Ґнозис і Мова
04/10/2005 | harnack
Вільнодум пише:
//Коли ж людина починає розуміти, що її свідомість була в "тисках", то починається процес швидкого переродження світобачення і приходить про-світлення. З цього стану свідомості вже нема повернення до старого стану свідомості, як нема повернення до помилок дитинства. Хоча ми за ними, пі-час, можемо і тоскувати [тужити, вдаватися в тугу: промовистий ляпсус «надсвідомості»], як і за невинністю дитячих помилок.//
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_rel&trs=-1&key=1112880027&first=1113109989&last=1109083423
(Гарнак): Тож повернемось до слова «тоскувати», яке не минулося, не промайнуло, як оте поглинуте кудись з його помилками дитинство, а зловмисно і злопам'ятно закоренилось в підсвідомості і зловтішається і собі кепкує зі занудьгованої та занилої «надсвідомості». Ми не затужили за українською прадуховністю, ще не пройнялись і не просвітились потугою туги прамовності, але вже хизуємось криптоґностичною чи пак парадуючою ґностичною надсвідомістю (те саме коїло і його фарисейство Павелство і його іконоборство Ленінство, бо ж, бачте, лиш тільки їхній невігласький ґнозис відав що таке спасіння і просвітлення: у винищенні культурних неґностичних надбань непросвічених!). І, ой, від цього всього – «серце моє в тузі» і аж «серденько ниє» за Кумедобогом. Тож реку: Мова має свого найпервіснішого бога: бога Дажмова. І бога Дажмова не опередив Дажбог, котрий «ґностично» засяяв лиш опісля того як уперш первомова благодалась Дажмовом. Тож, тугонько моя, просвітімся уперш рідною мовою, і її прасущою й пранасущною тугою, опануймо накопичену з таким трудом людську мудрість (та хоч би починаючи з Арістотелевої логіки та етики) і тільки опісля, якщо так свавільно чи надсвідомо нам заманеться, тверезо і по-богатирськи поміряймося і потягнімся за чуба з отим «ґнозисом», що тільки й є іншоназвою Павлінства (спасіння лиш за ґнозисом та обранням: саме поняття «спасіння» треба подолати!).
Оцим я не кажу, що ото нема «гнозису» чи «просвітлення» (і, навпаки, ідеології, чи «віри», чи облуди обрання, чи семантичних патологій, чи деперсонологізованого ідолопоклонства, чи плазунського раболіпства, чи розпинального та винищувального насильства тощо), я лиш кажу, що уся автентична наука є «гностичною» (скажімо, логіка Арістотеля, яка опосередкуванням, між інших, Буля – уможливила мій комп'ютер) – інакше його Павелство ревітиме, що тільки він один-єдиний просвітився ґнозисом і нас повчить розуму та навчить спасінню.
Отже, «просвітлення» полягає в тому, що всякий «ґнозис» треба вважати тільки софтвером (якщо він корисний для особистості), і остерігатись, що б він не був вірусом. Статус особистості повинен бути надсофтверним (софтвери: просто семіотичні системи!). Понад усе ще й є статус природи (геній Моцарта чи Арістотеля, їхній гардвер, є природою, яка нехтує всякими софтверами-павлінствами): природна неспритність і глупість, навпаки, безпорадна.
Самосвідомість і є самосвідомістю зверхності особистості, а не ґнозисів-софтверів. А Павлінство і ґнозис-софтвер вийнятковості занапащують як особистість так і природу. Тепер, історично і парадоксально, якраз Дажбог-Аполло (себто «світлі» параметри і парадигми грецької культури) і «подарував» людству Арістотелеву логіку, а не «одкровенний» Єгова, який «подарував» комусь тільки патологічну вільну асоціацію Біблії-софтверу, антаґоністичну вільній особистості і логічному софтверу. Додатньо, Єгова ще й твердить, що він подарував свою всемогутню особистість і свій всемогутній софтвер тільки обранцям. До дідька зі всією рештою тварі. З Християнством, бачте, Єгова подарував тільки вибранцям те що залишилось: свою природу.
Я тут оце накумедив і наґнозив, скориставшись з мовного ляпсусу пана Вільнодума – що нам всім надмірно на зло стається – але також з нагоди ґностичної надсвідомості, яна повинна б, за логікою речей, бути ще свідомішою і не допускати ляпсусів. Тепер – я не прочитав на цьому сайті, що пан Вільнодум володіє отією чи якоюсь надсвідомістю (і тоді ляпсус зрозумілий). Але якщо він володіє якоюсь надсвідомістю чи вищою свідомістю (тим паче – національною), то не мати у своєму софтвері автоматичного і ефективного опору до русизмів і, ще гірше, імперативу «туги» за рідними поняттями, а лиш потім за лжеґнозисом – то це, видно, накумедив сам пан-господь-бог Дажмов, або сам пан-господь-бог Кумеда. Я впевнений, що пан Вільнодум, віднесеться до вищенаписаного зі всією гідністю своєї воленосної особистості, незалежно від своїх улюблених софтверів. Є жахливим трюїзмом казати, що як особистість я не вище ніякої особистості і що я поважаю усі особистості, тому я чіпляюся тільки до софтверів. Відректися власної волі і власного «Я» - «учить» тільки одкровенний «ґнозис». «Спасіння» і «одкровення» є антиперсонологічними. А персону-особистість пана Вілінодума - я поважаю, інакше я б зайво не розбалакався!
Гарнак
//Коли ж людина починає розуміти, що її свідомість була в "тисках", то починається процес швидкого переродження світобачення і приходить про-світлення. З цього стану свідомості вже нема повернення до старого стану свідомості, як нема повернення до помилок дитинства. Хоча ми за ними, пі-час, можемо і тоскувати [тужити, вдаватися в тугу: промовистий ляпсус «надсвідомості»], як і за невинністю дитячих помилок.//
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_rel&trs=-1&key=1112880027&first=1113109989&last=1109083423
(Гарнак): Тож повернемось до слова «тоскувати», яке не минулося, не промайнуло, як оте поглинуте кудись з його помилками дитинство, а зловмисно і злопам'ятно закоренилось в підсвідомості і зловтішається і собі кепкує зі занудьгованої та занилої «надсвідомості». Ми не затужили за українською прадуховністю, ще не пройнялись і не просвітились потугою туги прамовності, але вже хизуємось криптоґностичною чи пак парадуючою ґностичною надсвідомістю (те саме коїло і його фарисейство Павелство і його іконоборство Ленінство, бо ж, бачте, лиш тільки їхній невігласький ґнозис відав що таке спасіння і просвітлення: у винищенні культурних неґностичних надбань непросвічених!). І, ой, від цього всього – «серце моє в тузі» і аж «серденько ниє» за Кумедобогом. Тож реку: Мова має свого найпервіснішого бога: бога Дажмова. І бога Дажмова не опередив Дажбог, котрий «ґностично» засяяв лиш опісля того як уперш первомова благодалась Дажмовом. Тож, тугонько моя, просвітімся уперш рідною мовою, і її прасущою й пранасущною тугою, опануймо накопичену з таким трудом людську мудрість (та хоч би починаючи з Арістотелевої логіки та етики) і тільки опісля, якщо так свавільно чи надсвідомо нам заманеться, тверезо і по-богатирськи поміряймося і потягнімся за чуба з отим «ґнозисом», що тільки й є іншоназвою Павлінства (спасіння лиш за ґнозисом та обранням: саме поняття «спасіння» треба подолати!).
