Духовність і національність
06/25/2005 | Георгій
Ремарки п. Анатолія у гілці "Благословення доларом" підштовхнули мене на те, щоби відкрити цю окрему гілку.
Тема, звичайно, не нова, бита-перебита, але все-таки: що таке національність, і яку роль вона грає у формуванні світогляду, духовного єства людини?
Я не бачу підстав вважати, що етнічна ідентичність людини, її гени, грають хоч якусь роль у формуванні духовної ідентичності цієї людини.
Майже всі сучасні люди - принаймні у тих частинах світу, де нема якихось особливих бар'єрів для пересування і знайомства з іншими - мають у своїх генах мішанину. Тому говорити про "чистих" українців, росіян, німців, французів, і т.д. напсравді важкувато.
Копни трохи ближче якогось фанатичного прихильника "арійської чистоти," і ти ба, в нього або в неї, виявляється, були предки не-арійці. Класичні приклади - Гітлер (є підозра, що його батько був незаконним сином єврея), Гайдріх, Айхман і інші діячі Третього Райху. А відвертий не-арієць, єврей Гайнріх Гайне (Гейне), визнаний усім світом як один з найкращих НІМЕЦЬКИХ (а не єврейських) поетів, був автором поеми про Льореляй (Лорелею), що її усім дітям в усіх німецьких школах читали як зразок істинно німецької поезії, шедевру істинно німецького духу.
Іноді люди аргументують, що от, мовляв, вони мають "документи," що їх батьки, діди, прадіди і пра-прадіди належали саме от до цієї "національності," але завжди залишається питання, ну а хто давав ті "документи" і на якій підставі? На Кубані і на Ставропіллі, наприклад, є тисячі й тисячі людей, які мають у документах позначку "русский," і прізвища типу Пєтухов або Пушкарьов, але іноді з'ясовується, що справжні прізвища їх прадідів, переселених на Кубань запорізьких козаків, були Півень чи Пушкар. То хто вони - українці? Але вони живуть у Росії, говорять російською мовою і, як правило, відчувають себе частиною російської спільноти, культури, держави. Логічніше тоді вважати, що вони таки росіяни...
Іноді також кажуть: є такий чи такий народ і його "земля обітована." А де наша, українська, земля обітована? Столицею держави українського короля Данила Романовича був Холм (зараз Хелм). Але ж зараз Холмщина є цілком польською землею. З іншого боку, поляки ще з часів середньовіччя селилися разом з "литвинами" на узбережжі Балтійського моря, а зараз багато поляків живе біля Клайпеди або Юрмали? Нема їх там і ніхто їх туди не пустить... Кордони земель міняються, люди мігрують...
(Далі буде)
Тема, звичайно, не нова, бита-перебита, але все-таки: що таке національність, і яку роль вона грає у формуванні світогляду, духовного єства людини?
Я не бачу підстав вважати, що етнічна ідентичність людини, її гени, грають хоч якусь роль у формуванні духовної ідентичності цієї людини.
Майже всі сучасні люди - принаймні у тих частинах світу, де нема якихось особливих бар'єрів для пересування і знайомства з іншими - мають у своїх генах мішанину. Тому говорити про "чистих" українців, росіян, німців, французів, і т.д. напсравді важкувато.
Копни трохи ближче якогось фанатичного прихильника "арійської чистоти," і ти ба, в нього або в неї, виявляється, були предки не-арійці. Класичні приклади - Гітлер (є підозра, що його батько був незаконним сином єврея), Гайдріх, Айхман і інші діячі Третього Райху. А відвертий не-арієць, єврей Гайнріх Гайне (Гейне), визнаний усім світом як один з найкращих НІМЕЦЬКИХ (а не єврейських) поетів, був автором поеми про Льореляй (Лорелею), що її усім дітям в усіх німецьких школах читали як зразок істинно німецької поезії, шедевру істинно німецького духу.
Іноді люди аргументують, що от, мовляв, вони мають "документи," що їх батьки, діди, прадіди і пра-прадіди належали саме от до цієї "національності," але завжди залишається питання, ну а хто давав ті "документи" і на якій підставі? На Кубані і на Ставропіллі, наприклад, є тисячі й тисячі людей, які мають у документах позначку "русский," і прізвища типу Пєтухов або Пушкарьов, але іноді з'ясовується, що справжні прізвища їх прадідів, переселених на Кубань запорізьких козаків, були Півень чи Пушкар. То хто вони - українці? Але вони живуть у Росії, говорять російською мовою і, як правило, відчувають себе частиною російської спільноти, культури, держави. Логічніше тоді вважати, що вони таки росіяни...
Іноді також кажуть: є такий чи такий народ і його "земля обітована." А де наша, українська, земля обітована? Столицею держави українського короля Данила Романовича був Холм (зараз Хелм). Але ж зараз Холмщина є цілком польською землею. З іншого боку, поляки ще з часів середньовіччя селилися разом з "литвинами" на узбережжі Балтійського моря, а зараз багато поляків живе біля Клайпеди або Юрмали? Нема їх там і ніхто їх туди не пустить... Кордони земель міняються, люди мігрують...
(Далі буде)
Відповіді
2005.06.26 | толя дейнека
Re: Америка
Кириллова Елена Владимировна:Девять наций Северной Америки
В первый раз я встретила эту концепцию в сжатом виде в каком-то бизнес-издании в Американской библиотеке в Москве. Я тогда все законспектировала на листочках, но после переездов я их потеряла.
Я тогда об Америке и не думала, просто статья многое объясняла. Стало понятно, почему под словом "американцы" представляется очень много чего (как и под словом "Калифорния"). Так же как и для русских, важно, откуда ты родом, какой ты культуры (и какой ты крови), и это многое определяет.
Купила я, наконец, себе эту книжку (нашла в уцененном магазине). Называется The Nine Nations of North America, автор Joel Garreau (сам журналист из Вирджинии недалеко от ДиСи, еврей с французами по мужской линии), написана в 1981 году.
Суть книжки в том (я уже пыталась где-то цитировать ее идеи), что США, а также Канада и Мексика - это не три общности, а девять наций, границы которых больше совпадают с географическими, климатическими и историческими, а не с политическими границами. По классификации автора девять наций это
1) New England - Новая Англия
2) The Foundry - Плавильня
3) Dixie - Дикси, Старый Юг
4) The Islands - Острова
5) Mexamerica
6) Ecotopia
7) Empty Quarter - Пустая четверть
8) The Breadbasket - Хлебная корзина
9) Quebec.
Есть также отклонения - Aberrations : Нью Йорк, Вашингтон, Аляска и Гавайи, каждое из которых отдельная песня.
Каждая из наций - это отдельная философия, язык и взгляд на жизнь друг друга они плохо понимают.
Попытаюсь выдать короткий конспект прочитанного. Книжка - просто сборник историй про каждую нацию, поэтому трудно опять все это сжато изложить (и я немного добавила отсебятины, конечно).
Все время хочется проводить параллели с Россией, у нас страна тоже неоднородная и большая, нужен нам свой Гарро. Я видела у Левинтова попытку поделить Россию на части со столицами, но у него вышло как-то неумело (он просто поделил на четыре части по сторонам света, и столицы назначил как-то нелепо).
1. Новая Англия. Янки.
География. Штаты Мейн, Нью Хэмпшир, Вермонт, Массачусетс, Род Айленд и Коннектикут а также Канадские англоязычные прибрежные восточные регионы на карте справа от Квебека (Новая Скотия, НьюФаундленд, остров принца Эдварда и Нью Брансуик). Граница нации в США почти совпадает с политическими границами штатов за исключением юго-западной трети Коннектикута, относящегося к Плавильне и находящегося в орбите Нью-Йорка. Северный Мейн и Вермонт находятся под сильным влиянием Квебека (если бы не язык). Столица Бостон.
Штаты, первыми освоенные англосаксонскими поселенцами. Самые культурные, самые образованные и сейчас самые бедные. Самая больная проблема - отопление (энергия). Множество высокообразованного населения, которые не хотят уезжать, а поэтому работают плотниками, дворниками и сторожами. Умершая (очень давно) текстильная промышленность. Постиндустриальное общество, очень похоже на Западную Европу или на наш Питер, когда расти некуда и не на что, зато есть качество общения и куча высших учебных заведений.
2. Плавильня.
География. Штаты Нью-Йорк, Пеннсильвания, Огайо, Северная Индиана, включая города Форт Уэйн, Элкхарт и Гэри (Цинциннатти как пограничный с Корзиной город, а Индианаполис как город на трех границах), часть Висконсина вдоль озера Мичиган, часть Иллинойса рядом с Чикаго, пости весь Мичиган, из Канады часть Онтарио вокруг Великих Озер, включая города Виндзор, Лондон, Хамильтон, Торонто, Садбури, Петерборо и Оттаву. Юго-Западная часть Коннектикута. Пограничный город с Новой Англией - Нью Хейвен, пограничный город с Дикси - Аннаполис. Столица Детройт.
В основном городское население. Умирающая или умершая тяжелая промышленность. Шахты. Сильные профсоюзы. Население уехало или уезжает. Когда-то сердце автомобильной (Детройт), сталеплавильной и судостроительной промыленности. В городах очень много афроамериканцев, которые когда-то приехали с Юга в поисках работы и из-за расизма, а сейчас опять недовольны. Когда-то Плавильня была ядром Северной Америки, но сейчас население оттекает на юг и запад с севера и востока. В плавильне по-прежнему есть огромные запасы угля, но он потерял стратегическую ценность и добывать его приходится все глубже под землей, а рабочий класс здесь закален в классовых битвах. Большинство масс медиа Северной Америки по-прежнему находятся здесь, но нация Плавильни находится в упадке. Трудовая этика (протестанство). Здесь нет ни хорошего климата, ни красивых видов. Труд - единственной чем живут люди, и без работы они сходят с ума. Самый больной вопрос - инвестиции, слишком много труда, пота и денег было когда-то вложено, и трудно все это бросить (Челябинск, Уралмаш, Тольятти).
3. Отклонения.
Города и регионы, не вписывающиеся в большие нации, но недостаточно большие и серьезные, чтобы считаться нациями.
