Національна Віра і Інтернаціональна Релігія
11/16/2003 | Вільнодум
Рекомендую цю статтю прочитати на ОрУмі Оріянства, де виділення слів і формат тексту зберігся. Формат тексту є важливим для кращого розуміння цієї статті.
http://groups.yahoo.com/group/ORIANITY/message/93
Приведений нижче текст має формат слів загубленим. Для тих, хто не зможе читати вищеприведену зцепку і для архівів, текст приводиться нижче. Цей текст також зЯвиться на сторінці Оріянства найближчим часом після його обговорення і можливої редакції - http://orianity.mykola.com
=====================================
Національна Віра і Інтернаціональна Релігія
=====================================
- 1 -
Ця стаття ставить своєю ціллю відповісти на три запитання:
1. Що таке Національна Віра?
2. Що таке Інтернаціональна Релігія?
3. Яка із них потрібна Україні?
В декларації “Світового Конгресу Етничних Релігій”
( http://www.wcer.org/index.htm ) сказано:
”Під Етничною Релігією, ми розуміємо релігію, духовність чи космологію, яка тісно пов’язана з традиціями специфічного народу. З нашої точки зору це не включає сучасні окультні чи софічні теорії/ідеології, так само як штучні нео-релігії.”
“Ми віримо, що світанок нової доби персональної і інтелектуальної свободи і глобальний обмін поглядами і інформацією дає нам можливість розпочати знову повернення то наших власних національних духовних джерел для відтворення нашого релігійного наслідства. Ми є шанувальники Природи, як майже все людство було протягом більшої частини людської історії”.
Ще раз повторимо, що Світовий Конгрес Етничніх Релігій дає означення “Етничній Релігії”, як “релігії, духовності чи космології, яка тісно пов’язана з традиціями специфічного народу” (виділено автором). Ми ж розмову ведемо про Національну Віру. Чи є Національна Віра і Етнична Релігія тим самим поняттям? Напевно вони мають бути досить близькими. Але ми будемо вживати термін Національна Віра, бо ми вважаємо його більш точним в означенні концепції, яка буде тут розглянута. Наша ціль - означити розуміння Національної Віри так, щоб ні у кого не було сумніву, що ми розуміємо під цією назвою.
Тут важливо розглянути різницю між словами “віра” і “релігія”. В Великому Тлумачному Словнику Української мови (2001р.) читаємо:
Віра – 1. Упевненість в чомусь. 3. рел. Визнання існування Бога, переконання в існуванні чогось надприроднього.
Релігія – 1. Погляди та уявлення в основі яких лежить віра... // Та чи інша віра.
Виглядає, що слово “релігія” витягує своє значення із слова “віра”. Не вдаючись в аналіз цих слів ми надаємо перевагу слову Віра, як українському, зрозумілому нам, і відкидаємо слово “релігія”, як занесене чужеродне слово, яке висмоктує свою суть із нашого слова “віра” в українській мові. У вживанні слова “віра” замість слова “релігія” ми бачимо особливий зміст і важливість, але це інша тема. Більшість дослідників духовності вживають обидва слова, як синоніми.
Галина Лозко [1], наприклад, пише, що “релігій на світі зовсім не так багато, як нас примусили уявити, -- їх тільки дві: природна (язичництво всіх народів) і неприродна (різні штучні покручі – буддизм, юдаїзм, християнство, іслам та похідні від них).”
Далі вона описує різницю в розумінні Бога цими двома релігіями.
“Найдавніше уявлення про Бога, розлитого в природі, релігієзнавці називають іманентністю (від лат. immanens – властивий, внутрішньо притаманний предметам і явищам; той, що випливає з їхньої природи) [.…. ] Таке уявлення про Бога ще називають пантеїзмом (дослівно – “всебожжя, всеобожнення” [….] . Якщо Бог в людині, і людина в Бозі, то кожен може пізнати Його в собі, виявити свої найкращі риси. [….]
”В аріїв космогонія (уявлення про Сотворення Світу) зливається з теогонією (Сотворення Богів), що відображає філософську ідею самотворення і саморозвитку Всесвіту. Такий пантеїзм вигідно відрізняє екологічну концепцію язичницької релігії від “світових” релігій. Для язичника є очевидним релігійна істина: “шкодити природі – значить шкодити самому собі”.
“Світоглядною протилежністю цього уявлення є дефініція, так званої, “надприродності” Бога, яка в науці отримала назву трансцендентність (від лат. transcendens – дослівно “той, що виходить за межі”). Така концепція Бога має семітське походження. Юдейський Ягве перебуває поза Всесвітом, тобто існує поза межами природи. Між людиною і Ягве виникає дистанція, яку ніколи не подолати – звідси переконання, що Бога пізнати неможливо.”
Галина Лозко далі показує, чому в юдео-християнстві людина може бути тільки рабом Бога і ніколи не може піднятися до рівня Бога. Вона пише:
”Самe така концепція була нав’язана всьому людству у вигляді “світових” інтернаціональних релігій.”
- 2 -
Щоб заглибитись в розуміння різниці між Національною Вірою і Інтернаціонаьною Релігією, буде корисним вникнути глибше в позуміння поняття “нації”. Олесь Бердник [2] так писав про це:
”...кожен народ є певне духовне древо, і якщо воно не спиляне, то має прорости унікальним зелом, притаманним лише йому.”
“...людина – листок на національній вітці, як народ – гілка на вселюдському древі, як людство – унікальна парость в космічному Саду Життя. Неможливо перескочити ці градації буття. “
“Нація – не є плід концепцій, теорій чи якогось вчення. Це стихійна космоісторична реальність, така ж глибинна й самодостатня , як існування Всесвіту, як індивідуальність Людини, як нерушимі константи буття. Можна сказати, що Нація – то Духовний Організм, в якому втілюється творчий дих Еволюції”.
Важливо відзначити, що поняття чи явище “нації” є достатньо нове в історії людства. Поняття “нація” в теперішньому розумінні фактично сформувалось протягом ХХ століття, а сама концепція “нації” до сьогоднішнього дня продовжує формуватися і її розуміння постійно змінюється. Розуміння поняття “нації” коливається від шовіністичних до патріотичних означень і вживається в цих розуміннях в залежності від контексту.
Слово “нація” походить від латинського natio (рід, племя). У давньому Римі під natio розумілися чужинці, люди які не належали до громадян Риму. Цицерон називав “націями” “варварські” народи. Перше принципове зрушення у вжитку поняття “нація” відбулося в Англії в XVI ст., коли це слово стали вживати в розумінні як синомім слова “народ”, тобто населення країни. Знову таки, під цим словом не розумівся етнічний (генетичний) склад населення.
На Україні протягом козацької доби було слово “народ”. Іноді вживалося “нація”, як синонім слову “народ”.
Термін “нація” набув широкого вжитку після Другої світової війни. Мусоліні і Гітлер не є основоположниками цього поняття, але вони безумовно приклали багато “зусиль” до формування і означення цього складного поняття, не з кращого боку. Після Другої Світової почали формуватися організації, які вже несли цей термін в своїй назві, як то – Ліга Націй, Організація Об’єднаних Націй. Вивчення “націй” отримало багато уваги і привело до лавини публікацій і наукових праць. Більшість дослідників, в загальному, сходяться на тому, що поняття “нація” розкривається через такі ознаки, як спільна мова, територія, спільний історичний досвід, спільні культурні ознаки, спільна релігія. Як бачимо, в кожній ознаці є одна загальна характеристика - “СПІЛЬНІСТЬ” - чогось.. Тільки недавно почали вести розмову про ще одну “спільну” ознаку – генетичну память. До недавнього ця ознака була табу із-за звіриних, нелюдських досліджень цього питання Гітлеровською Германією.
Поява нації є явище соціального розвитку в напрямку його ускладнення. Поняття “нація” з’явилося в результаті формування соціумів в формацію з держанної структури, яка несла чітко означені характеристики соціальної свідомості. Такі державні структури почали займати домінуюче місце в ХХ-му віці, де СПІЛЬНІСТЬ почала означати не тільки організаційний, чи політичний, але і ДУХОВНИЙ аспект існування. Ще Паскаль Манчіні, один з перших теоретиків поняття нації сказав: “територія, походження, мова, звичаї, традиції, історія, закони, релігія – вони означають природу нації, але це “мертва матерія без живого духу” ... суб’єктивні ознаки, як свідомість і воля – визначають процес становлення й існування нації, бо “не оживлене свідомістю тіло не здатне стати національною особливістю”.
Нація – це соціальна енергія, що єднає у ціле сукупність людей, для яких стає великою цінністю мати усталену ідею співжиття означену Національним Способом Життя.
Нації виникають, як необхідність для означеної групи людей мати свій, відмінний Спосіб Життя, який створює стабільність існування і умови для пошуків персонального щастя і який є результатом об’єктивного розвитку суспільства в напрямку ускладнення культурно-соціального життя. Осмислення народом себе, як національної групи, є продуктом вищого культурного розвитку. Ця закономірність чітко вирисовується із історії ХХ-го століття, де створення і зміцнення національних держав було однією з характеристик соціального розвитку.
Близько сотні нових національних угрупувань були заново створені протягом ХХ століття і цей процес буде продовжуватись у ХХІ столітті по прогнозах етнополітиків.
