Ненавидь ближнього, як самого себе
07/10/2003 | Хулюган
Доброго вечора, шановні пані і пани.
Грабувати крамниці - не дуже, м'яко кажучи, хороша справа. Але для мене - і для усіх присутніх - небагато гріха в тому, щоб "грабувати крамниці, як я вчора грабував". Не грабував тому що
У цьому світлі хотів би сказати, що ніде у Біблії не бачив я заклику любити ближнього. Що ж до оригінального звучання другої заровіді Христової, багатьом ближнім не дуже сподобалося б, якби якийсь автомазохіст полюбив би їх, як самого себе: ціпком там по голові, чи щось таке.
"Як самого себе" - це як? Про ставлення до себе я знайшов у Євангеліях тільки "Той, хто полюбить свою душу, загине, а хто зненавидить свою душу, врятується" (у Івана, цитую з голови). Отже, християнину слід ненавидіти свою душу, а вже ближнього любити, як самого себе?
Ось, для ілюстрації питання, манюсінький нарис з іранського життя.
Повільно рухалася хода; я б навіть сказав: "процесія стояла", але тоді й латина відпочивала б. Мірно працювали цепи, і - хоч і не цінують там цю групу - дрібно крапали кров, піт і сльози. Reason: страшні були страждання нащадків Алі. Шах, Хуссайн, вах, Хусссайн! І Серьожа тоже, хоча їм він був відомий під іменем Хасан. Голосіння цього - не перекричиш. А назустріч ішов... Я не знаю, чи ходять там християнські проповідники, але краще б не ходили. Або нехай би йшов один, але мовчав. Або говорив, але не все. Або все, але не того дня. Для звіщення другої заповіді Христової вибери час і місце. Знайди багатого юнака в Палестині I-го століття - і звіщуй без страху. Є ж прикмета така: "Зустрінеш шиїта в Ашуру - мовчи про другу частину заповіді". Марновірство, звичайно, але ось тут - спрацювало. Час розкидати камені. Швидше і ритмічніше замолотили цепи, хоча й не недовго, адже без звички вмираєш майже миттєво. Бува й таке, чи не так? Пішли далі іранські мужики з цепами й іранські ж баби в благеньких хустинках, - такі ж, як і наші, тільки що із сльозницями. Усе так схоже... На задньому плані з'явився навіть С. Захаров і проспівав: "Желаю Вам всего того, что Вы желаете себе!". Але є невловимі відмінності. Ну чому ми ліземо туди, де великими буквами: "Не залазь - вб'є!" Запусти він пере собою ваххабіта - і все обійшлося б, усі були б живі. "О люди, поспішайте робити добро цього дня, бо це - день великий, благословенний" (с) Мухаммад, із сунни. "Ненавидь ближнього твого, як самого себе" (с) можливо, що і я...
Грабувати крамниці - не дуже, м'яко кажучи, хороша справа. Але для мене - і для усіх присутніх - небагато гріха в тому, щоб "грабувати крамниці, як я вчора грабував". Не грабував тому що
У цьому світлі хотів би сказати, що ніде у Біблії не бачив я заклику любити ближнього. Що ж до оригінального звучання другої заровіді Христової, багатьом ближнім не дуже сподобалося б, якби якийсь автомазохіст полюбив би їх, як самого себе: ціпком там по голові, чи щось таке.
"Як самого себе" - це як? Про ставлення до себе я знайшов у Євангеліях тільки "Той, хто полюбить свою душу, загине, а хто зненавидить свою душу, врятується" (у Івана, цитую з голови). Отже, християнину слід ненавидіти свою душу, а вже ближнього любити, як самого себе?
Ось, для ілюстрації питання, манюсінький нарис з іранського життя.
Повільно рухалася хода; я б навіть сказав: "процесія стояла", але тоді й латина відпочивала б. Мірно працювали цепи, і - хоч і не цінують там цю групу - дрібно крапали кров, піт і сльози. Reason: страшні були страждання нащадків Алі. Шах, Хуссайн, вах, Хусссайн! І Серьожа тоже, хоча їм він був відомий під іменем Хасан. Голосіння цього - не перекричиш. А назустріч ішов... Я не знаю, чи ходять там християнські проповідники, але краще б не ходили. Або нехай би йшов один, але мовчав. Або говорив, але не все. Або все, але не того дня. Для звіщення другої заповіді Христової вибери час і місце. Знайди багатого юнака в Палестині I-го століття - і звіщуй без страху. Є ж прикмета така: "Зустрінеш шиїта в Ашуру - мовчи про другу частину заповіді". Марновірство, звичайно, але ось тут - спрацювало. Час розкидати камені. Швидше і ритмічніше замолотили цепи, хоча й не недовго, адже без звички вмираєш майже миттєво. Бува й таке, чи не так? Пішли далі іранські мужики з цепами й іранські ж баби в благеньких хустинках, - такі ж, як і наші, тільки що із сльозницями. Усе так схоже... На задньому плані з'явився навіть С. Захаров і проспівав: "Желаю Вам всего того, что Вы желаете себе!". Але є невловимі відмінності. Ну чому ми ліземо туди, де великими буквами: "Не залазь - вб'є!" Запусти він пере собою ваххабіта - і все обійшлося б, усі були б живі. "О люди, поспішайте робити добро цього дня, бо це - день великий, благословенний" (с) Мухаммад, із сунни. "Ненавидь ближнього твого, як самого себе" (с) можливо, що і я...