Нью-Йорк. Автор много о нем не пишет. Но и Москва тоже не Россия.
Вашингтон. Город-шизофреник, вещь в себе. Столица бюрократии, варящаяся в собственном соку, от которой давно перестало что-то зависеть. Три промышленности: юристы, коммуникаторы (новости) и консультанты.
Аляска. Нужно читать, не хочу пересказывать.
Гавайи. См. Аляска.
4. Дикси. Старый Юг. Нация, в которой я живу.
География. Южная Индиана, юг Миссури с границей в Сент-Луисе, юг Иллинойса, Кентукки, Вирджиния, юг Зап.Вирджинии, Северная Каролина, Южная Каролина, Джорджия, Миссиссиппи, Теннесси, Алабама, Луизиана, Арканзас, часть Техаса с Далласом (Хьюстон - город на трех границах, с Мексамерикой и Корзиной), уголочек Оклахомы, Северная Флорида. Единстванная "нация", границы которой не пересекают границы страны. Столица - Атланта.
В основном штаты Старого Юга, те что проиграли войну северу (якобы из-за рабов, а на самом деле из-за власти и принципа нац.самоопределения). Для них очень важно, что они - Южане. Когда-то самый бедный и отсталый регион, к тому расистский, сейчас переживает умеренный рост и перемены (без бума). Медленное течение жизни, южный тягучий акцент, влажный теплый климат, вкусная еда в большом количестве.
5. Острова
География. Южная Флорида (включая Форт Лодердейл, Майами и Палм Бич), острова Карибского бассейна (Keys, Багамы, остров Испаньола с Гаити и Доминиканской Республикой, Пуэрто-Рико, Куба, Ямайка, Антильские острова), Северное побережье Южной Америки (север Венесуэлы и Коломбии). Столица - Майами.
В основном латиноязычная нация. Нактротраффик и траффик всего запрещенного и не очень с островов в Америку и обратно. Организованная преступность (если надо кого-то "заказать" или купить оружие, Маями - лучшее место). Пенсионеры, круизы и курорты. Диснейленд.
6. Мексамерика
Южный Техас (с Эль Пасо, пограничные города Остин и Хьюстон), Нью Мексико (с Санта Фе и Альбукерком, кроме полосы на востоке), южная Аризона с Финиксом и Тусоном, Южная Калифорния с Лос Анжелесом и Сан Диего (пограничный Сакраменто), северные провинции Мексики. Столица - Лос Анжелес.
Проблема слишком быстрого роста, хотя бум уже почти прошел. Нефть. Пограничная промышленность и торговля с Мексикой к взаимной выгоде обеих стран. Нелегальные иммигранты. Двуязычие. Инфраструктура не успевает за бумом. Поэтому Хьюстон и ЛА - пробки, загрязнение, перенаселенность.
7. Экотопия
Узкая полоса побережья от Сан Франциско до Хомера на Аляски (не включая Анкоридж), включает СФ с окружаюшими городами (Сан Хосе, Беркли, Окланд), пограничный Сакраменто, Портланд, Такома, Сиэтл, канадские Ванувер и Виктория, аляскинские Джуно и Валдез). Столица - Сан Франсиско.
Незагрязненная еще природа и сильное желание населения ее сохранить. Согласны для качества жизни (чистый воздух и вода, вид из окна, не облагаемый налогом) пожертвовать некоторыми (сомнительными) благами цивилизации. Культ здоровья, вегетарианство, азиатское влияние (Япония, Китай), рисайклинг (переработка отходов), высокие технологии (Беркли и Силиконовая Долина), помешательство на солнечной и ветряной энергии (renewable resources), холистическая медицина (восприятие человека, его характера и его болезней как единое взаимозависимое целое), запрет на курение, органические продукты. Характер нации сложился благодаря географической отделенности от основной части материка (Скалистые горы на карте выглядят как скомканная фольга), нет приличных дорог на материк. Земля плодородная, но большинство ее под углом 45 градусов (поэтому вино), есть много древесины, но на ней много не заработаешь, и нет рынка (дорог), а золото быстро кончилось. Регион малонаселенный, но захватывающей дух красоты. Солнца тоже не много, поскольку очень влажно, постоянно дождит (шутят, что здесь не загорают, а ржавеют). Не могу найти российскую параллель (?).
8. Пустая четверть
География. Северозападные штаты США (кроме Тихоокеанской прибрежной полосы, отделенной Скалистыми горами): чуть-чуть Калифорнии, север Аризоны, Юта, Невада с Лас Вегасом, Запад и север Колорадо с Денвером, Вайоминг (кроме полосы на востоке, Монтана (также кроме узкой полосы на востоке), Айдахо, Орегон (кроме побережья), восток штата Вашингтон, в Канаде вся Алберта с Калгари и Эдмонтоном, Бритиш Коламбия (кроме побережья), Саскатчеван (коме юго-восточного уголка вокруг Регины), северные две трети Манитобы, северные две трети Онтарио, все северо-западные территории и Аляска. Столица Денвер.
Тот самый (пока еще) Дикий Запад. Регион, богатый природными ресурсами, но малонаселенный. Переживает бум. Все города очень далеко друг от друга (типа нашей Сибири). Нефть, электроэнергия, уран, уголь (в Саскачеване), смоляные пески, алюминий. Жителям приходится выбирать между ростом и экологией, между зарплатой и видом из окна. Нехватка воды.
9 Хлебная корзина.
География. Западная Индиана, западный Иллинойс, северо-западный Техас с Форт Уортом, Канзас, почти вся Оклахома, Миссури к северу от Сент-Луиса, узкая полоса восточных Нью-Мексико, Клорадо, Вайоминг и Монтаны (политические границы не совпали с географией местности), Небраска, Айова, Две Дакоты, Висконсин, Миннесота, в Канаде Саскачеванский уголок вокруг Регины, южная треть Манитобы и Онтарио (кроме района Великих Озер). Столица Канзас Сити.
Корзина кончается там, где меньше 80% земли отведено под фермерство.
Хлеба налево, хлеба направо... Также кукуруза, соя, молочные продукты, мясо, свинина... Кормят не только Америку, производят 18% мировой пшеницы (по сравнению Саудиты производят 14% мировой нефти, посему автор предлагает создать картель с Канадцами типа ОПЕК, только по продовольствию). Самая "белая", Англо нация, поэтому нет расовых конфликтов. "К англо-саксонскому основанию добавились немцы, шведы, немцы, норвежцы, немцы, финны, немцы, украинцы, немцы, поляки, и немцы" (цитата). Здеесь даже итальянцев назовут "темными". Из кукурузы делают газохол, топливо типа водки, можно заливать в специально приспособленный бак, правда, производство субсидируется правительством. Правда, трактора все равно ездят на дизеле.
10. Квебек
Франкоязычная территория Канады. Всего то 6 миллионов человек на территории в три раза больше Франции (и даже больше Техаса). 80% населения считают французский язык родным, а многие плохо знают английский. Богаты электроэнергией (гидроэлектростанции им построили англоязычные), рыбой, древесиной (бумага), железной рудой; также алюминий, асбест, медь. Стратегически расположены.
http://world.lib.ru/k/kirillowa_e_w/ninenations.shtml
2005.06.27 | Анатолій
Георгію всоте! Дайте визначення Духовності!!!(-)
2005.06.27 | Георгій
Мабуть, нема такого стандартного визначення
Важко точно визначити духовність. Так само, до речі, дуже важко визначити "життя." Ми всі знаємо, що таке життя, але визначити життя одним реченням, мабуть, неможливо. Це стало особливо добре видно після того, як біологи відкрили світ вірусів, віроїдів і пріонів. Чи вони живі, чи ні, можна сперечатися роками.Духовність ще й суб"єктивна річ. Ви й я можемо цілком мати два різних визначення духовності, і ми ніколи не "доведемо" один одному, що от саме моє визначення вірне, а Ваше невірне. Моє особисте розуміння духовності приблизно таке: це ті аспекти життя людини, в яких вона проявляє себе вищою за дику природу. Такі аспекти, як жертвенне служіння, безкорислива любов, почуття гармонії, краси, безкінечності, вічності. Як християнин, я вірю, що всі ці аспекти людського життя існують тому, що на людей постійно проливається благодать однієї з трьох Осіб безмежного і всемогутнього Бога - Святого Духа. Людина проявляє духовність тоді, коли вона прислухається до цього Духа і відповідає Йому.
Матеріалісти, звичайно, мають зовсім інше визначення духовності, і це "окей" для мене. У принципі, ми визначаємо духовність по-різному, але завжди говоримо про одне і те саме.
2005.06.27 | Анатолій
Re: Мабуть, нема такого стандартного визначення???!!!
Георгій пише:> Духовність ще й суб"єктивна річ. Ви й я можемо цілком мати два різних визначення духовності, і ми ніколи не "доведемо" один одному, що от саме моє визначення вірне, а Ваше невірне. Моє особисте розуміння духовності приблизно таке: це ті аспекти життя людини, в яких вона проявляє себе вищою за дику природу. Такі аспекти, як жертвенне служіння, безкорислива любов, почуття гармонії, краси, безкінечності, вічності. Як християнин, я вірю, що всі ці аспекти людського життя існують тому, що на людей постійно проливається благодать однієї з трьох Осіб безмежного і всемогутнього Бога - Святого Духа. Людина проявляє духовність тоді, коли вона прислухається до цього Духа і відповідає Йому.
Пане Георгію!
Коли Вам невідомо визначення що є Духовність, тоді не треба й писати це слово взагалі. Але ось що дивно!!! Визначення ЩО Є ДУХОВНІСТЬ на цьому форумі давали вже ТРИ особи: Социст, Анатолій та Едуард Добжанський в постингу про Звичаєвість (надсилав я). Всі три визначення складені з різних слів але за змістом є тотожними. Ви ж ці визначення чи не побачили, чи не сприйняли, чи просто на них плюєте. То ж давайте домовимося, що Духовність не є виключно християнською категорією. А коли так, то і осягнення єдності - як духовного шляху не є виключно християнським шляхом. Згідні?
