Що говорить Патріарх Філарет про "канони"
02/28/2004 | Ваня
Проповідь сказана у патріаршому соборі Св. Володимира
Відповідаючи на привітання Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет сказав:
Високопреосвященні і преосвященні владики, всечесні отці, дорогі браття і сестри!
Насамперед я хотів би подякувати всім преосвященним архієреям за те, що вони в цей день приїхали разом помолитися Господу нашому Ісусу Христу. Особливо дякую Вам, владика Варлаам, за тепле і змістовне привітання.
Потрібно зазначити, що успіхи, яких за тринадцять років свого існування досяг Київський Патріархат, є свідченням благословення Божого над нашою Церквою. Ми добре знаємо, через які випробування пройшла наша Церква за ці роки. Якби з нами не було нашого Пастиреначальника Христа, Який є главою Церкви, якби не благодать Божа, дію якої в нашій Церкві чомусь дехто заперечує, то нічого подібного до того, чим є наша Церква сьогодні, ми б не мали. Ми б не мали такого єпископату, який сьогодні зібрався в такій кількості на богослужіння в цьому храмі, ми б не мали такого численного духовенства, який наповнює всі парафії, – а їх близько чотирьох тисяч по всій Україні, а особливо потрібно відзначити те, що ми б не мали такої великої пастви в Україні, яка об’єктивно є найбільшою за кількістю вірних.
Всі ці зовнішні вияви є свідченням внутрішньої дії благодаті Святого Духа. Нам постійно докоряють, нібито наша Церква неканонічна, нібито ми порушуємо церковні канони. Такі звинувачення розраховані на те, щоб засліпити очі довірливих людей, які не знають, в чому полягає сутність канонів. Насправді ж та Церква, яка бореться проти нас, наполягає тільки на одному каноні – повернутися в московське духовне ярмо і виконувати їхню волю. За 300 з лишнім років Українська Церква під омофором московських ієрархів втратила дуже багато, тому ми маємо всі канонічні, історичні та духовні підстави для того, щоб розбудовувати в незалежній Українській державі Помісну Церкву так само, як це зробили інші народи. А наші супротивники нехай не говорять на біле – “чорне”. Ми прямуємо тією дорогою, яку накреслив Господь, а там де Бог, там не може протистояти ніяка сила. В цьому повинні бути впевненими і єпископат, і духовенство, і віруючі.
Боротьба проти Київського Патріархату ведеться не задля відродження духовності після 70-літнього атеїстичного полону, не задля благочестя, а за владу над Україною та душами українців. Наші супротивники бажають нашого нового духовного поневолення, а ми не хочемо йти в нове духовне ярмо. Ми хочемо в нашій незалежній українській державі відроджувати дух, традиції культуру. Ми все це маємо.
Ви подивіться, з якою увагою український народ зустрів вихід книги “Закон Божий”. Чому такий великий попит по всій Україні? Якби українське серце не тягнулося до Бога, до доброчесного життя, до милосердя – навіщо їм цей Закон. Але ми бачимо, що українська душа тягнеться до Бога, вона хоче знати цей Закон і керуватися ним у своєму житті. Ми, дорогі браття і сестри, для того, щоб дійсно дух відроджувався, щоб стояти перед Богом і ходити Його шляхами, повинні знати Його шляхи, бо всі ті біди, які йдуть на українське православ’я з боку тоталітарних сект, є наслідком того, що воно розділене. Ні молодь, ні діти, та й батьки, не знають православного віровчення і моралі. Ми терпимо ці біди від нашого незнання, а Закон Божий дає духовну зброю в боротьбі за Православ’я, за високу православну духовність. Тому ця зброя багато кого лякає, бо це є меч духовний, який може перемогти всі ці негаразди не тільки на моральній основі, а й на державній і суспільній.
Держава і суспільство насамперед повинні підпорядковуватися моральним законам. Держава, яка не стоїть на моральних законах, недовговічна, бо не має міцного підгрунтя і побудована на піску, а з Євангелія ви знаєте слова Христа Спасителя про дім, побудований на піску – подують вітри і він розсиплеться, а потрібно будувати на камені. Відтак і державу потрібно будувати на міцних моральних засадах, тоді ми будемо йти Божим шляхом, а не кривими дорогами.
