Помер папа Йоан Павло ІІ. Вічная пам'ять
04/03/2005 | Георгій
Дорогі майданівці,
Як ви всі, мабуть, знаєте, вчора після тяжкої і тривалої хвороби помер папа Йоан Павло Другий. Йому от-от мало виповнитися 85 років.
Майбутній голова католиків світу народився як Кароль Южеф Войтила у 1920 році, у маленькому польському містечку Вадовіце, біля Кракова. Його батько був відставним армійським офіцером і кравцем, а мати, Емілія Качуровська-Войтила, походила з Литви і мала литовське і українське етнічне коріння. Родина була дуже побожною католицькою родиною. Кароль був другою і останньою дитиною своїх батьків.
Маленький Кароль, або, як його називали батьки і друзі, Лолек, ріс в атмосфері любові, як здорова, розвинута дитина - захоплювався плаванням, лижами, футболом, театром, музикою і поезією. Проте не все в житті Лолека було безхмарним. Коли йому тільки виповнилося 9 років, померла його мати, а у 12-річному віці Лолек загубив старшого брата. Коли помер його брат, батько сказав Лолекові, що він хотів би бачити свого сина священиком.
У 1938 році Кароль поступив до знаменитого Ягеллонського університету у Кракові, де почав вивчати літературу і філософію. У тому ж році молодий Войтила приєднався до трупи експериментального театру. Люди, які близько знали майбутнього папу у ті роки, згадують, що Войтила вражав усіх своїм глибоким знанням літератури, особливо світової поезії (він і сам пробував себе як поет), а також здібностями актора і співака.
Після окупації Кракова німцями у 1939 році Войтила був змушений піти з університету і, для того, щоби не бути депортованим у Німеччину, найнявся на роботу як робітник у каменоломні. Але він продовжував свою освіту таємно у підпільній краківській духовній семінарії. Після звільнення Кракова від німців у 1944 році він відновив свої університетські студії, але продовжував, паралельно навчанню в університеті, здобувати теологічну освіту. Результатом цих багаторічних, невтомних студій було присудження Каролю Южефу Войтилі двох магістерських і двох докторських вчених ступінів (з філософії і з теології).
Войтила був рукоположений спочатку на капелана (у 1946 році), а потім на священика церкви св. Флоріана у Кракові (у 1949). У 1960-і роки він став єпископом міста Кракова і (у 1967 р.) кардиналом.
Діяльність майбутнього папи як священика і слуги Церкви проходила у складних умовах комуністичної диктатури. Для успіху йому потрібні були якості тонкого, спритного дипломата - і йому в цьому, безумовно, допомагали такі риси його характеру, як м'якість, доброта, бажання уникнути конфліктів і досягти компромісу, довготерпіння і самозречення. За роки своєї діяльності краківського єпископа Каролю Войтилі вдалося, завдяки цим рисам, добитися від тодішньої влади дозволу на побудову нових церков, на ординацію нових священиків і на випуск численних віз для поїздок польського духовенства за кордон. Отець Войтила також підтримував таємні зв'язки з тими борцями проти комуністичної диктатури, яких переслідувала їх місцева влада, особливо з діссидентами Чехословаччини і Угорщини.
У жовтні 1978 році колегія кардиналів обрала Кароля Южефа Войтилу папою. За свідченням очевидців, він зустрів звістку про це рішення сльозами (він взагалі був дуже емоційною людиною і щиро плакав у моменти особливого духовного зворушення). О. Войтила прийняв ім'я Йоан Павло ІІ і став першим папою слов'янського походження в усій історії Ватикану. Цікаво, що тодішній голова КДБ Юрій Андропов, коли дізнався про те, що о. Войтила став папою, негайно запропонував скликати засідання московського Політбюро і зробив там повідомлення, яке містило слова, "ми (тобто світова комуністична система) матимемо тепер складності." Він виявився правим - обрання Кароля Южефа Войтили папою надзвичайно прискорило кризу світового комунізму. У 1981 році папа став жертвою замаху з боку Мехмета Алі Агджі, який, за своїм власним свідченням, діяв за вказівками болгарської і, очевидно, радянської розвідки. Але замах виявився невдалим.
Діяльність папи Йоана Павла Другого добре відома. Він відзначився як надзвичайно активний діяч Церкви з сильним екуменічним потягом. Йоан Павло Другий зробив більше міжнародних візитів, ніж будь-який інший папа в усій історії Церкви, і постійно кампанував за мирний, любовний діалог між різними релігіями та культурами. Водночас папа Йоан Павло Другий займав абсолютно безкомпромісну позицію як той, хто стоїть проти наступу матеріалізму, консумеризму, бездуховності і моральної безвідповідальності. При всій його неприязні до комунізму, він ніколи не висловлював і особливого пієтету до американських псевдо-цінностей, і дуже рішуче виступив як противник війни США проти Іраку.
Хай земля буде пухом, і вічная пам'ять прекрасній людині і християнину.
Як ви всі, мабуть, знаєте, вчора після тяжкої і тривалої хвороби помер папа Йоан Павло Другий. Йому от-от мало виповнитися 85 років.
Майбутній голова католиків світу народився як Кароль Южеф Войтила у 1920 році, у маленькому польському містечку Вадовіце, біля Кракова. Його батько був відставним армійським офіцером і кравцем, а мати, Емілія Качуровська-Войтила, походила з Литви і мала литовське і українське етнічне коріння. Родина була дуже побожною католицькою родиною. Кароль був другою і останньою дитиною своїх батьків.
Маленький Кароль, або, як його називали батьки і друзі, Лолек, ріс в атмосфері любові, як здорова, розвинута дитина - захоплювався плаванням, лижами, футболом, театром, музикою і поезією. Проте не все в житті Лолека було безхмарним. Коли йому тільки виповнилося 9 років, померла його мати, а у 12-річному віці Лолек загубив старшого брата. Коли помер його брат, батько сказав Лолекові, що він хотів би бачити свого сина священиком.
У 1938 році Кароль поступив до знаменитого Ягеллонського університету у Кракові, де почав вивчати літературу і філософію. У тому ж році молодий Войтила приєднався до трупи експериментального театру. Люди, які близько знали майбутнього папу у ті роки, згадують, що Войтила вражав усіх своїм глибоким знанням літератури, особливо світової поезії (він і сам пробував себе як поет), а також здібностями актора і співака.
Після окупації Кракова німцями у 1939 році Войтила був змушений піти з університету і, для того, щоби не бути депортованим у Німеччину, найнявся на роботу як робітник у каменоломні. Але він продовжував свою освіту таємно у підпільній краківській духовній семінарії. Після звільнення Кракова від німців у 1944 році він відновив свої університетські студії, але продовжував, паралельно навчанню в університеті, здобувати теологічну освіту. Результатом цих багаторічних, невтомних студій було присудження Каролю Южефу Войтилі двох магістерських і двох докторських вчених ступінів (з філософії і з теології).
Войтила був рукоположений спочатку на капелана (у 1946 році), а потім на священика церкви св. Флоріана у Кракові (у 1949). У 1960-і роки він став єпископом міста Кракова і (у 1967 р.) кардиналом.
