Галич став православним...
09/11/2003 | Георгій
Хочу поділитися з шановним членством деякими моїми роздумами. Я недавно, переглядаючи біографії моїх улюблених "екс-совєцьких" поетів і співаків-бардів на сайті http://www.bards.ru, побачив факт, який мене дуже зацікавив і емоційно зворушив. Виявляється, Олександр Аркадійович Гінзбург, відомий широкій публіці під псевдонімом "Олександр Галич," незадовго до своєї смерті у 1970-х роках прийняв православ'я.
Що його спонукнуло на це? Очевидно, він виріс у єврейській родині, де він навряд чи чув щось дуже вже позитивне про християнство взагалі і про православ'я зокрема. Його дружина теж була єврейкою. В його поезії (на мій погляд, блискучій) дуже помітна єврейська тема. В останні роки свого життя, правда, він став активним членом Народно-Трудового Союзу (дуже російська емігрантська організація), але він постійно перебував у контакті також і з єврейськими емігрантськими організаціями, їздив до Ізраїлю тощо.
Що взагалі грає роль у рішенні ДОРОСЛОЇ свідомої людини прийняти певну віру, стати членом певної релігійної групи? Я поки що не знайшов своєї, і не маю ніяких особливо сильних рушіїв зробити остаточний вибір. "Генетично" я православний, але в сучасній православній церкві бачу дещо дуже негативне (наприклад, гомофобію), і це заважає мені увійти в неї. Що хто думає про це?
Дякую,
--Георгій
Що його спонукнуло на це? Очевидно, він виріс у єврейській родині, де він навряд чи чув щось дуже вже позитивне про християнство взагалі і про православ'я зокрема. Його дружина теж була єврейкою. В його поезії (на мій погляд, блискучій) дуже помітна єврейська тема. В останні роки свого життя, правда, він став активним членом Народно-Трудового Союзу (дуже російська емігрантська організація), але він постійно перебував у контакті також і з єврейськими емігрантськими організаціями, їздив до Ізраїлю тощо.
Що взагалі грає роль у рішенні ДОРОСЛОЇ свідомої людини прийняти певну віру, стати членом певної релігійної групи? Я поки що не знайшов своєї, і не маю ніяких особливо сильних рушіїв зробити остаточний вибір. "Генетично" я православний, але в сучасній православній церкві бачу дещо дуже негативне (наприклад, гомофобію), і це заважає мені увійти в неї. Що хто думає про це?
Дякую,
--Георгій
Відповіді
2003.09.12 | Andrew
Re: Галич став православним...
Ему это не нравилосьИз Талмуда:
-Только евреи являются людьми, неевреи — это животные (Баба Мециа 114а — 114в) .
- за убийство кьютина (нееврея), израильтянином, не предусмотрено никакого наказания. (Санхедрин 57а)
-Лучшие из неевреев должны быть убиты. (Вавилонский талмуд)
-Плоть неевреев — это плоть ослов, а выделения их похожи на выделения лошадей.
-Если нееврей ударит еврея, то нееврей должен быть убит. Убить еврея — это ударить бога. (Санхедрин 58 в).
-То, что еврей получает воровством от кьютина (нееврея), он может сохранить. (Санхедрин 57а)
-Неевреи находятся вне защиты закона, и Бог отдает их деньги Израилю». (Баба Коми 37в)
-Евреи могут использовать ложь (увертки ) для того, чтобы перехитрить нееврея. (Баба Коми 113а)
-Все дети неевреев — животные. (Йевамот 98а)
2003.09.12 | Георгій
Про Талмуд
Ви, на мій погляд, зачепили окрему тему. Дійсно, на Інтернеті і в книжках можна побачити цитати з різних видань єврейського Талмуду, які виглядають як щось жахливе - сповнене ненавистю, бажанням принизити всіх не-євреїв. Але є інші джерела, які дещо в цьому плані пояснюють. Вони кажуть, що, по-перше, Талмуд не є взагалі книгою - це збірка писань різних єврейських вчителів закону (раввинів), де зміст дуже варіює в залежності від особи того, хто писав, і від історичних обставин епохи, коли той чи інший фрагмент Талмуду був написаний. По-друге, існує багато невірних перекладів Талмуду, а також відвертих фальсифікацій. По-третє, юдаїстська релігія не розцінює Талмуд як збірку інструкцій, обов'язкових для виконання кожним євреєм, а швидше як пам'ятку історії єврейського народу в діаспорі. Пан Вільнодум, мабуть, знає про це більше, ніж я - сподіваюся, що він дасть свій коментар.Християнська література теж, на жаль, має "шедеври" ненависті. Є книга, яка називається "Молот відьом" (російський переклад з оригінальної латинської версії є в бібліотеці Мошкова, http://www.lib.ru). Вона була написана в 16-му сторіччі в Німеччині. Там обговорюються методи боротьби з так званими відьмами і відьмаками, тобто, фактично, з ким завгодно, чия поведінка чи стиль життя викликає підозру місцевої християнської громади. Автори стверджують, що такої підозри вже досттньо, і коли така підозра виникне, треба тільки примусити відьму чи відьмака признатися у своїх злочинах. А для цього треба її чи його піддати тортурам (описані в деталях). Потім відьму чи відьмака, звичайно ж, треба спалити. На відміну від Талмуду, "Молот відьом" на практиці, в реальному житті служив як керівництво до дії. Багато тисяч абсолютно ні в чому не винних людей в усіх європейських країнах зазнали тортур і жахливої смерті в полум'ї.