Оцим я не кажу, що ото нема «гнозису» чи «просвітлення» (і, навпаки, ідеології, чи «віри», чи облуди обрання, чи семантичних патологій, чи деперсонологізованого ідолопоклонства, чи плазунського раболіпства, чи розпинального та винищувального насильства тощо), я лиш кажу, що уся автентична наука є «гностичною» (скажімо, логіка Арістотеля, яка опосередкуванням, між інших, Буля – уможливила мій комп'ютер) – інакше його Павелство ревітиме, що тільки він один-єдиний просвітився ґнозисом і нас повчить розуму та навчить спасінню.
Отже, «просвітлення» полягає в тому, що всякий «ґнозис» треба вважати тільки софтвером (якщо він корисний для особистості), і остерігатись, що б він не був вірусом. Статус особистості повинен бути надсофтверним (софтвери: просто семіотичні системи!). Понад усе ще й є статус природи (геній Моцарта чи Арістотеля, їхній гардвер, є природою, яка нехтує всякими софтверами-павлінствами): природна неспритність і глупість, навпаки, безпорадна.
Самосвідомість і є самосвідомістю зверхності особистості, а не ґнозисів-софтверів. А Павлінство і ґнозис-софтвер вийнятковості занапащують як особистість так і природу. Тепер, історично і парадоксально, якраз Дажбог-Аполло (себто «світлі» параметри і парадигми грецької культури) і «подарував» людству Арістотелеву логіку, а не «одкровенний» Єгова, який «подарував» комусь тільки патологічну вільну асоціацію Біблії-софтверу, антаґоністичну вільній особистості і логічному софтверу. Додатньо, Єгова ще й твердить, що він подарував свою всемогутню особистість і свій всемогутній софтвер тільки обранцям. До дідька зі всією рештою тварі. З Християнством, бачте, Єгова подарував тільки вибранцям те що залишилось: свою природу.
Я тут оце накумедив і наґнозив, скориставшись з мовного ляпсусу пана Вільнодума – що нам всім надмірно на зло стається – але також з нагоди ґностичної надсвідомості, яна повинна б, за логікою речей, бути ще свідомішою і не допускати ляпсусів. Тепер – я не прочитав на цьому сайті, що пан Вільнодум володіє отією чи якоюсь надсвідомістю (і тоді ляпсус зрозумілий). Але якщо він володіє якоюсь надсвідомістю чи вищою свідомістю (тим паче – національною), то не мати у своєму софтвері автоматичного і ефективного опору до русизмів і, ще гірше, імперативу «туги» за рідними поняттями, а лиш потім за лжеґнозисом – то це, видно, накумедив сам пан-господь-бог Дажмов, або сам пан-господь-бог Кумеда. Я впевнений, що пан Вільнодум, віднесеться до вищенаписаного зі всією гідністю своєї воленосної особистості, незалежно від своїх улюблених софтверів. Є жахливим трюїзмом казати, що як особистість я не вище ніякої особистості і що я поважаю усі особистості, тому я чіпляюся тільки до софтверів. Відректися власної волі і власного «Я» - «учить» тільки одкровенний «ґнозис». «Спасіння» і «одкровення» є антиперсонологічними. А персону-особистість пана Вілінодума - я поважаю, інакше я б зайво не розбалакався!
Гарнак
Відповіді
2005.04.10 | Георгій
Re: Ґнозис і Мова
harnack пише:> Оцим я не кажу, що ото нема «гнозису» чи «просвітлення» (і, навпаки, ідеології, чи «віри», чи облуди обрання, чи семантичних патологій, чи деперсонологізованого ідолопоклонства, чи плазунського раболіпства, чи розпинального та винищувального насильства тощо), я лиш кажу, що уся автентична наука є «гностичною» (скажімо, логіка Арістотеля, яка опосередкуванням, між інших, Буля – уможливила мій комп'ютер) – інакше його Павелство ревітиме, що тільки він один-єдиний просвітився ґнозисом і нас повчить розуму та навчить спасінню.
(ГП) Я цілком з Вами згідний, що наука - емпіричний і логічний поступ людства - є дійсно гностичною (вибачте, не маю г з хвостиком доверху), тоді як віра базується на одкровенні, тобто на чомусь принципово протилежному гнозисові. Але чому Ви вважаєте, що гнозис це завжди добре, а відкровення завжди погано? Кінець-кінцем, той самий Арістотель розробив концепцію катарсису, яка за самою своєю суттю не гностична, а саме апокаліптична (базується на чистому одкровенні). Ще раніше апокаліптичні мотиви звучали у Сократа і Платона (платонівська концепція еросу, "божественного безумства").
> Отже, «просвітлення» полягає в тому, що всякий «ґнозис» треба вважати тільки софтвером (якщо він корисний для особистості), і остерігатись, що б він не був вірусом. Статус особистості повинен бути надсофтверним (софтвери: просто семіотичні системи!). Понад усе ще й є статус природи (геній Моцарта чи Арістотеля, їхній гардвер, є природою, яка нехтує всякими софтверами-павлінствами): природна неспритність і глупість, навпаки, безпорадна.
(ГП) А я, коли читаю 1 Коринфян 13, відчуваю, що Павло був не меншим генієм, ніж Аристотель чи Моцарт. І нічого "вірусного" я там не бачу...
> Самосвідомість і є самосвідомістю зверхності особистості, а не ґнозисів-софтверів. А Павлінство і ґнозис-софтвер вийнятковості занапащують як особистість так і природу. Тепер, історично і парадоксально, якраз Дажбог-Аполло (себто «світлі» параметри і парадигми грецької культури) і «подарував» людству Арістотелеву логіку,
(ГП) Але у грецькій культурі була ще й діонісійська парадигма, "темна..." І хто, згадайте, так багато думав про вічну боротьбу між аполлінством і діонісійством? І хто додумався до оспівування "білокудрого звіра," Uebermensch? Це ж у Ніцше був епітом, вершина отого ж самого світлого аполлінського...
>а не «одкровенний» Єгова, який «подарував» комусь тільки патологічну вільну асоціацію Біблії-софтверу, антаґоністичну вільній особистості і логічному софтверу.
(ГП) Чим же Біблія так антагоністична вільній особистості?
>Додатньо, Єгова ще й твердить, що він подарував свою всемогутню особистість і свій всемогутній софтвер тільки обранцям. До дідька зі всією рештою тварі.