А тепер поверніться до тих постингів, в яких надано визначення Духовності, а тоді вже й поговоримо. В разі небажання розібратися у визначеннях, немає чого і говорити.
Анатолій
2005.06.27 | Георгій
Re: Мабуть, нема такого стандартного визначення???!!!
Анатолій пише:> Георгій пише:
>
> > Духовність ще й суб"єктивна річ. Ви й я можемо цілком мати два різних визначення духовності, і ми ніколи не "доведемо" один одному, що от саме моє визначення вірне, а Ваше невірне. Моє особисте розуміння духовності приблизно таке: це ті аспекти життя людини, в яких вона проявляє себе вищою за дику природу. Такі аспекти, як жертвенне служіння, безкорислива любов, почуття гармонії, краси, безкінечності, вічності. Як християнин, я вірю, що всі ці аспекти людського життя існують тому, що на людей постійно проливається благодать однієї з трьох Осіб безмежного і всемогутнього Бога - Святого Духа. Людина проявляє духовність тоді, коли вона прислухається до цього Духа і відповідає Йому.
>
> Пане Георгію!
> Коли Вам невідомо визначення що є Духовність, тоді не треба й писати це слово взагалі. Але ось що дивно!!! Визначення ЩО Є ДУХОВНІСТЬ на цьому форумі давали вже ТРИ особи: Социст, Анатолій та Едуард Добжанський в постингу про Звичаєвість (надсилав я). Всі три визначення складені з різних слів але за змістом є тотожними. Ви ж ці визначення чи не побачили, чи не сприйняли, чи просто на них плюєте.(ГП) Та ні, побачив, і сприйняв, і не плюю (взагалі не маю такої звички), а просто не згоден. Я розумію духовність зовсім не так, як Ви чи пан Социст чи пан Добжанський.
>Tо ж давайте домовимося, що Духовність не є виключно християнською категорією.
(ГП) Так, я з цим не сперечаюся.
>А коли так, то і осягнення єдності - як духовного шляху не є виключно християнським шляхом. Згідні?
(ГП) Так, але я не знаю, чи оцей "шлях осягнення єдності" невідомо кого невідомо з чим, або всіх з усіма, або всього з усим є елементом духовності або духовного зросту. У моєму розумінні духовна еволюція людини вклячає і осягнення певної єдності, і осягнення роз"єднаності чи відокремленості.
> А тепер поверніться до тих постингів, в яких надано визначення Духовності, а тоді вже й поговоримо. В разі небажання розібратися у визначеннях, немає чого і говорити.
(ГП) Перепрошую, але я залишаю за собою право не погоджуватися з тими дефініціями, які хтось чомусь дає. Не хочете говорити - справа Ваша.
2005.06.27 | Анатолій
Re: Мабуть, нема такого стандартного визначення???!!!
Георгій пише:> (ГП) Перепрошую, але я залишаю за собою право не погоджуватися з тими дефініціями, які хтось чомусь дає. Не хочете говорити - справа Ваша.
Пане Георгію!
А я й не прошу Вас погоджуватися. Я прошу Вас доводити своє, сперечатися! А Ви навіть не читаєте. Невже я та Вільнодум правий про те, що Ви є зазомбовані?
Отже, чекаю Вашого визначення!
Анатолій
2005.06.27 | harnack
Духовність
(Гарнак): Нині всі одержимі "духовністю" і спокусливим царством свободи обіцюваним нею. Існує маса формальних визначень духовності:http://www.dictionaryofeverything.com/cgi-bin/find.cgi
http://www.explore-religion.com/religion/S/Spirituality.html
2005.06.28 | P.M.
Re: Духовність, в двох словах..
Не хлібом єдиним..2005.06.27 | Георгій
Re: Мабуть, нема такого стандартного визначення???!!!
Анатолій пише:> я й не прошу Вас погоджуватися.
(ГП) Ну, хоч це вже добре...
>Я прошу Вас доводити своє, сперечатися!
(ГП) Не люблю сперечатися про дефініції.
>А Ви навіть не читаєте. Невже я та Вільнодум правий про те, що Ви є зазомбовані?
(ГП) Може, просто часу не було. Взагалі я читав багато і Ваших, і п. Социста повідомлень. Чогось такого, з чим я погодився б з Вами чи з ним про те, що таке "духовність," я не пригадую. Але чому це означає, що саме я саме зазомбований, я не розумію.
> Отже, чекаю Вашого визначення!
(ГП) А нащо воно Вам? Ось одне визначення, яке я дав у цій гілці: "Моє особисте розуміння духовності приблизно таке: це ті аспекти життя людини, в яких вона проявляє себе вищою за дику природу. Такі аспекти, як жертвенне служіння, безкорислива любов, почуття гармонії, краси, безкінечності, вічності." Ну, от, дав я Вам моє визначення - але хіба Вам воно потрібне?
2005.06.27 | Анатолій
Нарешті, тепер вже є про що говорити....
Георгій пише:"Моє особисте розуміння духовності приблизно таке: це ті аспекти життя людини, в яких вона проявляє себе вищою за дику природу. Такі аспекти, як жертвенне служіння, безкорислива любов, почуття гармонії, краси, безкінечності, вічності." Ну, от, дав я Вам моє визначення - але хіба Вам воно потрібне?
Пане Георгію, дуже добре, що Ви НАРЕШТІ дали своє бачення щодо Духовності і відкинули будь-який мул релігійності. Браво!. Тепер справді є про що говорити, але вже досить пізно, а я ще на роботі. Дружина скаже - Знову "спав" зі своєю інтернетою... (Жарт). Вона в мене має 2 вищі освіти, отже знає хто така "інтернета"!! Біжу додому, завтра поговоримо!
Анатолій
2005.06.28 | Георгій
Звичайно, поговоримо. Дякую за мирний тон!
Моя дружина Леся теж іноді мені говорить, що я занадто багато часу проводжу з моєю коханою Інтернетою.2005.06.28 | Анатолій
Re: Нарешті, тепер вже є про що говорити.... Є...
Георгій пише:> "Моє особисте розуміння духовності приблизно таке: це ті аспекти життя людини, в яких вона проявляє себе вищою за дику природу. Такі аспекти, як жертвенне служіння, безкорислива любов, почуття гармонії, краси, безкінечності, вічності." Ну, от, дав я Вам моє визначення - але хіба Вам воно потрібне?
Нот бед, як кажуть Ваші сусіди. Потрібне!!!
Але де ж там релігія, де ж там християнство? Коли Ви це написали з усією відповідальністю і вірите у все те, що написали, то я з Вам обома руками ЗА!
Таким чином, я гадаю, Ви нарешті зрозуміли, що духовною людина може бути і за межею релігії, а звісно і за межею християнства! Відмітимо це!!
А тепер давайте підемо глибше, себто до національності, бо з духовністю ми ніби-то розібралися, і поставимо собі декілька запитань:
1. Чи може людина бути вищою за дику природу поза оточенням своїх, саме своїх людей?
2. Чи може людина навчитися якоїсь жертвеності поза своїм народом, поза своєю землею?
3. Чи може людина пізнати безкорисливу любов поза своєю країною?
4. Чи може людина мати почуття гармонії, виховуючись поза межами своєї родини, своєї країни, своїх друзів, братів та сестер?
5. Чи може людина виховати в собі та пізнати красу природи, осягнути нескінченність та вічність поза межами своєї домівки, своєї родини, своєї країни, на загал?
Давайте спробуємо відповісти на ці запитання, і тоді й з"ясуємо - чи є національність "пєрєжітком прошлово"?
Анатолій
2005.06.28 | Георгій
Re: Нарешті, тепер вже є про що говорити.... Є...
Анатолій пише:> Георгій пише:
> > "Моє особисте розуміння духовності приблизно таке: це ті аспекти життя людини, в яких вона проявляє себе вищою за дику природу. Такі аспекти, як жертвенне служіння, безкорислива любов, почуття гармонії, краси, безкінечності, вічності." Ну, от, дав я Вам моє визначення - але хіба Вам воно потрібне?
> Нот бед, як кажуть Ваші сусіди. Потрібне!!!
(ГП) Добре, я радий, що ми спілкуємося.
> Але де ж там релігія, де ж там християнство? Коли Ви це написали з усією відповідальністю і вірите у все те, що написали, то я з Вам обома руками ЗА!
(ГП) Для мене особисто християнство там, де проявляється ця здатність людини бути чимось вищим за дику природу, безкорисливо любити, жертвенно служити і т.д. Тобто я християнство і духовність не розділяю. Наприклад, Ви можете скільки Вам завгодно казати, що ви ні в якого Христа не вірите, і що Бог для вас тільки частинка Вашої власної свідомості і т.д. і т.п., але постільки, поскільки Ваші ДІЇ свідчать про Вашу здатність до безкорисливої любові, жертвенного служіння, розкаяння і т.д. (тобто вчинків у моєму розумінні духовних), постільки Ви для мене і християнин, як би Ви самі не відкараськувалися від християнства. Моя дочка теж, у моєму розумінні, християнка, навіть і при тому, що вона не любить "організованої релігії" і категорично відмовилася ходити з нами до церкви. І навпаки, я думаю, є люди, які називають себе християнами, але я не бачу в них нічого духовного - вони поводять себе як черстві, здатні служити тільки собі (хоч вони і кажуть, що нібито служать Богові), ніколи по-справжньому не каються, нікого не люблять. Такі люди для мене не християни. Звичайно, моя оцінка суто суб"єктивна і може бути помилковою.
> Таким чином, я гадаю, Ви нарешті зрозуміли, що духовною людина може бути і за межею релігії, а звісно і за межею християнства! Відмітимо це!!
(ГП) Я б сказав, людина може бути духовною незалежно від того, ДЕКЛАРУЄ вона себе християнином, чи ні.
> А тепер давайте підемо глибше, себто до національності, бо з духовністю ми ніби-то розібралися, і поставимо собі декілька запитань: 1. Чи може людина бути вищою за дику природу поза оточенням своїх, саме своїх людей? 2. Чи може людина навчитися якоїсь жертвеності поза своїм народом, поза своєю землею? 3. Чи може людина пізнати безкорисливу любов поза своєю країною? 4. Чи може людина мати почуття гармонії, виховуючись поза межами своєї родини, своєї країни, своїх друзів, братів та сестер? 5. Чи може людина виховати в собі та пізнати красу природи, осягнути нескінченність та вічність поза межами своєї домівки, своєї родини, своєї країни, на загал?