Етнополітики прогнозують, що ХХІ-е століття буде століттям формування великої кількості нових національних держав. Прогнозують, що кількість національних держав удвоїться, а то і утроїться. Тому є об’єктивні причини. Їх багато, але найбільш важливою є ускладнення суті суспільної свідомості, яка неминуче веде до національних формувань. Як приклад, прогнозується подальший розпад теперішньої Російської федерації на незалежні національні держави (яких може стати більше 20-ти), розпад майже всіх інших країн, які мають мультинаціональні народи, як то, – Китай, Індія, Іспанія, Ірак, США, Африканські держави, Південно Американські і інші. І кожна із цих нових держав буде мати свій, унікальний Національний Спосіб Життя.
Ця майбутність національного розвитку не замалює значення інтернаціонального братерства. Лев Силенко [3] в Мага-Вірі (МВ 44.9) пише:
” <<В чому ж затаєна справжня суть людського братерства?>>
-- Справжня суть людського братерства затаєна не в пагубній кровній чи релігійній мішанині, а в шляхетних почуваннях міжнародної самопошани, в толеранції міжнародній, яка має творитися на принципах духовного аристократизму – жодний народ не має права панувати над іншим народом!
Було б нудно жити в світі, коли б усі квіти на світі були тільки червоними. Десять квіток цвіте в саду, і кожна з них своєрідна і кожна з них має свої кольорові притаманності, свої пахощі, кожна з них по-своєму привабна і велична. І керуючись священними законами матері-Природи народи плянети Земля повинні жити незалежно один від одного. Кожний повинен плекати свою самобутню духовну й тілесну своєрідність”.
- 3 -
Ми маємо достатньо інформації щоб сформулювати поняття “Національна Віра”. Для цього нам необхідно знайти одну ознаку нації, яка є найістотнішою її суттю, духовною суттю, яка існує доти, доки існує сама націю, як існує душа в людині доки людина живе. Така ознака має виходити з національної, культурної сутністі народу, тісно пов’язана з традиціями специфічного народу-етносу.
Така ознака є, і вона відома під назвою – НАЦІОНАЛЬНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ. Спосіб Життя – є національна ознака. Спосіб Життя пов’язаний з традиціями специфічного народу. Спосіб Життя є унікальним для кожного народу. Спосіб Життя є справжньою Духовністю Народу. З цього ми робимо наступний висновок:
Національна Віра означена Національним Способом Життя. Не буде перебільшенням, для духовного означення, поставити знак рівності між цими поняттями і сказати:
Національна Віра = Національний Спосіб Життя.
Звичайно, що Національний Спосіб Життя є більш широким поняттям, ніж Національна Віра. Проте Національна Віра повністю охвачена і означена Національним Способом Життя і ніякого додаткового означення не потребує. Національна Віра може існувати тільки в рамках Національного Способу Життя.
Що ж тоді є Інтернаціональна Релігія? Можливо Інтернаціональна релігія є все, що не має нічого спільного з Національним Способом Життя? Частково це так, але не зовсім , бо інакше нації не могли б мати інтернаціональних релігій? Тут питання поскладніше.
Означення Інтернаціональної Релігії для українців найлегше зрозуміти, як чужородну (юдейську) духовну концепцію людських відносин до Бога, яка була занесена нам під видом християнства, яке було (і поки є) етапом духовного стану Європейських і інших народів.
Чи відіграла Інтернаціональна Релігія позитивну чи негативну роль для людства і особливо для України є питання, на яке відповіді різняться? Для нас це не є важливим зараз, бо це є відповідь на пройдешнє, а ми дивимося в майбутнє. Що нам дійсно важливо знати, так це те, чи є шкідливою для майбутнього України Інтернаціональна Релігія? Як було показано, Інтернаціональна релігія протистояла і протистоїть натуральному розвитку людства і націй. Інтернаціональна релігії не цікавиться духовним розвитком і сутністю цього розвитку на рівні нації. В той же час розвиток світу йде в напрямку національних держав і національних вір, як вищого (вишнього) щабля загальнолюдського розвитку. Національні Віри і Інтернаціональні релігії важко поєднати, бо Інтернаціональні релігії перечать концепції Національного Способу Життя. Тому не дивно, що Європейський Союз не так давно заборонив християнство, як релігію цієї єдності. В цьому ми вбачаємо перш за все бажання Європейського Союзу залишатися національним по-суті і мати національні віри для кожного члена співєдності.
Християнство було і є Інтернаціональною Релігією. Воно безумовно за тисячу років стало частиною існуючої національної свідомості української нації, але тільки “частиною”. Так як майбутнє має бути тільки за Українською Національною Вірою, яка є основою і залогом національного розвитку, який є вищим щаблем розвитку загальнолюдської культури, то християнська релігія України має бути реформована в єдину Українську Національну Віру.
Як реформувати Інтернаціональну Релігію в Національну Віру є окремим питанням. В цій області багато чого зробив Олесь Бердник. Може тому про нього так мало пишуть, його книжок не публікують, не читають, і, як результат, дуже мало людей знає про його ідеї Українського Відродження. Та прийде час, і всі будуть знати! Прийде час і Україна буде мати Українську Національну Віру!
Хай Буде Так!
Микола Пономаренко
mykola@mykola.com
17 листопада 7512-го року (2003)
=================================
[1] Галина Лозко, журнал “Сварог”, 13-14, 2003
[2] Олесь Бердник , “Пора звести блакитний храм”, 1989
[3] Лев Силенко, “Мага-Віра”, 1997
http://groups.yahoo.com/group/ORIANITY/message/93
Приведений нижче текст має формат слів загубленим. Для тих, хто не зможе читати вищеприведену зцепку і для архівів, текст приводиться нижче. Цей текст також зЯвиться на сторінці Оріянства найближчим часом після його обговорення і можливої редакції - http://orianity.mykola.com
=====================================
Національна Віра і Інтернаціональна Релігія
=====================================
- 1 -
Ця стаття ставить своєю ціллю відповісти на три запитання:
1. Що таке Національна Віра?
2. Що таке Інтернаціональна Релігія?
3. Яка із них потрібна Україні?
В декларації “Світового Конгресу Етничних Релігій”
( http://www.wcer.org/index.htm ) сказано:
”Під Етничною Релігією, ми розуміємо релігію, духовність чи космологію, яка тісно пов’язана з традиціями специфічного народу. З нашої точки зору це не включає сучасні окультні чи софічні теорії/ідеології, так само як штучні нео-релігії.”
“Ми віримо, що світанок нової доби персональної і інтелектуальної свободи і глобальний обмін поглядами і інформацією дає нам можливість розпочати знову повернення то наших власних національних духовних джерел для відтворення нашого релігійного наслідства. Ми є шанувальники Природи, як майже все людство було протягом більшої частини людської історії”.
Ще раз повторимо, що Світовий Конгрес Етничніх Релігій дає означення “Етничній Релігії”, як “релігії, духовності чи космології, яка тісно пов’язана з традиціями специфічного народу” (виділено автором). Ми ж розмову ведемо про Національну Віру. Чи є Національна Віра і Етнична Релігія тим самим поняттям? Напевно вони мають бути досить близькими. Але ми будемо вживати термін Національна Віра, бо ми вважаємо його більш точним в означенні концепції, яка буде тут розглянута. Наша ціль - означити розуміння Національної Віри так, щоб ні у кого не було сумніву, що ми розуміємо під цією назвою.
Тут важливо розглянути різницю між словами “віра” і “релігія”. В Великому Тлумачному Словнику Української мови (2001р.) читаємо:
Віра – 1. Упевненість в чомусь. 3. рел. Визнання існування Бога, переконання в існуванні чогось надприроднього.
Релігія – 1. Погляди та уявлення в основі яких лежить віра... // Та чи інша віра.
Виглядає, що слово “релігія” витягує своє значення із слова “віра”. Не вдаючись в аналіз цих слів ми надаємо перевагу слову Віра, як українському, зрозумілому нам, і відкидаємо слово “релігія”, як занесене чужеродне слово, яке висмоктує свою суть із нашого слова “віра” в українській мові. У вживанні слова “віра” замість слова “релігія” ми бачимо особливий зміст і важливість, але це інша тема. Більшість дослідників духовності вживають обидва слова, як синоніми.
Галина Лозко [1], наприклад, пише, що “релігій на світі зовсім не так багато, як нас примусили уявити, -- їх тільки дві: природна (язичництво всіх народів) і неприродна (різні штучні покручі – буддизм, юдаїзм, християнство, іслам та похідні від них).”
Далі вона описує різницю в розумінні Бога цими двома релігіями.
“Найдавніше уявлення про Бога, розлитого в природі, релігієзнавці називають іманентністю (від лат. immanens – властивий, внутрішньо притаманний предметам і явищам; той, що випливає з їхньої природи) [.…. ] Таке уявлення про Бога ще називають пантеїзмом (дослівно – “всебожжя, всеобожнення” [….] . Якщо Бог в людині, і людина в Бозі, то кожен може пізнати Його в собі, виявити свої найкращі риси. [….]
