Відповіді

• 2004.11.12 | Социст

  Пан Р.М. зробив свій перший крок.

  Вивчайте його драбину, бо далеко він піде: аж до самого неба!

• 2004.11.12 | Анатолій

  Re: Христос і Єгова (тільки РМові, мо допоможе)!

  ЕГРЕГОРИ ТА ХРИСТИЯНСТВО!
  Слово Егрегор з грецької перекладається як дух-охоронець. Французький письменник Серж Ютен дає Егрегорам таке визначення “структурна психологія народу”. За Даниїлом Андреєвим Егрегор – це іноматеріальне утворення, що виникає з деяких психічних виділень людства над великими колективами: племенами, державами, партіями та релігійними спілками. Вони мають сконцентрований заряд волі та свідомості. Таким чином, філософ під Егрегорами розуміє великі енергоінформаційні утворення, починаючи з великих колективів. В.Н. Богданович в роботі “Теорія Егрегорів” говорить про Егрегори, як про підсвідомість суспільства, як про базисну структурну одиницю Тонкого Світу. Богданович вважає, що Егрегор виникає у Тонкому Світі раніше відповідних структур на фізичному рівні. Далі він створює на Землі визначені умови, відчиняє ним вибраним особам енерго-інформаційні каналиі, в результаті цієї роботи, ніби на рівному місці виникає колектив, етнос, соціум.
  Як сьогодні відомо, світ є дуальним. Тобто, в ньому існує Добро і Зло. Енергії Добра та Зла – це різні полюси Егрегорів Землі. Історія говорить нам, що післяпотопна цивілізація будувалася на основі двох протилежних начал, начала Зла, та начала Добра. Обидва ці начала очолювали жерці, знавці магії -Віди. При цьому, начала Зла творилися лівими Відами, за Біблією - левітами. Начала Добра творилися правими Відами, тобто Правідами, праведниками. Як відомо з історії післяпотопної цивілізації, Левіти були головними жерцями храмів Єгипту. Правіди були жерцями орійських храмів Припонтиди (сучасна Україна). Саме ці жерці в допотопний період творили Егрегори, за законами та енергіями яких, на загал, ми сьогодні народжуємося, живемо, творимо, любимо та помираємо і знову народжуємося...
  В добіблійні епохи на Землі вже, в основному, склалися егрегоріальні структури держав та колективів. Одними з найпотужніших Егрегорів були Єгипетський та Орійський. Єгипетські та Орійські жерці мали окультні знання дуже високого рівня і за допомогою ними створених Егрегорів вони творили життя за своїми законами кожний. Але, як викладено раніше, закони та життя цивілізацій світу направлялися у прямо протилежні напрямки.
  Єгипетські жерці-левіти творили те життя, яке було потрібне тільки їм. Фараони виховувалися тими ж жерцями і були виконавцями їх волі, а ті, що хотіли самостійності, безжалісно знищувалися. Влада жерців-левітів у Єгипті була безмежною. Але для проведення лівітських законів у життя планети необхідно було створити інтелектуальніший народ, ніж єгиптяни, і жерці створюють потужний, розумний Егрегор на ім”я Яхве (Єгова), якому було поставлене завдання – світове господство. І Яхве-Егрегор починає творити боговибраний народ. Під проводом Яхве-Егрегора пращури Йосипа та Якова, приводяться до Єгипту і за деякий час стають багаточисельним племенем. Там у Єгипті левітами проводяться додаткові генетичні корективи над ними, які поступово перетворюють цей народ в націю, яку сьогодні називають жиди. “А сини Ізраєлеві розплодилися і розмножилися, і виросли та посилилися надзвичайно, і наповнилася ними та земля” (Вихід 1:7). Там у Єгипті Яхве-Егрегор об”єднує жидівські племена у свій народ для вирішення з його допомогою запрограмованих левітами завдань.
  Мойсей-Хозарсиф був вибраний Яхве-Егрегором у якості адепта цього Егрегору, контактера з цим Егрегором. Він був вихований у багатій єгипетській родині, мав високий на той час рівень освіти, а також був залученим до магічних наук, якими володіли левіти. Але сам він не був левітом. Ще юнаком Мойсей виступає як захисник жидів, за що навіть був змушений деякий час мешкати у вигнанні. На допомогу Мойсеєві був “приставлений” Аарон з роду левітів, який наглядав за Мойсеєм , повчав та проводив визначену левітами лінію.
  Для виконання завдань, що будуть поставлені жидам, спочатку інспірується боротьба двох національних Егрегорів – Єгиптського та Яхве. Багато людської крові було пролито у цій боротьбі. Для зміцнення своєї влади егрегори йшли на різні хитрощі, демонструючи чудеса та власну силу. Полігоном для цих “чудес” слугували люди. У Біблії описується, як річки ставали кров”ю, землю покривали жаби, а небо отрутні комахи, передохла вся єгипетська скотина, люди покрилися виразками, весь урожай побило градом та поїла сарана, померли всі діти первинці у єгиптян. І все це робилося тільки для того, щоб показати силу та владу одного Егрегора над другим.
  Завдання, яке поставив Яхве-Егрегор перед Мойсеєм, складалося не тільки у тому, щоб об”єднати та вивести ізраїльський народ з Єгипту, повернути на землі обітованні, завоювати простір та створити сильну державу, але і виховати повністю підвладний Егрегорові народ. Для цього використовувалися різні методи, навіть дуже жорсткі. За планом Яхве-Егрегора Мойсей 40 років тримав свій народ у пустелі. Вимерли всі, хто ввійшов у пустелю, крім тих, хто ніс жрецьку-левітську лінію. А ця пустеля була досить маленькою – її можна було перейти десь за декілька днів. Люди 40 років нічого не вирощували і не виробляли – вони отримували “манну небесну” в якості подарунку за послух, а якщо були не слухняними, то їм не давали їжі, води, або вбивали. Цей план був реалізований для того, щоб батогом та пряником виховати слухняний Егрегорові народ, закласти у гени СТРАХ І ПОКЛОНІННЯ ДО БОГА. У п”ятикнижжі Мойсея досить детально описано цей генетичний експеримент.
  Контакти Мойсея з Яхве-Егрегором були постійними. Так висвітлює одну з них Біблія: “Гора Сінай вся була в диму від того, що Яхве зійшов на неї у вогні; і йшов від неї дим, як дим з печі, и вся гора сильно трусилася: і звук трубний ставав на ній голосніше та голосніше” (Вихід. 19; 18-19). У цьому описі більше космічного, ніж божественного. Не дарма дослідники вбачають у цьому описі посадку космічного корабля, у описі скинії – приймача-передавача для зв”язку з космічним кораблем. Але це інша тема.
