Що це таке - сіонізм? Конкурс на краще визначення
02/01/2004 | Ігор Немашкало
Гарна це річ чи ні?
|
|
Архіви Форумів Майдану
Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".
Відповіді
2004.02.02 | Тестер
Re: Що це таке - сіонізм? Конкурс на краще визначення
Чем отличаются сионисты от антисемитов? Сионисты говорят, что среди евреев много знаменитостей, а антисемиты доказывают, что среди знаменитостей слишком много евреев.К.Мелихан, 1952.
2004.02.02 | Георгій
Re: Що це таке - сіонізм? Конкурс на краще визначення
Я не думаю, що можна так просто і однозначно дати оцінку сіонізмові, хороша він річ чи погана.Наскільки я розумію, сіонізм - це організований рух за повернення євреїв до своїх етнічних, релігійних, духовних джерел. Це слово походить від топоніму "Сіон" - так називався невеличкий горбочок у Палестині, де в прадавні часи стояла фортеця євусеїв Салем. Біля 1070 р. до н.е. цар ізраїльтян Давид захопив цю фортецю і на її місці побудував столицю свого царства, Єрусалим. Слово "Сіон" також використовується в Біблії в переносному смислі - як центр духовності Божого обраного народу (євреїв у Старому Завіті, християн у Новому), те "серце" обраного народу, звідки ідуть закон, право, справедливість, щастя.
Засновником сіонізму був єврейський громадський діяч Теодор Герцль, який у 1890-і роки разом зі своїми однодумцями скликав Всесвітній сіоністський конгрес. На цьому конгресі була виголошена ідея, що євреї ніде і ніколи не будуть такими щасливими, як на своїй історичній батьківщині, Палестині. Герцль і його найближчі послідовники розпочали систематичну агітацію за переселення євреїв з усіх країн світу до Палестини, збирання коштів для матеріальної допомоги переселенцям, і також за створення самостійної єврейської державі на території Палестини. Зусилля сіоністів увінчалися успіхом у 1948 році, коли почала свою історію сучасна єврейська держава Ізраїль.
Відношення самих євреїв до ідей сіоністів дуже неоднакове. Є євреї, які відчувають себе цілком повноцінними і щасливими громадянами тих країн, де вони живуть. Особисто я маю одного хорошого знайомого єврея, який може бути прикладом таких людей. Цей чоловік, Майк Казале, народився і виріс в Англії, зараз мешкає в Лондоні, і, незважаючи на свою етнічну та релігійну єврейськість, вважає себе полум"яним британським патріотом. Майк і такі як він ставляться до сіонізму дуже скептично, часом навіть із сарказмом. Є також консервативні релігійні євреї, які дуже негативно ставляться до сіонізму через те, що ідея створення єврейської держави до приходу Месії протирічить священним єврейським релігійним текстам. Але, незважаючи на наявність скептиків, сіонізм проявив себе як активна практична, організуюча, державотворча сила.
2004.02.03 | VENED
....стихи еврейских поэтов
....стихи еврейских поэтов, живших в России, - Х.Бялика (Бялик Х. "Песни и поэмы" /пер. с еврейского Б.Жаботинского/, 2-е изд. СПБ, 1912, С.85,119,171,181) и А. Безыменского (Альманах "30 дней". 1925, N 9; 1930, N 8; "Правда", 13 августа 1925 г).* * *
Пусть сочится, как кровь неотмщенная, в ад,
И да реет во тьме и да точит, как яд,
Разъедая столпы мирозданья.
Да станет наша скорбь, как кость у злого пса,
В гортани мира ненасытной;
И небо напоит, и всю земную гладь,
И степь, и лес отравой жгучей,
И будет с нами жить, и цвесть, и увядать,
И расцветать еще могучей...
* * *
Я для того замкнул в твоей гортани,
О, человек, стенание твое;
Не оскверни, как те, водой рыданий
Святую боль святых твоих страданий,
Но береги нетронутой ее.
