03/18/2005 | Navigator

Уже близько трьох років залишається вкрай гострим і відкритим питання про статус Почаївської Свято-Успенської лаври, яка розташована на території Кременецького району Тернопільської області, та унеможливлення передачі святині Московському патріархатові. Створена на Тернопільщині ініціативна група на чолі з отцем Анатолієм Зінькевичем упродовж цього часу всіляко намагалася протистояти політичному тискові на ситуацію. Коли ж нарешті вдасться вирішити питання українських духовних святинь і яка позиція нинішнього державного керівництва стосовно Почаївської лаври? Це болюче питання непокоїть не тільки мешканців Тернопілля.

Здається, у вирі нинішніх політичних та соціальних змін в Україні нарешті з’явився реальний шанс вирішити питання Почаївської лаври. Тож поведемо мову про те, що наразі вдалося зробити.

Як не прикро, ситуація з Почаївською лаврою залишається невизначеною. Нині Почаївська лавра не до кінця контрольована місцевою владою, оскільки перестала бути державним заповідником... Разом з тим, безпосередньо не управляють лаврою і державні структури. Задум, який мала група осіб попереднього складу Кабінету Міністрів, – прислужитися Московській Церкві і передати їй Почаївську святиню, - не вдалося реалізувати. Призупинила такі намагання влади утворена у 2003 році ініціативна група із унеможливлення передачі Почаївської лаври Московському патріархатові, до якої увійшли не тільки духовенство, але й інтелігенція, журналісти, представники політичних партій національно-демократичного спрямування. Ситуація була надто складною, оскільки ті, хто відстоював передачу лаври, перебували на верхніх щаблях державної служби і мали достатньо засобів для здійснення цього задуму. Питання передачі Почаївської лаври порушив Кабінет Міністрів за поданням екс-прем’єра Януковича, готував документи екс-голова Державного Комітету у справах релігії Віктор Бондаренко, а втілював – екс-віце-прем’єр-міністр України з гуманітарних питань Дмитро Табачник. Відомо, що деякі документи місцевого характеру готували в Києві, а не в Тернополі... Екс-президент України Л.Кучма, будучи боржником підтримки проросійських сил, став своєрідним покровителем Московської Церкви, яку інакше, як «п’ятою колоною» у нашій державі, і не назвеш...

У відповідь і була створена ініціативна група з унеможливлення передачі українських святинь релігійним громадам, котрі мають свої центри поза межами України. Створення згаданої ініціативної групи забезпечило системний підхід до питання. Група звернулася до громадськості за підтримкою, передала свої вимоги на розгляд керівництву обласної та міської рад, а згодом – Президенту та Кабінету Міністрів. Ініціативна група отримала підтримку з боку глав традиційних церков – владики Якова (УПЦ-КП), єпископа Михаїла Сабриги (УГКЦ) та владики Мефодія (УАПЦ), а також керівників єпархій різних конфесій. Наприкінці літа 2003 року сесія Тернопільської обласної ради, на якій виступили голова ініціативної групи о.А.Зінькевич та інші члени групи, прийняла рішення підтримати позицію групи і вкотре звернутися до Президента та Кабінету Міністрів. Особлива заслуга в цьому голови постійної комісії з питань культури, духовності, свободи слова та інформації депутата обласної ради Дарії Чубатої, секретаря ініціативної групи Валерія Левченка. Дев’ять областей підтримали звернення Тернопільської обласної ради та діяльність ініціативної групи.

Звісна річ, виникали неузгодження у вирішенні ситуації довкола Почаївської лаври серед громадськості. Вирішення питання бачили по-різному. Дехто вважав, що потрібно діяти радикально, чинячи тиск. Але розуміючи, що такі кроки можуть призвести до масових провокацій, загострення ситуації, ініціативна група не поділяла такої позиції. Попри неодноразові звернення ініціативної групи та обласного керівництва, Кабінет Міністрів поспішав документально передати Почаївську лавру, тобто йшла боротьба між громадськістю Тернопільщини та деякими державними посадовцями. Тому 26 вересня 2003 року у приміщенні міської ради було організовано зустріч трьох глав Церков – патріарха Філарета, владики Мефодія та представника кардинала Любомира Гузара. Було підписано звернення до Президента, у котрому наголошували на неправомірності дій Кабінету Міністрів. Таке звернення привернуло чималу увагу.

Крім того, мали намір порушити питання лаври на конференції у США, яку організовував Український конгресовий комітет. У жовтні ця авторитетна організація запросила тернополян на конференцію до Вашингтона, у якій також брали участь тодішній Прем’єр-міністр Віктор Янукович та інші українські політики. Наші краяни хотіли під час свого виступу порушити питання Почаївської лаври. Як тільки про це довідалися представники української делегації, то радник Прем’єр-міністра Зіновій Кулик (нині уже покійний – Авт.) звернувся до тернополян з проханням не чіпати цього питання і дав обіцянку, що після повернення в Україну посприяє терміновому скасуванню рішення постанови про передачу лаври. На жаль, обіцянки так і не було виконано...