  Мойсей повністю був під владою Яхве-Егрегору і виконував всі його накази. Коли він спустився з гори після контакту з Яхве і побачив, що люди його племені веселяться, він зібрав тих, хто був сильним у вірі і сказав їм: “Так говорить Яхве - володар Ізраїлю: покладіть кожний свої мечі на стегно своє, пройдіть табором від воріт і назад і вбивайте кожний брата свого, кожний товариша свого, кожний ближнього свого. І зробили це сини левітові за наказом Мойсея; і загинуло тоді з народу близько трьох тисяч осіб. Бо Мойсей сказав: сьогодні присвятіть руки свої Яхве, кожний у синові своєму, і братові своєму, хай пошле Він вам своє благословіння...” (Вихід 32:27-28)
  Цей Егрегор був жорстким, а частіше жорстоким та кровожерливим у своєму бажанні влади. Впровадивши свої чорні енергії через Мойсея на Землі, знайшовши підтримку у жидів, він вирішив і далі розповсюджувати свою владу. Першу частину завдання за допомогою Мойсея він виконав: зібрав юдейські племена, вивів їх з Єгипту, 40 років водив їх пустелею, сформувавши нову “породу”, що відповідала його меті та завданням; привів жидів на плодючі землі, допоміг завоювати ці землі та створити державу.
  Далі, як годиться, почали виникати деякі складнощі. Люди, навіть ті, що пройшли такий суворий відбір та випробування, завівши свої господарства та ропочавши мирну працю, поступово втрачали страх та повагу до Яхве – свого володаря. Егрегорові постійно приходилося шукати шляхи свого ствердження, укріплення віри у себе, надбання нових та нових послідовників. Для цього він готував та направляв до жидів пророків, творив чудеса, створював війни з сусідами, судив та винагороджував народ.
  У системі керування людиною більшу частину займає економічний аспект. Яхве в повній мірі використав фінанси для посилення своєї влади. Саме Старий Заповіт узаконив давати гроші під проценти і тим самим створив систему безмежного володіння народами. Контроль над світовими фінансовими потоками і є головним механізмом левітського керування народами та державами. Між іншим, у Корані надання грошей під процент розцінюється як найтяжчий гріх: “Ті, хто беруть лихву, піднімуться в Судний день, як підніметься той, кого шайтан своїм торканням перетворив на безумця. Це їм покарання за те, що вони говорили: “Воістину, торгівля є тим, що і лихва”. (Коран, Сура 2:275).
  У П”ятикжжі, що приписується Мойсею, левіти заклали закони, що регламентують практично все людське життя. В цілому, Старий Заповіт (Тора) є етапом подальшого закріпачення людини, проявом вищої влади глузду, створення єрархії влади в суспільстві та релігії. “Зробив тебе Яхве головою, а не хвостом, і будиш ти на висоті, а не будеш внизу, якщо будеш підкорятися заповідям Яхве-володаря твого” (Втор. 28:13). А підкорятися було чому – декілька книжок Старого Заповіту присвячені переліку законів світського та духовного життя.
  І на той час, як вказувалося раніше, Яхве-Егрегор був не одним егрегором на Землі. Існували й другі, причому Орійський Егрегор завжди реалізовував вищу людську мету –шлях Білобога, шлях Злагоди, шлях Добра. Тому саме Орійський Егрегор підготував місію Ісуса Христа. Але і Яхве-Егрегор мав втручання у цю місію.
  Створення атмосфери довгого очікування месії, який прийде і полегшить життя людей, врятує та захистить – це також одна з відомих методик Демонічних Егрегорів, що відволікає людей від вирішення питань буття тут і зараз, від віри у свої власні сили і від активних дій. І цією методикою особливо добре користується Яхве-Егрегор. Він “запускав” у життя пророків, підтримував їх , допомагав творити чудеса і визначав до чого ці пророки здатні і чи варто їх надалі вести.
  Ісус був Аватарою Орійського Егрегору. Але Яхве-Егрегор вніс у енергетику Ісуса месіанські очікування євреїв, рекомендації йому на царювання Ізраїлеве. За програмою Яхве-Егрегора Ісус мав стати послідовником місії Мойсея; об”єднати народ навколо себе, звільнити народ від іноземного гноблення, створити сильну державу і розповсюдити вплив Яхве-Егрегора на оточуючі народи. Але для цієї місії потрібна була особа сильніша, жорсткіша та цілеспрямованіша, наприклад, як Мойсей. А Ісус був людиною, мав сумніви і головне – величезну любов до людей. Саме ця любов і була каналом, який з”єднував його з Орійським Егрегором, світлим Егрегором орійського Відо-Вістичного Православ”я. Саме в Душі Ісуса і йшла гостра боротьба цих Егрегорів – Демонічного та Світлого.
  Однакова боротьба темного та світлого має місце, в тій чи іншій мірі, в кожній людині, тобто всередині нас іде взаємодія, видима чи невидима, усвідомлювана чи неусвідомлювана, протилежних сил та енергій. Дуже часто не два, а значно більше егрегорів перетинаються у одній особі, і кожний з цих егрегорів планує за допомогою цієї особи вирішити свої завдання, перетягнути її на свій бік. І як вищу значимість має особа, так і вищі завдання вона вирішує, так і гострішою є боротьба за владу над нею.
  З Євангелій ми знаємо, яка боротьба проходила в Душі Ісуса. На якомусь етапі він вже був готовий прийняти місію стати Царем Юдейським. Але він відмовився від цієї ролі. Він усвідомив, що таким методом народ звільнити неможливо, а зовнішня свобода людини створюється її внутрішньою свободою. Його місія була у тому, щоб принести людям інші принципи, інші енергії: замість принципу “око за око” – заповідь “люби ближнього свого, як самого себе”, замість енергій влади - енергії любові. Йдучи таким шляхом він хотів звільнити ізраїльський народ від впливу Яхве-Егрегора. Ісус саме і прийшов, щоб врятувати цей народ від їх Демонічного Егрегора. Але жерці-левіти не могли допустити цього і зробили все, щоб місія Ісуса не була виконаною, чи була зведеною до мінімуму.
  Народ Ізраїлю не прийняв Ісуса, тому що він пішов проти планів Яхве. А Ісус ніс для народу Ізраїля те, чого саме цьому народові не вистачало, - любов.
  Високорозвинутий розум жидів вимагав ще більшої любові, щоб створити гармонійну особистість і вивести людей з-під влади жорсткого Демонічного Яхве-Егрегора. Саме Мойсей залишився у історії народу одною з головних фігур, тому що беззастережно виконував амбіційні плани Яхве-Егрегора. І сьогодні Яхве-Егрегор проводить агресивну політику, яка почалася ще за часів цього пророка.
  
