Етимологія слова Православ"я (коротко, але науково)!
01/19/2004 | Анатолій
ЕТИМОЛОГІЯ НАЗВИ ПРАВОСЛАВ”Я! (коротко)
(Цитується за Науковим виданням Української Асоціації Релігієзнавців, Відділення Філософії ім. Г. Сковороди НАН України, Український центр духовної культури, Історія релігії в Україні у 10 томах, т. 1, стор282 –283. Редакційна колегія Д. Єсипенко, А. Колодний, В. Кремінь, О. Саган, П. Яроцький. Київ, 1996 р. Видавництво “Преса України”).
Православ”я – складене слово, де першою частиною у язичників є “Прав”, що у язичників мало сакрально-магічний зміст: це одна з трьох сфер Буття – найвища Божественна сфера.
... Про зв’язок і взаємо проникність трьох сфер буття читаємо у Велесовій книзі: “Яв текуща, а творена в Праві, Нав”є бо єсть по тій: до теї єсть Нава, а в Праві єсть Яв”.
Другою частиною терміну “Православ”я” є слово “слава”. Відомо, що у слов’янській міфології існувала богиня Слава. Так, письменник 4 ст. Агатангел, який був секретарем царя Тердата, писав про неї, як про “велику царицю і пані, славу народу, що підтримує життя народне, матір всяких чеснот, добродійницю всього людського роду, золоту матір, матір-богиню”.
Гадаю, це моє коротке повідомлення дасть відлуп деяким, з дозволу сказати вчителям, які ллють воду на млин чужого нам українцям юдо-християнства і яке сьогодні дуже згубно діє на націю, зомбуючи її страхом божим. Отже, розшорюйтеся, панове українці, бо в нас дуже багато роботи з підняття з колін нашої України, на які їх поставило юдо-християнське, чуже нам, інородне вчення.
З повагою, Анатолій
(Цитується за Науковим виданням Української Асоціації Релігієзнавців, Відділення Філософії ім. Г. Сковороди НАН України, Український центр духовної культури, Історія релігії в Україні у 10 томах, т. 1, стор282 –283. Редакційна колегія Д. Єсипенко, А. Колодний, В. Кремінь, О. Саган, П. Яроцький. Київ, 1996 р. Видавництво “Преса України”).
Православ”я – складене слово, де першою частиною у язичників є “Прав”, що у язичників мало сакрально-магічний зміст: це одна з трьох сфер Буття – найвища Божественна сфера.
... Про зв’язок і взаємо проникність трьох сфер буття читаємо у Велесовій книзі: “Яв текуща, а творена в Праві, Нав”є бо єсть по тій: до теї єсть Нава, а в Праві єсть Яв”.
Другою частиною терміну “Православ”я” є слово “слава”. Відомо, що у слов’янській міфології існувала богиня Слава. Так, письменник 4 ст. Агатангел, який був секретарем царя Тердата, писав про неї, як про “велику царицю і пані, славу народу, що підтримує життя народне, матір всяких чеснот, добродійницю всього людського роду, золоту матір, матір-богиню”.
Гадаю, це моє коротке повідомлення дасть відлуп деяким, з дозволу сказати вчителям, які ллють воду на млин чужого нам українцям юдо-християнства і яке сьогодні дуже згубно діє на націю, зомбуючи її страхом божим. Отже, розшорюйтеся, панове українці, бо в нас дуже багато роботи з підняття з колін нашої України, на які їх поставило юдо-християнське, чуже нам, інородне вчення.
З повагою, Анатолій
Відповіді
2004.01.19 | Kohoutek
Re: Етимологія слова Православ"я (коротко, але науково)!
Анатолій пише:> ЕТИМОЛОГІЯ НАЗВИ ПРАВОСЛАВ”Я! (коротко)
> (Цитується за Науковим виданням Української Асоціації Релігієзнавців, Відділення Філософії ім. Г. Сковороди НАН України, Український центр духовної культури, Історія релігії в Україні у 10 томах, т. 1, стор282 –283. Редакційна колегія Д. Єсипенко, А. Колодний, В. Кремінь, О. Саган, П. Яроцький. Київ, 1996 р. Видавництво “Преса України”).