”В аріїв космогонія (уявлення про Сотворення Світу) зливається з теогонією (Сотворення Богів), що відображає філософську ідею самотворення і саморозвитку Всесвіту. Такий пантеїзм вигідно відрізняє екологічну концепцію язичницької релігії від “світових” релігій. Для язичника є очевидним релігійна істина: “шкодити природі – значить шкодити самому собі”.
“Світоглядною протилежністю цього уявлення є дефініція, так званої, “надприродності” Бога, яка в науці отримала назву трансцендентність (від лат. transcendens – дослівно “той, що виходить за межі”). Така концепція Бога має семітське походження. Юдейський Ягве перебуває поза Всесвітом, тобто існує поза межами природи. Між людиною і Ягве виникає дистанція, яку ніколи не подолати – звідси переконання, що Бога пізнати неможливо.”
Галина Лозко далі показує, чому в юдео-християнстві людина може бути тільки рабом Бога і ніколи не може піднятися до рівня Бога. Вона пише:
”Самe така концепція була нав’язана всьому людству у вигляді “світових” інтернаціональних релігій.”
- 2 -
Щоб заглибитись в розуміння різниці між Національною Вірою і Інтернаціонаьною Релігією, буде корисним вникнути глибше в позуміння поняття “нації”. Олесь Бердник [2] так писав про це:
”...кожен народ є певне духовне древо, і якщо воно не спиляне, то має прорости унікальним зелом, притаманним лише йому.”
“...людина – листок на національній вітці, як народ – гілка на вселюдському древі, як людство – унікальна парость в космічному Саду Життя. Неможливо перескочити ці градації буття. “
“Нація – не є плід концепцій, теорій чи якогось вчення. Це стихійна космоісторична реальність, така ж глибинна й самодостатня , як існування Всесвіту, як індивідуальність Людини, як нерушимі константи буття. Можна сказати, що Нація – то Духовний Організм, в якому втілюється творчий дих Еволюції”.
Важливо відзначити, що поняття чи явище “нації” є достатньо нове в історії людства. Поняття “нація” в теперішньому розумінні фактично сформувалось протягом ХХ століття, а сама концепція “нації” до сьогоднішнього дня продовжує формуватися і її розуміння постійно змінюється. Розуміння поняття “нації” коливається від шовіністичних до патріотичних означень і вживається в цих розуміннях в залежності від контексту.
Слово “нація” походить від латинського natio (рід, племя). У давньому Римі під natio розумілися чужинці, люди які не належали до громадян Риму. Цицерон називав “націями” “варварські” народи. Перше принципове зрушення у вжитку поняття “нація” відбулося в Англії в XVI ст., коли це слово стали вживати в розумінні як синомім слова “народ”, тобто населення країни. Знову таки, під цим словом не розумівся етнічний (генетичний) склад населення.
На Україні протягом козацької доби було слово “народ”. Іноді вживалося “нація”, як синонім слову “народ”.
Термін “нація” набув широкого вжитку після Другої світової війни. Мусоліні і Гітлер не є основоположниками цього поняття, але вони безумовно приклали багато “зусиль” до формування і означення цього складного поняття, не з кращого боку. Після Другої Світової почали формуватися організації, які вже несли цей термін в своїй назві, як то – Ліга Націй, Організація Об’єднаних Націй. Вивчення “націй” отримало багато уваги і привело до лавини публікацій і наукових праць. Більшість дослідників, в загальному, сходяться на тому, що поняття “нація” розкривається через такі ознаки, як спільна мова, територія, спільний історичний досвід, спільні культурні ознаки, спільна релігія. Як бачимо, в кожній ознаці є одна загальна характеристика - “СПІЛЬНІСТЬ” - чогось.. Тільки недавно почали вести розмову про ще одну “спільну” ознаку – генетичну память. До недавнього ця ознака була табу із-за звіриних, нелюдських досліджень цього питання Гітлеровською Германією.
Поява нації є явище соціального розвитку в напрямку його ускладнення. Поняття “нація” з’явилося в результаті формування соціумів в формацію з держанної структури, яка несла чітко означені характеристики соціальної свідомості. Такі державні структури почали займати домінуюче місце в ХХ-му віці, де СПІЛЬНІСТЬ почала означати не тільки організаційний, чи політичний, але і ДУХОВНИЙ аспект існування. Ще Паскаль Манчіні, один з перших теоретиків поняття нації сказав: “територія, походження, мова, звичаї, традиції, історія, закони, релігія – вони означають природу нації, але це “мертва матерія без живого духу” ... суб’єктивні ознаки, як свідомість і воля – визначають процес становлення й існування нації, бо “не оживлене свідомістю тіло не здатне стати національною особливістю”.
Нація – це соціальна енергія, що єднає у ціле сукупність людей, для яких стає великою цінністю мати усталену ідею співжиття означену Національним Способом Життя.
Нації виникають, як необхідність для означеної групи людей мати свій, відмінний Спосіб Життя, який створює стабільність існування і умови для пошуків персонального щастя і який є результатом об’єктивного розвитку суспільства в напрямку ускладнення культурно-соціального життя. Осмислення народом себе, як національної групи, є продуктом вищого культурного розвитку. Ця закономірність чітко вирисовується із історії ХХ-го століття, де створення і зміцнення національних держав було однією з характеристик соціального розвитку.
Близько сотні нових національних угрупувань були заново створені протягом ХХ століття і цей процес буде продовжуватись у ХХІ столітті по прогнозах етнополітиків.
Етнополітики прогнозують, що ХХІ-е століття буде століттям формування великої кількості нових національних держав. Прогнозують, що кількість національних держав удвоїться, а то і утроїться. Тому є об’єктивні причини. Їх багато, але найбільш важливою є ускладнення суті суспільної свідомості, яка неминуче веде до національних формувань. Як приклад, прогнозується подальший розпад теперішньої Російської федерації на незалежні національні держави (яких може стати більше 20-ти), розпад майже всіх інших країн, які мають мультинаціональні народи, як то, – Китай, Індія, Іспанія, Ірак, США, Африканські держави, Південно Американські і інші. І кожна із цих нових держав буде мати свій, унікальний Національний Спосіб Життя.
Ця майбутність національного розвитку не замалює значення інтернаціонального братерства. Лев Силенко [3] в Мага-Вірі (МВ 44.9) пише:
” <<В чому ж затаєна справжня суть людського братерства?>>
-- Справжня суть людського братерства затаєна не в пагубній кровній чи релігійній мішанині, а в шляхетних почуваннях міжнародної самопошани, в толеранції міжнародній, яка має творитися на принципах духовного аристократизму – жодний народ не має права панувати над іншим народом!
Було б нудно жити в світі, коли б усі квіти на світі були тільки червоними. Десять квіток цвіте в саду, і кожна з них своєрідна і кожна з них має свої кольорові притаманності, свої пахощі, кожна з них по-своєму привабна і велична. І керуючись священними законами матері-Природи народи плянети Земля повинні жити незалежно один від одного. Кожний повинен плекати свою самобутню духовну й тілесну своєрідність”.
- 3 -
Ми маємо достатньо інформації щоб сформулювати поняття “Національна Віра”. Для цього нам необхідно знайти одну ознаку нації, яка є найістотнішою її суттю, духовною суттю, яка існує доти, доки існує сама націю, як існує душа в людині доки людина живе. Така ознака має виходити з національної, культурної сутністі народу, тісно пов’язана з традиціями специфічного народу-етносу.
Така ознака є, і вона відома під назвою – НАЦІОНАЛЬНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ. Спосіб Життя – є національна ознака. Спосіб Життя пов’язаний з традиціями специфічного народу. Спосіб Життя є унікальним для кожного народу. Спосіб Життя є справжньою Духовністю Народу. З цього ми робимо наступний висновок:
Національна Віра означена Національним Способом Життя. Не буде перебільшенням, для духовного означення, поставити знак рівності між цими поняттями і сказати:
Національна Віра = Національний Спосіб Життя.
Звичайно, що Національний Спосіб Життя є більш широким поняттям, ніж Національна Віра. Проте Національна Віра повністю охвачена і означена Національним Способом Життя і ніякого додаткового означення не потребує. Національна Віра може існувати тільки в рамках Національного Способу Життя.
Що ж тоді є Інтернаціональна Релігія? Можливо Інтернаціональна релігія є все, що не має нічого спільного з Національним Способом Життя? Частково це так, але не зовсім , бо інакше нації не могли б мати інтернаціональних релігій? Тут питання поскладніше.
Означення Інтернаціональної Релігії для українців найлегше зрозуміти, як чужородну (юдейську) духовну концепцію людських відносин до Бога, яка була занесена нам під видом християнства, яке було (і поки є) етапом духовного стану Європейських і інших народів.
Чи відіграла Інтернаціональна Релігія позитивну чи негативну роль для людства і особливо для України є питання, на яке відповіді різняться? Для нас це не є важливим зараз, бо це є відповідь на пройдешнє, а ми дивимося в майбутнє. Що нам дійсно важливо знати, так це те, чи є шкідливою для майбутнього України Інтернаціональна Релігія? Як було показано, Інтернаціональна релігія протистояла і протистоїть натуральному розвитку людства і націй. Інтернаціональна релігії не цікавиться духовним розвитком і сутністю цього розвитку на рівні нації. В той же час розвиток світу йде в напрямку національних держав і національних вір, як вищого (вишнього) щабля загальнолюдського розвитку. Національні Віри і Інтернаціональні релігії важко поєднати, бо Інтернаціональні релігії перечать концепції Національного Способу Життя. Тому не дивно, що Європейський Союз не так давно заборонив християнство, як релігію цієї єдності. В цьому ми вбачаємо перш за все бажання Європейського Союзу залишатися національним по-суті і мати національні віри для кожного члена співєдності.
