Ерос, філія, агапе
08/25/2003 | Георгій
Дорогі форумчани,
Хочу поділитися думкою, яка останнім часом мене займає. Вона приблизно така: чи ми знаємо, коли, що, кого і як ми ЛЮБИМО? І чи наші особисті і також - важливо! - суспільні проблеми часом не відбивають нашої власної або заплутаності, або нерозвинутості в цьому питанні?
Невеличка мовна екскурсія. Англійська і російська мови (говорю про ті, які добре знаю) мають для позначення любові тільки одне слово - любов в російській, love в англійській. Коли носій цих мов любить когось або щось, він чи вона мусить вкладати в це єдине слово різні значення в залежності від об'єкта любові. Можна по-англійськи сказати, I love cheese, I love my wife, i I love my country, God is love - і значення слова любов будуть різними в кожному з цих виразів. Те саме в російській мові.
Наша українська мова має слово "любов" і має слово "кохання." Польська також має "мілощь" і "коханє." Перше - ширше, але друге - більш специфічне по відношенню до саме людини або людей (не можна сказати "я кохаю сир" або "я кохаю Україну"). Але що таке кохання, кохати? Люди звикли асоціювати це слово тільки з романтичною закоханістю по відношенню до статевого партнера (я люблю свою Батьківщину і свій народ, але я кохаю свого чоловіка). Чи це вірно, чи це не спрощення? Ось професор Іван Огієнко - колосальний знавець мов - пише у своєму перекладі Євангелія від Івана: "...Він (Христос) каже йому: "Симоне, син Йонин, - чи КОХАЄШ мене?" (21:17). (Перед тим він питав Петра, чи той його ЛЮБИТЬ.) Очевидно, значення слова "кохання" може бути і не обмеженим романтичною статевою любов'ю - це слово можна використовувати і для позначення якоїсь більш пристрасної, більш специфічно-людської і взагалі якоїсь особливої любові. Але ось питання: Іванове "Бог є любов" (1 Ів. 4:8) - чи тут можна замінити слово "любов" на слово "кохання," щоби підкреслити відмінність цієї любові від, скажімо, моєї любові до холодного пива в задушливий літній день? Ні, така заміна ("Бог є кохання") все-таки не спрацьовує...
Переходжу до мови, яку не знаю, але ПРО яку багато читав. Класична грецька мова, а також її діалект "койне," яким написано Новий Завіт, мають ще більше синонимів для позначення любові. По-перше, в ній є слово "ерос." Це позначення для почуття, яке знаменується передусім пристрастю, якимось кипінням душі (і іноді - хоча й не завжди - тіла). Це почуття закоханого до об'єкту свого статевого кохання. Але це також і щось трохи інше - це людська пристрасть взагалі. Наприклад, Платон у своїх "Діалогах" говорить про любов (ерос) як чудесну магічну силу, яка з'єднує витвір мистецтва і людину, яка цим витвором захоплюється. Тут "ерос," звичайно, використовується у значенні сильного, пристрасного ЕСТЕТИЧНОГО (а не фізіологічного або психо-фізіологічного) почуття.
По-друге, грецька мова має слово "філія," від якого в сучасних мовах утворилися всі оці філософії, філології, галлофілії тощо. Це позначення для більш розумового, від голови, почуття симпатії або вибіркової відданості тій чи іншій людині чи роду занять. Наприклад, люди мають схильність любити (філео) своїх родичів - братів, сестер, батьків, а також свою професію (тому вони її і обирають), чи свій рідний край (тому вони патріоти). Цікаво, що це слово має відтінок вибірковості: я люблю (філео) свого двоюрідного брата, але не свого зятя (чи навпаки); я люблю майструвати, але не люблю читати (чи навпаки); я люблю Україну, але не люблю Росію чи, скажімо, Туркменістан, і так далі.
