Віруси свідомості!!
11/17/2004 | Анатолій
ВІРУСИ СВІДОМОСТІ.
В Природі існує тисячі вірусів, але в цьому розділі ми розглянемо дію вірусів, що паразитують на людській свідомості. Характеризуючи найбільші групи вірусів, можна стверджувати, що вірус – це певна біопрограма. Більш того, це деструктивна програма, що має високий рівень самовідновлюваності.
Копії вірусів можуть бути не схожими на оригінал, бо вони видозмінюються в залежності від умов розповсюдження. Паразити свідомості реструктурують людський мозок, щоб зробити його найкращим живильним середовищем для свого відтворення. Точніше кажучи, віруси свідомості навіть не розмножуються у прийнятному розумінні цього слова: вони відтворюються, мандруючи планами людської свідомості, проникаючи у колективне безсвідоме і захоплюючи нові області для свого існування. Відповідно до деструктивної програми йде постійний синтез нових вірусів свідомості. Кожний вид психічних вірусів бореться за своє існування, але це не є конкурентною боротьбою: різні типи вірусів підтримують один одного, часто ідуть разом, розділяючи колективну та індивідуальну свідомість на сфери впливу.
Віруси мають свою еволюційну історію, що не залежить від еволюції організмів, в яких вони розмножуються. В періоди психічних катаклізмів, а зараз наша країна саме переживає такий період, віруси, зустрічаючись з людським розумом, починають його захоплювати. Частіше всього ці віруси є продуцентами інших людей та колективів, що є ворожими до тих, які знаходяться у періодах соціального збурення. Ці віруси є внутрішніми паразитами, що в разі їх вкорінення привносять у свідомість велику кількість нової інформації деструктивного плану. Всепроникаюча інформація у вигляді запису негативних імпульсів постійно розмножується. Саме цим і визначається швидка еволюція вірусів як самоіснуючого виду життя. Вони перенаправляють життєві потоки, втягуючи злагоджену роботу людської свідомості у хаос як на соціальному плані, так і на клітинному.
2.3. ДЕСТРУКТИВНІ ДІЇ ВІРУСІВ.
Ідеї, що володіють розумами людей, розповсюджуються за допомогою “транспортних” засобів, котрі є фізичними проявами носіїв інформації. Інфікована інформація знесилює чи повністю відволікає увагу людини, частіше всього вона має сексуальну привабливість чи характер небезпеки. Люди постійно інфікують один одного лексикою, піснями, книгами, кінофільмами, рекламою, манерами поведінки. Прикладами впливу культурних імпульсів на сприйняття є: складання гармонійної з блатним ухилом мелодії; фрази, що вміщують у себе залякування та сексуальне спрямування, формування сексуально орієнтованої та агресивної моди; побудова різних архітектурних, з фалічним ухилом, будов тощо. Навіть метафізична саморефлексія залежить від культурної спадщини, що є аналогічна генові. Це внутрішня уява та знання про світобудову та про те, що її наповнює.
Направлені віруси постійно шукають шляхи до психіки людини, обходячи всі інформаційні програми, які мають назви совість, мораль, воля тощо. Для проникнення сигналу до підкіркової структури мозку вірус повинен мати певний рівень інтенсивності. Межа, після якої інформація починає надходити до кори великих півкуль мозку для аналізу, називається порогом. Сигнали, що не змогли перейти поріг і надійти до кори півкуль мозку, не відкидаються, а сприймаються та обробляються на підкірковому рівні, але вже без контролю з боку свідомості. Такого виду сприйняття дозволяє організму відповідати на сигнали, що надійшли, так, як він не зміг би дати відповідь, якби вони були прийняті свідомістю. В разі, коли свідомість інфікована вірусами, виникає ніби-як алергія на позитивні установки. За такої форми нетерпимості віруси штовхають людину до неадекватної реакції на досить звичайні ситуації. Інколи можна побачити паранормальні форми повного відходу до світу фантазій та ілюзій, формування суперцінної, а іноді й параноїдальної ідеї, депресивні прояви ауто-агресивного характеру (аж до самогубства), збурення фанатизму, в тому числі й релігійного. Хвороблива свідомість вже не може існувати без наявності в ній психічних вірусів. Ці віруси живляться негативною енергією інших людей. Саме тому вони дають своїм носіям найбільшу здібність - збурювати інших людей, викликати роздратування, почуття вини, гнів тощо.
Подібно до того, як біологи розглядають життя на нашій планеті як спосіб існування біологічного організму, метапсихологи – спеціалісти з роботи із вірусами свідомості вбачають медіапростір (інформаційний простір, що створюється засобами масової інформації) як систему, де своїм самостійним життям живуть ідеї, міфи та легенди. Медіапростір – це ніби віртуальне лоно, в якому народжуються нові думоформи, ідеологічні мутанти, релігійні та псевдорелігійні монстри. Розум входить у контакт з медіапростором всякий раз, як він контактує з сучасними системами комунікації типа телебачення, Інтернету, друкованих видань, відеоігор, факсимільного зв’язку, радіореклами, записів на компакт-дисках та відеокасетах. Розповсюдження вірусів засобами масової інформації відбувається в середовищі медіапростору таким же чином, як відбувається біологічне розповсюдження вірусів через людське тіло у натовпі. Тільки замість мандрів людським організмом вірус засобів масової інформації мандрує інформаційними каналами медіапростору.
Нав’язування політичних сюжетів, які потужно розповсюджуються засобами масової інформації, дбайливо здобрюють ґрунт для розповсюдження вірусів. Політичні коментарі, що виставляються як турбота за долю нації, лише втягують слабкий розум до інтриг сильних світу цього, інфікуючи небезпечними хворобами.
За терміном дії віруси можуть бути короткоіснуючими та тривалоіснуючими. Перші за короткий термін руйнують енергетичну матрицю людини, другі можуть чинити паразитичний вплив на протязі всього життя людини. І перші, і другі віруси спричиняють до кодування пам’яті людини, що спотворює сприйняття нею реальності.
Ментальна інфекція може бути активною чи бездіяльною. В разі наявності бездіяльної інфекції господар-вірусоносій психічної зарази не передає її іншим людям. Активні віруси змушують вірусоносія інфікувати інших людей, і людина перетворюється в небезпечного рознощика психоінфекції. Ознаки захворювання часто видно неозброєним оком. Вірус вражає свідомість жертви і шукає нове поле для своєї діяльності. В таких випадках рекомендується негайно перервати контакти з такими людьми: це один з найефективніших засобів боротьби з психічними інфекціями та епідеміями.
Природа, стихії та предмети, що оточують людину, впливають на її свідомість та підсвідомість, викликаючи деякі згадки, асоціації, думки та стимулюють до деяких дій. Предмети, взаємодіючи із свідомістю людини, утворюють навколо себе ніби психічне поле, що діє на її мотиви та вчинки. Системи таких предметів в разі їх організації у часі та просторі, набувають властивостей формувати та направляти поведінку та думки людини – саме це і є базовий принцип багатьох психотехнологій.
Таким чином, через організацію предметно-речовинно-інформаційного середовища стає можливим направляти думки та формувати інтереси людини. Але не все у цьому середовищі залежить від вашої волі. Є досить активні, саморозповсюджуючі елементи, які у сучасній психології отримали назву псивірусів, або “мемів”. Мемами називаються легкозасвоювані елементи інформаційного поля, які залишають відбиток в людському розумі і сприяють виникненню своїх копій у розумах інших людей. Характерний приклад дії мемів – мода. Виховання людини соціальними інститутами налаштоване на передачу їй базових поведінкових мемів для того, щоб вона передала їх далі своїм дітям. На базових мемах будується стабільність суспільства, але при цьому не всі меми є добрими та сприятливими. Часто буває так, що вони починають контролювати ваші думки, розпорошують увагу, відволікають від важливої мети, викликаючи дезорієнтацію, стрес чи навіть відчай. Характерним прикладом такого несприятливого мема є релігія.
Психічні віруси мають здатність саморозповсюджуватися, експлуатуючи свого носія; можуть змінювати його поведінку і контролювати його свідомість. І хоча людина має власну імунну систему – здоровий глузд, совість, мудрість та відчуття міри, але й вони не завжди спрацьовують тому, що є віруси, що уражають навіть совість. Саме тому ми нижче надаємо інструменти, що допоможуть вам обмежити дію небажаних мемів.
2.4. РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ПСИХІЧНИХ ВІРУСІВ.
Стратегією розповсюдження вірусів свідомості може бути будь-який спосіб, що стимулює зараження оточуючих людей. Психічний вірус характеризується особливим кодом, що міститься в ньому самому. Цей код є не що інше, як запис ідеї про створення собі подібних паразитичних структур. Реалізувати цю ідею поза людською свідомістю вірус не може, для цього йому потрібно змусити свідомість працювати на себе, поступово підкоряючи її собі повністю. Свідомість, ноосфера та інформаційне поле для інформаційних вірусів є живильним середовищем, необхідним для їх життєдіяльності. Контакт вірусу із свідомістю часто призводить до виникнення віртуального монстра – інфікованої свідомості.
Найпростішими способами розповсюдження багатьох вірусів свідомості є непристойні жарти, чутки, плітки. Вони з космічною швидкістю розповсюджуються засобами інформації. Примітивний, недолугий гумор заохочує розповсюдження небезпечної інфекції свідомості, викликаючи низинні емоції. Незчисленні непристойні історії “зірок” шоу-бізнесу та політиків, що тиражуються жовтою пресою, є потужним транспортним засобом розповсюдження психічних вірусів. При цьому, вони демонструють всі основні властивості вірусу: здатність до копіювання, звертання до найнижчих рівнів свідомості, розмивання природних захисних бар’єрів організму, що протидіють ментальній інфекції. Більш того, закладена в таке повідомлення інформація поступово діє не тільки на моральність людини, але й на фізіологічні процеси також.
Віруси, що проникають до свідомості, викликають відхилення у роботі організму, перенаправляючи та ослаблюючи його енергетичні потоки. Схема дії цих вірусів така: адсорбція – проникнення вірусів у свідомість (кожний вид вірусів характеризується своїм власним способом проникнення), далі транскрипція – початок реалізації вірусної інформації, далі трансляція – процес переходу вірусної інформації безпосередньо до свідомості, далі реплікація – примноження, далі збирання вірусних часток і, на загал, вихід із свідомості нової популяції вірусів з метою подальшого розповсюдження.
Кожна людина має властивість відчувати безпосереднє існування свого Я: “Я почуваю, я відчуваю, я думаю, я бажаю, я йду, я говорю, я знаю, я дію...”. У психології це називається егосвідомістю. Дослідження майстрами внутрішньої алхімії, що проводилися багато століть, показали, що его, як деяке віртуальне поле, є головними воротами проникнення психічних вірусів.
Що таке емоції страху, гніву, гордощів, щастя, ревнощів, кохання, суму, амбітності? Емоції супроводжуються замиканням зумовлених мозкових нейропередавачів. Як можна визначити чи заражена якась емоція вірусом? Як правило, будь-який сильний емоційний стрес є свідоцтвом зараження свідомості небезпечною ментальною інфекцією. Більшість духовних практик говорять про необхідність виховання своєрідного емоційного невідчуття: людина має залишатися спокійною, незворушною у будь-яких ситуаціях. Таким чином блокується емоційний канал розповсюдження вірусів свідомості.