Християнство було і є Інтернаціональною Релігією. Воно безумовно за тисячу років стало частиною існуючої національної свідомості української нації, але тільки “частиною”. Так як майбутнє має бути тільки за Українською Національною Вірою, яка є основою і залогом національного розвитку, який є вищим щаблем розвитку загальнолюдської культури, то християнська релігія України має бути реформована в єдину Українську Національну Віру.
Як реформувати Інтернаціональну Релігію в Національну Віру є окремим питанням. В цій області багато чого зробив Олесь Бердник. Може тому про нього так мало пишуть, його книжок не публікують, не читають, і, як результат, дуже мало людей знає про його ідеї Українського Відродження. Та прийде час, і всі будуть знати! Прийде час і Україна буде мати Українську Національну Віру!
Хай Буде Так!
Микола Пономаренко
mykola@mykola.com
17 листопада 7512-го року (2003)
=================================
[1] Галина Лозко, журнал “Сварог”, 13-14, 2003
[2] Олесь Бердник , “Пора звести блакитний храм”, 1989
[3] Лев Силенко, “Мага-Віра”, 1997
Відповіді
2003.11.17 | Георгій
Re: Національна Віра і Інтернаціональна Релігія
Мені дуже дивно, що Галина Лозко називає всі не-нативістські релігії "покручами." Чому така зверхність? Теїстичний світогляд, тобто віра в існування Бога-Творця Всесвіту (а не Бога, "розлитого" по Всесвіту і такого, що є тим самим, що Всесвіт, тотожного Всесвітові) - дуже стародавній і надзвичайно розповсюджений у світі. Платон, хоча він прославився в першу чергу як автор філософської концепції "чистої ідеї," мав саме цей теїстичний світогляд. Для нього Бог був вищою реальністю. А вже Платона Ви ніяк не звинуватите в "юдо-християнстві."2003.11.17 | Вільнодум
А по суті статті скажете (?), чи будете відволікати увагу...
...від центральної теми, чіпляючись за другорядне, і переводячи розмову вбік!Думаю, що Ви це робите навмисне. Цю Вашу тактику я вже давно вивчив.
2003.11.17 | Георгій
Не будьте параноїком
Це не другорядне. Це принципове. Ви у Ваших дописах спираєтеся на праці людей, які є противниками теїстичного світогляду, і виставляєте їх думку (часто висловлену в агресивній і малокультурній формі) як єдино правильну. Мені це не подобається, і я це критикую. Чи не досить вже приписувати мені якусь приховану "адженду?"2003.11.18 | Marko старший
Re: А по суті статті скажете (?), чи будете відволікати увагу..
Пане Вільнодуме,Своїх мовних помилок не помічаю, проте бачу чужі. Увагу не відволікають, а ВІДВЕРТАЮТЬ.
2003.11.18 | Вільнодум
Re: А по суті статті скажете (?), чи будете відволікати увагу..
Marko старший пише:> Пане Вільнодуме,
> Своїх мовних помилок не помічаю, проте бачу чужі. Увагу не відволікають, а ВІДВЕРТАЮТЬ.
Дякую, пане Марко.
Я завжди ціную зауваги, з яких можна чомусь повчитися корисному.
Вільнодум
2003.11.18 | Анатолій
Re: Національна Віра і Інтернаціональна Релігія
Відповідь панові Георгієві!Так, з Платоном все в порядку, бо Платон вважав саме Бога за Вищу реальність, а не Ягве-Єгову-Сива-ота, який гне є нпавіть богом, а є юдейським божком, а точніше юдейським демоном! Отже, прошу не плутати і не втягувати нас у безплідне перетягування канату, що Ви дуже любите.
2003.11.17 | Шевченко
Re: Національна Віра і Інтернаціональна Релігія
Буду пробувати висказати свою думку. Зважте, я не є ані теолог, ані навіть не такий начитаний знавець релігійних книжок, як пан Георгій. Вся моя дискусія буде базуватися лише на тому, що є близьке до мого серця і мого розуміння. Якщо в чомусь не прав, поясніть в чому саме.Буду ставити питання там де не вповні розумію Вашого окреслення понять.
--------------------
В декларації “Світового Конгресу Етничних Релігій”
( http://www.wcer.org/index.htm ) сказано:
”Під Етничною Релігією, ми розуміємо релігію, духовність чи космологію, яка тісно пов’язана з традиціями специфічного народу. З нашої точки зору це не включає сучасні окультні чи софічні теорії/ідеології, так само як штучні нео-релігії.”
Ш)-Які релігії Ви відносите до нео-релігій?
---------------
“Ми віримо, що світанок нової доби персональної і інтелектуальної свободи і глобальний обмін поглядами і інформацією дає нам можливість розпочати знову повернення то наших власних національних духовних джерел для відтворення нашого релігійного наслідства. Ми є шанувальники Природи, як майже все людство було протягом більшої частини людської історії”.
Ш)- "Шанувальники природи" має різні значення. Людина любить природу, з багатьох причин. Вона живе серед природи, це дає їй духовний відпочинок, продукуються кисень, який нам так потрібний, ліси дають пристановище звірям, ну і головне Бог створив природу для людини, а тому треба шанувати Його творення. Не бачу рації у вислові -"повернення до наших національних джерел для витворення нашого релігійного наслідства"- Релігії міняються, Бог один.
-----------------
Ще раз повторимо, що Світовий Конгрес Етничніх Релігій дає означення “Етничній Релігії”, як “релігії, духовності чи космології, яка тісно пов’язана з традиціями специфічного народу” (виділено автором). Ми ж розмову ведемо про Національну Віру. Чи є Національна Віра і Етнична Релігія тим самим поняттям? Напевно вони мають бути досить близькими. Але ми будемо вживати термін Національна Віра, бо ми вважаємо його більш точним в означенні концепції, яка буде тут розглянута. Наша ціль - означити розуміння Національної Віри так, щоб ні у кого не було сумніву, що ми розуміємо під цією назвою.
Тут важливо розглянути різницю між словами “віра” і “релігія”. В Великому Тлумачному Словнику Української мови (2001р.) читаємо:
Віра – 1. Упевненість в чомусь. 3. рел. Визнання існування Бога, переконання в існуванні чогось надприроднього.
Релігія – 1. Погляди та уявлення в основі яких лежить віра... // Та чи інша віра.
Ш)- Згідний з поверхньо сказаним крім підкреслення" Національна віра"
Якось звучить дуже відокремлююче. Я волію сказати "Всесвітнє поняття віри у Бога з окремими проявами вірування даного народу"-
-----------
Виглядає, що слово “релігія” витягує своє значення із слова “віра”. Не вдаючись в аналіз цих слів ми надаємо перевагу слову Віра, як українському, зрозумілому нам, і відкидаємо слово “релігія”, як занесене чужеродне слово, яке висмоктує свою суть із нашого слова “віра” в українській мові. У вживанні слова “віра” замість слова “релігія” ми бачимо особливий зміст і важливість, але це інша тема. Більшість дослідників духовності вживають обидва слова, як синоніми.
Ш)- Поверхнє приймаю з деякими застереженнями. Для мене якось таки існує різниця між "вірою" і "релігією". Той хто вірить в Бога не обов'язково тої самої релігії. Релігії є різні і це не буду повторювати, бо знане всім.
----------------
Галина Лозко [1], наприклад, пише, що “релігій на світі зовсім не так багато, як нас примусили уявити, -- їх тільки дві: природна (язичництво всіх народів) і неприродна (різні штучні покручі – буддизм, юдаїзм, християнство, іслам та похідні від них).”
Ш)- Що значить ( язичниство всіх народів) ?
Чому таке дивне спостереження до певної міри навіть образливе-(Різні штучні покручі...) Я зовсім не рахую їх "штучними та ще і покручами".Будизм має свого пророка Будду,юдаїзм стара релігія жидівського народу, яка дала
початок християнства з приходом Христа, іслам має свого пророка Магмета і приймає,як пророка
Хиста однак не визнає Його як сина Божого.
-----------------
Далі вона описує різницю в розумінні Бога цими двома релігіями.
“Найдавніше уявлення про Бога, розлитого в природі, релігієзнавці називають іманентністю (від лат. immanens – властивий, внутрішньо притаманний предметам і явищам; той, що випливає з їхньої природи) [.…. ] Таке уявлення про Бога ще називають пантеїзмом (дослівно – “всебожжя, всеобожнення” [….] . Якщо Бог в людині, і людина в Бозі, то кожен може пізнати Його в собі, виявити свої найкращі риси. [….]
Ш) Тому що ми віримо що Бог сотворив людину, тому і кажемо що "Бог
в людині, і людина в Бозі". Так сказав сам Христос. Наслідуючи Христа, ми проявляємо найкращі якости людини.
Можна згодитисьз висловом "розлитого в природі" бо ж сам Христос сказав , що Отець Бог є "всюди сущий" Але це не є якісь окремі боги що оселилися в кожному дереві в кожній річці, в морі і т.д.