2003.09.12 | Георгій
Совість його покоління
http://www.bards.ru/play.asp?a_Galich/razobrali_venki_na_veniki.ramДуже страшно. Це про похорон Бориса Пастернака. Не знаю, наскільки це сполучається з традиційною уявою про християнську сумирність, але сила старшенна.
2003.09.13 | Георгій
Ось текст
ПАМЯТИ Б. Л. ПАСТЕРНАКА"...правление Литературного Фонда СССР извещает о смерти
писателя, члена Литфонда, Бориса Леонидовича Пастернака, последовавшей
30 мая сего года, на 71 году жизни, после тяжелой и продолжительной
болезни, и выражает соболезнование семье покойного".
Единственное, появившееся в газетах, вернее, в одной -
"Литературной газете", - сообщение о смерти Б. Л. Пастернака.
Разобрали венки на веники,
На полчасика погрустнели...
Как гордимся мы, современники,
Что он умер в своей постели!
И терзали Шопена лабухи,
И торжественно шло прощанье...
Он не мылил петли в Елабуге.
И с ума не сходил в Сучане!
Даже киевские "письмэнники"
На поминки его поспели!..
Как гордимся мы, современники,
Что он умер в своей постели!
И не то, чтобы с чем-то з_а сорок,
Ровно семьдесят - возраст смертный,
И не просто какой-то пасынок,
Член Литфонда - усопший сметный!
Ах, осыпались лапы елочьи,
Отзвенели его метели...
До чего ж мы гордимся, сволочи,
Что он умер в своей постели!
"Мело, мело, по всей земле, во все пределы,
Свеча горела на столе, свеча горела..."
Нет, никая не свеча,
Горела люстра!
Очки на морде палача
Сверкали шустро!
А зал зевал, а зал скучал -
Мели, Емеля!
Ведь не в тюрьму, и не в Сучан,
Не к "высшей мере"!
И не к терновому венцу
Колесованьем,
А как поленом по лицу,
Голосованьем!
И кто-то, спьяну вопрошал:
"За что? Кого там?"
И кто-то жрал, и кто-то ржал
Над анекдотом...
Мы не забудем этот смех,
И эту скуку!
Мы поименно вспомним всех,
Кто поднял руку!
"Гул затих. Я вышел на подмостки.
Прислонясь к дверному косяку..."
Вот и смолкли клевета и споры,
Словно взят у вечности отгул...
А над гробом встали мародеры,
И несут почетный...
Ка-ра-ул!
(http://www.lib.ru/KSP/galich/galich.txt)
2003.09.13 | Георгій
А це особисто моя улюблена поезія і пісня цього автора
Може вона не така відома, як "Облака" або "Спрашивайте, мальчики," але мені особисто вона з усіх поезій і пісень Галича подобається, мабуть, найбільше. Коротко, сильно, старшно. На жаль, аудіо файла на сайті бардів я не знайшов. --ГПВЕСЕЛЫЙ РАЗГОВОР
А ей мама, ну, во всем потакала,
Красной Шапочкой звала, пташкой вольной,
Ей какава по утрам два стакана,
А сама чайку попьет - и довольна.
А как маму схоронили в июле,
В доме денег - ни гроша, ни бумаги,
Но нашлись на свете добрые люди:
Обучили на кассиршу в продмаге.
И сидит она в этой кассе,
Как на месте публичной казни,
А касса щелкает, касса щелкает,
Скушал Шапочку Серый Волк!
И трясет она черной челкою,
А касса: щелк, щелк, щелк,
Ах, веселый разговор!
Начал Званцев ей, завмаг, делать пассы:
"Интересно бы узнать, что за птица?"
А она ему в ответ из-за кассы, -
Дожидаюсь, мол, прекрасного принца.