Лелей ее, храни дороже клада
И замок ей построй в твоей груди,
Построй оплот из ненависти ада
И не давай ей пищи кроме яда
Твоих обид и ран твоих, и жди,
И возрастет взлелеянное семя,
И жгучий даст и полный яду плод
И в грозный день, когда свершится время,
Сорви его - и брось его в народ!
* * *
Из бездны Авадонна вознесите песнь о Разгроме,
Что, как дух ваш, черна от пожара,
И рассыпьтесь в народах, и все в проклятом их доме
Отравите удушьем угара;
И каждый да сеет по нивам их семя распада,
Повсюду, где ступит и станет.
Если только коснетесь чистейшей из лилий их сада,
Почернеет она и завянет;
И если ваш взор упадет на мрамор их статуй -
Треснут, разбиты надвое;
И смех захватите с собою, горький, проклятый,
Чтоб умерщвлять все живое.
Х.Бялик
А Безыменский мечтал:
О, скоро ли рукою жесткой
Расеюшку с пути столкнут?!
Эта тема варьировалась до бесконечности:
Русь! Сгнила? Умерла? Подохла?
Что же! Вечная память тебе.
Или:
Я предлагаю
Минина расплавить,
Пожарского.
Зачем им пьедестал?
Довольно нам
Двух лавочников славить,
Их за прилавками
Октябрь застал.
Случайно им
Мы не свернули шею.
Я знаю, это было бы под стать,
Подумаешь,
Они спасли Расею!
А может, лучше было б не спасать?
Бурный взрыв тех же эмоций можно наблюдать в произведениях недавних эмигрантов. Вот, например, стихотворение эмигрировавшего Д.Маркиша, напечатанное в Израиле в журнале "Сион":
Я говорю о нас, сынах Синая,
О нас, чей взгляд иным теплом согрет.
Пусть русский люд ведет тропа иная,
До их славянских дел нам дела нет.
Мы ели хлеб их, но платили кровью.
Счета сохранены, но не подведены.
Мы отомстим - цветами в изголовьи
Их северной страны.
Когда сотрется лаковая проба,
Когда заглохнет красных криков гул,
Мы встанем у березового гроба
В почетный караул....
Можно привести еще выдержку из журнала, издающегося на русском языке в Торонто:
"Не премолчи, Господи, вступись за избранных Твоих, не ради нас, ради клятвы Твоей отцам нашим - Аврааму, Исааку и Якову. Напусти на них Китайца, чтобы славили они Мао и работали на него, как мы на них. Господи, да разрушит Китаец все русские школы и разграбит их, да будут русские насильно китаизированы, да забудут они свой язык и письменность. Да организует он им в Гималаях Русский национальный округ" (Шмуль Мушник. "Мэнора", №22. Иерусалим, 1980; Гиндин "Современник", №34. Торонто, 1978, С.209).
2004.02.03 | Augusto
Ostannij Shul' - rulez!
Ya vscyavsya: "nexaj vin im v Gimalayax zrobyt' rosijs'ku avtonomnu oblast'"!2004.02.03 | Георгій
Я не думаю, що це має хоч якесь відношення до сіонізму
Поети, знаєте, вони ще й не таке можуть утнути...2004.02.03 | tmp
сионизм как Традиция иудаизма? Вы это имеете в виду? (-)
2004.02.03 | Георгій
Ні, сіонізм - це політичне явище
Серед сіоністів завжди були як релігійні євреї, так і євреї, байдужі до релігії (наприклад, Голда Меїр - вона навіть була досить активною комсомолкою в юності). Думаю, що сіонізм є в значно більшій мірі політичним феноменом, так само як, наприклад, ірландський націоналістичний рух Шін Фейн, арабський націоналістичний рух Баат і т.д.2004.02.04 | Анатолій
Передімною книжка Ходоса "Єврейскаю рулєтка", або Пир во время
Кучми - там можете побачити визначення що є сіонізм, а також побачити фотографії посвяти у масони керівників нашої держави. Сьогодні, правда, вони вже називаються "шевальє". А я б назвав "шваль є".Читайте...