----------
”В аріїв космогонія (уявлення про Сотворення Світу) зливається з теогонією (Сотворення Богів), що відображає філософську ідею самотворення і саморозвитку Всесвіту. Такий пантеїзм вигідно відрізняє екологічну концепцію язичницької релігії від “світових” релігій. Для язичника є очевидним релігійна істина: “шкодити природі – значить шкодити самому собі”.
Ш)- Згідний лише в однім"шкодити природі- значить шкодити самому собі"
Бог сотворив природу для людини, для її добра.
---------
“Світоглядною протилежністю цього уявлення є дефініція, так званої, “надприродності” Бога, яка в науці отримала назву трансцендентність (від лат. transcendens – дослівно “той, що виходить за межі”). Така концепція Бога має семітське походження. Юдейський Ягве перебуває поза Всесвітом, тобто існує поза межами природи. Між людиною і Ягве виникає дистанція, яку ніколи не подолати – звідси переконання, що Бога пізнати неможливо.”
Ш)- Так, Бога ми не бачимо, але відчуваємоЙого присутність. Ми не в взмозі пізнати Бога в цілости, однак приняли Христа як Сина Божого, який ясно говорив про Свого Отця та Його бажання для людей. Де властиво перебуває Бог, ніхто не знає. Віримо, що Він є скрізь, бо Він є з нами. Віримо у "царство Небесне" бо так говорив нам Христос.
Не правильне поняття "трансцендентність" бо Він не є "поза межами нашого буття" і християнська релігія цього ніколи не підтверджувала.
Не знаю де таке написано, що Бог перебуває поза Всесвітом.
----------
Галина Лозко далі показує, чому в юдео-християнстві людина може бути тільки рабом Бога і ніколи не може піднятися до рівня Бога. Вона пише:
Ш)- поняття "раб Божий" краще звучить "слуга Божий", бо якщо Бог нас сотворив, значить ми є Його діти і маємо виконувати Його настанови. Для мене це не образливе, бо вірю, що Богом я ніколи не стану та і решта людства. Ми можемо стреміти до добра, яким є Бог, яле ніколи не "доростемо до Бога".
-------
”Самe така концепція була нав’язана всьому людству у вигляді “світових” інтернаціональних релігій.”
Ш)- Нічого не бачу злого в цьому.
-------------
- 2 -
Щоб заглибитись в розуміння різниці між Національною Вірою і Інтернаціонаьною Релігією, буде корисним вникнути глибше в позуміння поняття “нації”. Олесь Бердник [2] так писав про це:
”...кожен народ є певне духовне древо, і якщо воно не спиляне, то має прорости унікальним зелом, притаманним лише йому.”
“...людина – листок на національній вітці, як народ – гілка на вселюдському древі, як людство – унікальна парость в космічному Саду Життя. Неможливо перескочити ці градації буття. “
“Нація – не є плід концепцій, теорій чи якогось вчення. Це стихійна космоісторична реальність, така ж глибинна й самодостатня , як існування Всесвіту, як індивідуальність Людини, як нерушимі константи буття. Можна сказати, що Нація – то Духовний Організм, в якому втілюється творчий дих Еволюції”.
Важливо відзначити, що поняття чи явище “нації” є достатньо нове в історії людства. Поняття “нація” в теперішньому розумінні фактично сформувалось протягом ХХ століття, а сама концепція “нації” до сьогоднішнього дня продовжує формуватися і її розуміння постійно змінюється. Розуміння поняття “нації” коливається від шовіністичних до патріотичних означень і вживається в цих розуміннях в залежності від контексту.
Слово “нація” походить від латинського natio (рід, племя). У давньому Римі під natio розумілися чужинці, люди які не належали до громадян Риму. Цицерон називав “націями” “варварські” народи. Перше принципове зрушення у вжитку поняття “нація” відбулося в Англії в XVI ст., коли це слово стали вживати в розумінні як синомім слова “народ”, тобто населення країни. Знову таки, під цим словом не розумівся етнічний (генетичний) склад населення.
На Україні протягом козацької доби було слово “народ”. Іноді вживалося “нація”, як синонім слову “народ”.
Термін “нація” набув широкого вжитку після Другої світової війни. Мусоліні і Гітлер не є основоположниками цього поняття, але вони безумовно приклали багато “зусиль” до формування і означення цього складного поняття, не з кращого боку. Після Другої Світової почали формуватися організації, які вже несли цей термін в своїй назві, як то – Ліга Націй, Організація Об’єднаних Націй. Вивчення “націй” отримало багато уваги і привело до лавини публікацій і наукових праць. Більшість дослідників, в загальному, сходяться на тому, що поняття “нація” розкривається через такі ознаки, як спільна мова, територія, спільний історичний досвід, спільні культурні ознаки, спільна релігія. Як бачимо, в кожній ознаці є одна загальна характеристика - “СПІЛЬНІСТЬ” - чогось.. Тільки недавно почали вести розмову про ще одну “спільну” ознаку – генетичну память. До недавнього ця ознака була табу із-за звіриних, нелюдських досліджень цього питання Гітлеровською Германією.
Поява нації є явище соціального розвитку в напрямку його ускладнення. Поняття “нація” з’явилося в результаті формування соціумів в формацію з держанної структури, яка несла чітко означені характеристики соціальної свідомості. Такі державні структури почали займати домінуюче місце в ХХ-му віці, де СПІЛЬНІСТЬ почала означати не тільки організаційний, чи політичний, але і ДУХОВНИЙ аспект існування. Ще Паскаль Манчіні, один з перших теоретиків поняття нації сказав: “територія, походження, мова, звичаї, традиції, історія, закони, релігія – вони означають природу нації, але це “мертва матерія без живого духу” ... суб’єктивні ознаки, як свідомість і воля – визначають процес становлення й існування нації, бо “не оживлене свідомістю тіло не здатне стати національною особливістю”.
Нація – це соціальна енергія, що єднає у ціле сукупність людей, для яких стає великою цінністю мати усталену ідею співжиття означену Національним Способом Життя.
Нації виникають, як необхідність для означеної групи людей мати свій, відмінний Спосіб Життя, який створює стабільність існування і умови для пошуків персонального щастя і який є результатом об’єктивного розвитку суспільства в напрямку ускладнення культурно-соціального життя. Осмислення народом себе, як національної групи, є продуктом вищого культурного розвитку. Ця закономірність чітко вирисовується із історії ХХ-го століття, де створення і зміцнення національних держав було однією з характеристик соціального розвитку.
Близько сотні нових національних угрупувань були заново створені протягом ХХ століття і цей процес буде продовжуватись у ХХІ столітті по прогнозах етнополітиків.
Етнополітики прогнозують, що ХХІ-е століття буде століттям формування великої кількості нових національних держав. Прогнозують, що кількість національних держав удвоїться, а то і утроїться. Тому є об’єктивні причини. Їх багато, але найбільш важливою є ускладнення суті суспільної свідомості, яка неминуче веде до національних формувань. Як приклад, прогнозується подальший розпад теперішньої Російської федерації на незалежні національні держави (яких може стати більше 20-ти), розпад майже всіх інших країн, які мають мультинаціональні народи, як то, – Китай, Індія, Іспанія, Ірак, США, Африканські держави, Південно Американські і інші. І кожна із цих нових держав буде мати свій, унікальний Національний Спосіб Життя.
Ш)- Не заперечую у повище сказаному.
-----------
Ця майбутність національного розвитку не замалює значення інтернаціонального братерства. Лев Силенко [3] в Мага-Вірі (МВ 44.9) пише:
” <<В чому ж затаєна справжня суть людського братерства?>>
-- Справжня суть людського братерства затаєна не в пагубній кровній чи релігійній мішанині, а в шляхетних почуваннях міжнародної самопошани, в толеранції міжнародній, яка має творитися на принципах духовного аристократизму – жодний народ не має права панувати над іншим народом!
Було б нудно жити в світі, коли б усі квіти на світі були тільки червоними. Десять квіток цвіте в саду, і кожна з них своєрідна і кожна з них має свої кольорові притаманності, свої пахощі, кожна з них по-своєму привабна і велична. І керуючись священними законами матері-Природи народи плянети Земля повинні жити незалежно один від одного. Кожний повинен плекати свою самобутню духовну й тілесну своєрідність”.
Ш)- Не заперечую в нічому.
------------
- 3 -
Ми маємо достатньо інформації щоб сформулювати поняття “Національна Віра”. Для цього нам необхідно знайти одну ознаку нації, яка є найістотнішою її суттю, духовною суттю, яка існує доти, доки існує сама націю, як існує душа в людині доки людина живе. Така ознака має виходити з національної, культурної сутністі народу, тісно пов’язана з традиціями специфічного народу-етносу.
Така ознака є, і вона відома під назвою – НАЦІОНАЛЬНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ. Спосіб Життя – є національна ознака. Спосіб Життя пов’язаний з традиціями специфічного народу. Спосіб Життя є унікальним для кожного народу. Спосіб Життя є справжньою Духовністю Народу. З цього ми робимо наступний висновок:
Національна Віра означена Національним Способом Життя. Не буде перебільшенням, для духовного означення, поставити знак рівності між цими поняттями і сказати:
Національна Віра = Національний Спосіб Життя.