(ГП) Не зовсім так. Бог, за Біблією, дійсно бачить усе наперед, для Нього не існує майбутнього часу - весь час для Нього теперешній. Тому Він бачить на багато віків і тисячоліть уперед і знає, хто як проживе і завершить своє земне життя. Саме у цьому сенсі для Нього існують обранці-електи і прокляті-репробати. Але Він ХОЧЕ, БАЖАЄ добра, спасіння, блаженства, безсмертя усім однаково.
>З Християнством, бачте, Єгова подарував тільки вибранцям те що залишилось: свою природу.
(ГП) Наскільки я розумію, Він подарував християнам не тільки Свою природу (тобто, точніше, свободу, можливість пізнавати Його природу), а й дуже повне, щасливе, задовільняюче абсолютно всі СПРАВЖНІ людські потреби життя (див. Івана 10:10). Ми, християни, не шукаємо своєї долі, свого щастя - ми вже його маємо.
>Є жахливим трюїзмом казати, що як особистість я не вище ніякої особистості і що я поважаю усі особистості, тому я чіпляюся тільки до софтверів. Відректися власної волі і власного «Я» - «учить» тільки одкровенний «ґнозис». «Спасіння» і «одкровення» є антиперсонологічними.
(ГП) Я б сказав, поняття спасіння і одкровення є не антиперсонологічними, а анти-емпіричними. Але див. вище про поняття катарсису і еросу.
2005.04.12 | Nemesis
Світло в темряві.
Георгій пише:> (ГП) Я цілком з Вами згідний, що наука - емпіричний і логічний поступ людства - є дійсно гностичною (вибачте, не маю г з хвостиком доверху), тоді як віра базується на одкровенні, тобто на чомусь принципово протилежному гнозисові. Але чому Ви вважаєте, що гнозис це завжди добре, а відкровення завжди погано? Кінець-кінцем, той самий Арістотель розробив концепцію катарсису, яка за самою своєю суттю не гностична, а саме апокаліптична (базується на чистому одкровенні). Ще раніше апокаліптичні мотиви звучали у Сократа і Платона (платонівська концепція еросу, "божественного безумства").
Весь ґнозис базується на персональному одкровенні, хто схоче перевірити, зробить як підказує пан Гарнак та зкористуйтеся ґуґлем. Згідно концепції ґнозіса просвітління буває лише індівідуальним, тому той, хто "просвітився" наразі вважає СЕБЕ ЛЮБИМОГО якщо не самим Богом, то вже правою рукою Бога та ніяк не менше, ґнозіс є дуже елітарним "вченням".
Неґностичне християнство є дуже еґалітарним (ми всі члени вселенської церкви, всі маємо однакову любов Бога, всі згрішили та позбавлені Його слави).
> (ГП) А я, коли читаю 1 Коринфян 13, відчуваю, що Павло був не меншим генієм, ніж Аристотель чи Моцарт. І нічого "вірусного" я там не бачу...
Св.Ап. Павло не був наразі ґностиком, може пан Гарнак має на увазі "павліан", ґностичну секту?
> З Християнством, бачте, Єгова подарував тільки вибранцям те що залишилось: свою природу.
> (ГП) Наскільки я розумію, Він подарував християнам не тільки Свою природу (тобто, точніше, свободу, можливість пізнавати Його природу), а й дуже повне, щасливе, задовільняюче абсолютно всі СПРАВЖНІ людські потреби життя (див. Івана 10:10). Ми, християни, не шукаємо своєї долі, свого щастя - ми вже його маємо.
Бог подарував свою природу (хоча скоріше "образ та подобу" в духовному сенсі) не лише християнам, а всім людям одночасно. Цей подарунок є вічним.
> (ГП) Я б сказав, поняття спасіння і одкровення є не антиперсонологічними, а анти-емпіричними.
Інколи спасіння має цілком емпіричну компоненту. Див. наприклад опис дарів Духа Святого, чи згадайте опис любови від Св.Ап.Павла.
Тим більше Бог не є персоною в людському розумінні, тому поклоніння Богу який є любов, Творцю галактик, еволюцій, радіохвиль, всього видимого та невидимого якраз визволяє особистисть. Робить свободним від необхідності плазувати на череві перед іншою людиною, визволяє від рабства, дає більше життя.
Істина робить вільною.
2005.04.12 | Георгій
Я розумію Вас краще, ніж п. Гарнака
Nemesis пише:> Георгій пише:
>
> > (ГП) Я цілком з Вами згідний, що наука - емпіричний і логічний поступ людства - є дійсно гностичною (вибачте, не маю г з хвостиком доверху), тоді як віра базується на одкровенні, тобто на чомусь принципово протилежному гнозисові. Але чому Ви вважаєте, що гнозис це завжди добре, а відкровення завжди погано? Кінець-кінцем, той самий Арістотель розробив концепцію катарсису, яка за самою своєю суттю не гностична, а саме апокаліптична (базується на чистому одкровенні). Ще раніше апокаліптичні мотиви звучали у Сократа і Платона (платонівська концепція еросу, "божественного безумства").
>
> Весь ґнозис базується на персональному одкровенні, хто схоче перевірити, зробить як підказує пан Гарнак та зкористуйтеся ґуґлем.
(ГП) Так, я розумію, вибачте мою невдалу конструкцію. Гнозис це дійсно суто персональне ідіосинкратичне "просвітлення." Тут корінна відміна і від наукового пізнання, яке за визначенням відкрите всім і об"єктивне (тобто той чи інший емпірично здобутий факт можуть перевірити всі інші люди), і від відкровення.
>Згідно концепції ґнозіса просвітління буває лише індівідуальним, тому той, хто "просвітився" наразі вважає СЕБЕ ЛЮБИМОГО якщо не самим Богом, то вже правою рукою Бога та ніяк не менше, ґнозіс є дуже елітарним "вченням".
(ГП) Так.
> Неґностичне християнство є дуже еґалітарним (ми всі члени вселенської церкви, всі маємо однакову любов Бога, всі згрішили та позбавлені Його слави).
(ГП) Так.
> > (ГП) А я, коли читаю 1 Коринфян 13, відчуваю, що Павло був не меншим генієм, ніж Аристотель чи Моцарт. І нічого "вірусного" я там не бачу...
>
> Св.Ап. Павло не був наразі ґностиком, може пан Гарнак має на увазі "павліан", ґностичну секту?
(ГП) Наскільки я його розумію, він має на увазі саме вчення апостола Павла, яке він називає "павлінством" і протиставляє класичній грецькій філософії, а також емпіричній науці. Так, пане Гарнак?
> > З Християнством, бачте, Єгова подарував тільки вибранцям те що залишилось: свою природу.
> > (ГП) Наскільки я розумію, Він подарував християнам не тільки Свою природу (тобто, точніше, свободу, можливість пізнавати Його природу), а й дуже повне, щасливе, задовільняюче абсолютно всі СПРАВЖНІ людські потреби життя (див. Івана 10:10). Ми, християни, не шукаємо своєї долі, свого щастя - ми вже його маємо.