Діяльність майбутнього папи як священика і слуги Церкви проходила у складних умовах комуністичної диктатури. Для успіху йому потрібні були якості тонкого, спритного дипломата - і йому в цьому, безумовно, допомагали такі риси його характеру, як м'якість, доброта, бажання уникнути конфліктів і досягти компромісу, довготерпіння і самозречення. За роки своєї діяльності краківського єпископа Каролю Войтилі вдалося, завдяки цим рисам, добитися від тодішньої влади дозволу на побудову нових церков, на ординацію нових священиків і на випуск численних віз для поїздок польського духовенства за кордон. Отець Войтила також підтримував таємні зв'язки з тими борцями проти комуністичної диктатури, яких переслідувала їх місцева влада, особливо з діссидентами Чехословаччини і Угорщини.
У жовтні 1978 році колегія кардиналів обрала Кароля Южефа Войтилу папою. За свідченням очевидців, він зустрів звістку про це рішення сльозами (він взагалі був дуже емоційною людиною і щиро плакав у моменти особливого духовного зворушення). О. Войтила прийняв ім'я Йоан Павло ІІ і став першим папою слов'янського походження в усій історії Ватикану. Цікаво, що тодішній голова КДБ Юрій Андропов, коли дізнався про те, що о. Войтила став папою, негайно запропонував скликати засідання московського Політбюро і зробив там повідомлення, яке містило слова, "ми (тобто світова комуністична система) матимемо тепер складності." Він виявився правим - обрання Кароля Южефа Войтили папою надзвичайно прискорило кризу світового комунізму. У 1981 році папа став жертвою замаху з боку Мехмета Алі Агджі, який, за своїм власним свідченням, діяв за вказівками болгарської і, очевидно, радянської розвідки. Але замах виявився невдалим.
Діяльність папи Йоана Павла Другого добре відома. Він відзначився як надзвичайно активний діяч Церкви з сильним екуменічним потягом. Йоан Павло Другий зробив більше міжнародних візитів, ніж будь-який інший папа в усій історії Церкви, і постійно кампанував за мирний, любовний діалог між різними релігіями та культурами. Водночас папа Йоан Павло Другий займав абсолютно безкомпромісну позицію як той, хто стоїть проти наступу матеріалізму, консумеризму, бездуховності і моральної безвідповідальності. При всій його неприязні до комунізму, він ніколи не висловлював і особливого пієтету до американських псевдо-цінностей, і дуже рішуче виступив як противник війни США проти Іраку.
Хай земля буде пухом, і вічная пам'ять прекрасній людині і християнину.
Відповіді
2005.04.03 | P.M.
Re: Помер папа Йоан Павло ІІ. Вічная пам'ять
Це був чоловік з великою любов'ю до людей до Бога.Нехай з Богом спочиває. Вічная пам'ять.
2005.04.03 | jurasyk
Re: Помер папа Йоан Павло ІІ. Вічная пам'ять
Dorohi maidantsi,Mene trochy dyvuje scho smertj Papy Rymskoho takyj malenjkyj vidhuk maje na majdani; lyche na odnomu mistsi tsysla 02.4.05 zhadka pro smertj velykoho tserkovnoho vozdja. Pamjatajmo scho Papa Ivan-Pavlo II duzje sprytsynywsja do rozwalu bezboznoho communistitchnoho rezymu; takozj mala joho pojizdka na Ukraïnu pozytywnyj vplyv na uswidomlenja ukraïnskoho narodu. Tsja powazna osoba duze dobre orientuwalasja Ukraïnskymy spravamy. Budema dowho zdatu na ische taku osobu na tsij posytsiji. Na Ukraïni zwutj nemalo katolykiw ta hreko-kotolykiw. Wony napewno usi “oranzewi”.
Smertj tsijeji osoby napewno dalasj widtsutisj posered tsych hromad.
Win nawtsyw poljakiw poljubyty ukraïntsiw.
Witsna nacha podjaka ta witsna jomu pamjatj.
jurasyk
2005.04.04 | P.M.
Re: Помер папа Йоан Павло ІІ. Вічная пам'ять
jurasyk пише:> Dorohi maidantsi,
> Mene trochy dyvuje scho smertj Papy Rymskoho takyj malenjkyj vidhuk maje na majdani; lyche na odnomu mistsi tsysla 02.4.05 zhadka pro smertj velykoho tserkovnoho vozdja.
Azijaty., tomu shcho.
2005.04.04 | Анатолій
Кароль Войтила був політиком з великої літери. Вічная пам'ять!
Особисто я його поважав як справжнього політика, який ніс світу не тільки інтереси католицького догмату, не тільки інтереси юдо-християнського догмату, а перш за все ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКІ цінності.Вічна пам"ять цій непересічній особі.
Анатолій
2005.04.04 | Анатолій
Re: Помер папа Йоан Павло ІІ. Вічная пам'ять
Дехто тут написав "Азіати тому що..."А я скажу тому, хто це написав - шлепер Ви, пане...
Треба хоч трошки поважати людську нерелігійність, бо саме нерелігійність заслуговує більшої поваги, ніж тупа релігійність...
Бо саме нерелігійність дає можливість у панові Войтилі побачити більше політика, ніж релігійного діяча; бо саме нерелігійність дозволяє побачити різницю між духовністю та тією ж релігійністю.
Анатолій
2005.04.04 | P.M.
Re: Помер папа Йоан Павло ІІ. Вічная пам'ять
Анатолій пише:> Треба хоч трошки поважати людську нерелігійність
Кожна людина заслуговує на повагу.
Невірство заслуговоє на жаль.
2005.04.04 | Анатолій
РМові...
(РМ пише)Невірство заслуговує на жаль.Мені шкода Вас, пане РМе (і про це я вже писав неодноразово), але Ваша, так звана сліпа віра, заслуговує, перш за все, на те, щоб жаліти Вас як трошки хвору людину. А може вже й не трошки...
Анатолій
2005.04.05 | P.M.
Re: РМові...
Анатолій пише:> (РМ пише)Невірство заслуговує на жаль.
> Мені шкода Вас, пане РМе (і про це я вже писав неодноразово), але Ваша, так звана сліпа віра, заслуговує, перш за все, на те, щоб жаліти Вас як трошки хвору людину. А може вже й не трошки...
Та не лукавте. Не жалість у Вас на умі, а бажання мене вколоти.
От тільки, чи допоможе це Вам.. Подумайте.
2005.04.05 | Анатолій
Re: РМові... ще раз...
Пане РМе!Я з усією відповідальністю говорю Вам, що мені Вас дууууже шкода! І шкода так, як шкода недолугого сина!
Це як у "Сватанні на Гончарівці", де Стецько каже: "Батько кажуть, що у мене не всі дома! Але ж колись посходяться". От і у мене надія, що Ви щось таки зрозумієте, і у Вас колись посходяться!!! Я без образи!!!
Я просто гадаю, що колись таки облуда спаде з Ваших очей і Вам буде досить соромно. І соромно не переді мною, а перш за все перед собою. Бо насправді найвищим суддею є не бог, а власна совість, власне сумління.
Анатолій
2005.04.06 | P.M.
Re: РМові... ще раз...
Анатолій пише:> Пане РМе!
> Я з усією відповідальністю говорю Вам, що мені Вас дууууже шкода! І шкода так, як шкода недолугого сина!
> Це як у "Сватанні на Гончарівці", де Стецько каже: "Батько кажуть, що у мене не всі дома! Але ж колись посходяться". От і у мене надія, що Ви щось таки зрозумієте, і у Вас колись посходяться!!! Я без образи!!!
Я вже давно стараюся не реагувати на образи. За що на Вас ображатися.. Ваша реакція і поведінка є зрозумілою і передбачуваною. Що Вами керує, -- теж не секрет.
