04/29/2003 | Анатолій

Між іншим, як люблять франки, пінчуки та августи - всі дописи є з посиланнями на першоджерела.
ЄВАНГЕЛІЄ ІСУСА ХРИСТА - СПАСА ОРІЇВ .
Дві тисячі років тому Богиня УСА (за Відами Уранішня Зоря), послала возвишеного учителя ІСУСА (ЄЗУСА-за Північною Відичною традицією, тобто він Є з Уса), в Юдею, народ якої, очолюваний фарисеями під таємним проводом левітів, які призначили його “боговибраним народом”, точніше Чорнобогом (Дияволом) вибраним народом, пішов шляхом підкорення інших народів, підкорення Природи та володарювання над нею.
Про прихід Ісуса було відомо завчасно. А саме, у відичних текстах Бгавійша Пурана (санскр. Зафіксовані події майбутнього), з посиланням на пророцтво Махаража Шалевахина, за три тисячі років до пришестя Ісуса з прямим посиланням саме на це ім’я, спрогнозовано його явлення на Землю, місце його народження, імена його батьків, його діяння, його страждання від “амалекитів” – юдейських фарисеїв. В збережених до цього часу текстах “Євангеліїв” також є рядки, що дають посилання на це пророцтво,
“Євангеліє від Матвія”, (26: 23-24)
“Він же сказав у відповідь: той що опустив зі мною руку у страву, цей продасть Мене; байдуже, Син Людський іде як написано про Нього”.
Откровення пророка Магомета хоча і зроблені вже після розіп’яття Ісуса, але теж ні у кого з авторитетних містиків не викликають сумнівів.
“Коран”. (Сура 3. Сімейство Імрана, 40-43);
“І сказали янголи “О Мар’ям! Ось Аллах радує тебе вістю про слово від Нього, ім’я якого месія Іса, син Мар’ям...” “Сказав він: “Так! Аллах творить, що бажає. Коли він вирішить якусь справу, він тільки скаже йому: “Будь!”- і воно буває.” “І навчить він його писанням та мудрості, і Торі, і Євангелії, і зробить посланником до синів Ізраїла”.
Отже, його чекали.
Висвітимо три історичних факти, що збереглися в древніх документах для тих українців, які сьогодні сприймають себе послідовниками Ісуса:
По-перше, Ісус народився на 6 років раніше (у 5502 р.с.с.), ніж це приймає офіційна Церква. Це легко перевірити, бо саме правлячий в часи Цезаря Августа Єрусалимський цар Ірод Актина, від якого батьки Ісуса тікали до Єгипту - видав розпорядження щодо вбивства дитини Ісуса, відповідно до багатьох збережених історичних документів, помер за 4 роки до офіційного Різдва Христового.
По-друге, фарисеї під проводом левітів, що заховали від свого народу містичні Знання і старанно ховають ці Знання і зараз, внесли до Євангелій небелиці щодо непорочного зачаття Ісуса Дівою Марією. Нагадуємо читачам, що мати Ісуса названа Дівою, що означає Богиня, а ім’я Марія свідчить про її відношення до Духів Землі. Це означає, що вона була інкарнацією на Землі Богині Духів. Істина у тому, що навіть якщо її син не був зачатий її чоловіком Йосипом, а Богом Любові, то у відповідності з Відами (та і фізиології), статися це могло тільки природним шляхом за всіма законами матеріального світу. Щодо слів, що Ісус цнотливо народжений говорить, що він справді народжений Богинею.
По-третє, біографія Ісуса з 12 до 30 років просто заборонена до вивчення всіма Християнськими церквамі і сектами. Заборонено будь-який погляд християнина в бік Сходу. Якщо грамотна людина навіть поверхово ознайомиться з Відичними текстами, а особливо з санскритсько-російським (нажаль українського не знайшлося) словником, як зразу ж відкриються всі руйнівні для юдео-християнства таїни.
Але це вже не таїни. Ми розкриваємо їх вам на сторінках цього Євангелія.