Нарешті, в грецькій мові є слово "агапе." Пояснити значення цього слова особливо важко, тому що його точного кореляту в українській мові, і інших мовах, про які я згадував, нема. Як і українське чи польське слово "кохання," грецьке "агапе" стосується тільки відношення людини ДО ЛЮДИНИ, а не до предметів чи родів занять. Проте воно відрізняється від кохання. Одне з якостей цього слова таке: воно не вказує на людське почуття, емоцію, а вказує на щось принципово інше - таке, що, на відміну від емоцій, НЕ ПЕРЕСТАЄ (якщо воно вже є, воно залишається назавжди), і НЕ Є ВИБІРКОВИМ (я або маю цю любов-агапе, або не маю її, або я маю її більше чи менше, але я не можу сказати, що я маю любов-агапе до однієї людини і не маю цієї любові до іншої). Саме це слово використане в 1 Івана у реченні, "Бог є любов (агапе)," і саме воно ж використане апостолом Павлом у знаменитому гімні любові-агапе з 1 Коринтян 13.
Чи маємо ми в собі цю третю любов, чи ми її плекаємо, зрощуємо, чи ми можемо цій третій любові навчити наших дітей, друзів, сусідів? Чи впливає ця третя любов на перші дві у нашому житті? Чи мають значення для зростання цієї третьої перші дві, і якщо так, то яким чином?
Дуже хочу почути ваші коментарі.
Дякую всім,
Георгій
Хочу поділитися думкою, яка останнім часом мене займає. Вона приблизно така: чи ми знаємо, коли, що, кого і як ми ЛЮБИМО? І чи наші особисті і також - важливо! - суспільні проблеми часом не відбивають нашої власної або заплутаності, або нерозвинутості в цьому питанні?
Невеличка мовна екскурсія. Англійська і російська мови (говорю про ті, які добре знаю) мають для позначення любові тільки одне слово - любов в російській, love в англійській. Коли носій цих мов любить когось або щось, він чи вона мусить вкладати в це єдине слово різні значення в залежності від об'єкта любові. Можна по-англійськи сказати, I love cheese, I love my wife, i I love my country, God is love - і значення слова любов будуть різними в кожному з цих виразів. Те саме в російській мові.
Наша українська мова має слово "любов" і має слово "кохання." Польська також має "мілощь" і "коханє." Перше - ширше, але друге - більш специфічне по відношенню до саме людини або людей (не можна сказати "я кохаю сир" або "я кохаю Україну"). Але що таке кохання, кохати? Люди звикли асоціювати це слово тільки з романтичною закоханістю по відношенню до статевого партнера (я люблю свою Батьківщину і свій народ, але я кохаю свого чоловіка). Чи це вірно, чи це не спрощення? Ось професор Іван Огієнко - колосальний знавець мов - пише у своєму перекладі Євангелія від Івана: "...Він (Христос) каже йому: "Симоне, син Йонин, - чи КОХАЄШ мене?" (21:17). (Перед тим він питав Петра, чи той його ЛЮБИТЬ.) Очевидно, значення слова "кохання" може бути і не обмеженим романтичною статевою любов'ю - це слово можна використовувати і для позначення якоїсь більш пристрасної, більш специфічно-людської і взагалі якоїсь особливої любові. Але ось питання: Іванове "Бог є любов" (1 Ів. 4:8) - чи тут можна замінити слово "любов" на слово "кохання," щоби підкреслити відмінність цієї любові від, скажімо, моєї любові до холодного пива в задушливий літній день? Ні, така заміна ("Бог є кохання") все-таки не спрацьовує...
Переходжу до мови, яку не знаю, але ПРО яку багато читав. Класична грецька мова, а також її діалект "койне," яким написано Новий Завіт, мають ще більше синонимів для позначення любові. По-перше, в ній є слово "ерос." Це позначення для почуття, яке знаменується передусім пристрастю, якимось кипінням душі (і іноді - хоча й не завжди - тіла). Це почуття закоханого до об'єкту свого статевого кохання. Але це також і щось трохи інше - це людська пристрасть взагалі. Наприклад, Платон у своїх "Діалогах" говорить про любов (ерос) як чудесну магічну силу, яка з'єднує витвір мистецтва і людину, яка цим витвором захоплюється. Тут "ерос," звичайно, використовується у значенні сильного, пристрасного ЕСТЕТИЧНОГО (а не фізіологічного або психо-фізіологічного) почуття.
