З ВЕЛИК-ДНЕМ ! (значення слова)
04/11/2004 | Вільнодум
Вітаю з ВЕЛИКДНЕМ усіх християн і оріян!
Ось як описує слово "Великдень"
Валерій Войтович в книзі "Українська Міфологія"--
* * *
ВЕЛИКДЕНЬ -- давнє свято весни, родючості, Свята неділя - перша неділя після повного Місяця (весняного рівнодення). Великдень - цілковита перемога весни-літа над зимою, перемога життя над смертю, свято подружньої любові та злагоди в родині. У християн це свято називається Пасхою.
За стародавніх часів рік починався першим місяцем весни - березнем. Саме в березні, згідно з віруваннями предків, у вирії - життєтворчому просторі Ора - зародився з вогняного Яйця-райця світ, де виросло Дерево життя, та прийшли у цей світ бог Ладо -- прабатько-першотворець -- та богиня Лада -- праматір-родиця, берегиня білого світу. Деякі дослідники вважають, що за давнини це свято ще мало назви: свято Великої Лади, подекуди свято Опелі. Великдень вважається найбільшим днем у році, бо тоді воскресає бог життя --
Сонце, а весь світ озносить хвалу воскресінню, народженню любові, доброти, надії та радості життя. Предки вважали, що в цей день Господь відчиняє небо і через небесні ворота приносить у людські душі очисний вогонь.
[.............]
Великодні свята тривають упродовж двох тижнів. [...] Предки вірили, що у Великодному світлі їхні душі стають безсмертними, а всілякі дідьки в цей день втрачають свою силу. На Великдень молодь обов'язково водила хороводи-танки, співала пісень. Ходіння по колу за Сонцем мало сприяти швидкому пробудженню і розквіту природи. Таке ж значення мали гойдалки. Піднімання вгору, підкидання чого-небуть, підскакування -- давні магічні дійства, які, за повір'ям, стимулюють ріст рослинного світу.
[. . . . . . .]
************
Від себе хочу добавити.
Християнство внесло зміни в наш Орійський Великдень. Спочатку підігнало дату святкування Пасхи під дату Великодня, підігнавши її під святкування єврейського свята Пейсах, - звідціля слово Пасха, і напевно слово “паска”. Дата святкування Пасхи також встановлена у відношенні до лунного єврейського календаря, який не співпадає з сонячним календарем Оріїв, тому кожен рік маємо різні дати святкування Пасхи. Також було важливим, щоб дата розп’яття
Христа співпадала з історичним святкування Пейсаха (коли була Свята Вечеря). В той же час традиції і обряди Великодні, як-то писанки, хороводи, їжу, християнство не мало чим замінити, або витерти із традицій народних, і вони залишилися такими, якими були, але втратили свій первоначальний зміст, наповнившись новим змістом, який церква цим обрядам надала.
Все це відомо. Я хочу сказати інше. Я хочу сказати, що час прийшов ці дві традиції об’єднати в одну! І не як ворогуючі, якими вони (традиції Оріанські і Християнські) виступають до сих пір, а як традиції доповнюючі одна одну, - збагатитися досвідом і змістом обох традицій!
Традиція "Великодня до-християнського" є традицією відродження Землі,
відродження життя природи і хвала Сонцю – дателю енергії життя.
Традиція "Великодня християнського" є традицією воскресіння духу людського, перемога життя над смертю і надія на життя вічне. Також, через вчення Христа, традиція Великодня християнського є направлена на Людину, на її свідомість, яка розвивається, йде до нового рівня – Космічної Свідомості, і це те, про що вчив Христос -- http://orianity.mykola.com/ponomarenko6.html
Фактично, якщо гармонійно об’єднати дві традиції, то маємо рорширене
розуміння Відродження Природи і Переродження Людського Духу. А якщо
відкинути одну із традицій, - маємо неповноцінне бачення світу, обмежене або з однієї, або з другої сторони.
ОРІЯНСТВО (http://orianity.mykola.com/) хоче ці дві традиції гармонійно об’єднати, поклавши в фундамент такого об’єднання Український Спосіб Життя, який є формою вираження того, що ми звемо Українська Духовна Мудрість.
Таке об’єднання потребує, перш за все, зміну бачення і розуміння цих двох традицій християнською церквою, і по-друге -- прихильниками відродження чисто до-християнських вірувань. Спеціфічними кроками вищеописаного “об’яднання традицій” можуть бути наступні:
1. Перенесення дати святкування Великдня на сонячний календарь, тобто на день весіннього рівнодення – 21-го березня. Кожного року!
