Американська духовність
10/25/2002 | Георгій Пінчук
Дорогі форумники,
Хочу запитати вас: хто якої думки про американську духовність? Питаю тому, що тут деякі проходилися по американцях, кажучи, що вони, мовляв, лізуть до нас, а наша духовність у сто чи тисячу разів вища, ніж їхня. На чому базується така думка?
Я особисто живу у США вже дванадцять з половиною років і дуже люблю цю країну, її народ, її культуру, її духовність. На мій погляд, американці мають колосальний духовний спадок. Їх художня література - одна з найбагатших і найцікавіших у світі. Такі прозаїки, як Мелвіл, Твен, Торо, Джеймс, Фолкнер, Гемнігвей, Селінджер, Воннегут, такі поети, як Емілі Дікінсон, такі драматурги, як Теннессі Вільямс, такі публіцисти, як Емерсон і Менкен, піднімали в своїх творах надзвичайно глибокі питання про природу людини і суспільства, про суть добра і зла, про те, що таке справжня краса, честь, достоїнство, милосердя. Америка також подарувала світові чудових композиторів, музикантів-виконавців, художників, кінорежисерів, акторів. В американських вищих навчальних закладах викладали такі блискучі релігієзнавці і теологи (не-американського походження), як Пауль Тілліх, Карл Барт, архієпіскоп Каллістос.
Мені можуть заперечити, що вся ця культурна спадщина не має ніякого відношення до теперешнього бездуховного, споживацького американського суспільства, а також до бездушної, агресивної імперської американської політики. Я частково згоден з цим, але не зовсім. Звичайно, релігія консумеризму і шовіністичної експансії дуже позначаються на американському житті. Але духовність тут живе. Вона не може померти. Моє щоденне спілкування з американцями, які належать до будь-якого прошарку їхнього суспільства - від мешканців трейлерів до мультімільйонерів, від напівграмотних до професорів і авторів книжок - дає мені зрозуміти, що духовні традиції американського народу нікуди не зникли, а живуть і розвиваються. Вони своєрідні і цікаві, і в них є дещо повчальне для нас, українців, і для інших народів.
Прошу не розглядати цей пост як спробу реклами США і "американського способу життя," а тим більше глобалізації чи "жидомасонства." Сподіваюся почути ваші думки. Заздалегідь вдячний всім вам за участь.
--Георгій
(П.С. Я не впевнений, що матиму можливість заходити на цей сайт завтра і післязавтра, оскільки ми з дружиною їдемо відвідати нашу дочку в Новий Орлеан. Все рівно, сподіваюся побачити ваші відповіді скоро. Всього вам усім найкращого.)
Хочу запитати вас: хто якої думки про американську духовність? Питаю тому, що тут деякі проходилися по американцях, кажучи, що вони, мовляв, лізуть до нас, а наша духовність у сто чи тисячу разів вища, ніж їхня. На чому базується така думка?
Я особисто живу у США вже дванадцять з половиною років і дуже люблю цю країну, її народ, її культуру, її духовність. На мій погляд, американці мають колосальний духовний спадок. Їх художня література - одна з найбагатших і найцікавіших у світі. Такі прозаїки, як Мелвіл, Твен, Торо, Джеймс, Фолкнер, Гемнігвей, Селінджер, Воннегут, такі поети, як Емілі Дікінсон, такі драматурги, як Теннессі Вільямс, такі публіцисти, як Емерсон і Менкен, піднімали в своїх творах надзвичайно глибокі питання про природу людини і суспільства, про суть добра і зла, про те, що таке справжня краса, честь, достоїнство, милосердя. Америка також подарувала світові чудових композиторів, музикантів-виконавців, художників, кінорежисерів, акторів. В американських вищих навчальних закладах викладали такі блискучі релігієзнавці і теологи (не-американського походження), як Пауль Тілліх, Карл Барт, архієпіскоп Каллістос.
Мені можуть заперечити, що вся ця культурна спадщина не має ніякого відношення до теперешнього бездуховного, споживацького американського суспільства, а також до бездушної, агресивної імперської американської політики. Я частково згоден з цим, але не зовсім. Звичайно, релігія консумеризму і шовіністичної експансії дуже позначаються на американському житті. Але духовність тут живе. Вона не може померти. Моє щоденне спілкування з американцями, які належать до будь-якого прошарку їхнього суспільства - від мешканців трейлерів до мультімільйонерів, від напівграмотних до професорів і авторів книжок - дає мені зрозуміти, що духовні традиції американського народу нікуди не зникли, а живуть і розвиваються. Вони своєрідні і цікаві, і в них є дещо повчальне для нас, українців, і для інших народів.