Сьогоднішнє богослужіння, Божественну літургію, ми відправили в день пам’яті святого праведного Філарета Милостивого, котрий справді є протягом тисячоліття світильником милосердя, що освітлює дорогу кожній благочестивій людині, бо мати таку любов до людей, яку мав св. праведний Філарет Милостивий, навряд чи хто з нас має. Він своїм житієм вказує нам шлях.
Сьогодні ми живемо в такому суспільстві, де люди потребують милосердя, людського ставлення, допомоги, і ми, дорогі браття і сестри, повинні допомагати один одному в нашому житті. Тоді ніякі ворожі сили не подолають нас, бо любов сильніша за смерть. І якщо матимемо любов в своєму серці, яку мав Філарет Милостивий, то ми приречені на перемогу, як він, віддавши все своє майно, вірив, що Господь пошле йому більше. Ця його віра Авраамова, що Господь може послати навіть більше, примушувала його віддавати останнє – і він став родичем візантійського імператора, мав пошану й багатство, але найбільшим його багатством було те, яке він мав в серці, в душі.
Ось той шлях, яким повинна йти наша Церква, цими дорогами ми маємо йти і не турбуватися про те, що про нас говорять добре чи погане, бо Христос сказав: “Горе вам, як усі люди говоритимуть про вас добре”. Зверніть увагу, що це говорить Бог, Він знав те, що християнина за його віру і благочестя будуть ганьбити, зневажати, гнати, а Бог попри все це каже: “Радійте й веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах”. Тож, дорогі владики, отці, браття і сестри, нехай Господь нам посилає ту віру, яку мав праведний Філарет Милостивий, ту любов до людей, яка жила в його серці, і ми не будемо зважати на те, що говорять про нас чи нашу Церкву – аби Бог був з нами. А люди можуть виступати і проти Церкви, і проти нас.
Я бажаю, дорогі браття і сестри, щоб Господь дарував вам добре здоров’я, мир і в серце любов, а головне, щоб Він привів нас цим шляхом до вічного життя.
Амінь.
Патріарха Філарета привітали правлячі й вікарні архієреї, священики, диякони, безліч віруючих. І ті, хто був того дня в соборі, і ті, хто не змогли з певних причин там бути присутнім, – через пошту, телефон, факс. Щира сердечність і глибоке шанування як і Божа любов, не мають ані кордонів, ані будь-яких перепон.
Відповідаючи на привітання Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет сказав:
Високопреосвященні і преосвященні владики, всечесні отці, дорогі браття і сестри!
Насамперед я хотів би подякувати всім преосвященним архієреям за те, що вони в цей день приїхали разом помолитися Господу нашому Ісусу Христу. Особливо дякую Вам, владика Варлаам, за тепле і змістовне привітання.
Потрібно зазначити, що успіхи, яких за тринадцять років свого існування досяг Київський Патріархат, є свідченням благословення Божого над нашою Церквою. Ми добре знаємо, через які випробування пройшла наша Церква за ці роки. Якби з нами не було нашого Пастиреначальника Христа, Який є главою Церкви, якби не благодать Божа, дію якої в нашій Церкві чомусь дехто заперечує, то нічого подібного до того, чим є наша Церква сьогодні, ми б не мали. Ми б не мали такого єпископату, який сьогодні зібрався в такій кількості на богослужіння в цьому храмі, ми б не мали такого численного духовенства, який наповнює всі парафії, – а їх близько чотирьох тисяч по всій Україні, а особливо потрібно відзначити те, що ми б не мали такої великої пастви в Україні, яка об’єктивно є найбільшою за кількістю вірних.
Всі ці зовнішні вияви є свідченням внутрішньої дії благодаті Святого Духа. Нам постійно докоряють, нібито наша Церква неканонічна, нібито ми порушуємо церковні канони. Такі звинувачення розраховані на те, щоб засліпити очі довірливих людей, які не знають, в чому полягає сутність канонів. Насправді ж та Церква, яка бореться проти нас, наполягає тільки на одному каноні – повернутися в московське духовне ярмо і виконувати їхню волю. За 300 з лишнім років Українська Церква під омофором московських ієрархів втратила дуже багато, тому ми маємо всі канонічні, історичні та духовні підстави для того, щоб розбудовувати в незалежній Українській державі Помісну Церкву так само, як це зробили інші народи. А наші супротивники нехай не говорять на біле – “чорне”. Ми прямуємо тією дорогою, яку накреслив Господь, а там де Бог, там не може протистояти ніяка сила. В цьому повинні бути впевненими і єпископат, і духовенство, і віруючі.
