12/30/2005 | Георгій

В українському перекладі проф. Огієнка ця книга називається книгою Ездри, але я, щоби уникнути плутанини з апокрифічною книгою Ездри (в англ. перекладах Ezdra) буду тут називати її книгою Езри (в англ. перекладах Ezra).

Це водночас історична і генеалогічна книга Старого Завіту. Вона починається з повідомлення, що у перший рік царювання Кира, "царя перського," Бог "збудив серце" цього володаря і він видав декрет з дозволом євреям повернутися до Єрусалиму. (Перше речення книги Езри майже дослівно повторює заключне речення Другої книги Хронік, що дало привід деяким дослідникам Біблії припустити, що Езра був автором і книги Езри, і книг Хронік.) Співсталення тексту книг Хронік і книги Езри з літописами стародавніх істориків дає змогу зробити висновок, що події, описані у книзі Езри, починаються приблизно у 539-536 році до н.е. Власне, мова іде тільки про невеличкий "залишок" або "рештку" стародавніх євреїв, тому що десять племен Ізраїлю, які мешкали у Північному (або Ізраїльському) царстві були ще до вавілонської навали практично повністю винищені ассірійцями, а з двох племен, які жили у Південному (або Юдейському) царстві (племені Юди і Веніаміна) тільки кваліфіковані ремісники і письменні, освічені державні урядовці були взяті до вавілонського полону; інші (народні маси) були або винищені, або асимільовані з іншими народами Близького Сходу.

Книга Езри не містить ніяких раціональних, історично чи політично обгрунтованих пояснень того, чому саме цар Кир раптом дозволив "залишкові" євреїв повернутися до їх Святого Міста. Текст книги каже тільки, що Бог "збудив його (Кирового) духа." Трохи більше про життя староєврейських вигнанців у Вавілоні можна дізнатися з книги Даниїла (ми говоритимемо про неї далі), але поки що ми не маємо ніяких відомостей про ті події, які сталися між взяттям Єрусалиму Навуходоносором і розгромом Вавілону персами. Так чи інакше, щось у серці царя Кира прокинулося, і він дозволив євреям повернутися з терен колишньої Вавілонської імперії до Єрусалиму і відбудувати там їх Храм.

І ось "залишок" Божих обранців, усього 42360 душ плюс 7337 їх рабів і невільниць (не-євреїв), разом з їх 736 конями, 245 мулами, 435 верблюдами і 6720 віслюками, здійснює виснажливу подорож довжиною більш ніж у тисячу кілометрів і повертається до того місця, де ще якихось сімдесят років тому гордо красувався Єрусалим. Починається довга, кропітка робота відновлення. Люди працюють день і ніч, риють яму, закладають фундамент Храму, а також будують житла і стіни майбутнього міста. Це викликає спротив місцевого населення, а також кількох видатних лідерів з "Заріччя" (очевидно, етнічних євреїв - нащадків племен Північного царства, які політично і релігійно асимілювалися з персами). Онук царя Кира Ксеркс (або Ахашверош) отримує листа від цих людей, де вони просять його наказу припинити відбудову Єрусалиму, оскільки це місто, мовляв, завжди було джерелом неспокою, бунту, сепаратизму і ухилення від податків. Ксеркс піддається тискові і віддає наказ зупинити роботи. Але деякі високопоставлені персидські сатрапи, зокрема сатрап Заріччя Таттенай і інший сатрап на ім'я Шетар-Бозенай, підпадають під вплив харизматичних єврейських пророків Огія та Захарії (ми говоритимемо про книги цих двох пророків пізніше). Вони пишуть листа царю Дарію (батькові Ксеркса) з проханням зробити розслідування, чи дійсно цар Кир дав дозвіл євреям відбудувати їх Храм. Розслідування показує, що так, дозвіл Кира дійсно був реальним. Дарій дає дозвіл продовжити роботи, і Храм відновлюється і висвячується.

Книга продовжується описом прибуття до відбудованого Єрусалиму священика і знавця староєврейського Закону на ім'я Езра. Це прямий кровний нащадок превосвященика Аарона, левит-"кегатит," який користується колосальною повагою народу. Езра приводить із собою ще приблизно півтори тисячі людей, головним чином високопоставлених священиків-левитів. Вони приносять у Єрусалим неабияку кількість золота і срібла, і посвячують ці коштовності Богові і Храмові. Але Езра помічає одну неприємну річ: та "рештка" євреїв, яка повернулася з Вавілонського полону, контамінована шлюбами з жінками - не-єврейками. Езра скликає загальні збори всіх, хто повернувся, і просто на міській площі, під сильним дощем, звертається до народу з проханням розкаятися і відіслати жінок-чужоземок назад, туди, звідки вони взялися. Це прохання викликає деякий спротив, але кінець-кінцем люди згоджуються і розкаюються. Етнчну і релігійну чистоту староєврейського народу принаймні на деякий час відновлено.

"Рештка Ізраїлю," "залишок Ізраїлю"... Цей термін буде ще багато разів повторюватися у книгах пророків Ісайї, Єремії, Софонії, Захарії, і знайде свій вжиток у Новому Завіті. Що він означає для християн, ми побачимо далі.