Трохи роздумів про Біблію. 4. Числа
12/04/2005 | Георгій
Оригінальна староєврейська назва цієї книги - Бамідбар, що буквально означає "посеред пустелі."
На відміну від попередньої повільної, в'язкої, статичної книги Левит ця книга Старого Завіту надзвичайно динамічна. Якщо спробувати тільки одним-єдиним словом сказати, який її зміст, я б сказав, марш. Книга Буття розповідає про те, як Бог кличе людей одного за одним; Вихід - про те, як Він формує зі Своїх викликаних спільноту. Левит говорить про те, як Він цю сформовану спільноту викликаних із загалу обранців відокремлює від загалу (освячує). Книга ж Чисел головним чином про те, як спільнота Божих обранців РУХАЄТЬСЯ до своєї мети, до обіцяного Богом заповідного "Краю."
Незважаючи на те, що у книзі описується досить конкретна подія, а саме пересування староєврейських племен по пустелі напередодні завоювання цими племенами Ханаану (Палестини), певні закони руху Божих обранців до їх мети, що про них розповідає книга Чисел, можна прикласти і до нас, християн - і як до спільноти (церкви), і як до кожного з нас по окремості.
Чи не найперший з цих законів досить сумний. Він полягає у тому, що люди, яких Бог Своєю могутньою рукою, Своєю суверенною благодаттю звільняє від темряви, смерті, неволі, рабства ("Єгипту"), від влади їх грішної людської природи, одразу починають голосно жалітися і шкодувати за тим, як їм нібито добре було там, у неволі, у рабстві. Тільки-но ізраїльтяни тікають від своїх поневолювачів і отримують від їх Бога щоденну - причому ніяк їми не заслужену! - "манну," вони одразу ж починають галасувати, рюмсати, що от у Єгипті замість цієї прісної кашки в них було м'ясо, риба, огірки і квасоля. Дійсно, жити у полоні гріха дуже багатьом людям - причому не тільки не-християнам, а й вже навернутим, "народженим згори" християнам час від часу здається легшим, веселішим, а то й єдино можливим. Це тим більше актуально у нашому секулярному суспільстві з його спокусами "гуманістичної" (тобто насправді нарцисистської) культури або тоталітаризму різних пошибів.
Другий закон, про який теж не без суму розповідає книга Чисел, полягає в тому, що навіть і у схваленій Богом спільноті Його обранців, навіть і в Його освяченій громаді святих подвижників є існує цілком реальне і дуже страшне зло. Текст Чисел малює дію цього зла головним чином як постійні спроби окремих людей поставити самих себе над Богом і над схваленим цим Богом Законом і порядком життя громади. Так, Корей - нащадок Когата (або Кегата), тобто кровний родич Мойсея, підмовляє 250 ізраїльтян до бунту проти їх лідерів. Зімрі, син Салу і начальник племені Симеона, відверто, цинічно блудить з дочкою мідіянського царька. У скрутну хвилину навіть рідний брат Мойсея Аарон і його рідна сестра Міріам сваряться з ним і дорікають йому в узурпації влади. Знову ж таки, ми, "цивілізовані" люди, що живуть у нарцисистській секулярній культурі, можемо про це сказати: ну і що? Подумаєш, люди мають різні точки зору, утворюють фракції, політичні партії тощо. Або - подумаєш, хтось там живе не таким святенницьким життям, як якісь там пуритани. Нічого, ми ж усі грішні, і т.д. Але дуже показова реакція Бога на зло, що його чинять люди серед Його освяченого обраного народу. Божий гнів просто буквально палає проти носіїв цього зла, як вогонь. Корея і його 250 прихильників "ковтає" земля. Міріам за її сварливість починає їсти проказа. Зімрі і його наложницю проштрикає спис, а інші блудодії раптом починають вмирати від якогось загадкового мору чи від отрути якихось змій. Бог не мириться зі злом. Він безкінечно, безмежно добрий, але зло і Він, гріх і Він, переступ і Він - речі несумісні. При цьому навіть найменший гріх нібито надзвичайно праведної людини Богові теж не байдужий і Богом теж "просто так" не пробачається. Мойсей, праведник з праведників, людина, про яку текст книги каже, що він був "найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі," теж отримує за свою недосконалість досить суворий Божий вирок: йому не дістається щастя увійти разом з його народом до обіцяного Краю.
У книзі Чисел є один надзвичайно цікавий епізод, де міститься одне з месіанських пророцтв Св. Письма. Це історія месопотамського ворожбита Валаама, якого царьок моавітян Балак просить виголосити прокляття на Божих обранців. Валаам намагається виконати прохання Балака аж чотири рази, але всі ці чотири рази з його вуст завість прокляття виходить похвала Богові та Його обраному народові, а також грізне застереження тим, хто хоче іти проти Господа. Більше того, навіть ослиця, яка належить цьому ворожбитові, бачить Божого ангела і кориться Божій волі. При всій фантастичності, казковості цієї сцени у цьому епізоді чітко сформульоване положення, яке дуже часто повторюється в інших фрагментах Св. Письма, а саме те, що Бог у здійсненні Своїх планів, Свого промислу використовує найменш нібито придатних для цього (з нашої людської точки зору), іноді зовсім не святих і іноді навіть просто випадкових людей, а іноді навіть і якісь створіння природи, що не мають людського інтелекту взагалі. Його шляхи таки дійсно "несповідимі."