Ісус, коли ще був дитиною, тихенько пробирався до тих мандрівників, які відрізнялися містичними знаннями. Маючи Божественне походження та призначення, він вивчав ці науки з таким успіхом, що на юдейському святі Песах у Єрусалимі, найвидатніші вчені та вчителі закону Ізраїля, в т.ч. глава Синедріону Галліл, проти традиції почитування старості та підлеглості юнацтва, з глибокою повагою вислухали лекцію Ісуса, якому було всього 10 з половиною років. Після цього Галліл упросив Йосипа та Марію залишити їх сина Ісуса на один рік для освіти в Єрусалимському храмі. Через рік Ісус повернувся до Назарету. Коли Ісусу виповнилося 12 років, мандруючий по Близькому Сходу Раввана (принц індійського штату Орісса) почув як він сперечається з фарисеями у храмі і запросив його до Індії. Ісус помандрував до Пенджабу, ненадовго зупинився у джайнів, а потім на чотири роки залишився у храмі, названого одним з епітетів Вишня – Владика Світу (Джаган-натга). Сьогодні місто, в якому знаходиться цей храм на березі Індійського океану, називається Джаганнатгапур.
Інформація про візити Ісуса зберігається в багатьох монастирях Сходу в формі рукописів та документів того часу. Тисячі древніх свитків та книг про Ісуса мовою палі (непальською) зберігається в монастирях Тибету у Лхасі. Найвідомішим є текст мовою палі, що зберігається в бібліотеці ламаїстського монастира Хеміс в Ладаці, що на півночі Індії, з якого приходили волхви до немовляти Ісуса. Під назвою “Тибетське Євангеліє” ці тексти опубліковані в Харківському журналі “Вєра і разум” в 1910 році і в тому ж році окремою брошурою в Петербурзі, видавництвом “Вєстнік знанія”.
“Тибетське Євангеліє” (Гл.V, вірш 1-5):
“Чотирнадцяти років молодий Ісса, благословенний Богом, переправився на інший берег Інду і поселився у Орійців, у благословенній Богом країні”.
В храмі Владика Світу Ісуса навчав жрець Ламас Брам. Там розумний учень вивчив Віди а також містичну йогу. Він оволодів декількома містичними сідхами – вмів ходити по воді, перетворювати одні матеріальні речі у другі, проходити кріз стіни, зменшувати розміри свого тіла до тих меж, щоби вільно входити всередину каменя, зберігати та контролювати життя в своєму тілі навіть тоді, коли тіло знаходиться у стані клінічної смерті.
Покинувши храм, Ісус ще два роки проповідував у Індії в містах Раджгир, Варанаси та інших. Трохи згодом йому прийшлося рятуватися від брахманів, які почали своє брахманське положення передавати у спадщину і за його викриття хибності цього задумали його вбити.
Ісус іде в Непал, де проводить ще 6 років, вивчаючи Відичні Священні тексти і ознайомлюючись з виниклим за 500 років до його візиту, буддизмом. В Бенаресі його вчителем був видатний цілитель Індії Удрака. В Гімалаях в м. Капилавасту –Учитель Менгесте, найвидатніший мудрець всього Сходу. І скрізь після Ісуса залишилася слава та документальні свідчення.
В архівах Ватикану до сьогоднішнього дня зберігаються, але заховані та заборонені для вивчення близько 60 древніх рукописів, що розповідають про Іссу (так Ісуса називають у всіх Східних текстах, включаючи Коран), які за різних часів привезені з Єгипту, Китаю, Індії, Тибету, Аравії християнськими місіонерами.
З Гімалаїв двадцятирічний Ісус іде в Персію. Між ним та зороастрійськими священниками Авістійцями виникає ворожнеча. Зороастрійські жерці виганяють Ісуса в пустелю в розрахунку, що на нього нападуть дикі звірі. Але Ісус, знаючи свою долю, добирається до Палестини. Коротка зустріч з матір”ю і він іде до явсеїв (ессеїв) до Єгипту. А в 30 років повертається знову на свою Земну Батьківщину.
Про всі ці факти його біографії говорять і сховані в запасниках Ватикану звитки та фрагменти, знайдені археологами після 1947 року буля Мертвого моря в Ізраїлі та в Наг-хамаді в Єгипті, так звані “Звитки Мертвого Моря”.
Юдеї знаходилися тоді (як, між іншим, знаходяться і зараз) на рівні “карма міманса”-служками Богу Шиві (Сива-оту), який за Відами надів на себе личину Диявола в епоху Калі-Юга. Через це загалом найзаслуженіші з них можуть попасти лише на рівень (планету) Вітала до Бога Шиви і його Дружини Бавані та інші нижчі Райські рівні, які описані в “Книзі Бога В’яза” і де проживши до кінця Сварожого Дня, вони обов’язково будуть знищені часом разом зі своїм матеріальним світом.