До речі, про папу Івана Павла Другого говорять, що коли він розмовляв з кимось, вся його увага була зосереджена на співрозмовнику. Він в першу чергу старався почути людину, а не бути вислуханим.
> Я просто гадаю, що колись таки облуда спаде з Ваших очей і Вам буде досить соромно. І соромно не переді мною, а перш за все перед собою.
Мої очі, мої духовні очі зведені до Господа. Яка ж це облуда?..
Що до сорому, -- мені дійсно соромно.., перед Ісусом. Але я не соромлюся мого сорому, бо знаю, що в якій би я скрутній ситуації не опинився, Він не знехтує мною і не залишить мене в біді. Це дає мені впевненість, дає мені спокій. Це дає мені можливість бути відвертим і щирим, на відміну, скажімо, від Вас.
> Бо насправді найвищим суддею є не бог, а власна совість, власне сумління.
Бог присутній в совісті кожної людини, навіть тоді, коли ми забуваємо про Нього.
2005.04.06 | Анатолій
Re: РМові... ще раз...і ще раз...
РМ пише- Що до сорому, -- мені дійсно соромно.., перед Ісусом. Але я не соромлюся мого сорому, бо знаю, що в якій би я скрутній ситуації не опинився, Він не знехтує мною і не залишить мене в біді. Це дає мені впевненість, дає мені спокій. Це дає мені можливість бути відвертим і щирим, на відміну, скажімо, від Вас.>
> > Бо насправді найвищим суддею є не бог, а власна совість, власне сумління.
> Бог присутній в совісті кожної людини, навіть тоді, коли ми забуваємо про Нього.
Пане РМ!
Дозвольте Вам надати декілька коротеньких постулатів і якщо не бажаєте, можете навіть їх не читати!
1. У світі існує ДВА Егрегори Ісуса; перший - справжній, де сутність Ісуса входить у когорту семи земних Кумар, або Верховних Земних Вчителів; і другий- створений і спотворений юдо-християнським релігійним вченням.
Перший Ісус - це саме та сутність, яка за завданням Всесвітньої єрархії приходив на Землю як учитель, який приносив людям ЗНАННЯ, і перш за все знання про безсмертність людини як фізичної, так і духовної. Він і сьогодні існує у своєму потужному духовному тілі.
Другий - це енергосутність (Егрегор), створена релігією та релігійними діячами, юдо-християнського спрямування і яка є релігійним ФЕТИШЕМ і не більше. Цей Ісус не є тією сутністю, за яку її вважає більшість мирян і він ще нікому ні зашкодив і не допоміг.
2. Всевишній, або як Ви кажете бог - це Колективна Всесвітня Свідомість, яка є Абсолют,яка є матрицею еволюції Всесвіту.
3. Сьогоднішня освічена свідомість не має сприймати будь-яку віру, їй має надаватися ЗНАННЯ, яке має бути перевірено на наявність істини, і тільки тоді ці ЗНАННЯ кожна особа зможе трансформувати у духовність.
Коротко все. Якщо у Вас вистачить бажання це зрозуміти, тоді ґуд, а коли ні, тоді ....
Анатолій
2005.04.07 | P.M.
Re: наполегливість, це добре, упертість -- ні
Анатолій пише:> 1. У світі існує ДВА Егрегори Ісуса; перший - справжній, де сутність Ісуса входить у когорту семи земних Кумар, або Верховних Земних Вчителів; і другий- створений і спотворений юдо-християнським релігійним вченням.
Пане Анатолію, для мене існує лише один Ісус. Той, про Якого мені в дитинстві розповіала моя покійна бабуня; Той, Якого я почав пізнавати, читаючи Євангелію; нарешті Той, Хто увійшов в моє життя і Хто є для мене найбільшою реальністю.
Як можна відмовитися від матері, від дитини., а Христос більший за матір, за дитину, за Батьківщину, бо Він Святий Бог! Він вміщує у собі ці святі поняття: правдивого синівства, правдивого батьківства і правдивого патріотизму.
Чому Ви не розумієте цього.. Скажу. Тому що Ви, вибачте мене, з крові і кости совок. Вашим кредо й надалі залишається "челавьєк, ета звучіт горда". А ще, -- банальна людська упертість.
Знаєте, яка у мене перевага над Вами?.. У мене є віра і тому немає сумнівів, а у Вас сумніви є, бо немає віри.
Сумніви гризуть людину. Людський розум подолати сумніви не встані.
2005.04.07 | Анатолій
Re: наполегливість, це добре, упертість -- ні
(РМ)Знаєте, яка у мене перевага над Вами?.. У мене є віра і тому немає сумнівів, а у Вас сумніви є, бо немає віри.> Сумніви гризуть людину. Людський розум подолати сумніви не встані.
Пане РМе, я вже давно звернув увагу на Ваш фанатизм і мені насправді дуже шкода таких людей як Ви. Якщо Ви відчуваєте свою перевагу наді мною, я Вас від всього серця поздоровляю і бажаю і далі її, цю перевагу, відчувати.
Але пам"ятати все ж треба, що наполегливість - це добре, упертість-ні, а недолугість - це вже злочин у відношенні до себе, до своєї свідомості. Бо будь-яка людина залишається людиною доти, доки вона пізнає. Ви ж бо зупинилися і зупинилися ще вчора!!!
Анатолій
2005.04.07 | P.M.
Re: вищий рівень пізнання -- це віра
Анатолій пише:> (РМ)Знаєте, яка у мене перевага над Вами?.. У мене є віра і тому немає сумнівів, а у Вас сумніви є, бо немає віри.
> > Сумніви гризуть людину. Людський розум подолати сумніви не встані.
> Пане РМе, я вже давно звернув увагу на Ваш фанатизм і мені насправді дуже шкода таких людей як Ви.
Мій "фанатизм" не стосується нікого, окрім мене і Того, в Кого я вірю.
> Якщо Ви відчуваєте свою перевагу наді мною, я Вас від всього серця поздоровляю і бажаю і далі її, цю перевагу, відчувати.
Навіщо пересмикувати. Це так мілко. Моя перевага не в мені, а в Тому хто дає мені впевненість в иоїй вірі до Нього.
> Але пам"ятати все ж треба, що наполегливість - це добре, упертість-ні, а недолугість - це вже злочин у відношенні до себе, до своєї свідомості.
Про що Ви говорите.. Є люди більш обдаровані розумом, є менеше. То що ж, оцих других треба "пустіть в расход".. Навіщо робите з себе такого, яким Ви не є.
Найбільший злочин, це духовна недолугість, яку людина сама в собі плекає.
> Бо будь-яка людина залишається людиною доти, доки вона пізнає. Ви ж бо зупинилися і зупинилися ще вчора!!!
Вищий рівень пізнання -- це віра в Бога.
Саме віра здатна наблизити до істини, якої люди так прагнуть. Одні отримують віру, як дар, інші йдуть до неї тернистим шляхом душевних змагань.
2005.04.07 | Анатолій
Re: вищий рівень пізнання -- це віра
P.M. пише:> Мій "фанатизм" не стосується нікого, окрім мене і Того, в Кого я вірю.
Цей фанатизм, пане РМе, стосується тільки Вас, і це є біда Вашого ЕГО!!! І не більше. А Ісуса до свого фанатизму не треба притягувати. До чого тут міліція, коли грім порося вбив, кажуть в Україні. То до чого тут Ваше Его до того Фетиша, яке створила релігія?