Древні Волхви навчали, що люди на Землі знаходяться для того, щоб виробляти та очищувати емоції. Емоції можуть метатися між крайнощами: то вони переповнені любов’ю, то отрутою. Щоденні психотехніки та медитативні практики значно допомагають гармонізувати емоційне поле і позбавитися від емоційної нестабільності, яка руйнує імунну систему. Отруйні емоції інфікують свідомість, руйнуючи її внутрішню гармонію. Остання ланка цього ланцюга – хвороба. Занотуйте собі: хвороба – це матеріалізація вірусів свідомості у фізичному тілі людини.
Але відгороджуючись від будь-яких емоцій, легко закритися і від світлих емоцій, що несуть людині силу, впевненість, відчуття щастя та буття.
Позитивні емоції викликають появу позитивних думок, творчих ідей, що ведуть до важливих відкриттів. Очищення емоційного поля – така ж важлива операція, як і очищення фізичного тіла. Якщо емоційний бруд в’ївся досить глибоко, процес позбавлення від наслання може бути досить хворобливим. Розвиток вірусів свідомості ослаблює імунну систему людини і провокує розвиток небезпечних емоційних порушень.
Інфікування вірусами досить часто проходить під час сну. Коли людина спить, вона стає незахищеною від вторгнення чужих сутностей, полів, що викликають руйнацію матриці свідомості. Під час сну індивідуальна свідомість з’єднується з колективною підсвідомістю, яка є подібною до інфернальної супермережі, при цьому послаблюються системи контролю свідомості, і цим користуються віруси. Пробудження можна порівняти з завантаженням комп’ютера, який ранком починає працювати з тією ж пам’яттю та програмним забезпеченням, що були у нього до того, як він заснув. Але до пам’яті за час “сплячого режиму” могли пролізти небезпечні віруси.
На щастя, люди мають засоби виявлення вірусів свідомості та боротьби з ними. Необхідно зауважити, що виявити ці сутності досить важко через те, що, подібно до комп’ютерних вірусів, вони можуть мандрувати мережею. Метальну мережу, сферу розуму різні дослідники називають по різному: це й область всесвітнього розуму, світ ейдосів, інформаційне поле, ноосфера тощо. Інфікована свідомість однієї людини надсилає інфіковане повідомлення у всесвітню мережу. Не сприйняти інфекцію легко: як тільки надійде інфікований файл, просто не треба його відкривати та читати його. Тим більше не рекомендується “скачувати” із сфери розуму деструктивні програми і випробовувати їх на собі. До таких програм можна віднести всі ті дії, що направлені на погіршення стану духовності, тобто ті, що ведуть до духовної, фізичної та моральної деградації. Створюючи належний ґрунт для розповсюдження інфікованих програм (а такий ґрунт живиться почуттями заздрощів, вини, агресії, ледарства, ревнощів тощо), людина вже є готовою ініціювати та виконувати програму саморуйнування.
Не треба думати, що програми саморуйнування особи є простими і їх легко можна розпізнати та знищити. Вони досить часто є високоінтелектуальними і мають властивості до розсилки своїх копій далі, від однієї особи до іншої. Це значить, що загроза зараження висить над кожним, хто “записаний” у пам’яті інфікованої людини: це люди, з якими вона спілкується, про яких думає, до кого скеровує свої думки, емоції, природні імпульси. Безпосередньо спілкуючись чи звертаючись думками до будь-якої людини, носій ментальної зарази формує та відправляє отримувачеві деякі послання, які можуть повністю зруйнувати біокомп’ютер отримувача чи його програмне забезпечення. На цьому принципі ґрунтуються всі ідеологічні, інформаційні та комп’ютерні війни.
Найнебезпечнішим є те, що інфікована небезпечним вірусом свідомість може заразити інших осіб. Ті, хто про це знає, природно, хвилюються за це. Адже інколи людина, знаючи про те, що є інфікованою, не бажає заражати близьких йому людей. Що ж тоді робити? Необхідно швидко підготувати список тих осіб, які вам є найдорожчими, – ці люди найбільше схильні до ментальної інфекції – щоб бути в змозі послати кожному з них своєрідне попередження. Таке попередження є сформованими у потоці любові світлі та чисті думки, що направляються у бік вибраної особи.
Віруси свідомості викликають масові запаморочення розуму, що відомі як психічні епідемії. Такі епідемії часто класифікують як соціальну пандемію. Соціальні рухи можуть бути змодельовані як побічні ефекти інфекційних ідей, що розповсюджуються серед людей. Епідемії психічного божевілля бувають у будь-які часи. Найкращими прикладами психічних епідемій, що спровоковані вірусами свідомості є – релігійні війни, хвилі суїциду, заколоти, революції, паніка тощо. Небезпечними є також і парасуїцидні дії, що викликаються психічними вірусами, коли люди спеціально роблять самокаліцтво. Парасуїцидні дії провокуються ненавистю, помстою, почуттям самотності, ізоляції, вини, зниженою самооцінкою. Вони часто носять демонстративний характер, зумовлені істеричними механізмами і орієнтовані на бажання отримати співчуття, жалість або поблажливість.
Вірус – це пакет інформації, яка експлуатує ресурси господаря з метою самокопіювання та передавання себе новим господарям. Біологічний вірус кодує себе в ДНК, глибоко просякає в молекулярну структуру і передається далі – коли відбувається обмін енергетичними потоками (потоки тонкої енергії, органічної рідини, виділення) між різними людьми. Структура молекули ДНК має в собі інформацію про те, як будувати організм. Вірус свідомості кодується в матриці свідомості і передається, коли двоє людей вступають у ментальний, емоційний, енергетичний чи вербальний контакт. Цей вірус кодує себе як думка, ідея, почуття і може передаватися через образ, звук, думку чи речовинне втілення.
Під вірусом треба розуміти деяку структуру, яка використовує зовнішні механізми для власного копіювання та руйнації того базису, що прийняв цю структуру. Віруси свідомості інфікують людей, задаючи їм руйнівні програми життя. У свою чергу, люди сприяють розповсюдженню цих вірусів, розширюючи ареали їх знаходження. Людство не відає, що стало живильним середовищем для іншої – вірусної цивілізації.
В Природі існує тисячі вірусів, але в цьому розділі ми розглянемо дію вірусів, що паразитують на людській свідомості. Характеризуючи найбільші групи вірусів, можна стверджувати, що вірус – це певна біопрограма. Більш того, це деструктивна програма, що має високий рівень самовідновлюваності.
Копії вірусів можуть бути не схожими на оригінал, бо вони видозмінюються в залежності від умов розповсюдження. Паразити свідомості реструктурують людський мозок, щоб зробити його найкращим живильним середовищем для свого відтворення. Точніше кажучи, віруси свідомості навіть не розмножуються у прийнятному розумінні цього слова: вони відтворюються, мандруючи планами людської свідомості, проникаючи у колективне безсвідоме і захоплюючи нові області для свого існування. Відповідно до деструктивної програми йде постійний синтез нових вірусів свідомості. Кожний вид психічних вірусів бореться за своє існування, але це не є конкурентною боротьбою: різні типи вірусів підтримують один одного, часто ідуть разом, розділяючи колективну та індивідуальну свідомість на сфери впливу.
Віруси мають свою еволюційну історію, що не залежить від еволюції організмів, в яких вони розмножуються. В періоди психічних катаклізмів, а зараз наша країна саме переживає такий період, віруси, зустрічаючись з людським розумом, починають його захоплювати. Частіше всього ці віруси є продуцентами інших людей та колективів, що є ворожими до тих, які знаходяться у періодах соціального збурення. Ці віруси є внутрішніми паразитами, що в разі їх вкорінення привносять у свідомість велику кількість нової інформації деструктивного плану. Всепроникаюча інформація у вигляді запису негативних імпульсів постійно розмножується. Саме цим і визначається швидка еволюція вірусів як самоіснуючого виду життя. Вони перенаправляють життєві потоки, втягуючи злагоджену роботу людської свідомості у хаос як на соціальному плані, так і на клітинному.
2.3. ДЕСТРУКТИВНІ ДІЇ ВІРУСІВ.
Ідеї, що володіють розумами людей, розповсюджуються за допомогою “транспортних” засобів, котрі є фізичними проявами носіїв інформації. Інфікована інформація знесилює чи повністю відволікає увагу людини, частіше всього вона має сексуальну привабливість чи характер небезпеки. Люди постійно інфікують один одного лексикою, піснями, книгами, кінофільмами, рекламою, манерами поведінки. Прикладами впливу культурних імпульсів на сприйняття є: складання гармонійної з блатним ухилом мелодії; фрази, що вміщують у себе залякування та сексуальне спрямування, формування сексуально орієнтованої та агресивної моди; побудова різних архітектурних, з фалічним ухилом, будов тощо. Навіть метафізична саморефлексія залежить від культурної спадщини, що є аналогічна генові. Це внутрішня уява та знання про світобудову та про те, що її наповнює.
Направлені віруси постійно шукають шляхи до психіки людини, обходячи всі інформаційні програми, які мають назви совість, мораль, воля тощо. Для проникнення сигналу до підкіркової структури мозку вірус повинен мати певний рівень інтенсивності. Межа, після якої інформація починає надходити до кори великих півкуль мозку для аналізу, називається порогом. Сигнали, що не змогли перейти поріг і надійти до кори півкуль мозку, не відкидаються, а сприймаються та обробляються на підкірковому рівні, але вже без контролю з боку свідомості. Такого виду сприйняття дозволяє організму відповідати на сигнали, що надійшли, так, як він не зміг би дати відповідь, якби вони були прийняті свідомістю. В разі, коли свідомість інфікована вірусами, виникає ніби-як алергія на позитивні установки. За такої форми нетерпимості віруси штовхають людину до неадекватної реакції на досить звичайні ситуації. Інколи можна побачити паранормальні форми повного відходу до світу фантазій та ілюзій, формування суперцінної, а іноді й параноїдальної ідеї, депресивні прояви ауто-агресивного характеру (аж до самогубства), збурення фанатизму, в тому числі й релігійного. Хвороблива свідомість вже не може існувати без наявності в ній психічних вірусів. Ці віруси живляться негативною енергією інших людей. Саме тому вони дають своїм носіям найбільшу здібність - збурювати інших людей, викликати роздратування, почуття вини, гнів тощо.
Подібно до того, як біологи розглядають життя на нашій планеті як спосіб існування біологічного організму, метапсихологи – спеціалісти з роботи із вірусами свідомості вбачають медіапростір (інформаційний простір, що створюється засобами масової інформації) як систему, де своїм самостійним життям живуть ідеї, міфи та легенди. Медіапростір – це ніби віртуальне лоно, в якому народжуються нові думоформи, ідеологічні мутанти, релігійні та псевдорелігійні монстри. Розум входить у контакт з медіапростором всякий раз, як він контактує з сучасними системами комунікації типа телебачення, Інтернету, друкованих видань, відеоігор, факсимільного зв’язку, радіореклами, записів на компакт-дисках та відеокасетах. Розповсюдження вірусів засобами масової інформації відбувається в середовищі медіапростору таким же чином, як відбувається біологічне розповсюдження вірусів через людське тіло у натовпі. Тільки замість мандрів людським організмом вірус засобів масової інформації мандрує інформаційними каналами медіапростору.
