Підступний ореол "мучеників за віру"
11/20/2003 | Шевченко
Чомусь ніхто не цікавиться дописами з газети "Наша Віра"
Думаю, що ось такий допис має заторкнути українські серця.
------------
За матеріялами преси
Нехристиянська нетерпимість
В с. Калінінське Великоолександрівського району на Херсонщині православна громада за власні кошти власними силами збудувала гарний храм Архистратига Божого Михаїла і посміла перейти в підпорядкування УПЦ Київського патріярхату, міркуючи, що столиця України таки ж у Київі, а не в Москві. Відтак наразилась на жорстоку нетерпимість з боку УПЦ Московського патріярхату, зокрема, архиєпископа Херсонського і Таврійського Іонафана.
Як свідчить начальник відділу у справах релігій Херсонської облдержадміністрації Олександер Ткаленко, якого архиєпископ Іонафан за виважену й об'єктивну позицію в справі калінінського конфлікту відлучив від Церкви: "Керівники Херсонської єпархії УПЦ (МП - Ред.)... почали останнім часом вдаватися до методів і засобів "психології натовпу"... штучно створюючи довкола себе ореол мучеників за віру"...
Ці методи відомі: залякування членів громади Київського патріярхату, побиття (в тому числі й священика), погрози, шантаж... Однак калінінська громада та її настоятель не втратили присутність духу і відстоюють далі своє законне людське й національне право, і врешті - свій храм. Майже два тижні калінінці пікетували мерію Херсона, вимагаючи справедливого розв'язання питання.
Тимчасом цей конфлікт - характерний не лише для Херсонщини. Він відображає ситуацію загалом в Україні.
"Люди щораз свідоміше ставляться до змін у церковному житті, адже Московської Патріярхії не існувало за часів Київської Руси та її хрещення Володимиром, - пише один з читачів місцевої херсонської газети "Наш край", торкаючись подій у Калінінському і зауважуючи зовсім не християнську позицію ієрархів УПЦ МП. - Ці люди, якби була змога, знищили б всіх і все, що хоч з великою потугою, але таки відроджується".
Проте калінінська православна громада вірить, що майбутнє - за рідною незалежною православною Церквою і її вона відстоює. А в цей час архиєпископ Іонафан, за свідченням вже згаданого п. Ткаленка, "грубо втручається у справи державної влади, дає оцінки посадовим особам, подіям, партіям" з погляду зовсім протилежних інтересів.
Думаю, що ось такий допис має заторкнути українські серця.
------------
За матеріялами преси
Нехристиянська нетерпимість
В с. Калінінське Великоолександрівського району на Херсонщині православна громада за власні кошти власними силами збудувала гарний храм Архистратига Божого Михаїла і посміла перейти в підпорядкування УПЦ Київського патріярхату, міркуючи, що столиця України таки ж у Київі, а не в Москві. Відтак наразилась на жорстоку нетерпимість з боку УПЦ Московського патріярхату, зокрема, архиєпископа Херсонського і Таврійського Іонафана.
Як свідчить начальник відділу у справах релігій Херсонської облдержадміністрації Олександер Ткаленко, якого архиєпископ Іонафан за виважену й об'єктивну позицію в справі калінінського конфлікту відлучив від Церкви: "Керівники Херсонської єпархії УПЦ (МП - Ред.)... почали останнім часом вдаватися до методів і засобів "психології натовпу"... штучно створюючи довкола себе ореол мучеників за віру"...
Ці методи відомі: залякування членів громади Київського патріярхату, побиття (в тому числі й священика), погрози, шантаж... Однак калінінська громада та її настоятель не втратили присутність духу і відстоюють далі своє законне людське й національне право, і врешті - свій храм. Майже два тижні калінінці пікетували мерію Херсона, вимагаючи справедливого розв'язання питання.
Тимчасом цей конфлікт - характерний не лише для Херсонщини. Він відображає ситуацію загалом в Україні.
"Люди щораз свідоміше ставляться до змін у церковному житті, адже Московської Патріярхії не існувало за часів Київської Руси та її хрещення Володимиром, - пише один з читачів місцевої херсонської газети "Наш край", торкаючись подій у Калінінському і зауважуючи зовсім не християнську позицію ієрархів УПЦ МП. - Ці люди, якби була змога, знищили б всіх і все, що хоч з великою потугою, але таки відроджується".
Проте калінінська православна громада вірить, що майбутнє - за рідною незалежною православною Церквою і її вона відстоює. А в цей час архиєпископ Іонафан, за свідченням вже згаданого п. Ткаленка, "грубо втручається у справи державної влади, дає оцінки посадовим особам, подіям, партіям" з погляду зовсім протилежних інтересів.