> > Якщо Ви відчуваєте свою перевагу наді мною, я Вас від всього серця поздоровляю і бажаю і далі її, цю перевагу, відчувати.
> Навіщо пересмикувати. Це так мілко. Моя перевага не в мені, а в Тому хто дає мені впевненість в моїй вірі до Нього.
Ой, ой, ой - Ваша перевага, пане РМе тільки у Вашому фанатизмі та запаленому егоцентризмі. І більше ні в чому...
> > Але пам"ятати все ж треба, що наполегливість - це добре, упертість-ні, а недолугість - це вже злочин у відношенні до себе, до своєї свідомості.
> Про що Ви говорите.. Є люди більш обдаровані розумом, є менеше. То що ж, оцих других треба "пустіть в расход".. Навіщо робите з себе такого, яким Ви не є.
Ні, нікого не треба пускати в розход, висловлюючись Вашими словами, але недолугі (так повелося спокон віку) не можуть тут бути вчителями і вправляти мозок нормальним людям.
> Найбільший злочин, це духовна недолугість, яку людина сама в собі плекає.
З цим я згоден, але Ви ще, на жаль, вражені і духовним невіглаством. Ось в чому Ваша біда.
> > Бо будь-яка людина залишається людиною доти, доки вона пізнає. Ви ж бо зупинилися і зупинилися ще вчора!!!
> Вищий рівень пізнання -- це віра в Бога.
Віра, навіть у Бога, не може бути пізнанням, бо віра - це БЕЗДОКАЗОВЕ прийняття інформації. Отже, вірячи не пізнаєш, а пізнаючи не віриш. А от досягнувши абсолютних знань стаєш в рівень з богом. Ви боги, казав Ісус...
> Саме віра здатна наблизити до істини, якої люди так прагнуть. Одні отримують віру, як дар, інші йдуть до неї тернистим шляхом душевних змагань.
Віра здатна народити фанатизм, що видно по Вас. Крім того віра здатна народити деградацію свідомості. Придивіться до себе, мо щось побачите...
Анатолій
2005.04.08 | P.M.
Re: вищий рівень пізнання -- це віра
Анатолій пише:> P.M. пише:
> > Мій "фанатизм" не стосується нікого, окрім мене і Того, в Кого я вірю.
> Цей фанатизм, пане РМе, стосується тільки Вас, і це є біда Вашого ЕГО!!! І не більше. А Ісуса до свого фанатизму не треба притягувати.
Мій "фанатизм" -- це моя віра в Бога. А Ісус Христос для мене -- Істиний Бог.
За кого Ви маєте Ісуса Христа, не знаю.
> До чого тут міліція, коли грім порося вбив, кажуть в Україні.
А не могли б щось по-новіше. Від Ваших жартів пахне нафталіном.
> Ой, ой, ой - Ваша перевага, пане РМе тільки у Вашому фанатизмі та запаленому егоцентризмі. І більше ні в чому...
Ні. Моя перевага якраз в Тому, до Кого спрямована моя віра. Саме це дає мені можливість спілкуватися з Вами, не опускаючись до пересмикувань і необгрунтованих зауважень.
> Ні, нікого не треба пускати в розход, висловлюючись Вашими словами, але недолугі (так повелося спокон віку) не можуть тут бути вчителями і вправляти мозок нормальним людям.
Так я ж Вам тут давно пропонував слухати, тобто читати і мотати на ус
> > (Р.М.) Вищий рівень пізнання -- це віра в Бога.
> Віра, навіть у Бога, не може бути пізнанням, бо віра - це БЕЗДОКАЗОВЕ прийняття інформації.
Доказів -- тьма-тьмуща. Щоб їх побачити, -- потрібно відкрити свої духовні очі своє серце.
> Отже, вірячи не пізнаєш, а пізнаючи не віриш. А от досягнувши абсолютних знань стаєш в рівень з богом. Ви боги, казав Ісус...
І хто це там абсолютних знань досягнув?.. Той, хто хто не в стані відповісти на перше-ліпше поставлене запитання?..
> > (Р.М.) Саме віра здатна наблизити до істини, якої люди так прагнуть. Одні отримують віру, як дар, інші йдуть до неї тернистим шляхом душевних змагань.
> Віра здатна народити фанатизм, що видно по Вас. Крім того віра здатна народити деградацію свідомості.
Не знаю, що Ви в даному випадку вважаєте фанатизмом, але якщо Ви маєте на увазі віру в Бога, то Вам доведеться назвати деградантами мільйони тих віруючих, котрі з усіх сторін світу стікаються до Риму, що би провести в останню путь папу.
> Придивіться до себе, мо щось побачите...
Це я стараюсь робити якнайчастіше, а також очей стараюся не заплющувати.
2005.04.08 | Вільнодум
Re: вищий рівень пізнання -- це віра
P.M. пише:> Моя перевага якраз в Тому, до Кого спрямована моя віра.
...Сказав вовк собаці...
2005.04.07 | Социст
Re: наполегливість, це добре, упертість -- ні
Пан P.M. пише:> Як можна відмовитися від матері, від дитини., а Христос більший за матір, за дитину, за Батьківщину, бо Він Святий Бог!
Пане Р.М., так Він – Святий, чи Він – Бог?
Поясніть, будь ласка!
2005.04.07 | P.M.
Re: наполегливість, це добре, упертість -- ні
Социст пише:> Пан P.M. пише:
> > Як можна відмовитися від матері, від дитини., а Христос більший за матір, за дитину, за Батьківщину, бо Він Святий Бог!
> Пане Р.М., так Він – Святий, чи Він – Бог?
> Поясніть, будь ласка!
Він -- Святий Бог.
2005.04.07 | Социст
Re: наполегливість, це добре, упертість -- ні
Пан P.M. пише:> Социст пише:
> > Пан P.M. пише:
> > > Як можна відмовитися від матері, від дитини., а Христос більший за матір, за дитину, за Батьківщину, бо Він Святий Бог!
> > Пане Р.М., так Він – Святий, чи Він – Бог?
> > Поясніть, будь ласка!
> Він -- Святий Бог.
А хто такий – несвятий бог?
Щиро дякую!
2005.04.07 | Вільнодум
Бог, бог, Віра, віра, Свідомість, свідомость
Переконаний, що розмова між РМ, Анатолієм і Социстом не може привести до порозуміння тому, що ці люди знаходяться на різних рівнях свідомості. Нова, Вища свідомість, вже стає помітною серед людей, а стара, відмираюча, вже була помітною давно, але тільки зараз стала зрозумілою і біль-менш чітко означеною.Це не означає, що люди старої свідомості є дурніші, або мають менше здібностей. Це означає, що їх мозок, в силу обставин життя, чи персональності, попав в "тиски" старого світогляду і їм важко з нього вирватися. В той час, коли люди нової свідомості прогресують в розумінні світу на Новому рівні, люди старої свідомості, чіпляються за старе світобачення, як за поплавок спасіння!
Коли ж людина починає розуміти, що її свідомість була в "тисках", то починається процес швидкого переродження світобачення і приходить про-світлення. З цього стану свідомості вже нема повернення до старого стану свідомості, як нема повернення до помилок дитинства. Хоча ми за ними, пі-час, можемо і тоскувати, як і за невинністю дитячих помилок.
Вільнодум
2005.04.08 | P.M.
Re: нове і старе
Усе нове -- є добре забуте старе.Декому здається, що він осягнув якесь нове мислення. Насправді ж, це не що інше, як пережовування того, що давним-давно викакане.