Нав’язування політичних сюжетів, які потужно розповсюджуються засобами масової інформації, дбайливо здобрюють ґрунт для розповсюдження вірусів. Політичні коментарі, що виставляються як турбота за долю нації, лише втягують слабкий розум до інтриг сильних світу цього, інфікуючи небезпечними хворобами.
За терміном дії віруси можуть бути короткоіснуючими та тривалоіснуючими. Перші за короткий термін руйнують енергетичну матрицю людини, другі можуть чинити паразитичний вплив на протязі всього життя людини. І перші, і другі віруси спричиняють до кодування пам’яті людини, що спотворює сприйняття нею реальності.
Ментальна інфекція може бути активною чи бездіяльною. В разі наявності бездіяльної інфекції господар-вірусоносій психічної зарази не передає її іншим людям. Активні віруси змушують вірусоносія інфікувати інших людей, і людина перетворюється в небезпечного рознощика психоінфекції. Ознаки захворювання часто видно неозброєним оком. Вірус вражає свідомість жертви і шукає нове поле для своєї діяльності. В таких випадках рекомендується негайно перервати контакти з такими людьми: це один з найефективніших засобів боротьби з психічними інфекціями та епідеміями.
Природа, стихії та предмети, що оточують людину, впливають на її свідомість та підсвідомість, викликаючи деякі згадки, асоціації, думки та стимулюють до деяких дій. Предмети, взаємодіючи із свідомістю людини, утворюють навколо себе ніби психічне поле, що діє на її мотиви та вчинки. Системи таких предметів в разі їх організації у часі та просторі, набувають властивостей формувати та направляти поведінку та думки людини – саме це і є базовий принцип багатьох психотехнологій.
Таким чином, через організацію предметно-речовинно-інформаційного середовища стає можливим направляти думки та формувати інтереси людини. Але не все у цьому середовищі залежить від вашої волі. Є досить активні, саморозповсюджуючі елементи, які у сучасній психології отримали назву псивірусів, або “мемів”. Мемами називаються легкозасвоювані елементи інформаційного поля, які залишають відбиток в людському розумі і сприяють виникненню своїх копій у розумах інших людей. Характерний приклад дії мемів – мода. Виховання людини соціальними інститутами налаштоване на передачу їй базових поведінкових мемів для того, щоб вона передала їх далі своїм дітям. На базових мемах будується стабільність суспільства, але при цьому не всі меми є добрими та сприятливими. Часто буває так, що вони починають контролювати ваші думки, розпорошують увагу, відволікають від важливої мети, викликаючи дезорієнтацію, стрес чи навіть відчай. Характерним прикладом такого несприятливого мема є релігія.
Психічні віруси мають здатність саморозповсюджуватися, експлуатуючи свого носія; можуть змінювати його поведінку і контролювати його свідомість. І хоча людина має власну імунну систему – здоровий глузд, совість, мудрість та відчуття міри, але й вони не завжди спрацьовують тому, що є віруси, що уражають навіть совість. Саме тому ми нижче надаємо інструменти, що допоможуть вам обмежити дію небажаних мемів.
2.4. РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ПСИХІЧНИХ ВІРУСІВ.
Стратегією розповсюдження вірусів свідомості може бути будь-який спосіб, що стимулює зараження оточуючих людей. Психічний вірус характеризується особливим кодом, що міститься в ньому самому. Цей код є не що інше, як запис ідеї про створення собі подібних паразитичних структур. Реалізувати цю ідею поза людською свідомістю вірус не може, для цього йому потрібно змусити свідомість працювати на себе, поступово підкоряючи її собі повністю. Свідомість, ноосфера та інформаційне поле для інформаційних вірусів є живильним середовищем, необхідним для їх життєдіяльності. Контакт вірусу із свідомістю часто призводить до виникнення віртуального монстра – інфікованої свідомості.
Найпростішими способами розповсюдження багатьох вірусів свідомості є непристойні жарти, чутки, плітки. Вони з космічною швидкістю розповсюджуються засобами інформації. Примітивний, недолугий гумор заохочує розповсюдження небезпечної інфекції свідомості, викликаючи низинні емоції. Незчисленні непристойні історії “зірок” шоу-бізнесу та політиків, що тиражуються жовтою пресою, є потужним транспортним засобом розповсюдження психічних вірусів. При цьому, вони демонструють всі основні властивості вірусу: здатність до копіювання, звертання до найнижчих рівнів свідомості, розмивання природних захисних бар’єрів організму, що протидіють ментальній інфекції. Більш того, закладена в таке повідомлення інформація поступово діє не тільки на моральність людини, але й на фізіологічні процеси також.
Віруси, що проникають до свідомості, викликають відхилення у роботі організму, перенаправляючи та ослаблюючи його енергетичні потоки. Схема дії цих вірусів така: адсорбція – проникнення вірусів у свідомість (кожний вид вірусів характеризується своїм власним способом проникнення), далі транскрипція – початок реалізації вірусної інформації, далі трансляція – процес переходу вірусної інформації безпосередньо до свідомості, далі реплікація – примноження, далі збирання вірусних часток і, на загал, вихід із свідомості нової популяції вірусів з метою подальшого розповсюдження.
Кожна людина має властивість відчувати безпосереднє існування свого Я: “Я почуваю, я відчуваю, я думаю, я бажаю, я йду, я говорю, я знаю, я дію...”. У психології це називається егосвідомістю. Дослідження майстрами внутрішньої алхімії, що проводилися багато століть, показали, що его, як деяке віртуальне поле, є головними воротами проникнення психічних вірусів.
Що таке емоції страху, гніву, гордощів, щастя, ревнощів, кохання, суму, амбітності? Емоції супроводжуються замиканням зумовлених мозкових нейропередавачів. Як можна визначити чи заражена якась емоція вірусом? Як правило, будь-який сильний емоційний стрес є свідоцтвом зараження свідомості небезпечною ментальною інфекцією. Більшість духовних практик говорять про необхідність виховання своєрідного емоційного невідчуття: людина має залишатися спокійною, незворушною у будь-яких ситуаціях. Таким чином блокується емоційний канал розповсюдження вірусів свідомості.
Древні Волхви навчали, що люди на Землі знаходяться для того, щоб виробляти та очищувати емоції. Емоції можуть метатися між крайнощами: то вони переповнені любов’ю, то отрутою. Щоденні психотехніки та медитативні практики значно допомагають гармонізувати емоційне поле і позбавитися від емоційної нестабільності, яка руйнує імунну систему. Отруйні емоції інфікують свідомість, руйнуючи її внутрішню гармонію. Остання ланка цього ланцюга – хвороба. Занотуйте собі: хвороба – це матеріалізація вірусів свідомості у фізичному тілі людини.
Але відгороджуючись від будь-яких емоцій, легко закритися і від світлих емоцій, що несуть людині силу, впевненість, відчуття щастя та буття.
Позитивні емоції викликають появу позитивних думок, творчих ідей, що ведуть до важливих відкриттів. Очищення емоційного поля – така ж важлива операція, як і очищення фізичного тіла. Якщо емоційний бруд в’ївся досить глибоко, процес позбавлення від наслання може бути досить хворобливим. Розвиток вірусів свідомості ослаблює імунну систему людини і провокує розвиток небезпечних емоційних порушень.
Інфікування вірусами досить часто проходить під час сну. Коли людина спить, вона стає незахищеною від вторгнення чужих сутностей, полів, що викликають руйнацію матриці свідомості. Під час сну індивідуальна свідомість з’єднується з колективною підсвідомістю, яка є подібною до інфернальної супермережі, при цьому послаблюються системи контролю свідомості, і цим користуються віруси. Пробудження можна порівняти з завантаженням комп’ютера, який ранком починає працювати з тією ж пам’яттю та програмним забезпеченням, що були у нього до того, як він заснув. Але до пам’яті за час “сплячого режиму” могли пролізти небезпечні віруси.
На щастя, люди мають засоби виявлення вірусів свідомості та боротьби з ними. Необхідно зауважити, що виявити ці сутності досить важко через те, що, подібно до комп’ютерних вірусів, вони можуть мандрувати мережею. Метальну мережу, сферу розуму різні дослідники називають по різному: це й область всесвітнього розуму, світ ейдосів, інформаційне поле, ноосфера тощо. Інфікована свідомість однієї людини надсилає інфіковане повідомлення у всесвітню мережу. Не сприйняти інфекцію легко: як тільки надійде інфікований файл, просто не треба його відкривати та читати його. Тим більше не рекомендується “скачувати” із сфери розуму деструктивні програми і випробовувати їх на собі. До таких програм можна віднести всі ті дії, що направлені на погіршення стану духовності, тобто ті, що ведуть до духовної, фізичної та моральної деградації. Створюючи належний ґрунт для розповсюдження інфікованих програм (а такий ґрунт живиться почуттями заздрощів, вини, агресії, ледарства, ревнощів тощо), людина вже є готовою ініціювати та виконувати програму саморуйнування.
Не треба думати, що програми саморуйнування особи є простими і їх легко можна розпізнати та знищити. Вони досить часто є високоінтелектуальними і мають властивості до розсилки своїх копій далі, від однієї особи до іншої. Це значить, що загроза зараження висить над кожним, хто “записаний” у пам’яті інфікованої людини: це люди, з якими вона спілкується, про яких думає, до кого скеровує свої думки, емоції, природні імпульси. Безпосередньо спілкуючись чи звертаючись думками до будь-якої людини, носій ментальної зарази формує та відправляє отримувачеві деякі послання, які можуть повністю зруйнувати біокомп’ютер отримувача чи його програмне забезпечення. На цьому принципі ґрунтуються всі ідеологічні, інформаційні та комп’ютерні війни.
Найнебезпечнішим є те, що інфікована небезпечним вірусом свідомість може заразити інших осіб. Ті, хто про це знає, природно, хвилюються за це. Адже інколи людина, знаючи про те, що є інфікованою, не бажає заражати близьких йому людей. Що ж тоді робити? Необхідно швидко підготувати список тих осіб, які вам є найдорожчими, – ці люди найбільше схильні до ментальної інфекції – щоб бути в змозі послати кожному з них своєрідне попередження. Таке попередження є сформованими у потоці любові світлі та чисті думки, що направляються у бік вибраної особи.
Віруси свідомості викликають масові запаморочення розуму, що відомі як психічні епідемії. Такі епідемії часто класифікують як соціальну пандемію. Соціальні рухи можуть бути змодельовані як побічні ефекти інфекційних ідей, що розповсюджуються серед людей. Епідемії психічного божевілля бувають у будь-які часи. Найкращими прикладами психічних епідемій, що спровоковані вірусами свідомості є – релігійні війни, хвилі суїциду, заколоти, революції, паніка тощо. Небезпечними є також і парасуїцидні дії, що викликаються психічними вірусами, коли люди спеціально роблять самокаліцтво. Парасуїцидні дії провокуються ненавистю, помстою, почуттям самотності, ізоляції, вини, зниженою самооцінкою. Вони часто носять демонстративний характер, зумовлені істеричними механізмами і орієнтовані на бажання отримати співчуття, жалість або поблажливість.