Боротьба проти Київського Патріархату ведеться не задля відродження духовності після 70-літнього атеїстичного полону, не задля благочестя, а за владу над Україною та душами українців. Наші супротивники бажають нашого нового духовного поневолення, а ми не хочемо йти в нове духовне ярмо. Ми хочемо в нашій незалежній українській державі відроджувати дух, традиції культуру. Ми все це маємо.
Ви подивіться, з якою увагою український народ зустрів вихід книги “Закон Божий”. Чому такий великий попит по всій Україні? Якби українське серце не тягнулося до Бога, до доброчесного життя, до милосердя – навіщо їм цей Закон. Але ми бачимо, що українська душа тягнеться до Бога, вона хоче знати цей Закон і керуватися ним у своєму житті. Ми, дорогі браття і сестри, для того, щоб дійсно дух відроджувався, щоб стояти перед Богом і ходити Його шляхами, повинні знати Його шляхи, бо всі ті біди, які йдуть на українське православ’я з боку тоталітарних сект, є наслідком того, що воно розділене. Ні молодь, ні діти, та й батьки, не знають православного віровчення і моралі. Ми терпимо ці біди від нашого незнання, а Закон Божий дає духовну зброю в боротьбі за Православ’я, за високу православну духовність. Тому ця зброя багато кого лякає, бо це є меч духовний, який може перемогти всі ці негаразди не тільки на моральній основі, а й на державній і суспільній.
Держава і суспільство насамперед повинні підпорядковуватися моральним законам. Держава, яка не стоїть на моральних законах, недовговічна, бо не має міцного підгрунтя і побудована на піску, а з Євангелія ви знаєте слова Христа Спасителя про дім, побудований на піску – подують вітри і він розсиплеться, а потрібно будувати на камені. Відтак і державу потрібно будувати на міцних моральних засадах, тоді ми будемо йти Божим шляхом, а не кривими дорогами.
Сьогоднішнє богослужіння, Божественну літургію, ми відправили в день пам’яті святого праведного Філарета Милостивого, котрий справді є протягом тисячоліття світильником милосердя, що освітлює дорогу кожній благочестивій людині, бо мати таку любов до людей, яку мав св. праведний Філарет Милостивий, навряд чи хто з нас має. Він своїм житієм вказує нам шлях.
Сьогодні ми живемо в такому суспільстві, де люди потребують милосердя, людського ставлення, допомоги, і ми, дорогі браття і сестри, повинні допомагати один одному в нашому житті. Тоді ніякі ворожі сили не подолають нас, бо любов сильніша за смерть. І якщо матимемо любов в своєму серці, яку мав Філарет Милостивий, то ми приречені на перемогу, як він, віддавши все своє майно, вірив, що Господь пошле йому більше. Ця його віра Авраамова, що Господь може послати навіть більше, примушувала його віддавати останнє – і він став родичем візантійського імператора, мав пошану й багатство, але найбільшим його багатством було те, яке він мав в серці, в душі.
Ось той шлях, яким повинна йти наша Церква, цими дорогами ми маємо йти і не турбуватися про те, що про нас говорять добре чи погане, бо Христос сказав: “Горе вам, як усі люди говоритимуть про вас добре”. Зверніть увагу, що це говорить Бог, Він знав те, що християнина за його віру і благочестя будуть ганьбити, зневажати, гнати, а Бог попри все це каже: “Радійте й веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах”. Тож, дорогі владики, отці, браття і сестри, нехай Господь нам посилає ту віру, яку мав праведний Філарет Милостивий, ту любов до людей, яка жила в його серці, і ми не будемо зважати на те, що говорять про нас чи нашу Церкву – аби Бог був з нами. А люди можуть виступати і проти Церкви, і проти нас.
Я бажаю, дорогі браття і сестри, щоб Господь дарував вам добре здоров’я, мир і в серце любов, а головне, щоб Він привів нас цим шляхом до вічного життя.
Амінь.
Патріарха Філарета привітали правлячі й вікарні архієреї, священики, диякони, безліч віруючих. І ті, хто був того дня в соборі, і ті, хто не змогли з певних причин там бути присутнім, – через пошту, телефон, факс. Щира сердечність і глибоке шанування як і Божа любов, не мають ані кордонів, ані будь-яких перепон.
