Відповіді

• 2003.12.26 | tmp

  скузьми

  По ссылке я прошелся, читаю. Действительно интересно, спасибо.
  Книгу Чмыхова я пока "поставил в очередь".. Посмотрим ее чуть позжее..
  По поводу филисофии.. Я, честно говоря в Вашем ответе вопроса не нашел:
  = Що стосується терміну "свобода, як усвідомлена необхідність" то таке визначення мене не влаштовує. Більш того, таке визначення занадто спрощене і занадто узагальнене. Але філософія, як наука і "наука наук" має право на свою термінологію і предмет. Інакше яка ж це наука? Ми можемо на ці теми спілкуватись. Спілкування чи суперечки по текстах Біблії чи Євангелій мені не цікаві. Мені нічого нового сказати. Стільки сказано з різних сторін... =
  
  Я совершенно согласен, что философия, как впрочем и прочие -софии и -логии, имеет свою терминологию, метод и т.д.
  
  Просто я так и не понял, что за философский или любой иной смысл вкладывается в тезис "свобода, як усвідомлена необхідність".. Слова слишком уж разные..
  
  Может ссылку можете дать, где это "правильно разжевано"?
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2003.12.29 | Тестер

    Re: Да это , по моему, марксистское толкование

    свобода и "осознанная необходимость" представляется мне довольно глупым сравнением двух несравнимых понятий или категорий.
    Ссылку я дать не могу, т.к. не помню. думаю это можно найти в "Философском словаре(ях)" советских изданий.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2003.12.29 | tmp

      Re: Да это , по моему, марксистское толкование

      Вот нарыл кой-что:
      
      ==
      Спиноза:
      Определение VII. Свободной называется такая вещь, которая существует по одной только необходимости своей собственной природы и определяется к действию только само собой. Необходимой же или, лучше сказать, принужденной называется такая, чем-либо иным определяется к существованию и действию по известному и определенному образу. См. Б. Спиноза. Этика. Санкт-Петербург: Аста-пресс, 1993. с. 7
      ==
      
      ==
      Гегель:
      …переход от необходимости к свободе не есть простой переход, но движение по ступеням, состоящее из многих моментов, изложение которых и составляет содержание философии природы. См. Гегель. Энциклопедия философских наук. Часть третья: Философия духа. М.: Мысль, 1977. С.23
      
      …свобода имеет своей предпосылкой необходимость и содержит ее в себе как снятую. См. Гегель. Энциклопедия философских наук. Часть первая: Наука логики. М.: Мысль, 1977. С 337
      ==
      
      ==
      Маркс:
      … истинное царство свободы, которое, однако, может расцвесть лишь на этом царстве необходимости, как на своем базисе. См. Маркс. Капитал, т.3. М., 1955. С.833
      ==
      
      ==
      Ленин:
      …пока мы не знаем закона природы, он, существуя и действуя помимо, вне нашего познания, делает нас рабами "слепой необходимости". Раз мы узнали этот закон, действующий (как тысячи раз повторял Маркс) независимо от нашей воли и нашего сознания, - мы господа природы. См. Ленин. Полн. Собр. Соч. т. 14. с. 177).
      ==
      
      
      http://www.metaphysica.narod.ru/consult/8.htm
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2003.12.30 | Георгій

        Персоналістське тлумачення свободи

        Персоналізм - філософія, яка в центр уваги ставить особу, а не концепцію. Персоналізм будь-яку категорію розглядає як "щось між кимось і кимось," як щось між особою на ім'я АА і особою на ім'я ББ. Це вчення в його сучасному вигляді започаткував німецький вчений Шляйєрмахер, який написав трактат під назвою "Personalismus" у 1799 р. Персоналістську філософію розвивали далі англійський теолог і філософ Джон Генрі Ньюмен, німецький психолог і філософ Рудольф Герман Лотце, амерниканський філософ Борден П. Боун, французькі філософи Еманюель Мун'є та Габріель Марсель і інші. Ось одне твердження сучасного чеського філософа-персоналіста, професора Карлова університета в Празі Е. Когака:
        
        "In a technological age, philosophy inevitably faces a constant temptation to become a techne . Much of contemporary philosophical writing is based on the unspoken assumption that ultimate reality is impersonal, either infrapersonal matter in motion, drives, and gratification, or suprapersonal, whether "History" or "system." The problems that occupy many contemporary philosophers are again not the problems of persons, but problems of textual scholarship or of conceptual systems, and the language in which much philosophical writing is done is not the language of persons but the private language of philosophical technicians." Personalism denies that discourses of subpersonal processes or superpersonal forces are adequate for capturing the concept of person."
        
        (http://www2.canisius.edu/~gallaghr/pers.html)
        
        Ось думка персоналіста Мун'є про свободу людини:
        
        On the subject of freedom, Mounier took up themes that had been and would continue to be central to European personalists. In Mounier's estimation, freedom is, like love, an essential feature of being human. Lest personalists slip into facile paeans to liberty that serve merely to justify license, Mounier qualifies his discussion of freedom by cautioning of the need for freedom to be exercised in relation to reality. "The free man," he explains, "is the man to whom the world puts questions and who responds accordingly; he is the responsible man." Again, Mounier's views resonate with later personalists, such as Wojtyla, for whom the key qualifying aspect of liberty is its being "ordered to truth."
        
        http://www.acton.org/research/pubs/papers/history_personalism.html