Анатолій
2004.02.07 | Ігор Немашкало
На яких засадах боролися з сіонізмом за рядянських часів?
Адже був Антисіоністький комітет радянської громадськості. Адже власне у бажанні сторити свою державу немає особливого криміналу. Звісно, якщо не нищити при цьому палестинців. Цікаво прочитати статут того радянського комітету. Чи можна його знайти зараз? На чому вони грунтувалися? На Вашу думку, чи варто якось боротися з сіонізмом зараз, у тім числі створювати якісь організаційні форми. Чи є десь зараз такі організації? Чи загрожує хоч якимось робом сіонізм Україні?2004.02.07 | Георгій
Re: На яких засадах боролися з сіонізмом за рядянських часів?
Ігор Немашкало пише:> Адже був Антисіоністький комітет радянської громадськості.
(ГП) Так, був - головним чином для демонстрації, що радянські євреї не схвалюють політику Ізраїля, особливо агітацію за виїзд радянських громадян єврейського походження до Ізраїлю.
>Адже власне у бажанні сторити свою державу немає особливого криміналу.
(ГП) Безумовно.
>Звісно, якщо не нищити при цьому палестинців.
(ГП) Безумовно. Але, наскільки я розумію, сіонізм як такий не є пропагандою ненависті до інших народів. Він є пропагандою повернення євреїв до їх власного коріння, включаючи їх власну етнічну державу.
>Цікаво прочитати статут того радянського комітету. Чи можна його знайти зараз? На чому вони грунтувалися?
(ГП) Мабуть, за бажанням можна десь знайти, але я впевнений, що там купа брехні і демагогії, як і в документах, скажімо, "Радянського Комітету захисту миру" (уявляєте, що вже він тільки не писав, особливо в грудні 1979 року, під час вторження Радянської армії до Афганістану?). А грунтувався цей комітет, звичайно ж, на загальній політиці СРСР. Дуже важливим елементом цієї політики було втовкмачити людям у голови, що в "капіталістичних" країнах людям живеться погано. А єврейська еміграція заважала такому втовкмаченню. На початку 1970-х років, коли євреї стали у великій кількості виїжджати до Ізраїлю і США, виникла загроза, що їх родичі і знайомі, які залишилися в СРСР, вже не будуть такими слухняними виконавцями волі КПРС і радянського уряду - адже неможливо було перекрити всі канали спілкування з тими, хто виїхав, і люди в СРСР все більше і більше дізнавалися, що не так вже в тих "капіталістичних" країнах і погано. От і були терміново створені такі "організації" (насправді просто інструменти пропаганди КПРС), як "Радянський антисіоністський комітет."
>На Вашу думку, чи варто якось боротися з сіонізмом зараз, у тім числі створювати якісь організаційні форми.
(ГП) Думаю, що варто боротися з наклепами на український народ і українську державу. Якщо ці наклепи ідуть від євреїв і сіоністів, треба боротися з ЦИМИ євреями і ЦИМИ сіоністами-наклепниками, а не з сіонізмом як таким.
>Чи є десь зараз такі організації? Чи загрожує хоч якимось робом сіонізм Україні?
(ГП) Не знаю про організації - я не живу в Україні. Про загрозу, знову ж таки: не сіонізм загрожує, а наклепництво, спроби принизити Україну, виставити її перед світом як мало не центр і душу антисемитизму. Я знаю, що українська діаспора пробує боротися з цим, має певний досвід (почитайте, наприклад, про справу Дем'янюка або про реакцію діаспори на сюжет "The Ugly Face of Freedom" в американській телепрограмі "60 Minutes"). Але, на жаль, думка пересічного українця про діаспору дуже низька (через погану інформованість і русотяпську пропаганду), і кооперації з діаспорою майже нема.