Щоб дати їм можливість пізнати шлях назад на Вищі Райські рівні, Богиня УСА прислала до них Ісуса, але перед цим до них прийшов його двоюрідній брат – Іван, син Єлизавети, сестри Марії та праведника Захарії. Іван вісімнадцять років виховувався у явсеїв в Єгипті в Учителя Мафіно і отримав прозвище Предтеча, Іван Христитель. Це своє прозвище він мав задовго до катування Ісуса і виникло воно не від знаряддя вбивства - хрест, а від імені енергії любові Всевишнього - Харі, обряд запрошення пригостити (любов”ю), що мовою Богів звучить “їсти”(жертва, жерти). Таким чином, використовуючи санскритську (та українську), в якій голосні звуки після приголосних не пишуться і не оголошуються, отримуємо Христ-итель – що буквально означає “той, що пропонує пригоститися Харі”. Хара - це відповідність енергії любові Всевишнього.
Іван охрещував водою конкретно юдеїв – слуг (Чорнобога) Диявола, які покаялися, готуючи їх до прийняття Відичних Знань і повернення до Богів Православ’я. Прийняття деякими з юдеїв хрещення від Ісусового брата Івана – це перехід на рівень “карма-канди”, “карма-йоги”, де людина озброєна Відичними Знаннями першого ступеня, свідомо покращує свою карму доброчинними справами і отримує можливість попасти на Вищі (енергетичні) Райські рівні.
Опис древнього обряду хрещення, очищення водою, що проводив Іван навіть з Ісусом, закарбовано в “Євангеліє світу від явсеїв”, яке заховане від людей Ватиканом. Цей обряд складається з семиденного посту серед природи, спеціальні дихальні практики та повітряні ванни. Потім багаторазове промивання шлунку чистою водою, обмивання в річці, сонячні ванни. Це процес очищення тіла, проходження перших аскез для підготовки свідомості з метою переходу на другий ступінь самосвідомості “ж’яна-канда”. Цьому вчили явсеї – древнє релігійне Братство Білобога.
У Івана яхвісти, що покаялися, охрещувалися і таким чином, готувалися до обряду вогневого посвячення (ініціації вогнем), яке мав проводити очікуваний Учитель, що ніс знання рівня Анти “бхакти-йоги” – Знання про особисту концепцію Всевишнього Бога та його 108 проявів на Землі, про особисті взаємовідношення любові до Всевишнього. Про можливість перестати бути нематеріальною іскрою у матеріальному тілі, розвинути цю іскру в матеріальному тілі і пішовши до Світу Безмежжя, зберегти індивідуальну свідомість, залишившись особою і продовжувати там своє вічне, повне щастям життя.
Цей третій етап навчання завершується Відичним обрядом посвящення (ініціації), прийняттям Учителя і Православного вічного імені учнем. Проводиться спалювання на вогнищі карми і наводиться містичний зв’язок з Богом .
“Євангеліє від Матвія”
“Я охрещую вас у воді в покаяння, але той що іде за мною сильніший від мене, я не достоїн понести взуття Його”.
Зверніть увагу також на те, що 11 апостолів Ісуса були галілеянами (яфетичними, білими), крім одного симіта і всім одинадцяти він дав орійські імена, крім Юди тільки тому, що той мав його продати.
З Євангелій ми знаємо і те, що після повернення Ісуса на Близький Схід, його брат Іван Христитель був закатований царем Іродом на прохання Іродіади, дочки його коханки Соломії. Соломія затамувала злість на Івана за відмову від порушення ним целібату, обов’язкового для містиків-явсеїв і який не вступив з нею у статевий зв'язок. А згодом, за вимогою фарисейського Синедріону, римський намісник Пилат був змушений закатувати і того, що прийшов від Богині Уранішньої Зорі – Ісуса.
На відміну від Будди, Ісус не засновував нової релігії. Він лише хотів повернути юдеям – служителям Чорнобога “Євангеліє”, тобто втрачені ними Древньоорійські Відичні Знання – про культурну традицію, якою ідуть для досягнення найвищої любові. В самих текстах “Євангелія” постійно підкреслюється, що до євреїв і тільки до євреїв прийшов Ісус і тільки до них посилав своїх учнів - Апостолів, бо всі інші народи ще жили відповідно до настанов Від і сповідували Гіперборійську традицію.