(ГП) Може. Це трапляється не так вже й часто, але є приклади людей з надзвичайно високо розвинутою духовністю, які або виросли, або прожили більшу частину свого свідомого життя у відриві від свого народу і своєї землі, і тим не менш зберегли багато дуже гарних, тонких духовних рис. Наприклад, російський композитор (українського етнічного походження) Петро Ілліч Чайковський більшу частину свого дорослого життя жив у мандрах по західній Європі. Він особливо любив Італію, і не дуже сильно любив Росію. Нобелівський лауреат, геніальний вчений-іммунолог Ілля Мєчніков переїхав до Західної Європи, коли йому було 28 років, і ніколи не повернувся; він писав усі свої численні наукові твори і листи виключно французькою мовою (дуже хорошою), наполягав, щоби його називали на французький манер "Елі" (а не Ілля), і т.д. Чудовий ірландський письменник-авангардист, новатор прози 20-го сторіччя Джеймс Джойс ніколи не жив у своїй рідній Ірландії і казав, що йому там "душно." А поет, якого весь світ знає як англійського - також новатор-модерніст Томас Стернз Еліот - насправді народився у провінційній Америці, у маленькому містечку у штаті Міссурі, але з дитинства мріяв перебратися до Англії, що і здійснив, коли йому не було ще й тридцяти років, і ніколи до США не повернувся.
З іншого боку, звичайно, значно більше людей, які в усіх проявах своєї духовності нерозривно зв"язані зі своїм народом і землею.
> Давайте спробуємо відповісти на ці запитання, і тоді й з"ясуємо - чи є національність "пєрєжітком прошлово"?
(ГП) Я ніколи не казав, що належність до певної нації є пережитком минулого. Але я дійсно вірю, що у майбутньому націй не буде. Процез зникнення державних кордонів вже іде на всю, і так само процес змішання найрізноманітніших етнічностей.
> Анатолій
2005.06.29 | Анатолій
Re: Нарешті, тепер вже є про що говорити.... Є...
Георгій пише:> Анатолій пише:
> > Георгій пише:
> > > "Моє особисте розуміння духовності приблизно таке: це ті аспекти життя людини, в яких вона проявляє себе вищою за дику природу. Такі аспекти, як жертвенне служіння, безкорислива любов, почуття гармонії, краси, безкінечності, вічності." Ну, от, дав я Вам моє визначення - але хіба Вам воно потрібне?
> > Нот бед, як кажуть Ваші сусіди. Потрібне!!!
> (ГП) Добре, я радий, що ми спілкуємося.
>
> > Але де ж там релігія, де ж там християнство? Коли Ви це написали з усією відповідальністю і вірите у все те, що написали, то я з Вам обома руками ЗА!
> (ГП) Для мене особисто християнство там, де проявляється ця здатність людини бути чимось вищим за дику природу, безкорисливо любити, жертвенно служити і т.д. Тобто я християнство і духовність не розділяю. Наприклад, Ви можете скільки Вам завгодно казати, що ви ні в якого Христа не вірите, і що Бог для вас тільки частинка Вашої власної свідомості і т.д. і т.п., але постільки, поскільки Ваші ДІЇ свідчать про Вашу здатність до безкорисливої любові, жертвенного служіння, розкаяння і т.д. (тобто вчинків у моєму розумінні духовних), постільки Ви для мене і християнин, як би Ви самі не відкараськувалися від християнства. Моя дочка теж, у моєму розумінні, християнка, навіть і при тому, що вона не любить "організованої релігії" і категорично відмовилася ходити з нами до церкви. І навпаки, я думаю, є люди, які називають себе християнами, але я не бачу в них нічого духовного - вони поводять себе як черстві, здатні служити тільки собі (хоч вони і кажуть, що нібито служать Богові), ніколи по-справжньому не каються, нікого не люблять. Такі люди для мене не християни. Звичайно, моя оцінка суто суб"єктивна і може бути помилковою.
Пане Георгію! Мене не цікавить за кого Ви мене вважаєте, мене цікавить тільки те, за кого Я себе вважаю. В народі кажуть - називай хоч горшком, аби в піч не ставив.
> > Таким чином, я гадаю, Ви нарешті зрозуміли, що духовною людина може бути і за межею релігії, а звісно і за межею християнства! Відмітимо це!!
> (ГП) Я б сказав, людина може бути духовною незалежно від того, ДЕКЛАРУЄ вона себе християнином, чи ні.
Теж правильно. Але я б сказав, що людина може бути духовною незалежно ВІД БУДЬ-ЯКОЇ РЕЛІГІЇ.
> > А тепер давайте підемо глибше, себто до національності, бо з духовністю ми ніби-то розібралися, і поставимо собі декілька запитань: 1. Чи може людина бути вищою за дику природу поза оточенням своїх, саме своїх людей? 2. Чи може людина навчитися якоїсь жертвеності поза своїм народом, поза своєю землею? 3. Чи може людина пізнати безкорисливу любов поза своєю країною? 4. Чи може людина мати почуття гармонії, виховуючись поза межами своєї родини, своєї країни, своїх друзів, братів та сестер? 5. Чи може людина виховати в собі та пізнати красу природи, осягнути нескінченність та вічність поза межами своєї домівки, своєї родини, своєї країни, на загал?
> (ГП) Може. Це трапляється не так вже й часто, але є приклади людей з надзвичайно високо розвинутою духовністю, які або виросли, або прожили більшу частину свого свідомого життя у відриві від свого народу і своєї землі, і тим не менш зберегли багато дуже гарних, тонких духовних рис. Наприклад, російський композитор (українського етнічного походження) Петро Ілліч Чайковський більшу частину свого дорослого життя жив у мандрах по західній Європі. Він особливо любив Італію, і не дуже сильно любив Росію. Нобелівський лауреат, геніальний вчений-іммунолог Ілля Мєчніков переїхав до Західної Європи, коли йому було 28 років, і ніколи не повернувся; він писав усі свої численні наукові твори і листи виключно французькою мовою (дуже хорошою), наполягав, щоби його називали на французький манер "Елі" (а не Ілля), і т.д. Чудовий ірландський письменник-авангардист, новатор прози 20-го сторіччя Джеймс Джойс ніколи не жив у своїй рідній Ірландії і казав, що йому там "душно." А поет, якого весь світ знає як англійського - також новатор-модерніст Томас Стернз Еліот - насправді народився у провінційній Америці, у маленькому містечку у штаті Міссурі, але з дитинства мріяв перебратися до Англії, що і здійснив, коли йому не було ще й тридцяти років, і ніколи до США не повернувся.
Дуже шкода, що Ви погано читаєте. Всі ті особи, про яких Ви пишете, В ОБОВ"ЯЗКОВОМУ ПОРЯДКУ СПОЧАТКУ БУЛИ ВИХОВАНІ У НАЦІОНАЛЬНИХ СІМ"ЯХ, а вже потім..., адже коли виховувати поз національною сім"єю будемо мати чи яничара, чи безбатченка, чи безпритульного. І це факт незаперечний.
> З іншого боку, звичайно, значно більше людей, які в усіх проявах своєї духовності нерозривно зв"язані зі своїм народом і землею.
А тут Ви таки знову спускаєтеся на рідну землю і трошки розумієте - ЩО Є НАЦІОНАЛЬНИЙ ШЛЯХ.
> > (ГП) Я ніколи не казав, що належність до певної нації є пережитком минулого. Але я дійсно вірю, що у майбутньому націй не буде. Процез зникнення державних кордонів вже іде на всю, і так само процес змішання найрізноманітніших етнічностей.
А ця фраза приклад, вибачайте, бедламу у Вашій голові.
Таким чином, маємо синусоїду у голові Георгія, але ця синусоїда все ж схиляється до головного - не можна виховати духовну людину поза гнаціональною квартирою, бо відсутність материнської мови, материнської культури, материнського благочестя, батьківської розсудливості, батьківської працездатності не народить духовної людини. Саме тому і з"являються гомосексуалісти, бо це є, перш за все, ДУХОВНА ХВОРОБА!!!
Все.
Анатолій
2005.06.27 | Социст
Город – шизофреник.
Пан толя дейнека пише:> Кириллова Елена Владимировна:
> Вашингтон. Город-шизофреник, вещь в себе. Столица бюрократии, варящаяся в собственном соку,
Це скоріше про Москву...
До речи, нічого суттєвого в цьому тексті про Америку не написано. Це типовий спам. Або приклад, як не треба писати про Америку...
2005.06.27 | Георгій
Re: Город – шизофреник.
Социст пише:> До речи, нічого суттєвого в цьому тексті про Америку не написано. Це типовий спам. Або приклад, як не треба писати про Америку...
(ГП) Я думаю, дещо там вірно, але взагалі застаріло. Зверніть увагу, що цей аналіз зроблений у 1981 році. Зараз вже підросло нове покоління, яке не особливо вже й тримає в собі традиції цих "дев"яти націй."
2005.06.27 | Георгій
Ще трохи про це
У попередньому дописі я намагався пояснити, чому я не вірю в біологічну, генетичну "чистоту" етнічностей і в існування якогось особливого "чисто етнічного" (або "національного") "духу" (або "сводомості"). Ще раз, мої аргументи: (1) люди не знають, які в них гени, представники яких етнічностей насправді були їх предками; (2) народи мігрують, кордони між місцями проживання етнічностей міняються, і те, що ще недавно було "землею обітованною" певного етносу, зараз вже такою землею не є; (3) представики інших етнічностей іноді є чи не найкращими висловниками "національного духу."Я знаю, що мені заперечать приблизно так. От є ж наша історія, наші національні (етнічні) традиції. Ми повинні шанувати це, мати це основою нашої духовності, етики. Таку концепцію п. Анатолій називає "звичаєвістю," а п. Вільнодум "національним способом життя." Прихильники цієї концепції бачать усі проблеми сучасної України як такі, що коріняться у відхиленні від "звичаєвості" чи "національного способу життя" під впливом якихось зовнішніх ворожих сил.
