08/16/2004 | Шевченко

Vybaczte shczo pyshu latynkoju. Tymczasovi nepolahodky z kyrylycejiu.
Pane Anatolij! Vy napevno pereoczyly cej mij dopys, a meni chotilosia b pozhuty vid Vas Vashi dumky pro relihijnist, Ivana Franka.
Diakuju.


13-08-2004 19:06, Шевченко
Re: Куди хто попадає?

Версія до друку // Відповісти // Тема повністю // Редагувати // Стерти // переглядів: 11 // URL: http://maidan.org.ua/n/rel/1092413202

Давно не дописував до цього форуму, але мушу признатись, час-від-часу заглядав. Нічого не змінилося в часі моєї відсутности. Та ж сама реторика. Я довго розшукував книжку Івана Франка про яку говорив пан Анатолій, а саме "Створення Світу". Не міг знайти, але знайшов Франкові думки щодо самого Бога у його поемі"Ex Nihilo"( З нічого).
Він каже, що працював над пізнанням Бога 20 років. Написав цю поему і окреслив її як " монолог етеїста". Ось уривки з цієї поеми.

-" Як же бідні,
Нужденні ті казки жидівські, що нам
Накинено як догми, що від малку
Кормлять нас ними, силою вбивають
Їх в мозок наш і викидають за верх
Премудрості, за відкриття самого-
Самого Бога! Як же бідні, глупі
Дитинячі казки, зовсім під пару
Тим, що у нас старі баби говорять!-"



Франко не тільки відкидає "жидівські казки", але і існування самого Бога. Так що на жаль, пане Анатолій, він відкидає і Ваше повір'я у бога РА.


"- Я прослідив наскільки міг. Я пильно
Прислухався повіркам людей
Освідчених, що, мов недобитки
Замерклого поганства й дикості,
Осталися до наших ще часів.
І бачив я, як люди вірять в сни,
В приміти, в добрі й злії дні, у вплив
Планет і зір, у чари і закляття.
І ось се все я звів у купу,стяг
Всі докази, якими з поконвіку
Змагались люди доказать собі
Існування богів, одного Бога,-
І всі ті докази на прах розбив.
У сімдесять сім тез зібрав я їх,
І кожда з них на доказах оперта.
Кінчиться окликом гордим, побідним,
Мов голос труб воєнних- Nonest deus ( немає бога)
Та не досить, що ту святу, найвищу
і всемогучую істоту я
Зіпхнув з престола, що й престол її,
І небо все у безмір світовий
Розвіяв, - я на тім не зупинився.
Я й привид сам найвищої істоти,
Ту фікцію, зловіщу та криваву,
Що звуть Єгова, Аллах, Брама, Зевс,
Ра, Бааль, фетіш, Бог- я розібрав
Її по ниточці і показав,
Що не ся фікція, не жаден бог
Не сотворив з нічого чоловіка
На образ свій і на свою подобу,
Але противно, чоловік творив
Богів з нічого, все на образ свій
і на свою подобу-" .....


З написаного виглядає, що Франко таки був не віруючою людиною. В протилежність до Тараса Шевченка, який лише в розпачі та з надмірної любови до України, попадав у знавіру, я не знайшов доказів що Франко вірив у вищу силу.