Вірус – це пакет інформації, яка експлуатує ресурси господаря з метою самокопіювання та передавання себе новим господарям. Біологічний вірус кодує себе в ДНК, глибоко просякає в молекулярну структуру і передається далі – коли відбувається обмін енергетичними потоками (потоки тонкої енергії, органічної рідини, виділення) між різними людьми. Структура молекули ДНК має в собі інформацію про те, як будувати організм. Вірус свідомості кодується в матриці свідомості і передається, коли двоє людей вступають у ментальний, емоційний, енергетичний чи вербальний контакт. Цей вірус кодує себе як думка, ідея, почуття і може передаватися через образ, звук, думку чи речовинне втілення.
Під вірусом треба розуміти деяку структуру, яка використовує зовнішні механізми для власного копіювання та руйнації того базису, що прийняв цю структуру. Віруси свідомості інфікують людей, задаючи їм руйнівні програми життя. У свою чергу, люди сприяють розповсюдженню цих вірусів, розширюючи ареали їх знаходження. Людство не відає, що стало живильним середовищем для іншої – вірусної цивілізації.
Відповіді
2004.11.17 | Анатолій
Re: Віруси свідомості - Віруси самооцінки!
4.7. ВІРУСИ САМООЦІНКИ.“Пізнай себе...”, казав Г.С. Сковорода. Ця метапрограма вже тисячі років надихає людей на самодослідження. Індивідуальність, Я – одна з активно досліджуваних тем західної психології. Кожний рік з друку виходять нові дослідження з питань самоповаги, самосвідомості, самоосягнення, самосхем, самоуправління тощо. Індивідуальність, як організатор думок, почуттів та дії, є стрижнем особи. Ми краще запам’ятовуємо інформацію, якщо кодуємо її в категоріях свого Я. Прикладом роздумів про своє Я може слугувати концепція про множинність Я. Ваші можливі Я охоплюють уяву про себе такого, яким ви бачите себе у мріях – багате Я, струнке Я, любиме Я і красиве Я. Вони також охоплюють ті Я, якими ви боїтеся стати – безробітне Я, алкогольне Я, Я, що погано вчиться тощо. Такі можливі Я мотивують нас, змальовуючи специфічну мету і даючи енергію для їх досягнення. В уяві свого Я велике значення має само рефлексія та самооцінка. Те, що ми відчуваємо у відношенні до себе, також є дуже важливе. Дослідження підтверджують добрий вплив позитивного почуття власної гідності, але також акцентують на шкідливості гордині.
Висока самооцінка приносить чудові результати. Люди, які добре до себе відносяться, проводять менше безсонних ночей, мають більший опір зовнішньому тиску, менше схильні до вживання наркотиків, наполегливіші у розв’язуванні складних задач життя і просто щасливіші від інших.
Порушення почуття самоприйняття та власної гідності є основною причиною нещасть, розчарувань, невдач та відчаїв.
Низька ступінь самооцінки виявляє себе у різних формах. Уразливі для депресій люди можуть відчувати, що вони не в змозі реалізувати свої надії. Схильні до тревоги люди часто усвідомлюють, що вони не в змозі бути тим, ким мають бути. Люди, що негативно відносяться до себе, схильні також до вразливості та підозрілості. Вони будуть мати схильність до приниження інших. Одні люблять своїх ближніх, як самих себе, інші ненавидять своїх ближніх, як самих себе. Низька самооцінка робить людей критичними, ущипливими, цинічними, що у всьому сумніваються, консервативними у дрібницях. Саме через це багато з дослідників вважають, що проблеми людства мають місце не через надмірну гординю та себелюбство, а від зневаги, неповаги та нелюбові до себе. Але що вражає, то це, що люди виправдовують свою зневагу до себе. Проаналізуйте-но свої думки і ви побачите, що:
- пам’ятаєте і обґрунтовуєте свої дії, самовиправдовуючи себе;
- ви виявляєте свою віру у точність своїх поглядів та суджень;
- ви переоцінюєте те, наскільки добре діяли б в ситуаціях, в яких більшість людей поводить себе не найкращим чином;
- ви, ліпше, повірите в улесливий опис свого характеру, ніж в правдивий. Вам більше подобаються люди, які приписують вам добрий імідж;
- ви підтримуєте свій імідж переоцінкою того, наскільки інші люди підтримують вашу позицію і приймають ваші слабкості, і недооцінкою загальності ваших позитивних якостей.
З другого боку вірус самооцінки діє так, що ви переоцінюєте себе і зовсім недооцінюєте інших. Таке сприйняття себе є підосновою різних конфліктів: від звинувачення в подружній зраді іншої сторони до само- звеличеного снобізму. Переоцінка себе і презирство інших – ось що є тією погордою, яка веде до саморуйнування. Теофаст писав: “Погорда – це свого роду презирство до всіх інших, крім самого себе”. Погорда стає перешкодою до істинної величі, до щастя та процвітання. Віруси свідомості діють так, що людина починає мати погорду до своєї сили і до своєї слабкості, до своїх знань і до свого невігластва, до своєї чесноти та до своєї розпусти. Погорда підштовхує до заздрощів, нетерпимості, ворожому відношенню до світу. Погорда заважає любити і бути любимим. Погорда перетворює вдачу на кару. Найстрашніше – це погорда з обличчям покори.
Здорова самооцінка дає позитивні результати. Сприймайте себе таким, яким ви є насправді і вам легше буде сприймати інших людей.
4.8. ПОНЯТІЙНІ ВІРУСИ.
Не справжня природа речей визначає ваші дії та почуття, а думообрази. Ми маємо відому уяву про себе, оточуючий світ і людей в ньому, і ми поводимо себе так, ніби ця уява точно відображає реальну дійсність, її істинний зміст. Можна без перебільшення сказати, що кожний з нас в деякій мірі загіпнотизований чи-то уявами, які некритично сприймалися з інших джерел, чи-то ідеями, які прийшли в голову і які, як ми самі себе запевнили, відповідають дійсності. Ці негативні уяви та ідеї, що заражені вірусом, з тою ж силою впливають на нашу поведінку, як і ті, що навіюються об’єктові гіпнозу професійним гіпнотизером. Якщо ви вважаєте себе за невдаху, то успіх буде обходити вас. Ви самі себе програмуєте на тривогу, стреси, безсонницю, хвороби, бідність. Саме Ви вибрали забути про те, що Всесвіт забезпечує нас всім необхідним для щасливого життя зараз і у майбутньому.
Життя більшості людей будується на подібних хибних поняттях та уявленнях про світ та про себе. Уява про самого себе – це передумова, база, фундамент, на якому ґрунтується наша індивідуальність, і вона визначає особливості нашої поведінки. Понятійні віруси стимулюють сталість цих уяв, зашорення бачення, виникнення жорстких стереотипів, навішування ярликів. Через них практично кожна людина впевнена тільки у своїй правоті, втрачає при цьому гнучкість. Через них ми будуємо свою поведінку не на самих фактах, а на судженнях про ці факти. Ці судження не дозволяють насолоджуватися спілкуванням з людьми, радіти оточуючій природі, бо перетворюють життя у постійний, як замкнуте коло, нудний сон. Не дарма древня мудрість говорить: “Не суди...”.
Є випадки, коли вірус навпаки руйнує ключові стереотипи, установки, переконання та уяви. Він руйнує основи світосприйняття. Уявіть собі, що вірус вражає уявлення про цілісність всесвіту. Ви можете функціонувати тільки тоді, коли оточуєте себе повноцінними образами, за якими стоїть синхронність чи скоординованість сигналів, що надходять через зір, слух, дотик, запах та смак. З іншого боку, така скоординованість сигналів беззаперечно пов’язана з ідеєю просторово-часового континуума, чиї закони є незмінними, в іншому ж випадку ваш розум відмовиться щось сприймати, чи, отримавши шок, звузиться, а то й зруйнується. Наприклад, ви чітко бачите та чуєте щось, до чого не можете доторкнутися. Або ви звикли сприймати світ щільним, речовинним, аж ось, неочікувано, він вами сприймається як вібруючий потік енергії. В деяких таємних школах містерій майстри спеціально та свідомо використовують ці віруси для руйнування сталих уяв та оманливих концепцій, що заважають учням бачити реальність, а також готуючи їх до просвітлення. Реальність так відрізняється від наших уявлень, що неочікувана зустріч з нею приводить до розщеплення, роздвоєності непідготовленої свідомості. Тільки тоді, коли звичне для нас оточення, тобто його опис, зруйнований, ми можемо жити в ньому.
Але найруйнівнішим та розвалюючим всі уяви, поняття та ідеї началом є Смерть. Більшості сучасних людей властиве відсторонення від всього того, що пов’язане з їх Смертю чи викликає асоціації з нею через те, що мало яка людина буває готовою до цього природного акту свого Життя і в глибині Душі боїться його і тому вважає за необхідне обминати все, що має відношення до її майбутньої Смерті. Несвідомо вона відганяє від себе Думку про кінець свого Життя, про сумні обставини, пов’язані з ним, про матеріальні та моральні втрати, які обов’язково виникають у рідних та близьких, про незакінчені справи...
Влучно з цього приводу сказав відомий письменник М. Зощенко: “Відношення до Смерті – це одна з найбільших проблем, з якою обов’язково зустрічається людина у своєму житті. Але ця проблема не тільки не є вирішеною (в літературі, в мистецтві, у філософії), але вона навіть є мало продуманою. Рішення її віддано кожній людині окремо. А розум людини слабкий та боязливий. Вона відкладає це питання до останніх днів, коли вирішувати вже пізно. А тим більше пізно боротися, пізно шкодувати, що думки про смерть застали зненацька...”
Відо-Вістичне Православ’я вчить нас, що безсмертний Дух поступово, на протязі багатьох тисяч років, у багатьох земних втіленнях, розділених між собою проміжними станами Свідомості в Тонких Світах, розвиває та пізнає свої божественні якості. Кінцева мета всіх земних втілень Духу – збирання досвіду, який у розвтіленому стані трансформується у розумові здібності та духовні якості, які дозволяють людині по-закінченню повернутися назад до Всевишнього і досягти наступного щабля свого розвитку – стану Боголюдини, не втративши при цьому індивідуальності. Ці властивості, що напрацьовані у посмертному існуванні, створюють моральну та інтелектуальну основу для тієї особи, яка народиться у наступному втіленні Духу на Землі.
Крім того, для багатьох людей, що всім своїм життям прямували до духовної свободи, Смерть є вчителем. Вона вчить помирати невмираючи, вчить бачити оточуючий світ таким, яким він є. Таємним. Дивним. Омріяним. Для просвітленої особи навіть Смерть перетворюється у безсмертя...
Понятійний вірус поступово блокує здібність до інтуїтивного пізнання оточуючого світу. Починає домінувати інтелектуальне, формально-логічне мислення. Поступово з’являється схильність до порожнього розумування, резонерства. Але інтелект, що налаштований на самого себе, на свою власну природу і походження є приреченим, в ньому починають працювати програми самознищення. Саме в цьому і є трагедія сучасної цивілізації, де головним є накопичення та обробка інформації, де інформація є і богом, і метою. Але треба усвідомити, що всі психічні віруси “мешкають” саме в інформаційному полі. І тільки тоді людина може звільнитися від них, коли вийде за межі вічно неспокійного розуму, позбавиться від виснажливої внутрішньої балаканини.
Подальше розповсюдження цього вірусу призводить до розколу свідомості, який проявляється у дезорганізованому мисленні, в розладах вибірності уваги, гострому переживанні ірраціональних ідей, викривленому сприйняттю та неадекватних емоціях. Цей психічний розлад називають шизофренією, що буквально означає “розщеплення свідомості”.