Немає нового і старого. Є істина. І істина є Бог.
2005.04.08 | P.M.
Re: наполегливість, це добре, упертість -- ні
Социст пише:> > > Пан P.M. пише:
> > > > Як можна відмовитися від матері, від дитини., а Христос більший за матір, за дитину, за Батьківщину, бо Він Святий Бог!
> > > Пане Р.М., так Він – Святий, чи Він – Бог?
> > > Поясніть, будь ласка!
> > Він -- Святий Бог.
> А хто такий – несвятий бог?
Несвятого бога небуває.
Бог є один, тому що істина є одна. Істина є свята, тобто чиста, досконала, непорочна.
Ми говоримо Свята Трійця, Святий Дух, але ж Бог і є Дух, тому ми теж називаємо Його Святим. "Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний помилуй нас", промовляємо ми в молитві.
Святих на Небі є багато. Святий Бог є один.
> Щиро дякую!
Прошу.
2005.04.08 | Социст
Re: наполегливість, це добре, упертість -- ні
Пан P.M. пише:> Несвятого бога небуває.
> Бог є один, тому що істина є одна. Істина є свята, тобто чиста, досконала, непорочна.
Я тут знаходжу відразу три істини. Вони є:
Бог є один.
Істина є одна.
Істина є свята.
Тут відразу ми стикаємось з протиріччям, бо спочатку пан Р.М. стверджує, що істина є одна, і відразу проголошує нам три істини.
Єдине, пане Р.М., що мені не зрозуміло, є наступне:
Чи він є один, бо він такий святий, чи він є такий святий, бо він один?
Дякую!
2005.04.08 | Георгій
Може не варто...
... обговорювати вічне питання "Що є істина?" саме у цій гілці? Пропоную відкрити для цього окрему гілку. --ГП2005.04.09 | P.M.
Re: наполегливість, це добре, упертість -- ні
Я погоджуюсь з паном Георгієм, що ця гілка не зовсім підходить для вияснення, що є істина, але я все ж таки хотів би відповісти на поставлене зхапитання, яке зрештою, стосується не тільки поняття істини.Социст пише:
> > (P.M.) Несвятого бога небуває. Бог є один, тому що істина є одна. Істина є свята, тобто чиста, досконала, непорочна.
> Я тут знаходжу відразу три істини. Вони є:
> Бог є один.
> Істина є одна.
> Істина є свята.
> Тут відразу ми стикаємось з протиріччям, бо спочатку пан Р.М. стверджує, що істина є одна, і відразу проголошує нам три істини.
Де Ви бачите три істини. Коли ми, для прикладу, говоримо, що день є погоднім, сонячним і теплим це аж ніяк не означає що наведені ознаки дня протирічать одне одному. Навпаки, це говорить про те, що день є хорошим.
Так само поняття ЄДИНІСТЬ, ІСТИНІСТЬ, СВЯТІСТЬ доповнюють одне одного і разом уособлюють собою поняття БОЖЕСТВЕННОСТІ. Тому ми кажемо, що є Один Істиний Святий Бог.
> Єдине, пане Р.М., що мені не зрозуміло, є наступне:
> Чи він є один, бо він такий святий, чи він є такий святий, бо він один?
В даному випадку не йдеться про міру святости. Як я вже казав, слово СВЯТИЙ є підтвердженням БОЖЕСТВЕННОСТІ. Ми говоримо Святий Дух, а можемо сказати Бог Дух, також ми кажемо Свята Трійця, а можемо сказати Божественна Трійця. Отже, говорячи Святий Бог, ми підтерджуємо Його ЄДИНІСТЬ і СВЯТІСТЬ на відміну від інших язичницьких божків, різних там одінів, зевсів і інших пер(д)унів.
> Дякую!
Прошу.
2005.04.09 | Социст
Re: наполегливість, це добре, упертість -- ні
Пан P.M. пише:> Так само поняття ЄДИНІСТЬ, ІСТИНІСТЬ, СВЯТІСТЬ доповнюють одне одного і разом уособлюють собою поняття БОЖЕСТВЕННОСТІ. Тому ми кажемо, що є Один Істиний Святий Бог.
Навпаки, поняття ЄДИНІСТЬ, ІСТИНІСТЬ, СВЯТІСТЬ доповнюють одне одного і разом уособлюють собою поняття шляху людини до абсолютної єдности. Тоді як бог ізначально є символом абсолютної єдности, і всяке приниження його до статуса святого відразу віднімає йому первинний статус символа абсолютної єдности. Бог є транцендентністю за межами людської реальности, тоді як єдність є імманентністю самореалізації людини. Тому ми кажемо, що ніхто не є втіленням абсолютної єдности.
> > Єдине, пане Р.М., що мені не зрозуміло, є наступне:
> > Чи він є один, бо він такий святий, чи він є такий святий, бо він один?
> В даному випадку не йдеться про міру святости. Як я вже казав, слово СВЯТИЙ є підтвердженням БОЖЕСТВЕННОСТІ. Ми говоримо Святий Дух, а можемо сказати Бог Дух, також ми кажемо Свята Трійця, а можемо сказати Божественна Трійця. Отже, говорячи Святий Бог, ми підтерджуємо Його ЄДИНІСТЬ і СВЯТІСТЬ на відміну від інших язичницьких божків, різних там одінів, зевсів і інших пер(д)унів.
Те, що ми кажемо, що бог є символом абсолютної єдности, ще зовсім не означає, що ми можемо сказати, що символ абсолютної єдности є богом.
Жнива!
2005.04.12 | lyd
Re: наполегливість, це добре, упертість -- ні
Він -- Святий БогВи погано читали Євангеліє, де Ісус каже: ніхто не свят, но тільки Бог, а ми всі діти Божі.
Лідія
2005.04.09 | tmp
имена
Социст пише:> Пане Р.М., так Він - Святий, чи Він - Бог?
> Поясніть, будь ласка!
"Святый" ("Святий" (укр)) это еще и одно из имен Бога, которое характеристиризует Его Личность (см. Пс. 21:4, 2Пар 6:2, Сирах 48:23 и т.д.) в дополнение к "Сущий". Насколько мне известно, в древнееврейском тексте Писаний это слово по смыслу означает "отдельный", "выделенный". И эта характеристика важна, поскольку подчеркивает то, что Бог не есть мир, Он вне его, отдельно и уж точно Он не то, что понимается под словом "бог" в пантеизме
Слово же "святой" как прилагательное, обозначает того, кто (что) обладет (наделен) этой самой святостью. У Бога она неотъемлима, поскольку Он ее Творец и Податель, остальны(о)е - могут ее воспринимать по воле Бога плюс, конечно, по воле самого восприемника (если мы о людях).
Примерно так..
2005.04.12 | lyd
Re: РМові... ще раз...
Бог присутній в совісті кожної людини, навіть тоді, коли ми забуваємо про Нього. -- пише РМПо-перше, совість потрібно мати і дається вона від роду і виховання.
Любов до своїх родителів природня і дається від дня народження.
У Євангелії Ісус збирає рибалок і пропонує їм "ловити человєков", так от ви один з тих, хто попався на крюк цього "рибалки". І першим симболом християн була риба, а хрест (знак сонця) вони взяли пізніше, і пояснили, що то знак вісильниці, на якій розпинали злодіїв і був розп"ятий Ісус.
Я хочу сказати, що любов до чужинця не є природньою, а надуманою, навіяною.
