Американский проповедник призывает убить президента Венесуэлы
08/23/2005 | толя дейнека
Американский религиозный проповедник Пэт Робертсон в своем телевыступлении призвал к убийству президента Венесуэлы Уго Чавеса, назвав его "огромной опасностью" для США. Робертсон - основатель организации "Христианская коалиция" и бывший кандидат в президенты страны - накануне в своем телевизионном шоу "The 700 Club" заявил, что США должны воспрепятствовать стремлению Чавеса превратить Венесуэлу в "плацдарм для инфильтрации коммунизма и мусульманского экстремизма", передает АР.
Чавес в последние годы стал одним из самых жестких критиков политики США, и неоднократно обвинял Белый Дом и президента страны Джорджа Буша в стремлении его убить. В США опровергали подобные заявления венесуэльского лидера.
"Я ничего не знаю о планах убийства (Уго Чавеса), однако, если он думает, что мы пытаемся убить его, я считаю, мы должны сделать это", заявил Робертсон. "Я не думаю, что после этого прекратятся нефтяные поставки в США", продолжил он. "Это дешевле, чем начинать войну", - добавил Робертсон.
http://podrobnosti.ua/society/2005/08/23/237204.html
Чавес в последние годы стал одним из самых жестких критиков политики США, и неоднократно обвинял Белый Дом и президента страны Джорджа Буша в стремлении его убить. В США опровергали подобные заявления венесуэльского лидера.
"Я ничего не знаю о планах убийства (Уго Чавеса), однако, если он думает, что мы пытаемся убить его, я считаю, мы должны сделать это", заявил Робертсон. "Я не думаю, что после этого прекратятся нефтяные поставки в США", продолжил он. "Это дешевле, чем начинать войну", - добавил Робертсон.
http://podrobnosti.ua/society/2005/08/23/237204.html
Відповіді
2005.08.23 | Георгій
Пет Робертсон - скажений старий дурень (-)
2005.08.24 | VENED
"Мы зла не помним, мы его записываем"
Тем не менее это вполне по-американски, ну, настолько, насколько мы тут в СНГ США воспринимаем.Вот никарагуанский кровавый диктатор СОМОСА был "сукиным сыном", но "американским сукиным сыном" - засим ему всё прощалось десятилетиями. Тоже самое во многих странах Южной и Центральной Америки. Это же доктрина МОНРО = Америка для американцев.
И этот проповедник - не совсем дурень - он просто озвучил то, о чём должно думать ЦРУ, а потом поддерживать большинство избирателей. Которые поддержали и вторжение в Гренаду 1983, бомбёжку Югославии в 1999 и многое другое. "Мы зла не помним, мы его записываем"
2005.08.25 | Георгій
Re: "Мы зла не помним, мы его записываем"
VENED пише:> Тем не менее это вполне по-американски, ну, настолько, насколько мы тут в СНГ США воспринимаем.
(ГП) На жаль, так... але зовсім не по-християнськи. Я б не здивувався, якби, наприклад, наш дорогий пан Микола Пономаренко (Вільнодум) сказав, що треба вбити Уго Чавеса. Пан Микола - відвертий американський ультраправий, таких тут достобіса і такі тут роблять погоду і політику. Але Пет Робертсон називає себе проповідником Євангелії, він веде телевізійну програму, де заплющує очі і солоденьким голосом лепече, "Господи, Господи..." Мене дуже дістає, коли отакі "християни" молять Господа про смерть людини (конкретної живої людини, яка, зауважте, ще навіть і зла ніякого Америці не зробила - просто має досить "ліві" політичні погляди). Ну уявити собі тільки на хвилиночку: "Господи, зроби так, щоби ми вбили такого-то чи такого-то." Чим такий "християнин" кращий за Мао Цзе-дуна, який казав, що хай половина людства загине в атомній війні - зате дтуга житиме у комунізмі?
> Вот никарагуанский кровавый диктатор СОМОСА был "сукиным сыном", но "американским сукиным сыном" - засим ему всё прощалось десятилетиями. Тоже самое во многих странах Южной и Центральной Америки. Это же доктрина МОНРО = Америка для американцев.
(ГП) Так. І взагалі весь світ для американців... доктрина Шмонро.
> И этот проповедник - не совсем дурень - он просто озвучил то, о чём должно думать ЦРУ, а потом поддерживать большинство избирателей. Которые поддержали и вторжение в Гренаду 1983, бомбёжку Югославии в 1999 и многое другое. "Мы зла не помним, мы его записываем"
(ГП) Все правда... Більшість американських виборців, на жаль, це люди страшно обмежені, люди, які сприймають увесь світ через призму американського національного міфа, який полягає в тому, що нібито їх уряд а пріорі є найкращим, найрозумнішим, найморальнішим і несе свободу і взагалі повну благодать усім народам. Згідно з цим міфом, народи, які не розуміють свого щастя - бути осипаними американською благодаттю - мусять бути приструнчені, це абсолютно нормально, повний "окей." Саме тому тут стають президентами отакі от Буші, яких дуже легко смикати за ниточку усяким Гелібертонам і Шевронам. Більшість американців таких лідерів з простим і ультрапатріотичним месседжем дуже любить, часто просто обожнює. Проте я все-таки вважаю, що хай собі широка публіка, загал, думає як завгодно, навіть що це окей вбивати президентів інших суверенних країн - але ж ХРИСТИЯНСьКИЙ проповідник так мислити не може!