“Євангеліє від Матвія” (10: 5-6):
“Цих дванадцять послав Ісус і заповідав їм, говорячи: на шлях до язичників не ходіть, і у місто Самарянське не заходьте, а ідіть до загиблих овець дома Ізраілева”.
“Євангеліє від Матвія” (9: 12-13):
“...не здоровий має нужду у лікарі, але хворі.... Бо я прийшов призвати не праведників, а грішників до каяття.
Гадаю ясно, що Ісус не міг дати для масової юдейської свідомості Анту, Вищий рівень Знань світогляду про любов до Всевишнього. Тому, навіть найкращим своїм учням він втаїні давав Знання найвищого рівня.
“Євангеліє від Івана” (16:12)
“Ще багато маю сказати вам, та тепер не можете все вмістити”
Обряд пропозиції їсти Харі (пожертва їжі, хліба) є вкрай важливим, бо в пропозиції пригостити конкретного Бога зашифровано ключ до отримання бажаного результату, досягнення конкретної мети життя.
В Україні, наприклад, будь-яка мати , даючи освячену нею їжу дитині, каже - “Їж, їж, ням, ням” (санскрит - шукай, шукай там Вищу істину).
Ісус поступово давав освіту (просвітлював) своїм учням, бо Найвище знання це найкраща зброя. І передача його в руки тих, чия свідомість не готова до цього, подібна до передачі в руки дитині або нерозумному бактеріологічної чи ядерної зброї.
Ісус відмінив обрізання, як містичний обряд вбивства бога Хайя, тобто диявольського кодування. Він особисто виганяв торгівців з храму. З мужністю заперечував заповіді, залишені юдеям тим, що прийшов щоб зв”язати з Майєю (Мойсей), тобто стати слугами Чорнобога.
“Євангеліє від Івана” (8: 38,49)
“Я кажу те, що бачив у Отця Мого, а ви робите те, що бачили у отця вашого”.
“Ваш отець диявол; і ви хочете виконувати похоті отця вашого. Він був людиновбивцею від початку і не встояв у істині, бо не має в нього істини. Коли він бреше, він говорить своє, бо він брехун і батько брехні”.
Ці слова Ісуса настільки однозначні, що будь-яка спроба шукати в них іншу, приховану думку розрахована тільки на невігласів.
“Ваш отець” - це сказано не про конкретного батька, а про містичного покровителя синів Ізраїлевих. Між іншим, ще ніхто не осудив великого італійського художника XVI сторіччя Мікеланжело, який виліпив скульптуру Мойсея з рогами. Бо він, ліплячи, опирався на ще досить відомі в його час древнєіндуїстські тексти. Саме так, з рогами, малювали Мойсея всі художники середньовіччя. Під час розкопок древньошумерських поселень знайдені статуетки, що показують шумерів та древніх семітів. І там семіти зоображені з рогами.
У Корані” Мойсея названо “Мусса” –“той що дає красти, грабувати, знищувати”. Заповіді –“Знання для тих хто контролюється та захищається уособленим цифрою шість”, про це він продиктував зі слів постійно зявляючогося йому з неба “Сущого”. Зауважимо – не Всюдисущого, а просто Сущого. І про це однозначно свідчать слова Ісуса, не підкоректувавшого, а відмінившого всі десять заповідей Мойсея і надавшого взамін сім своїх. Пряму протилежність заповідей Мойсея та Ісуса не може побачити тільки той, хто не бажає бачити, або сліпий.
“Євангеліє від Матвія” (5: 33-34,37)
“Сказано древніми: не преступай клятви, виконуй перед Господом клятви твої. А Я кажу вам: не клянись зовсім... Але хай буде слово ваше: да,да; ні,ні; а що поверх цього, те від лукавого”. “Поверх цього”, як видно з тексту - клятва. “Лукавий” - то Сатана. І Мойсеєва вимога дати клятву, заключити заповіт (угоду) і дотримуватися цієї угоди, за словами Ісуса – це від Сатани. Ісус знав, що юдаїзм з самого початку був не релігією, а одною з форм демонізму. Бажаючи повернути в Юдею орійський світогляд, він називав лицемірних ідеологів єврейських соціально-культових структур так, як їх називали Боги і як вони себе називали- фарисеї (санскр. ті що вийшли від Змія, що між Великою та Малою Ведмедицями).