Відповіді
2003.07.24 | Георгій
Re: Ненавидь ближнього, як самого себе
Пане Хулюган,Ви підняли, на мій погляд, дуже важливе питання. Дійсно, що насправді християнське віровчення говорить про любов до ближнього? Як розуміти заповідь любити ближнього як самого себе, заповідь любити ворогів, і як ці заповіді співмістити з закликом занапастити свою власну душу з метою надбати її (і що це останнє взагалі означає)?
На мій погляд, всі ці заповіді об'єднує християнська концепція любові як діяльного альтруїзму. Християнин повинен думати про себе, про свою роль і місце у Всесвіті, і зокрема про своє місце серед інших людей, з постійним бажанням змінитися, вдосконалити себе таким чином, щоби іншим від цього стало краще. Це є християнська любов до самого себе. Християнин також повинен точно так само, як про себе, думати про інших - намагатися зрозуміти їх, увійти в їх внутрішнє життя, зокрема в їх потреби і їх страждання, і щось постійно робити з метою покращити життя цих інших людей, зменшити їх страждання. Це є християнська любов до ближнього. В процесі християнського життя, яке рухається вірою і бажанням слідувати прикладові Христа, людина починає активно, діяльно любити інших більше, ніж себе, в якійсь мірі нехтуючи собою, своїми інтересами (і навіть, я думаю, іноді своїми принципами і системою вірувань - таке трапляється). Бог, за християнським віровченням, цінує ТАКЕ в людині більше, ніж зацикленість на собі, бажання бути кращим за інших, судити інших і т.д. Тому "хто збереже свою душу (тобто сам для себе вважатиме, що він вже досконалий, ідеальний чи принаймні кращий за ближнього), той загубить її (тобто сам і не помітить, як стане глибоко огидним людям і Богові), а той, хто загубить свою душу (тобто розчиниться в служінні іншим людям, постійно підстроюватиметься під те, щоби будь-яким чином і будь-якою ціною приносити щастя ближньому), той одержить її."
Ваші думки?
Дякую,
-Георгій
2003.07.24 | Thinker
Любов до себе
Мігель де Унамуно. Про трагічне почуття життя:Людина це мета, а не засіб. І всяка цивілізація орієнтується на людину, на кожну людину, на кожне я. В іншому разі, що це за ідол, чи ми назвемо його Людством чи ще якось, якому мають приноситись у жертву усі та кожний з людей? Чому я маю жертвувати собою заради ближніх, співвітчизників, задля своїх дітей, а потім мої діти – жертвувати собою задля своїх дітей і так далі в нескінченному ланцюгу поколінь, що змінюють одне одне? І хто нарешті збере плоди усіх цих жертвоприношень?..
Егоїзм, скажете ви? Немає нічого більш універсального, ніж індивідуальне, і те, що належить кожному, належить усім. Кожна людина значить більше, ніж усе людство разом узяте, і не можна жертвувати кожним заради усіх, хіба лише якщо усі жертвують собою заради кожного... "Люби ближнього твого, як самого себе", сказано нам, і при цьому передбачається, що кожний з нас себе любить... І тим не менше, любити себе ми не вміємо.
2003.07.24 | Шевченко
Re: Любов до себе, це добре коли...
ти справді себе любиш. Любити себе над усе, це бути еґоістом. Любити ворога більш ніж себе , це дурість.Коли б ми сказали, не заздрити, не "підкладати ногу", допомогати в потребі,не проклинати і відкидати людину лишень тому бо вона інша, це і була б "любов до ближнього". Все це стосується лиш особистостей. Інша "пара кальош" коли говоримо про народи та їхнє існування.
2003.07.24 | Шевченко
Re: Треба казати- пані і панове!
ще напевно не увійшло у звичку правильне звернення. Все з часом!