Всех отшила, одного не отшила,
Называла его милым Алешей,
Был он техником по счетным машинам,
Хоть и лысый, и еврей, но хороший,
А тут как раз война, а он в запасе,
Прокричала ночь и снова к кассе.
А касса щелкает, касса щелкает,
А под Щелковым - в щепки полк!
И трясет она пегой челкою,
А касса: щелк, щелк, щелк,
Ах, веселый разговор...
Как случилось - ей вчера ж было двадцать,
А уж доченьке девятый годочек,
И опять к ней подъезжать начал Званцев,
А она про то и слушать не хочет.
Ну, и стукнул он, со зла, не иначе,
Сам не рад, да не пойдешь на попятный,
Обнаружили ее в недостаче,
Привлекли ее по сто тридцать пятой.
На этап пошла по указу,
А там амнистия, и снова в кассу.
А касса щелкает, касса щелкает,
Засекается ваш крючок!
И трясет она рыжей челкою,
А касса: щелк, щелк, щелк,
Ах, веселый разговор!
Уж любила она дочку, растила,
Оглянуться не успела - той двадцать!
Ой, зачем она в продмаг зачастила,
Ой, зачем ей улыбается Званцев?!
А как свадебку сыграли в июле,
Было шумно на Песчанной, на нашей,
Говорят в парадных добрые люди,
Что зовет ее, мол, Званцев "мамашей".
И сидит она в своей кассе,
А у ней внучок - в первом классе.
А касса щелкает, касса щелкает,
Не копеечкам - жизни счет!
И трясет она белой челкою,
А касса: щелк, щелк, щелк,
Ах, веселый разговор...
(http://www.lib.ru/KSP/galich/galich.txt)
2003.09.13 | тільки раз
Re: А це особисто моя улюблена поезія і пісня цього автора
Аж гидко дивитися на ваш форум. Такий собі перевертень Пінчук, кохається в гомосексуалізмі, тарабанить пустоту "па русски", викидає людей з форума, та ще багато інших плете нісенітниць. Лише самі придурки можуть вас, ліцеміре, слухати. Фу на вас!2003.09.13 | Георгій
Дякую!
І ласкаво прошу на нашу сторінку з чимось більш змістовним... --ГП2003.09.13 | Георгій
До речі, питання
Хто ще, крім пана "лише раз," так дратується тим, що я навожу іноді цитати з поетів і письменників, які писали російською мовою? Якщо це дратує більшість людей на цьому форумі, я не буду цього робити. З іншого боку, мені шкода, що люди так кидаються на російську мову, як бик на червону мулету. Річ не в мові. Я цитую те, що вважаю підкріплюючим певну думку, яка виникає під час нашої искусії, і роблю це мовою оригіналу. Я цитував Пола Саймона англійською, Гійома Аполінера французькою, Шевченка і Леоніда Кисельова українською, Достоєвського, Толстого, Окуджаву і Галича російською. Це погано?2003.09.13 | Георгій
З поеми "Сталін"
Уривок, де Галич уявляє собі, як Сталін звертається до Христа."Потные, мордастые евреи,
Шайка проходимцев и ворья,
Всякие Иоанны и Матфеи,
Наплетут с три короба вранья,
Сколько их присыплют раны солью,
Лишь бы им взобраться на Синай.
Ладно, ладно, я не прекословлю, -
Ты был первый, Ты и начинай,
Встань - и в путь по городам и весям,
Чудеса и мудрости твори.
Отчего ж Ты, Господи, невесел?
Где они, соратники Твои?
Бражничали, ели, гостевали,
А пришла беда - и след простыл,
Нет, не зря Ты ночью в Гефсимани
Струсил и пощады запросил.
Где Твоих приспешников орава
В смертный Твой, в последний час земной?
И смеется над тобой Варрава -
Он бы посмеялся н_а_д_о м_н_о_й!
Был Ты просто-напросто предтечей,
Не творцом, а жертвою стихий,
Ты не Божий сын, а человечий,
Если смог воскликнуть: "Не убий!"
Душ ловец, Ты вышел на рассвете
С бедной сетью из расхожих слов,
На исходе двух тысячелетий
Покажи, Богат ли Твой улов?
Слаб душою и умом не шибок,
Верил Ты и Богу и царю,
Я не повторю Твоих ошибок,
Ни одной из них не повторю!
В мире не найдется святотатца,
Чтобы поднял н_а м_е_н_я копье,
Если ж я умру, - что может статься, -
Вечным будет царствие мое!"