Прошу не розглядати цей пост як спробу реклами США і "американського способу життя," а тим більше глобалізації чи "жидомасонства." Сподіваюся почути ваші думки. Заздалегідь вдячний всім вам за участь.
--Георгій
(П.С. Я не впевнений, що матиму можливість заходити на цей сайт завтра і післязавтра, оскільки ми з дружиною їдемо відвідати нашу дочку в Новий Орлеан. Все рівно, сподіваюся побачити ваші відповіді скоро. Всього вам усім найкращого.)
Відповіді
2002.10.25 | Step
Re: Американська духовність
1. Duhovnostju strany naslazhdajutsj boljshe vsego te, kto varjatsja v etom kuljturno-informacionnom prostranstvje. Dlja kazhdogo jego strana duhovna. Instrancy mogut bytj hudshimi ceniteljami.2. Amerikanskaja duhovnostj dlja Ukrainy..Amerika ochenj siljno predstavlena u nas, i nje vsegda eto SAMOJE duhovnoje, a ochenj chasto shirpotreb. To jestj i v Turcii mnogo klassnogo, no na chto u nas hvatajet deneg na bazarje - imenno shirpotreb.
2002.11.06 | Анатолій
Re: Американська духовність
Пане Пінчук!Перш за все, я хочу Вам порадити- СПОЧАТКУ РОЗБЕРІТЬСЯ ЩО Є ДУХОВНІСТЬ, ну а потім вже говоріть про це. Ато, нажаль, Ви плутаєте божий дар з яєшнею. Духовність має таке відношення до наявності письменників, кіно та телебачення як космічні польоти до жебрацтва.
Духовність, це перш за все-
Богоцентричність,
Здатність пожертвувати собою за будь-кого,
Безумовна любов до всього живого,
Неприв"язанність до матеріального,
Ну а тепер накладіть кальку американського суспільства на ці принципи і Ви самі оціните, хто є ху.
З повагою, Анатолій
2002.11.06 | Георгій Пінчук
Re: Американська духовність
Анатолій пише:> Пане Пінчук!
> Перш за все, я хочу Вам порадити- СПОЧАТКУ РОЗБЕРІТЬСЯ ЩО Є ДУХОВНІСТЬ, ну а потім вже говоріть про це. Ато, нажаль, Ви плутаєте божий дар з яєшнею. Духовність має таке відношення до наявності письменників, кіно та телебачення як космічні польоти до жебрацтва.
> Духовність, це перш за все-
> Богоцентричність,
> Здатність пожертвувати собою за будь-кого,
> Безумовна любов до всього живого,
> Неприв"язанність до матеріального,
> Ну а тепер накладіть кальку американського суспільства на ці принципи і Ви самі оціните, хто є ху.
(ГП) Дуже багато американців є духовними людьми і досить-таки добре відповідають Вашим критеріям. Саме тому в них і є такі письменники як, наприклад, Емілі Дікінсон, Карсон Макаллерс, чи Джером Девід Селінджер. Вони як раз і висловлювали в своїх творах ідеали богоцентричності, самопожертви, любові до всього живого і неприв"язаності до матеріального. До речі, ці троє і в житті були абсолютними аскетами, які могли про себе сказати словами Маяковського, що їм для себе "кроме свежевимитой сорочкі" нічого не було потрібно. Дікінсон останні 10 років свого короткого життя носила одне просте біле плаття, і так в ньому і померла. Селінджер помер у хатинці серед лісу, без електрики і телефону. Читайте їх твори і не судіть про Америку і американців по рекламах чи телесеріалах типу "Беверлі Гіллс 90210."
> З повагою, Анатолій
Взаємно, --Георгій
2002.11.07 | Анатолій
Re: Американська духовність
Пане Георгію!Це правильно, що Ви умовляяєте самі себе в тому, що Ви не помилилися зі зміною місця проживання. Але на духовність америкосів, а отже і Вас, у нас дивляться трошки іначе. Так, серед будь якої нації є духовні та високодуховні люди. З цим ніхто з Вами в спір вступати не буде. Але як на рахунок сумарної духовності нації.?