  Левіти, використовуючи створений ними Яхве-Егрегор, крокували до своєї мети - володіння всим світом. З цією метою Яхве-Егрегор допомагав жидам створювати потужну державу, завойовувати інші народи і розширювати володіння. З цією ж метою він направляв до них багато пророків, які стверджували винятковість жидівського народу і налаштовували його на світове панування. Представники цієї нації й досі чекають месію, який має зробити їх державу найсильнішою у світі. Великі надії ними покладалося на Ісуса з Назарету, але він не виправдав їх надії, бо пішов іншим шляхом, чим викликав гнів народу та Яхве-Егрегора, і був розіп”ятим. Але Христос став початком нового вчення, яке мало розповсюдження серед народів світу і левіти перепрограмовують Яхве-Егрегор з метою зміни своєї тактики, не змінюючи стратегію.
  Дивлячись, що великий вплив на народи мають ідеї співчуття, загальної любові, які приніс Христос, Яхве-Егрегор вирішує направити це вчення у русло свого стратегічного завдання – світове панування. На християнському базисі створюється нова світова релігія. Для того, щоб вона була під владою Яхве-Егрегора, він вводить до гри так званого Апостола Павла. Павел з”єднав те, що по суті своїй не з”єднується – Заповідь Любові з Старозаповідним Законом. Він впровадив у вчення Христа “страх Господень” та рабську ідеологію, яку багато віків насаджував Яхве-Егрегор, а також жорстку організацію церкви, проти чого виступав Ісус.
  Павло, не дивлячись на те, що він не спілкувався з Ісусом і не буо охрещеним Духом Святим ніким з Апостолів, є одним з основних біблійних авторів, що написав 14 книг. І це цікаво, чому Яхве-Егрегор дозволив помістити таку кількість книг Павла, а багато книг, написаних першими апостолами, не введені до Біблії?
  Павло – фігура до якої багато людей відносяться з зацікавленістю та протиріччям. Він народився у родині багатих юдеїв, ревносних виконавців Мойсеєвих Законів. Своє ім”я він отримав на честь царя Ізраїлю, Саула. Павло – це його друге ім”я, як громадянина Риму. Він отримав високу освіту, вивчив Старий Заповіт, Талмуд, грецьку літературу. Павло – ярий почитувач фарисеїв, був активним гонителем перших християн-явсеїв (ессеїв). “А Савл терзав церкву, входячи в будинки та тягнучи чоловік і жінок до темниці” (Діяння 8:3). Приймав активну участь в показовому катуванні Стефана – святого чоловіка з числа семи, охрещених апостолами. Діяв дуже жорстко. Ананія про нього казав: “Я чув багато від кого про цю людину, скільки зла вона зробила святим у Єрусалимі” (Діяння 9:13).
  Вихований на книгах Старого Заповіту, несучи у собі закладену Мойсеєм рабську психологію, Павел признавав волю та силу і звик до її панування. Він вважав, що той Бог є справедливішим, котрий сильніший. І коли він відчув на собі невідану силу, що засліпила його, став підлеглим і без зайвих слів пішов до неї в услужіння.
  “Коли ж він ішов та наближався до Дамаску, аж ось осліпило його світло з неба; він впав на землю і почув голос, що говорив йому: Савл, Савл! Чого ти гониш мене? Він сказав: Я Ісус, якого ти гониш; важко тобі іти проти рожна. Він у переляці та жаху промовив: Господи! Що ти велиш мені зробити? І Господь сказав йому: встань та йди до міста, і сказано буде тобі що ти маєш робити!” (Діяння 9:3-6)
  Ісу Христос ніколи не використовував насилля для вмовляння та перехрещення у свою віру. Він не осліпляв, а зцілював. Він завжди керувався принципом: “БОГ Є ЛЮБОВ” та “БОГ Є СВІТЛО І В НЬОМУ НЕМАЄ НІЯКОЇ ТЬМИ”. Способи, що були описані є тими, які використовував у всій своїй Історії Яхве-Егрегор. Саме старозаповітний Яхве-Егрегор створив ці дії над Павлом. І його вибір був правильним..
  Так званий Апостол Павло ніколи не зустрічався з Ісусом за його життя і не мав, відповідно, тієї благодаті, що походила безпосередньо від Ісуса – ці обставини не менш багатозначні, ніж і друге – те, що Павло не випробував, як інші Апостоли, сходження Святого Духу, тобто Божественної Ініціації. Але, як годиться, Святі Апостоли відсуваються на другий план, а особа без благодаті стає центральною фігурою, що витинається над усіма спільнотами, всі їх поєднує, все те їм диктуючий, що йому здається продовженням Христової справи.
  Яхве-Егрегор розрахував все дуже чітко. Вихований у фарисейській родині, той що ніс у своїх генах та свідомості Старозаповітні Закони, Павло нічого іншого не міг привнести у вчення Христа, тільки хіба що старі статути, що були опрацьованими на ніби-то новий лад. За допомогою Павла Яхве-Егрегор взяв під свій контроль нове вчення, зробив його своєю частиною. Релігія з жорсткою церковною структурою, прихованим кланом служок, зацікавлених у процвітанні КУЛЬТУ ХРИСТА, перетворилася в одну з складових частин древнього Яхве-Егрегора.
  Відчувши на собі вплив Яхве-Егрегора величезної сили, Павло насправді віддався йому і став фанатичним служкою цього Егрегору. Його Старозаповітний світогляд з мішаниною ідей Христа став базисом церкви. Ось один з прикладів регламентації церковного життя: “Всякий чоловік, що молиться або пророкує з непокритою головою, посоромлює свою голову... І не чоловіка створено для жінки, але жінку для чоловіка. Саме тому жінка мусить мати на голові знак влади над нею...” (1Кор. 11:4-10) Ну хіба не Старозаповітні Закони?
  За цим Старозаповітним правилом, ніби-то малозначущим, стоїть велика проблема нерівності чоловіка та жінки. Привнесення у християнство старозаповітного відношення до жінки закріпило цей забобон і породило величезні проблеми, як у церкві, так і у житті. А Христос як раз і показав зовсім інше відношення до жінки на прикладі Магдалини.
  Павел також приніс з Старого Заповіту у Новий вищу форму СТРАХУ – страх перед Богом. Ні Ісус, ні Апостоли НІКОЛИ не говорили про “страх Господній”, бо вони вважали, що “ В любові немає страху, бо чиста любов виганяє страх, тому що страх має муки; той хто боїться не має любові!” (Іван 4:18)
  Спочатку вчення Ісуса було спрямоване на пробудження людини, на надбання нею свободи від Демонічних Егрегорів, і в першу чергу від Яхве-Егрегора. Ісус казав: “Я сказав: Ви боги, сини Всевишнього всі ви”. (Іван 10:34). Ісус не ставив себе вище за всіх і не бажав створення свого культу, він тільки вказав напрямок руху. “Істинно, істинно кажу вам: той хто вірить в Мене, справи, які творю Я, і він створить, і більше цих створить” (Іван 14:12б вид. НА) Але такі погляди були не вигідними владним особам всіх рівнів, навіть до самого Яхве. Егрегорам, спрямованим на владу, потібен покірний натовп, стадо овець, яким обов”язково необхідно мати пастира. Саме з цією метою існує сучасна християнська релігія і створюються церкви. Павло не один був з такою місією. У всі часи знаходилися фанатичні послідовники того чи іншого вчення, тої чи іншої високодуховної особи, які в “старі міхи наливали нове вино”, створювали культ і цим скеровували людей на хибний шлях. І зараз можна бачити такі приклади. Нехай цей історичний приклад допоможе сьогодні зробити людям крок до істини.
  
