Шлях Гоголя до Христа.
04/06/2003 | Марко
Цікава стаття опублікована про Гоголя, який залишок життя
прожив в Л. Толстого:
http://www.zn.kiev.ua/ie/show/438/38123/
"Микола Гоголь пояснював Степанові Шевирьову: «Что же касается католичества, то скажу тебе, что пришел ко Христу скорее протестантским, чем католическим путем. Анализ над душой человека таким образом, каким его не производят другие люди, был причиной того, что я встретился со Христом, изумясь в нем прежде мудрости человеческой и неслыханному дотоле знанью души, а потом уже поклонясь божеству его»."
прожив в Л. Толстого:
http://www.zn.kiev.ua/ie/show/438/38123/
"Микола Гоголь пояснював Степанові Шевирьову: «Что же касается католичества, то скажу тебе, что пришел ко Христу скорее протестантским, чем католическим путем. Анализ над душой человека таким образом, каким его не производят другие люди, был причиной того, что я встретился со Христом, изумясь в нем прежде мудрости человеческой и неслыханному дотоле знанью души, а потом уже поклонясь божеству его»."
Відповіді
2003.04.06 | Георгій
Re: Шлях Гоголя до Христа.
Пане Марку, дуже дякую за надзвичайно цікаві пост і лінк. Я згоден з авторами цитованої Вами статті, і не згоден з Набоковим і Чижем у тому, що, звичайно ж, Гоголь не був ні фальшивою, ні психічно хворою людиною. Моє враження від його особистості таке, що він був передусім надзвичайно тонкий і сильний митець, письменник-романтик (у тому розумінні, що його об'єктом, як і об'єктом літератури романтичного напрямку взагалі - від Шеллі до Германа Гессе і Венедикта Єрофєєва, - був внутрішній світ людини, а не її зовнішнє соціально-заангажоване буття). Цього зовсім не розуміли Бєлінський і інші соціально-заангажовані російські літературні критики, і це зіграло в житті Миколи Васильовича Гоголя жахливу, може навіть і фатальну, роль. Ну і, звичайно ж, Гоголь був надзвичайно віруючим християнином. --ГП2003.04.07 | Марко
Re: Шлях Гоголя до Христа.
Георгій пише:> Пане Марку, дуже дякую за надзвичайно цікаві пост і лінк.
Нема за що.
Шкодую, шкода що поки не було подібних статей про шлях до Христа Шевченка, Франка, Сковороди і інших непересічних постатей українського духу, яких "гностичні критики товариства Знання" у всіх
літературних енциклопедіях позаписували в невіруючих гностиків-революціонерів. В мене склалось враження що в Шевченка був свій, хоча
і непростий шлях, але в загальних рисах подібний, який був частково
позначений спілкуванням з сім'єю Брюллова, яке і "дало" йому
зрозуміння свого шляху.
> Я згоден з авторами цитованої Вами статті, і не згоден з Набоковим і Чижем у тому, що, звичайно ж, Гоголь не був ні фальшивою, ні психічно хворою людиною. Моє враження від його особистості таке, що він був передусім надзвичайно тонкий і сильний митець, письменник-романтик (у тому розумінні, що його об'єктом, як і об'єктом літератури романтичного напрямку взагалі - від Шеллі до Германа Гессе і Венедикта Єрофєєва, - був внутрішній світ людини, а не її зовнішнє соціально-заангажоване буття).
Тонка натура може бути вирозуміла подібними.
> Цього зовсім не розуміли Бєлінський і інші соціально-заангажовані російські літературні критики, і це зіграло в житті Миколи Васильовича Гоголя жахливу, може навіть і фатальну, роль. Ну і, звичайно ж, Гоголь був надзвичайно віруючим християнином. --ГП
Бєлінського взагалі не розумію, його нацо-шовінізм погляди на речі загалом і щодо України зокрема суцільна охінея, незрозуміло лише чому його ще досі в прогамі шкіл залишили цитувати.
Такі статті варті прочитання. Часи міняються, але і в Україні
ставлення до глибоко вірюючих інтелектуалів "критиками" в різних
галузях на жаль поки ще не міняється. Але їх віра сильніша - на все потрібен час.
М.