Лідія
2005.04.13 | tmp
Re: РМові... ще раз...
lyd пише:>> Бог присутній в совісті кожної людини, навіть тоді, коли ми забуваємо про Нього. -- пише РМ
> По-перше, совість потрібно мати і дається вона
А РМ с этим вроде б и не спорит..
> від роду і виховання.
А вот здесь у нас кардинальные различия.
Язычники считают, что она дана нам тварью, мы - Творцом. Хотя, мы не отрицаем и того, что сотворцы Бога - родители (Бог дает душу, а родители - тело). Отчасти родители (церковь) сотворцы и в процессе "воспитания" совести, вернее они выступают своего рода охранителями ее чистоты и верного, недегенеративного (по мудрости мира сего) развития.
> Любов до своїх родителів природня і дається від дня народження.
Нет возражений. Как оказалось любовь вообще штука естственная, неестественна нелюбовь.
> У Євангелії Ісус збирає рибалок і пропонує їм "ловити человєков", так от ви один з тих, хто попався на крюк цього "рибалки". І першим симболом християн була риба, а хрест (знак сонця) вони взяли пізніше, і пояснили, що то знак вісильниці, на якій розпинали злодіїв і був розп"ятий Ісус.
Просто Бог нашел для рыбаков наиболее понятные им на тот момент образы и понятия.. Он говорил с ними на их же языке и они Его поняли..
Думаю, если бы Он проходя сегодня по Крещатику встретил бы пару язычников, то Он бы и с ними говорил по украински и использовал бы понятия/образы им доступные..
> Я хочу сказати, що любов до чужинця не є природньою, а надуманою, навіяною.
Неправда Ваша. см. выше
Любовь не может быть "надуманной", так как это уже нелюбовь, а это - неестественно.
> Лідія
2005.04.14 | lyd
Re: РМові... ще раз...
Шановний, ТМП!Я згодна з вами, що надумана то вже не любов, а обман самого себе.
Відносно Ісуса, то навряд чи він прийшов би на Хрещатик до українців, бо він прийшов "лише до загублених овечок дому Ізраілевого". Ви поганенько Біблію читаєте.
Бачу, що ви хотіли б вколоти мене словом "язичники", але це лише значить "народ-нація". Нація від слова "наші-- наші-є -- насі-я".
Народ завжди мав віру, але не завжди релігію.
А релігій на світі багато і не всі вони християнські, але Правда одна, а брехнів багато, бо треба пристосовуватись. Так і християнство у африканів воно інше ніж у москалів, залежно від язичницької звичаєвости.
Лідія
2005.04.14 | tmp
Re: РМові... ще раз...
Вообщет пример с Крещатиком я привел для того, чтобы более понятно объяснить почему Бог говорил с рыбаками так, а не иначе.А если говорить о степени вероятности Его обращения к язычникам Руси тех времен, то действительно - эт вряд ли..
Что касается сначала Его молчания, а затем и слов "Я послан только к погибшим овцам дома Израилева" (Матф. 15) в ответ на вопль хананеянки (язычницы!), то следовало бы обратить внимание и на то когда и где были сказаны эти слова, на то куда Он шел..
А шел Он - в Тир и Сидон, то есть - к язычникам
У женщины же той своим "только к погибшим овцам..." Он проверил ее веру и только потом по ней (по вере) возздал ей.
Вообще вся история с язычницей как раз свидетельствует о том, что Он пришел не только к иудеям, но вообще - к людям.
зы
Я почему-то уверен, что и Вы, окажись на месте той женщины не стали бы дуться на бедного Христа за Его слова, а через смирение и веру получили бы то, что Вам так нужно..
ззы
Христианство, вернее его внешняя, обрядовая сторона действительно может (и должнО) изменяться в зависимости от местных традиций, укладов, обычаев, коль они не противоречат ему и даже еще ярче, шыре его раскрывают..
Суть же его везде одинакова: любовь к Богу и к ближнему своему
2005.04.14 | Георгій
Жарт із цього приводу
tmp пише:> (...) Христианство, вернее его внешняя, обрядовая сторона действительно может (и должнО) изменяться в зависимости от местных традиций, укладов, обычаев, коль они не противоречат ему и даже еще ярче, шыре его раскрывают... Суть же его везде одинакова: любовь к Богу и к ближнему своему
(ГП) Абсолютно точно. Я недавно чув жарт про це. Голова великого бізнесу приходить на роботу і відкриває свої е-мейли. Ті, що про бізнес і прибутки, зберігає, ну а всякі там скарги від співробітників (платня маленька, діти хворіють і т.д.) - витирає. Нарешті дійшов до останнього е-мейлу - без назви і з якоюсь дивною адресою автора. Натискає на кнопку "витерти" - не працює. Ще раз - не працює. Ну що це таке, думає голова бізнесу, треба мабуть таки прочитати. Відкриває листа і бачить один коротенький рядок:
"Про любов до ближнього - це я серйозно. --Бог."
2005.04.14 | tmp
спам.. :) (-)
2005.04.14 | Георгій
ага :) (-)
2005.04.04 | Nemesis
Bang bang Maxwell’s silver hammer.
Bang bang Maxwell’s silver hammer came down upon his head,Bang bang Maxwell’s silver hammer made sure that he was dead.
Silver hammer man.
Maxwell's Silver Hammer
з "Abbey Road"
Що спільного між піснею Вокально Інструментального Ансаблю Тhe Beatles та Папою, спитаєте Ви?
А я відповім - рітуал, який засвідчує смерть Папи. Який-то з його помічників три рази голосно зове померлого Папу на ім'я, яке він отримав при хришенні (в нашому випадку "Карол! Карол! Карол!"), а потім він бере срібний молоток та три рази б'є Папу в лоба (бенг-бенг), щоб точно встановити, що Папа помер (made sure that he was dead).
Є, звичайно ще рітуали, але цей оспіваний Бітлами.
Звідки вони це знали?
П.М. Якби цього помічника з срібним молотком ще й звали Мексвелл Едісон! Але не можна ж мати все?
2005.04.04 | Георгій
Re: Bang bang Maxwell’s silver hammer.
Nemesis пише:> Що спільного між піснею Вокально Інструментального Ансаблю Тhe Beatles та Папою, спитаєте Ви? А я відповім - рітуал, який засвідчує смерть Папи. Який-то з його помічників три рази голосно зове померлого Папу на ім'я, яке він отримав при хришенні (в нашому випадку "Карол! Карол! Карол!"), а потім він бере срібний молоток та три рази б'є Папу в лоба (бенг-бенг), щоб точно встановити, що Папа помер (made sure that he was dead).
(ГП) Цікаво, я не знав цього. Дякую, пане Nemesis. До речі, це така чудова пісенька, з абсолютно чарівною мелодією і дуже своєрідним епатуючим британським гумором. Я її дуже люблю. "Joan was quizzical, studied pathophysical science at her home, all alone at night with a test-tube, oh, oh-oh-oh."
> Є, звичайно ще рітуали, але цей оспіваний Бітлами. Звідки вони це знали?
(ГП) Може, завдяки глюонній плазмі?
А якщо серйозніше, то у Бітлз у тому ж "Еббі Роуд" є дві пісні, які мені крутяться в голові у зв"язку зі смертю папи: "The Long and Winding Road," i "Golden Slumbers Medley" (остання через її заключну фразу, "and in the end the love you get is equal to the love you give").
> П.М. Якби цього помічника з срібним молотком ще й звали Мексвелл Едісон! Але не можна ж мати все?