  У фільмі “Остання спокуса Христа” автори показали гіпотетичну зустріч Павла з Ісусом. Ісус говорить: “Ти брешеш про мене!” На що Павло відповідає: “Людям потрібен Бог! Людям потрібен померлий та воскреслий Христос! І якщо його немає, то я його зроблю!”
  І насправді, він зробив Христа таким, який він був потрібний Яхве-Егрегорові і його служкам, який потрібний людям, що не бажають самостійно працювати, а чекають рятівника, який для них візьме гріхи на себе і приведе їх в “Царство Небесне”.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.11.13 | VENED

    Но - экзотерику отстаивать надо

    Стоит ли всё это перечислять? Что они там сказали, что они тут сделали? "Люди лунного света" - так назвал В.В. Розанов христиан. Они такие добрые, всем добра желают. А кто не согласен - сразу в ад, или через Синод, или через инквизицию. Для добра, естественно. Идеал христианства, пан Анатолий, как нам известно, обретается только в монастырях. Так может пусть они там и сидят, молятся? Вне суеты мирской, образно говоря. Меня с коммунистического детства трясло при виде чернеца или церкви. Так может я одержимый? Или в них бесовство? Склоняюсь к последнему. Я вот язычником родился, им живу и к христианской пропаганде у меня примерно такое же отношение как у пана Анатолия. Другое дело - за что бороться или против чего бороться или за что. В этом плане я бы не злоупотреблял термином иудо-христиане. Ну, во-первых много их, во-вторых это некая критика, которая никому не приятна. Тут лучше фольклёрный позитив. Народные обычаи, традиции - это сначала. Эзотерика в принципе не для всех.. Но - экзотерику отстаивать надо. Ридноверческую, если можно такое слово употребить. Но самое главное - ведь в другом! 95% людей ведёт себя в жизни как "стихийные язычники" соблюдают обряды(смысл которых, для большинства утерян в веках, но есть возможность и напомнить). Но ещё вернёмся к этой теме. А Саваоф - это к Палестине, там пусть и поклоняются оному.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2004.11.13 | Вільнодум

      Re: Но - экзотерику отстаивать надо

      VENED пише:
      > Идеал христианства ... обретается только в монастырях.
      (Вільнодум) 100% згідний! ЮДО-ХРИ мають релігію відчуження від радостей життя ЦЬОГО світу для вічного життя після смерті(!). Послухайте Георгія, найбільше його хвилює, в ЙОГО релігії, - ЩО БУДЕ ПІСЛЯ СМЕРТІ З НИМ? Із Смерті ростуть ноги цієї релігії. Тому ця релігія і забороняла сміх і танці язичникам. Забороняла все радісне і веселе, заради гниття в ямах-монастирях ради смерті і життя "вічного" після смерті! Ви абсолютно праві, Ідеал християнства - монастирське життя. Життя без радості народження дітей, продовження Роду, без сміху і веселих обрядів, в покорі судьбі, в моліннях до одуріння, в знищенні власного ТІЛА, як духовно так і фізично. Страшне вчення! Власне його таким зробила церква, бо вчення Христа не таке.
      