2003.09.13 | Георгій
А це мені, п. Маркові, і іншим, хто НЕ повернеться
Когда я вернусь...Ты не смейся, когда я вернусь,
Когда пробегу, не касаясь земли по февральскому снегу,
По еле заметному следу - к теплу и ночлегу -
И вздогнув от счастья, на птичий твой зов оглянусь -
Когда я вернусь.
О, когда я вернусь!..
Послушай, послушай, не смейся,
Когда я вернусь
И прямо с вокзала, разделавшись круто с таможней,
И прямо с вокзала - в кромешный, ничтожный, раешный -
Ворвусь в этот город, которым казнюсь и клянусь,
Когда я вернусь.
О, когда я вернусь!..
Когда я вернусь,
Я пойду в тот единственный дом,
Где с куполом синим не властно соперничать небо,
И ладана запах, как запах приютского хлеба,
Ударит в меня и заплещется в сердце моем -
Когда я вернусь.
О, когда я вернусь!
Когда я вернусь,
Засвистят в феврале соловьи -
Тот старый мотив - тот давнишний, забытый, запетый.
И я упаду,
Побежденный своею победой,
И ткнусь головою, как в пристань, в колени твои!
Когда я вернусь.
А когда я вернусь?!..
(http://www.bards.ru/play.asp?a_Galich/kogda_ya_vernus.ram)
2003.09.14 | Марко
А переклад українською є ?
Шкода, але не маю жодного смаку на вишукані російські віршовані тексти.До речі, псевдо того пана Г'аліч (з твердим г),
а не Гальіч (з м'яким г)
2003.09.14 | Георгій
Тут потрібний дійсно хороший перекладач...
... тому що поезія дійсно високого гатунку, IMHO.2003.09.18 | Георгій
Присвята
Цю пісню її автор Володимир Висоцький присвятив О.А. Галичу.http://www.bards.ru/play.asp?a_Vysockij_Vladimir/shtormit_ves_vecher.ram
2003.09.20 | Dworkin
Я знаю ответ. Галича крестил А.Мень
Георгій пише:> Виявляється, Олександр Аркадійович Гінзбург, відомий широкій публіці під псевдонімом "Олександр Галич," незадовго до своєї смерті у 1970-х роках прийняв православ'я.
>
> Що його спонукнуло на це? Очевидно, він виріс у єврейській родині, де він навряд чи чув щось дуже вже позитивне про християнство взагалі і про православ'я зокрема. Його дружина теж була єврейкою.
Я знаю ответ. Галича крестил отец Алксандр (Мень). Посолько о. Александр сам был евреем и образованным интеллигентым человеком, ему удалось еще в 70 годы собрать вокруг себя кружок советской интеллигенции (в основном евреев по национальности) многие из которых впоследствии приняли Православие.
Среди духовных чад отца Александра были такие известные люди того времени как: Александр Галич, Мария Мандельштам, Сергей Аверинцев, Владимир Леви, Олег Степурко, Анна Андреева, Фазиль Искандер, В.Файнберг, С.Александрова, Е.Завадская, И.Корб и многие, многие другие.
Особенную катехизационую активность отец Александр провлял в годы Перестройки, когда говорить о религии стало можно в прессе. Очевидно, что многим не нравился священник-еврей в такой стране как Россия.
Отец Александр Мень был убит 9 сентября 1990 года ударом топора в голову на пути к своему храму. Его убийца до сих пор не найден...
2003.09.20 | Георгій
Дякую, пане Дворкін!
Дуже цікава інформація. Я неймовірно сильно поважаю покійного о. Олександра Меня. Вічная йому пам'ять.2003.09.20 | Георгій
А Фазіль Іскандер теж прийняв православ"я?
Один з моїх дуже улюблених російських письменників, за національністю абхазець, якщо я вірно пригадую...2003.09.22 | Dworkin
Точно не скажу...
Знаю, что он из той "тусовки", часто встречался с о.Алксандром и знаю, что он участвовал в издании книги памяти о. Александра. Но был ли он обращен в Православие - не знаю.Вокруг о.Александра крутилось очень много интеллигенции, и на многих он оказал очень сильное впечатление. Но, разумеется, не все из них приняли от него крещение
2003.09.22 | Георгій
Хороша була та тусовка...
Я точно не пригадую автора - здається, це був Окуджава, але я точно не буду ствержджувати, - пісеньки про цю компанію, яка мала такі слова:"Єто для моих друзей строят кабинетьі,
Вот построят, и тогда станет легче жить."
(Це була дуже сумна і саркастична алюзія на зміст поняття "перестройка"
Там серед друзів, яким будують кабінети, згадувалися, зокрема, Фазіль Іскандер і Белла Ахмадуліна.