В одному з Валаамових пророцтв згадується якась таємнича "зоря, що сходить он від Якова." Що це за зоря, а точніше, Хто ця Зоря, ми дізнаємося далі.
На відміну від попередньої повільної, в'язкої, статичної книги Левит ця книга Старого Завіту надзвичайно динамічна. Якщо спробувати тільки одним-єдиним словом сказати, який її зміст, я б сказав, марш. Книга Буття розповідає про те, як Бог кличе людей одного за одним; Вихід - про те, як Він формує зі Своїх викликаних спільноту. Левит говорить про те, як Він цю сформовану спільноту викликаних із загалу обранців відокремлює від загалу (освячує). Книга ж Чисел головним чином про те, як спільнота Божих обранців РУХАЄТЬСЯ до своєї мети, до обіцяного Богом заповідного "Краю."
Незважаючи на те, що у книзі описується досить конкретна подія, а саме пересування староєврейських племен по пустелі напередодні завоювання цими племенами Ханаану (Палестини), певні закони руху Божих обранців до їх мети, що про них розповідає книга Чисел, можна прикласти і до нас, християн - і як до спільноти (церкви), і як до кожного з нас по окремості.
Чи не найперший з цих законів досить сумний. Він полягає у тому, що люди, яких Бог Своєю могутньою рукою, Своєю суверенною благодаттю звільняє від темряви, смерті, неволі, рабства ("Єгипту"), від влади їх грішної людської природи, одразу починають голосно жалітися і шкодувати за тим, як їм нібито добре було там, у неволі, у рабстві. Тільки-но ізраїльтяни тікають від своїх поневолювачів і отримують від їх Бога щоденну - причому ніяк їми не заслужену! - "манну," вони одразу ж починають галасувати, рюмсати, що от у Єгипті замість цієї прісної кашки в них було м'ясо, риба, огірки і квасоля. Дійсно, жити у полоні гріха дуже багатьом людям - причому не тільки не-християнам, а й вже навернутим, "народженим згори" християнам час від часу здається легшим, веселішим, а то й єдино можливим. Це тим більше актуально у нашому секулярному суспільстві з його спокусами "гуманістичної" (тобто насправді нарцисистської) культури або тоталітаризму різних пошибів.
Другий закон, про який теж не без суму розповідає книга Чисел, полягає в тому, що навіть і у схваленій Богом спільноті Його обранців, навіть і в Його освяченій громаді святих подвижників є існує цілком реальне і дуже страшне зло. Текст Чисел малює дію цього зла головним чином як постійні спроби окремих людей поставити самих себе над Богом і над схваленим цим Богом Законом і порядком життя громади. Так, Корей - нащадок Когата (або Кегата), тобто кровний родич Мойсея, підмовляє 250 ізраїльтян до бунту проти їх лідерів. Зімрі, син Салу і начальник племені Симеона, відверто, цинічно блудить з дочкою мідіянського царька. У скрутну хвилину навіть рідний брат Мойсея Аарон і його рідна сестра Міріам сваряться з ним і дорікають йому в узурпації влади. Знову ж таки, ми, "цивілізовані" люди, що живуть у нарцисистській секулярній культурі, можемо про це сказати: ну і що? Подумаєш, люди мають різні точки зору, утворюють фракції, політичні партії тощо. Або - подумаєш, хтось там живе не таким святенницьким життям, як якісь там пуритани. Нічого, ми ж усі грішні, і т.д. Але дуже показова реакція Бога на зло, що його чинять люди серед Його освяченого обраного народу. Божий гнів просто буквально палає проти носіїв цього зла, як вогонь. Корея і його 250 прихильників "ковтає" земля. Міріам за її сварливість починає їсти проказа. Зімрі і його наложницю проштрикає спис, а інші блудодії раптом починають вмирати від якогось загадкового мору чи від отрути якихось змій. Бог не мириться зі злом. Він безкінечно, безмежно добрий, але зло і Він, гріх і Він, переступ і Він - речі несумісні. При цьому навіть найменший гріх нібито надзвичайно праведної людини Богові теж не байдужий і Богом теж "просто так" не пробачається. Мойсей, праведник з праведників, людина, про яку текст книги каже, що він був "найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі," теж отримує за свою недосконалість досить суворий Божий вирок: йому не дістається щастя увійти разом з його народом до обіцяного Краю.
У книзі Чисел є один надзвичайно цікавий епізод, де міститься одне з месіанських пророцтв Св. Письма. Це історія месопотамського ворожбита Валаама, якого царьок моавітян Балак просить виголосити прокляття на Божих обранців. Валаам намагається виконати прохання Балака аж чотири рази, але всі ці чотири рази з його вуст завість прокляття виходить похвала Богові та Його обраному народові, а також грізне застереження тим, хто хоче іти проти Господа. Більше того, навіть ослиця, яка належить цьому ворожбитові, бачить Божого ангела і кориться Божій волі. При всій фантастичності, казковості цієї сцени у цьому епізоді чітко сформульоване положення, яке дуже часто повторюється в інших фрагментах Св. Письма, а саме те, що Бог у здійсненні Своїх планів, Свого промислу використовує найменш нібито придатних для цього (з нашої людської точки зору), іноді зовсім не святих і іноді навіть просто випадкових людей, а іноді навіть і якісь створіння природи, що не мають людського інтелекту взагалі. Його шляхи таки дійсно "несповідимі."
В одному з Валаамових пророцтв згадується якась таємнича "зоря, що сходить он від Якова." Що це за зоря, а точніше, Хто ця Зоря, ми дізнаємося далі.