По-друге, грецька мова має слово "філія," від якого в сучасних мовах утворилися всі оці філософії, філології, галлофілії тощо. Це позначення для більш розумового, від голови, почуття симпатії або вибіркової відданості тій чи іншій людині чи роду занять. Наприклад, люди мають схильність любити (філео) своїх родичів - братів, сестер, батьків, а також свою професію (тому вони її і обирають), чи свій рідний край (тому вони патріоти). Цікаво, що це слово має відтінок вибірковості: я люблю (філео) свого двоюрідного брата, але не свого зятя (чи навпаки); я люблю майструвати, але не люблю читати (чи навпаки); я люблю Україну, але не люблю Росію чи, скажімо, Туркменістан, і так далі.
Нарешті, в грецькій мові є слово "агапе." Пояснити значення цього слова особливо важко, тому що його точного кореляту в українській мові, і інших мовах, про які я згадував, нема. Як і українське чи польське слово "кохання," грецьке "агапе" стосується тільки відношення людини ДО ЛЮДИНИ, а не до предметів чи родів занять. Проте воно відрізняється від кохання. Одне з якостей цього слова таке: воно не вказує на людське почуття, емоцію, а вказує на щось принципово інше - таке, що, на відміну від емоцій, НЕ ПЕРЕСТАЄ (якщо воно вже є, воно залишається назавжди), і НЕ Є ВИБІРКОВИМ (я або маю цю любов-агапе, або не маю її, або я маю її більше чи менше, але я не можу сказати, що я маю любов-агапе до однієї людини і не маю цієї любові до іншої). Саме це слово використане в 1 Івана у реченні, "Бог є любов (агапе)," і саме воно ж використане апостолом Павлом у знаменитому гімні любові-агапе з 1 Коринтян 13.
Чи маємо ми в собі цю третю любов, чи ми її плекаємо, зрощуємо, чи ми можемо цій третій любові навчити наших дітей, друзів, сусідів? Чи впливає ця третя любов на перші дві у нашому житті? Чи мають значення для зростання цієї третьої перші дві, і якщо так, то яким чином?
Дуже хочу почути ваші коментарі.
Дякую всім,
Георгій
Відповіді
2003.09.22 | Dworkin
Был еще и 4-й вид любви :)
По попводу "агапе" - Вы правы. Это обозначение "жертвенной любви", наиболее соотвествующей сути христианского учения. У первых христиан их первые собрания (прообраз современных богослужений, литургий) назывались "агапы" ("вечери любви").Кстати, у древних греков был еще и 4-й вид любви - СТОРГО. Любовь "хозяйственная". Привычка. Любовь хозяина к своему имуществу. И как ни странно, мужа к жене
2003.09.22 | ПоручікЪ Красной Армії
Re:Не боїтесь, що місцеві феміністи Вас тут удєлають? :)(-)
2003.09.22 | Георгій
Дякую за це доповнення!
Дякую, пане Дворкін. Мене не дивує, що для "любові" господаря до господарства і "любові" чоловіка до дружини греки використовували один і той самий термін. У геленській культурі було досить прийнятим для чоловіків мати позашлюбні статеві стосунки, і гетеросексуальні (з жінками-гетерами) і гомосексуальні (часто з учнями, вихованцями тощо). Вважалося нормальним мати пристрасні почуття (ерос) або почуття симпатії і прив"язаності (філія) саме до цих партнерів, тоді як на партнера у шлюбі дивилися дійсно більше як на майно, знаряддя для народжування дітей.2003.09.23 | Гура
Re: Был еще и 4-й вид любви :)
Dworkin пише:> По попводу "агапе" - Вы правы. Это обозначение "жертвенной любви", наиболее соотвествующей сути христианского учения. У первых христиан их первые собрания (прообраз современных богослужений, литургий) назывались "агапы" ("вечери любви").