В Україні сьогодні думають трохи інакше ніж Ви. Який народ сьогодні у своїй більшості за війну з Іраком - тільки американський. Тільки американський народ не розуміє, що війна в Іраку переросте у третю світову. А чому не розуміє. А тому, що всі війни проходили мимо Америки і після них вона ставала ще багатшою. Хіба не так? Хіба, якщо хотять в Америці сказати що ти виглядаєш добре, то кажуть що ти виглядаєш на мільйон доларів. Хіба це ненайбільша в світі прив"язка до матеріального? А здатність самопожертви. Де вона? Мені дуже шкода що сталося 11 вересня того року, але хіба не відсутність самопожертви не дала змогу людям у літаках подолати озброєних ножами декількох терористів?
От так.
Анатолій
2002.11.07 | Георгій Пінчук
Re: Американська духовність
Анатолій пише:> Пане Георгію!
> Це правильно, що Ви умовляяєте самі себе в тому, що Ви не помилилися зі зміною місця проживання.
(ГП) Ні, я не "вмовляю" себе ні в чому. Просто ділюся тим, що знаю, чому навчився, от і все. До речі, й громадянин України і маю там родину. Україна - моя Батьківщина, моя земля. В Америці я просто знайшов хорошу роботу і багато друзів.
>Але на духовність америкосів, а отже і Вас, у нас дивляться трошки іначе. Так, серед будь якої нації є духовні та високодуховні люди. З цим ніхто з Вами в спір вступати не буде. Але як на рахунок сумарної духовності нації.?
(ГП) А що це таке, "сумарна духовність" ?
> В Україні сьогодні думають трохи інакше ніж Ви. Який народ сьогодні у своїй більшості за війну з Іраком - тільки американський. Тільки американський народ не розуміє, що війна в Іраку переросте у третю світову. А чому не розуміє. А тому, що всі війни проходили мимо Америки і після них вона ставала ще багатшою. Хіба не так?
(ГП) Не зовсім так. По-перше, неправда, що всі війни проходили повз Америку. США приймали дуже активну участь і в першій, і в другій світових війнах. Дійсно, бойові дії ішли не на їх території. Але тут, так само як і в нас, є дуже багато родин, де брат, батько, дід чи інший родич воював і загинув або був покалічений. США також брали дуже активну участь у несправедливій і непотрібній війні у Південно-Східній Азії, яку сам американський народ і припинив. У В"єтнамі і Камбоджі загинули десятки тисяч американських юнаків, і їх дуже добре пам"ятають. Тому несправедливо казати, що американці не знають, що таке війна - прекрасно знають. По-друге, багато американців підтримує ідею превентивного удару по Іраку тому, що вони відчувають, що Ірак загрожує їм, і іншим народам, тим, що розробляє ядерну зброю і висловлює готовність вжити її проти всіх, кого вони вважають своїм ворогом. Не всі американці такої думки. Багато людей вважає, що цей превентивний удар нічого не вирішить, так само як нічого не вирішила і операція "Буря в пустелі" 1991 року. Недавно у Вашінгтоні була колосальна демонстрація протесту проти воєнних приготувань, на неї вийшли буквально сотні тисяч людей. Але все-таки більшість людей тут підтримує цю війну. (На жаль, як на мій погляд, тому що я особисто не підтримую.) Назвати їх за це "бездуховними?" Думаю, що це було б несправедливо. В принципі, їх намір - зупинити агресивні плани Саддама Хуссейна і запобігти смерті багатьох людей. Хай вони й помиляються (знову ж таки, я особисто думаю, що так, помиляються), але звинуватити їх на цій підставі в бездуховності не можна.
>Хіба, якщо хотять в Америці сказати що ти виглядаєш добре, то кажуть що ти виглядаєш на мільйон доларів. Хіба це ненайбільша в світі прив"язка до матеріального?
(ГП) Так, багато американців - матеріалісти і консумеристи. Але багато і не такі. Серед тих американських християн, яких я знаю, таке привітання абсолютно не прийняте. Воно пролунало б в їх устах просто дико, як наруга.
>А здатність самопожертви. Де вона? Мені дуже шкода що сталося 11 вересня того року, але хіба не відсутність самопожертви не дала змогу людям у літаках подолати озброєних ножами декількох терористів?