>
> Православ”я – складене слово, де першою частиною у язичників є “Прав”, що у язичників мало сакрально-магічний зміст: це одна з трьох сфер Буття – найвища Божественна сфера.
> ... Про зв’язок і взаємо проникність трьох сфер буття читаємо у Велесовій книзі: “Яв текуща, а творена в Праві, Нав”є бо єсть по тій: до теї єсть Нава, а в Праві єсть Яв”.
http://www.folklor.ru/text/articles/veles_book.html
"Незакрываемое “открытие”
В 1960-ом году АН СССР группой специалистов — филологов, историков, палеографов — под руководством академика В.В.Виноградова было проведено научное исследование текста “Велесовой книги”. Эксперты сошлись во мнении:
“Это совершенно явная и грубая подделка, в которой нет ни таинств, ни загадок”.
Но закрыть тему не удалось — слухи о книге, тщательно скрываемой “русофобами” от нации, будоражили умы. В 1977-ом и 1980-ом Академия наук еще дважды собирала комиссии экспертов (при участии академиков Ф.П.Филина и Б.А.Рыбакова). Выводы их оказались те же, но общественному мнению этого опять мало — в книгу верили. Здесь логика бессильна.
Аргументы и парадоксы, или Мост над океаном веры
Оставим детективам разбираться в загадке появления этой книги в XX столетии — кто, когда и в каком виде первым увидел ее полный текст. (Заметим, что в 1952-ом в эпилоге к одному из своих литературных произведений Ю.П.Миролюбов писал, что никакими научно подтверждаемыми источниками его сочинение не подкреплено, но автор надеется в самое ближайшее время отыскать таковые. То есть в начале 1950-х текст ещё самими авторами признан бездоказательным, фактически выдумкой, через 10 лет в том же самом виде отдаётся на суд Академии, а потом- как только народ попривык к названию — и вовсе объявляется единственно верным учением русской нации. Как говорится, карты в руки...)
Не буду утомлять читателя терминологией и системой ученых доказательств, сообщу лишь главные аргументы специалистов, утверждающих, что “Велесова книга” — подделка (см.: Творогов О. В. “Велесова книгам/Труды Отдела древнерусской литературы. Том XLIII. М.: Наука, 1990. Увы, упоминания этой — иной — точки зрения на ”В.К.“ нет в издании ”Русские Веды“.)
Графика “В.К.” — смесь греческих, кириллических, глаголических букв, рунических знаков и т.п., стилизованных под формы индийского письма “деванагари”, возникшего, к слову сказать, лишь в XI-XII вв. нашей эры (поэтому к санскриту арийцев и тем более к “ведическим книгам” новгородских волхвов IX столетия вряд ли имевшего отношение).
Язык “В.К.” — искусственное создание: грамматика, лексика, синтаксис и фонетика “памятника” — причудливая смесь форм и конструкций разных славянских диалектов различных эпох и не образуют внутренне гармоничной системы.
“Но текст мог быть искажен переписчиками, — возразят любители древностей a la Russe. — В конце концов важнее то, что в нем запечатлена история Руси!” Что ж, — к истории!
Историков приводит в недоумение факт путаницы в генеалогических линиях князей-вождей — явление более чем нетипичное для подлинных хроник древности. Удивляет и принятая система отсчета времени: “...за триста лет ДО Германариха”, — характерная именно для сознания людей дня нынешнего с их довольно эгоистическим взглядом на мир: мы привыкли себя ставить точкой отсчёта времён. В архаических же обществах время шло ОТ прошлого события: от сотворения мира, от основания Рима, от Р.Х., хиджры или, как в “Слове о полку Игореве”, от веков Трояна, — от предков, родоначальников.
Историческими данными “памятник” на диво беден: события, имена, названия географических объектов либо явно легендарны, либо заимствованы из хроник, известных в первой половине XX века (именно до 1952 года!) европейцам. Нет ничего, что было бы описано в “Велесовой книге” и получило подтверждение в открытиях второй половины столетия. И т.д. — “едва ли”, “странно”, “более чем сомнительно”... — почти по каждой строчке.