Як проходить зараження цим вірусом? Розуміння того, що наші дії, почуття та поведінка є лише результатом наших уявлень та переконань, є важелем, за допомогою якого відкривається брама до майстерності, успіху та щастя. Змінивши свої власні переконання, ви зможете змінити все своє життя.
Проаналізуйте свої уявлення про себе та про оточуючий світ, свої установки, свої вірування. Як вони формувалися? Звідки вони з’явилися? Яку користь чи шкоду вони принесли вам? Чи зробили вони вас щасливими, вільними? Сформулюйте їх та запишіть. Ви отримаєте кредо, яке визначало ваше життя та ваші вчинки. Його можна визначити як основну метапрограму. Але чому вона принесла стільки руйнування у ваше життя, стільки болі? Змініть цю метапрограму свого життя, орієнтуючись на те, щоб ваше життя стало радісним, творчим, щоб воно приносило щастя вам, людям вашого Роду, України, планети Земля.
4.9. ДИСОЦІАТИВНІ ВІРУСИ.
Ці віруси викликають раптову втрату пам’яті, зміну особистості, неузгодженість думок (переконань), та вчинків. У стресових ситуаціях ці віруси активізуються, а коли ситуація стає занадто стресовою, люди намагаються дисоціювати себе від неї. Їх свідомість відмежовується від болючих згадок, думок та почуттів. Багато хто з вас переживав стан нереальності, відділення від власного тіла, зміни обсягів тіла, споглядання себе зі сторони, ніби-то у кіно. Такий стан захищає людину від згадок про сильну біль, яку ця людина мала, наприклад, під час аварії. Лише коли такі випадки стають гострими, страшними, неконтрольованими, це можна вважати за дію вірусів, що ведуть до дисоціативних розладів.
Такий стан може супроводжуватися нездатністю згадати події, схоже як під час сильного алкогольного сп’яніння. В разі сильної дії вірусів починається повна дисоціація свого Я, розщеплення особистості. У таких людей спостерігається дві чи більше окремих особистості з зовсім різними манерами, поведінкою, пристрастями та властивостями характеру. У кожної особистості свій голос, погляд на світ, установки, фізіологічні реакції.
Ці особистості не є ролями, тому що під час дисоціативного розщеплення втрачається самоідентифікація. Якщо актор вважає себе за Гамлета поза сценою, то це не майстерність, а божевілля. Під час дисоціативного розщеплення міняється навіть гострота зору у різних особистостей, що неможливо під час акторської симуляції.
Зараження дисоціативним вірусом. Життя надається для щастя, творчості, любові ... У людей виникає любов, але в область любові проникають (часто свідомо направлені іншими) віруси і це світле почуття починає трансформуватися. Люди, ніби-то пропагуючи любов, починають ненавидіти своїх близьких, несуть зло, винищують один одного; і віруси, що штовхають людей до такої поведінки, живляться саме любовними спрямуваннями. В історії зараження такими вірусами мало місце під час Христових походів, полювання на відьом, міжрелігійних воєн та міжконфесійної агресивності. Хто це робить? Особливі віруси, що проникають у світлі емоції, почуття, думки, еманації, починають ними живитися та їх перекручувати. Творче, Божественне начало трансформується у щось демонічне, руйнівне, що негативно впливає на людину і його свідомість, звужуючи її. Це іржа, ментальна, психологічна іржа, що роз’їдає, розкладає душу людини. При цьому психічне спустошення веде і до фізичної деградації. Думки, мислення втрачають гнучкість, виникають нав’язливі стани, приступи агресії, фобії. Втрачається почуття гумору, неможливість правильного відношення до травмуючи переживань, підвищене навіювання (самозомбування), підвищується самозакохана замкнутість, що приводить до втрати соціальної адаптації.
4.9.1. СПОСІБ БОРОТЬБИ ТА ПРОФІЛАКТИКА.
Емоційні віруси, як правило, передаються у той момент, коли людина знаходиться у стані звуженої свідомості – сон, гіпноз, наркотичне сп’яніння, шок, психологічна травма тощо. В цей момент свідомість втрачає здатність фільтрувати інформацію і відбувається запис будь-якої інформації на дуже глибинному рівні. Ці віруси розповсюджуються як спеціально, так і невимушено.
Прикладом спеціального розповсюдження емоційних вірусів є зомбування та кодування свідомості, що практикуються з релігійною та ідеологічною метою і які можна побачити та відчути на собі у будь-яких церквах, зборах релігійних громад, та у державних виборчих технологіях.
Прикладом невимушеного кодування свідомості, від якого страждають багато людей, є родові інформаційні травми. Під час народження дитини, коли мати відчуває біль, а дитина страх нового життя, записується негативна інформація, яка у подальшому житті може зіграти фатальну роль. Наприклад, в цей час випадково падає скальпель і немовля чує цей звук. Маленький запис цієї інформації поступово обростає енергетичною оболонкою, яка за багато років стає страшною пухлиною, що роз’їдає тіло та душу. Надалі, почувши дзвін металу, людина може запустити програми, які асоціюються з болем та страхом і які можуть спровокувати неврозні стани, які на загал, перетворюються у живильне середовище для розвитку вірусів.
Існує широкий спектр древніх орійських та східних духовних практик, які розроблені спеціально для того, щоб забезпечити доступ до перинатальних та трансперсональних областей свідомості людини. Саме тому, нова модель психіки дуже нагадує древні уявлення великих містичних традицій.
Можна оживити пам’ять тіла на клітинному рівні за допомогою холотропного дихання та медитативних практик і подумки повернутися до моменту свого народження. Пірнувши у цей процес в стані медитації декілька разів, людина позбавляється від травматичного переживання своєї появи на світ. Вона ніби-то повертається до стану ембріона, а свідомість робить стрибок назад до першого світосприйняття (передкодованого стану), вибиваючи ґрунт з-під вірусів. В цей час відбувається де програмування свідомості. При цьому знімається недовіра до оточуючого середовища, почуття вини і страху перед ним.
Автор цієї збірки неодноразово проходив медитативні практики очищення свідомості за допомогою холотропного дихання і можу сказати про те, що після цих практик людину відчуває незмірне почуття щастя та любові. Але рекомендую ці практики проводити з майстром, тому що в процесі очищення у людини виходить весь негатив і людина в цьому процесі потребує допомоги.
4.10. ВІРУСИ СПРИЙМАННЯ.
Мільйони подразнень із зовнішнього світу постійно атакують наше тіло. А у суцільній темряві нашого внутрішнього світу, в ореолі таїни працює наш мозок. Цей факт ставить фундаментальну проблему: як образи оточуючого середовища попадають до мозку?
А сучасною мовою її можна сформулювати так: як ми формуємо нашу уяву про оточуюче середовище; такі як вигляд хвиль, шум прибою, запахи моря перетворюються в деякі схеми активних нейронних ланцюгів? І як із цієї живої нейрохімії ми створюємо свою усвідомлену уяву про море та його температуру, про його запах та красу тощо?
Щоб відобразити картину оточуючого світу у своєму розумі, ми маємо помітити фізичну енергію у зовнішньому середовищі і кодувати її у вигляді нервових сигналів, і ций процес традиційно називають відчуттям. Надалі ми маємо відібрати, організувати та інтерпретувати наші відчуття, і цей процес традиційно називають сприйняттям. У нашому повсякденному досвіді відчуття та сприйняття зливаються у один нерозривний, суцільний процес.
Ми формуємо сприйняття, покладаючись не тільки на відчуття, що ідуть “доверху”, тобто до мозку, але й на власний досвід та інтуїцію. У процесі сприйняття деінде можуть мати місце порушення, починаючи з сенсорних рецепторів і закінчуючи перцептивною інтерпретацією. Щомоментно наша свідомість фокусується подібно до променя ліхтаря на обмеженій кількості об’єктів та явищ дійсності. Наша свідома увага є вибірковою. Те, що визначає, які саме еманації в даний момент сприйняття будуть відібрані, називається каналом бачення; його можна розглядати як властивість свідомості відбирати відповідні еманації для забезпечення одночасного сприйняття всіх елементів, що утворюють в даний момент оточуючий світ. Незначне зміщення каналу бачення тягне за собою відкриття нових полів еманацій, які, як правило, люди не сприймають. Мета внутрішньої алхімії – розвиток здібності свідомо пересувати канал бачення, щоб вийти за межі вузьких рамок пересічного сприйняття. Хоча навчитися пересувати канал бачення є непростим завданням, насправді навіть дуже малого його пересування є досить, щоб докорінно змінити життя будь-якої людини, її буття, поведінку та сприйняття оточуючого світу. Здатність сприймати еманації є властивість живих істот, яку вони продовжують вдосконалювати на протязі всього свого життя. Це дозволяє їм досягнути особливого типу сприйняття. Розвиваючи сприйняття, кожне людська істота має з моменту свого народження вдосконалювати свою здатність відбирати лише частину всіх доступних до сприйняття людини еманацій з тим, щоб практично їх використовувати. Без цього еманації будуть сприйматися як повний хаос.
Існують цілі області нашого буття і багатообразні здатності сприйняття, які забуті нами через обмеження, що були накладені вихованням в межах сучасної культури. В межах відомого розташовується лише незначна частина всіх доступних нам еманацій. Але у цих межах ми, пересічні люди, проводимо все своє життя – тут знаходиться все, що у своєму житті ми сприймаємо як реальність буденного світу. Все, хто ми є і що ми робимо, знаходиться у межах цієї частини еманацій. Невідоме – це практично нескінченна частина світоутворення, яка для пересічної людини є недослідженою. Але кожна людина має можливість перелаштувати себе і почати сприймати інші, що входять цієї частини світоутворення, еманації. Відчуття та сприйняття сучасних людей є обмежені. А це означає, що значна частина Реальності залишається зовсім недоступною до сприйняття. Те, що ми не сприймаємо, буквально протинає світ, існуючи безпосередньо біля людини, але ніяк з нею не перетинається. Для більшості є очевидним, бачити – значить вірити. Багато хто з нас також знають, що вірити – значить бачити. Наш життєвий досвід , судження та очікування можуть забезпечити нас деякими стереотипами сприйняття, чи схильностями розуму, що значно впливають на те, що ми бачимо.
Зараження даним видом вірусу. Віруси сприймання порушують адекватність сприймання дійсності. Справжній масштаб спотворень сенсорної інформації є величезним. Ці спотворення обрізають вхідну інформацію, створюють блоки, кліше та стереотипи. Наприклад, сприймаючи людину, ми з’єднуємо воєдино цілий ряд ізольованих сприймань – ноги, колір волосся, тембр голосу, запах шкіри тощо, і цим створюємо неподільну цілісність. На цьому етапі функціонування свідомості деякий обсяг інформації знищується вірусами чи витісняється у підсвідомість. Далі віруси діють і на оцінки усвідомленого сигналу і залишають з усього комплексу зібраного сприйняття лише окремі параметри. В цьому випадку складність механізму зумовлена рухливістю уваги, що, у свою чергу, безпосередньо пов’язане зі зміною мотивації. У кожний окремий момент ми свідомо сприймаємо лише те, що оцінюємо. Через віруси ми отримуємо інформацію досить обрізану, спаплюжену та викривлену, що всякий образ, що був побудований на її базі, страждає явною та багатосторонньою недостатністю. Чому ж ця недостатність не охоплюється нашою увагою і, більш того, здається зовсім неочевидною у більшості випадків? Механізм, що з таким успіхом приховує злиденність нашого сприйняття, “вітці” NLP назвали “галюцинуванням”. “Галюцинування” стає явним, коли людина, виходячи з власного переконання, починає приписувати людям чи об’єктам такі характеристики та дії, які не існують у реальності. У таких випадках кажуть: вона бачить те, що хоче бачити. Оточуючим людям інколи навіть важко зрозуміти, звідки у таких людей впертості та впевненості – нам ніяк не віриться, що вони саме галюцинують, тобто сприймають неіснуюче за реальність.