2004.02.07 | Ігор Немашкало
Ось ще стаття з коментарем
Як бачимо, проблема з МАУП виникла давно, ще до "Сільских вістей". Цікаво, чому не було висунуто судових звинувачень щодо журналу "Персонал"? Поки не знайшов свідчень про існування в Україні якихось спеціалізованих антисіоністьких організацій. Георгій каже про антинаклепницьку діяльність. Цікаво, що в Україні є якась Антинаклепницька ліга, та навряд чи вона антисіоністька, скоріше навпаки. Як вказав Георгій, сіонізм це не релігійне, а скоріше політичне чи якесь етнічне явище, тому воно тут трохи не за фахом."Дзеркало тижня"
№ 20 (395) Субота, 1 - 7 Червня 2002 року
АКАДЕМІЯ АНТИСЕМІОТИЗМУ
Олександр РУТКОВСЬКИЙ
У березневому номері досить солідного на вигляд журналу «Персонал», видання Міжрегіональної Академії управління персоналом, з’явилася велика за обсягом, нібито наукова за стилем (із подвійним апаратом виносок плюс внутрітекстові посилання!), але далеко не академічно афектована за тоном стаття «Сіонізм: ідеологія ubermenschen». Автор уже в преамбулі вдається до екзальтована-патетичних фігур мови, інтригуючи читача здогадками про привід для того: «Якби справа, про яку йтиметься,.. стосувалася лише мене,.. тільки моєї сім’ї, колег і близьких, а не всього людства, моєї країни й народу, я б, швидше за все, не написав цих гірких слів застереження для всіх нині живущих людей».
Боже праведний, що ж таке сталося, якщо домашнє вогнище, батьківщина та глобус відразу опинилися під якоюсь спільною загрозою?! Комета наближається? Прибульці? Чи все-таки сталося найстрашніше на пакистансько-індійських кордонах? Хоч би там що, зрозуміло: людина і громадянин в одній особі далі мовчати не можуть. У фіналі публікації лунає заклик до всіх інших людей доброї волі «в усіх країнах світу» «підніматися всім разом» на боротьбу зі світовою ж загрозою. Що ж за клаасів попіл скип’ятив цей збурений розум?
Д-р Джекіл і м-р Хайд
Відразу скажу, з довідками та документами в автора полум’яної відозви в дусі «urbi et orbi» все гаразд. Більше того, вам і не снилися такі сертифікати про наукову авторитетність, солідність і в усіх сенсах благонадійність, які має він. Йдеться про Георгія Щокіна — президента згаданої вже Міжрегіональної Академії управління персоналом (МАУП), президента Міжнародної кадрової академії (МКА), доктора філософських наук, доктора соціологічних наук і кандидата психологічних наук. Нарешті, як випливає зі змісту статті, пан Щокін орієнтується у сферах мовознавства, політології, етнології, демонології та релігієзнавства буквально з заплющеними очима.
Тепер, коли читач знає про виняткову соціальну вагомість того, хто б’є на сполох, суть загрози, що насувається, може розчарувати його своєю банальністю — знову єврейська світова змова. Проте тут — з елементами актуалізації класичної інвективи. Саме на цьому варто акцентувати спочатку увагу. Якщо нове — це добре забуте старе, то саме так Г.Щокін і освіжає звичну модель. Він починає описувати монстра «сіонізму», безсоромно посилаючись на елементарні довідники радянських часів: «...В сучасних умовах найнебезпечнішим явищем для доль усього людства виступає сіонізм — одна з найпотворніших форм шовінізму та націоналізму, яка панує сьогодні в державі Ізраїль і в багатьох єврейських громадах».