(ГП) Не знаю... Я не був в тих літаках і не можу судити про те, що там відбувалося. Але точно впевнений, що не можна звинувачувати в "бездуховності" дезорієнтованих, паралізованих страхом людей. Спробуйте поставити себе на їх місце і скажіть собі чесно, чи Ви змогли б щось зробити з терористами, не знаючи ні їх реальної сили, ні їх планів.
2002.11.11 | Анатолій
Re: Американська духовність
Пане Пінчук.Щодо Вашого особистого самоумовляння, то вибачте, мені так здалося.
Щодо сумарної духовності, то це як середня зарплата. Кожна людина, як Вам відомо, випромінює ауру. Ця аура у кожного має свій колір, частоти значить. Так от, кожна держава і Земля вцілому має сумарну ауру. І вона не у всіх держав світла, чиста. Яка у Америки розберіться самі.
Щодо американців, та війн, в яких вони приймали участь. Ми вже чули від пана Сороса що у ІІ Світовій перемогли американці, а Совки допомагали їм у цьому. То ви про це?
Анатолій
2002.11.13 | Георгій Пінчук
Re: Американська духовність
Анатолій пише:> Пане Пінчук.
> Щодо Вашого особистого самоумовляння, то вибачте, мені так здалося.
> Щодо сумарної духовності, то це як середня зарплата.
(ГП) Гм. Я такими категоріями про духовність не думаю. Для мене духовність є якісна категорія, а не кількісна. По-моєму, несправедливо виміряти цю міфічну "середню кількість духовності на країну" і порівнювати її з також "середньою кількістю духовності" в інших країнах. Хто судитиме, наприклад, де "більше" духовності - в Греції чи в Швеції? :))))))) От говорити про різні прояви духовності грецького народу і шведського народу можна. А "кількісно" порівнювати їх ніяк не можна.
>Кожна людина, як Вам відомо, випромінює ауру. Ця аура у кожного має свій колір, частоти значить. Так от, кожна держава і Земля вцілому має сумарну ауру. І вона не у всіх держав світла, чиста. Яка у Америки розберіться самі.
(ГП) Не знаю, я не вірю ні в які аури. Люди, звичайно, випромінюють тепло, електромагнітні хвилі, тощо, але яка "аура" в якої КРАЇНИ, я не знаю - думаю, що ніякої :). Це вигадки малограмотних ксенофобів, які, як правило, хочить чимось оббілити свою країну і очорнити інші. Тому й надають своїй країні якусь "святу" ауру, а чужим країнам якісь погані, "нечисті" аури тощо.
> Щодо американців, та війн, в яких вони приймали участь. Ми вже чули від пана Сороса що у ІІ Світовій перемогли американці, а Совки допомагали їм у цьому. То ви про це?
(ГП) Ні, навіть і близько не про це. Якщо Сорос дійсно таке говорив, він неправий. По-перше, Другу світову війну, як і Першу, не виграв НІХТО. Режим Гітлера був дійсно знищений, але режим Сталіна, який так само несе відповідальність за цю війну, внаслідок цієї війни тільки зміцнів. Також виникли ядерна зброя, безумна гонитва озброєння, протистояння ядерних держав, "холодна війна," і т.д. Світ після Другоі світової війни став не кращим, а гіршим. По-друге, військова сила США самостійно не могла протистояти Німеччині і її союзникам - це стало можливим тільки завдяки потужній антигітлерівській коаліції, в якій не меншу, ніж США, роль грали СРСР і Великобританія. Суттєву роль грали також Канада, Китай і інші країни. Освічені американці це прекрасно знають, але Сорос, на жаль, до них не належить (багаті люди не обов"язково освічені і не обов"язково розумні). Але Ви Сороса просто не слухайте. Нащо він Вам здався? Теж мені авторитет...
> Анатолій
--Георгій
2002.11.16 | Анатолій
Re: Американська духовність
Лапе Пінчук!Дякую Вас за те, що віднесли мене до малограмотних. Я Вас також можу віднести до цієї категорії, бо знання тільки однієї Біблії і оперуванням тільки Біблією на духовному форумі це і є малограмотність.
Щодо Сороса, то дякую за роз"яснення. Я до таких недалеких, котрих не треба слухати, ще відношу панів Кучму та Буша.
З повагою, Анатолій
2002.11.16 | Георгій Пінчук
Re: Американська духовність
Анатолій пише:> Лапе Пінчук!
> Дякую Вас за те, що віднесли мене до малограмотних.