Я абсолютно не вірю в цю концепцію, знову ж таки, головним чином тому, що вже саме існування якогось "чистого," "справжнього," "типового," "щирого" представника якогось етносу і якогось "справжнього" етнічного "духу" або "справжньої" етнічної свідомості здається мені просто зручним, гарним міфом, який не відповідає реальності.
З іншої сторони, я вважаю, що величезну і дуже позитивну роль у формуванні духовного життя сучасної людини грає патріотизм. Не етноцентризм, не обожнювання міфічної "національної свідомості," а просто любов до того краю, де людина живе або жила, до землі, де виросли покоління її предків, до спільноти людей, які населяють ту землю і які своєю працею роблять ту землю кращою, ніж вона була і є.
Я християнин, і тому намагаюся на всі аспекти духовного життя дивитися з точки зору християнської віри, Св. Письма і християнської традиції. Християнству часто дорікають, що воно "інтернаціональне" - і це дійсно так, у християн ні один якийсь етнос, ні одна якась етнічна традиція не є центром, визначальним чинником їх духовності. Таким центром у християн є Христос, а у Христі дійсно, як писав апостол Павло, нема "ні юдея, ні елліна, ні скифа." Проте це не означає, що християнин, як особа, не повинен мати своїх особистих симпатій, прив"язаностей. Адже християни, навіть і при тому, що вони всіх людей розглядають як Божих дітей, все-таки по-особливому ставляться до власних дітей і до власних батьків. Християни, навіть і при тому, що вони всі одна сім"я, все-таки по-особливому ставляться до власних дружин чи чоловіків. Так само для мене і ставлення до моєї землі і до мого (багатоетнічного) українського народу. Я бачy цей народ як МІЙ народ, і при тому, що я стараюся, вчуся у Христа любити всіх людей, я все-таки зовсім по-особливому ставлюся до людей, які формують цей народ.
Св. Письмо не говорить багато про сучасний патріотизм. Але мені особисто - не знаю, як іншим, - саме про патріотизм говорять рядки з першого листа апостола Павла до Тимофія (1 Тим. 5:8). Вони взагалі-то не про патріотизм, а про родинність, але МЕНІ вони нагадують саме про патріотизм): "коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх, не дбає - той вирікся віри, і він гірший від невірного."
Для мене мій український народ - це мої "домашні." Це моя розширена родина. Я від цієї родини ніколи не відречуся. Я живу в ній, а вона в мені. Мені болить її біль, і мене радують її радості. Я зичу ій щастя.
2005.06.27 | Социст
Інше заперечення.
Пан Георгій пише:> Я знаю, що мені заперечать приблизно так. От є ж наша історія, наші національні (етнічні) традиції. Ми повинні шанувати це, мати це основою нашої духовності, етики. Таку концепцію п. Анатолій називає "звичаєвістю," а п. Вільнодум "національним способом життя." Прихильники цієї концепції бачать усі проблеми сучасної України як такі, що коріняться у відхиленні від "звичаєвості" чи "національного способу життя" під впливом якихось зовнішніх ворожих сил.
> Я абсолютно не вірю в цю концепцію, знову ж таки, головним чином тому, що вже саме існування якогось "чистого," "справжнього," "типового," "щирого" представника якогось етносу і якогось "справжнього" етнічного "духу" або "справжньої" етнічної свідомості здається мені просто зручним, гарним міфом, який не відповідає реальності.
Бог та нація є двома різними сферами спекуляції. Спекулятивне – те, що не є істинним, а лише тим, що вражає серце легковірних... Різниця між ними, однак, є суттєвою. Бог є архаїчною сферою, а нація є модерною, яка ще свого не віджила. Але кожна спекулятивна сфера, поряд зі своєю спекулятивністю, є також певною формою осягнення абсолютної тотальности. В зв'язку з цим бог є символом абсолютної єдности, а нація є суб'єктом осягнення єдности спільноти. Але також як і символ абсолютної єдности не може нам замінити саму абсолютну єдність, також і доглядання національних символів не може нам компенсувати відсутність єдности спільноти українців усього світу. Також як і релігія є однію з форм духовного пригнічення людей, також і націоналізм, що зневажає свободою вибору кожної людини, тобто зневажає засадами добровільности та єдности, є запереченням єдности спільноти.
Можна сказати й ще радикальніше:
Також як і церква загорожує віруючим християнам шлях до царства божого, також і сучасна українська держава обмежує можливости осягнення єдности спільноти українців усього світу. А чому це так? Бо дежава є нічим іншим, як формою влади. Тому питання про єдність української нації упирається в питання про владу. Чи влада є формою єдности спільноти?
В тоталітарному суспільстві – ні. Хоч не треба забувати про „нерозривну єдність партіїї та народу“, без якої тоталітарне суспільство трудно собі уявити. Українське суспільство не є тоталітарним. Чи ж є українська влада формою єдности української спільноти?
Відповідь має бути негативною, бо частина українського суспільства підтримує владу, частина не підтримує, а решта – не займає категоричної позиції. Поки що українська спільнота не досягла національної згоди в питанні про владу. Влада не об'єднує українців, а розділює їх. Але надія про таке об'єднання поки що залишається: загроза громадянської війни ще не виглядає реальною.
Але якщо навіть не буде війни, чи буде така національна згода досягнена? Чи існує такий загальнонаціональний політичний проект, який здатний перетворити Україну в єдину спільноту? А чи взагалі такий проект можливий? Чи природа влади відповідає необхідності реалізації такого проекту? Чи є влада формою єдности спільноти? Чи є держава формою національної єдности?
Весь пострадянський період України пройшов під прапором розбудови незалежної української держави. Держава вже розбудована, але єдности чомусь немає. Виходить, що не в державі справа. Звичайно, спішити руйнувати державу не треба. Нехай вона собі буде, нехай політичні сили ведуть демократичну боротьбу за владу в українській державі. Нехай різні гілки влади урівноважують одна одну, щоб не було диктатури чи війни. Хоч, звичайно, це не усуне зовнішньої загрози з боку якоїсь сусідньої імперії, чи якогось там халіфату. Від геополітики втікти неможливо...
Можемо продовжити розбудову далі: державу розбудували, пора розбудовувати імперію – власну українську чи арійську, тобто слов'янську. Не ми були першими, не ми будемо й останніми. Адже ж людська цивілізація вже на порозі апокаліпсису. Звичайно ж, Христос нам допоможе, бо він був справжнім арійцем. Але чи не пора схаменутись?!
Влада не є формою єдности, бо є формою самозбереження, формою боротьби сил влади за збереження домінації влади над громаданським суспільством. Влада є формою гніту, а не єдности спільноти. Це є вихідний пункт розміркувань про осягнення єдности.
Влада є порушенням засади добровільности, яка є основою життя громадянського суспільства. Без добровільности як засади розбудови спільноти не може бути основи для осягнення єдности. Необхідно розбудувати громадянське суспільство, яке піклується про свої власні засади. Необхідно, щоб влада стала слугою громадянського суспільства. Лише тоді стане можливе осягнення єдности спільноти.
2005.06.28 | пан Roller
Дух вечен. Тема, звичайно, не нова,
Георгій пише:> Ремарки п. Анатолія у гілці "Благословення доларом" підштовхнули мене на те, щоби відкрити цю окрему гілку.
>
> Тема, звичайно, не нова, бита-перебита, але все-таки: що таке національність, і яку роль вона грає у формуванні світогляду, духовного єства людини?
>
> Принимая на веру понятие духовность,как предмет не материальный и перенося его на субьекты физические и их образования типа нация, народ, не грех еще раз замыслиться на вещами более прозаическими.
А что такое духовность?
Не есть ли она элементом сознания, то есть некой надстройкой надуманной, требующей веры.
И почему люди,стада которых размежеваны как и стада животных, имеют наглость наделять себя, свое стадо, и отказывать в духовности другим видам, мухам, к примеру?
Мух тоже создал бог.
Речь идет не только о классах животных, растений, но и о предметах на первый взгляд не одушевленных, или о представителях внеземных цивилизациях, сигналы от которых мы уже получаем.
Не есть ли духовность вещью в себе, пищей и продуктом всеобщим, присущим материи, или Богу.
Не имеющей прямого отношения к таким понятиям как нация, или народ.
Некоторые поводы для таких доводов я готов привести.Возможно, об этом уже говорилось, но, я пропустил.
Некий японский ученый, проводя опыты с замораживанием кристалов воды,которые можете провести, проверить и вы,в домаших условиях, обнаружил, что святая вода, как и простая вода после "прослушивания" хорошей классической музыки, меняет форму "снежинки".
Коровы увеличивают надою.Растения быстрее растут.
Существует прямая зависимость между гармонией и качеством кристала, его ажурностью, геометрической сложность. То есть вода как и кровь, обладает памятью, механизм которой нам не известен.
Но гармония разрущается от рок музыки, к примеру.
С помошью воды, можно оценить качество, духовность украинской музыки,украинскую духовность, и сравнить ее, скажимо с китайской, японской духоностью, через музыку.
То, как реагирует эта память на наши воздействия мысленные, позволяет утверждать, что это не просто память, а умная память, она обладает чем-то, что можно определить как разум высший.
Причем, что интересно, даже небольшое количество такой воды способно преобразовывать огромные количества воды не чистой, что вообще трудно переоценить и объяснить просто. Концентрации 1- к миллиону.
Все мы знаем о круговороте воды в природе, и в человеке. Знаем и то, что сам живой человек на 80 процентов,как и другие собаки на те же 80% состоит из воды.
Следовательно, вода- механизм и средство одновременно, объединяющее все живое на земле, в том числе и растения в нечто общее. Общее имеющее некоторую внутреннюю регуляторную функцию.Возможно, и внешнюю, тайфуны ураганы в местах бездуховности.
Этим можно объяснить и способность Христа ходить по воде. Связи для разрыва саязей между молекулами требуется 900 кг силы. По такой воде можно ходить.
Мы удивляемся, каким образом вдруг ни с того ни сего скопления людей приходят в социальное движение.