      Вільнодум
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2004.11.14 | P.M.

        Re:усе добре -- поки добре

        Вільнодум пише:
        > VENED пише:
        > Послухайте Георгія, найбільше його хвилює, в ЙОГО релігії, - ЩО БУДЕ ПІСЛЯ СМЕРТІ З НИМ? Із Смерті ростуть ноги цієї релігії.
        Християнство це релігія життя. Вічного життя.
        
        > Тому ця релігія і забороняла сміх і танці язичникам. Забороняла все радісне і веселе, заради гниття в ямах-монастирях ради смерті і життя "вічного" після смерті!
        Християнство не забороняє ні сміху ні танців. Християнство вчить людей завжди бути такими: веселими, спокійними, врівноваженими.
        
        > Ідеал християнства - монастирське життя.
        Чорму ж. У кожного свій шлях. Християнство не забороняє родинного життя. Воно навчає як людина має себе поводити в цьому житті.
        
        > Життя без радості народження дітей, продовження Роду, без сміху і веселих обрядів, в покорі судьбі, в моліннях до одуріння, в знищенні власного ТІЛА, як духовно так і фізично. Страшне вчення! Власне його таким зробила церква, бо вчення Христа не таке.
        Життя непередбачуване, інколи дуже жорстоке. Чи ж можете Ви знати наперед, що чекає на Вас, або на вашу родину завтра???
        Де знайти силу, коли життя посилає нам випробовування!!? Тільки у Бога!
        Пане Вільнодуме, невже не розумієте, що все добре, - поки добре.

      • 2004.11.14 | VENED

        Сегодня мусульманский праздник, типа Ураза-Байрам?

        >(Вільнодум) 100% згідний! ЮДО-ХРИ мають релігію відчуження від радостей життя ЦЬОГО світу для вічного життя після смерті(!). >Послухайте Георгія, найбільше його хвилює, в ЙОГО релігії, - ЩО БУДЕ ПІСЛЯ СМЕРТІ З НИМ? Із Смерті ростуть ноги цієї релігії. Тому ця релігія і забороняла сміх і танці язичникам.
        Не, пан Георгий - протестант. Там без монастырей совсем обходятся, и иерархии такой как в РПЦ и близко нету.
        > Забороняла все радісне і веселе, заради гниття в ямах-монастирях ради смерті і життя "вічного" після смерті! Ви абсолютно праві, >Ідеал християнства - монастирське життя. Життя без радості народження дітей, продовження Роду, без сміху і веселих обрядів, в покорі судьбі, в моліннях до одуріння, в знищенні власного ТІЛА, як духовно так і фізично. Страшне вчення! Власне його таким зробила церква, бо вчення Христа не таке.
        Однако скажу Вам, христианство, ну, в данном случае - православие - система достаточно синкретичная. То есть, кто-то и в монастырях, сейчас немногие, а часть праздников вообще-то и с едой обильной и с возлияниями. Да те же святки-коляды, Радуница-Троица и много чего - достаточно древние, просто адаптированы как-то православием. Сегодня мусульманский праздник, типа Ураза-Байрам? Так по российскому телевидению весь день гонят репортажи из московскиой, казанских и прочих мечетей. Плюрализм. Или религиозная пропаганда в СМИ? Был момент, когда по какому-то каналу каждую субботу показывали проповеди Джимми Сваггарта. Как актёр он просто выдающийся. Потом прикрыли. Надо у пана Георгия спросить, что это за течение, которое он представлял. Кажется, однажды его застукали на прелюбодеянии, и он вышел к пастве, на стадион, и ничего не говоря - зарыдал. Я видел в записи. Потом он сказал - "бесы попутали". Паства его простила, и денег собрали ещё больше. Но, это был трудный, но честный поступок. Клинтону бы поучиться
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2004.11.15 | Георгій

          Re: Сегодня мусульманский праздник, типа Ураза-Байрам?

          VENED пише:
          > >(Вільнодум) 100% згідний! ЮДО-ХРИ мають релігію відчуження від радостей життя ЦЬОГО світу для вічного життя після смерті(!). >Послухайте Георгія, найбільше його хвилює, в ЙОГО релігії, - ЩО БУДЕ ПІСЛЯ СМЕРТІ З НИМ? Із Смерті ростуть ноги цієї релігії. Тому ця релігія і забороняла сміх і танці язичникам.
          > (VENED) Не, пан Георгий - протестант. Там без монастырей совсем обходятся, и иерархии такой как в РПЦ и близко нету.
          (ГП) Ієрархії в моїй церкві (Пресвітеріанській) дійсно нема. Ми стоїмо на тому, що всі христяини є "вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої" (1 Петра 2:9). Ми тільки можемо мати ті чи інші дари - наприклад, один з нас має дар проповідувати, інший пророкувати, третій вчити діток, четвертий підтримувати у гарному стані церковну будівлю, і т.д., але ніхто з нас не старший і не молодший за якимось чином чи рангом. В нас є старійшини-пресвітери і також пастори, але це функція, а не ранг.
          
          А от щодо монастирів, тут мушу Вам сказати, що деякі протестанти-пресвітеріани жалкують, що протестантська Реформація їх змела. Мій пастор, Прев. Сара Бюрресс, каже, що вона одного дня у своєму житті (коли овдовіла) відчула, що ПОКЛИКАНА бути монахинею-бенедиктинкою, і вже через секунду із сумішшю жаху і іронічного сміху подумала: "я, ПРЕСВІТЕРІАНКА, і МОНАХИНЯ?" Вона, і багато інших сучасних пресвітеріан з цікавістю вивчають життя і кодекси різних західних і східних монашеських орденів. Там є дуже багато цікавого і повчального. І далеко не все там про умертвіння плоті. Почитати хоча б Умберто Еко...
          