Віруси, просякаючи у грандіозний механізм сприйняття, використовують більшу частину енергії індивіда. Зворотним боком цього процесу, ще енергоємнішого, є емоційне реагування як результат втягування суб’єкту в те, що він переживає “галюцинаторний” опис оточуючого світу, і тут вже можна побачити функціонування емоційних вірусів.
2004.11.18 | Вільнодум
Цінна стаття! Дякую!
З задоволенням прочитав статтю Анатолія про віруси свідомості. Для юдо-хри ця стаття напевно не під силу. Майже впевнений, що вони її навіть не прочитали повністю! Та Бог з ними. Нехай моляться, і їм стане легше!Для мене персонально в статті Анатолія є багато відголосків із інших джерел, які перекликаються і доповнюють цю статтю. Серед них є наукові розробки про зміни людської свідомості Джуліуса Джеймса, які дуже фундаментально доповнюють те, за що каже Анатолій, даючи розуміння формування звязків між нейронами головного мозку, які викликає розумова діяльність. Із інших робіт мені пригадався батько пропаганди і маркетінгу Едвард Бернейс (Edward Bernays), який на початку прошлого віку заклав наукові основи "промивання мізків" масам для специфічних цілей. Він був тим, хто створив реклами паління табаку для жінок, як корисне, (корисне для табачних компаній!), або користі сніданків з бейконом, шкідливе фторування води, непотрібні дитячі прививки, вирізання статуеток з мила для кращого продажу мила, і багато чого іншого. Він був спроможним викликати масовий психоз закупок якогось товару, який хотіла та чи інша корпорація, і яка йому за це звичайно платила. Він написав книгу "Пропоганда", яку вивчав Гебельс для цілей Рейху. Але я не про це, а про те, що в статті Анатолія показана ще одна сторона закручування мізків людині шляхом власного розумового зусилля. Все сказане абсолютно справедливе. Це подібне до того, що описав Ігор Каганець в статті "Ви в руках матриці!". Все це одного поля ягоди - сфера маніпуляції мізками і контролювання свідомості.
Важливо, що в статті показано, що вплив на свідомість хоча і йде із зовні, сам процес "закабалення" або "захворювання" є під ВЛАСНИМ контролем людини. Ясне розуміння всього процесу безумовно потрібне для здорового психічного стану.
Я за щось подібне також писав за що хочу нагадати і привести цитату із однієї моєї статті, яку де-хто вже читав, окрім юдо-хри, яка із-за зазомбованості не здатна нічого, окрім спорідненого з біблією, читати. Писав таке:
" Коли людина "ВІРИТЬ", то вона створює "СИМВОЛ ВІРИ" в своїй свідомості. Створений мозком "символ віри" існує в свідомості як субстанція мозку, до якої людина відноситься, як до існуючої реальності поза межами тіла і власної свідомості. Насправді, реально, нічого немає "поза межами" свідомості, є тільки "образ" створений в самій свідомості. Тобто свідомість створює "ТІЛО-ВІРИ" до якого відноситься, як до окремої субстанції, яку свідомість пізнає як реальність."
Вільнодум
2004.11.18 | Социст
Віруси та егрегори.
Пане Анатолій!Опишіть, будь ласка, живий зв'язок між вірусами та егрегорами! Щоб зібрались думки!
Дякую!
2004.11.18 | Анатолій
Re: Віруси свідомості - Понятійні та інші Віруси!
ПОНЯТІЙНІ ВІРУСИ!Не справжня природа речей визначає ваші дії та почуття, а думообрази. Ми маємо відому уяву про себе, оточуючий світ і людей в ньому, і ми поводимо себе так, ніби ця уява точно відображає реальну дійсність, її істинний зміст. Можна без перебільшення сказати, що кожний з нас в деякій мірі загіпнотизований чи-то уявами, які некритично сприймалися з інших джерел, чи-то ідеями, які прийшли в голову і які, як ми самі себе запевнили, відповідають дійсності. Ці негативні уяви та ідеї, що заражені вірусом, з тою ж силою впливають на нашу поведінку, як і ті, що навіюються об’єктові гіпнозу професійним гіпнотизером. Якщо ви вважаєте себе за невдаху, то успіх буде обходити вас. Ви самі себе програмуєте на тривогу, стреси, безсонницю, хвороби, бідність. Саме Ви вибрали забути про те, що Всесвіт забезпечує нас всім необхідним для щасливого життя зараз і у майбутньому.
Життя більшості людей будується на подібних хибних поняттях та уявленнях про світ та про себе. Уява про самого себе – це передумова, база, фундамент, на якому ґрунтується наша індивідуальність, і вона визначає особливості нашої поведінки. Понятійні віруси стимулюють сталість цих уяв, зашорення бачення, виникнення жорстких стереотипів, навішування ярликів. Через них практично кожна людина впевнена тільки у своїй правоті, втрачає при цьому гнучкість. Через них ми будуємо свою поведінку не на самих фактах, а на судженнях про ці факти. Ці судження не дозволяють насолоджуватися спілкуванням з людьми, радіти оточуючій природі, бо перетворюють життя у постійний, як замкнуте коло, нудний сон. Не дарма древня мудрість говорить: “Не суди...”.
Є випадки, коли вірус навпаки руйнує ключові стереотипи, установки, переконання та уяви. Він руйнує основи світосприйняття. Уявіть собі, що вірус вражає уявлення про цілісність всесвіту. Ви можете функціонувати тільки тоді, коли оточуєте себе повноцінними образами, за якими стоїть синхронність чи скоординованість сигналів, що надходять через зір, слух, дотик, запах та смак. З іншого боку, така скоординованість сигналів беззаперечно пов’язана з ідеєю просторово-часового континуума, чиї закони є незмінними, в іншому ж випадку ваш розум відмовиться щось сприймати, чи, отримавши шок, звузиться, а то й зруйнується. Наприклад, ви чітко бачите та чуєте щось, до чого не можете доторкнутися. Або ви звикли сприймати світ щільним, речовинним, аж ось, неочікувано, він вами сприймається як вібруючий потік енергії. В деяких таємних школах містерій майстри спеціально та свідомо використовують ці віруси для руйнування сталих уяв та оманливих концепцій, що заважають учням бачити реальність, а також готуючи їх до просвітлення. Реальність так відрізняється від наших уявлень, що неочікувана зустріч з нею приводить до розщеплення, роздвоєності непідготовленої свідомості. Тільки тоді, коли звичне для нас оточення, тобто його опис, зруйнований, ми можемо жити в ньому.
Але найруйнівнішим та розвалюючим всі уяви, поняття та ідеї началом є Смерть. Більшості сучасних людей властиве відсторонення від всього того, що пов’язане з їх Смертю чи викликає асоціації з нею через те, що мало яка людина буває готовою до цього природного акту свого Життя і в глибині Душі боїться його і тому вважає за необхідне обминати все, що має відношення до її майбутньої Смерті. Несвідомо вона відганяє від себе Думку про кінець свого Життя, про сумні обставини, пов’язані з ним, про матеріальні та моральні втрати, які обов’язково виникають у рідних та близьких, про незакінчені справи...
Влучно з цього приводу сказав відомий письменник М. Зощенко: “Відношення до Смерті – це одна з найбільших проблем, з якою обов’язково зустрічається людина у своєму житті. Але ця проблема не тільки не є вирішеною (в літературі, в мистецтві, у філософії), але вона навіть є мало продуманою. Рішення її віддано кожній людині окремо. А розум людини слабкий та боязливий. Вона відкладає це питання до останніх днів, коли вирішувати вже пізно. А тим більше пізно боротися, пізно шкодувати, що думки про смерть застали зненацька...”
Відо-Вістичне Православ’я вчить нас, що безсмертний Дух поступово, на протязі багатьох тисяч років, у багатьох земних втіленнях, розділених між собою проміжними станами Свідомості в Тонких Світах, розвиває та пізнає свої божественні якості. Кінцева мета всіх земних втілень Духу – збирання досвіду, який у розвтіленому стані трансформується у розумові здібності та духовні якості, які дозволяють людині по-закінченню повернутися назад до Всевишнього і досягти наступного щабля свого розвитку – стану Боголюдини, не втративши при цьому індивідуальності. Ці властивості, що напрацьовані у посмертному існуванні, створюють моральну та інтелектуальну основу для тієї особи, яка народиться у наступному втіленні Духу на Землі.
Крім того, для багатьох людей, що всім своїм життям прямували до духовної свободи, Смерть є вчителем. Вона вчить помирати невмираючи, вчить бачити оточуючий світ таким, яким він є. Таємним. Дивним. Омріяним. Для просвітленої особи навіть Смерть перетворюється у безсмертя...
Понятійний вірус поступово блокує здібність до інтуїтивного пізнання оточуючого світу. Починає домінувати інтелектуальне, формально-логічне мислення. Поступово з’являється схильність до порожнього розумування, резонерства. Але інтелект, що налаштований на самого себе, на свою власну природу і походження є приреченим, в ньому починають працювати програми самознищення. Саме в цьому і є трагедія сучасної цивілізації, де головним є накопичення та обробка інформації, де інформація є і богом, і метою. Але треба усвідомити, що всі психічні віруси “мешкають” саме в інформаційному полі. І тільки тоді людина може звільнитися від них, коли вийде за межі вічно неспокійного розуму, позбавиться від виснажливої внутрішньої балаканини.
Подальше розповсюдження цього вірусу призводить до розколу свідомості, який проявляється у дезорганізованому мисленні, в розладах вибірності уваги, гострому переживанні ірраціональних ідей, викривленому сприйняттю та неадекватних емоціях. Цей психічний розлад називають шизофренією, що буквально означає “розщеплення свідомості”.
Як проходить зараження цим вірусом? Розуміння того, що наші дії, почуття та поведінка є лише результатом наших уявлень та переконань, є важелем, за допомогою якого відкривається брама до майстерності, успіху та щастя. Змінивши свої власні переконання, ви зможете змінити все своє життя.
Проаналізуйте свої уявлення про себе та про оточуючий світ, свої установки, свої вірування. Як вони формувалися? Звідки вони з’явилися? Яку користь чи шкоду вони принесли вам? Чи зробили вони вас щасливими, вільними? Сформулюйте їх та запишіть. Ви отримаєте кредо, яке визначало ваше життя та ваші вчинки. Його можна визначити як основну метапрограму. Але чому вона принесла стільки руйнування у ваше життя, стільки болі? Змініть цю метапрограму свого життя, орієнтуючись на те, щоб ваше життя стало радісним, творчим, щоб воно приносило щастя вам, людям вашого Роду, України, планети Земля.
4.9. ДИСОЦІАТИВНІ ВІРУСИ.