Далі пан Щокін без натяків повністю ототожнює сіонізм із фашизмом та нацизмом, що теж свого роду новація: «Яка така особлива різниця може бути між нацизмом єврейським і нацизмом німецьким чи італійським? Нацизм, він і є нацизм. Автор «Сіонізму... » передбачає заперечення на кшталт: «Холокост здійснював стосовно євреїв нацизм німецький, та жодним чином не навпаки — хоча б у тому й відмінність». І парирує це небанальним міркуванням, яке багатьом може справедливо здатися блюзнірським: «...1933 року Світовий єврейський конгрес оголосив війну нацистській Німеччині, поставивши тим самим у становище «воюючої сторони» мільйони беззахисних євреїв практично всіх європейських країн і спровокувавши, по суті, їх подальше масове знищення». Тобто не німецький нацизм, а євреї-сіоністи самі винні у винищуванні свого народу? Переконаний, науковій ( і не тільки) громадськості ще потрібно буде гідно оцінити це твердження двічі доктора наук. Як і інші хвацькі сміливі гіпотези Г.Щокіна про «злочини» сіонізму.
Продовжуючи свої дослідження, цей історик звертає увагу на те, що саме сіоністи 1925 року запустили «качку» про прихід «якогось месника», який через «багатовікову наругу над єврейством» знищить Європу, і особливо нібито має постраждати Україна. Недобре, звичайно, але який там гріх — містична плітка. Тим часом це дає привід для ще одного співвіднесення сіонізму з нацизмом. Виступаючи як політолог, Г.Щокін висуває гіпотезу про «сіоністський слід» у терактах 11 вересня, причому, посилаючись на якогось харків’янина Е.Ходоса, називає справжнє ім’я Бен Ладена — Беня Ландау. Як релігієзнавець, Щокін переконує: «Сьогодні християни знають, що Старий Заповіт уже 2 тис. років тому назавжди скасований Новим». Як демонолог зараховує Антихриста до одного з «ізраїльських колін» і, відповідно, акцентує «люциферову», диявольську сутність сіонізму. І просто смішно, коли доктор філософських наук викладає думки М.Бердяєва за... енциклопедичним словником. Ось на таких «наукових» засадах він тлумачить про «кільце, що звужується», сіоністської експансії, для якої «арабська мета» нібито проміжна, тоді як, досягнувши її, «сіоністи наблизяться до головного оплоту опору — православних слов’янських земель». Та й узагалі вони, пагубне сіоністське плем’я, тут, в Україні, вже нібито захопили парламент і засоби масової інформації, ще трохи й...
Зрадницький семіозис
Те, що такий собі кашоподібний потік вигадувань «маститого вченого» жодним чином не співвідноситься з наукою, на мій погляд, очевидно й у принципі необразливо. Як і неприйняття сіонізму (чи, скажімо, комунізму) у вигляді політичної течії. Тільки ось чим далі читаєш статтю Г.Щокіна, тим більше міцніє, переходячи у впевненість, думка, що «антисіонізм» у нього — лише словесне алібі, евфемізм точнішого слівця: «антисемітизм». Повсякчас автор заходить у протиріччя з самим собою, обмовляється і проговорюється про те, що не сіоністські структури, які виникли лише сто з гаком років тому з метою концентрації етносу навколо ідеї відродження єврейської державності, а сам етнос йому не подобається.
З одного боку, Щокін вважає за потрібне спеціально застерігати, що «здоровий і природний (!)... антисіонізм не можна ототожнювати ні з антисемітизмом, ні з «антиєвреїзмом», ні з жодним іншим «анти», який ображає, принижує і ганьбить релігійну, національну й історичну долю всього єврейського народу, який дав світові... багато великих людей». З другого боку, відразу, буквально в наступному абзаці, «вивчення коренів» сіонізму як «явно нацистської течії» пов’язує з «його основами і в іудаїзмі, і в національному характері, обумовлених історичними, політичними, соціальними та іншими чинниками релігійно-етнічного розвитку». Пропонуючи створити Всесвітню антисіоністську організацію, пан Щокін збирається вести «боротьбу проти сіонізму, за майбутнє єврейського народу і всього людства». При цьому саме етно-расові критерії використовує для політичних оцінок подій і діячів. Так, спеціально підкреслюється, що відповідальні за голодомор більшовики були «історичними співвітчизниками» сіоністів (тому злочинцями?), а одіозна для автора М.Олбрайт маркірована походженням із сім’ї чеських євреїв (тому лобіює інтереси американського сіонізму?).