Відповіді
2004.02.28 | Георгій
Питання
Пане Ваню, я дуже добре розумію Вашу гарячу підтримку Київського Патріархату - дійсно, наш український народ цілком заслуговує на те, щоби мати свою власну Помісну православну церкву, і він її, безперечно, матиме (власне, вже має, хоч її поки що інші православні визнають без особливого ентузіазму). Але мене трохи турбує одна річ. Про Його Святість Патріарха Філарета можна почути, що він, вже будучи посвяченим у монашеський сан, став жити з жінкою і мав від неї дітей. Якщо це неправда - чому Патріарх не спростовує цих чуток, чому він не зробить публічну заяву, де скаже, що це брехня, і що він буде вимагати відповіді наклепників, їх посоромлення? А якщо це правда, як тоді він може стояти на чолі Церкви, бути пастирем, духовним провідником?Зрозумійте мене правильно - я не ханжа, не мораліст. Я прекрасно усвідомлюю, що люди мають слабкості (і я теж!), і що гріхи ближнього треба прощати. Я не ставлю Патріархові у вину його гріх (якщо він дійсно згрішив проти своєї монашеської обітниці), не мені його судити, як особу, як людину. Але, якби я був православним, я все-таки мав би деякий сумнів у тому, наскільки чисті його наміри, якщо він так знехтував своїм чернецтвом і не розкаюється в цьому.
2004.02.28 | акта
Re: Питання
Архиєпископ Ігор Ісіченко Історія Христової Церкви в Україні. Харків, АКТА, 2003, 472, стор. www.acta.com.ua2004.02.29 | Ваня
Re: Питання. Відповідь
Пане Георгій!Я не знаю закулісних справ Патріарха. Так само оскаржують і Алєксєя у приналежности до КҐБ та винищеня тисяч невинних людей. Не буду входити у полеміку ані в одну ані в другу. Доказів Про Патріарха Філарета нема, а пускають лише чутки. Справа в тому, що патріарх Філарет зараз працює для України і це є головне. Хочу також підкреслити, що я належу до греко-католицької церкви, але респектую наших православних братів. З ними нам по одній дорозі.
Ось Вам маленький приклад, як "діє" православна церква московського патріархату.
------------
Прес-служба УПЦ МП намагається дискредитувати Київський Патріархат за допомогою злодія і афериста Юрія Попова
Наприкінці листопада керівник прес-служби УПЦ Московського Патріархату Васілій Анісімов, який вже протягом 12 років спеціалізується на боротьбі з Українською Церквою і її Предстоятелем Патріархом Філаретом, опублікував інтерв’ю з особою, яку він називає “ієромонах УПЦ КП Нестор (Юрій Попов)”. В ньому від імені цієї особи розповідаються брудні нібито “факти” з життя Київського Патріархату. На додаток до цього публікується помічена 20 жовтня 2003 р. “заява” Попова Ю.А. Генеральному прокурору України.
З Житомирського єпархіального управління УПЦ Київського Патріархату повідомили, що за пияцтво, неодноразові крадіжки і втечу з награбованим ще 28 березня 1998 р. Юрія Попова було довічно позбавлено права на священнослужіння. Враховуючи його сльозні прохання в 2003 р. він був прийнятий до монастиря вдруге – як простий чернець. Але потім виявилося, що Ю.А.Попов – невиправний злочинець, який має патологічну пристрасть до крадіжок. За час відсутності в Житомирі він обікрав кілька храмів, в тому числі Московського Патріархату та старообрядницькі, в різних областях України, за що з 1997 по 1999 рік відбував покарання у виправному закладі в Тернопільській обл. Указом архієпископа Житомирського і Овруцького Ізяслава Ю.А.Попов був остаточно виключений зі складу Київського Патріархату, і тому знову “ієромонахом УПЦ КП” він став виключно з волі В.Анісімова.