>
> Бог подарував свою природу (хоча скоріше "образ та подобу" в духовному сенсі) не лише християнам, а всім людям одночасно. Цей подарунок є вічним.
(ГП) Так.
> > (ГП) Я б сказав, поняття спасіння і одкровення є не антиперсонологічними, а анти-емпіричними.
>
> Інколи спасіння має цілком емпіричну компоненту. Див. наприклад опис дарів Духа Святого, чи згадайте опис любови від Св.Ап.Павла.
(ГП) Так, але я мав на увазі не це, а швидше віру у необхідність спасіння. Вона, наскільки я розумію, є саме апокаліптичною (тобто такою, що базується на не-емпіричному, не-логічному відкровенні). Іншими словами, я не можу довести свою власну кінечність і підсудність Богові, як математики доводять теорему або як фахівці у галузі природознавства доводять якусь теорію (таку як, наприклад, клітинна теорія або теорія біологічної еволюції).
> Тим більше Бог не є персоною в людському розумінні, тому поклоніння Богу який є любов, Творцю галактик, еволюцій, радіохвиль, всього видимого та невидимого якраз визволяє особистисть. Робить свободним від необхідності плазувати на череві перед іншою людиною, визволяє від рабства, дає більше життя.
(ГП) Все так. Але знову ж таки, сама віра в те, що цей Творець існує, є суто апокаліпричною. Вона не приходить емпіричним, науковим шляхом.
> Істина робить вільною.
(ГП) Так.
2005.04.12 | Nemesis
Багато шляхів до мети.
Георгій пише:> (ГП) Все так. Але знову ж таки, сама віра в те, що цей Творець існує, є суто апокаліпричною. Вона не приходить емпіричним, науковим шляхом.
Це мабуть дивлячись "як", "коли" та "до кого". До декого на один начин, до іншого на інший начин. Мене вдовольняє науковий шлях, але це персональне.
В Біблії описано, як Томас (Фома) не лише подивився, а й помацав, лише тоді повірив (це науковий шлях), а інші не бачили, а повірили. Результат один.
2005.04.12 | Георгій
Згода (-)
2005.04.12 | harnack
Ґнозис, Гносис й Гарноґнозис
Георгій пише:> Nemesis пише:
> > Св.Ап. Павло не був наразі ґностиком, може пан Гарнак має на увазі "павліан", ґностичну секту?
> (ГП) Наскільки я його розумію, він має на увазі саме вчення апостола Павла, яке він називає "павлінством" і протиставляє класичній грецькій філософії, а також емпіричній науці. Так, пане Гарнак?
>
(Гарнак): Так, пане Георгію, Ви правильно і уже давно (з чого я не дивуюсь!) схопили за чуба "гарноґнозис", що і полягає, суттєво, в осторозі перед вченнями, вірами, ґностиками, обранцями, богами, одкровеннями і спасіннями - заради убереження верховенства особистості над софтверами-програмами-семіотичними системами. Клопіт постає з "віруючими" які переконані, що вони контролюють програми (бо "люблять Бога" і "Бог їх любить"), коли, насправді, контрольовані і маніпульовані програмами-софтверами. Ідіть і переконайте мусульман, що б не вірили у свій Коран-софтвер! Я уважно і довго вивчав історію іконоборства в Візантії, а також паралельну історію ґностицизму і Християнства (ґностицизм просто відмовляється історизуватися, як, скажімо, вчення Арія). Процеси переписання-устійнення софтверів тривають століттями. Щоби винищити якесь-то "вчення"-софтвер, Християнство винищувало книги, тому й не маємо жодної книги Епікура, або частини Поетики Арістотеля, яка трактувала теорію комедії: комедія вважалась небеспекою для спасіння (тому я глузливо і жартівливо всіляко упоминаю "бога комедії" - "Кумеду"). Християнство оцінює все в термінах спасіння (як і ґнозис): все що призводить до згуби велилось знищити (людей чи текстів). Навпаки, кожнісінька йота іншокультур і іншотекстів повинна б зберегтись і увічнитись. Знаючи, як трудно міняти переконання-віру, я ніколи й не пробую. Хіба що під патронажем бога Кумеди.
Гарнак
2005.04.12 | Nemesis
Pадісна звістка!
harnack пише:> ґностицизм просто відмовляється історизуватися...
Шановний пане Гарнак!
Спасибі за Вашу думку відносно історізування ґностицизма, дійсно, перевіркою були виявлені окремі недоліки цього процесу, які могли викликати в Вас цілком слушну реакцію.
Для виправлення ситуації намі була знайдена бібліотека ґностичних текстів, які вже доступні широкому загалу (так звана "Наг-Гаммаді бібліотека"), ми розумієм, що з момента знайдення бібліотеки в грудні 1945 року до сьогодняшнього дня пройшло не дуже багато часу, але сподіваємся, що з використанням передової технології ґуґл Ви зможете познайомитися з текстами ґностиків.
З повагою,
Дирекція Інтернета
сумісно з
THE GNOSTIC SOCIETY LIBRARY
2005.04.12 | Социст
Емпірія та наука.
Пан Георгій пише:> (ГП) Все так. Але знову ж таки, сама віра в те, що цей Творець існує, є суто апокаліпричною. Вона не приходить емпіричним, науковим шляхом.
Ця віра приходить внаслідок особисто пережитого апокаліпсиса, тобто суб'єктивно-емпіричним, а не об'єктивно-емпіричним шляхом. Не вся емпірія є наукою. Навпаки, більшість наук є лише систематизованими емпіріями, а не науками. Наприклад, та ж сама біологія не знає, що таке життя, бо не може пояснити, звідки воно взялось. Емпірична наука – стадій науки, яка ще не стала справжньою наукою.
2005.04.12 | Георгій
Re: Емпірія та наука.
Социст пише:> Пан Георгій пише:
> > (ГП) Все так. Але знову ж таки, сама віра в те, що цей Творець існує, є суто апокаліпричною. Вона не приходить емпіричним, науковим шляхом.
> Ця віра приходить внаслідок особисто пережитого апокаліпсиса, тобто суб'єктивно-емпіричним, а не об'єктивно-емпіричним шляхом. Не вся емпірія є наукою. Навпаки, більшість наук є лише систематизованими емпіріями, а не науками. Наприклад, та ж сама біологія не знає, що таке життя, бо не може пояснити, звідки воно взялось. Емпірична наука – стадій науки, яка ще не стала справжньою наукою.
(ГП) У нас з Вами тоді різні уяви про те, що є емпіризм. Я визначаю емпіризм як будь-яке раціональне пізнання світу. Це включає в себе пізнання за допомогою органів почуттів (наприклад, я побачив дерево і хтось інший побачив дерево, з чого ми зробили висновок, що у світі існують дерева). Але це не обмежене тільки безпосереднім вжитком органів почуттів - емпіричне пізнання у широкому сенсі вклячає в себе також формальну логіку, математичне моделювання і т.д. На відміну від емпіричного (у такому широкому сенсі) пізнання світу ще може бути пізнання через одкровення, або апокаліптичне пізнання.