Посилаючись на Біблію, Талмуд, К.Маркса та інші стародавні й з учорашніх газет «єврейські джерела» і тим самим ніби вмиваючи руки (мовляв, самі про себе таке кажуть), Г. Щокін чітко артикулює безсумнівно образливі інвективи, які ганьблять весь народ: про пріоритети іудеїв у практиці геноциду, про «талмудистську помсту» іудеїв слов’янам за розгром київським князем Хазарського каганату, про природжену своєкорисливість, культ торгашества й користолюбство від давніх часів до нинішньої практики продажу квитків на огляд руїн МТЦ у Нью-Йорку.
Однак про засилля в українських ЗМІ «містечкових олігархів» і про інфільтрацію в нашу Верховну Раду етнічно далекого елемента «здоровий антисіоніст» говорить від першої особи, хоч і натяками: «...Народні депутати (і не лише вони) похмуро жартують, що своїм складом український парламент дедалі більше скидається на ізраїльський кнесет...»
Фундаментально пан Щокін проговорюється у фіналі своєї полум’яної відозви. Виліпивши в тексті сатанинський образ сіонізму як світового зла — нацизму, фашизму, расизму й т.п., — він зненацька його і... ставить за приклад «здоровому антисіонізмові»: «...З сіонізмом потрібно боротися його ж методами і в усіх країнах світу». Так би мовити, вдаримо нацизмом по нацизму. Чи потрібно після цієї мимовільної самоідентифікації додавати свою? Усе-таки спробую. Думаю, що пан Щокін погано розбирається в семіотиці, науці про знакові системи й правила користування ними. Інакше, бажаючи балансувати у своїх просторікуваннях з «єврейських питань» на межі «пристойних» і «непристойних» смислів, він би не проговорювався про свої справжні погляди. Тому маю повне моральне право вважати двічі доктора й двічі президента ще й повним «антисеміотом», тобто людиною, яка не вміє викладати свої думки згідно з наміченим комунікативним завданням.
Час пухирів
Казус пана Щокіна, гадаю, ширший за саму тему, якої він мав необережність торкнутися. За ним стоїть практика безвідповідального говоріння, пустопорожнього дискурсу, демагогії і вербальної та іншої удаваності в нашому громадському житті, яка затвердилася в нас. Ми опинилися всередині семіотичного кошмару, де краще спілкуватися поглядами. Втім, слава Богу, змістовні пустоти та знакові пухирі неминуче лопаються. Нерідко з непристойним звуком і запахом.
У фіналі мого нібито відгуку на нібито маніфест дипломованого антисеміота пана Щокіна хотілося б перевести розмову в конструктивно-практичну площину. Проте звертатися до зазначеного пана персонально якось не з руки. Тому адресуватимуся краще до «персоналу», тобто учнів пана Щокіна. Плеканців відразу двох академій — МАУП і МКА — жаль. Семіотична безпорадність педагога загрожує погано позначитися на них. Ні, я далекий від думки, що випускники настільки елітних закладів стануть відправляти свої послання світу у вигляді каміння у вікна синагог або формулювати їх на парканах із використанням з патріотичною метою слова «жид». Проте цілком можливо, що український управлінський персонал найближчого майбутнього, вигодуваний безпосередньо в академічних гніздах пана Щокіна або такий, що просто начитався «Персоналу», конспекти вчителя і наставника стане втілювати в життя. Чого доброго, діяльно займеться на організаційно-керівному рівні гарячою проблемою політико-етнічного квотування складу Верховної Ради. Або свіжоспечений адмінресурс може справді взятися за теоретично обгрунтоване вчителем цільове зачищення інформаційного поля України від бур’янів за вже точно антисемітським «містечково-олігархічним» критерієм. Та чи мало може бути інших поганих наслідків від поганого навчання?