Деструктивно вплинуло на ситуацію намагання зачислити Почаївську лавру до так званої трилогії святинь Московського патріархату в Україні. Певні промосковські політичні та церковні кола, які відстоювали передачу Почаївської лаври Московському патріархатові, після загальмування справи вдалися до іншого, хитрішого кроку: надавши Святогірському монастиреві, що на Донеччині, статус лаври, спробували об’єднати її з Києво-Печерською та Почаївською лаврами у так звану трилогію. За цим антиукраїнським ідеологічним проектом великі святині на Сході, в Центрі та Заході мали б узяти під свою “опіку” значну частину населення. Цей зловорожий проект певною мірою був підлаштований під виборчу кампанію екс-кандидата у президенти В.Януковича, духовенство цих святинь відкрито підтримало цього горе-протеже президента Російської Федерації В.Путіна. Разом з тим, ці фарисеї у рясах обливали брудом Віктора Ющенка. Почаївська лавра і досі залишається в опозиції до українського народу...

Тернополян, звичайно, непокоїло, чому протягом минулого півроку питання лаври практично не обговорювали... Одначе напередодні 31 жовтня, дня першого туру виборів Президента нашої держави, Український конгресовий комітет США знову запросив представників Тернопілля на чергову конференцію на тему “Перспективи розвитку Української держави”. Тоді наші краяни вже відкрито звернулися до діаспорних організацій з проханням підтримати ініціативну групу у вирішенні питання Почаївської лаври. Загалом протягом літа-осені минулого року націонал-патріоти свідомо не хотіли просувати це питання, щоб у передвиборчих перегонах хтось не зіграв на ньому у власних інтересах.

Багатьох зацікавлених людей неабияк здивувала позиція (чи то пак її відсутність) народних депутатів України щодо необхідності сприяння у вирішенні питання Почаївської лаври... Прикро, але деякі народні обранці від Тернопільщини, які мали б у першу чергу поклопотатися, поставилися до цієї проблеми відверто байдуже, керуючись своїми меркантильними інтересами. З їхньої легкої руки Кабінет Міністрів, передаючи лавру під часткову опіку Московського патріархату, посилався не на рішення Тернопільської обласної ради, а на згоду певної партійної структури...

Так, деякі недоброзичливці по-різному розцінюють діяльність згадуваної вище ініціативної групи. Дехто навіть коментував її, як бажання о.А.Зінькевича стати намісником Почаївськоі лаври... На це він під час недавніх відвідин Кременця відповів, що, мовляв, йому доводилося чути такі “висновки”, але, на його переконання, це парадокс, адже наразі він не є монахом і за канонами не може бути намісником монастиря. Актуальними й важливими є для нього проблеми Поча­ївської лаври тому, що він служив у цій святині на різних послухах упродовж п’ятнадцяти років. У відповідь тим, хто пробував коментувати поведінку о.А.Зінькевича, він сказав так:

– Я виступив не проти Почаївської лаври, а проти заміни духовної практики на політичну. Коли Почаївська лавра почала пропагувати, що українська мова – бульварно-базарна, коли парафіян, які не належать до Московського патріархату, почали називати неканонічними, відмовляючи їм у сповіді (а священнослужитель зобов’язаний сповідати навіть єретиків), коли у лаврі пояснювали, що “тільки Росія спасе світ, що Росія – мати, а Україна – донька...”, я не зміг і не зможу змиритися з цим, не можу дозволити, аби церква стала політичним амвоном. Знаю, що значна частина монахів Почаївської лаври - віддані християни, просто їх примусово втягнуто в політичну гру...

Нині ж перед ініціативною групою із захисту Почаївської лаври постали надважливі питання. Ініціативна група й надалі працює над проблемою унеможливлення передачі Почаївської лаври Московському патріархатові. Нещодавно члени ініціативної групи провели низку зустрічей, під час яких обговорили подальші плани роботи. Найперше завдання – домогтися скасування рішення Кабінету Міністрів про передачу лаври, поставити питання про прийняття Верховною Радою постанови про переведення великих духовних українських святинь у статус державних національних святинь, якими можуть користуватися релігійні громади. Приємно, що нинішній Пре­зидент Віктор Ющенко займає свідому національно-патріотичну позицію. Тож сподіваємося, що він разом з Урядом на чолі з Прем’єр-міністром Юлією Тимошенко зможуть позитивно вирішити це болюче питання.

Ростислав ЛЕНЧУК.