Таким образом, если это памятник истории человеческой мысли, то, несомненно, мысли человека... XX столетия, подобно тому, как литературные мистификации Макферсона — “песни Оссиана” — стали явлением западноевропейской культуры XVIII века, а подделки Сулакадзева — русской жизни начала XIX.
Среда, в которой вызревают литературные мистификации, всегда интересует историков. Судьба “Велесовой книги” в этом смысле дает особенно благодатный материал — трижды не закрывшееся “открытие”! Здесь-то мы и переходим к наиболее замечательной части сего повествования-волхвования: мифу о “Велесовой книге”.
Миф — окно в бессознательное народа: обретшие образ и силу идеи, страхи и подавляемые мучительные инстинкты. Миф — симптом эпохи. У него своя особая логика, и вся научная рать перед ней бессильна, как бессильны строители, тянущие мост над бесконечными просторами океана".
Аналогічну думку висказував, наприклад, також Сєргєй Авєрінцев.
Взагалі, це велика ганьба для української історичної науки і явня ознака її деградації в останній десяток років - те, що тепер українцям підсовують очевидний для будь-якого прискіпливого вивчення фальсифікат під виглядом "національних коренів". Боже мій, які нісенітниці тепер вивчають діти у школі! Марксистсько-ленінська історія помінялася на інший міф.
Будь-яка праця, що посилається на "Велесову книгу" беззастережно як на достовірний документ, не заслуговує на назву "наукової".
"На тому стою і не можу інакше".(с)Лютер, здається.
2004.01.19 | Анатолій
Re: Етимологія слова Православ"я (коротко, але науково)!
Спеціально для Когутика та інших мною трохи пізніше буде розміщена стаття Бориса Яценка щодо оббріхування Велесової Книги.Чекайте, трохи згодом. Саме цим сьогодні я і займаюся.
Анатолій
2004.01.19 | Георгій
Re: Етимологія слова Православ"я (коротко, але науково)!
Незалежно від того, що там написано у Велесовій книзі, слово "православ'я" є також буквальним перекладом (чи, точніше, калькою) з грецького "ортодоксіа." Частина "орто" означає правильний, вірний, неперекручений, незіпсований, такий як треба (звідси ортопед, ортодонтист, орфографія, орфоепія і т.д.). Частина "доксіа" означає прославлення, восхвалення (звідси доксологія - біблійний термін для пассажів, що восхваляють Бога, як от Римлян 11:33-36; парадокс - буквально "те, що залишається не прославленим," тобто погано зрозуміле, нібито не логічне, не тривіальне, епатуюче твердження; і т.д.). В західноєвропейські мови це слово увійшло без перекладу, тому англійці і американці кажуть Orthodoxy, Orthotox Christians, Eastern Orthodox churches. Але вони при цьому мають на увазі точно те саме, що й ми, коли ми кажемо "православ'я, православні християни, православні церкви."2004.01.20 | Анатолій
Re: Етимологія слова Православ"я - Георгієві -ортодоксу!
Пане Георгію!А чому ж Російська Ортодоксальна Християнська Церква взяла назву Правосла"я тільки з реформою Никона в 1653 році?????????????
А до цього росіяни себе називали Правовірними...
Вони, мабуть були не знайомі з Георгієм та його грецькими трактуваннями.
Анатолій
PS Між іншим, за старим українським розумінням слово гріх пішло від слова грек...
2004.01.20 | tmp
Re: Етимологія слова Православ"я - Георгієві -ортодоксу!
Анатолій пише:> Пане Георгію!
> А чому ж Російська Ортодоксальна Християнська Церква взяла назву Правосла"я тільки з реформою Никона в 1653 році?????????????
> А до цього росіяни себе називали Правовірними...
> Вони, мабуть були не знайомі з Георгієм та його грецькими трактуваннями.
Нi.
Просто Никон ознайомився саме з Вашим трахтуванням.
> Анатолій
> PS Між іншим, за старим українським розумінням слово гріх пішло від слова грек...
Ні.
Пимилка тут, маленька(ий)