Отже, тобі й лише тобі, плем’я молоде і з адміністративними ефектами ще незнайоме, адресую я свій контрзаклик із нагоди чергового «сіоністського наступу» на твої споконвічні права. Гарантую позитивний результат при дотриманні цієї рекомендації та негативний — при ігноруванні її. Коротше кажучи, що ж конкретно треба робити, якщо в крані все-таки немає води? Для початку спробуйте його відкрити. Якщо не допомагає, постарайтеся полагодити самотужки. Коли й це не подіє, викликайте слюсаря. Не приходить — пишіть скаргу в жек. Заплатіть приватнику. Зверніться до друзів і знайомих. Однак, добродії, настійно раджу — ніколи не біснуйтеся з приводу відмов у вашій власній квартирі вашої власної апаратури. Не виходьте на балкон із криками про світову змову сатанинських сил, яку ви нутром чуєте, проти вашої персональної сантехніки. По-перше, точно: води як не було, так і не буде. А по-друге, хоч ви будете навіть сім разів доктором за документами, вам можуть викликати ще одного.
http://www.zn.kiev.ua/ie/show/395/34922/
Коментар з форуму:
Андрій Олішин 22:44 12.02.2003
Для початку, у пана Рутковського відсутня критика статті, яку він називає "антисемітською", яка була надрукована у "Персоналі". Що ж стосується звинувачень пана Щокіна у пропагуванні антисемітизму, чи то фашизму, коли той говорить про необхідність боротися проти сіоністів їхніми ж методами, то подібні звинувачення є абсолютно безпідставними, а то і безглуздими. Адже звичайне здорове національне почуття, коли особистість усвідомлює себе приналежною до певної етно-соціальної групи, якраз і є запорукою державної стабільності, важливим чинником подальшого духовно-культурного, так і економічного зросту. Якщо ж на теренах тієї чи іншої держави корінний нарід стає свідком зухвалого, зверхнього поводження етнічної меншини, особливо ж, коли такий настрій є доктринально оформленим, становить не прикру випадковість, про яку слід вибачатися, а талмудичною раввинською істиною, яку замовчують, відчуваючи підсвідомо її виродливість, тоді питання вже не може стояти у доцільності або ж недоцільності дієвого протесту корінного народу. Тоді можемо лише констатувати факт, пояснювати його у якийсь спосіб. власне, саме цим і займається соціологія, політологія та психологія. А відтак, винуватити пана Щокіна у тому, що він підіймає подібну тему так само безглуздо, як звинувачувати працівника комунальної служби у тому, що його одяг не добре пахне після того, як той вирішив з'ясувати причини зіпсованості каналізаційної мережі.
2004.02.08 | Георгій
Про "Антинаклепницьку лігу"
Ігор Немашкало пише:> (...)Георгій каже про антинаклепницьку діяльність. Цікаво, що в Україні є якась Антинаклепницька ліга, та навряд чи вона антисіоністька, скоріше навпаки.
(ГП) Пане Ігорю, так звана "Антинаклепницька ліга" ("Anti-Defamation League") - це одна з єврейських політичних організацій. Українцям варто було б заснувати таку ж організацію для себе, щоби вона слідкувала за випадками наклепів на українців і опльовувань українців (зокрема, "бандерівців," дивізійників тощо). Як колись сказав один кореспондент сайту Інфоюкс, пан Микола Світуха, "якби хтось склав одну на другу всі фальсифікації НКВС і їх наклепи на українських "буржуазних націоналістів," вершечок цієї купи досягнув би Місяця." Але, на жаль, українці не вміють організовувати такого роду структури, вони все більше човпуться між собою, хто з них патріот, хто русофіл, хто аморальний педерастолюбець, хто зашорений юдо-християнин і т.д.
2004.02.11 | Ігор Немашкало
Чи міг би хтось навести свіженький приклад наклепу
на українців, їх історію, культуру і т.д. з боку якихось ворогів українського відродження?2004.02.07 | Ігор Немашкало
Посилання на "ще одну" працю Яременка
http://www.mnru.mk.ua:8101/vcheni.htm2004.02.07 | Ігор Немашкало
Іван Франко був у колиски сіонізму?