(ГП) Вибачте, не мав такого наміру.
> Я Вас також можу віднести до цієї категорії, бо знання тільки однієї Біблії і оперуванням тільки Біблією на духовному форумі це і є малограмотність.
(ГП) Воля Ваша :)
> Щодо Сороса, то дякую за роз"яснення. Я до таких недалеких, котрих не треба слухати, ще відношу панів Кучму та Буша.
(ГП) Тут ми з Вами не розбігаємося. Вони обоє дійсно виглядають, як дуже недалекі і нецікаві люди. Шкода, що до влади в людських політичних системах так часто приходять саме отакі екземпляри.
> З повагою, Анатолій
2002.11.16 | Romanto
Re: Американська духовність
Не хотів би образити пана Григорія, але тричі бувши в США та бачивши американців, мені складно говорити про духовність, а тим більше уособлювати її з цілою нацією. Мене шокувала байдужість людей по відношенні один до одного. Люди питають один одного, як справи, чи все добре вдома і йдуть далі навіть не чекаючи на відповідь. На моє запитання, для чого запитувати, якщо відповідь не цікавить, мені не спромоглися відповісти. Так. Вони посміхаються, але жодної щирості я не бачив за цією посмішкою. За невеликими виключеннями, на мій погляд про більшість американців неможливо говорити про справді духовних або набожних людей. У нас на західній Україні люди більш прості душевні, та співчутливі.2002.11.18 | Георгій Пінчук
Re: Американська духовність
Romanto пише:> Не хотів би образити пана Григорія, але тричі бувши в США та бачивши американців, мені складно говорити про духовність, а тим більше уособлювати її з цілою нацією. Мене шокувала байдужість людей по відношенні один до одного. Люди питають один одного, як справи, чи все добре вдома і йдуть далі навіть не чекаючи на відповідь. На моє запитання, для чого запитувати, якщо відповідь не цікавить, мені не спромоглися відповісти.
(ГП) Я думаю, що можу дати Вам відповідь. Річ у тому, що в нас привітання, як правило, не має запитальної форми, а має стверджувальну ("вітаю Вас"), або форму побажання ("доброго дня," "доброго здоров"я). З іншого боку, в англомовних країнах привітання "гау ар ю?" (буквально, "як ся маєш," "як тобі ведеться?") традиційно є риторичним запитанням, тобто запитанням, на яке не прийнято давати детальної відповіді. Так вже в них склалося. Це не бездушність чи черствість, а просто особливості мови, місцева традиція вжитку словосполучань-ідіом. Ми ж теж здивувалися б, якби нам на стверджувальне привітання, "Здоров!", хтось раптом став би дуже серйозно і детально відповідати, що, мовляв, ні, я не здоровий, ось у мене нежить, геморой, астигматизм чи ще щось...
>Так. Вони посміхаються, але жодної щирості я не бачив за цією посмішкою. За невеликими виключеннями, на мій погляд про більшість американців неможливо говорити про справді духовних або набожних людей. У нас на західній Україні люди більш прості душевні, та співчутливі.
(ГП) Думаю, що Ви просто недостатньо довго "варилися" в американському повсякденні. У США так само можна зустріти щирих, добрих, співчутливих, духовних і набожних людей, як і на Заході України, півночі Меланезії чи сході Чукотки :). Я зустрів дуже багато.
2002.11.18 | Вільнодум
Re: Американська духовність
Цілком згідний з Георгієм. Це є елемент сприйняття іншої культури. Дуже часто людина помиляється, бо звикла до "мови жестів" свого етносу. Як під-час це може сприйматися дуже цікаво продемонструвати на зворотньому ефекті -- як американці сприймають виходців з слав"янських країн. Я читав цікаве дослідження по цьому питанні.Слов"яни сприймаються корінними американцями, як нахальні, самонадіяні люди (arrogant), хоча причин для цього ніяких, здавалося б, нема. Виявляється, що причиною цьому є стиль вимови речень, яка є протилежною в англійській і слов"янських мовах, це "підйом" і "спад" наголосу на початок чи кінець речення. Так от для англійської наш привичний стиль наголосу на початок речення сприймається, як нахальний, бо в англійській це якраз так. Слов"яни роблять цей наголос по привичці, не розуміючи, що цим вони звучать для англомовних хамами.
Воістину, не суди і не будеш суджений! :)))