Деякі сьгоднішні політикани, прочитавши наше пояснення, назвуть і після цього юдаїзм та його похідну - Християнство одними з Богоцентричних релігій, що говорить про прості масонські виверти, або, вибачте, про останню стадію спотворенності розуму. Зміст слів Ісуса пояснюється в них самих і немає потреби в додатковому тлумаченні: “Сатанинське зборище, що називає себе юдеями”.
На заміну фарисейського вчення Ісуc відновив втрачену на Близькому Сході і принесену їм туди гіперборійське вчення про особисту любов до Всевишнього.
І ще. Господом першого Пантеону Православних орійських богів є РА. Тому учні Ісуса, неодноразово звертаючись до нього, кажуть Раві. Ра-ві означає – той, що прийшов від Господа РА.
Всім відомо також, хто вимагав від Пілата катування Ісуса – равини. Ра-вини - це ті, що завинили перед Господом РА.
За відичною традицією Ісус залишився живий і пішов до Індії. Проживши 108 років він пішов зі свого тіла. І до цього часу в селищі Роза-Балт, в штаті Кашмір, зберігається його могила. Ось уже близько 2000 років до цієї могили нескінченним потоком ідуть відвідувачі і несуть Ісусу квіти. Нажаль, це паломництво постійно замовчується всими масмедіа, які, як правило, знаходяться в руках у юдеїв.

Ні в Біблії ні в інших, заслуговуючих довір’я, джерелах Ісуса та його матір Марію ніхто ніколи не називав євреями. “Ісус галілеянин” чи просто “Галілеянин” – так він фігурує у Євангеліях. Між іншим, зовнішність Ісуса була зовсім не єврейська. Як відомо, у ХХ столітті дослідниками, шляхом сканування так званої Туринської плащаниці, вдалося створити найточніший портрет Ісуса, який широко публікувався у масмедіа. Русяве волосся, очі світлі і в них не побачиш застиглої, типово юдейської “світової скорботи”; ніс не великий, прямий, правильний; чітко окреслені шляхетні губи. Саме таким він зоображений на багатьох іконах у старих українських традиційних, та несинодоїдальних храмах.
Про те, що Ісус не єврейського походження, що він душею і тілом був орієм, свідчить і його східне паломництво.
Зважуючи на те, що Ісус після паломництва та навчання повернувся саме в Галілею, говорить про те, що тільки там він міг отримати підтримку, тільки там була його паства. Саме тут у Галілеї він прочитав основні свої проповіді та здійснив основні чудеса.
Церковні єрархи савеліянської церкви, особливо католицькі, національне питання Ісуса не вважають суттєвим. На їх думку, оскільки Ісус народився в Ізраїлі, то він єврей. А його матері Марії вони навіть приписали родовід від самого царя Давида. Але це не відповідає істині. Марія народилася у 19 році до н.е. від батьків галілеян Якима та Анни. Померла у 48 році н.е. в Ефесі. Ісус народився в 6 році до н.е. від Діви Марії і Святого Духа у Віфлеємі, як повіствують Євангелії. Названим батьком його був єврей Йосип Пантер (28-е коліно роду царя Давида). У Євангелії сказано: “А Яків породив Йосипа, Маріїного чоловіка, у якої народився Ісус, званий Христосом” (Мт.1.16)
Коротка ремарка. Насправді ж це досить гостра проблема, що дає безпосередній вихід на расову проблему та політику. Як відомо, походженням Ісуса дуже серйозно цікавилися німецькі етнологи. У цьому напрямку активно працював духовний батько німецьких расистів Г. Чемберлен. У процесі своїх досліджень, які охоплювали і Україну, він отримав багато доказів про орійське походження Ісуса. Це надало йому підставу рішуче заявити, що Ісус та його Апостоли (крім Юди) не мали жодної краплі єврейської крові. Однак профашистська орієнтація вченого не дозволила йому бути відвертим до кінця і визнати, що плем’я Ісуса генетично і духовно пов’язане із галілеянами, пращури яких північнопонтійські сколоти (кельти, як іх називали пізніше), прийшли в ІІІ ст. до н.е. в Палестину із Прикарпаття.