          > Однако скажу Вам, христианство, ну, в данном случае - православие - система достаточно синкретичная. То есть, кто-то и в монастырях, сейчас немногие, а часть праздников вообще-то и с едой обильной и с возлияниями. Да те же святки-коляды, Радуница-Троица и много чего - достаточно древние, просто адаптированы как-то православием.
          (ГП) Один дуже розумний дописувач цього форуму, п. Олелько, вже давно писав про це і дав посилання на стародавніх православних Отців, які вчили, що "людська душа є християнка." Тому, згідно з їх думкою, люди так радо, органічно сприймають синтез християнства зі стародавньою язичеською обрядовістю.
          
          >Сегодня мусульманский праздник, типа Ураза-Байрам? Так по российскому телевидению весь день гонят репортажи из московскиой, казанских и прочих мечетей. Плюрализм. Или религиозная пропаганда в СМИ?
          (ГП) Не знаю, але мені в мусульманстві багато чого подобається. Цікава релігія, і дуже багате джерело обрядовості/ духовності.
          
          >Был момент, когда по какому-то каналу каждую субботу показывали проповеди Джимми Сваггарта. Как актёр он просто выдающийся. Потом прикрыли. Надо у пана Георгия спросить, что это за течение, которое он представлял.
          (ГП) Не знаю. Подивлюся.
          
          > Кажется, однажды его застукали на прелюбодеянии, и он вышел к пастве, на стадион, и ничего не говоря - зарыдал. Я видел в записи. Потом он сказал - "бесы попутали". Паства его простила, и денег собрали ещё больше. Но, это был трудный, но честный поступок. Клинтону бы поучиться.
          (ГП) Не бачу, чому тут вчитися. Білл Клінтон і його дружина Гіларі пройшли через багато складностей. Очевидно, він щиро розкаявся, тому що вона його пробачила і вони зараз дуже добре живуть.

    • 2004.11.14 | Георгій

      Re: Но - экзотерику отстаивать надо

      VENED пише:
      > Стоит ли всё это перечислять? Что они там сказали, что они тут сделали? "Люди лунного света" - так назвал В.В. Розанов христиан. Они такие добрые, всем добра желают. А кто не согласен - сразу в ад, или через Синод, или через инквизицию. Для добра, естественно.
      (ГП) Думаю, це філософія тільки одного з кількох етапів історичного християнства. Зараз абсолютна більшість християн не практикує ніяких репресій проти інаковіруючих, ні через Синод, ні через інквізицію. Правда, деякі американські євангельники дійсно думають, що всяких там арабів-сатаністів треба всіх попалити фосфором і попшикати збідненим ураном, і оце є наша християнська "духовна битва." Але, дякувати Богові, все-таки таких християн меншість, навіть і у США.
      
      >Идеал христианства, пан Анатолий, как нам известно, обретается только в монастырях. Так может пусть они там и сидят, молятся? Вне суеты мирской, образно говоря. Меня с коммунистического детства трясло при виде чернеца или церкви. Так может я одержимый? Или в них бесовство? Склоняюсь к последнему.
      (ГП) Ідеал християнства - бути, як Христос. Деякі для цього ідуть до монастирів, але інші шукають можливостей для цього і поза монастирями, у цьому бурхливому, грішному і такому прекрасному світі. Все складно .
      
      >Я вот язычником родился, им живу
      (ГП) Та ми всі такі. Бути язичником в якійсь мірі є природнім людським станом. Подивився на Сонце - радію, от, світить, гріє,значить, все добре. Може, Сонце є Бог? Подивився на красу природи - знову, ну добре ж як, трава, пташки, олені там усякі бігають у хащах. Добре. А найголовніше, згадав предків, родину, Рід - і взагалі все стало ясно: оце моє коріння, оце моя твердиня.
      
      Для мене все це язичництво дуже зрозуміле, і я йому симпатизую. Але я якось не можу собі уявити смислу життя людини і всього людства в цілому у філософському контексті язичництва. Ну добре, є прекрасна природа, є гарний Рід, є натуральні почуття прив'заності до свого власного існування і існування своїх рідних і близьких. Але ж це все триває якихось півсекунди. А потім нас нема. То як бути з негідниками, зі злочинцями, Гітлерами, Сталінами, Мао Цзе Дунами? От живе праведник і живе вбивця мільйонів людей, дітей. Згідно з язичництвом, ніякого суду над ними після їх смерті не буде - адже якщо Бог це просто вічна і безкінечна природа, пташки, трава, олені і почуття мого Роду, то тоді все рівно, хто що робив за життя. Тобто, якщо Ви не згідні з таким - дійсно, первинно, язичницьким сценарієм, тоді Вам треба додавати у язичницьку схему якусь карму, чи ще якийсь сценарій суду і покарання.
      
      Тепер подивіться на життя індивідуальної людини. Вона росте, збагачується досвідом, і часто - та майже завжди - бачить, коли досягає певної зрілості, що вона дуже багато у своєму житті робила не так, або, використовуючи християнський лексикон, "грішила." І тут постає дві можливості. Одна - звинуватити когось іншого: чужий рід, конспіраторів-жидів, масонів, марсіан, москалів, манкуртів-запроданців і т.д. Друга - сказати собі, що просто-напросто я, так само як і всі інші люди, є недосконалим створінням, але я дуже хочу стати чимось іншим, чимось кращим, і в мене є для цього певна зовнішня модель. Чомусь усі язичницькі релігії дуже не люблять цього другого варіанту, їх завжди, з якоїсь причини, значно більше приволікає ідеологія вини іншого, чужака, нижчої раси, класового ворога і т.д.
      