Мы не удивляемся тому, что группа крови у детеныша является признаком наследственным от родителей, несущим плоть от плоти память, крови и вод. С убрывом пуповины связи матери и детеныша не прерывается, это установлено, связь сущетсвует, она носит духовный характер.
Мы не знаем, от чего один ребенок от рождения имеет совесть,а другой нет. Говорим о сознании , но вводим понятие подсознание,под которым подразумеваем не известо что.
Если под духовностью понимать некое гармоничное состояние, которое проявляется в ощущениях, проропориях надстройках, то духовность есть свойство материи, а не нации, народа, или человека.Обзщее свойство.
Треба или признать его, или не признать.Но его, это свойство можно показать.
Одновременно, через духовность открывается механихм обратной связи, в котором каждый в разной степени выступает элементом управления, и самим объектом регуляции.
Обратите внимание на домашних животных. Они живут в гармонии с хозяевами.Но они не объединяются в нации.И на разъеденены.
Почему?
По той причине, что нация - это свора, случка.Это выдумка людей 19 века.
А дух вечен.
Brgds
2005.06.28 | P.M.
так гарно писав, і на тобі..
пан Roller пише:> По той причине, что нация - это свора, случка.Это выдумка людей 19 века.
Нація, це теж суб'єкт, об'єднаний в дусі.
> А дух вечен.
І пам'ять теж.
2005.06.28 | пан Roller
Re: Brdgs, Нація, це теж суб'єкт, об'єднаний в дусі.
P.M. пише:> пан Roller пише:
> > По той причине, что нация - это свора, случка.Это выдумка людей 19 века.
> Нація, це теж суб'єкт, об'єднаний в дусі.
>
> > А дух вечен.
> І пам'ять теж.
Не уверен.К примеру,с некоторых пор нам пытаются привить понятие политическая нация. Что-это?
Очередное веенье политтехнологии, социологии?
Но, ведь и самих политтехнологов лет десять назад не было, как не было и мобильной связи.А дух был, и его проявления открыты.
Треба только удивляться ему.
Скороспелость понятий, которые вводятся в обиход никак не отражают консервативной объективной реальности вечности духа, его бессмертия.
Умные евреи со скепсисом относятся к самому понятию нация. Они оперируют другими понятиями, соотнося их с огромными скопищами людей в городах.Кто, кто а уж они больше других наций сделали в плане национальных обособленности. И это приносит им плоды.Не всегда файные.
Можно ли сказать, какой национальности киевлянин? А харьковчанин? Но, без труда можно определить откуда тот человек,и этот, из какого города. Он несет печать не только в своей речи, все в нем выдает откуда он и кто, его социальный статус.
Так же как безошибочно можно определить селянина.
Нет правды в том, что объединение в духе есть повод религиозный, или национальный, националистический, партийный.
Дух это свойство живой материи. Он не предмет верований. Он реальность.
Хватило бы сил духовных, утвердиться о том, что дух не выдумка нашего ума.
Что на состояние духа можно посмотреть, оценить его визуально, что это объективная реальность.Это чудо для нашего разума.
Что человек в состоянии приводить себя в счастливую гармонию.Для этого просто треба поговорить с цветами, с коровой, с небом.Вести себя по божески.
И не только себя приводить, а любую аудиторию.
Что он един духом со всем живым и это оличает его от неодушевленного, мертвого.
Билет который он выиграл попадя в жизнь,среди триллионов сперматозавров, не реально выиграть в любою лоторее изобретенную людьми.
Что мы,ты не просто счастливчик. А пришел в мир с какой то миссией, иначе трудно объяснить, за что тебе такая большая награда.
От воли зависит спокойствие людей.
Покой и воля-само счастье, как его назвал Пушкин, нам не только снится.
Мы его носители.
Brgds
2005.06.29 | P.M.
Re: Brdgs, Нація, це теж суб'єкт, об'єднаний в дусі.
пан Roller пише:> По той причине, что нация - это свора, случка.Это выдумка людей 19 века.
> > (P.M.) Нація, це теж суб'єкт, об'єднаний в дусі.
> Не уверен. К примеру, с некоторых пор нам пытаются привить понятие политическая нация. Что-это? Очередное веенье политтехнологии, социологии?
Не думаю, що варто приплітати політику до духовності. Політика в більшій мірі відповідає сфері матеріального життя. Духовність же народу, є виявом його ідентичності. Можна сказати навпаки, що ідентичність є виявом духовності.
Коли ми говоримо про душу людини, нам більш менш зрозуміло, що з цим пов'язано, а саме характер людини її задатки, здібності. В чомусь люди є подібними, в чомусь вони різняться, але в той же час кожна жива душа є НЕПОВТОРИМОЮ.
То чому ж ми цього не можемо сказати про окремі народи?. Адже ж ті самі ознаки..
Якщо вважати, що кожна людина має свого ангела хоронителя, то, очевидно, такий ангел хоронитель є у кожного народу, можливо його вірніше було б називати архангелом, чи ще якось.
Як би там не було, говорити про дух народу, не можна з науковової позиції, зрештою, як і про душу людини.
> Нет правды в том, что объединение в духе есть повод религиозный, или национальный, националистический, партийный.
> Дух это свойство живой материи. Он не предмет верований. Он реальность.
А що, Є жива матерія? Ви можете дати конкретне визначення..
Якщо дух не є предметом віри, то значить його можна науково дослідити. Як???
> Хватило бы сил духовных, утвердиться о том, что дух не выдумка нашего ума.
> Что на состояние духа можно посмотреть, оценить его визуально, что это объективная реальность.Это чудо для нашего разума.
Ви самі собі перечите. Людський розум не сприймає чудес, він усе хоче ПЕРЕвірити. Чудеса ж -- з області віри, і вони не можуть бути об'єктивною реальністю, бо об'єкт носить матеріальні ознаки. Дух -- духовні.
> Что человек в состоянии приводить себя в счастливую гармонию.Для этого просто треба поговорить с цветами, с коровой, с небом.Вести себя по божески.
Поговорити з коровою добре, але це аж ніяк не обереже людину від старості, від смерті. А смерть уже нівелює будь-яку щасливу гармонію. Старість, доречі, теж.
2005.06.29 | пан Roller
"Мир ловил меня, но я убежал."
P.M. пише:> пан Roller пише:
> Не думаю, що варто приплітати політику до духовності. Політика в більшій мірі відповідає сфері матеріального життя. Духовність же народу, є виявом його ідентичності. Можна сказати навпаки, що ідентичність є виявом духовності.
> Или бездуховности, смотря что вкладывать в это понятие.
>
> Як би там не було, говорити про дух народу, не можна з науковової позиції, зрештою, як і про душу людини.
>Почему нет? Я привел пример как замороженные крысталы воды показывают душевное состояние человека.
Этим можно измерять душу человека и народа.
> А що, Є жива матерія? Ви можете дати конкретне визначення..
> Якщо дух не є предметом віри, то значить його можна науково дослідити. Як???
> Я уже сказал, через воду. Я видел фотографии, они очень впечатляют. Особенно вода с церкви.
Относительно живой материи, то есть того, чем отличается живое от не живого пока нет однозначного ответа ни от науки, ни от медицины, ни от биологии.
Но, и без науки, люди просто выделяют покойников. Их хоронят.
Есть организмы, которые живут 10000 лет и на вид они мертвые, до тех пор, пока не попадут в условия жизни.
Живое обладает способностью к размножению. Его описывают более сложной формулой генокодом...
И, тем не менее, то, что не живая вода ведет себя как живое существо, то есть реагирует на внешнее эмоциональное воздействие, ставит в тупик науку.
Вода и кровь обладают памятью. Этот факт уже обсуждается на международных конгрессах. Интересно, что чистой воды в природе не существует.
Н20 полученная русскими искусственно, всего в количестве нескольких граммов обладает иными свойствами, чем известная нам вода.
По ней можно ходить, я так думаю.
Удивительно не то, что она реагирует на расстоянии. Удивительно то, что она вообще реагирует.
> > Хватило бы сил духовных, утвердиться о том, что дух не выдумка нашего ума.
> > Что на состояние духа можно посмотреть, оценить его визуально, что это объективная реальность. Это чудо для нашего разума.
> Ви самі собі перечите. Людський розум не сприймає чудес, він усе хоче ПЕРЕвірити.
Но то, что он не может объяснить, он и относит к чуду. Чудо это то, что удивляет разум, сознание.
Но разум включает в себя и подсознание. А оно не подвластно воле разума.
Чудеса ж -- з області віри, і вони не можуть бути об'єктивною реальністю, бо об'єкт носить матеріальні ознаки. Дух -- духовні.
>
> > Доказано, что вера является объективным явящем, выводящим в реальность. Необходимым и достаточным.
Вера, идея, цель, план, реализация, результат.
Такова цепочка достижения любого результата. Этому есть множество примеров.
Поэтому вера не такая безобидная вещь.
Скажимо, вера в Бога, не воспринимается в современном обществе как заболевание, лишь по той причине, что на всех верующих не хватит коек в психбольницах.
Но, попробуй, кто заявит, что он и есть Бог, как его тут же повяжут, посадят, или разопнут.
Такова мораль общества, социума.
Можна сказати навпаки, що ідентичність є виявом духовності.
Пожалуй, в этом что-то есть.
"Фу, фу здесь русский дух, здесь Русью пахнет", как говорила нечистая сила.
Вообще-то все эти рассуждения не строги с точки зрения украинского философа Сковороды, который как раз и занимался исследованиями души и духа.
"Мир ловил меня, но я убежал."
Так, или примерно так он сказал о попытках национализации его духа.
Социуму, науке ничего не оставалось делать, как возвести его ранг фаундатора украинского духа.
Brdgs
2005.06.28 | Георгій
Re: Дух вечен. Тема, звичайно, не нова,
пан Roller пише:> почему люди,стада которых размежеваны как и стада животных, имеют наглость наделять себя, свое стадо, и отказывать в духовности другим видам, мухам, к примеру?