Звичайно, що Національний Спосіб Життя є більш широким поняттям, ніж Національна Віра. Проте Національна Віра повністю охвачена і означена Національним Способом Життя і ніякого додаткового означення не потребує. Національна Віра може існувати тільки в рамках Національного Способу Життя.
Ш)- Приймаю "національний спосіб життя" Ми вже маємо свою "національну церкву" , а саме- Українська Православна Церква Київського Патріархату. Якось не правильно звучить" національна віра"
Краще-Всесвітня віра у Бога.Національність лише проявляється у наших народніх традиціях, мові, духовного поняття свого "Я"
----------
Що ж тоді є Інтернаціональна Релігія? Можливо Інтернаціональна релігія є все, що не має нічого спільного з Національним Способом Життя? Частково це так, але не зовсім , бо інакше нації не могли б мати інтернаціональних релігій? Тут питання поскладніше.
Означення Інтернаціональної Релігії для українців найлегше зрозуміти, як чужородну (юдейську) духовну концепцію людських відносин до Бога, яка була занесена нам під видом християнства, яке було (і поки є) етапом духовного стану Європейських і інших народів.
Ш)- Так . Християнство є інтернаціональною релігією з окремими гілками національного зафарбовання. Так як сонячне проміння ,якеспадає на землю огріваєїї в цілости,так і єдиного Бога визнають різні народи по своєму.
--------------
Чи відіграла Інтернаціональна Релігія позитивну чи негативну роль для людства і особливо для України є питання, на яке відповіді різняться? Для нас це не є важливим зараз, бо це є відповідь на пройдешнє, а ми дивимося в майбутнє. Що нам дійсно важливо знати, так це те, чи є шкідливою для майбутнього України Інтернаціональна Релігія? Як було показано, Інтернаціональна релігія протистояла і протистоїть натуральному розвитку людства і націй. Інтернаціональна релігії не цікавиться духовним розвитком і сутністю цього розвитку на рівні нації. В той же час розвиток світу йде в напрямку національних держав і національних вір, як вищого (вишнього) щабля загальнолюдського розвитку. Національні Віри і Інтернаціональні релігії важко поєднати, бо Інтернаціональні релігії перечать концепції Національного Способу Життя. Тому не дивно, що Європейський Союз не так давно заборонив християнство, як релігію цієї єдності. В цьому ми вбачаємо перш за все бажання Європейського Союзу залишатися національним по-суті і мати національні віри для кожного члена співєдності.
Християнство було і є Інтернаціональною Релігією. Воно безумовно за тисячу років стало частиною існуючої національної свідомості української нації, але тільки “частиною”. Так як майбутнє має бути тільки за Українською Національною Вірою, яка є основою і залогом національного розвитку, який є вищим щаблем розвитку загальнолюдської культури, то християнська релігія України має бути реформована в єдину Українську Національну Віру.
Як реформувати Інтернаціональну Релігію в Національну Віру є окремим питанням. В цій області багато чого зробив Олесь Бердник. Може тому про нього так мало пишуть, його книжок не публікують, не читають, і, як результат, дуже мало людей знає про його ідеї Українського Відродження. Та прийде час, і всі будуть знати! Прийде час і Україна буде мати Українську Національну Віру!
Хай Буде Так!
Микола Пономаренко
mykola@mykola.com
17 листопада 7512-го року (2003)
Ш)- Моє кінцеве слово. Отже Ви тут взялися представити "національну віру" вірніше кинули такий "клич духовности" Всеж і надалі точно не окреслили, що Ви рахуєта під "національною вірою". Коли Ви думаєте , що язичество є,національна віра" то я цілком не згідний, Це ніколи не прийде назад з пороху віків. Нема богів є лише один Бог. Дух його панує скрізь, але це не підбожки, а лиш Він- ОДИН ЄДИНИЙ ,ВСЮДИ СУЩИЙ, ЛЮБЛЯЧИЙ, ВСЕПРОЩАЮЧИЙ БОГ.
2003.11.17 | Георгій
Згідний з Вами (-)
2003.11.17 | Вільнодум
пану Шевченку
Пане Шевченко,Ви є менше підготовленим для сприйняття і розуміння Української (справжньої Української, тобто Орійської) духовності ніж я думав.
Додатково, Ви не уважно читаєте написане, - читаєте одне, а думаєте за своє і, як результат, не розумієте що написано. Це без образи, а як констатація того факту, що Ви відповіли НЕ НА МОЮ СТАТТЮ, а на ВАШІ ВЛАСНІ ДУМКИ. Совітую прочитати статтю ще раз, там вже є відповіді на майже всі Ваші запитання. Додатково, я напишу коментар на Ваш допис пізніше, бо зараз не маю часу.
З повагою,
Вільнодум
2003.11.17 | Шевченко
Re: Буду чекати на Ваш коментар
Я прочитав уважно і так, як зрозумів так і відповів. Я розумію, що це не те на що Ви чекали. Але інакше я не можу. Зрозумійте, що я не шукаю духовности, я її маю, не шукаю релігії, я до неї належу, не шукаю віри, вона є глибоко у моїй душі. Я ставлюся з респектом до всіх віровизнань. Не осуджую тих хто є язичником. Якщо я неправильно зрозумів язичество, поясніть. Цікаво знати більше. Якщо Ви так вірите, як пан Анатолій, тоді не потрібно пояснювати. Він ясно накреслив своє бачення Бога. Нікого не осуджую, бо лиш Бог має право судити людей. Вірю, що це є також і у Вашому серці.Вірю, що Бог сотворив природу, а не природа Бога.
Пишіть, чекаю-
З повагою,
Шевченко
2003.11.17 | Вільнодум
Re: Буду чекати на Ваш коментар
Пане Шевченко, я звичайно відповім на Ваші запитання пізніше.Почитайте поки що відповідь на мою статтю іншої людини, ось тут:
http://groups.yahoo.com/group/ORIANITY/message/94
Ви побачите, як по-різному можна бачити Світ і "світло".
Ви вкладаєте в слово "язичник" значення, якому Вас навчила
церква, і яке є неправильним. Ви вважаєте християнську
церкву національною українською, що є, вибачаюсь, нісенітницею.
Я чітко роз'яснив у статті, що таке Національна Віра, навіть дав
пряму формулу-
Національна Віра = Національний Спосіб Життя.
А Ви знову питаєте, що я розумію під національною вірою.
І кажете, що уважно читали? Але я терпеливий, якщо людина
відверто хоче знати, я напишу ще раз.
А поки що совітую почитати той лінк зверху.
Щиро Ваш,
Вільнодум
Шевченко пише:
> Я прочитав уважно і так, як зрозумів так і відповів. Я розумію, що це не те на що Ви чекали. Але інакше я не можу. Зрозумійте, що я не шукаю духовности, я її маю, не шукаю релігії, я до неї належу, не шукаю віри, вона є глибоко у моїй душі. Я ставлюся з респектом до всіх віровизнань. Не осуджую тих хто є язичником. Якщо я неправильно зрозумів язичество, поясніть. Цікаво знати більше. Якщо Ви так вірите, як пан Анатолій, тоді не потрібно пояснювати. Він ясно накреслив своє бачення Бога. Нікого не осуджую, бо лиш Бог має право судити людей. Вірю, що це є також і у Вашому серці.
> Вірю, що Бог сотворив природу, а не природа Бога.
> Пишіть, чекаю-
>
> З повагою,
> Шевченко
2003.11.17 | Шевченко
Re: Зрозумів. Не згідний з такою консепцією "вірування"
-"Зараз спроби замінити політичним чи соціальним гнобленням вільний ріст наукових пошуків приречені на невдачу, тому що коріння їх лежить так глибоко, як лежить коріння релігійних вірувань, вікова боротьба з якими закінчилась перемогою наукової думки."-Цей уривок розкриває в повності поняття "національної віри".
Наука перечить існування Бога і тріумфує своєю перемогою. "Віра" тут ні при чім. Крім передруку Вашої статті, ще знаходяться короткі витяги
наших поетів, Франка, Лесі Українки та Шевченка які ніби підтверджують вищисть науки над церквою. Другим разом я дам приклад їхньої віри в Бога. Ось це зведе нас до полеміки, яка нічого не варта.
Ніхто не заперечує і не гнобить "наукові пошуки". Однак наука не доказала не існування Бога, а лише робить свої припущення.
Комунізм також базував на науці свої докази про не існування Бога та називав це "опієм народу" Національна закраска не задовольнить тих, які справді вірують.
2003.11.17 | Вільнодум
Нічого Ви не зрозуміли, на жаль!
Шевченко пише:> Цей уривок розкриває в повності поняття "національної віри".
> Наука перечить існування Бога і тріумфує своєю перемогою.
Ви все перепутали...
1. КОЛО-РА про "національну віру" не пише.
2. Наука НЕ перечить існуванню Бога. Наука перечить деяким "казкам" з Біблії.
3. Написане є точка зору КОЛО-РА, не моя. Я її Вам дав для "загальної освіти"
4. Бачу, що мені довго треба буде роз'яснювати Вам, що таке "національне" а що то є "інтернаціональне", бо у Вас в голові, вибачаюсь, "каша" від читання Біблії і проповідей в церкві.
