ЄСТЬ ТОЛЬКО ОТПОЧКОВАВШИЙСЯ ЯЗИК РУСЬКИЙ. При цьому це все говорить з українською артикуляцією. Це також ваш догмат?
Прозрійте і полюбіть свою Україну, свою матусю, котра навчила Вас української мови, свою землю, котра Вас поставила на ноги, своїх людей, найкращих у світі.
З повагою, Анатолій
2002.09.25 | orthodox
Re: Ісус Христос і закомплексовані українці!
Казака Ю. Канигіна дуже цікава.2002.10.04 | Анатолій
Re: Ісус Христос і закомплексовані українці!
Пане Ортодоксе!Зневажати Ю. Канигіна, доктора наук, професора, у мене нема підстав. У мене також нема підстав зневажати В.Данилова, доктора наук, професора. Чи може Ви також професор, доктор наук? В мене нема підстав зневажати Віди, Авісту, Книгу Велеса, Боянів Гімн, Рукопис Ора, Зіркову книгу Коляди, Апокрифічні Євангелії, Євангеліє Епохи Водолія, кінце кінців Біблію. У мене є підстави шкодувати тільки за тих, хто сліпий, хто віре не своєму Богові, а Богу Ізраєлеву, хто не бачить, що все горе звалилося на нас, українців (не на Вас) після того, як люди втратили свою віру. Тому, завдання розумово повноцінних українців це-
1. Зрозуміти це.
2. Повернутися до своєї віри, а не до ваших юдейських понтів.
З повагою, Анатолій
2002.09.16 | Георгій Пінчук
Re: Ісус Христос і священні корови.
Хлоя пише:> Пане Георгію, Ви трохи плутаєте грішне з праведним.:) Річ у тім, що переклад може бути поганим чи хорошим, але якщо він робиться у лоні церкви, то вона охороняє його правильність з точки зору догматів. Його відповідність самому віровченню, яке склалося з перших століть існування церкви. Переклад же Свідків - неканонічний, тому що мова - це такий організм, який можна крутити куди завгодно. Це я Вам як лінгвіст кажу.:)Вивчення Біблії і її переклад поза церквою призводить до он якого різноманіття християнських варіантів, в яких сам чорт ногу зломить.
(ГП) Але ж різні течії в християнстві з"явилися ще задовго до того, як Біблію почали перекладати на сучасні мови. Ще в ранньому середньовіччі були катари, альбігойці, вальденси, потім анабаптисти. Тоді ще був тільки один переклад Біблії - Вульгате, затверджений церквою. А в Російській імперії були розкольники-старовіри. Теж не через різні переклади Біблії виникли...
> І ще таке зауваження: православна церква дає своє розумніння Біблії, істинність якого підтверджується не знаннями про відповідність слів різних перекладів, а тим фактом, що саме ця церква дала сотні і тисячі прикладів обожіння людини - досягнення нею святості. Тобто саме православ*я дає таку систему знань, таїнств та молитвенних практик, яка при правильному використанні обов*язково призводить до безпосереднього спілкування з Богом.
(ГП) Тут не сперечаюся. Мені дуже подобається православна доктрина "теозису," "обожіння," повернення людини до святості.
> Ось Вам банальний приклад, як можна викривити значення, дотримавши при цьому всіх правил перекладу:
>
> >A bare conductor was running along the carriage.
>
> Це речення можна перекласти, як:
>
> >Голий кондуктор бігав по вагону.
>
> А можна, як:
>
> >По вагону тягнувся оголений провід.
>
> Звідки ми знаємо, який переклад правильний? - Правильно! З контексту.
>
> Так оцей контекст розуміння Біблії і є вчення церкви, яке віками передавалося від покоління до покоління і яке сам Ісус Христос обіцяв нам зберегти, що навіть пекельні ворота його не подолають.
(ГП) Так, це все вірно, але іноді кидається в очі, що традиційне, затверджене церквою розуміння деяких біблійних віршів веде до ПРОТИРІЧЧЯ з іншими фрагментами Біблії, а також і з вченням церкви, церковною традицією. Мене саме це дуже турбує. Наприклад, Луки 23:43 традиційно перекладається як, "Істинно кажу тобі, сьогодні будеш зі мною в раю." Але ж Христос не був "сьогодні" в раю, і тим більше той розбійник, до якого він звертався. Вони обоє померли. За Біблією, мертві до їх воскресіння "нічого не знають" (Екклезіястова 9:5), тобто не мають свідомих переживань. А воскресіння стається тільки за волею Бога, і не одразу; у випадку Христа воно сталося через три дні ("а не "сьогодні"), у випадку розбійника ще станеться в майбутньому, коли Христос знову прийде "судити живих і мертвих." Також церковна традиція (православна, зокрема) говорить, що рай і пекло (геєна) будуть встановлені тільки після "Останнього" або "Страшного" Суду, а не в той день, коли Христос говорив з розбійником. Що ж думати - що Христос брехав розбійникові? Ні, Христос ніколи не брехав. Логічніше припустити, що пояснення в неправильному перекладі.