Ці віруси викликають раптову втрату пам’яті, зміну особистості, неузгодженість думок (переконань), та вчинків. У стресових ситуаціях ці віруси активізуються, а коли ситуація стає занадто стресовою, люди намагаються дисоціювати себе від неї. Їх свідомість відмежовується від болючих згадок, думок та почуттів. Багато хто з вас переживав стан нереальності, відділення від власного тіла, зміни обсягів тіла, споглядання себе зі сторони, ніби-то у кіно. Такий стан захищає людину від згадок про сильну біль, яку ця людина мала, наприклад, під час аварії. Лише коли такі випадки стають гострими, страшними, неконтрольованими, це можна вважати за дію вірусів, що ведуть до дисоціативних розладів.
Такий стан може супроводжуватися нездатністю згадати події, схоже як під час сильного алкогольного сп’яніння. В разі сильної дії вірусів починається повна дисоціація свого Я, розщеплення особистості. У таких людей спостерігається дві чи більше окремих особистості з зовсім різними манерами, поведінкою, пристрастями та властивостями характеру. У кожної особистості свій голос, погляд на світ, установки, фізіологічні реакції.
Ці особистості не є ролями, тому що під час дисоціативного розщеплення втрачається самоідентифікація. Якщо актор вважає себе за Гамлета поза сценою, то це не майстерність, а божевілля. Під час дисоціативного розщеплення міняється навіть гострота зору у різних особистостей, що неможливо під час акторської симуляції.
Зараження дисоціативним вірусом. Життя надається для щастя, творчості, любові ... У людей виникає любов, але в область любові проникають (часто свідомо направлені іншими) віруси і це світле почуття починає трансформуватися. Люди, ніби-то пропагуючи любов, починають ненавидіти своїх близьких, несуть зло, винищують один одного; і віруси, що штовхають людей до такої поведінки, живляться саме любовними спрямуваннями. В історії зараження такими вірусами мало місце під час Христових походів, полювання на відьом, міжрелігійних воєн та міжконфесійної агресивності. Хто це робить? Особливі віруси, що проникають у світлі емоції, почуття, думки, еманації, починають ними живитися та їх перекручувати. Творче, Божественне начало трансформується у щось демонічне, руйнівне, що негативно впливає на людину і його свідомість, звужуючи її. Це іржа, ментальна, психологічна іржа, що роз’їдає, розкладає душу людини. При цьому психічне спустошення веде і до фізичної деградації. Думки, мислення втрачають гнучкість, виникають нав’язливі стани, приступи агресії, фобії. Втрачається почуття гумору, неможливість правильного відношення до травмуючи переживань, підвищене навіювання (самозомбування), підвищується самозакохана замкнутість, що приводить до втрати соціальної адаптації.
4.9.1. СПОСІБ БОРОТЬБИ ТА ПРОФІЛАКТИКА.
Емоційні віруси, як правило, передаються у той момент, коли людина знаходиться у стані звуженої свідомості – сон, гіпноз, наркотичне сп’яніння, шок, психологічна травма тощо. В цей момент свідомість втрачає здатність фільтрувати інформацію і відбувається запис будь-якої інформації на дуже глибинному рівні. Ці віруси розповсюджуються як спеціально, так і невимушено.
Прикладом спеціального розповсюдження емоційних вірусів є зомбування та кодування свідомості, що практикуються з релігійною та ідеологічною метою і які можна побачити та відчути на собі у будь-яких церквах, зборах релігійних громад, та у державних виборчих технологіях.
Прикладом невимушеного кодування свідомості, від якого страждають багато людей, є родові інформаційні травми. Під час народження дитини, коли мати відчуває біль, а дитина страх нового життя, записується негативна інформація, яка у подальшому житті може зіграти фатальну роль. Наприклад, в цей час випадково падає скальпель і немовля чує цей звук. Маленький запис цієї інформації поступово обростає енергетичною оболонкою, яка за багато років стає страшною пухлиною, що роз’їдає тіло та душу. Надалі, почувши дзвін металу, людина може запустити програми, які асоціюються з болем та страхом і які можуть спровокувати неврозні стани, які на загал, перетворюються у живильне середовище для розвитку вірусів.
Існує широкий спектр древніх орійських та східних духовних практик, які розроблені спеціально для того, щоб забезпечити доступ до перинатальних та трансперсональних областей свідомості людини. Саме тому, нова модель психіки дуже нагадує древні уявлення великих містичних традицій.
Можна оживити пам’ять тіла на клітинному рівні за допомогою холотропного дихання та медитативних практик і подумки повернутися до моменту свого народження. Пірнувши у цей процес в стані медитації декілька разів, людина позбавляється від травматичного переживання своєї появи на світ. Вона ніби-то повертається до стану ембріона, а свідомість робить стрибок назад до першого світосприйняття (передкодованого стану), вибиваючи ґрунт з-під вірусів. В цей час відбувається де програмування свідомості. При цьому знімається недовіра до оточуючого середовища, почуття вини і страху перед ним.
Автор цієї збірки неодноразово проходив медитативні практики очищення свідомості за допомогою холотропного дихання і можу сказати про те, що після цих практик людину відчуває незмірне почуття щастя та любові. Але рекомендую ці практики проводити з майстром, тому що в процесі очищення у людини виходить весь негатив і людина в цьому процесі потребує допомоги.
4.10. ВІРУСИ СПРИЙМАННЯ.
Мільйони подразнень із зовнішнього світу постійно атакують наше тіло. А у суцільній темряві нашого внутрішнього світу, в ореолі таїни працює наш мозок. Цей факт ставить фундаментальну проблему: як образи оточуючого середовища попадають до мозку?
А сучасною мовою її можна сформулювати так: як ми формуємо нашу уяву про оточуюче середовище; такі як вигляд хвиль, шум прибою, запахи моря перетворюються в деякі схеми активних нейронних ланцюгів? І як із цієї живої нейрохімії ми створюємо свою усвідомлену уяву про море та його температуру, про його запах та красу тощо?
Щоб відобразити картину оточуючого світу у своєму розумі, ми маємо помітити фізичну енергію у зовнішньому середовищі і кодувати її у вигляді нервових сигналів, і ций процес традиційно називають відчуттям. Надалі ми маємо відібрати, організувати та інтерпретувати наші відчуття, і цей процес традиційно називають сприйняттям. У нашому повсякденному досвіді відчуття та сприйняття зливаються у один нерозривний, суцільний процес.
Ми формуємо сприйняття, покладаючись не тільки на відчуття, що ідуть “доверху”, тобто до мозку, але й на власний досвід та інтуїцію. У процесі сприйняття деінде можуть мати місце порушення, починаючи з сенсорних рецепторів і закінчуючи перцептивною інтерпретацією. Щомоментно наша свідомість фокусується подібно до променя ліхтаря на обмеженій кількості об’єктів та явищ дійсності. Наша свідома увага є вибірковою. Те, що визначає, які саме еманації в даний момент сприйняття будуть відібрані, називається каналом бачення; його можна розглядати як властивість свідомості відбирати відповідні еманації для забезпечення одночасного сприйняття всіх елементів, що утворюють в даний момент оточуючий світ. Незначне зміщення каналу бачення тягне за собою відкриття нових полів еманацій, які, як правило, люди не сприймають. Мета внутрішньої алхімії – розвиток здібності свідомо пересувати канал бачення, щоб вийти за межі вузьких рамок пересічного сприйняття. Хоча навчитися пересувати канал бачення є непростим завданням, насправді навіть дуже малого його пересування є досить, щоб докорінно змінити життя будь-якої людини, її буття, поведінку та сприйняття оточуючого світу. Здатність сприймати еманації є властивість живих істот, яку вони продовжують вдосконалювати на протязі всього свого життя. Це дозволяє їм досягнути особливого типу сприйняття. Розвиваючи сприйняття, кожне людська істота має з моменту свого народження вдосконалювати свою здатність відбирати лише частину всіх доступних до сприйняття людини еманацій з тим, щоб практично їх використовувати. Без цього еманації будуть сприйматися як повний хаос.
Існують цілі області нашого буття і багатообразні здатності сприйняття, які забуті нами через обмеження, що були накладені вихованням в межах сучасної культури. В межах відомого розташовується лише незначна частина всіх доступних нам еманацій. Але у цих межах ми, пересічні люди, проводимо все своє життя – тут знаходиться все, що у своєму житті ми сприймаємо як реальність буденного світу. Все, хто ми є і що ми робимо, знаходиться у межах цієї частини еманацій. Невідоме – це практично нескінченна частина світоутворення, яка для пересічної людини є недослідженою. Але кожна людина має можливість перелаштувати себе і почати сприймати інші, що входять цієї частини світоутворення, еманації. Відчуття та сприйняття сучасних людей є обмежені. А це означає, що значна частина Реальності залишається зовсім недоступною до сприйняття. Те, що ми не сприймаємо, буквально протинає світ, існуючи безпосередньо біля людини, але ніяк з нею не перетинається. Для більшості є очевидним, бачити – значить вірити. Багато хто з нас також знають, що вірити – значить бачити. Наш життєвий досвід , судження та очікування можуть забезпечити нас деякими стереотипами сприйняття, чи схильностями розуму, що значно впливають на те, що ми бачимо.
Зараження даним видом вірусу. Віруси сприймання порушують адекватність сприймання дійсності. Справжній масштаб спотворень сенсорної інформації є величезним. Ці спотворення обрізають вхідну інформацію, створюють блоки, кліше та стереотипи. Наприклад, сприймаючи людину, ми з’єднуємо воєдино цілий ряд ізольованих сприймань – ноги, колір волосся, тембр голосу, запах шкіри тощо, і цим створюємо неподільну цілісність. На цьому етапі функціонування свідомості деякий обсяг інформації знищується вірусами чи витісняється у підсвідомість. Далі віруси діють і на оцінки усвідомленого сигналу і залишають з усього комплексу зібраного сприйняття лише окремі параметри. В цьому випадку складність механізму зумовлена рухливістю уваги, що, у свою чергу, безпосередньо пов’язане зі зміною мотивації. У кожний окремий момент ми свідомо сприймаємо лише те, що оцінюємо. Через віруси ми отримуємо інформацію досить обрізану, спаплюжену та викривлену, що всякий образ, що був побудований на її базі, страждає явною та багатосторонньою недостатністю. Чому ж ця недостатність не охоплюється нашою увагою і, більш того, здається зовсім неочевидною у більшості випадків? Механізм, що з таким успіхом приховує злиденність нашого сприйняття, “вітці” NLP назвали “галюцинуванням”. “Галюцинування” стає явним, коли людина, виходячи з власного переконання, починає приписувати людям чи об’єктам такі характеристики та дії, які не існують у реальності. У таких випадках кажуть: вона бачить те, що хоче бачити. Оточуючим людям інколи навіть важко зрозуміти, звідки у таких людей впертості та впевненості – нам ніяк не віриться, що вони саме галюцинують, тобто сприймають неіснуюче за реальність.
Віруси, просякаючи у грандіозний механізм сприйняття, використовують більшу частину енергії індивіда. Зворотним боком цього процесу, ще енергоємнішого, є емоційне реагування як результат втягування суб’єкту в те, що він переживає “галюцинаторний” опис оточуючого світу, і тут вже можна побачити функціонування емоційних вірусів.
4.11. ВІРУСИ ПАМ’ЯТІ.