2005.04.12 | Социст
Re: Емпірія та наука.
Пан Георгій пише:> Социст пише:
> > Пан Георгій пише:
> > > (ГП) Все так. Але знову ж таки, сама віра в те, що цей Творець існує, є суто апокаліпричною. Вона не приходить емпіричним, науковим шляхом.
> > Ця віра приходить внаслідок особисто пережитого апокаліпсиса, тобто суб'єктивно-емпіричним, а не об'єктивно-емпіричним шляхом. Не вся емпірія є наукою. Навпаки, більшість наук є лише систематизованими емпіріями, а не науками. Наприклад, та ж сама біологія не знає, що таке життя, бо не може пояснити, звідки воно взялось. Емпірична наука – стадій науки, яка ще не стала справжньою наукою.
> (ГП) У нас з Вами тоді різні уяви про те, що є емпіризм. Я визначаю емпіризм як будь-яке раціональне пізнання світу. Це включає в себе пізнання за допомогою органів почуттів (наприклад, я побачив дерево і хтось інший побачив дерево, з чого ми зробили висновок, що у світі існують дерева). Але це не обмежене тільки безпосереднім вжитком органів почуттів - емпіричне пізнання у широкому сенсі вклячає в себе також формальну логіку, математичне моделювання і т.д. На відміну від емпіричного (у такому широкому сенсі) пізнання світу ще може бути пізнання через одкровення, або апокаліптичне пізнання.
Воно то, може, й пізнання, тільки не світу, а апокаліптичних наслідків віри в одкровення.
2005.04.10 | Вільнодум
Re: Ґнозис, Мова , і... полова
Дякую пане Гарнак за виправлення написаного мною слова. Дійсно, я використав неправильне слово. Є в Українській мові слова - тоскний, тоскність, тоскно, але нема - тоскувати. Не заперечую, моя Українська не ідеяльна. Проживши 30 років за кордоном, розмовляючи одночасно на трьох мовах, отримавши освіту ще за СовЄтів російською, я непогано все-таки знаю рідну Українську. Але не ідеально, і завжди радий її покращити.Проте, все інше, що Ви написали, не має ніякого відношення до суті мною сказаного, і є, по суті, "ПОЛОВА"! Відповідь пана Георгія на Ваш допис є тому явний доказ. Так можна балакати до безкінечності і знайти "ПШИК"!
Додатково, я слово "Ґнозис" в тлумачному словнику Української мови не знайшов. Є слово "Ґносис", напевно від "gnosis". Може скажете звідкіля Ви це слово взяли і що воно означає?
Заодно скажіть, що означає слово "гарнак"? Мені просто цікаво, бо є слово "гарна'" - тварина така, із породи парнокопитних, а що, "гарнак" від цього слова?
Буду вдячним за Ваші прямі і ясні відповіді, без "полови", бо я не люблю пустомельства. Мій принцип такий - хто ясно мислить, той ясно каже.
Щиро Ваш,
Вільнодум
P.S. А відносно Ґносису, то ми можемо побалакати оремо. Тільки я б не використовував це іноземне слово, бо воно нам чуже. Я б краще вів розмову не за Ґносис, а за Віди, або по-Знання.
2005.04.11 | harnack
Re: Ґнозис і Діагноз
Вільнодум пише:> Дякую пане Гарнак за виправлення написаного мною слова. Дійсно, я використав неправильне слово. Є в Українській мові слова - тоскний, тоскність, тоскно, але нема - тоскувати. Не заперечую, моя Українська не ідеяльна. Проживши 30 років за кордоном, розмовляючи одночасно на трьох мовах, отримавши освіту ще за СовЄтів російською, я непогано все-таки знаю рідну Українську. Але не ідеально, і завжди радий її покращити. >
Навпаки, я Вам дякую - бо цей корисний привід дозволив мені віджевріти тему туги у моїй уяві і пригадати частинку коломийки і Шевченка!
> Проте, все інше, що Ви написали, не має ніякого відношення до суті мною сказаного, і є, по суті, "ПОЛОВА"! Відповідь пана Георгія на Ваш допис є тому явний доказ. Так можна балакати до безкінечності і знайти "ПШИК"!>
Гей, бачу Ваш софтвер з ригоризмом вміє виключати усе чужородне як полову. Тільки остерігайтесь, що б в гонитві виключно за "сущою суттю" ви не закурганились в непросвітній полові. Деякі уми вміють обертати полову-мову інших у золото (так ось, наприклад, я позитивно скористався навіть з Вашого невинного мовного ляпсусу).
> Додатково, я слово "Ґнозис" в тлумачному словнику Української мови не знайшов. Є слово "Ґносис", напевно від "gnosis". Може скажете звідкіля Ви це слово взяли і що воно означає?>
Їй-богу, аж ніяк не второпаю чи "гносис" те саме як "ґнозис" (я волію з грунтовних причин - ґнозис). Я його нізвідки не взяв, і воно для Вас нічого не може означати! (Жартую. Подивіться ґуґель за обидвома: гнозис і gnosis)
> Заодно скажіть, що означає слово "гарнак"? Мені просто цікаво, бо є слово "гарна'" - тварина така, із породи парнокопитних, а що, "гарнак" від цього слова?>
Якщо б Ви кмітливо приглянулись, то б замітили латинкою Harnack, якийсь-то там пан теолог (знову ґуґель!). Якщо б Ви більш цікавились Harnack-ом і теологією, аніж породами парнокопитних (з недолугими чи інфантильними натяками) - то я б дійсно зрадів.
> Буду вдячним за Ваші прямі і ясні відповіді, без "полови", бо я не люблю пустомельства. Мій принцип такий - хто ясно мислить, той ясно каже.>
> Щиро Ваш,
> Вільнодум>
Ой, сохрани мя Господи (церковнослов'янізм) од ясного, паритетного, принципового міркування. Чи Ви якось-то не замітили, що Ви вимагаєте дурних пояснень, велете як мислити, і оцінюєте як полову те, що Вам не зрозуміле або з Вами не споріднене? Тож ясно, що я не зволію на одній сторінці вдаватися в тугодумну поважність: на інтелектуальні речі (скажімо, що таке ґнозис) потрібні спільні бібліографії, вишколення, і купа років. Я не вірю, що у нас багато тут спільного. Але мені вистачає уже спільне між нами: українськість і затурбованість українською долею і тугою. Тому я не можу обуритись на Вас (чим більш дерзаєте, чим більш зухвальствуєте - тим більш прославляєтесь) - і це одна з причин я українствую на цьому форумі. Тут можна гратися лиш з натяками та інкрементними величинами.