2. Зняття Христа із хреста, і представлення Його Духотворцем, вчителем розуміння переродження (воскресіння) людського духу. Тобто заміна Страху і Гріховності, як керуючих сил віри, на Світло і Возвеличення Духу, як людяності і цілі життя.
3. Внести, або відродити, суть міфологічних традицій відродження природи і Солярних енергій в комбінації з Христовим вченням за переродження людського духу на основі наукового розуміння космічних процесів, скажемо, по вченню С.Подолинського за сонячну енергію і в світлі вченне В. Вернадського за нову ноосферну епоху біосферного геологічного існування людини.
ХАЙ БУДЕ ТАК!
Вітаю Вас з Великднем!
Вільнодум
Ось як описує слово "Великдень"
Валерій Войтович в книзі "Українська Міфологія"--
* * *
ВЕЛИКДЕНЬ -- давнє свято весни, родючості, Свята неділя - перша неділя після повного Місяця (весняного рівнодення). Великдень - цілковита перемога весни-літа над зимою, перемога життя над смертю, свято подружньої любові та злагоди в родині. У християн це свято називається Пасхою.
За стародавніх часів рік починався першим місяцем весни - березнем. Саме в березні, згідно з віруваннями предків, у вирії - життєтворчому просторі Ора - зародився з вогняного Яйця-райця світ, де виросло Дерево життя, та прийшли у цей світ бог Ладо -- прабатько-першотворець -- та богиня Лада -- праматір-родиця, берегиня білого світу. Деякі дослідники вважають, що за давнини це свято ще мало назви: свято Великої Лади, подекуди свято Опелі. Великдень вважається найбільшим днем у році, бо тоді воскресає бог життя --
Сонце, а весь світ озносить хвалу воскресінню, народженню любові, доброти, надії та радості життя. Предки вважали, що в цей день Господь відчиняє небо і через небесні ворота приносить у людські душі очисний вогонь.
[.............]
Великодні свята тривають упродовж двох тижнів. [...] Предки вірили, що у Великодному світлі їхні душі стають безсмертними, а всілякі дідьки в цей день втрачають свою силу. На Великдень молодь обов'язково водила хороводи-танки, співала пісень. Ходіння по колу за Сонцем мало сприяти швидкому пробудженню і розквіту природи. Таке ж значення мали гойдалки. Піднімання вгору, підкидання чого-небуть, підскакування -- давні магічні дійства, які, за повір'ям, стимулюють ріст рослинного світу.
[. . . . . . .]
************
Від себе хочу добавити.
Християнство внесло зміни в наш Орійський Великдень. Спочатку підігнало дату святкування Пасхи під дату Великодня, підігнавши її під святкування єврейського свята Пейсах, - звідціля слово Пасха, і напевно слово “паска”. Дата святкування Пасхи також встановлена у відношенні до лунного єврейського календаря, який не співпадає з сонячним календарем Оріїв, тому кожен рік маємо різні дати святкування Пасхи. Також було важливим, щоб дата розп’яття
Христа співпадала з історичним святкування Пейсаха (коли була Свята Вечеря). В той же час традиції і обряди Великодні, як-то писанки, хороводи, їжу, християнство не мало чим замінити, або витерти із традицій народних, і вони залишилися такими, якими були, але втратили свій первоначальний зміст, наповнившись новим змістом, який церква цим обрядам надала.
Все це відомо. Я хочу сказати інше. Я хочу сказати, що час прийшов ці дві традиції об’єднати в одну! І не як ворогуючі, якими вони (традиції Оріанські і Християнські) виступають до сих пір, а як традиції доповнюючі одна одну, - збагатитися досвідом і змістом обох традицій!
Традиція "Великодня до-християнського" є традицією відродження Землі,
відродження життя природи і хвала Сонцю – дателю енергії життя.
Традиція "Великодня християнського" є традицією воскресіння духу людського, перемога життя над смертю і надія на життя вічне. Також, через вчення Христа, традиція Великодня християнського є направлена на Людину, на її свідомість, яка розвивається, йде до нового рівня – Космічної Свідомості, і це те, про що вчив Христос -- http://orianity.mykola.com/ponomarenko6.html
Фактично, якщо гармонійно об’єднати дві традиції, то маємо рорширене
розуміння Відродження Природи і Переродження Людського Духу. А якщо
відкинути одну із традицій, - маємо неповноцінне бачення світу, обмежене або з однієї, або з другої сторони.
ОРІЯНСТВО (http://orianity.mykola.com/) хоче ці дві традиції гармонійно об’єднати, поклавши в фундамент такого об’єднання Український Спосіб Життя, який є формою вираження того, що ми звемо Українська Духовна Мудрість.