Останнім злочином Попова, за який він і був остаточно вигнаний з Церкви, стала скоєна у вересні крадіжка у парафіян Свято-Духівського монастиря Житомирської єпархії 400 гривень і мобільного телефону. З наведених фактів стає зрозумілим, що злякавшись кримінальної відповідальності за свої численні злочини, Ю.А.Попов вирішив звернутися по захист до УПЦ МП. До таких дій Попов вдається теж не вперше. В січні цього року він намагався випросити у равіна Житомирської синагоги 350 доларів США в якості “допомоги”, і так само, як Анісімова, просив равіна “захистити його від переслідувань православного духовенства”. На відміну від В.Анісімова равін звернувся до правоохоронних органів для того, щоб з’ясувати справжні обставини справи, після чого Попов втік.
Викладене В.Анісімовим інтерв’ю сповнене фальсифікацій і перекручень, а тому з великою долею вірогідності можна припустити, що насправді ніякого “звернення до Генерального прокурора” також не існує, бо крадій Ю.А.Попов повинен боятися правоохоронних органів значно сильніше, ніж міфічних “переслідувань з боку УПЦ КП”. І вигадані Поповим та Анісімовим “факти” з інтерв’ю, і “заява в Генпрокуратуру” мають на меті не захист прав Ю.А.Попова, а спробу за допомогою кримінального злочинця дискредитувати Київський Патріархат. Не дивно, що до подібних методів опускається “заслужений журналіст” Анісімов. Дивує те, що Священноначаліє УПЦ МП дозволяє йому використовувати авторитет Церкви для того, щоб дати можливість карному злочинцю уникнути справедливого суду.
2004.02.29 | Ваня
Re: Питання до пана Георгія
Чи Ви є згідні з цими даними. Це ж ,здається, теперішня Ваша церковна приналежнісь.----------------
Всього лише половина протестантських пасторів США має біблійний світогляд
За результатами останніх досліджень Barna Research Group тільки 51% пасторів протестантських церков у США мають світогляд, заснований на шести стовпах віри: біблійне передання, безгрішна природа Христа, існування диявола, всемогутність і всевідання Бога, спасіння з милості Божої і обов’язок кожного християнина проповідувати Євангеліє, повідомляє Charisma News Service.
Раніше ми вже повідомляли, що згідно організованого BRG опитування, в якому взяли участь більше двох тисяч чоловік, з’ясувалося, що лише 9% американців мають біблійний світогляд. Слід відзначити, що значні розбіжності у відповідях багато в чому обумовлені місцем проживання і демографічними факторами. Джордж Барна, президент Barna Research Group, впевнений також, що низький відсоток людей, які мають біблійний світогляд, прямо пов’язаний з відсутністю його у пастирів: “Як можна дати людям те, чого сам не маєш!”
З’ясувалося, що в питанні світогляду також багато залежить від життя пастора, зокрема від його богословської підготовки. Випускники семінарій відрізняються своїм біблійним світоглядом від тих пасторів, які не одержали богословської освіти. Також очевидною є різниця у світогляді, пов’язана зі статтю і національністю. 53% пасторів чоловічої статі “живуть за Біблією”, і тільки 15% жінок-пасторів мають такий самий світогляд. Крім того, число білих священиків з біблійним світоглядом вдвічі більше числа пасторів афро-американців (55% проти 30%) - повідомляє NEWSru.com.
2004.02.29 | Георгій
Re: Питання до пана Георгія
Пане Ваню, я не можу сказати за всіх, але пастор моєї церкви має абсолютно біблійний світогляд. Вона повністю визнає всі ці шість стовпів. --ГП2004.03.02 | Михайло Баньковський
Тривожний симптом!