> P.S. А відносно Ґносису, то ми можемо побалакати оремо. Тільки я б не використовував це іноземне слово, бо воно нам чуже. Я б краще вів розмову не за Ґносис, а за Віди, або по-Знання.>
Нам ніщо автентично культуроносне не має бути чужим. Чи ви-то залишились самісінькі на світі в благодаті культурного соліпсизму? Як розвинете спільну мову (теологічну, філософську), щоб спілкуватися з іншими? Так сильно боїтесь чужих мов-софтверів, аби вони вас не закріпачили? Чи Вам забракло імунітету проти закріпачення, чи-то здатності-пентіуму орудувати суттєвими людськими софтверами-знаннями? Аж не хочеться повірити!
Гарнак
2005.04.13 | Вільнодум
Re: Ґнозис, Діагнозис, і ... заносис...
harnack пише:> Нам ніщо [автентично] культуроносне не має бути чужим. Чи ви-то залишились самісінькі на світі в благодаті культурного [соліпсизму]? Як розвинете спільну мову (теологічну, філософську), щоб спілкуватися з іншими? Так сильно боїтесь чужих мов-[софтверів], аби вони вас не закріпачили? Чи Вам забракло [імунітету] проти закріпачення, чи-то здатності-[пентіуму] орудувати суттєвими людськими [софтверами]-знаннями? Аж не хочеться повірити!
(Вільнодум) Виділені мною слова є словами-паразитами, або "половою" Української мови, яку пан Гарнак так р'яно кинувся боронити.
Згідний, все "культуроносне" нам повинно бути з-розум-ілим, але це не означає, що воно неодмінно повинно засмічувати НАШУ культуру. Якщо ми знаємо, що таке сміття, то це не означає, що ми повинні мати сміття в НАШІЙ хаті. Якщо це не сміття, а золото, то це також не означає, що йому місце в НАШІЙ хаті. В НАШІЙ хаті має бути тільки те, що є елементом НАШОГО способу життя. Все інше тримаємо в коморі!
Спільна мова, за яку пан Гарнак волає, як необхідність для порозуміння, є ЙОГО "софтвером", який його контролює. Ця Гарнакова "спільна мова" не є проблемою нашого непорозуміння. Бо порозуміння йде не від спорідненості "софтверів" за що пан Гарнак думає, проповідуюти власну новонароджену концепцію, порозуміння йде від бажання порозуміння, якого у пана Гарнака нема. Він навмисне не хоче відповідати на запитання, і "вимудрюється", думаючи що інші цього не помічають, а насправді тільки він цього не помічає.
Я, коли писав про те, що порозуміння неможливе між "віруючими" цього форуму і "відаючими" цього форуму, тому що вони мають різні рівні свідомості, не розумів під "рівнем свідомості" те, що пан Гарнак інтерпретував, як "софтвер". Я мав зовсім інше розуміння, пане Гарнак, яке я Вам вашою ж термінологією назву "хадвер".
Я перекладу для зручності розуміння ці Гарнакські терміни:
Софтвер - Знання
Хардвер - Мозок
Так от, пане Гарнак (що це слово "гарнак" означає так ніхто і не знає, тому Ви виглядаєте мудрим і загадковим
Без здатності мозку ніякі знання не допоможуть розумінню,
навіть якщо ВИ і начитаєтесь до одуріння закордонних слів. Скажу Вашою термінологією, а то інакше Ви не зрозумієте, із-за відсутності "спільної мови",
Без якості хадвера софтвер не допоможе!
Вільнодум
2005.04.13 | harnack
Re: Ґнозис і Сизонґ
Вільнодум пише:> harnack пише:
> > Нам ніщо [автентично] культуроносне не має бути чужим. Чи ви-то залишились самісінькі на світі в благодаті культурного [соліпсизму]? Як розвинете спільну мову (теологічну, філософську), щоб спілкуватися з іншими? Так сильно боїтесь чужих мов-[софтверів], аби вони вас не закріпачили? Чи Вам забракло [імунітету] проти закріпачення, чи-то здатності-[пентіуму] орудувати суттєвими людськими [софтверами]-знаннями? Аж не хочеться повірити!>
(Вільнодум) Виділені мною слова є словами-паразитами, або "половою" Української мови, яку пан Гарнак так р'яно кинувся боронити.
>
> Згідний, все "культуроносне" нам повинно бути з-розум-ілим, але це не означає, що воно неодмінно повинно засмічувати НАШУ культуру. Якщо ми знаємо, що таке сміття, то це не означає, що ми повинні мати сміття в НАШІЙ хаті. Якщо це не сміття, а золото, то це також не означає, що йому місце в НАШІЙ хаті. В НАШІЙ хаті має бути тільки те, що є елементом НАШОГО способу життя. Все інше тримаємо в коморі!>
(Гарнак): Тьху, виглядає, що я розікрав Вашу комору.
> Спільна мова, за яку пан Гарнак волає, як необхідність для порозуміння, є ЙОГО "софтвером", який його контролює. Ця Гарнакова "спільна мова" не є проблемою нашого непорозуміння. Бо порозуміння йде не від спорідненості "софтверів" за що пан Гарнак думає, проповідуюти власну новонароджену концепцію, порозуміння йде від бажання порозуміння, якого у пана Гарнака нема. Він навмисне не хоче відповідати на запитання, і "вимудрюється", думаючи що інші цього не помічають, а насправді тільки він цього не помічає.>
(Гарнак): Виглядає, що «бажання порозуміння» означає «навернення» в певний спосіб життя і заведення комори-ґулаґу для слів-паразитів. Я ж Вам щиро кажу, що таке «просвітлення» і такий «ґнозис» тхне Павлінством і Ленінством. Я навмисно «вимудрююся» (і все помічаючи), бо відаю з чим і ким маю справу.
> Я, коли писав про те, що порозуміння неможливе між "віруючими" цього форуму і "відаючими" цього форуму, тому що вони мають різні рівні свідомості, не розумів під "рівнем свідомості" те, що пан Гарнак інтерпретував, як "софтвер". Я мав зовсім інше розуміння, пане Гарнак, яке я Вам вашою ж термінологією назву "хадвер".
>
> Я перекладу для зручності розуміння ці Гарнакські терміни:
>
> Софтвер - Знання
> Хардвер - Мозок
>
> Так от, пане Гарнак (що це слово "гарнак" означає так ніхто і не знає, тому Ви виглядаєте мудрим і загадковим
> Без здатності мозку ніякі знання не допоможуть розумінню,
> навіть якщо ВИ і начитаєтесь до одуріння закордонних слів. Скажу Вашою термінологією, а то інакше Ви не зрозумієте, із-за відсутності "спільної мови",
> Без якості хадвера софтвер не допоможе!