(ГП) Я завжди думав, що це ім"я - просто гра слів, епітом зарозумілого і нечуйного фізика-хіміка-медика і водночас натяк на страшну силу природи, електричний струм. У Бітлз багато таких досить загадкових імен-символів - Walrus, Old Flat Top, Country Boy, Nowhere Man, Lucy In The Skies, і т.ін. Бітлз створили цілий світ, водночас кумедний, ліричний і дивакуватий. Але Ви помітили тут зовсім інший вимір. Ще раз дякую за цікаву інформацію!
2005.04.05 | Социст
Глюонна плазма.
Пан Георгій пише:> Nemesis пише:
> > Що спільного між піснею Вокально Інструментального Ансаблю Тhe Beatles та Папою, спитаєте Ви? А я відповім - рітуал, який засвідчує смерть Папи. Який-то з його помічників три рази голосно зове померлого Папу на ім'я, яке він отримав при хришенні (в нашому випадку "Карол! Карол! Карол!"), а потім він бере срібний молоток та три рази б'є Папу в лоба (бенг-бенг), щоб точно встановити, що Папа помер (made sure that he was dead).
> (ГП) Цікаво, я не знав цього. Дякую, пане Nemesis. До речі, це така чудова пісенька, з абсолютно чарівною мелодією і дуже своєрідним епатуючим британським гумором. Я її дуже люблю. "Joan was quizzical, studied pathophysical science at her home, all alone at night with a test-tube, oh, oh-oh-oh."
> > Є, звичайно ще рітуали, але цей оспіваний Бітлами. Звідки вони це знали?
> (ГП) Може, завдяки глюонній плазмі?
Такої плазми ще не було, а лише кварк-глюонна. Правда, в епоху апокаліпсиса все стає можливим. „То ли ещё будет!...“
2005.04.07 | Nemesis
It's hammer time...
Не з моїм щастям було сподіватися, що камергера (італійською "камерленго") Папи дійсно звали Максвелл Едісон!Справжне імя "хаммер мена" - кардинал Едуардо Сомало Мартінез, який був в той день в супроводі Карела Кастейла (він мабуть за ним молоток носив).
Ці два пана "встановили смерть Папи" (Карол!, бенг-бенг, чуєш нас?, бенг-бенг, прийом!, бенг-бенг) за описаним вище рітуалом, який називається "етруський рітуал".
Потім ці два хулігана ще зламали особисту перстень-печатку Папи (вона для нового папи робиться персонально), не знаю чим, може знов срібним молотком.
Потім вони опечатали робочу кімнату Папи (подалі покладеш поближче візмеш), але з усіма молотками вони принесли з собою лише сірники, лак для печатки, а саму печатку забули. Бігали шукали.
Отак закінчився той день.
В цю історію віриться легко, а в фантастичне оповідання про те, що Папа перед смерттю заговорив, заблагославляв та все закінчив словом "Амінь!" (організовано зібрався) щось не дуже: напередодні він пробував з вікна щось сказати (може "спасибі за трубочку в горлі"?), але не міг, так, трохи якись звуки йшли, але розмовляти не вийшло (невблагані закони аеродинамики мабуть).
2005.04.04 | Тестер
Re: Помер папа Йоан Павло ІІ. Вічная пам'ять
Він був пеш за все Великою Людиною і Великим Гуманістом, о потім вже Папою і політиком. Вічна пам"ять...2005.04.04 | harnack
Non Habemus Papam - Вічная Йому Пам'ять
Якщо хтось зацікавлений в пацифістській перспективі на Папу ІП2-го, як миролюбця, прихильника доктрини "справедливої війни" (започаткованої Августином) - на чвароносному, нібитомессіянському тлі нинішньої американської політики - ось лінк:http://www.antiwar.com/justin/?articleid=5441
Гарнак
2005.04.06 | tmp
Аминь (-)
2005.04.12 | lyd
Re: Помер папа Йоан Павло ІІ. Вічная пам'ять
Гарна біографія, але ви забули згадати про Йосипа Сліпого, який сказав: що "свободна сторона Ватікан" гірше совєтської тюрьми. Ви забули, що помер той Папа, який не дозволив українцям мати свого Патріарха і не визнавав Йосипа Сліпого як Патріарха. У Польщі українцям, не дозволив мати свого Епископа, а на Україні благословив два польских епископа.Це він заявив, що гебреї наші старші брати і ні вони, ні римляни не винні у смерті Ісуса, а народ, через гріхи.
До речі він приймав участь у польских ополченнях, які воювали проти УПА.
"Вічная пам"ять"!!!
Лідія
2005.04.12 | Георгій
De mortuis aut bene, aut nihil (-)
2005.04.14 | Михайло
Re: Помер папа Йоан Павло ІІ- НЕхай Всевишній Господь благослови
Джайа Гуру!АУМ ТАТ САТ!
Нехай Всевишній Господь Крішна благословить Папу Івана Павла ІІ на віддане служіння і нехай Любов Господа оживить надією мільйони віруючих сердець ВОДОСПАДОМ БОЖЕСТВЕННОЇ ЛЮБОВІ на здійснення задумів Всевишнього ГОспода і Його відданих слуг!
КІ ДЖАЙА!
АУМ ТАТ САТ!
бмв
2005.04.15 | Golub
ПАПА ПОШЕЛ НЕ К ХРИСТУ, А ХРИСТОС НЕ ЖИВОЙ
ПАПА ПОШЕЛ НЕ К ХРИСТУ, А ХРИСТОС НЕ ЖИВОЙИЛИ НЕ СОВСЕМ ЖИВОЙ, ЕЛЕ ЖИВОЙ, ВОТ ВОТ ДОЛЖЕН УСТУПИТЬ МЕСТО АНТИХРИСТУ, А ПОТОМ МЕССИИ.
САТАНА ЕГО ЗАДАВИЛ И ЗАМЕНИЛ ПОЧТИ ОКОНЧАТЕЛЬНО.
И никто не может пойти сейчас в другое место, ибо сам Христос сказал, что никто не может прийти к нему сейчас (на небо), а только потом придут.
Ибо весь мир находится в страшном смертельном и несмываемом грехе, даже я, как праведник и не имеющий ваших грехов, окончательно потерял всякую надежду на спасение. А весь мир лежит в железной и непреодолимой лжи и во всяческом зле, тем более что все по-сути отреклись от Христа, ибо заменили Христа иконами и всяческими поганками и ложью
Папе единственно возможно исключение из общего правила за особые заслуги и за особое мученичество!
Христос недостижим для людей как бесконечно далекая звезда. И грешники ежеминутно убивают Христа собственными грехами и собственной безграничной ложью и выдумкой. Христос сейчас не может быть живым ни духовно ни физически, только когда он сойдет на землю во второе пришествие, только тогда он вновь воскреснет и физически духовно, а сейчас нет, такого не возможно!
Моисей гораздо проще Христа и гораздо менее требователен чем Христос, и Моисей для привилигированного народа и для праведников, а Христос для грешников и для всех кого попало, но только для тех, кого он сам с Богом хотят спасти!
Так что идите к Моисею, он вам даст то, что обещает - жизнь, а Христос обещает только воскресенье, и то не настоящее, а духовное, и умники и лгуны и образованные книжники и ученые Христу вовсе не нужны, и не надейтесь!
