Я - украинец!
02/20/2004 | Dworkin
Я не люблю сало, не ношу вышиванку и не знаю слов украинского гимна.
Я не переплывал Днепр и не умею танцевать гопак.
На моем столе не лежит "Кобзарь", а на стене не висят рушники.
Моя кровь красная, а не желто-голубая.
Я не склоняю "пальто" и "кино", и три самых важных слова я сказал на русском языке.
Я - украинец?
Я болею за "Динамо", за Кличко и Клочкову.
Я видел эту землю из иллюминатора Боинга, но я вернулся.
Мне не нужны неоновые города и силиконовые женщины.
Я не буду жить там, где улицы без имен, а люди без отчеств. Я останусь здесь.
Здесь земля еще не остыла от огня, и еще не стерлись на плитах имена незабытых предков.
Здесь девушки читают в метро и пишут стихи на парах по термодинамике.
Здесь на деньгах поэты, а не президенты.
Здесь шутят смешно и улыбаются честно. Из сердца не вычеркнуть пятую графу.
Я - украинец.
Я люблю узкие улицы Львова и Харьковские проспекты.
Мне стали родными беззаботная Одесса, деловитый Донецк и легендарная Полтава.
Я не верю патриотам на трибунах, но верю патриотам в окопах.
Я верю в эту страну:
я доверяю этому воздуху - он держит купол, этим горам - они держат страховку,
этим людям - они держат слово.
Я люблю стук каблучков по плитке Крещатика, скрип снега в Карпатах и шуршание крымской гальки.
Мне никогда не забыть украинской колыбельной и поцелуя на Андреевском.
А еще: Мне часто снится необъятное небо и поле подсолнухов.
И мой сын родится здесь.
Я - украинец!
------------------------------------------------------------
Этот удивительный тест придумал, к сожалению, не я. Он пришел ко мне по почте, откуда-то из глубин Могилянки. И, что называется, задел за живое. Этим текстом я хоетл бы открыть на этом форуме дискуссию на тему некой объединяющей идеи. Идеи очень нужной на пороге серьезных испытаний ждущих нашу страну.
Я не переплывал Днепр и не умею танцевать гопак.
На моем столе не лежит "Кобзарь", а на стене не висят рушники.
Моя кровь красная, а не желто-голубая.
Я не склоняю "пальто" и "кино", и три самых важных слова я сказал на русском языке.
Я - украинец?
Я болею за "Динамо", за Кличко и Клочкову.
Я видел эту землю из иллюминатора Боинга, но я вернулся.
Мне не нужны неоновые города и силиконовые женщины.
Я не буду жить там, где улицы без имен, а люди без отчеств. Я останусь здесь.
Здесь земля еще не остыла от огня, и еще не стерлись на плитах имена незабытых предков.
Здесь девушки читают в метро и пишут стихи на парах по термодинамике.
Здесь на деньгах поэты, а не президенты.
Здесь шутят смешно и улыбаются честно. Из сердца не вычеркнуть пятую графу.
Я - украинец.
Я люблю узкие улицы Львова и Харьковские проспекты.
Мне стали родными беззаботная Одесса, деловитый Донецк и легендарная Полтава.
Я не верю патриотам на трибунах, но верю патриотам в окопах.
Я верю в эту страну:
я доверяю этому воздуху - он держит купол, этим горам - они держат страховку,
этим людям - они держат слово.
Я люблю стук каблучков по плитке Крещатика, скрип снега в Карпатах и шуршание крымской гальки.
Мне никогда не забыть украинской колыбельной и поцелуя на Андреевском.
А еще: Мне часто снится необъятное небо и поле подсолнухов.
И мой сын родится здесь.
Я - украинец!
------------------------------------------------------------
Этот удивительный тест придумал, к сожалению, не я. Он пришел ко мне по почте, откуда-то из глубин Могилянки. И, что называется, задел за живое. Этим текстом я хоетл бы открыть на этом форуме дискуссию на тему некой объединяющей идеи. Идеи очень нужной на пороге серьезных испытаний ждущих нашу страну.
Відповіді
2004.02.20 | Franko
Йдете стопами Предсказамуса :-)
Він вже колись відкривав дискусії про "політичний націоналізм", які перетворювалися в дико жваві обговорення. Якщо ще не пішов від нас Привид Архіву2004.02.20 | Dworkin
Да нет, просто ищу ПЕРЕКРЕСТКИ БЫТИЯ :-)
Честно говоря, не думал, что иду чьими-то стопами.Просто посление нескольк месяцев меня беспокоила мыль про все более вопиющее отусутсвие некей объединяющей идеи для ВСЕЙ Украины. "Гонорові УП-істи", напрочь игнорирующее все, что связано с "совдепией" и "московщиной", не очень хорошо воспринимаются в "шахтерском краю" и Крыму. А потрясающе умные и патриотичные люди с Юга, Центра или Востока часто вызывают идиосинкразию на Западе только потому, что говорят "москальською мовою". А официозная, мертво-фольклорная шароварно-сально-гопачная Украина уже набила оскомину не только национально неопределившимся "слобожанам" с Харьковщины и Донецка, но и продвинуто-думающим украинским культурным деятелям (особенно, если возводить ее в ранг эталона украинской культуры).