2005.08.25 | толя дейнека
Re: відчуття приналежності до зграї
Георгій пише:> ... Більшість американських виборців, на жаль, це люди страшно обмежені, .. нібито їх уряд а пріорі є найкращим .. несе свободу і взагалі повну благодать усім народам.. мусять бути приструнчені, це абсолютно нормально, повний "окей." .. з простим і ультрапатріотичним месседжем дуже любить, часто просто обожнює.
я думаю, що це сидить в кожної людини десь на рівні інстинктів. Людина має свій клопіт, свої проблеми.. втомлена приходить додому впіввуха чує, що уряд надрав якихось поганих парнів. На контрасті втомлена людина відчуває два сигнали:
1) це все ж моя команда (людина інстиктивно командна істота, є рівень свої-чужі який потребує лише активації)
2) добре, що хоч в них все добре
якщо сигнали йдуть цілеспрямовано постійно, "системно", то добра звістка перетворюється з факту окремого співпереживання на почуття глибокої гордості "за свою команду", на частину самовідчуття індивіду.
Приблизно те саме відчуття виробляється у чоловіків, які вболівають за "свою" футбольну команду. Чого б здавалося б радіти? Аж бачте, на сьогодні це одне з найсильніших колективних почуттів, може вивести на вулицю одночасно сотні тисяч людей.
Коли таке почуття "твоєї хлопче команди" вироблено, оскільки сидить воно ближче до інстинктів, то витрати на його задоволення менші, ніж якби людина сприймала питання на раціональному рівні.
Пане Георгію, яка на Вашу думку відмінність між таким "почуттям зграї" в теперішньому американському від сталінського суспільства?
2005.08.25 | Георгій
Re: відчуття приналежності до зграї
толя дейнека пише:> Георгій пише:
> > ... Більшість американських виборців, на жаль, це люди страшно обмежені, .. нібито їх уряд а пріорі є найкращим .. несе свободу і взагалі повну благодать усім народам.. мусять бути приструнчені, це абсолютно нормально, повний "окей." .. з простим і ультрапатріотичним месседжем дуже любить, часто просто обожнює.
> я думаю, що це сидить в кожної людини десь на рівні інстинктів. Людина має свій клопіт, свої проблеми.. втомлена приходить додому впіввуха чує, що уряд надрав якихось поганих парнів. На контрасті втомлена людина відчуває два сигнали:
> 1) це все ж моя команда (людина інстиктивно командна істота, є рівень свої-чужі який потребує лише активації)
> 2) добре, що хоч в них все добре
> якщо сигнали йдуть цілеспрямовано постійно, "системно", то добра звістка перетворюється з факту окремого співпереживання на почуття глибокої гордості "за свою команду", на частину самовідчуття індивіду.
> Приблизно те саме відчуття виробляється у чоловіків, які вболівають за "свою" футбольну команду. Чого б здавалося б радіти? Аж бачте, на сьогодні це одне з найсильніших колективних почуттів, може вивести на вулицю одночасно сотні тисяч людей.
> Коли таке почуття "твоєї хлопче команди" вироблено, оскільки сидить воно ближче до інстинктів, то витрати на його задоволення менші, ніж якби людина сприймала питання на раціональному рівні.
(ГП) Все так.
> Пане Георгію, яка на Вашу думку відмінність між таким "почуттям зграї" в теперішньому американському від сталінського суспільства?
(ГП) Не знаю, я ж не жив у сталінському суспільстві... Одна з моїх бабусь у сталінські роки отримала якусь дивну алергію на аплодисменти - будь-які, будь-кому, за будь-яких обставин. Вона з 1934 по 1966 рік працювала бібліотекарем в Інституті фізіології АН УРСР. У 30-і і 40-і роки там постійно були збори всіх співробітників, де наприкінці люди повинні були вставати і довго-довго аплодувати після слів, "Слава великому Сталіну!" Всі знали, що є спеціальні таємні співробітники НКВС, які стежать за аудиторією і помічають, хто не аплодує або аплодує без ентузіазму, тому люди стояли і аплодували до нестями, мало не годину, аж поки директор (О.О. Богомолець) першим не перестане аплодувати і не сяде (йому можна було). Мою бабусію це так дістало, що вона, починаючи з 1956 року і аж до смерті, не аплодувала ніколи і нікому. Вона надзвичайно любила оперу, дуже часто ходила до київського оперного театру слухати свої улюблені твори у виконанні своїх улюблених співаків, але жодного разу не плеснула у долоні - тільки сиділа з заплющеними очима і посміхалася, але її руки не рухалися. Казала, "не можу." Американців хоч і не женуть на такі збори, де люди аплодують під наглядом таємної поліції, але ентузіастів поаплодувати серед них достобіса, а от своєї бабусі тут у США я просто не уявляю.
2005.08.26 | Golub
АГА НАШЛИ ИГОЛКУ КОЩЕЯ БЕССМЕРТНОГО
Этот проповедник хитрее и умнее кого хочешь, ежели он раскопал самое слабое место америки, Пинчук опять выдает желаемое за действительное, и к тому же опять крутит пальцем у виска, опять забывая что Христос посулил за это вечное пекло. Пинчук совершенно не верит в Христа, раз он не верит в его слова о самых страшных карах на грешников и не верит евангелию, а верит черт те кому из темной подворотни!Ни хрена штатам не удастся замочить кощееву смерть, Если б им это удалось, то Бога уже больше нет вообще...
2005.09.06 | Golub
Вот это и есть любовь по христиански
без коментариев