2005.04.15 | Социст
Re: ПАПА ПОШЕЛ НЕ К ХРИСТУ, А ХРИСТОС НЕ ЖИВОЙ
Пан Golub пише:> ПАПА ПОШЕЛ НЕ К ХРИСТУ, А ХРИСТОС НЕ ЖИВОЙ
Не зрозуміло – чи це особиста декларація, чи позиція якоїсь нової течії...
> ИЛИ НЕ СОВСЕМ ЖИВОЙ, ЕЛЕ ЖИВОЙ, ВОТ ВОТ ДОЛЖЕН УСТУПИТЬ МЕСТО АНТИХРИСТУ, А ПОТОМ МЕССИИ.
Це вже якась доктрина очищення християнства.
> САТАНА ЕГО ЗАДАВИЛ И ЗАМЕНИЛ ПОЧТИ ОКОНЧАТЕЛЬНО.
Ну тут нічого дивного! Що ж Ви від Сатани очікували? Це вже дуже старий сюжет. Стара пісня на новий лад...
> И никто не может пойти сейчас в другое место, ибо сам Христос сказал, что никто не может прийти к нему сейчас (на небо), а только потом придут.
> Ибо весь мир находится в страшном смертельном и несмываемом грехе, даже я, как праведник и не имеющий ваших грехов, окончательно потерял всякую надежду на спасение. А весь мир лежит в железной и непреодолимой лжи и во всяческом зле, тем более что все по-сути отреклись от Христа, ибо заменили Христа иконами и всяческими поганками и ложью
Спасіння не в самій надії, а в осягненні єдности. Як буде єдність, то буде й спасіння, а як не буде єдности, то буде вічний апокаліпсис.
> Папе единственно возможно исключение из общего правила за особые заслуги и за особое мученичество!
> Христос недостижим для людей как бесконечно далекая звезда. И грешники ежеминутно убивают Христа собственными грехами и собственной безграничной ложью и выдумкой. Христос сейчас не может быть живым ни духовно ни физически, только когда он сойдет на землю во второе пришествие, только тогда он вновь воскреснет и физически духовно, а сейчас нет, такого не возможно!
Неможливо двічі зайти в одну і ту ж воду. Ісус Христос вже пройшов до кінця свій особистий шлях до царства божого.
> Моисей гораздо проще Христа и гораздо менее требователен чем Христос, и Моисей для привилигированного народа и для праведников, а Христос для грешников и для всех кого попало, но только для тех, кого он сам с Богом хотят спасти!
Символи людей не спасають, а лише єдність свого власного життя та єдність своєї власної громади.
> Так что идите к Моисею, он вам даст то, что обещает - жизнь, а Христос обещает только воскресенье, и то не настоящее, а духовное, и умники и лгуны и образованные книжники и ученые Христу вовсе не нужны, и не надейтесь!
А чому не відразу до Єгови? Адже саме він всю цю кашу заварив!
Жнива!
2005.04.18 | Golub
А говорят, здесь нет иеговистов!
Научил учитель на свою голову, так ученики знают одного Иегову, и никого знать не хотят, ни Моисея, ни даже Христа, и не знают даже, что учитель уже не иеговист!Уважаемый, - Иегова, это бог только иеговистов, у христиан другой Бог, К Богу не возможно попасть, минуя Христа или Моисея, или будущего Мессии, единство никакого отношения к спасению не имеет, праведнасть издревле была спасением людей от погибели, новое открытие социалиста, надо занести его в книгу Гинесса!
2005.04.18 | Социст
Re: А говорят, здесь нет иеговистов!
Пан Golub пише:> Научил учитель на свою голову, так ученики знают одного Иегову, и никого знать не хотят, ни Моисея, ни даже Христа, и не знают даже, что учитель уже не иеговист!
Про якого вчителя Ви говорите? Чи не про того, що самовільно відлучився від церкви?!
> Уважаемый, - Иегова, это бог только иеговистов, у христиан другой Бог, К Богу не возможно попасть, минуя Христа или Моисея, или будущего Мессии, единство никакого отношения к спасению не имеет, праведнасть издревле была спасением людей от погибели, новое открытие социалиста, надо занести его в книгу Гинесса!
Що це за бог такий з великої літери? Чи, може, ім'я йому Ра? Якщо так, тоді вибачаюсь! Ви ім'я його не згадали, а я його перехрестив, бо, наскільки мені відомо, всі, хто не згадує імени свого бога, роблять це, бо їм соромно визнати, що ім'я йому Єгова. Про майбутнього месію я знаю лише те, що наші православні його антихристом називають. Правда, пан Ігор Каганець згадує про майбутнього арійського месію, який буде проголошений після того, як євреї об'являть свого власного месію. Дійсно, стільки месій розвелось, що й переплутати неважко. Ви про якого месію згадуєте?
Єдність, дійсно, ніякого стосунку до спасіння не має, бо лише осягнення єдности не веде до апокаліпсиса, а всі інші шляхи є апокаліптичними, тому й потребують спасіння від апокаліптичних наслідків віри в одкровення.
Перед тим, як проповідувати церковну доктрину спасіння людства, кожен християнин стикається з необхідністю відповісти на наступне метафізичне запитання:
Чи були б ми спасені, якби Ісуса не розп'яли?
Відповідаючи на це запитання кожен одночасно вибирає між церквою та царством божим.
http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1097480215
2005.04.28 | Golub
Re: А говорят, здесь нет иеговистов!
Неимоверная путаница, даже у иеговистов и то нет этого, это новая секта иеговистского направления. Ваш учитель конечно Пинчук, он здесь один и других нет.Вам сказано, нет такого имени Бога как Иегова, это ошибочное устаревшее имя, которого себе избрали богом иеговисты. У Бога разные имена, но главное имя утеряно еще в древности, осталось лишь четыре согласных буквы.
Нет другого пути кроме как апокалипсиса, и обойти его никто не сможет, кроме может одного исключения, и спасение возможно только после смерти, ныне спасение лишь временное до ада и до конца света
2005.04.28 | Социст
Re: А говорят, здесь нет иеговистов!
Пан Golub пише:> Неимоверная путаница, даже у иеговистов и то нет этого, это новая секта иеговистского направления. Ваш учитель конечно Пинчук, он здесь один и других нет.
Пане Голуб, я Вас вітаю! Я вже давно казав пану Георгію Вогонь палити, а він все зволікає. Дайте йому жару!
> Вам сказано, нет такого имени Бога как Иегова, это ошибочное устаревшее имя, которого себе избрали богом иеговисты. У Бога разные имена, но главное имя утеряно еще в древности, осталось лишь четыре согласных буквы.
А яке ж воно – те ім'я бога з великої літери? Щось Ви його не згадуєте...
> Нет другого пути кроме как апокалипсиса, и обойти его никто не сможет, кроме может одного исключения, и спасение возможно только после смерти, ныне спасение лишь временное до ада и до конца света
От я і кажу, – немає іншого виходу! Паліть Вогонь, пане Голуб, бо вже спека!
Жнива!
2005.05.16 | Golub
я не антихрист, чтобы палить всех
...2005.05.16 | Анатолій
А йдіть ви, хлопці, як каже Голуб, до Мойши... (-)
2005.05.19 | Golub
Но у Моисея нет всепрощения и отречения
Моисей запрещает отрекаться не только от веры, но даже от любой заповеди, в противном случае - смерть!Попадете в лапы к антихристу, попробуйте спастись, и нарушать заповеди у него категорически нельзя, возмездие тоже смерть, либо жертвоприношение
Христос прощает не все и не всем, а кому захочет простить, и кому можно будет простить по глупости и незнанию!