Трохи роздумів про Біблію. 6. Ісус Навин
12/13/2005 | Георгій
Ця шоста книга Старого Завіту вже не належить до книг біблійного Закону (Тори), а відкриває серію так званих "історичних" книг. Її оригінальна староєврейська назва Йошуа. Як видно з її назви, її центральним персонажем є прямий спадкоємець Мойсея, ізраїльтянин-левит на ім'я Йошуа бін Нан (тобто Йошуа, син Нана; у слов'янських перекладах Старого Завіту, за традицією, Ісус Навин).
Жанр книги Ісуса Навина дійсно історичний, але це не суха наукова історія у нашому сучасному розумінні цього слова, а швидше переказ певних подій з густим вкрапленням міфології, казковості. Величезна армія Ізраїлю (всього десь біля мільйону людей, з них кілька десятків тисяч озброєних і професійно тренованих воїнів) переходить річку Йордан зі сходу на захід і стає табором біля укріпленого ханаанейського міста Єрихону. Води Йордану розступаються перед ковчегом Завіту, що його несуть ізраїльські священики, і дванадцять племен переходять річку по сухому камінню. Стіни Єрихону падають від звуків бойової сурми і гучного крику їзраїльських воїнів. Сонце і місяць зупиняються, коли ізраїльтяни ведуть успішну битву, і їх світло допомагає Божим обранцям здобути остаточну перемогу. Тридцять один "цар" Ханаану зі своїми колосальними арміями терпить нищівну поразку від армії Ісуса Навина. Наприкінці книги ізраїльтяни контролюють величезну територію від Лівану на півночі до синайської пустелі на півдні, і від долини Єфрату на сході до Середземного моря і дельти Нілу на заході. Нескореною залишається тільки смужка середземноморського узбережжя між сучасним сектором Газа на півдні і сучасною Хайфою на півночі - так звана Філістія.
Звичайно, як би ми не розуміли книгу Ісуса Навина - як буквальну історію чи як міфологію, - в ній міститься кілька дуже важливих моральних уроків, а також месіанських пророцтв. По-перше, книга постійно повторює тезу, що Бог не є абстрактною і байдужою до людей силою. Він є жива Істота, і Він бере пряму участь у справах Своїх обранців - буквально живе їх життям і дихає їх диханням. Вони є переможцями не тому, що вони самі мають якусь особливу силу чи якийсь особливий розум, а тільки тому, що Він б'ється разом з ними на їх боці в усіх їх битвах. Коли ж Він, через переступи Його обранців, відвертає від них Своє "обличчя" (як це стається, наприклад, під час першої битви біля міста Ай), вони моментально терплять принизливу поразку.
По-друге, у книзі Ісуса Навина міститься дуже глибока "антропологічна" думка про природу, властивості людського гріха і про характер відповідальності за гріх. Серед воїнів армії Навина є людина на ім'я Ахан, яка не витримує спокуси заволодіти певним матеріальним багатством, і, попри Божий наказ, привласнює собі частину бойової здобичі. Ізраїль одразу відчуває на собі наслідки цього переступу - Бог "відвертається" не просто від даного конкретного грішника, а й від усієї "корпорації," спільноти людей, що має Ахана як одного зі своїх. Ця концепція корпоративної вини, корпоративної відповідальності ще буде наголошуватися у різних книгах Св. Письма багато разів, аж до знаменитого заклику книги Об'явлення "вийти і відділитися" від безбожного Великого Вавілону. Також цікавий такий момент. Коли Ахана ловлять "на гарячому," його піддають смертній карі, але ПЕРЕД тим Ісус Навин закликає його ПРИЗНАТИСЯ Богові і людям у своєму гріху (Іс. 7:19). Ахан дійсно признається, і всьому Ізраїлю одразу настає полегшення. На відміну від сцени покарання, скажімо, Корея і його послідовників у Числах, тут акцент робиться не стільки на фізичному викорінені злочинця, як на моральних наслідках гріха і на моральній важливості визнання провини.
З книги Ісуса Навина ми дізнаємося також, що Божими обранцями є не тільки етнічні євреї і не тільки люди високих чеснот. Боже провидіння обирає для допомоги армії Навина, серед інших, жінку-ханаанеянку на ім'я Рахав, яка, за різними перекладами староєврейських манускриптів, була чи то власницею якогось шинка (постоялого двору), чи то навіть проституткою. Ця жінка пізніше стане особливо знаменитою через вірш з Євангелії від Матвія (Матв. 1:5), який називає її матір'ю Вооза, прабабою Єссея і пра-прабабою майбутнього царя Давида. Таким чином, найменш імовірна, з нашої людської точки зору, людина (чужоземка і проститутка!) стає, Божою волею, частиною однієї дуже цікавої і критично важливої для долі усього людства династії. Хто вийде з цієї династії, ми побачимо далі.