5. Я не язичник, а християнин.
6. Я не погоджуюсь з точкою зору Анатолія на світові заговори.
7. Я не погоджуюсь з програмою РУН-Віри.
8. Я не погоджуюсь з поглядами Галини Лозко на християнство.
БУДь ЛАСКА, читаючи, дивіться від кого та чи інша ідея прийшла і не приписуйте все що написано МЕНІ. Я даю цитати для кращого розуміння концепції. Чіплятися в цих цитатах за одне слово, яке не відноситься до розглядаємої концепції, як це робить пан Георгій, є провокацією.
Ми тут не для сварок, а для блага України, яка є НАША, всіх нас. Більшість на цьому форумі про це не думають і НЕ хочуть думати. Я їх вважаю прямими ворогами. Ми не граємося в краснослов'я тут, як дехто думає.
Щиро,
Вільнодум
2003.11.18 | Шевченко
національна віра-національний спосіб життя
Вільнодум пише--"Я чітко роз'яснив у статті, що таке Національна Віра, навіть дав
пряму формулу-
Національна Віра = Національний Спосіб Життя."-
----------------
Видно, що я таки ніколи Вас не зрозумію. Така формула мені нічого не говорить. Яка віра? У що Ви віруєте? Можу прийняти ці вислови як початкуючі до чогось. Але до чого? Скажіть декількома словами в що Ви вірите? У Бога, природу, чи просто в духовний спосіб життя свого народу? Якщо національна віра це і є національний спосіб життя, то це не віра. Вірити в самого себе, як згадано у ,Вами поданих статтях, це ж не релігія. Так можуть говорити атеїсти. Вони вірять самі у себе, в науку, у власне керування самим собою і більш нічого. Людина живе, творить, помирає. На її місце приходить нова людина, яка може продовжить думку чи почату науку, а згодом, як і попередня людина, також помирає. Це мене не задовольняє. Я вірю, що Христос воскрес і цим показав, що життя не кінчається тут на землі. Є щось вище, благородніше, не скінчене. Вірю, що є тіло і душа. Душа з'єднується з Богом навіки. Так,це все навчине церквою в яку я вірю і до якої належу. Ми тут ,надіюся, не стараємося переконати один одного у протилежній вірі. Я говорю цілком відкрито, Ви "закручуєте в папірчики", без прямої відповіді на мої питання. Даєте читати статті, які я читаю, а потім кажете Ви не зі всім погоджуєтесь, що там написано. Кажете, що маєте терпіння. Ну от і добре. Я щиро хочу знати , що Ви хочете доказати. В Силенкову науку не вірите, але подаєте його статті, не вірите так як Анатолій, але згоджуєтесь з ним.
Даєте "формулу" ,яка нічого не пояснює. Ну може я і справді "тупий",
тоді говоріть до мене, як до першокласника. Бо Ваша наука для мене чужа, а хотів би її пізнати. Отже не давайте мені "статті" а дайте відповідь на питання.
Дайте просту відповідь- В ЩО ВИ ВІРУЄТЕ?
2003.11.18 | Вільнодум
Re: національна віра-національний спосіб життя
Шевченко пише:> Дайте просту відповідь- В ЩО ВИ ВІРУЄТЕ?
Даю просту відповідь на складне питання:
Я ВІРУЮ В ЛЮДСЬКУ СВІДОМІСТЬ,
як божественний елемент Космосу, як один із багатьох етапів людського існування, як першоматерію, як присутність Бога в людському житті.
Про це вчили всі великі пророки світу, включаючи Ісуса Христа. Я вірую у вчення Христа, як я сам його розумію. Тому називаю себе християнином. Не вірю в офіційну інтерпретацію вчення Христа церквою.
Розвиток світу і розвиток людської свідомості взаємозв'язані і нерозривні. Це є святим процесом Творення, і кожна людина є Його елемент.
Хай Будить!
Вільнодум
2003.11.18 | Шевченко
Re: До Вільнодума
Нарешті я добився від Вас відповіді на моє питання про те, в що Ви вірите. Щиро Вам вдячний за це. Ви пишите--" Я вірю у людську свідомість, як божествений елемент космосу, як один з етапів людського існування, як першоматерію, як присутність Бога в людському житті"-
Чудово! Я також в це вірю. Це зовсім не заперечує моєї віри в Єдиного Бога Отця, Сина і Святого Духа. Ми всі маємо "свідомість", почуття що ми є.Ви називаєте це " божествений елемент космосу" я вірю що свідомість дав нам Бог, ми стали тими якими ми є. Можна назвати це "етапом людського існування" , бо живучи, ми розвиваємо нашу свідомість, здобуваємо знання та пізнаємо нашого Бога-Творця. Першоматерію, присутність Бога в людському житті? А хто ж заперечує?
Бог є завжди з нами.
Далі Ви пишите-
-"Я вірю у вчення Христа, але так як його сам розумію."-
Ну це тема для іншої дискусії. Ви кажете, що називаєте себе християнином, але іншим ніж ось такий ,як я, бо не вірите у церковні структури. Не важне. Як Вам добре без церкви, але вірите в Христа це ще не означає що Ви поповнюєте гріх. Я належу, бо вірю у працю в суспільстві , а церква допомагає мені знаходити потребуючих, яким я допомогаю. Також це гарне місце, де після Служби Божої і моління до нашого Господа, ми сходимось на товариську зустріч та обмінюємося думками.
Людина завжди шукала і шукає приближення до Бога. Часом наші церкви не поясюють достатньо про Бога, тоді людина шукає собі іншого пояснення, яке б заповнило душевну пустку. Тоді Бог стає "елементом космосу", робить людину частинкою цього космосу з яким вона в кінці кінців з'єднається. Але, людина таки шукає чогось вищого, не знаного "містичного".
Дякую за цікаву дискусію
З повагою,
Шевченко
А тут ось в що вірить пан Анатолій-
The World Populated by Spirits: Elements of Slavic Mythology
The exact origin of the Slavs is not known, but by about 800 BC Slavic tribes were scattered in a region east of the Carpathian Mountains and west of the Don River (Gimbutas, 1987:353). Around the 6th century AD, the Slavs began separating into three groups, the West, South, and East Slavs. The ancestors of today's Russians, Belorussians, and Ukrainians, the East Slavs lived in the area bounded by Lake Ladoga, the upper Volga and Don, and the Dnieper. When Christianity was introduced into Russia in 988, the rural population continued to worship the thunder god Perun and all manifestations of nature, producing dvoyeveriye, a "double faith," in which traditional (I intentionally avoid "Pagan") deities and festivals merged with Christian figures and holidays (Gimbutas, 1987:354; Hubbs, 1988:91-93).
Few written sources remained from these distant times, except for myths, legends, and folk tales which were conveyed orally from one generation to the next. According to one of Slavic creation legends, once upon a time, there was no light, and pitch darkness permeated the world. In this total darkness, there was an immense ocean, and there was Rod, or Bog,3 our ancestor, the Source of the Universe, Father of Gods. Rod was confined in an egg, it was a seed to be sprouted. When the time was right, Rod appeared from the egg and created Lada, Goddess of Love. Together with Love, Light immediately came into being. Then the three worlds, or kingdoms, Nav', Yav', and Prav', were created. Nav' represented the Kingdom of Darkness where the God of Death, Veles, and Baba Yaga, his faithful servant, had their hearth, and where the souls of the dead dwelled; Yav' was the name for our world, Mother Moist Earth, with its plants, animals, and people; and Prav' was the Kingdom of Light, the Skies, or Heaven, where higher Gods abide. The Sun God Yarilo, who was one of the Higher Gods, and his four incarnations--the Spring God Khors, the Summer God Dazhbog, the Autumn God Stribog, and the Winter God Simargl--regularly visited Mat' Syra Zemlya (Mother Moist Earth), for Gods and spirits possess the power to travel freely between the Worlds.4
Simargl, often depicted as a winged dog, occupies a particular place in Slavic mythology: he is an intermediary between the Skies and the Earth, the Sky Messenger dispersing the seeds of abundance. Sometimes he is also portrayed as a seven-headed warrior who guards the entrance to the Upper World. Mother Moist Earth (the Middle World) is guarded and protected by the Earth Goddess Makosh and at times is visited by mighty Perun, the God of Thunder and Lightning. Veles, the God of Death and the underworld, is also believed to be related to music and poetry and at the same time reputed to be a god of cattle, wealth and commerce (Gimbutas, 1987:357; Shuklin, 1995:47-48).
In the Slavic past, Earth, Air, Fire, and Water were all worshipped in various ways. The winds were called the "grandsons of Stribog" and often greatly feared. Earth was considered so holy that solemn oaths were sometimes taken while holding a clod of soil. The custom of visiting holy springs or wells whose waters supposedly have healing powers is still preserved in some villages. Visitors bath their eyes in the water and cast a coin in as payment, or tie ribbons and pieces of clothing associated with their illness in the branches of trees overhanging the water.