(ГП) Мабуть, відповідь на питання про людську виключність залежить від певної системи релігійних переконань. Індуїсти, наприклад, не тільки вірять у духовність тварин, а й вважають деяких тварин (наприклад, корів) священними, особливими, такими, що мають виключно високу духовність. Джайністи іноді одягають спеціальні сітки для того, щоби не допустити взаємодії з комахами і не мати спокусу вбити комаху - для них вбивство навіть і найменшої комашини це гріх. Щодо християн, вони традиційно вважали людину особливим, окремим Божим творінням, таким творінням, що нібито стоїть вище за світ тварин, тому що біблійна книга Буття пише, що Бог звелів людям "панувати над морськими рибами, і небесним птаством, і над кожною живою істотою, яка пересувається по суходолу" (Буття 1:28). Але насправді не все так просто. По-перше, Св. Письмо також каже, що Бог "творить УСЕ нове" (Об'явлення 21:5). Іншими словами, Він через преображуючу силу Свого Слова, Христа, піклується про всю нашу планету, дає життя не тільки людям, а й кожній тварині, кожній травинці, кожному камінчику. І друге, а що насправді означає оце "панувати"? Почувати себе вищим, робити з тими живими і неживими істотами що нам заманеться, аби нам було добре? Таке ставлення до живої і неживої природи веде до екологічної катастрофи і виховує в людях черствість, жорстокість, споживацьке ставлення до світу... Мені значно ближче до душі ідея, що Бог-Святий Дух постійно проливає Свою благодать на ВСЕ, що існує у всесвіті, на всю нашу планету, на все живе і неживе. Гармонія з цим Духом - це і є духовність, і тому не можна відмовляти у свого роду духовності тваринам, рослинам, скелям, океану і т.д. Ми, люди, при цьому маємо особливу ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ берегти все це, не руйнувати всієї цієї краси і тим не суперечити Святому Духові у Його творчій активності. Оце і є "панувати." Наше спасіння у тому, щоби з Божою допомогою навчитися цій складній і відповідальній роботі "панування"-оберігання всього сущого на нашій Землі.
> Если под духовностью понимать некое гармоничное состояние, которое проявляется в ощущениях, проропориях надстройках, то духовность есть свойство материи, а не нации, народа, или человека.Обзщее свойство.
(ГП) Так. Не сперечаюся з цим.
>нация - это свора, случка.Это выдумка людей 19 века.
(ГП) Взагалі так, сучасне європейське розуміння нації дійсно було сконструйоване десь в останній чверті 18-го і першій чверті 19-го сторіччя, в епоху романтизму і так званого національного підйому. Але я не називав би нації просто сворою чи злучкою. Адже нації це великі групи людей, які довго живуть на одній землі, мають багато спільних генів, спільної пам'яті в поколіннях. І людська культура дійсно дуже часто має яскраво національні форми. Як я вже писав, для мене нація - це розширена сім'я. Це мої "домашні," про яких апостол Павло так сильно написав у 1-му листі до свого прийомного сина Тимофія.
> А дух вечен.
(ГП) Так.
2005.06.29 | Анатоль
Це конформізм чи єзуїтство?
Георгій Анатолію про духовність:>це ті аспекти життя людини, в яких вона проявляє себе вищою за дику природу.
Георгій пану Ролеру:
>не можна відмовляти у свого роду духовності тваринам, рослинам, скелям, океану і т.д.
Анатоль Ролеру:
Сніжинки любого виду можна виростити, підібравши відповідну температуру і концентрацію водяного пару.
Анатоль форумчанам:
Третій раз даю тут на форумі загальне визначення духовності:
Духовність - це слідування у своїх вчинках, оцінках, цілях моральним нормам якоїсь ідеології.
Візьмете різні ідеології - одержите різні визначення духовності.
2005.06.29 | Георгій
Ні те, ні друге
Анатоль пише:> Георгій Анатолію про духовність:
> >це ті аспекти життя людини, в яких вона проявляє себе вищою за дику природу.
> Георгій пану Ролеру:
> >не можна відмовляти у свого роду духовності тваринам, рослинам, скелям, океану і т.д.
(ГП) Так, я це дійсно писав, але не бачу тут ні конформізму, ні єзуїтства. Бути вищим не означає принижувати чи відмовляти дикій природі у її правах. Просто ми, люди, дещо інші за дику природу. Коли левиця женеться за антилопою, наздоганяє її і вбиває, це ДЛЯ НЕЇ нормально, і прекрасно. Коли ж я працюю головою держави і віддаю наказ закидати бомбами країну, яка є у військовому і економічному відношенні слабша за мою, це ДЛЯ МЕНЕ *НЕ* нормально і зовсім не прекрасно, це огидно. Левиця, яка знаходиться у гармонії з тим, що природньо для неї, проявляє, на мій погляд, своєрідну духовність - у її діях є краса і відповідність її левиці, призначенню. А от голова країни чи корпорації чи навіть проста пересічна людина, яка поводить себе, як звір, на мою думку проявляє бездуховність.
> Духовність - це слідування у своїх вчинках, оцінках, цілях моральним нормам якоїсь ідеології. Візьмете різні ідеології - одержите різні визначення духовності.
(ГП) Так, тут не сперечатимуся.
2005.06.29 | Социст
Re: Ні те, ні друге
Пан Георгій пише:> (ГП) Коли ж я працюю головою держави і віддаю наказ закидати бомбами країну, яка є у військовому і економічному відношенні слабша за мою, це ДЛЯ МЕНЕ *НЕ* нормально і зовсім не прекрасно, це огидно.
Пане Георгію!
А віддати наказ закидати бомбами країну, яка є у військовому і економічному відношенні не слабшою за Вашу, це для Вас нормально і зовсім прекрасно, це не огидно?
2005.06.29 | Социст
Помилочка...
Пан Анатоль пише:> Анатоль форумчанам:
> Третій раз даю тут на форумі загальне визначення духовності:
> Духовність - це слідування у своїх вчинках, оцінках, цілях моральним нормам якоїсь ідеології.
> Візьмете різні ідеології - одержите різні визначення духовності.
Помилочка, пане Анатоль! Те, про що Ви пишете, – це етика, а не духовність. У різних ідеологій – різні системи етики. Це ізоморфне тому, що у різних релігій різні заповіді божі. Саме тому у них і схизма, бо одні закони. Але не законами єдиними живе людина, а й осягненням єдности. Етики для духовности недостатньо.
Але етики достатньо для виживання.
Виживайте!
2005.06.30 | Анатоль
Не бачу помилки.
Те, що в релігіях називають духовним в світських ідеологіях моральним.Моральний кодекс будівника комунізму - це ідеал духовності радянської людини.
В обох випадках, ЦЕ СЛІДУВАННЯ ЛЮДИНИ ІДЕОЛОГІЧНИМ НОРМАМ, А НЕ ІНСТИНКТАМ.
В людському суспільстві потрібно керуватись ідеологіями а не інстинктами.
Георгій поширив поняття духовності і на тварин, як слідування здоровим природним інстинктам.
Це нормально. Тваринам і треба слідувати своїм інстинктам.
(Скелям, океану - фізичним законам).
Якщо ж Ви так тонко можете розрізнити духовність і моральність, то розясніть цю різницю на цих трьох прикладах.
1.Що таке християнська духовність, і що таке християнська мораль?
2.Що таке радянська духовність і радянська мораль?
3.Духовність і мораль лева.
Про скелі і океан вже не прошу.
І бажано простими словами, щоб навіть я зрозумів, а не лише гіперборійці.
2005.06.30 | Социст
Re: Не бачу помилки.
Пан Анатоль пише:> Те, що в релігіях називають духовним в світських ідеологіях моральним.
Я з Вами повністю згоден, бо релігія є однією з форм ідеології, релігійною ідеологією.
> Моральний кодекс будівника комунізму - це ідеал духовності радянської людини.
Саме так!
> В обох випадках, ЦЕ СЛІДУВАННЯ ЛЮДИНИ ІДЕОЛОГІЧНИМ НОРМАМ, А НЕ ІНСТИНКТАМ.
Підтверджую. Я написав те ж саме.
> В людському суспільстві потрібно керуватись ідеологіями а не інстинктами.
Не потрібно! В людському суспільстві потрібно бути людиною.
> Георгій поширив поняття духовності і на тварин, як слідування здоровим природним інстинктам.
Бо інакше йому не довести догми про існування вічної души.
> Це нормально. Тваринам і треба слідувати своїм інстинктам.
Не треба! Вони просто їм слідують, не задумуючись, чи їм треба, чи не треба. Тобто, вони повністю аморальні та бездуховні. Такими вони стають лише в очах Георгія та Анатоля, які не можуть знайти духовности в собі, тому шукають її в порівнянні з іншими. Бо їх мислення ніяк не може вийти за межі „поганої“ безмежности заперечення заперечення. Я тут про систему мислення, а не про особи...
> (Скелям, океану - фізичним законам).
А це вже й не потрібно, бо скеля, океан нічому не слідують, бо у них немає інших слідів, ніж фізичні.
> Якщо ж Ви так тонко можете розрізнити духовність і моральність, то розясніть цю різницю на цих трьох прикладах.
Це приклади для пана Георгія, або когось іншого. Я Вам наведу четвертий приклад.
> 1.Що таке християнська духовність, і що таке християнська мораль?
> 2.Що таке радянська духовність і радянська мораль?
> 3.Духовність і мораль лева.
4. Духовність і мораль людини.
Жили-були двоє друзів, Петро та Андрій. І були вони нерозлучними друзями, бо у них була спільна мораль: вони все робили за спільною згодою. Їх нерозлучність була настільки сильною, що вони були впевнені, що вона повинна бути вічною. І тому вони поклялись, що ні при яких життєвих обставинах вони не будуть розлучатись, а завжди будуть діяти разом і за згодою.
І ось настав вирішальний момент в житті. Вони закінчили школу, і переїхали разом до столиці на навчання. Навчались вони в одному й тому ж інституті, вивчали одну й ту ж професію. Разом вчились, разом займались спортом, разом відпочивали, не порушуючи ні разу свою спільну мораль. Все у них було як по нотах, аж до однієї вечірки, де вони познайомились з Оксаною.