АУМ ТАТ САТ!Ваня пише(даю деякі уривки):
> Проповідь сказана у патріаршому соборі Св. Володимира
>...Відповідаючи на привітання Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет сказав: Високопреосвященні і преосвященні владики, всечесні отці, дорогі браття і сестри! ... Потрібно зазначити, що успіхи, яких за тринадцять років свого існування досяг Київський Патріархат, є свідченням благословення Божого над нашою Церквою. Ми добре знаємо, через які випробування пройшла наша Церква за ці роки. Якби з нами не було нашого Пастиреначальника Христа, Який є главою Церкви, якби не благодать Божа, дію якої в нашій Церкві чомусь дехто заперечує, то нічого подібного до того, чим є наша Церква сьогодні, ми б не мали... ми маємо всі канонічні, історичні та духовні підстави для того, щоб розбудовувати в незалежній Українській державі Помісну Церкву так само, як це зробили інші народи. А наші супротивники нехай не говорять на біле – “чорне”. Ми прямуємо тією дорогою, яку накреслив Господь, а там де Бог, там не може протистояти ніяка сила. В цьому повинні бути впевненими і єпископат, і духовенство, і віруючі... Боротьба проти Київського Патріархату ведеться не задля відродження духовності після 70-літнього атеїстичного полону, не задля благочестя, а за владу над Україною та душами українців. Наші супротивники бажають нашого нового духовного поневолення, а ми не хочемо йти в нове духовне ярмо....Ми, дорогі браття і сестри, для того, щоб дійсно дух відроджувався, щоб стояти перед Богом і ходити Його шляхами, повинні знати Його шляхи, бо всі ті біди, які йдуть на українське православ’я з боку тоталітарних сект, є наслідком того, що воно розділене. Ні молодь, ні діти, та й батьки, не знають православного віровчення і моралі. Ми терпимо ці біди від нашого незнання, а Закон Божий дає духовну зброю в боротьбі за Православ’я, за високу православну духовність. Тому ця зброя багато кого лякає, бо це є меч духовний, який може перемогти всі ці негаразди не тільки на моральній основі, а й на державній і суспільній... Держава і суспільство насамперед повинні підпорядковуватися моральним законам. Держава, яка не стоїть на моральних законах, недовговічна, бо не має міцного підгрунтя і побудована на піску, а з Євангелія ви знаєте слова Христа Спасителя про дім, побудований на піску – подують вітри і він розсиплеться, а потрібно будувати на камені. Відтак і державу потрібно будувати на міцних моральних засадах, тоді ми будемо йти Божим шляхом, а не кривими дорогами...Сьогодні ми живемо в такому суспільстві, де люди потребують милосердя, людського ставлення, допомоги, і ми, дорогі браття і сестри, повинні допомагати один одному в нашому житті. Тоді ніякі ворожі сили не подолають нас, бо любов сильніша за смерть. І якщо матимемо любов в своєму серці, яку мав Філарет Милостивий, то ми приречені на перемогу, як він, віддавши все своє майно, вірив, що Господь пошле йому більше. Ця його віра Авраамова, що Господь може послати навіть більше, примушувала його віддавати останнє – і він став родичем візантійського імператора, мав пошану й багатство, але найбільшим його багатством було те, яке він мав в серці, в душі...Ось той шлях, яким повинна йти наша Церква, цими дорогами ми маємо йти і не турбуватися про те, що про нас говорять добре чи погане, бо Христос сказав: “Горе вам, як усі люди говоритимуть про вас добре”. Зверніть увагу, що це говорить Бог, Він знав те, що християнина за його віру і благочестя будуть ганьбити, зневажати, гнати, а Бог попри все це каже: “Радійте й веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах”. Тож, дорогі владики, отці, браття і сестри, нехай Господь нам посилає ту віру, яку мав праведний Філарет Милостивий, ту любов до людей, яка жила в його серці, і ми не будемо зважати на те, що говорять про нас чи нашу Церкву – аби Бог був з нами. А люди можуть виступати і проти Церкви, і проти нас...Я бажаю, дорогі браття і сестри, щоб Господь дарував вам добре здоров’я, мир і в серце любов, а головне, щоб Він привів нас цим шляхом до вічного життя. Амінь."
Виходячи з цієї промови Патрарха Філарета в мене складається враження, що Патріарх наголошує, що крім духовного поневолення, яке несе з собою РПЦ МП, багато бід звалилося на українську церкву і з боку тоталітарних сект. Наскільки мені відомо, РПЦ МП, а також знамените "Біле братство" під проводом Юрія Кривоногова і Марі-Деві-Христос (Цвигун- комсомольський секретар в минулому) принесли біди УПЦ КП. Але то можна вважати провокацією північної сусідки, що атакувала УПЦ КП.
Але якщо Патрарх має на увазі ту шкалу, за якою РПЦ МП кваліфікує релігійні організації, то там вайшнавізм (Товариство Міжнародної Свідомості Крішни) віднесено з багатьма іншими до розряду ворожих РПЦ МП тоталітарних сект, то виходить, Патріарх визнає "справедливість" цієї шкали! А це значить, що він проти екуменізму!
Це тривожний симптом! Тоді це боротьба за владу, а не пошуки Бога, який Один у всіх релігія і народах!
ОМ ТАТ САТ!