Таке об’єднання потребує, перш за все, зміну бачення і розуміння цих двох традицій християнською церквою, і по-друге -- прихильниками відродження чисто до-християнських вірувань. Спеціфічними кроками вищеописаного “об’яднання традицій” можуть бути наступні:
1. Перенесення дати святкування Великдня на сонячний календарь, тобто на день весіннього рівнодення – 21-го березня. Кожного року!
2. Зняття Христа із хреста, і представлення Його Духотворцем, вчителем розуміння переродження (воскресіння) людського духу. Тобто заміна Страху і Гріховності, як керуючих сил віри, на Світло і Возвеличення Духу, як людяності і цілі життя.
3. Внести, або відродити, суть міфологічних традицій відродження природи і Солярних енергій в комбінації з Христовим вченням за переродження людського духу на основі наукового розуміння космічних процесів, скажемо, по вченню С.Подолинського за сонячну енергію і в світлі вченне В. Вернадського за нову ноосферну епоху біосферного геологічного існування людини.
ХАЙ БУДЕ ТАК!
Вітаю Вас з Великднем!
Вільнодум
Відповіді
2004.04.11 | Георгій
Дякую, і багато в чому згоджуюся! (-)
2004.11.04 | Социст
Об'єднання традицій.
Об'єднання традицій може відбутись тоді, коли воно стане об'єднанням навколо Спільної Справи розбудови храму абсолютної єдности. А першим завданням, яке трохи легше, але складніше, бо перше, є осягнення єдности національної спільноти українців. А коли буде Єдність, тоді будуть і свята...2004.11.05 | Вільнодум
Re: Запитання
Социст пише:> ...першим завданням є осягнення єдности національної спільноти українців.
(Вільнодум) Ви маєте на увазі "осягнення" чи "досягнення" єдності? І що Ви під цим розумієте? Дякую.
2004.11.05 | Социст
Re: Запитання
Запитання.Пан Вільнодум пише: „Ви маєте на увазі "осягнення" чи "досягнення" єдності? І що Ви під цим розумієте? “ Я маю на увазі перш за все осягнення єдности, а не досягнення, бо поняття „досягнення“, на мій погляд, не відповідає змісту єдности. „Досягнення“ має на увазі ціль, яку треба лише досягнути, і ми вже там навіки віків, як наприклад, досягнули вершину гори і будемо залишатись на тій же вершині, доки не почнемо свій рух униз. А єдність, по-перше, – це не вершина гори, не щось зовнішнє людині, – ні небо, ні земля, ні вічність, ні час, ні вічне життя – все поняття, які означають щось потустороннє людині. Єдність є формою самореалізації людини, в якій сама людина, її „я“, як відокремлений окремо від самої єдности зміст самореалізації, весь цей момент, чи процес відокремлення знімається, і саме це зняття є одночасно покладанням єдности як форми самореалізації. А по-друге, єдність не є об'єктом, злокалізованим у просторі і часі, так щоб її можна було досягнути раз та назавжди, а далі тільки продовжувати її мати. Єдність є лише сама в собі, а ми не можемо її мати, а лише осягнути, а після цього реалізувати в своїх вчинках, своїх знаннях, в своїх спільних діях, в своєму світогляді і так далі. Тобто, після того, як її осягнули суб'єктивно, нам необхідно її об'єктивізувати, тобто зробити об'єктивною єдністю, єдністю, яка є також єдністю і для інших. Але інші можуть не визнати наше осягнення єдности як дійсне осягнення єдности. Вони можуть вважати його не осягненням єдности, а інобуттям осягнення. А тому кожне осягнення виявляється відносним і повинно бути знятим абсолютною єдністю. Але про це ще рано писати. Ми ще не пройшли свій шлях до єдности спільноти...
2004.11.05 | Вільнодум
Re: Запитання
Я вчепився в цю Вашу концепцію "Є-ДНО-С-ТИ" неспроста. Ви, звичайно, самі цю концепцію ще розробляєте і в-розум-льєте. Це нормально. Мені здається, що Ви є в процесі створення нової концепції світобачення, яка буде мати елементи "духовного ефіру" Л.Толстого, "ноосфери" В.Вернадського і духовності О.Бердника. Фактично, Ваше зусилля дуже зродні зусиллям Оріянства, хоча несе більше сакральний характер в порівнянні з Оріянством, яке є, як Ви дуже правильно відмітили, "не культом а світоглядом". Тому я маю намір перевести цей диспут на ОрУм, за що скоро почуєтеСоцист пише:
> єдність, по-перше, – це не вершина гори, не щось зовнішнє людині, – ні небо, ні земля, ні вічність, ні час, ні вічне життя – все поняття, які означають щось потустороннє людині. Єдність є формою самореалізації людини, в якій сама людина, її „я“, як відокремлений окремо від самої єдности зміст самореалізації, весь цей момент, чи процес відокремлення знімається, і саме це зняття є одночасно покладанням єдности як форми самореалізації.