>
> Вільнодум
(Гарнак): Ну, тепер я звідав мені попередньо незвіданне: що таке «хардвер»! Ви, напевне, не читали «Гнозис і Мова» Вашим ГАРДВЕРОМ (тому, що я там написав через «Г» що б уникнути російську «Х»?): подібно до Х/Гардверу Вас також спателичила нікчемна різниця між "ґнозис"-ом та "гносис"-ом. Ваше «Без якості хадвера софтвер не допоможе!» є клептоманною (Ви не замічуєте, що несвідомо крадете з моєї комори!) і трюїзмною (а хто гадав і казав, що допоможе?) передачею слідуючого мого тексту:
«Отже, «просвітлення» полягає в тому, що всякий «ґнозис» треба вважати тільки софтвером (якщо він корисний для особистості), і остерігатись, що б він не був вірусом. Статус особистості повинен бути надсофтверним (софтвери: просто семіотичні системи!). Понад усе ще й є статус природи [«МОЗКА”] (геній [МОЗОК] Моцарта чи Арістотеля, їхній ГАРДВЕР, є природою [МОЗКОМ], яка нехтує всякими софтверами-павлінствами): природна неспритність і глупість [БРАК ЯКОСТІ МОЗКУ!], навпаки, безпорадна [Ваше: "не допоможе"!].»
Ваш "оригінальний" спосіб знаходити "спільну" мову є клептоманно (несвідомо) плагіювати! Я це прибавляю Вам до кредиту прославлення!
Щодо Х/Г не пошкодить зазирнути сюди:
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_mova&trs=-1&key=1111032157&first=&last=
Коли заведете бочку пива в Вашій коморі - мабуть випили б чарочку (я поблизу Вас живу!).
Гарнак
2005.04.13 | Вільнодум
Re: Ґнозис і Сизонґ
harnack пише:> Коли заведете бочку пива в Вашій коморі - мабуть випили б чарочку (я поблизу Вас живу!).
(Вільнодум) Так може з цього і почнемо?! Напишіть Ваші "секретні" кординати, де Ви тримаєте свій "Ґардвер"
Для Вас пиво завжди є, а я віддаю перевагу - single molt scotch!
Чекаю!
Вільнодум
2005.04.11 | Тестер
Re: Ґнозис і Мова/ 3,14здьож, однако!
Так коротко і ясно, незважаючи на мою мовну недолугістьХлопець вийо...ся!
На коломийку, Гарначе. Може ще згадаєш...
Цеї ночи, опівночи
Снив ми си музика,
Що мірєв ми на постелі,
Яка м завелика...
2005.04.12 | harnack
Коломийкоґнозис
Тестер пише:> Так коротко і ясно, незважаючи на мою мовну недолугість
> Хлопець вийо...ся!
> На коломийку, Гарначе. Може ще згадаєш...
> Цеї ночи, опівночи
> Снив ми си музика,
> Що мірєв ми на постелі,
> Яка м завелика...
Таки так - сексуальний ґнозис ("і він її пізнав", у нашому випадку "мірєв" доки не "ізмірєв"). Сексуальне одкровення-пізнання є найкращим аналогом до "спасального" одкровення. Але ґностики дискримінували, ганили падшу природу (і просто природу), яка була тільки пасткою і тюрмою для "душевно-тілесних", якщо й не для "духовних".
Гарнак
2005.04.11 | Социст
Гнозис та синезис.
Я імпровізую, тобто видумую! Мову я перш за все вважаю синетичним продуктом спілкування особистостей. Це спілкування розпочинається спілкуванням з своєю власною матір'ю. Моя батьківська мова, тобто мова спілкування в сім'ї моїх батьків не є українською мовою, бо є поліським діалектом, її ще називають руско-украйонською, бо вона не є ні російською, ні українською. В нашому селі той, хто розмовляє чистою українською мовою, виглядає якось незручно, бо вона не є спільною мовою місцевої спільноти людей, синетики не відчувається...Пан Гарнак пише:
> (Гарнак): Тож повернемось до слова «тоскувати», яке не минулося, не промайнуло, як оте поглинуте кудись з його помилками дитинство, а зловмисно і злопам'ятно закоренилось в підсвідомості і зловтішається і собі кепкує зі занудьгованої та занилої «надсвідомості». Ми не затужили за українською прадуховністю, ще не пройнялись і не просвітились потугою туги прамовності, але вже хизуємось криптоґностичною чи пак парадуючою ґностичною надсвідомістю (те саме коїло і його фарисейство Павелство і його іконоборство Ленінство, бо ж, бачте, лиш тільки їхній невігласький ґнозис відав що таке спасіння і просвітлення: у винищенні культурних неґностичних надбань непросвічених!). І, ой, від цього всього – «серце моє в тузі» і аж «серденько ниє» за Кумедобогом. Тож реку: Мова має свого найпервіснішого бога: бога Дажмова. І бога Дажмова не опередив Дажбог, котрий «ґностично» засяяв лиш опісля того як уперш первомова благодалась Дажмовом. Тож, тугонько моя, просвітімся уперш рідною мовою, і її прасущою й пранасущною тугою, опануймо накопичену з таким трудом людську мудрість (та хоч би починаючи з Арістотелевої логіки та етики) і тільки опісля, якщо так свавільно чи надсвідомо нам заманеться, тверезо і по-богатирськи поміряймося і потягнімся за чуба з отим «ґнозисом», що тільки й є іншоназвою Павлінства (спасіння лиш за ґнозисом та обранням: саме поняття «спасіння» треба подолати!).
Мова є синетичним продуктом інтерсуб'єктивної реальности спілкування особистостей. Якщо між особистостями, що спілкуються тут і тепер, є спільна мова, тобто, якщо це спілкування є осягненням єдности, то й адекватні слова для виразу цієї синетики знайдуться. Плекайте Мову, а не слова!
Ця сторінка є яскравим прикладом того, як люди, що, здавалося б, вживають одні й ті ж слова, ніяк не знаходять спільної мови. Я не вважаю, що тут винуватий саме тей гнозис Савла, або Леніна, хоч вони й виявляють себе досить часто, незалежно від суб'єктивних намірів. Справа саме в відсутності тієї самої спільної етики, тобто синетики, яка б створювала спільну атмосферу добровільного вибору кожним з нас особистого шляху осягнення єдности життя. Замість синетики на суспільній арені домінує етика боротьби за ... За ідею, за владу світську, чи духовну, за гроші, чи просто за місце під сонцем. Тому, кожен, хто мовить щось не так, як мовлять інші учасники цієї боротьби, відхиляється від засад цієї етики, перетворюючись в неетичну людину. Він вже й антихрист, й антиукраїнець, й антиарієць. Але антихристом є саме той, хто називає Ісуса Христа богом, а антиукраїнцем є саме той, хто проголошує націю над особистістю, а антиарійцем є саме той, хто проголощує арійців вищою расою...
> Оцим я не кажу, що ото нема «гнозису» чи «просвітлення» (і, навпаки, ідеології, чи «віри», чи облуди обрання, чи семантичних патологій, чи деперсонологізованого ідолопоклонства, чи плазунського раболіпства, чи розпинального та винищувального насильства тощо), я лиш кажу, що уся автентична наука є «гностичною» (скажімо, логіка Арістотеля, яка опосередкуванням, між інших, Буля – уможливила мій комп'ютер) – інакше його Павелство ревітиме, що тільки він один-єдиний просвітився ґнозисом і нас повчить розуму та навчить спасінню.