Жанр книги Ісуса Навина дійсно історичний, але це не суха наукова історія у нашому сучасному розумінні цього слова, а швидше переказ певних подій з густим вкрапленням міфології, казковості. Величезна армія Ізраїлю (всього десь біля мільйону людей, з них кілька десятків тисяч озброєних і професійно тренованих воїнів) переходить річку Йордан зі сходу на захід і стає табором біля укріпленого ханаанейського міста Єрихону. Води Йордану розступаються перед ковчегом Завіту, що його несуть ізраїльські священики, і дванадцять племен переходять річку по сухому камінню. Стіни Єрихону падають від звуків бойової сурми і гучного крику їзраїльських воїнів. Сонце і місяць зупиняються, коли ізраїльтяни ведуть успішну битву, і їх світло допомагає Божим обранцям здобути остаточну перемогу. Тридцять один "цар" Ханаану зі своїми колосальними арміями терпить нищівну поразку від армії Ісуса Навина. Наприкінці книги ізраїльтяни контролюють величезну територію від Лівану на півночі до синайської пустелі на півдні, і від долини Єфрату на сході до Середземного моря і дельти Нілу на заході. Нескореною залишається тільки смужка середземноморського узбережжя між сучасним сектором Газа на півдні і сучасною Хайфою на півночі - так звана Філістія.
Звичайно, як би ми не розуміли книгу Ісуса Навина - як буквальну історію чи як міфологію, - в ній міститься кілька дуже важливих моральних уроків, а також месіанських пророцтв. По-перше, книга постійно повторює тезу, що Бог не є абстрактною і байдужою до людей силою. Він є жива Істота, і Він бере пряму участь у справах Своїх обранців - буквально живе їх життям і дихає їх диханням. Вони є переможцями не тому, що вони самі мають якусь особливу силу чи якийсь особливий розум, а тільки тому, що Він б'ється разом з ними на їх боці в усіх їх битвах. Коли ж Він, через переступи Його обранців, відвертає від них Своє "обличчя" (як це стається, наприклад, під час першої битви біля міста Ай), вони моментально терплять принизливу поразку.
По-друге, у книзі Ісуса Навина міститься дуже глибока "антропологічна" думка про природу, властивості людського гріха і про характер відповідальності за гріх. Серед воїнів армії Навина є людина на ім'я Ахан, яка не витримує спокуси заволодіти певним матеріальним багатством, і, попри Божий наказ, привласнює собі частину бойової здобичі. Ізраїль одразу відчуває на собі наслідки цього переступу - Бог "відвертається" не просто від даного конкретного грішника, а й від усієї "корпорації," спільноти людей, що має Ахана як одного зі своїх. Ця концепція корпоративної вини, корпоративної відповідальності ще буде наголошуватися у різних книгах Св. Письма багато разів, аж до знаменитого заклику книги Об'явлення "вийти і відділитися" від безбожного Великого Вавілону. Також цікавий такий момент. Коли Ахана ловлять "на гарячому," його піддають смертній карі, але ПЕРЕД тим Ісус Навин закликає його ПРИЗНАТИСЯ Богові і людям у своєму гріху (Іс. 7:19). Ахан дійсно признається, і всьому Ізраїлю одразу настає полегшення. На відміну від сцени покарання, скажімо, Корея і його послідовників у Числах, тут акцент робиться не стільки на фізичному викорінені злочинця, як на моральних наслідках гріха і на моральній важливості визнання провини.
З книги Ісуса Навина ми дізнаємося також, що Божими обранцями є не тільки етнічні євреї і не тільки люди високих чеснот. Боже провидіння обирає для допомоги армії Навина, серед інших, жінку-ханаанеянку на ім'я Рахав, яка, за різними перекладами староєврейських манускриптів, була чи то власницею якогось шинка (постоялого двору), чи то навіть проституткою. Ця жінка пізніше стане особливо знаменитою через вірш з Євангелії від Матвія (Матв. 1:5), який називає її матір'ю Вооза, прабабою Єссея і пра-прабабою майбутнього царя Давида. Таким чином, найменш імовірна, з нашої людської точки зору, людина (чужоземка і проститутка!) стає, Божою волею, частиною однієї дуже цікавої і критично важливої для долі усього людства династії. Хто вийде з цієї династії, ми побачимо далі.