Встреча с Ларисой Скорик31 марта в библиотеке Еврейского общинного центра, на очередном заседании философско-культурологического клуба «Ткума» состоялась встреча с замечательной нашей современницей, членом-корреспондентом Академии искусств Украины, профессором архитектуры, главой Всеукраинской партии межнационального согласия, Председателем Общества «Украина-Израиль», Президентом Фонда Зеева (В.) Жаботинского Ларисой Павловной Скорик.
Предваряя разговор с Ларисой Скорик, выступил директор Всеукраинского центра «Ткума» д-р Игорь Щупак. Он приветствовал госпожу Скорик, сказал, что у всех в памяти осталось ее выступление на Второй международной научной конференции «Проблемы изучения Холокоста в Украине» и сделал доклад о национализме как понятии. После чего предоставил слово высокой гостье.
В своей речи Лариса Скорик в частности сказала:
«Я вважаю, що Всеукраїнський центр «Ткума» працює найпотужніше, найпродуктивніше серед інших єврейських організацій України. Це - стимул Києву, де на початку травня ми будемо продовжувати українсько-єврейський діалог - проведемо «круглий стіл» із науковцями, митцями, представниками громадськості.
Сьогодні ми ведемо цей діалог в Дніпропетровську. І діалог має бути чесним, відвертим, без недомовленостей.
В наш час дуже потрібно єднання і порозуміння єврейських і українських інтелектуалів проти вочевидь страшного шовіністичного і антисемітського безуму, який шаленим вітром здіймається у світі і в який хочуть втягнути Україну.
Страшний режим, за часи панування котрого довелося жити українському народу, скінчився в своєму глибокому старечому занепаді, але багато людей ще й досі співчувають арабським терористам, яких ретельно озброював СРСР. Ці люди вважають справедливою діяльність Хусейна, стоять на його боці, бо самі зомбовані антизахідною і антиамериканською пропагандою, що десятиліттями панувала у нашій колишній державі. Тому написані ще за радянські часи опус Гілевича «Тризуб і зірка Давида» так перегукуються з сучасною графоманською псевдонауковою риторикою «знавця сіонізму і ісламізму» Г.Щокіна з його «персоналом».
У Росії існує понад 50 видань відверто антисемітського напрямку, баркашовці мають свої організації майже у всіх містах, і, на жаль, уся ця агресивна субстанція прийшлася до вподоби і нашим деяким хуторянським антисіоністам, антисемітам і ксенофобам, хоча їм і далеко ще до московського розмаху.
Схоже, що як уже не раз в нашій історії, ізраїльська і українська теми дивним шляхом збігаються, бо як від збереження незалежного Ізраїлю в оточенні деспотичних режимів, так і від існування незалежної України на межі цивілізованого світу і Росії великою мірою залежить, чи світ увійде у стан стабільності, чи у темну смугу безкінечних кривавих конфліктів, що можуть привести людство до Світової війни.
Цікаво, чи відомо представникам новітнього антисіонізму і антисемітизму малоросійського розливу щира і беззастережна підтримка видатним українським письменником і мислителем Іваном Франком сіоністських ідей «батька сіонізму» Теодора Герцля? Чи відомо їм, що в часи відчайдушних змагань Української Народної Республіки за незалежність у складі Галицької армії боровся тритисячний єврейський курінь під проводом легендарного Соломона Ляймберга, і більшість цих молодих євреїв-сіоністів склали голову в боях за Україну?
Воістину, той, хто по-справжньому прагне незалежної України, розуміє і підтримує незалежність Ізраїлю, а також його право на життя і свободу.
Ще раз дякую вам всім за цю зустріч».
Закончила свое выступление Лариса Скорик тем, что огласила декларацию Общественного совета «Ткумы», предупреждающую людей об опасности тоталитарного насилия, ксенофобии, антисемитизма, украинофобии, попрания норм свободы и демократии, религиозной и расовой нетерпимости.
Семен ЗАСЛАВСКИЙ