З автентичною наукою справа є трохи складнішою, і більшість сучасних наук виявляються не справжніми науками, а різновидами емпірії, тому й потяг до окультних наук...
> Отже, «просвітлення» полягає в тому, що всякий «ґнозис» треба вважати тільки софтвером (якщо він корисний для особистості), і остерігатись, що б він не був вірусом. Статус особистості повинен бути надсофтверним (софтвери: просто семіотичні системи!). Понад усе ще й є статус природи (геній Моцарта чи Арістотеля, їхній гардвер, є природою, яка нехтує всякими софтверами-павлінствами): природна неспритність і глупість, навпаки, безпорадна.
Самореалізація особистости в атмосфері синетичного життя-спілкування з іншими особистостями...
> Самосвідомість і є самосвідомістю зверхності особистості, а не ґнозисів-софтверів. А Павлінство і ґнозис-софтвер вийнятковості занапащують як особистість так і природу. Тепер, історично і парадоксально, якраз Дажбог-Аполло (себто «світлі» параметри і парадигми грецької культури) і «подарував» людству Арістотелеву логіку, а не «одкровенний» Єгова, який «подарував» комусь тільки патологічну вільну асоціацію Біблії-софтверу, антаґоністичну вільній особистості і логічному софтверу. Додатньо, Єгова ще й твердить, що він подарував свою всемогутню особистість і свій всемогутній софтвер тільки обранцям. До дідька зі всією рештою тварі. З Християнством, бачте, Єгова подарував тільки вибранцям те що залишилось: свою природу.
Саме особистість вибирає, чи прийняти їй цей „дар“, чи жити все-таки осягненням єдности. Осягнення єдности є людським вчинком вільної особистости.
> Я тут оце накумедив і наґнозив, скориставшись з мовного ляпсусу пана Вільнодума – що нам всім надмірно на зло стається – але також з нагоди ґностичної надсвідомості, яна повинна б, за логікою речей, бути ще свідомішою і не допускати ляпсусів. Тепер – я не прочитав на цьому сайті, що пан Вільнодум володіє отією чи якоюсь надсвідомістю (і тоді ляпсус зрозумілий). Але якщо він володіє якоюсь надсвідомістю чи вищою свідомістю (тим паче – національною), то не мати у своєму софтвері автоматичного і ефективного опору до русизмів і, ще гірше, імперативу «туги» за рідними поняттями, а лиш потім за лжеґнозисом – то це, видно, накумедив сам пан-господь-бог Дажмов, або сам пан-господь-бог Кумеда. Я впевнений, що пан Вільнодум, віднесеться до вищенаписаного зі всією гідністю своєї воленосної особистості, незалежно від своїх улюблених софтверів. Є жахливим трюїзмом казати, що як особистість я не вище ніякої особистості і що я поважаю усі особистості, тому я чіпляюся тільки до софтверів. Відректися власної волі і власного «Я» - «учить» тільки одкровенний «ґнозис». «Спасіння» і «одкровення» є антиперсонологічними. А персону-особистість пана Вілінодума - я поважаю, інакше я б зайво не розбалакався!
Синетичний дух спілкування автономних особистостей...
2005.04.11 | Вільнодум
Слово, як духовний орієнтир
Слово, як духовний орієнтир.http://orianity.mykola.com/chorny7.html
2005.04.12 | harnack
Re: Гнозис та синезис.
Социст пише:> Я імпровізую, тобто видумую! Мову я перш за все вважаю синетичним продуктом спілкування особистостей. Це спілкування розпочинається спілкуванням з своєю власною матір'ю. Моя батьківська мова, тобто мова спілкування в сім'ї моїх батьків не є українською мовою, бо є поліським діалектом, її ще називають руско-украйонською, бо вона не є ні російською, ні українською. В нашому селі той, хто розмовляє чистою українською мовою, виглядає якось незручно, бо вона не є спільною мовою місцевої спільноти людей, синетики не відчувається...>
Якби вживалась синергія мови (її цілісна і цілюща енергія поставша з її складових частин), то воцарилась би й міжособистісна синетика. Так ось, на цьому форумі ми б зовсім не встояли якби не українська мова (принаймні я б не ліз сюди), хоча й не розуміємося на всілякому, чи то хизуємось всіляким. На жаль, ціла Україна тепер є мовним і ментальним Вавилоном - і мені відрадно, що Ви (як і пан Вільнодум) не щадите себе заради мови.
> Мова є синетичним продуктом інтерсуб'єктивної реальности спілкування особистостей. Якщо між особистостями, що спілкуються тут і тепер, є спільна мова, тобто, якщо це спілкування є осягненням єдности, то й адекватні слова для виразу цієї синетики знайдуться. Плекайте Мову, а не слова!>
"Єдність" мені звучить утопічно, що висвітлено теорією зла. Оскільки свободи зла не можна позбутися, хіба що в небутті (проповідуване винищення зла релігіями), то можу уявити тільки короткотривалі особистісні єдності (історії б інакше не було). Недовіра до особистості є притаманно особистісною.
> Ця сторінка є яскравим прикладом того, як люди, що, здавалося б, вживають одні й ті ж слова, ніяк не знаходять спільної мови. Я не вважаю, що тут винуватий саме тей гнозис Савла, або Леніна, хоч вони й виявляють себе досить часто, незалежно від суб'єктивних намірів. Справа саме в відсутності тієї самої спільної етики, тобто синетики, яка б створювала спільну атмосферу добровільного вибору кожним з нас особистого шляху осягнення єдности життя. Замість синетики на суспільній арені домінує етика боротьби за ... За ідею, за владу світську, чи духовну, за гроші, чи просто за місце під сонцем. Тому, кожен, хто мовить щось не так, як мовлять інші учасники цієї боротьби, відхиляється від засад цієї етики, перетворюючись в неетичну людину. Він вже й антихрист, й антиукраїнець, й антиарієць. Але антихристом є саме той, хто називає Ісуса Христа богом, а антиукраїнцем є саме той, хто проголошує націю над особистістю, а антиарійцем є саме той, хто проголощує арійців вищою расою...>
Автентична особистість (свобода-воля) творитиме і мову (вільно вибраний рідний софтвер) і націю (вільно вибрана рідна природа).
Гарнак
2005.04.12 | Социст
Re: Гнозис та синезис.
Пан Гарнак пише:> "Єдність" мені звучить утопічно, що висвітлено теорією зла. Оскільки свободи зла не можна позбутися, хіба що в небутті (проповідуване винищення зла релігіями), то можу уявити тільки короткотривалі особистісні єдності (історії б інакше не було). Недовіра до особистості є притаманно особистісною.
Утопічно мені звучить „єдність“ злих і незлих, але я завжди маю на увазі лише єдність незлих. А спільнота єдности – спільнота тих, які вже самі по собі живуть в єдності. Довіра до особистости також є притаманно особистісною. Без довіри нема сім'ї, нема й єдности...