На самом деле все намного сложнее. Если покопаться то почти у каждого "пересічного українця" есть среди предком и "москали", и козаки, и "коммуняки", и царские служивые. То же и в культурном плане: нельзя уже одним махом отрезать ни советское наследие (попробуйте забыть песни Майбороды или стихи Рыльского), ни западноукраинское, ни диаспорное. Нельзя одним махом отмахнуться ни от русской культуры, лучшие деятели которой очень часто были родом из Украины, творили на украинской земле или использовали украинкий культурный материал в своем творчетве. Ни от польской культуры, чье влияние очень сильно не только на Западе, но вообще в самой истории Украины.
И вот я случайно натыкаюсь на этот текст - пусть не как ответ, но как очень хорошую вариацию на тему ответа на вопрос о том, что такое УКРАИНСКИЙ ПАТРИОТИЗМ. Это стыло своим маленьким откровением (тем более сильным, что написал его не я). И я, конечно же, не мог не поделиться с присутствубщими
2004.02.20 | Franko
Це би могла бути суперова листівка... (-)
2004.02.20 | Сергій
Я - українець!
Дійсно цей текст цікавий і дивний вже тим, що надійшов, як кажете, саме з МОГИЛЯНКИ. З тої Могилянки, яка має підсилювати сяйво ореолу гуманітарної аури України (за словами відомої поетеси Ліни Костенко)І як на мою думку то саме для продовження і збалансованості у цьому тексті мають бути ще й такі рядки:
Я не люблю коли знущаються над людьми незалежно від мови, професії.
Я не люблю коли кажуть що загибель мільйонів людей то невелика трагедія і вбивають людей за Правду.
Я не люблю коли ті, що вчора дратували салом Росію, сьогодні гнуться перед нею за відро пшениці.
Я не люблю коли на вулицях моєї батьківщини плюють з німецьких джипів банкіри симоненків і суркісів, медведчуків.
Я не люблю коли еволюціонери від комунрежиму 11 років пересідають з посади на посаду одурюють людей черговими реформами.
Я не люблю коли успішність у бізнесі визначається вмінням лизати дупу або наближеністтю до неї.
Я не люблю коли у моєї дитини нема можливості отримати найнеобхіднішого.
Я не люблю коли стадо свинів 11 років заважає розквіту українській
яблуні. Я не люблю чути їх хрюкання з всіх видів ЗМІ.
Я не люблю коли не поважають мою країну.
Я не люблю коли про неї судять по діям кучмаків.
Я не люблю коли нехтують Конституцією України.
Я - Українець!
2004.02.20 | S@nya
Re: А мені цей текст не дуже сподобався.
А мені цей текст не дуже сподобався. Так, це українець, але це українець пасивний, українець не здатний боротися за те, що він так любить.Любити Батьківщину - це дуже добре. Але ще краще боротися за її добробут і щастя.
2004.02.20 | Тестер
Re: А мені цей текст не дуже сподобався.
Не всі професіонали-борці. А деякі навіть не знають, що є таки вид спорту. Ти з скільки років борешся?Може в деяких людей сил не тільки на боротьбу не вистачає, а немає сил, щоб скопати город, засадити картоплею і елементарно вижити.
Франко правий! Цю промову можна використати, як матеріал для листівки. Можна щось добавити від Сергія.
По крайній мірі матеріал для дискусії нормальний.
Дворкін, а де ти пропадав?
S@nya пише:
> А мені цей текст не дуже сподобався. Так, це українець, але це українець пасивний, українець не здатний боротися за те, що він так любить.
> Любити Батьківщину - це дуже добре. Але ще краще боротися за її добробут і щастя.
2004.02.20 | S@nya
Re: Матеріал для листівки занадто сирий.
Матеріал для листівки занадто сирий. До чого ми закликаємо?Люди, любіть Україну, такою, яка вона є! - ось, до чого закликає цей текст.
Ми ж маємо закликати змінювати Україну на краще.
Тестер пише:
> Не всі професіонали-борці. А деякі навіть не знають, що є таки вид спорту. Ти з скільки років борешся?
> Може в деяких людей сил не тільки на боротьбу не вистачає, а немає сил, щоб скопати город, засадити картоплею і елементарно вижити.
> Франко правий! Цю промову можна використати, як матеріал для листівки. Можна щось добавити від Сергія.
> По крайній мірі матеріал для дискусії нормальний.
> Дворкін, а де ти пропадав?
>
>
2004.02.20 | Тестер
Re: Матеріал для листівки занадто сирий.
Згоден. Як для політичної листівки для розуміння моменту дійсно краще підходить листівка Магди.Але як матеріал для розумово-емоційного сприйняття він досить сильний! Чи багато громадян України можуть так сказати про себе? Питання думаю риторичне. Тому коли людина прочитає такі слова, то хоч щось для початку усвідомить і подумає "А хто я є".
Це щось співзвучне "Любіть Україну" В.Сосюри. На сучасний лад і в прозі.
2004.02.20 | Тгоцкий
Я чисто так, по мелочи
Dworkin пише:> И мой сын родится здесь.
Если все живущие здесь будут расчитывать, что у них "родится сын" (один) - "верить в эту страну" не приходится. Если уж будете этот текст вставлять в листовку или еще куда - используйте множественную форму - "И мои дети родятся здесь".
2004.02.20 | Серж
Re: Я чисто так, по мелочи
Дітей народжують жінки, шановнийТа і хто народиться вирішується не нами
2004.02.20 | Георгій
UVMOD: Прохання перенести на "Релігію та Духовність"
Тобто не забрати з Вільного форуму (хай і там буде), а зробити копію і помістити її там.2004.02.20 | tmp
хороший стих (-)