Відповіді
2003.11.21 | Анатолій
Re: Підступний ореол "мучеників за віру"
Пане Шевченко!Не забувайте, хто у нас в Україні сьогодні віце-прем"єр з гуманітарних питань Табачник - юдей за віруванням. І хто сьогодні вепендрюється, жартуючи - єслі в кранє нєт води..., той просто невіглас і не розуміє всієї підступності сіонізму і його наступ на все українське. Для них не має значення, яка сюди прийде церква, для них головне - РОЗБРАТ. От тоді вони і будуть володарювати. Адже сьогодні в Україні більшість мільйонерів саме особи юдейського сповідування. Згадайте но , що казав Ісус - Ваш батько диявол і господар брехні... І казав він це юдеям!!!
Анатолій
2003.11.21 | Шевченко
Re: Пане Анатолій, не в юдионізмі справа
Прочитайте, що пише і чим займається "улюбленець форуму". Як бачите такі гілки не витираються. Ось таку брехню тримається для читання .Демократія ж ! І це на українському форумі.
-------------
-"ОУНовцы проводили геноцид православных на Волыни - многие священники, отказавшиеся переходить в автокефалистский раскол, уничтожались самым зверским образом - сбрасывались вниз головой в колодец, подвергались пыткам. Факты и свидетельства на эту тему собраны в уникальной книге С.Раневского "Украинская автокефальная церковь" (Джорданвилль, 1948 г.). По церковному учению убитые бандеровцами епископы и священники являются мучениками. Съезд Союза Православных братств Украины обратился в 2001 году к Священноначалию Московского Патриархата с просьбой рассмотреть вопрос о канонизации сонма новомучеников и исповедников, от "бандеровцев и раскольников убиенных". Те, кто пытается реабилитировать ОУН-УПА, соответственно, делают свой выбор и становятся в стан противников Православной Церкви."-
2003.11.24 | Анатолій
І в юдо-демонізмі, і в Сіонізмі і.... (-)
2003.11.25 | Георгій
Що я про це думаю
Мені завжди дуже сумно, коли я читаю повідомлення про війну, яка точиться між вірними УПЦ-КП і вірними УПЦ-МП. Як розв'язати цей гордієв вузол протиріч, як вийти з цього конфлікту?Я думаю, що принаймні теоретично УПЦ-КП і УПЦ-МП цілком могли б співіснувати на українській землі. Ієрархи цих двох церков могли б сісти за стіл переговорів, домовитися про поділ церковної власності, майна. Оформили б це на папері, як важливий, історичний договір, відслужили б з цього приводу урочисту Службу Божу. Від цього всі б виграли. Існувала б собі спокійно Помісна Православна Церква України на чолі з київським патріархом, і паралельно щось типу діоцезії Російської Православної Церкви на території України, на чолі з місцеблюстителем московського патріарха. Люди б тоді могли собі спокійно обирати, до якої церкви їм ходити, згідно з голосом своєї совісті, культурним корінням. Ніхто б нікого не лаяв, ніхто б ні з ким не боровся "до переможного кінця." Невже в Україні таке є неможливим?
Оскільки і УПЦ-КП, і УПЦ-МП є православними церквами, вони обидві є соборноправними, тобто їх діяльність, за традицією, визначається соборами, на яких присутніми є не тільки ієрархи, а й миряни. Мені здається, що обом церквам треба якомога швидше скликати свої собори і ДУЖЕ серйозно обговорити ситуацію. Те, що відбувається зараз, є тупиком, глухим кутом, ситуацією, коли двоє баранів стоять на вузькому місточку і впираються один в одного рогами. Ніхто в таких ситуаціях не виграє, обоє баранів падають у воду.
2003.11.25 | Анатолій
Re: Що я про це думаю
(ГП)Те, що відбувається зараз, є тупиком, глухим кутом, ситуацією, коли двоє баранів стоять на вузькому місточку і впираються один в одного рогами. Ніхто в таких ситуаціях не виграє, обоє баранів падають у воду.А й справді Георгій попав у точку з такою характеристикою. А що я власне можу сказати з цього приводу. Поставлю я себе на місце народу, що збоку дивиться на цих двох баранів. І я б сказав, ЯКЩО ВИ БАРАНИ, А САМЕ ТАКИМИ ВИ Є, ТО ЙДІТЬ ГЕТЬ ОБОЄ. Це буде і справедливо, і чемно, і історично правильно. Адже БАРАНИ не можуть бути духовниками українського народу. Набридло вже це обаранення.
Анатолій