>
Это испопеляющая любовь фаната (до самоотречения). Что чревато
> Кстати, у древних греков был еще и 4-й вид любви - СТОРГО. Любовь "хозяйственная". Привычка. Любовь хозяина к своему имуществу. И как ни странно, мужа к жене
Кама-сутра различает четыре вида любви:
http://iva.dax.ru/html/kama/love.html
2003.09.23 | Гура
Re: Ерос, філія, агапе
Можливо "агапе" - це аналог нашого "сімпатія"? Симпатія виникає, коли інтуітивно відчуваєш "кореляцію душ", тобто, гармонію у різних сферах.Хочу сказати, що я кохання до жінки, як до сексуального партнера, ставлю нижче від особливого незвичайно почуття, яке у мене виникало декілька рази за життя і яке можна охарактеризувати, як відчуття ейфорії, надзвичайної легкості, просто "розчиненості у повітрі" (я не пью і не вживаю наркотиків
2003.09.23 | Георгій
Думаю, що це у Вас було ближче до "ерос"
Це Ви описуєте просто за Міланом Кундерою, "The Unbearable Lightness of Being." Я теж таке відчував кілька разів у житті (може, рази чотири). Але "агапе," думаю, це інше - це взагалі не почуття. "Ерос" може прийти і піти, а "агапе" ні.2003.09.23 | Гура
Не думаю
Георгій пише:> Це Ви описуєте просто за Міланом Кундерою, "The Unbearable Lightness of Being." Я теж таке відчував кілька разів у житті (може, рази чотири). Але "агапе," думаю, це інше - це взагалі не почуття. "Ерос" може прийти і піти, а "агапе" ні.
Не думаю, що це просто ерос, хоча ця компонента може бути великою. Розумієте, таке відчуття, що зустрів дуже рідну людину (рідніше за найрідніших родичів), яку ти ПОВНІСТЮ (В ТОЙ МОМЕНТ) сприймаєш та обожнюєш (не тілесно, а її психику).
2003.09.23 | Георгій
"Ерос" - не обов'язково "тілесне"
Платон користується терміном "ерос," коли говорить про суто естетичну (а не тілесну) любов до витвору мистецтва. Думаю, що греки під цим словом мали на увазі не обов'язково тілесні бажання (що ми звикли асоціювати з еротичним, еротикою і т.д.), а швидше якусь бурхливу пристрасть, надхнення.2003.09.23 | Георгій
До речі, є одна цікава книжка
Вона називається "The Road Less Traveled," написана ще десь у 1980-і роки. Її автор, американець М. Скотт Пек (M. Scott Peck), за фахом лікар-психіатр, а за переконаннями помірно-ліберальний протестант. Пек у цій книжці розбирає дуже багато випадків, коли люди у своїх вчинках керувалися романтичним надхненням, пристрастю, тощо, і опинялися біля розбитого корита. Далі, автор розгортає свою концепцію любові, яка, на мою думку, наближається до "агапе" греків. Пек стверджує, що ця любов взагалі не є людським почуттям (хоча ми всі, звичайно, маємо почуття до тих, кого ми любимо), а радше спосіб життя, свідомий процес роблення іншим добра. З точки зору цього автора, ця справжня любов - любов-НЕ-почуття, любов як сталий процес - є щось дуже свідоме, нерозривно пов'язане зі свідомою відповідальністю людини перед іншою людиною. Любов також нерозривно пов'язана з дисципліною і самодисципліною. Книжка Пека стала бестселлером, але вона також отримала нищівну критику від політкоректних, феміністок тощо, головним чином за сатиричне змалювання безвідповідальних і самозакоханих, егоїстичних американців.