А трапилось те, що Петро закохався в Оксану. Вона заполонила його свідомість, і він почав забувати про Андрія, вся його увага зосередилась на Оксані. Андрій почав робити йому зауваження про те, що його кохання підриває засади їх нерозлучности, і Петро стає ненадійним в своїх стосунках до Андрія. Петро почав йому відповідати, що це його особиста справа, бо він закохався, і мораль тут нічим не допоможе. Їх стосунки поступово стали змінюватись, але одне в їх динамиці залишалось незмінним. Петро все більше і більше поглиблювався в свою закоханість, а Андрій все більше і більше поглиблювався в моральні спекуляції. Коли вони закінчували навчання, вони вже повністю втратили свою початкову нерозлучність. Петро так і залишився закоханим, а Андрій так і не перестав бути моралістом. Так вони й розділились.
Мораль проста:
Життя людини є осягненням єдности, а не слідуванням правилам моралі.
> Про скелі і океан вже не прошу.
А я й кажу, що не треба, бо недоречно.
> І бажано простими словами, щоб навіть я зрозумів, а не лише гіперборійці.
Гіперборійців серед нас немає, принаймні, на цьому форумі я їх не зустрічав. Про інших не знаю. Так що Ваші закиди є недоречними. Як казав пан Георгій, – постріл у горщики...
2005.06.30 | Георгій
"А не слідуванням правилам моралі..."
Социст пише:>Жили-були двоє друзів, Петро та Андрій. І були вони нерозлучними друзями, бо у них була спільна мораль: вони все робили за спільною згодою. Їх нерозлучність була настільки сильною, що вони були впевнені, що вона повинна бути вічною. І тому вони поклялись, що ні при яких життєвих обставинах вони не будуть розлучатись, а завжди будуть діяти разом і за згодою. І ось настав вирішальний момент в житті. Вони закінчили школу, і переїхали разом до столиці на навчання. Навчались вони в одному й тому ж інституті, вивчали одну й ту ж професію. Разом вчились, разом займались спортом, разом відпочивали, не порушуючи ні разу свою спільну мораль. Все у них було як по нотах, аж до однієї вечірки, де вони познайомились з Оксаною. А трапилось те, що Петро закохався в Оксану. Вона заполонила його свідомість, і він почав забувати про Андрія, вся його увага зосередилась на Оксані. Андрій почав робити йому зауваження про те, що його кохання підриває засади їх нерозлучности, і Петро стає ненадійним в своїх стосунках до Андрія. Петро почав йому відповідати, що це його особиста справа, бо він закохався, і мораль тут нічим не допоможе. Їх стосунки поступово стали змінюватись, але одне в їх динамиці залишалось незмінним. Петро все більше і більше поглиблювався в свою закоханість, а Андрій все більше і більше поглиблювався в моральні спекуляції. Коли вони закінчували навчання, вони вже повністю втратили свою початкову нерозлучність. Петро так і залишився закоханим, а Андрій так і не перестав бути моралістом. Так вони й розділились. Мораль проста: Життя людини є осягненням єдности, а не слідуванням правилам моралі.
(ГП) Добра казочка. А я Вам розповім іншу, дещо подібну, але з іншим кінцем. Жили-були двоє друзів, Володимир Володимирович Маяковський і Осип Юлійович Брік. І закохалися вони обоє в одну жінку, Лілю Юріївну Тріоле-Брік. Правда, пан Брік закохався в неї трохи раніше і одружився з нею, але це не завадило пану Маяковському теж закохатися в неї, коли вона вже була дружиною пана Бріка. І ось, на відміну від Ваших друзів Петра і Андрія, пани Володимир і Осип осягли єдності. Разом з ними єдності осягла і пані Ліля. Вони всі троє замешкали в одній квартирі, і злі язики стали про них говорити, що вони і секс теж мають утрьох, або по черзі. Злі язики також говорили, що Володимир Володимирович Маяковський, хоч він і геніальний поет, не дотримується правил моралі, а тому вся його дісно правдива геніальність його не врятує - він погано кінчить. І так і сталося: у квітні 1930 року опльований, зацькований геній російської поезії 20-го сторіччя ("А вьі ноктюрн сьіграть могли бьі на флейтах водосточньіх труб?") стрельнув собі у серце та й вмер. Мораль: осягання єдності осяганням єдності, але НЕ слідування правилам моралі дійсно може мати не дуже добрі наслідки.
2005.07.01 | Социст
Мораль.
Пан Георгій пише:> Мораль: осягання єдності осяганням єдності, але НЕ слідування правилам моралі дійсно може мати не дуже добрі наслідки.
Пане Георгію!
Осягнення єдности не означає НЕ слідування правилам моралі, бо означає також єдність внутрішнього змісту моралі. Навпаки, слідування одним правилам моралі, незалежно від того, чи ці правила моралі суперечать самі собі, чи дають адекватний зміст єдности, є ніщо інше, як так званий моральний фундаменталізм...
Бо не однією лише мораллю живе людина, а й осягненням єдности!
А основною помилкою Маяковського було не те, з ким він жив, а те, з ким він зв'язався поза межами своєї приватної сфери.
Смерть Маяковського була наслідком його співробітництва з комуністами, що більше свідчить про його мораль, а не те, з ким він жив.
Ось така мораль історії про Маяковського!
2005.06.30 | harnack
Духовність яко фізіономія-ікона особистості
> Анатоль форумчанам:> Третій раз даю тут на форумі загальне визначення духовності:
> Духовність - це слідування у своїх вчинках, оцінках, цілях моральним нормам якоїсь ідеології.
> Візьмете різні ідеології - одержите різні визначення духовності.
(Гарнак): Духовність є переважно органічною, рідною чи співрідною, історичною формацією (не вибираєш рідної мови і її духовності, усталених рідних звичаїв, географічної фізіономії батьківщини, фізіологічної вередливості рідної історії тощо) тоді як ідеологія є алґоритмом і стратегією вибору і волевиявлення, і тому факультативною, або насильницькою. Тепер, ясно, що на основі духовності можна розробити співмірну ідеологію, і арґумент ідентичності, індивідуальності духовності - оправдує іпостасність окремої особистості чи нації. Я як особистість ніколи не зволію співпасти з іншим Петром чи Павлом. Це правило, правило особистості і духовності, прикладається і до націй. Усе суще оправдується, звершується, прославлюється іпостасністю, себто субставтивною незнівеченністю і нередукційністю: навіть пан Бог є триіпостасний. Закріпачення і поневолення, суто історично, є денаціоналізацією і знедуховленням. Історія націй тому і є виокремленням, дисиміляцією, потяг до окремої самосвідомості і собіідентичності. Ось так, щоб собі проімпровізувати.
2005.09.23 | harnack
Крим, Лелеки та Духовність
(Гарнак): Випадково натрапив на цю статтю, гадаю в ній накурганено, чи закурганено (зарито) багато дечого цікавого про знедуховлення, про втрату ідентичності мови і культури, що вимагає духовно схаменутись і оціночно переорієнтуватись:В Крыму появились «аисты-антисемиты»
В Крыму создана Лига этнических украинцев Крыма «ЛЕЛЕКА», которая ставит своей главной целью «возрождение украинской национальной духовности, языка, культуры, традиций, а также национальной гордости и чести».
http://ru.obkom.net.ua/news/2005-09-23/1727.shtml
2005.07.14 | VENED
С архетипами национального сознания либерализмом бороться беспол
>Копни трохи ближче якогось фанатичного прихильника "арійської чистоти," >і ти ба, в нього або в неї, виявляється, були предки не-арійці. >Класичні приклади - Гітлер (є підозра, що його батько був незаконним >сином єврея), Гайдріх, Айхман і інші діячі Третього Райху. А відвертий >не-арієць, єврей Гайнріх Гайне (Гейне), визнаний усім світом як один з >найкращих НІМЕЦЬКИХ (а не єврейських) поетів, був автором поеми про >Льореляй (Лорелею), що її усім дітям в усіх німецьких школах читали як >зразок істинно німецької поезії, шедевру істинно німецького духу.Это не совсем так, дело же не в биографии того-же Гитлера(кстати, еврейские его корни, скорее всего=пропаганда). Ну а у Муссолини? А? Не было же евреев в роду. Не было их и у француза Лаваля и хорвата Анте Павелича, венгра Хорти, Пилсудского, Ульманиса, португальца Салазара, у южноафриканца Питера Боты, да и ещё у многих расистов=националистов. Дело в том, что деление на "своих и чужих" свойственно человеческой психике. Ведь что такое "нация" - это "родственники, причём кровные". То есть некая расширенная семья. И пока есть любая семья, то для любого члена семьи его родственники будут ближе и роднее, чем некий "сосед", который совсем не родственник. Тут даже и религия не поможет Что толку от того что болгары православные, если они обе мировые войны воевали против таких же православных славян, да ещё на стороне и мусульман и протестантов?
http://varvar.ru/arhiv/texts/jung1.html Вот Вам, пан Георгий объяснение феномена. Коллективное бессознательное- это чудовищная сила, бороться с ней в момент пробуждения просто бесполезно (Россия-1917, Германия, 1933, например). Другое дело, что известно, что она пробуждается во времена неких потрясений.
А вот что нас с Вами ждёт, и тот же Гитлер покажется опереточным злодеем, http://compromat.ru/main/chechya/nuhaevar.htm
Лично меня это не устривает, и я вспоминаю Великобританию, которая в конце 19 века в Индии издала перечень "преступных народов и каст", и, далее по этому перечню, а там было около 130 позиций - уничтожала "преступные народы и касты". Кстати, Гитлер именно этим примером вдохновлялся. А что делать если архетипы несовместимы? Воевать, как минимум. Или ждать пока вас убьют эти варвары
2005.09.24 | шорох
Привіт всім :)
Ти мені теж неподобаєшся зі своїм страхом ...2005.09.25 | Вільнодум
Re: Духовність і національність
Нація - це соціальна енергія, яка єднає у одне ціле сукупність людей, для яких стає великою цінністю мати усталену ідею співжиття означену Національним Способом Життя.Продовження тут:
http://orianity.mykola.com/ponomarenko12.html
–– Вільнодум