Over all elemental deities reigned Svarog, god of the sky. He had two sons, Dazhbog, the sun god and Svarozhich, the god of fire. Svarozhich lived in the oast-houses where a fire was set in a deep pit and sheaves of corn laid on a grating over it to be dried before threshing. Offerings were brought there to the fire god, and even in the last century it was still customary to cast a sheaf into the fire "for luck." Long after Svarozhich had been forgotten, beliefs in the power and holiness of fire remained and no Russian would spit on the fire or speak disrespectfully of it. It was even believed that fire could cure certain illnesses. "Dear father, Tsar-Fire," runs a nineteenth century spell, "be gentle and kind to me, burn away all my aches and pains, fears and worries." During serious outbreaks of cattle disease bonfires were lit with "living fire," a flame obtained secretly by revolving a wooden peg very fast in the round holes of a special block of wood, and the cattle were chased through the flames in the hope that they would be cured. Some healing rituals also evoked the power of lightning.
А як Ви задивляєтесь на це?
2003.11.18 | Вільнодум
Re: До Шевченка
Доброго здоров'я, пане Шевченко!Звичайно, що Бог один для всіх людей, бо люди, людина, побудовані подібно. Але Віра кожної нації різниться, як кольори квітів, як різні обличчя людей, їх очі, їх волосся. В цьому є великий зміст.
Тому Ваша і моя Віри не зовсім однакові, як Вам здається. Тому що ведуть до різних дверей і викликають дуже відмінні ДІЇ.
******
Пару слів про текст англійською. У Вас, так само як у більшості українців, є тяга до закордонних вчених, які "Вам" розказують про "Вас"! Бо ми, українці, такі дурні, що про себе нічого не знаємо!
Є добра звістка до Вас, шановний пане Шевченко. Зараз уже Є достатньо публікацій, які зроблені Нами про Нас. Совітую ЇХ читати.
Те, що Ви привели англійською до Анатолія має дуже далеке відношення, бо більшість із того є міфологічні історії, казки, які не несуть серйозного розуміння духовної суті вірувань українського народу, а переказують, описують поверховий аспект міфічних героїв.
Щиро,
Вільнодум
2003.11.18 | Вільнодум
відповідь п. Шевченко - ІІ
Ш)-Які релігії Ви відносите до нео-релігій?Вільнодум -- Запитайте Світовий Конгрес Етничних Релігій, з цитати якого Ви це прочитали. Там було сказано “штучні нео-релігії”, що має досить відмінний зміст від просто “нео-релігій”.
Ш)- "Шанувальники природи" має різні значення. Людина любить природу, з багатьох причин. (...)
Вільнодум-- В цитаті було значення відмінне від Вашого розуміння природи, як гарної річки чи лісу. Давайте триматися того значення, яке приведене, бо воно приведене для означення специфічного змісту, а саме, Природи з великої букви.
Ш)- (про значення слів Воля і Релігія)
Згідний з поверхньо сказаним крім підкреслення "Національна віра".
Якось звучить дуже відокремлююче. Я волію сказати "Всесвітнє поняття віри у Бога з окремими проявами вірування даного народу"-
Ш)- Поверхнє приймаю з деякими застереженнями. Для мене якось таки існує різниця між "вірою" і "релігією". Той хто вірить в Бога не обов'язково тої самої релігії. Релігії є різні і це не буду повторювати, бо знане всім.
Вільнодум-- Мова йшла про Українське слово і іноземне слово, а Ви про що? Галина Лозко, здається, дуже ясно про це сказала. Цитую знову: Галина Лозко [1] пише, що “релігій на світі зовсім не так багато, як нас примусили уявити, -- їх тільки дві: природна (язичництво всіх народів) і неприродна (різні штучні покручі – буддизм, юдаїзм, християнство, іслам та похідні від них).”
Ш)- Що значить ( язичниство всіх народів) ?
Вільнодум– Це значить, що всі народи мали або мають язичні (тобто рідні, на рідній мові - язику) віри.
Ш)- Чому таке дивне спостереження до певної міри навіть образливе-(Різні штучні покручі...) Я зовсім не рахую їх "штучними та ще і покручами".
Вільнодум– По суті Лозко каже правильно, якщо Ви вдумаєтесь в те, що вона сказала, а не в те, як сказане нею погоджується з проповідями в церкві. Вона чітко сказала, що язичницька релігія (тобто рідна, рідномовна) є “ПРИРОДНОЮ” релігією, а інші є “ШТУЧНІ” релігії, бо вони були витворені штучно, неприродньо, тим же Будою, Магометом, або Савлом.
Ш)- Тому що ми віримо що Бог сотворив людину, тому і кажемо що "Бог в людині, і людина в Бозі". Так сказав сам Христос. Наслідуючи Христа, ми проявляємо найкращі якости людини. Можна згодитисьз висловом "розлитого в природі" бо ж сам Христос сказав , що Отець Бог є "всюди сущий" Але це не є якісь окремі боги що оселилися в кожному дереві в кожній річці, в морі і т.д.
Вільнодум – прочитайте уважніше різницю між іманентною і трансцендентною концепціями бога.
Ш)- Так, Бога ми не бачимо, але відчуваємо Його присутність. Ми не в змозі пізнати Бога в цілости, однак приняли Христа як Сина Божого, який ясно говорив про Свого Отця та Його бажання для людей. Де властиво перебуває Бог, ніхто не знає. Віримо, що Він є скрізь, бо Він є з нами. Віримо у "царство Небесне" бо так говорив нам Христос. Не правильне поняття "трансцендентність" бо Він не є "поза межами нашого буття" і християнська релігія цього ніколи не підтверджувала. Не знаю де таке написано, що Бог перебуває поза Всесвітом.
Вільнодум– Ваше розуміння “трансцендентності” Бога неправильне. По цьому розумінню Бога, яке прийшло до нас від семітів, зародившись спочатку у вченні Зоратустри, розвинуте Будою, підхоплене євреями, записане на Бібл (волячих шкурах) і занесене до нас Греками, Бог є поза межами нашої свідомості і діє на нас “із зовні”. Наше, Українське (Орійське) розуміння Бога (до прийняття юдео-християнства від Греків) було відмінним, де ми були дітьми Богів, тобто самі богами. Пантеїзм на відміну вважає, що Бог є Природою (Всесвітом) а людина є частиною Бога-Природи.
Ш)- поняття "раб Божий" краще звучить "слуга Божий", бо якщо Бог нас сотворив, значить ми є Його діти і маємо виконувати Його настанови. Для мене це не образливе, бо вірю, що Богом я ніколи не стану та і решта людства. Ми можемо стреміти до добра, яким є Бог, яле ніколи не "доростемо до Бога".
Вільнодум– читайте попередню відповідь і читайте мою статтю
”Про що вчив Христос” ось тут:
http://orianity.mykola.com/ponomarenko6.html
Лозко - ”Самe така концепція була нав’язана всьому людству у вигляді “світових” інтернаціональних релігій.”
Ш)- Нічого не бачу злого в цьому.
Вільнодум– дуже жалко! Бо в цьому криється проблема всіх наших бід!
Ш)- Приймаю "національний спосіб життя" Ми вже маємо свою "національну церкву" , а саме- Українська Православна Церква Київського Патріархату. Якось не правильно звучить" національна віра". Краще-Всесвітня віра у Бога. Національність лише проявляється у наших народніх традиціях, мові, духовного поняття свого "Я"
Вільнодум– Ви до того сліпі, що не бачите власних кайданів! Тільки скаржетесь, що важко чогось рухатись...
Ш)- Так . Християнство є інтернаціональною релігією з окремими гілками національного зафарбовання. Так як сонячне проміння , яке спадає на землю огріває її в цілости,так і єдиного Бога визнають різні народи по своєму.
Вільнодум– Блажен хто вірує у своє! А той, хто у чуже – пропащий!
Ш)- Моє кінцеве слово. Отже Ви тут взялися представити "національну віру" вірніше кинули такий "клич духовности" Всеж і надалі точно не окреслили, що Ви рахуєта під "національною вірою". Коли Ви думаєте , що язичество є,національна віра" то я цілком не згідний, Це ніколи не прийде назад з пороху віків. Нема богів є лише один Бог. Дух його панує скрізь, але це не підбожки, а лиш Він- ОДИН ЄДИНИЙ ,ВСЮДИ СУЩИЙ, ЛЮБЛЯЧИЙ, ВСЕПРОЩАЮЧИЙ БОГ.
Вільнодум– Я надіюсь, що Ви вже самі бачите, що сказане вище є абракадаброю.
На закінчення. Я вибачаюсь за різкий тон моїх відповідей. Це не на Вас, пане Шевченко. Ви хоч розібратися стараєтесь, а більшість із наших знаходяться так глибоко в “дрімучому невігластві” про свою Українську суть і зміст (включаючи моїх родичів), що навіть не шукають нічого. Їх годують догматами рабства, а воли цілують ручку дающого...
Щиро,
Вільнодум
2003.11.26 | Вільнодум
Re: Національна Віра і Інтернаціональна Релігія
Ця стаття має бути недалеко від статті про зміни свідомості людини. Бо вони звязані разом, як сало із хлібом2003.11.26 | Вільнодум
Re: Національна Віра і Інтернаціональна Релігія
Чим вам не подобається вищезазначена тема, панове, що всі знову кинулися обговорювати гомосеків і лезбіянок! Чи Вас модератор зачаклував (загіпнозував) темою сексуальних збочень ? Таки так!2003.11.26 | Вільнодум
Сам п'ю, сам гуляю, сам з собою розмовляю ~ :-} (-)