В оригіналі Євангелії від Луки, де не було ні ком, ні навіть проміжків між словами, цей вірш звучить так: "каіеіпенаутоаменсойлегосемеронметемоуесеентопарадеісо." Якщо розбити його на слова, виходить: "каі еіпен ауто амен сой лего семерон мет емоу есе ен то парадеісо," або, по-українськи, "і промовив до нього істинно тобі кажу сьогодні зі мною будеш в раю." Традиційно, кому ставлять після слова "кажу." Але коми, знову ж таки, в оригіналі не було, греки взагалі ком не знали. Якщо ж кому поставити після слова "сьогодні," виходить, "І промовив до нього: істинно тобі кажу сьогодні, зі мною будеш в раю." От тепер протиріччя нема, ні з Біблією, ні з церковною традицією. Розбійник, який виявив ознаки розкаяння за свої погані вчинки і визнав Христа своїм Господом і Спасителем, буде колись (а не "сьогодні") воскрешений, і от тоді-то він і буде з Христом у раю.
Як бачите, це не написання свого власної Євангелії, а просто вдумливий аналіз тексту і переклад з врахуванням контексту, точно так, як і у Вашому прикладі з оголеним проводом. А те, що Божу Церкву ворота пекла не поборють, я цілком розумію і вірю в це. Разом з тим, церква є живим організмом, який розвивається і, під керівництвом її голови - Христа - постійно вдосконалюється. Повинна вдосконалюватися і її здатність адекватно перекладати грецький текст.
2002.10.04 | Dworkin
Re: Ісус Христос- хто він за національністю?
Панове православні!Пропоную і сугубо бойкотувати постінги відверто окультного характеру, а не піднімати FLAME не витрачати дорогоцінний час.
Я не бачу ніякого сенсу доводити неспроможність РУН-віри та інших інтелектуально-окультних збочень останніх років їх же послідовникам. Це все одно що доказцвати неспроможність та безглуздя Білого Братства самому Кривогову та Цвігун.
Кому цікавом можу дати справку: течиї на зразок РУН-віри (яку ще звуть "Українським православ'ям") виникли у 80 роки у курльтурно-богемному середовищі київських культурологів, письменників та поетів. Нічого спільного зі справжнім Прасовлав'ям, та Християнствов взагалі вони не мають. Навпаки, вони базуються на реставрації дохристиянського слов'янского язичництва, причому навіть не такого яке воно було колись насправді, а такого, яким його уявляють теперишні діячі "культури" - модернізованим та прикрашеним навколонауковими (а по суті окультними) термінами. Вони приплітають сюди і Авесту, і аріїв ("оріїв" за їй новим прочитанням), приплели б сюди і Христа (яки він тільки був не євреєм, а українцем ;) Але до Християнства зазавичай ставляться дуже вороже, а Хрещення Руси вважають національною трагедією. Це не повні дані, але хто хоче детальніше вивчити, може піти на Майдан (справжній, вибачте за каламбур) і прибдати у відповідних бабусь "Велесову книгу" та подібну літературу такої ж тематики.
А полемізувати з адептами подібних вчень я не бачу ніякого сенсу, бо: 1) можна розстроїти власний розум ;)
2) не варто привертати занадто уваги до того, що цієї уваги не заслуговує;
3) не треба думати, що вони - це і є справжні українці. Як раз навпаки, справжні українці завжди були православними християнами.
Дякую за увагу!
Хто має очі, той побачить.
2002.10.04 | Анатолій
Re: Ісус Христос- хто він за національністю?
Пане Дворкіс!Дякую Вам за Ваш постінг! Що правда, то правда,- хто має очі, той побачить. Українці досить розумна нація і вона буде перша, котра скине з себе ярмо Юдео-Християнства. У українців є свої Боги, а не Бог Ізраїлю. Ви поклоняйтеся Богу Ізраїля, це Ваша справа, А ТОЙ ХТО МАЄ ОЧІ, ТОЙ ПОБАЧИТЬ.
З повагою, Анатолій
2002.10.04 | Dworkin
Re: Дозвольте трохи зкоригувати?
Дозвольте трохи зкоригувати. Ми поклоняємося Єдиному Богу, для якого рівні й іудеї, й еліни. Він не належить жодному народу, й жодній народ не може Його назвати тільки Своїм. А Ви вшановуєте БАГАТО богів, до того ж богів "місцевого значення". Це Ваше право, але називайте речі своїми іменами.До речі, а ви впевнені, що це саме ті боги, яким вклонялися слов'яни до Хрещення Русі? ;)
> Дякую Вам за Ваш постінг! Що правда, то правда,- хто має очі, той побачить. Українці досить розумна нація і вона буде перша, котра скине з себе ярмо Юдео-Християнства. У українців є свої Боги, а не Бог Ізраїлю. Ви поклоняйтеся Богу Ізраїля, це Ваша справа, А ТОЙ ХТО МАЄ ОЧІ, ТОЙ ПОБАЧИТЬ.
2002.10.08 | Анатолій
Re: Дозвольте трохи зкоригувати?
Пане Дваркін!Читайте уважно Біблію. Між іншим не я її писав.
Читайте уважно Книгу Велеса. Мфж іншим не я її писав.
В Біблії написано- Я БОГ ІЗРАЇЛЮ. Там не написано- я Бог інших народів. НАПИСАНО ТІЛЬКИ ІЗРАЇЛЮ.
В Книзі Велеса написано- МИ (українці) поклоняємося Єдиному Всевишнему Богові. Інші ж Боги- це тільки його прояви.
А я спеціально для Вас скажу- Боги слов"ян- це теж що у юдеїв називається ангелами. Просто Ви більше звикли до юдейського. Це Ваша приватна справа.
З повагою, Анатолій
2002.10.08 | Габелок (Habelok)
Туринська плащаниця восьмого століття(-)