До них у Північній Палестині вже багато століть жили нащадки гіксів, скіфів, троянців, сарматів, які приходили сюди з Припонтиди, сьогоднішньої України. Тут було багато міст і селищ з “руськими” назвами (Скіфополь, Рама) та й назва річки Йордан запозичена з однієї з річок Дніпровського басейну. Фактично Палестина на той час виглядала як клаптикова ковдра. Головними тут були три “провінції” –Іудея, Самарія та Галілея. Вони мали автономний статус (між ними навіть інколи спалахувала міжнаціональна ворожнеча), хоча політично це була єдина Юдейська держава. Причому, галілеяни настільки не вписувалися в Ізраїль, що навіть цар Соломон віддає 20 міст Галілеї Хіраму - язичницькому царю Тира. Але і Хіраму ці міста не сподобалися своїм високим духовним Відо-Вістичним Православ’ям та гордими людьми, вони не вписувалися в уже з вихолощеним язичництвом Фінікію. І це цілком закономірно. Адже Галілея славилася своїм знаменитими містичними знаннями, мала висого рівня жерців-волхвів та великих провидців. Ще і досі галілейські гороскопи та пророцтва дуже цінуються не тільки на Сході, а й у Європі. Відомо, що духовне вчення придніпровського Гелона - столиці скіфів сколотів, про яку писав Геродот, і всього Трипілля були передані палестинським явсеям – громаді, до якої належали батьки Матері Марії і в якій виховувалися Іван Христитель та Ісус. Галілея тоді була ніби діаспорою Галичини і Борисфенії.
Ця обставина, до речі, і ускладнила становище Ісуса в Ізраїлі, особливо в Єрусалимі, його вважали іноплеменником і навіть расово неповноцінним. Коли “чистокровні євреї” кричали Пилатові: “Розіпни його!”, ними якоюсь мірою рухало почуття патріотизму (як це іноплеменника оголошують царем Юдейським). А от заступається за Ісуса дружина Пилата- галілеянка.
Як відомо з історії, галілеяни у І сторіччі н.е. пішли з Палестини на північ. Адже відомо, що після галілейського повстання в 66 році н.е. римляни вирішили стерти навіть пам’ять про непокірних назореїв та галілеян, перейменували галілейські топоніми та і сам етнос, давши йому ім'я, від тодішнього римського імператора Тиберія - тиверці. Вигнані зі своєї батьківщини галілеяни пішли спочатку у малу Азію (в етнічно близьку їм Кападокію), а звідти на Припонтиду до річок Дністер, Буг, Дніпро. Тут, асимілювавшися з місцевими аборигенами (нащадками сколотів та кімерійців) створили Тиверію – об'єднання племен, що входило до антського союзу слов'ян. Тиверія позначена на старих мапах подніпров'я.
За біблійною етнологією, чисельність і питома вага зайшлих у корінному населенні країни можуть бути не великими, а проте достатніми для домінуючого впливу на весь етнос та його історію. Тиверці були меншиною на землях Північної Припонтиди, але їх духовний вплив визначив склад усього племінного союзу. І трансформуючи антське об'єднання, тиверці створили етнічну основу для формування Галичини, що стала українським сакралом, духовним коренем Київської Русі.
Цим напевне зумовлений і особливий інтерес окультних антропологів до галичан (серед останіх широко практикувалися виміри черепа, вивчення форм вуха, носа тощо) та палестинських галілеян.
Нам, українцям, а особливо галичанам, нащадкам трипільських оріїв, треба пам'ятати і пишатися тим, що наші пращури дали світові найвідомішу особистість- ІСУСА ХРИСТА !
І ще одне. У Біблії є дивне пророцтво Ісаї (VIII.23-IX.1):”Перша пора злегковажила край Завулонів та край Нефталимів (Галілея), а остання прославить дорогу приморську, другий бік Йордану, округу поганів (язичників, православних). Народ який у темряві ходить, Світло велике побачить і над тими, хто сидить у краю тіні смерті, світло засяє над ними”. Як бачимо біблійний пророк підкреслює, що Галілея не була у пошані у юдеїв, оскільки була поганською-православною, жила у темряві. І це не дивно, адже відо-вістичне Православ’я прибульців з півночі не вписувалося в “істинну” з погляду юдаїстів, релігію. Також зверніть увагу, йдеться про приморський шлях (смуга вздовж Середземного моря, якою йшли народи з півночі). Усе це благословляється пророком, що передбачає велич землі Галілейської, на якій засяє світло велике, тобто Відо-Вістичне Православне вчення Ісуса. Гордіться ж своєю нацією, нашадки Ісуса-українці!