      > и к христианской пропаганде у меня примерно такое же отношение как у пана Анатолия. Другое дело - за что бороться или против чего бороться или за что. В этом плане я бы не злоупотреблял термином иудо-христиане. Ну, во-первых много их, во-вторых это некая критика, которая никому не приятна.
      (ГП) Та це ніяка не критика, а просто бажання дискредитувати християн будь-якою ціною і залучити до цього процесу дискредитації такі ниці почуття української народної маси, як звірячий антисемітизм. Серед нашого народу дійсно не так мало цього ірраціонального і дуже злого "нутрощового" почуття, що все, що від жидів або все, що так чи інакше пов'язане з жидами - погане, заслуговує на обережність, відчуженість, тому що ті кляті жиди завжди обдурять і зроблять собі за наш рахунок якийсь гешефт. Зараз хтось в Україні, кому не дають спокою лаври фюрерів і героїв айнзатц-команд, дуже хитро і агресивно впроваджує цей абсолютно безсмислений термін, "юдо-християнство," з метою розбурхати в людей стару злість, ненависть. Більше тут рівно нічого нема.
      
      >Тут лучше фольклёрный позитив. Народные обычаи, традиции - это сначала. Эзотерика в принципе не для всех.. Но - экзотерику отстаивать надо. Ридноверческую, если можно такое слово употребить. Но самое главное - ведь в другом! 95% людей ведёт себя в жизни как "стихийные язычники" соблюдают обряды(смысл которых, для большинства утерян в веках, но есть возможность и напомнить).
      (ГП) Ну і добре! В цьому відношенні я теж язичник. Я теж люблю зелену травичку на Трійцю, сніг і ялинки на Різдво, "посівання" на Новий рік і писанки на Великдень. Що тут відстоювати?
      
      > Но ещё вернёмся к этой теме. А Саваоф - это к Палестине, там пусть и поклоняются оному.
      (ГП) Саваофові поклонятися неможливо. Це епітет, а не ім'я. Він означає "армій" або "збройних сил" (саме так, у родовому відмінку). Використовується у Біблії тільки разом з іменем YHWH (яке ніхто точно не знає, як вимовляти). Характеризує Бога як сильного, могутнього, такого, в Чиєму розпорядженні є могутні небесні армії. Що поганого Ви знаходите у такому позначенні Бога? Ви не вірите, що Він дійсно сильний?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2004.11.15 | Анатолій

        Re: Но - экзотерику отстаивать надо -Георгієві

        (ГП)Для мене все це язичництво дуже зрозуміле, і я йому симпатизую. Але я якось не можу собі уявити смислу життя людини і всього людства в цілому у філософському контексті язичництва. Ну добре, є прекрасна природа, є гарний Рід, є натуральні почуття прив'заності до свого власного існування і існування своїх рідних і близьких. Але ж це все триває якихось півсекунди. А потім нас нема. То як бути з негідниками, зі злочинцями, Гітлерами, Сталінами, Мао Цзе Дунами? От живе праведник і живе вбивця мільйонів людей, дітей. Згідно з язичництвом, ніякого суду над ними після їх смерті не буде - адже якщо Бог це просто вічна і безкінечна природа, пташки, трава, олені і почуття мого Роду, то тоді все рівно, хто що робив за життя. Тобто, якщо Ви не згідні з таким - дійсно, первинно, язичницьким сценарієм, тоді Вам треба додавати у язичницьку схему якусь карму, чи ще якийсь сценарій суду і покарання
        
        Пане Пінчук! Гадаю, що Вам відомо, що слово "язичник" означає людину, що говорить іншою мовою. Тому українця в Україні ну ніяк не можна назвати "Язичник". Хіба що російськомовного. Або Вас в Америці.
        Щодо негідників та злочинців - то те що Ви говорите є елементарним примітивізмом, саме таким примітивізмом, який і виховує ваше т.з. християнство. Адже в світі існує Закон Карми, і зщнання про цей закон і дає відповіді на незрозумілі Вам питання. Але то ЗНАННЯ, які Ви не бажаєте мати і не бажаєте сприймати. А не бажаєте мати знання, тоді треба, як мінімум, не судити. А Ви що робите....
        Анатолій

  • 2004.11.14 | P.M.

    Re: Христос і Єгова (тільки РМові, мо допоможе)!

    Християнство, точніше деякі, так би мовити, споріднені з християнством вчення, не заперечуть наявність духів-охоронців окремих народів. Це щось приблизно на кшталт архангелів, а може й рангом вище, кожен з яких має свій "архангельський характер". Й дійсно, якщо серед деяких релігій прийнято вважати, що кожна людина має свого ангела хоронителя, то чому ж окремим народам не мати свого "архангела хоронителя"...
    Очевидно, все зводиться до того, котрий дух-охоронець добрий, а котрий злий?..
    Читаючи ваші дописи, я не впевнений, що Ви докінця усвідомлюєте те, про що пишете. Тому для початку я хотів би запропонувати Вам пару запитань з того, про що Ви пишете.
    
    Анатолій пише:
    
    > Як сьогодні відомо, світ є дуальним.
    Звідки ці відомості?
    
    > Тобто, в ньому існує Добро і Зло.
    Що Ви розумієте під поняттями ДОБРО І ЗЛО?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2004.11.15 | Анатолій

      Re: Христос і Єгова (РМові - НЕ допоможе)!

      РМ хоче мене підвести до того, що юдейська Тора перша сказала про дуальність світу та про наявність у світі Добра та Зла. Соррі, пане укро-американець (трохи не афро-американець). Читайте українців, тоді мо й будете мати неупереджену інфу. Адже я Вам радив почитати І. Фрака "Поема про Сотворення Сьвіту". Ан ні, бажання не має, що, дійсно зомбі?
      Щодо Сава-ота. Пане Венеде, дякую за підтримку. Але про Сава-ота задовго до юдейської Тори згадується у Відах. Так от там написано, що в епоху Калі-Юга (3102 рік до н.л.)на Землю. приходить бог Шива (по українськи Сива) і надіває на себе личину диявола. І в цю епоху Калі-Юга той Сива називається Сива-от.!
      У Відах також розповідається про християнство. Але ж Віди були тільки записані у 17 віці до н.л. санскритом, а до цього передавалися усно. Так от, Сива-отова дружина в епоху Калі-Юга називається Калі-Ка(так, так, каліка, бо мала чотири руки). А ці чотири руки це, як кажуть вчені - чотири основних напрямки християнства, або чотири християнських євангеліста. Таким чином, батько релігійності в Калі-Югу є Сава-от і втілює він юдаїзм (Івана 8-44), а рідний юдаїзмові релігійний напрямок є християнство, що втілюється Калі-кою.
      А ви кажете що ви не юдо-християни? Не треба нас дурити...
      Ені квещнс?
      Анатолій
      PS Служки богині Калі на санскриті називаються МОС-КАЛІ!
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2004.11.16 | P.M.

