Що таке надхнення?
04/30/2003 | Георгій
Останнім часом мене дуже цікавить це питання (може тому, що я цього надхнення маю малувато і заздрю тим, хто його має більше 
).
Мотив надхнення дуже часто повторюється в поезії Пушкіна. Загальновідомий вірш "Я помню чудное мгновенье" закінчується могутнім акордом про "воскресіння" творчого пориву в душі поета. Пушкін, як і інші романтики, відкидав тезу класицистів, що головною ознакою митця є просто досконале володіння технікою зображення реальності. Натомість, він вважав цією ознакою певний творчий шал, безумство, коли митець у якомусь пориві піднімається над реальністю і завдяки цьому під'йому (який ще Платон описав під назвою "ентоусіасмос") бачить реальність краще, і по-іншому, ніж не-митець. Але якщо придивитися, можна помітити, що Пушкін іноді дуже скептичний і ядучий, коли він описує надхнення в різних людей. Його улюблений герой Євгеній Онєгін, наприклад, пережив у своїй юності час, коли "... так ПОХОДИЛ он на поета, когда в углу сидел один." Все, що з цього "творчого" пориву в Онєгіна вийшло, було тільки зовнішньою схожістю, та ще може пару пантофлів і журналів він у пориві цього "надхнення" спалив у комині.
Цікаво, хто що думає про надхнення, творчий процес? Як це питання освітлювалося і освітлюється в класичній і сучасній українській літературі, філософії, публіцистиці - може, хто знає? Заздалегідь дякую.
).Мотив надхнення дуже часто повторюється в поезії Пушкіна. Загальновідомий вірш "Я помню чудное мгновенье" закінчується могутнім акордом про "воскресіння" творчого пориву в душі поета. Пушкін, як і інші романтики, відкидав тезу класицистів, що головною ознакою митця є просто досконале володіння технікою зображення реальності. Натомість, він вважав цією ознакою певний творчий шал, безумство, коли митець у якомусь пориві піднімається над реальністю і завдяки цьому під'йому (який ще Платон описав під назвою "ентоусіасмос") бачить реальність краще, і по-іншому, ніж не-митець. Але якщо придивитися, можна помітити, що Пушкін іноді дуже скептичний і ядучий, коли він описує надхнення в різних людей. Його улюблений герой Євгеній Онєгін, наприклад, пережив у своїй юності час, коли "... так ПОХОДИЛ он на поета, когда в углу сидел один." Все, що з цього "творчого" пориву в Онєгіна вийшло, було тільки зовнішньою схожістю, та ще може пару пантофлів і журналів він у пориві цього "надхнення" спалив у комині.
Цікаво, хто що думає про надхнення, творчий процес? Як це питання освітлювалося і освітлюється в класичній і сучасній українській літературі, філософії, публіцистиці - може, хто знає? Заздалегідь дякую.
Відповіді
2003.04.30 | Адріана
Re: Що таке надхнення? Або-Муза
Як знаєте з грецької міфології- Муза, одна з дев'яти богинь поезії, мистецтва, науки. Іншими словами, творче надхнення, творчість поета, творчість його мистецтва. Коли маємо "надхнення" до будь чого, не лише в мистецтві, тоді легко творити і думати. І я вірю, що кожний з нас має такі пориви, але ,безперечно, не завжди. Може і добре, бо тоді був би переобтяжений розум і тяжче було б розпізнавати "надхнення" від уявної фантазії думок.Тут не люблять, як я пишу свої вірші, але просто маю один, що піходить до цієї теми.
Муза!
Чи ти покинула мене Музо надхнення,
Чи заховалася у поросі думок?
Я жду тебе, бо лиш благословення
Твоє, о Музо, сплете слави вінок.
Так хочеться у це десятиріччя
Возвеличати землю, що воскресла знов.
Без тебе, Музо, лиш противоріччя,
Плаче душа. Візьми ж під свій покров.
Як можу я щось величне писати,
Коли дивлюся на покривджений мій люд,
Як можу зло я славою назвати,
В той час ,як землю прикриває давній блуд.
Хіба радітиму тому, що це не вперше
Риють могили для тебе краю мій,
А ти, немов Христос, зійдеш з розпяття
І знов сіятимеш у величі своїй.
2003.04.30 | Георгій
Дякую, гарний вірш!
Пані Адріано, Ви маєте хист до поезії. Вам треба більше писати! Бажаю успіхів. --ГП2003.05.01 | Георгій
Re: Що таке надхнення?
Згадую деякі приклади творчого методу моїх улюблених митців, письменників...Ернест Гемінгуєй, мабуть, підписався б під тезою класицистів, що єдиною суттю надхнення є досконале володіння формою. Він категорично заперечував будь-який емоційний під'йом, шал, платонівський "ентоусіасмос." Писав дуже помалу, але щодня, не дозволяючи собі жодної перерви. Працював тільки рано вранці, десь між шостою і десятою годиною. Багато разів старанно перечитував і переписував написане, шліфував речення, добиваючися, щоби написане створювало зоровий образ максимальної сили. Не відходив від друкарської машинки, поки не бачив принаймні одного речення, яке задовольняло б його вимоги, але й не захоплювався писанням після того, як це речення було готове.
Парадоксально, що саме оцим сухим, тверезим, повільним методом були написані оповідання і романи неймовірної емоційної сили - "Ріг бика," "Кішка під дощем," "Там, де чисто й світло," "Недовге щастя містера Френсіса Макомбера," "І сходить сонце," "Прощавай, зброє!", "За ким сумує дзвін," "Рухоме свято," і інші.
Цікаво, як писали наші українські класики? Яке в їх творчому методі було співвідношення між "шалом" і спокійним, тверезим шліфуванням форми?