Ці віруси приводять до викривленого розуміння причинно- наслідкових зв’язків, порушення мнемічних процесів (від грецької мнема – пам’ять), до плутанини уявлення та згадування. Одна негативна згадка, підсилена мнемонічним вірусом, може знецінити тисячі світлих, позитивних згадок. Це викликає тотальну образливість, роздратованість чи паталогічну невпевненість у собі. Інфікованій людині чомусь перестає щастити; хтось ніби-то краде його внутрішні заслуги. Бідолаха працює, а результатів не видно; творить, а його творчість нікому не потрібна; заробляє гроші і постійно їх втрачає. Прагнення вдачі та радості поступово втрачається. Людина поступово занурюється у дрібні турботи земного існування без світла та любові. Деструктивні ідеї поступово захоплюють її розум. У людини повністю порушуються психічні та фізіологічні механізми, що могли б допомогти контролювати процеси запам’ятовування та забування. Образи, що піднімаються з глибин пам’яті, пригнічують її та відбирають життєву енергію.
Віруси пам’яті можуть також інфікувати великі групи людей, навіть цілі народи. Суспільство забуває свою історію, або для маніпуляції народом історія спотворюється.
“Що таке історія, як не брехня, з якою всі згідні”, - якось закинув Наполеон. А й насправді, історію нашої Батьківщини - України нещадно викривлено з метою нав’язування нам не нашої духовності, нам нав’язують думку, що ніби-то у 988 році Київську Русь було похрещено, а насправді т.з. християнство прийшло до нас у 17 столітті, і це все тільки для того, щоб нас, українців зробити рабами, в т.ч. і рабами чужих богів та енергій.
Мета даного типу вірусів – створення не просто підлеглої істоти, а цілого керованого колективу, що має здатність до самовідтворення та експансії. Таким суспільством людей може стати будь-яка суспільна формація. Коли на сцену виходять віруси пам’яті, має місце підміна індивідуальних програм колективними, і саме таким чином, що люди починають сприймати чужу програму дій як свою власну. Така інфікована група є дуже небезпечним джерелом зарази: практично будь-хто, що попав до цієї групи ззовні, рано чи пізно заражається сам. Саме віруси перетворюють групу добропорядних людей в натовп, некерований, агресивний, здатний зробити будь-які огидні дії.
Зараження даним видом вірусу. Віруси пам’яті практично постійно нападають на людину. Можна сказати, що людина постійно знаходиться під загрозою зараження ними. Варто тільки зійти з прямої стежки, і психічна зараза швидко розповсюджується всіма планами свідомості. Саме тому дуже важливим є проведення профілактичних заходів, налаштованих на очищення свідомості від цього різновиду вірусів.
Віруси пам’яті викликають також забування отриманої інформації. Початкова стадія захворювання – це коли людина швидко забуває отриману інформацію, забуває речі, окремі слова, стає неуважним, а на загал, зовсім перестає сприймати прочитане чи почуте.
4.11.1. СПОСІБ БОРОТЬБИ ТА ПРОФІЛАКТИКА.
Нижче надаємо декілька технік боротьби з вірусом пам’яті. Ці техніки діють найефективніше, коли їх виконує особа, що ініційована у практики природного зцілювання руками, що зараз має назву “Рейкі”.
1.Практика матричного дихання. В разі виникнення загрози зараження, терміново зосередьтеся на своєму диханні, встановіть спокійне, глибоке та ритмічне дихання і повторюйте про себе видихаючи захисну мантру – ХУМ чи слова, що дають людині силу – СВІТЛО, ЛЮБОВ тощо.
2. Свідома стимуляція радості. Згадайте, який має вигляд ваше обличчя, коли ви знаходитеся у радісному стані духу. Відчуйте посмішку у своїх очах. Посмішка може бути першим кроком до щастя і дозволить розрядити напружену ситуацію. Випробуйте цей простий спосіб і щиро посміхніться саме зараз. Хіба ви вже не відчули себе краще? Жінкам потрібно постійно звертатися до цього найдешевшого косметичного засобу, до посмішки...
3. Випрямлення хребетного стовпа. Випряміться! Напружені люди постійно горбляться, ніби-то несуть на своїх плечах весь світовий вантаж і цим притягують небезпечні віруси. Скиньте цей, непотрібний вам вантаж. Прямий хребет має властивість діяти як посмішка. Фізична рівновага тіла є гарантом емоційного балансу. Відчуйте потік світла від маківки вашої голови і аж до п’ят.
4. Релаксація. Викупайтеся у хвилях розслаблення. Свідомо пропустіть хвилю розслаблення через усе своє тіло. Уявіть, що ви стоїте під водоспадом, який змиває всю вашу напруженість.
5. Афірмаційна практика. Ствердіть своє існування у дійсності. Сприймайте її такою, якою вона є. Скажіть собі: “Я можу справитися з невдачами. Я знайду найкращий спосіб справитися з ними саме зараз”.
6. Наповнювання добродійними струменями Космосу. Наповніть свій розум світлими та чуйними думками.
Коли ви сидите з прямою спиною, відчуйте на стільці свою вагу і розслабтеся. Візуалізуйте, уявіть собі, що ви дихаєте через сонячне сплетіння. Зробіть декілька глибоких подихів, потім зафіксуйте свою увагу на основі хребта, фіксуючи свої відчуття. Перемістіть свою увагу на маківку голови і уявіть собі центр енергії над маківкою голови, на відстані долоні. Відчуйте, що ці дві точки (основа хребта та над маківкою) пов’язані між собою променем світла, що проходить через хребет. Нехай енергія вільно циркулює між цими двома точками (чарами). Тепер перемістіть свою увагу на сонячне сплетіння, відчуйте енергію, що знаходиться у цій життєво важливій точці. Вплив на сонячне сплетіння є однією з ефективних практик. Поклавши свою руку на сонячне сплетіння дитини, що плаче, можна її таким чином легко заспокоїти. Передавайте їй своєю рукою всю свою любов, ласку, ніжність та тепло. Не притискайте руку, а просто увійдіть в резонанс з диханням дитини. Такі цілительські техніки накладання рук є старовинними орійськими волхвівськими практиками.
4.12. СВІТОГЛЯДНІ ВІРУСИ.
Цей тип вірусів викликає бажання до культивації та розповсюдження оманливих знань, нездатність до сприйняття високих істин та до самопізнання. Він передається через систему освіти, що сформована бездарними вчителями, які вже знаходяться під дією світоглядних вірусів. Ці віруси паразитують у сфері образного та абстрактного мислення, повністю паралізуючи інтуїцію людини. Якщо ви почнете говорити з такою людиною про вічність, про зміст життя, про його місію, то це в нього викличе тільки цинічну посмішку. Представники цього типу вірусів інколи провокують психічні хвороби з довгим періодом інкубації, що інколи тягнеться декілька років.
Зараження даним типом вірусу. Зараження світоглядними вірусами проходить наступним чином. Віруси ослаблюють свідомість і вона не може упоратися з потоком глибинних архетипів, уламками міфів та вірувань. Віруси трансформують основні настанови, порушують баланс віри та сумнівів і не дають можливостей аналізувати та синтезувати. Із цього хаосу людина вибирає, як правило, те, що пов’язане з реалізацією найпростіших програм виживання, тобто задоволення почуттів та інстинктів. Надалі на ґрунті цієї установки вибудовується – чи пропонується вибудувати жертві самій – нове вірування чи логічна система, що є досить пряма та переконлива. Спочатку це проявляється у ентузіазмі чи фанатизмі особи. Продовжуючи іти за цією схемою, що має у своїй основі не сприйняття реальності, а ілюзію, створену інформаційним вірусом, людина поступово деградує. Наприклад, юдо-християнством пропагується теза про вроджену гріховність, недосконалість людської істоти. Сприйнявши цей постулат, людина занурюється в нудьгу, страх, самозвинувачення. І саме тут релігійні функціонери показують їй вихід: для того, щоб якось перебороти цю свою гріховність роби те, що ми тобі кажемо. Як правило ними пропонується логічно пряма послідовність вчинків. Розум не знаходить у її побудові ніяких вад і приймається слідувати за ними, не враховуючи, що теза, на якій була побудована модель поведінки, сама по собі хибна та брехлива.
Інший напрямок дії світоглядних вірусів пов’язаний з розробками на ніби-то прискорений метод навчання. Ефект “25 кадру” Р. Фішера – приклад масового зараження вірусами свідомості, які розповсюджують люди. У 60-ті роки в Америці проводився експеримент з вбудування незвичним способом реклами у кінофільми. Для досягнення ефекту суцільного зображення кадри кінофільму мають змінюватися з частотою не менше 20 кадрів за секунду. У кіно прийнятий стандарт 24 кадр/сек.. Горе-дослідники через кожні 24 кадри вклеювали у кінострічку деякі нерухомі зображення. Людина не усвідомлює, що бачить вклеєні кадри, але інформація попадає у підсвідомість, обробляється там та згодом впливає на дії людини. Це дуже потужний засіб навіювання, котрий віруси свідомості використовують сповна. І ніхто не застрахований, що такі експерименти сьогодні випробовують і на українському народові.
Має місце й інша схема дії світоглядних вірусів: хибний світогляд вмонтовується у свідомість людини. Відповідно, для цього потрібно сприятливе середовище. Світогляд людини має одразу бути готовим до сприйняття деструктивних установок. Така деформація світосприйняття, наприклад, виробляється в НЛП (нейролінгвістичному програмуванні). Так звана робота у моделі клієнта – ідеальне середовище для розповсюдження світоглядних вірусів. Інфікована людина підлаштовується до вибраної жертви, клієнта, говорить його словами, думає його думками, використовує його метафори і цим викликає несвідому довіру. Будь-які маніпуляції з людською психікою, що направлені на досягнення якоїсь малої мети, провокують розповсюдження психічних вірусів. А якщо вибудована ціла теорія маніпулювання чужою свідомістю, що орієнтована на швидкий продаж товарів чи ідей (у найширшому розумінні), та ще й теорія, що знаходить відгук у незрілих головах, то вона тільки сприяє подальшому інфікуванню людства.
4.12.1. СПОСІБ БОРОТЬБИ ТА ПРОФІЛАКТИКА.
Читайте як можна більше книжок високого духовного рівня: Велесову книгу, Віди, Бхагават Гіту, Даоські трактати, Суфійську поезію, Тибетські та Буддиські сутри, Авістійські твори, художню літературу духовного спрямування, таку як поезія Т.Г. Шевченка, Лесі Українки, твір “Два життя” Конкордії Антарової тощо. Їх висока поетика та ритм збагачують розум, очищують серце, навчають мудрості. Але не треба створювати своєї власної релігії, взявши з кожної існуючої те, що вам найбільше сподобалося, бо немає релігії, вищої за Істину.
Спілкуйтеся з чистими, чесними та світлими людьми, з такими, що мають ясний розум, відкрите серце та глибоку мудрість. Ставте перед собою високі завдання та ідеали, збагачуйте свою свідомість красою та щедрістю природи, цінуйте життя у всіх його проявах. Нехай кожна ваша дія стане медитацією. Усвідомте єдність зі своїм народом і завжди шукайте самопізнання.
2004.11.18 | Nemesis
Коротке резюме.
Вже багато років Анатолій намагався розповсюдити психічний вірус, який він склепав за рецептами Древних Волхвів з під сусідньої пивної...Вірус не розповсюджувався.