> Єдність є лише сама в собі, а ми не можемо її мати, а лише осягнути, а після цього реалізувати в своїх вчинках, своїх знаннях, в своїх спільних діях, в своєму світогляді і так далі.
> після того, як її осягнули суб'єктивно, нам необхідно її об'єктивізувати, тобто зробити об'єктивною єдністю, єдністю, яка є також єдністю і для інших.
2004.11.05 | Социст
Re: Запитання
Пан Вільнодум пише: „Я вчепився в цю Вашу концепцію "Є-ДНО-С-ТИ" неспроста. Ви, звичайно, самі цю концепцію ще розробляєте і в-розум-льєте. Це нормально. Мені здається, що Ви є в процесі створення нової концепції світобачення, яка буде мати елементи "духовного ефіру" Л.Толстого, "ноосфери" В.Вернадського і духовності О.Бердника. Фактично, Ваше зусилля дуже зродні зусиллям Оріянства, хоча несе більше сакральний характер в порівнянні з Оріянством, яке є, як Ви дуже правильно відмітили, "не культом а світоглядом".“ Для мене особисто ця концепція єдности не є в стадії розробки, бо я її розробив вже шість років тому, і все, що я опублікував на цьому форумі стосовно єдности, є або уривками з моєї книги, або переказом тексту „своїми“ словами. Звичайно, те, що я пишу стосовно Страстєй Христових, є сучасними думками, які є продуктом спілкування на цьому форумі. Але мені особисто більше подобається те, що я написав про Христа в главі VIII МИСЛЕННЯ моєї книги, бо воно пов'язане з моєю онтологією і є частиною її змісту. Зараз не буду переписувати, щоб не виривати з контексту, а на те, щоб оформити повний текст на відповідній сторінці, я не маю часу, бо зараз займаюсь об'явами пана Анатолія на „Майдані“, і там для мене все незнайомі речі. Мені також незнайомі концепції, які Ви цитуєте; хоч і зустрічав деякі зауваження про Л.Толстого та В.Вернадського, але першоджерел не вивчав, а про О.Бердника взагалі нічого не знаю. Але, накільки я зрозумів, згадані автори не займались грунтовною розробкою філософської системи. Для мене спорідненим автором є Г.В.Ф.Гегель, над яким я мучився майже все своє свідоме життя; наслідком цих мук і є моя книга. Але новою концепцією світобачення я б змісту моєї книги не назвав, бо моя книга є викладом філософської системи, ядром якої є філософія єдности, а не філософія світу. В моїй книзі майже немає світу як предмету, правда є всесвітня спекуляція, але не світ як предмет наукового дослідження. Предметом наукового дослідження може бути лише Всесвіт, бо ми можемо бути об'єктивними дослідниками його еволюції, оскільки ми не є суб'єктами його еволюції. Але про світ ми можемо тільки спекулювати, бо саме наша спекуляція є двигуном перетворення світу. Тому я хотів би відокремити філософію єдности від сакрального світобачення, виразом якого виглядають мої дописи на цьому форумі, бо вони є в значній мірі спекулятивними за своєю формою і змістом. Їх ціллю є спекуляція очікуваннями учасників форуму, а не виклад концепції світобачення. Такої коцепції не маю і не розробляю, бо предметом моєї філософії є єдність, а не світ. Вона не є філософією світу, а філософією єдности.На закінчення я все-таки приведу останній абзац моєї „Філософії“, щоб Ви змогли краще зрозуміти, що предметом моєї книги є не світ, а система філософії та єдність змісту цієї системи:
В спільноті наук та духовних цінностей метод єдности є філософським методом пізнання єдности об'єктивної форми істини та її осягнення в формі поняття. Поняття осягає у втіленій в знанні єдності форму маніфестації єдности своєї власної об'єктивности, а знання знаходить в осягнутій поняттям єдності форму атестації своєї власної суб'єктивности. Так процес мислення та осягнення єдности одночасно є й успорідненим йому процесом усвідомлення й розкриття істини, який є його постійним супутником. Істина є абсолютною об'єктивністю, яка розкриває себе в своєму власному понятті. Поняття є абсолютною суб'єктивністю, яка знаходить свою власну істинність. Філософія є системою, яка втілює в своїй власній єдності своє власне інше, тобто метод єдности. Філософія є тією формою духовних цінностей, яка тепер піднімається на арену світової воплотіади. Закінчились часи одиноких любителів мудрости! Настала година філософії...
14.09.1998р.
2004.11.05 | Вільнодум
Re: Зрозумів! (-)