        може хоч на запитання спроможетеся

        Анатолій пише:
        > РМ хоче мене підвести до того, що юдейська Тора перша сказала про дуальність світу та про наявність у світі Добра та Зла.
        Я не зовсім це мав на увазі, я лише хотів дізнатися про який дуалізм Ви говорите. Поняття дуалізм може бути філософське і рклігійне. В першому випадку це вчення про два протилежні начала ДОБРА і ЗЛА. Філософске означення дуалізму це вчення, яке визнає два протилежних і незалежних один від одного життєвих принципи. Духа і матерії, душі і тіла. Фактично це вчення всього лише різновидність плюралізму.
        
        Ви всеж так і не спромоглися відповісти на два питання, поставлені мною. Щож, відповім сам, може хоч на запитання спроможетеся.
        На перше я вже відповів вище.
        Стосовно добра і зла. Зло - це стан потреби. ДОБРО -- відсутність такого стану.
        Чекаю на ваші запитання.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2004.11.16 | Анатолій

          Які можуть бути запитання до хворої людини?(-)

          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2004.11.16 | Социст

            Думайте панове!

            Г.В.Ф.Гегель. Енциклопедія філософських наук
            
            § 233
            Суб'єктивна ідея як в собі і для себе визначений та рівний самому собі простий зміст є благо (das Gute). Його стремління реалізувати себе в протилежність ідеї істини ставить своїм завданням визначити предзнайдений собою світ згідно своїй цілі. Це воління, з одного боку, впевнене в ніщості знайденого об'єкта, а з другого – воно як кінечне покладає ціль блага як лише суб'єктивну ідею та допущує, що об'єкт має самостійність.
            
            §234
            Кінечність цієї діяльности полягає тому в тім протиріччі, що в протирічащих собі визначеностях об'єктивного світу ціль блага стільки ж здійснюється, скільки й не здійснюється, що ця ціль стільки ж покладається як суттєва, скільки як несуттєва, як дійсна та одночасно як лише можлива. Це протиріччя являє собою безкінечний прогрес здійснення блага, і в цьому безкінечному прогресі благо фіксоване лише як якась обов'язковість. Але формально це протиріччя зникає завдяки тому, що діяльність знімає суб'єктивність цілі та, як наслідок, знімає і об'єктивність, знімає і протилежність, завдяки якій обидві кінечні. І вона знімає однобокість не тільки цієї суб'єктивности, а суб'єктивність взагалі, бо інша така суб'єктивність, тобто нове зародження протилежности, не відрізняється від тієї суб'єктивности, яка вважається минулою, знятою. Це повернення в самого себе є разом з тим згадуванням самого змісту, який є благом та в собі сущою тотожністю сторін, згадуванням про допущення теоретичного відношення (§224), про те, що об'єкт є в ньому субстанціальне та істинне.
            Додаток. В тей час як інтелект (der Intelligenz) намагається брати світ лише так, як він є , воля, навпаки, прагне до того, щоб зараз зробити світ тим, чим він повинен бути. Безпосереднє, предзнайдене визнається волею не крепким буттям, а лише привидністю, чимось в собі нікчемним. Тут виступають ті протиріччя, в яких безвихідно вертиться точка зору моральности. В практичному відношенні це взагалі точка зору філософії Канта, а також точка зору філософії Фіхте. Благо повинно бути реалізовано; ми повинні працювати над його здійсненням, і воля є лише діючим благом. Але якби світ був таким, яким він повинен бути, то відпала б як зайва діяльність волі. Вимога самої волі складається, виходить, в тім, щоб її ціль, з другого боку, не була реалізованою. Кінечність волі тут вірно висловлена. Але ми не повинні зупинятись на цій кінечності, і процес волі сам знімає її та протиріччя, що в ній міститься. Примирення складається в тім, що воля в своєму результаті повертається до першодопущення пізнання, повертається, як наслідок до єдности теоретичної та практичної ідеї. Воля знає ціль як свою, й інтелект осягає світ як дійсне осягнення в понятті. Це автентична позиція розумного пізнання. Нікчемне та зникаюче складають лише поверхню світа, а не його справжню сутність. Справжню сутність світа складає в собі та для себе суще осягнення в понятті, і світ, таким чином, сам є ідеєю. Незадоволене прагнення зникає, коли ми дізнаємось, що кінечна ціль світа стільки ж здійснена, скільки й вічно здійснюється. Це взагалі позиція зрілого мужа, між тим як юнацтво покладає, що світ увесь лежить у злі і треба перш за все зробити з нього зовсім інший світ. Релігійна свідомість, навпаки, розглядає світ як керований бажественним задумом і, остільки, як відповідний тому, чим він повинен бути. Але ця відповідність буття та обов'язковости не є, однак, щось застигле та нерухоме, бо благо, кінцева ціль світа, є лише остільки, оскільки воно постійно народжує саме себе, і між духовним та природним світом існує, крім того, ще й та відмінність, що останній постійно лише повертається в самого себе, між тим як в першому, безумовно, має місце також прогрес.
            
            §235
            Істина блага, таким чином, покладена як єдність теоретичної та практичної ідеї, єдність, означаюча, що благо є досягнутим в собі та для себе, що об'єктивний світ є в собі та для себе осягненням в ідеї і разом з тим вічно покладає себе як ціль та отримує свою дійсність завдяки діяльності. Це життя, яке повернулось до себе з розділенности (der Differenz) та кінечности пізнання і стало дякуючи діяльності осягнення в понятті тотожнім з ним, є спекулятивна, чи абсолютна, ідея.